Рішення № 135409368, 02.04.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 рокуСправа №160/27232/25 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бухтіярової М.М.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

-визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області (ЄДРПОУ: 21910427) щодо відмови ОСОБА_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ) у зарахуванні до страхового стажу період роботи з 19.08.1980 по 04.02.1082 рр. та період здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2007 по 31.10.2012 р.р. та здійсненні перерахунку пенсії з урахуванням цього стажу;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області (ЄДРПОУ: 21910427) зарахувати до страхового стажу період роботи з 19.08.1980 по 04.02.1082 рр., період здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2007 по 31.10.2012 р.р., здійснити перерахунок пенсії з урахуванням цього стажу та виплатити заборгованість недоотриманої пенсії з вини органу, що призначає і виплачує пенсію.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, вона перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком з липня 2020 року. На час звернення із заявою про призначення пенсії мала стаж більш ніж 39 років, однак зараховано фактично було 34 роки. Позивач вказує, що з моменту призначення пенсії вона неодноразово зверталась до відповідача із заявами про перерахунок пенсії, долучала усі необхідні документи, але пенсію так і не було перераховано. 25.07.2025 вона в черговий раз звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, однак листом № 36885-28782/11-01/8-0400/25 від 15.08.2025 відповідач знову відмовив в здійснені перерахунку, посилаючись на те, що в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутня інформація про сплату внесків за період з 01.01.2007 по 31.10.2012 р.р,. Позивач наполягає, що вона сплачувала усі необхідні внески, як особою, що здійснювала підприємницьку діяльність, і це підтверджено довідкою, встановленого зразку, наданої Податковою службою. Крім того, відповідачем безпідставно не враховано період роботи з 19.08.1980 по 04.02.1082 рр. у Червоногвардійському харчторзі, оскільки запис про звільнення завірено печаткою, за якою неможливо визначити назву підприємства. Однак, такі зауваження не можуть бути підставою для не зарахування періоду роботи до страхового стажу. Певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не власне правильність записів у трудовій книжці. За таких обставин, вважає наявною протиправність дій відповідача, просить задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/27232/25, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Цією ж ухвалою суду було витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області засвідчену належним чином копію пенсійної справи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), розрахунок страхового стажу (форма РС-право) позивача станом на дату звернення 25.07.2025.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

Відповідачем подано відзив проти позову, в якому не погоджується з позовними вимогами з наступних підстав. Позивач отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Працює. Відповідно до статті 24 Закону України № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку (з 01.01.2004), а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку (до 01.01.2004) - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Відповідно до пункту 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі Порядок), до трудового стажу фізичних осіб-підприємців періоди проведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 по 31 грудня 2003 зараховуються на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності незалежно від сплати страхових внесків, а з 01.01.2004 - довідкою з бази даних реєстру застрахованих осіб. В документах пенсійної справ наявна довідка, видана Державною податковою службою України, про те, що у період з 24.06.2005 по 31.12.2010 працювали на спрощеній системі оподаткування, а з 01.01.2011 по 13.10.2016 - на загальній системі оподаткування. При призначенні пенсії в страховий стаж зараховано період ведення підприємницької діяльності за спрощеною системою з 24.06.2005 по 31.12.2006 на підставі даних, які містяться в системі персоніфікованого обліку. Оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутня інформація про сплату внесків за період з 01.01.2007 по 31.10.2012, тому цей період не зараховано до страхового стажу. Щодо періоду роботи з 19.08.1980 по 04.02.1982 у Червоногвардійському харчторзі, відповідачем вказано, що запис про звільнення завірено печаткою, за якою неможливо визначити назву підприємства, що суперечить пункту 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях від 20.06.1974 № 162. Розглянути питання щодо можливості зарахування до страхового стажу періоду роботи з 19.08.1980 по 04.02.1982 можливо лише при наданні відповідних документів (довідок, виписок із наказів про прийом та звільнення з роботи та інше). Оскільки Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області право позивача на призначення або перерахунок пенсії не порушувалось, підстави для визнання протиправними його рішень, дій чи бездіяльності, відсутні.

Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив відповідача не скористалась.

Відповідно до частини п`ятої та восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з частиною п`ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 КАС України. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документована паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 29.11.2000 Красногвардійським РВ УМВС України в Дніпропетровській області; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує з 12.07.2020 пенсію за віком.

Відповідно до розрахунку стажу з урахуванням перетину періодів (форма РС-право) номер ПС: 045650007883 страховий стаж позивача на дату призначення з урахуванням перетину періодів становить 34 роки 26 місяців 0 днів, до якого зараховано наступні періоди:

з 01.09.1978 по 30.06.1980 навчання 1 рік 10 місяців 0 днів;

з 05.02.1982 по 30.06.1992 10 років 4 місяці 26 днів;

з 01.07.1992 по 30.09.2002 10 років 3 місяці 0 днів;

з 01.11.2002 по 31.12.2003 1 рік 2 місяці 0 днів;

з 01.01.2004 по 30.04.2005 1 рік 4 місяці 0 днів;

з 01.05.2005 по 31.12.2006 1 рік 3 місяці 1 день;

з 01.11.2012 по 31.08.2020 7 років 9 місяців 29 днів.

Не погодившись з розрахунком стажу, позивач 25.07.2025 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок пенсії.

Відповідач листом від 15.08.2025 №36885-28782/П-01/8-0400/25 повідомив, що в документах пенсійної справ наявна довідка Державної податкової служби України про те, що у період з 24.06.2005 по 31.12.2010 позивач працювала на спрощеній системі оподаткування, а з 01.01.2011 по 13.10.2016 - на загальній системі оподаткування. При призначенні пенсії в страховий стаж зараховано період ведення підприємницької діяльності за спрощеною системою з 24.06.2005 по 31.12.2006 на підставі даних, які містяться в системі персоніфікованого обліку. Оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутня інформація про сплату внесків за період з 01.01.2007 по 31.10.2012, тому цей період не зараховано до страхового стажу. До страхового стажу не зараховано також період роботи з 19.08.1980 по 04.02.1982 у Червоногвардійському харчторзі, оскільки запис про звільнення завірено печаткою, за якою неможливо визначити назву підприємства, що суперечить пункту 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях від 20.06.1974 № 162. Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Розглянути питання щодо можливості зарахування до страхового стажу періоду роботи з 19.08.1980 по 04.02.1982 можливо лише при наданні відповідних документів (довідок, виписок із наказів про прийом та звільнення з роботи та інше).

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи з 19.08.1980 по 04.02.1982, а також періоду здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2007 по 31.10.2012, позивач звернулась до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 (далі Закон №1788-ХІІ) та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі Закон №1058-IV), в редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин.

За змістом статті 4 Закону №1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 1 Закону №1058-ІV визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною першою статті 26 Закону №1058-IV визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

За змістом частини другої, третьої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац перший частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV).

Відповідно до статті 2 Закону №1788-XII за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно із пунктами «а», «б» статті 3 вказаного Закону право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом:

особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів*, гіг-спеціалісти, які залучені резидентами Дія Сіті за гіг-контрактами відповідно до Закону України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні», - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України;

особи, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності фізичної особи та виключно її праці, - за умови сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України;

Відповідно до статті 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

До стажу роботи зараховується також: а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Згідно з приписами статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).

Згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пунктів 23, 24 Порядку №637 документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності). Для підтвердження стажу роботи приймаються лише ті відомості про період роботи, що внесені до довідки на підставі документів, або відповідно до вимог цього Порядку.

Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Такими документами, зокрема, є архівні та уточнюючі довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання, тощо.

Аналогічна правова позиція неодноразово виснувалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 31 січня 2025 року у справі №120/8471/23, від 29 березня 2023 року у справі №360/4129/20, від 12 вересня 2022 року у справі №569/16691/16-а, від 20 лютого 2020 року у справі №415/4914/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 16 червня 2020 року у справі №682/967/17 та від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17.

У межах спірних правовідносинах позивачем заявлено позовні вимоги щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи з 19.08.1980 по 04.02.1982, а також періоду здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2007 по 31.10.2012.

З розрахунку стажу (форма РС-право) номер ПС: 045650007883 на дату призначення пенсії (12.07.2020) вбачається, що до страхового стажу позивача не зараховані спірні періоди.

Щодо періоду роботи з 19.08.1980 по 04.02.1982, суд зазначає наступне.

Як вбачається з трудової книжки серії НОМЕР_3 від 01.09.1980, позивач з 19.08.1980 по 04.02.1982 працювала старшим продавцем в Червоногвардійському харчторзі (записи №№1, 2). В трудовій книжці також міститься запис про те, що до прийняття на роботу Червоногвардійський харчторг, м. Дніпропетровськ, позивач навчалась в Дніпропетровському технікумі радянської торгівлі.

Трудова книжка серії НОМЕР_3 від 01.09.1980 в частині вказаних періодів оформлена у відповідності до вимог законодавства, записи містять дати та номери наказів про прийняття на роботу та звільнення, підпис уповноваженої працівника (заступника директора по кадрам) та печатку підприємства.

В якості підстави для відмови у зарахуванні вказаних спірних періодів до страхового стажу відповідачем у листі від 15.08.2025 та у відзиві зазначено, що запис про звільнення завірено печаткою, за якою неможливо визначити назву підприємства, що суперечить пункту 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях від 20.06.1974 № 162.

Суд критично ставиться до означеної позиції відповідача, оскільки обов`язок щодо заповнення трудових книжок (внесення відповідних записів, в тому числі наказів про прийняття, звільнення та їх засвідчення з проставленням печатки підприємства або відділу кадрів, внесення виправлень та/або змін до записів) законодавцем покладено на адміністрацію підприємств (власника або уповноваженого ним органу).

Так, на момент заповнення трудової книжки позивача (19802) була чинна Інструкція «Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях», що затверджена постановою Держкомпраці СРСР по праці і соціальних питаннях від 20.06.1974 № 162 (далі - Інструкція № 162).

Пунктом п. 2.3. розділу 2 Інструкції №162 передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу чи звільнення, а також про нагороди і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні в день звільнення і повинні повністю відповідати тесту наказу (розпорядження).

Відповідно до пункту 18 Постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС № 656 від 06.09.1973 «Про трудові книжки робітників та службовців» відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації.

Аналогічні положення містить і постанова Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки», за змістом пункту 4 якої відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

З наведених норм права слідує, що працівник не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто таким працівником. Крім того, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому, власне, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 30.09.2021 у справі №300/860/17 (адміністративне провадження № К/9901/2537/20).

Поряд з цим, суд звертає увагу, що законодавець пов`язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки, відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача містять неправдиві або недостовірні відомості щодо вказаного спірного періоду трудової діяльності позивача. Тому зазначені відповідачем недоліки, як-то нечіткий відбиток печатки підприємства, яким засвідчено запис про звільнення, не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні спірних періодів трудової діяльності позивача згідно із трудовою книжкою до страхового стажу.

Суд звертає, що підставою для призначення пенсії є наявність необхідного страхового стажу, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність заповнення трудової книжки.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відмовляючи позивачу в зарахуванні періоду роботи з 19.08.1980 по 04.02.1982 до страхового стажу, відповідач діяв протиправно.

Щодо періодів підприємницької діяльності з 01.01.2007 по 31.10.2012, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до підпункту 1) пункту 3-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджений «Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»» зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).

Згідно із підпунктом 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ). Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 4 Порядку №637).

Відповідно до абзацу 4 підпункту 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.

Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що період провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами сплату страхових внесків.

Належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме: сплата страхових внесків до 01 липня 2000 року підтверджується довідкою Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року довідкою із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків.

Відповідний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 06 серпня 2024 року у справі № 580/7175/21, який враховується судом відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України.

З огляду на викладене, обов`язковою умовою для зарахування до страхового стажу при обчисленні пенсії періоду здійснення особою підприємницької діяльності є сплата за весь наведений період внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування або єдиного соціального внеску.

Між тим, пунктом 2 Указу Президента України від 03.07.1998 №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємства», який діяв згідно із Законом України від 04.11.2011 №4014-VІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності» до 01.01.2012, встановлено, що суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах:

-до місцевого бюджету - 43 відсотки;

-до Пенсійного фонду України - 42 відсотки;

-на обов`язкове соціальне страхування - 15 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 відсотки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.

Згідно з пунктом 6 Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємства» суб`єкт малого підприємства, який сплачує єдиний податок, не є платником податків, в тому числі збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Як слідує з матеріалів справи та про що відсутній спір між сторонами, позивач була зареєстрована фізичною особою-підприємцем з 16.03.2005 (свідоцтво про державну реєстрацію від 16.03.2005, запис про державну реєстрацію 22240000000007543, перебувала на обліку в органах Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 18.03.2005 в ДПІ в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська, як платник - фізична особа-підприємець, у періоді з 24.06.2005 по 31.12.2010 здійснювала підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування, а з 01.01.2011 по 13.10.2016 - на загальній системі оподаткування.

Відповідачем повідомлено, що при призначенні пенсії до страхового стажу зараховано період провадження підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування з 24.06.2005 по 31.12.2006 на підставі даних, які містяться в системі персоніфікованого обліку.

В якості підстави для відмови у зарахуванні періоду з 01.01.2007 по 31.10.2012 відповідачем у листі від 15.08.2025 та у відзиві зазначено, що оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутня інформація про сплату внесків за період з 01.01.2007 по 31.10.2012, тому цей період не підлягає зарахуванню до страхового стажу.

Суд критично ставиться до означеної позиції відповідача, оскільки періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, однак не виключно такими даними. Належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж, є документи про сплату страхових внесків, в тому числі інформація Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності).

Так, відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 20.11.2020 №0400-010605-8/110879, позивачем як фізичною особою-підприємцем за період з 19.12.2007 по 31.12.2010, відповідно до особового рахунку на рахунок органів Пенсійного фонду України, зараховано кошти від розмежованих Державним Казначейством України сум єдиного податку (42%) в сумі 2904,30 гр., в тому числі: 19.12.2007 - 84,00 грн (за січень 2008); 21.02.2008 - 84,00 грн (за березень 2008); 20.03.2008 - 84,00 грн (за квітень 2008); 07.04.2008 - 84,00 грн (за травень 2008); 21.05.2008 - 84,00 грн (за червень 2008); 18.06.2008 - 84,00 грн (за липень 2008); 22.07.2008 - 84,00 грн (за серпень 2008); 20.08.2008 - 84,00 грн (за вересень 2008); 18.09.2008 - 84,00 грн (за жовтень 2008); 17.10.2008 - 84,00 грн (за листопад 2008); 19.11.2008 - 84,00 грн (за грудень 2008); 15.12.2008 - 84,00 грн (за січень 2009); 19.01.2009 - 84,00 грн (за лютий 2009); 23.02.2009 - 84,00 грн (за березень 2009); 19.03.2009 - 84.00 грн (за квітень 2009); 21.04.2009 - 84.00 грн (за травень 2009); 21.05.2009 - 84,00 грн (за червень 2009); 22.06.2009 - 84,00 грн (за липень 2009); 20.07.2009 - 84,00 грн (за серпень 2009); 20.08.2009 - 84.00 грн (за вересень 2009); 22.09.2009 - 84,00 грн (за жовтень 2009); 20.10.2009 - 84,00 грн (за листопад 2009); 20.11.2009 - 84,00 грн (за грудень 2009); 14.12.2009 - 84,00 грн (за січень 2010); 19.01.2010- 84,00 грн (за лютий 2010); 22.02.2010 - 84,00 грн (за березень 2010); 19.03.2010 - 84,00 грн (за квітень 2010); 21.04.2010 - 84,00 грн (за травень 2010); 20.05.2010 - 84,00 грн (за червень 2010); 21.06.2010 - 84,00 грн (за липень 2010); 20.07.2010 - 84,00 грн (за серпень 2010); 19.08.2010 - 84,00 грн (за вересень 2010); 20.09.2010 - 84,00 грн (за жовтень 2010); 20.10.2010 84,00 грн (за листопад 2010); 19.11.2010 - 48,30 грн (за грудень 2010).

Отже, здійснюючи підприємницьку діяльність, позивач сплачувала до Пенсійного фонду внески у складі єдиного податку за період з 01.01.2008 по 31.10.2010 через Управління державного казначейства відповідно до вимог Указу Президента України від 03.07.1998 №727/98 (42% від суми сплаченого єдиного податку перераховувались на рахунок територіального управління Пенсійного фонду). Також, була сплачена доплата до мінімального страхового внеску (21.05.2009 - 124,00 грн) та фіксований збір фізичної особи на єдиному податку (26.10.2010 - 633,00 грн, 20.01.2011 - 657,00 грн).

Оскільки позивач у періоді з 01.01.2008 по 31.12.2010 сплачувала збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у складі єдиного податку, то така обставина надає їй право на зарахування вказаних періодів здійснення підприємницької діяльності до страхового стажу.

Відповідачем не обґрунтовано причин не врахування під час розгляду заяви позивача від 25.07.2025 інформації про сплату позивачем внесків з 01.01.2008 по 31.12.2010, яка була в розпорядженні Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Крім того, відповідно до акту ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 19.08.2016 №1012/13-02-14/222910076 «Про результати документальної позапланової перевірки ФОП ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 11.02.2015 та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 11.02.2015», перевіркою правильності нарахування єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7%, порушень за періоди з 2011 по 2015 рр. з боку позивача не встановлено.

При цьому, як вбачається з акту, під час перевірки податковим органом запитувалась інформація з органів Пенсійного фонду України щодо позивача та відповідно до отриманої інформації з Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі заборгованість у позивача по страховим внескам та єдиному внеску відсутня.

Отже, встановлення відсутності порушень з боку позивача по сплаті страхових внесків за період з 2011-2012 рр. засвідчує належне виконання позивачем вимог законодавства в цій частині.

Відсутність даних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування сплату страхових внесків (єдиного внеску) сама по собі не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу періодів зайняття позивачем підприємницькою діяльністю, оскільки визначальним для підтвердження стажу у спірному випадку є документи про сплату страхових внесків.

Суд наголошує, що наявність офіційної інформації від органів ПФУ про сплату позивачем страхових внесків та відсутність доказів наявності заборгованості перед податковим та пенсійним органами свідчить про сплату позивачем всіх необхідних платежів під час провадження підприємницької діяльності.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відмовляючи позивачу в зарахуванні періодів провадження підприємницької діяльності з 01.01.2008 по 31.12.2010 та з 01.01.2011 по 31.10.2012 до страхового стажу, відповідач діяв протиправно.

Щодо захисту порушеного права, суд зазначає, спір між сторонами у даній справі стосується наслідків розгляду заяви позивача про перерахунок пенсії від 25.07.2025.

Відповідно до частини четвертої статті 45 Закону №1058-ІV перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

З огляду на викладене, з метою відновлення порушеного права позивача суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу періоди її роботи з 19.08.1980 по 04.02.1982, а також періоди провадження підприємницької діяльності з 01.01.2008 по 31.12.2010 та з 01.01.2011 по 31.10.2012, у зв`язку із чим здійснити перерахунок пенсії з 01.08.2025 та виплату з урахуванням раніше проведених платежів, оскільки саме такий спосіб захисту у даному випадку є належним та необхідним для ефективного захисту порушеного права.

Позовні вимоги в частині зарахування періоду здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2007 по 31.12.2007 не підлягають задоволенню, оскільки доказів сплати страхових внесків у вказаному періоді матеріали справи не містять, а позивачем не надано.

Суд зазначає, що сам лише факт реєстрації позивача фізичною особою-підприємцем та перебування на обліку як платника податків без підтвердження провадження підприємницької діяльності та сплати страхових внесків, не може бути достатньою підставою для зарахування вказаних періодів до страхового стажу.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідачем не доведено правомірності своїх дій у спірних правовідносинах.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат зі сплати судового збору в сумі 605,60 грн.

Керуючись ст.ст.9, 72-90, 242-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26) щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії за заявою від 25.07.2025.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26) зарахувати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до страхового стажу періоди її роботи з 19.08.1980 по 04.02.1982, а також періоди провадження підприємницької діяльності з 01.01.2008 по 31.12.2010 та з 01.01.2011 по 31.10.2012, у зв`язку із чим здійснити перерахунок пенсії з 01.08.2025 та виплату з урахуванням раніше проведених платежів,.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605,60 грн. (шістсот п`ять гривень 60 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя М.М. Бухтіярова