Ухвала суду № 135412121, 03.04.2026, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

03 квітня 2026 року м. Рівне№460/12060/25

Рівненський окружний адміністративний суд в особі судді Максимчука О.О., після одержання позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - позивач) через свого представника (адвоката) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) з адміністративним позовом (позовною заявою) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач-1), ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - відповідач-2), у якому позивач з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 16.07.2025 шляхом доповнення наявних позовних вимог просить суд:

1) визнати дії військовослужбовців Рівненського обласного об`єднаного мобілізаційного центру (вчинення насильницького зникнення, нанесення тілесних ушкоджень, позбавлення волі, вчинення тортур, катування, перешкоджання в отриманні та наданні професійної правничої допомоги, перешкоджання правомірній діяльності адвоката, перешкоджання в допуску медичних працівників та поліцейських, здійснення доставлення позивача до Рівненського обласного об`єднаного мобілізаційного центру та утримання позивача на території Рівненського обласного об`єднаного мобілізаційного центру) протиправними;

2) визнати дії відповідача-2 (вчинення насильницького зникнення, позбавлення волі, вчинення тортур, катування, перешкоджання в отриманні та наданні професійної правничої допомоги, перешкоджання правомірній діяльності адвоката, здійснення доставлення позивача до Рівненського обласного об`єднаного мобілізаційного центру та ІНФОРМАЦІЯ_2 , утримання позивача на території ІНФОРМАЦІЯ_2 , перешкоджання в допуску медичних працівників, а також відбирання речей у позивача (мобільних телефонів та зарядного пристрою), псування його майна) протиправними;

3) визнати дії військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 (проведення медичного огляду без сформованого направлення на медичний огляд позивача, проведення медичного огляду без участі позивача, формування картки обстеження та медичного огляду відносно позивача від 16.01.2025 року за №436/6, винесення постанови ВЛК (довідки) від 16.01.2025 року за №436/6, ненаданні позивачу копії довідки ВЛК від 16.01.2025 року за №436/6) протиправними;

4) визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт у вигляді постанови (довідки) позаштатної військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 від 16 січня 2025 року №436/6 про придатність позивача до військової служби;

5) встановити відсутність у Рівненського обласного об`єднаного мобілізаційного центру компетенції (повноважень) вчиняти насильницьке зникнення, позбавляти волі, вчиняти тортури, катування, перешкоджати в отриманні та наданні професійної правничої допомоги, перешкоджати правомірній діяльності адвоката, перешкоджати в допуску медичних працівників та поліцейських, здійснювати доставлення та утримання громадян (в тому числі військовозобов`язаних) на території Рівненського обласного об`єднаного мобілізаційного центру, а також відбирати будь-які речі у громадян та псувати їх майно;

6) встановити відсутність у відповідача-2 компетенції (повноважень) вчиняти насильницьке зникнення, позбавляти волі, вчиняти тортури, катування, перешкоджати в отриманні та наданні професійної правничої допомоги, перешкоджати правомірній діяльності адвоката, перешкоджати в допуску медичних працівників та поліцейських, здійснювати доставлення та утримання громадян (в тому числі військовозобов`язаних) на території ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також відбирати будь-які речі у громадян та псувати їх майно;

7) визнати протиправними дії відповідача-2 у вигляді внесення позивача в поіменні списки військовозобов`язаних та зобов`язати відповідача-2 вчинити дію у вигляді виключення позивача з поіменних списків військовозобов`язаних.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 22.07.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій і додані до неї документи - повернуто позивачу.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2026, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 22 липня 2025 року про повернення позовної заяви у справі № 460/12060/25 скасовано та вирішено направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Скасовуючи ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 22.07.2025 про повернення позовної заяви у справі №460/12060/25 колегія суддів апеляційного суду в постанові від 13.02.2026 погодилася з висновками суду першої інстанції, що частина вимог підлягає розгляду в порядку кримінального судочинства, а не адміністративного, а тому, лише саме в цій частині вимог суд мав відмовити у відкритті провадження.

Після повернення справи з апеляційного суду до Рівненського окружного адміністративного суду, вирішуючи питання щодо наявності підстав для відкриття провадження у справі №460/12060/25, суд виходить із таких міркувань.

Пунктом 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) визначено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з приписами частини 2 статті 171 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

За змістом частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Згідно з частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Статтею 4 КАС України встановлено: публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (абзац другий пункту 2); суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7).

Справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, чітко визначені статтею 19 глави 2 КАС України. Так, за даною процесуальною нормою, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:

1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

2) 1-1) спорах адміністратора за випуском облігацій, який діє в інтересах власників облігацій відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом;

6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;

8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;

9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;

10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;

11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про оборонні закупівлі", крім спорів, пов`язаних із укладенням державного контракту (договору) про закупівлю з переможцем спрощених торгів із застосуванням електронної системи закупівель, а також зміною, розірванням і виконанням державних контрактів (договорів) про закупівлю;

12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень";

13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";

14) спорах із суб`єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства;

15) спорах, що виникають у зв`язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу;

16) спорах щодо здійснення державного регулювання, нагляду і контролю у сфері медіа.

Отже, КАС України регламентує порядок розгляду не всіх справ, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Водночас, спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб`єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

Суд зазначає, що позивачем, серед іншого заявлені позовні вимоги про визнання протиправними дій військовослужбовців відповідача-1 та відповідача-2, таких як: вчинення насильницького зникнення, нанесення тілесних ушкоджень, позбавлення волі, вчинення тортур, катування, перешкоджання в отриманні та наданні професійної правничої допомоги, перешкоджання правомірній діяльності адвоката, перешкоджання в допуску медичних працівників та поліцейських, здійснення доставлення позивача до Рівненського обласного об`єднаного мобілізаційного центру та утримання позивача на території Рівненського обласного об`єднаного мобілізаційного центру.

З аналізу наведених в позовній заяві фактичних обставин та їх обґрунтування, змісту позовних вимог слідує, що представник позивача не оскаржує рішень, дій чи бездіяльності відповідачів щодо законності здійснення ними мобілізаційних заходів щодо позивача, що складає юридичний зміст реалізації відповідачами своїх владних управлінських функцій та повноважень в сфері здійснення мобілізації.

Предметом оскарження є поведінка відповідачів, внаслідок якої до позивача застосовано фізичне насильство, незаконно позбавлено волі та не надано належну медичну допомогу, що, в свою чергу, призвело до тяжких наслідків для здоров`я позивача.

Таким чином, слід дійти висновку, що змістом спірних правовідносин є захист фундаментальних прав позивача, зокрема, право на життя, свободу та особисту недоторканність, заборона катувань та нелюдського поводження, повагу до гідності закріплені в Конституції України, як невід`ємні права людини.

Водночас суд зазначає, що згідно з статтею 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до частини 1 статті 426-1 КК України перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень, тобто умисне вчинення дій, які явно виходять за межі наданих цій особі прав чи повноважень, крім передбачених частиною другою цієї статті, якщо ці дії заподіяли істотну шкоду, карається обмеженням волі на строк від двох до п`яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Згідно з частиною 1 статті 1, частиною 1 статті 4 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Кримінальне провадження на території України здійснюється з підстав та в порядку, передбачених цим Кодексом, незалежно від місця вчинення кримінального правопорушення.

Як судом вже зазначалось вище, юрисдикція адміністративних судів поширюється лише на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження та відповідно до пункту 2 частини 2 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що оцінку оскаржуваних позивачем дій відповідачів щодо його незаконного затримання, позбавлення волі, катування, вчинення тортур та вчинення інших протиправних дій відносно позивача, може надати суд лише при розгляді справи в порядку кримінального судочинства.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови у відкритті провадження у цій справі в частині позовних вимог щодо оскарження дій відповідача-1 та відповідача-2, таких як: вчинення насильницького зникнення, нанесення тілесних ушкоджень, позбавлення волі, вчинення тортур, катування, перешкоджання в отриманні та наданні професійної правничої допомоги, перешкоджання правомірній діяльності адвоката, перешкоджання в допуску медичних працівників та поліцейських, здійснення доставлення позивача до Рівненського обласного об`єднаного мобілізаційного центру та утримання позивача на території Рівненського обласного об`єднаного мобілізаційного центру.

Щодо позовних вимог в частині встановлення відсутності у відповідача-1 та відповідача-2 компетенції (повноважень) вчиняти насильницьке зникнення, позбавляти волі, вчиняти тортури, катування, перешкоджати в отриманні та наданні професійної правничої допомоги, перешкоджати правомірній діяльності адвоката, перешкоджати в допуску медичних працівників та поліцейських, здійснювати доставлення та утримання громадян (в тому числі військовозобов`язаних) на території Рівненського обласного об`єднаного мобілізаційного центру, а також відбирати будь-які речі у громадян та псувати їх майно, суд зазначає таке.

За приписами частин 1, 2 статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно пунктом 7 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, зокрема, на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення, та інші окремо визначені спори.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад, оскільки участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий, однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції, так як необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

У постанові Верховного Суду від 5 липня 2019 року у справі №802/833/17-а сформовано висновок, відповідно до якого, компетенція - це сукупність повноважень, прав та обов`язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов`язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань. Компетенцію державного органу чи посадової особи становлять їхні повноваження, визначені законом. Внаслідок різного тлумачення законодавства компетенція суб`єктів владних повноважень може перетинатися, внаслідок чого виникає компетенційний спір. Завданням суду у компетенційних спорах, з урахуванням загального завдання адміністративного судочинства, є розв`язання законодавчої колізії, а також усунення наслідків дублювання повноважень.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 березня 2019 року у справі №820/3713/17 звернула увагу, що компетенційними є спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі делегованих повноважень. Особливістю таких спорів є те, що сторонами у них - як позивачем, так і відповідачем - є суб`єкти владних повноважень. Тобто позивачем у компетенційних спорах є суб`єкт владних повноважень, якщо він вважає, що інший суб`єкт владних повноважень - відповідач своїм рішенням або діями втрутився у його компетенцію або що прийняття такого рішення чи вчинення дій є його прерогативою.

Аналогічна позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 800/566/17, від 10 липня 2018 року у справі № 825/1808/17, від 5 липня 2019 року у справі № 802/833/17-а, від 18.03.2020 у справі № 461/10234/15-а, від 26.05.2020 у справі №808/4327/15, від 18.11.2021 у справі №280/9295/20.

Як слідує зі змісту предмету заявленого позову, позивач (фізична особа) у цій справі, серед іншого просить встановити наявність компетенції (повноважень) у відповідачів вчиняти насильницьке зникнення, позбавляти волі, вчиняти тортури, катування, перешкоджати в отриманні та наданні професійної правничої допомоги, перешкоджати правомірній діяльності адвоката, перешкоджати в допуску медичних працівників та поліцейських, здійснювати доставлення та утримання громадян (в тому числі військовозобов`язаних) на території Рівненського обласного об`єднаного мобілізаційного центру, а також відбирати будь-які речі у громадян та псувати їх майно.

В той же час, з урахуванням вищенаведених правових висновків Верховного Суду, можна дійти висновку, що оскільки позивач у цій справі не є суб`єктом владних повноважень у розумінні пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України, а отже він не наділений адміністративною процесуальною дієздатністю на пред`явлення позову щодо встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) у відповідачів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що спір між позивачем (фізичною особою) та відповідачами (суб`єктами владних повноважень) у цій справі про встановлення наявності компетенції (повноважень) у відповідачів не є компетенційним, тому можливість його вирішення адміністративним судом Кодексом адміністративного судочинства України не передбачена. При цьому, суд зазначає, що розгляд цього спору про встановлення наявності компетенції (повноважень) у відповідачів з урахуванням його предмету і суб`єктивного складу перебуває поза межами не лише юрисдикції адміністративних судів, а й не належить до юрисдикції жодного іншого суду.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що у відкритті провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог, які не підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства, слід відмовити.

Керуючись статтями 170, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі №460/12060/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в частині позовних вимог про:

- визнання дій військовослужбовців Рівненського обласного об`єднаного мобілізаційного центру (вчинення насильницького зникнення, нанесення тілесних ушкоджень, позбавлення волі, вчинення тортур, катування, перешкоджання в отриманні та наданні професійної правничої допомоги, перешкоджання правомірній діяльності адвоката, перешкоджання в допуску медичних працівників та поліцейських, здійснення доставлення позивача до Рівненського обласного об`єднаного мобілізаційного центру та утримання позивача на території Рівненського обласного об`єднаного мобілізаційного центру) протиправними;

- визнання дій ІНФОРМАЦІЯ_2 (вчинення насильницького зникнення, позбавлення волі, вчинення тортур, катування, перешкоджання в отриманні та наданні професійної правничої допомоги, перешкоджання правомірній діяльності адвоката, здійснення доставлення позивача до Рівненського обласного об`єднаного мобілізаційного центру та ІНФОРМАЦІЯ_2 , утримання позивача на території ІНФОРМАЦІЯ_2 , перешкоджання в допуску медичних працівників, а також відбирання речей у позивача (мобільних телефонів та зарядного пристрою), псування його майна) протиправними;

- встановлення відсутності у Рівненського обласного об`єднаного мобілізаційного центру компетенції (повноважень) вчиняти насильницьке зникнення, позбавляти волі, вчиняти тортури, катування, перешкоджати в отриманні та наданні професійної правничої допомоги, перешкоджати правомірній діяльності адвоката, перешкоджати в допуску медичних працівників та поліцейських, здійснювати доставлення та утримання громадян (в тому числі військовозобов`язаних) на території Рівненського обласного об`єднаного мобілізаційного центру, а також відбирати будь-які речі у громадян та псувати їх майно;

- встановлення відсутності у ІНФОРМАЦІЯ_2 компетенції (повноважень) вчиняти насильницьке зникнення, позбавляти волі, вчиняти тортури, катування, перешкоджати в отриманні та наданні професійної правничої допомоги, перешкоджати правомірній діяльності адвоката, перешкоджати в допуску медичних працівників та поліцейських, здійснювати доставлення та утримання громадян (в тому числі військовозобов`язаних) на території ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також відбирати будь-які речі у громадян та псувати їх майно.

Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення (ухвали).

Повний текст ухвали складений 03 квітня 2026 року.

Суддя Олександр МАКСИМЧУК