Рішення № 135408985, 02.04.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 року ЛуцькСправа № 140/15613/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Волдінера Ф.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, в якому просить суд:

1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо припинення ОСОБА_1 виплати пенсії за вислугу років у період з 27.02.2022 по 24.04.2025;

2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити нарахування ОСОБА_1 пенсії з 27.02.2022 по 24.04.2025 та стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області заборгованість у сумі 160 000 грн (з урахуванням індексації та інфляційних коригувань);

3) стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 38 000 грн.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що

Позовні вимоги мотивовані тим, що пенсійний орган протиправно припинив виплату позивачу пенсії за період з 27.02.2022 по 24.04.2025, оскільки цей період не може розглядатися як добровільне повернення на роботу за спеціальністю, що дала право на пенсію за вислугу років. Зазначає, що мобілізація не припиняє право на раніше призначену пенсію та не є роботою медичного працівника.

З наведених підстав просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 15.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до частини першої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав.

Згідно із частиною шостою статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі, з огляду на наступне.

ОСОБА_1 з 11.10.2010 по 27.02.2022 отримував пенсію за вислугу років як медичний працівник відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ.

27.02.2022 позивач був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації в особливий період.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 24.02.2025 №140 старшого лейтенанта медичної служби ОСОБА_1 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 31.03.2025 №277, у відставку за пунктом 2 підпункту «а» (за віком у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі), частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

20.05.2025 позивач звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою, у якій просив провести перерахунок та виплату пенсії за період з 27.02.2022 по 24.04.2025.

Відповідач листом від 17.06.2025 №7917-6714/Р-02/8-0300/25 повідомив позивача про те, що нарахування та виплату пенсії за період з 27.02.2022 по 24.04.2025 припинено, оскільки мобілізація є тотожною роботі, яка дає право на пенсію за вислугу років.

Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Згідно положень статті 1 Закону України від 06.12.1991 №1932-XII «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Аналогічне визначення особливого періоду надане і в статті 1 Закону України від 21.10.1993 №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон №3543-XII), якою передбачено, що особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової).

Статтею 1 Закону №3543-XII визначено, що мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до абзацу четвертого статті 1 Закону №3543-XII завданням мобілізації є, зокрема, здійснення комплексу заходів, спрямованих на переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, організацію і штати воєнного часу.

На підставі Указів Президента України від 17.03.2014 №303/2014, від 06.05.2014 №454/2014, від 21.07.2014 №607/2014 та від 14.01.2015 №15/2015 в Україні діяла часткова мобілізація, отже, з 17.03.2014 в Україні діє особливий період.

Сама мобілізація не вичерпує завдань особливого періоду, а лише розпочинає його дію. Закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для припинення такого стану, a тому на час виникнення спірних правовідносин в Україні діяв особливий період.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.09.2018 у справі №813/1919/16, від 27.03.2020 у справі №806/1286/17.

Аналіз наведеної норми Закону дає підстави стверджувати, що громадяни України які захищають національну безпеку та цілісність нашої держави можуть бути призвані на строкову службу, мобілізовані або прийняті на службу за контрактом, але в будь якому випадку вони мають гарантії захищені законодавством України.

27.02.2022 позивач був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації в особливий період.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 24.02.2025 №140 старшого лейтенанта медичної служби ОСОБА_1 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 31.03.2025 №277, у відставку за пунктом 2 підпункту «а» (за віком у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі), частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Оскільки позивач був прийнятий на військову службу за призовом на військову службу під час дії особливого періоду у зв`язку з виникненням кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, то на нього розповсюджується дія частини третьої статті 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» щодо неприпинення виплати пенсії, що вказує на протиправність оскаржуваного рішення відповідача.

Як наслідок, порушене право позивача слід відновити шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області поновити нарахування та виплату пенсії за вислугу років за період з 27.02.2022 по 24.04.2025.

Щодо позовної вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди в розмірі 38 000,00 грн, то суд зазначає наступне.

Суд враховує, що моральну шкоду неможливо відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Відповідно до частини третьої статті 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Зважаючи, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження фізичного погіршення якихось здібностей або позбавлення його можливості їх реалізації, а також не наведено будь яких фактичних обставин, в яких би знайшли свої відображення завданні йому фізичні чи душевні страждання, враховуючи відсутність очевидних негативних наслідків чи втрат для позивача, що могли б бути детерміновані протиправною поведінкою відповідача суд вважає, що розумним та справедливим розміром відшкодування завданої неправомірною поведінкою відповідачів моральної шкоди є 20 000,00 грн, що підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 1211,20 грн, сплачений відповідно до квитанції від 08.12.2023 №1549645677.

Керуючись статтями 2, 244-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо припинення ОСОБА_1 виплати пенсії за вислугу років у період з 27.02.2022 по 24.04.2025.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії вислугу років за період з 27.02.2022 по 24.04.2025.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 20 000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок на відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 6, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826).

Суддя Ф.А. Волдінер