Рішення № 135408937, 03.04.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2026 року ЛуцькСправа № 140/1027/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Лозовського О.А.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Спец-Тех Компані» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спец-Тех Компані» (далі ТзОВ «Спец-Тех Компані», позивач) звернулося з позовом до Волинської митниці (далі митниця, митний орган, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2025/000308/2 від 16.12.2025.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з метою митного оформлення товару 16.12.2025 декларант позивача подав до Волинської митниці митну декларацію (далі - МД) №25UA205140078880U6. Однак, відповідач відмовив у митному оформленні товару за заявленою вартістю і прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 16.12.2025 №UA205140/2025/000308/2, визначивши митну вартість за резервним методом. При цьому митний орган дійшов висновку, що вартість товару, що ввозиться на митну територію України, не може бути визнана за вибраним декларантом методом з огляду на те, що подані документи, не містять усіх даних для підтвердження митної вартості та містять розбіжності.

Позивач не погоджується із таким рішенням та зазначає, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару уповноваженою ним особою були подані передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України) необхідні документи, які не містили в собі будь-яких розбіжностей, зазначених в частині третій статті 53 МК України (тобто чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, підтверджували ціну товару, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця), у зв`язку з чим давали можливість відповідачу визначити митну вартість товару за ціною договору (за основним методом).

Відтак, позивач вважає, що відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товарів, ознаки підробки та вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду Димарчук Т.М. від 30.01.2026 відкрито провадження у справі та її розгляд призначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У відзиві на позов Волинська митниця заперечує проти задоволення позовних вимог, вказуючи, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару діяла в межах повноважень та у спосіб, передбачений МК України.

Відповідач посилається на положення статей 49, 52-55 МК України, якими встановлено обов`язок декларанта подавати достовірні та документально підтверджені відомості щодо митної вартості товарів. Митниця зазначає, що подані декларантом документи містили розбіжності та не підтверджували у повному обсязі числові значення складових митної вартості, зокрема щодо транспортних витрат та джерел формування ціни товару.

Крім того, відповідач вказує, що спрацювання профілів ризику відповідно до статті 337 МК України та Методичних рекомендацій, затверджених наказом Державної митної служби України від 01.07.2021 №476, стало підставою для поглибленої перевірки поданих документів та подальшого коригування митної вартості із застосуванням резервного методу на підставі статті 64 МК України з використанням цінової інформації ЄАІС Держмитслужби.

У зв`язку з цим митниця дійшла висновку, що відсутні підстави для визнання заявленої митної вартості, а тому було правомірно прийнято рішення про її коригування

Ухвалою суду від 13.02.2026 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи із викликом (повідомленням) сторін.

У зв`язку з відрахуванням з 23.03.2026 судді Димарчук Т.М. зі штату Волинського окружного адміністративного суду на підставі наказу голови суду від 25.02.2026 №02-07/4/26 та на виконання розпорядження керівника апарату суду від 16.03.2026 №01-87/300/26 проведено повторний автоматизований розподіл справи №140/1027/26.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 19.03.2026 відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.03.2026, яким головуючим суддею для розгляду адміністративної справи №140/1027/26 було визначено суддю Лозовського О.А., справу прийнято до провадження.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

25.08.2025 між ТзОВ «Спец-Тех Компані» (покупець) та компанією PROMOTOR GROUP POLSKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA (Польща) (продавець) було укладено зовнішньоекономічний контракт на поставку товарів (квадроциклів) №102508.

Відповідно до пункту 1.1 договору Продавець приймає на себе зобов`язання поставляти і передавати у власність Покупця транспортні засоби, а Покупець зобов`язується приймати і оплачувати Товар, в порядку та на умовах визначених даним контрактом.

Відповідно до пункту 1.3. контракту асортимент товару, номенклатура товару, одиниця товару, кількість товару, ціна товару, та інші дані, необхідні для організації поставок товару, визначаються в Проформах - інвойсах, погоджених сторонами, які є невід`ємною частиною даного контракту.

Умови оплати обумовлені пунктом 2.1. контракту, а саме: попередня оплата в розмірі 100% вартості товару зазначеного в Проформі -інвойсі або часткова попередня оплата або оплата з відтермінуванням платежу. Відповідно до п.п.2.1.1. контракту сторони домовились, що детальні умови оплати зазначаються та погоджуються Сторонами в Проформах - інвойсах, умови поставки - в інвойсах до цього контракту.

Пунктом 2.4. сторони обумовили, що поставка товару здійснюється відповідно до правил INCOTERMS 2020. Конкретні умови поставки зазначаються в інвойсах до цього контракту.

Згідно пункту 2.5. контракту у вартість товару включається вартість маркування, вартість упаковок, палет, навантаження, сертифікату походження товару (за наявності).

Витрати, пов`язані з виконанням даного Контракту розподіляються між Сторонами відповідно до правил «INCOTERMS 2020».

Пунктом 3.1. Контракту сторони обумовили, що ціна товару визначається в проформах-інвойсах, погоджених сторонами, які є невід`ємною частиною даного Контракту. Ціна товару включає вартість експортної тари (упаковки), маркування, навантаження, митних зборів в країні Продавця, інші витрати відповідно до правил INCOTERMS 2020 (пункт 3.2.) (а. с. 22-30).

03.12.2025 компанія PROMOTOR GROUP POLSKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA (Польща) виставила ТзОВ «Спец-Тех Компані» проформу - інвойс №FPF/10/12/2025 на суму 73350,00 євро на оплату товару дев`яти квадроциклів CF MOTO 1000 GOES TERROX за ціною одного 8150,00 Євро з терміном оплати - 10.12.2025 (а. с. 31, 32 переклад).

04.12.2025 ТзОВ «Спец-Тех Компані» здійснило попередню оплату товару в розмірі 73350,00 Євро (100% від суми проформи-інвойсу), що підтверджується платіжним документом від 04.12.2025 №LV 177614/251204, у якому призначення платежу вказано: «PRPMNT до контракту 1-2508 від 25.08.2025, проформа - інвойс №FPF/10/12/2025 від 03.12.2025». (а. с. 37, 38 переклад).

15.12.2025 компанією PROMOTOR GROUP POLSKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA (Польща) ТзОВ «Спец-Тех Компані» виставлено інвойс №FS/69/12/2025 на поставку товару, зазначеного в проформі-інвойсі №FPF/10/12/2025 від 03.12.2025 в сумі 73350,00 Євро, умовами поставки вказано FCA Srebrzyszcze (Польща) (а. с. 33, 34 переклад).

Асортимент товару, кількість та вартість товару, зазначеного в інвойсі від 15.12.2025 №FS/69/12/2025 відповідає асортименту товару, кількості та вартості товару, зазначеного в фактурі - проформі №FPF/10/12/2025 від 03.12.2025, що не є спірним.

Перевезення товару здійснювалось ФОП ОСОБА_1 відповідно до договору - заявки №12/12 на міжнародні вантажні перевезення від 12.12.2025, укладеного між ТзОВ «Спец-Тех Компані» та ФОП ОСОБА_1 . Поставка товару здійснювалась на умовах FCA Srebrzyszcze (Польща), що відповідає умовам, зазначеним в інвойсі від 15.12.2025 №FS/69/12/2025 (а. с. 39).

Умови поставки згідно CMR 546/2 від 15.12.2025 місце завантаження товару Srebrzyszcze Польща (а. с. 41, 42)

З метою здійснення митного оформлення в режимі імпорту 16.12.2025 декларантом ТзОВ «Спец-Тех Компані» в порядку електронного декларування до Волинської митниці подано МД 25UA205140078880U6 від 16.12.2025 з описом товару: «Мотовсюдихід (Квадроцикл) з поршневим двигуном внутрішнього згорання з іскровим запалюванням, з робочим об`ємом циліндрів двигуна не більше як 1000 см3, нові, цивільного використання: Квадроцикл марка GOES модель TERROX 1000 9 шт. VIN код: LCEFV1Z52T6000566, LCEFV1Z57T6000238, LCEFV1Z52T6000227, LCEFV1Z52T6000261, LCEFV1Z54T6000164, LCEFV1Z54T6000262, LCEFV1Z51T6000249, LCEFV1Z50T6000209, LCEFV1Z54T6000648. Календарний рік виготовлення 2025, модельний рік виготовлення 2025, тип палива бензин, об`єм двигуна 962,6 см3, потужність двигуна 63 кВт, власна маса 486 кг, колісна формула 4х4, кількість місць 2, призначений для перевезення пасажирів, в частково розібраному стані. Торгова марка: «GOES» Виробник: ZHEJIANG CFMOTO POWER CO., LTD, CN» (а. с. 20-21).

У вказаній декларації митна вартість товару визначена за основним - першим методом, а саме на основі ціни товару з урахуванням коригування відповідно до пункту 10 статті 58 МК України на суму понесених витрат на транспортування товару 73350,00 Євро (3661799,92 грн) (а. с. 20-21).

Для підтвердження митної вартості декларантом надано: контракт на поставку товарів №1-2508 від 25.08.2025; пакувальний лист №1 від 15.12.2025; проформу-інвойс №FPF/10/12/2025 від 03.12.2025; комерційний інвойс №FS/69/12/2025 від 15.12.2025; договір №12/12 на міжнародні вантажні перевезення від 12.12.2025; платіжну інструкцію №LV177614/251204 від 04.12.2025; довідку про транспортні витрати №12 від 16.12.2025; сертифікат відповідності на товар; експертну довідку №251204 кв від 16.12.2025; міжнародну товарно-транспортну накладну CMR №546/2 від 15.12.2025; експортну декларацію MRN 25PL301010003EGAB8 від 15.12.2025.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом в електронному повідомленні декларанту запропоновано подати такі документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) висновки про вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 6) транспортні (перевізні) документи; 7) банківський платіжний документ, що стосується оцінюваного товару; 8) якщо здійснювалось страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У відповідності до частини восьмої статті 55 МК України декларант листом від 16.12.2025 направив митному органу додаткові документи та пояснення, а саме: лист імпортера від 16.12.2025 №16/12-1 щодо наданих послуг з навантаження постачальником, а також повідомив про відсутність інших документів.

Таким чином, Волинською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товару митну вартість товару від 16.12.2025 №UA205140/2025/000308/2, згідно якого митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС (ЕМД від 27.11.2025 №UA205140/2025/074318).

У графі 33 оскаржуваного рішення від 16.12.2025 №UA205140/2025/000308/2 зазначено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме: відповідно пункту 2.4 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 25.08.2025 №1-2508 поставка товару здійснюється відповідно умов зазначених в інвойсах. В рахунку-фактурі від 15.12.2025 №FS/69/12/2025 вказано умови поставки FCA PL Srebrzyszcze. В довідці про транспорті проти від 16.12.2025 №12, що містить відомості про вартість перевезення оцінюваного товару, відсутня інформація щодо вартості його навантаження та, відповідно, не включено дані витрати до графи 21 декларації митної вартості (ДМВ). Зазначене може мати вплив на достовірність заявлення усіх складових митної вартості, залежно від умов поставки товару (навантаження, розвантаження, експедиторська винагорода, страхування, тощо).

Відповідно до частини другої статті 58 Кодексу метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» (далі - Наказ №599) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до пункту 6 частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Однак, до митного оформлення не подано рахунок - фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг, акт здачі-прийняття, банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортних послуг.

Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості було встановлено, що декларантом заявлено митну вартість самостійно. Згідно ст.54 МКУ митниця під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару зобов`язана здійснювати контроль заявленої декларантом митної вартості товару шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. У зв`язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також містять розбіжності, Вам необхідно згідно ст.53 та ст. 54 МКУ в термін 10-ти календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов?язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; висновки про вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 6) транспортні (перевізні) документи; містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.6 ст. 53 МКУ, декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

За умови надання, згідно ч.3 ст.53 МКУ документів, витребуваних митницею, які містять достовірну, об`єктивну інформацію, яка підлягає обчисленню (в тому числі складових митної вартості) і підтверджує правильність обрання методу визначення митної вартості, митну вартість може бути визнано.

Декларантом надано додаткові документи: лист імпортера від 16.12.2025 №16/12-1 щодо наданих послуг з навантаження постачальником. Ненадання декларантом витребуваних документів є підставою для коригування митної вартості, адже подані документи є недостатніми та такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації та унеможливлюють перевірку заявлених витрат.

Декларант листом від 16.12.2025 №16/12-2 повідомив про остаточність документів наданих для підтвердження заявленої митної вартості.

Отже, декларантом не забезпечено надання відповідно до п.2 частини другої статті 52 Кодексу достовірних відомостей про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних.

У зв`язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а та методу 2б з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в та методу 2г з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості для митного органу та декларанта, митну вартість товару визначено за резервним методом згідно статті 64 МК України та у відповідності до наказу ДМСУ №476 від 01.07.2021 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо посадових осіб митних органів з аналізу виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначенням митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України».

Митну вартість товарів визначено за другорядним методом визначення митної вартості резервним, відповідно статті 64 МК України, згідно раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостей товарів, а саме: товар на рівні - 9515 євро/од за ЕМД від 27.11.2025 №UA205140/2025/074318.

Митницею за основу для коригування митної вартості взято вартість товару «: «Квадроцикл марка CF MOTO модель C-FORCE 625 Long - рік виготовлення 2025…» імпорт товару якого здійснено на умовах поставки FCA PL Srebrzyszcze. Коригування на обсяг партії та умови поставки не здійснювалося.

Крім того, декларанта повідомлено про можливість випуску задекларованого товару у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України.

Декларантом оцінюваний товар оформлено у вільний обіг згідно з МД №25UA205140079086U6 від 17.12.2025 з наданням гарантій, передбачених частиною 7 статті 55 МК України.

Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару, звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту)).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У даному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із МД документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України.

Так, для підтвердження митної вартості товару за МД№25UA205050030822U7 від 11.08.2025 декларант позивача подав наступні документи: контракт на поставку товарів №1-2508 від 25.08.2025; пакувальний лист №1 від 15.12.2025; проформу-інвойс №FPF/10/12/2025 від 03.12.2025; комерційний інвойс №FS/69/12/2025 від 15.12.2025; договір №12/12 на міжнародні вантажні перевезення від 12.12.2025; платіжну інструкцію №LV177614/251204 від 04.12.2025; довідку про транспортні витрати №12 від 16.12.2025; сертифікат відповідності на товар; експертну довідку №251204 кв від 16.12.2025; міжнародну товарно-транспортну накладну CMR №546/2 від 15.12.2025; експортну декларацію MRN 25PL301010003EGAB8 від 15.12.2025. Додатково а вимогу митниці надано лист імпортера від 16.12.2025 №16/12-1 щодо наданих послуг з навантаження постачальником

На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Так, зовнішньоекономічним контрактом №102508 від 25.08.2025, кладеним між ТзОВ «Спец-Тех Компані» (покупець) та компанією PROMOTOR GROUP POLSKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA (Польща) (продавець) на поставку товарів (квадроциклів) визначено предмет та умови поставки, строк дії контракту та основні зобов`язання продавця та покупця.

Згідно з розділом1 контракту предметом поставки є транспортні засоби, асортимент, номенклатура, одиниця, кількість, ціна та інші необхідні для поставки дані визначаються у проформах-інвойсах.

Як встановлено судом, та не заперечується сторонами, 03.12.2025 компанія PROMOTOR GROUP POLSKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA (Польща) виставила ТзОВ «Спец-Тех Компані» проформу - інвойс №FPF/10/12/2025 на суму 73350,00 євро на оплату товару дев`яти квадроциклів CF MOTO 1000 GOES TERROX за ціною одного 8150,00 Євро з терміном оплати - 10.12.2025 (а. с. 31, 32 переклад).

04.12.2025 ТзОВ «Спец-Тех Компані» здійснило попередню оплату товару в розмірі 73350,00 Євро (100% від суми проформи-інвойсу), що підтверджується платіжним документом від 04.12.2025 №LV 177614/251204, у якому призначення платежу вказано: «PRPMNT до контракту 1-2508 від 25.08.2025, проформа - інвойс №FPF/10/12/2025 від 03.12.2025». (а. с. 37, 38 переклад).

Згідно інвойсу від 15.12.2025 №FS/69/12/2025 компанією PROMOTOR GROUP POLSKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA (Польща) ТзОВ «Спец-Тех Компані» здійснено поставку товару, зазначеного в проформі-інвойсі №FPF/10/12/2025 від 03.12.2025 в сумі 73350,00 Євро, умовами поставки вказано FCA Srebrzyszcze (Польща) (а. с. 33, 34 переклад). Асортимент товару, кількість та вартість товару, зазначеного в інвойсі від 15.12.2025 №FS/69/12/2025 відповідає асортименту товару, кількості та вартості товару, зазначеного в фактурі - проформі №FPF/10/12/2025 від 03.12.2025.

Ціна товару згідно інвойсу від 15.12.2025 №FS/69/12/2025 становить 73350,00 євро, яка відповідає ціні товару, яка вказана в проформі - інвойсі №FPF/10/12/2025 та фактурній вартості, зазначеній в МД № 25UA205140078880U6 від 16.12.2025 (графа 22).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем надано платіжну інструкцію в іноземній валюті від 04.12.2025 №LV 177614/251204 на суму 73350,00 Євро (100% від суми проформи-інвойсу), у якому призначення платежу вказано: «PRPMNT до контракту 1-2508 від 25.08.2025, проформа - інвойс №FPF/10/12/2025 від 03.12.2025». (а. с. 37, 38 переклад).

Суд наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс) згідно з частиною другою статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару. Вказана в МД №25UA205140078880U6 від 16.12.2025 фактурна вартість товару відповідає тій, що зазначена в проформі - інвойсі №FPF/10/12/2025 від 03.12.2025 та інвойсі 15.12.2025 №FS/69/12/2025. Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містять.

Крім того, визначаючи митну вартість за першим методом за МД №25UA205140078880U6 від 16.12.2025, декларант до фактурної вартості додав також витрати з перевезення товару від місця передачі перевізнику до кордону України в сумі 7845,00 грн.

Такі витрати підтверджено поданими разом із МД довідкою-заявкою на міжнародні вантажні перевезення №12/12 від 12.12.2025 (а. с. 39), довідкою перевізника про транспортні витрати №12 від 16.12.2025 (а. с. 40).

Як вбачається із змісту пункту 2.4 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 25.08.2025 №1-2508 поставка товару здійснюється відповідно умов зазначених в інвойсах. В рахунку -фактурі від 15.12.2025 №FS/69/12/2025 вказано умови поставки FCA PL Srebrzyszcze.

За умовами FCA (Free Carrier) Інкотермс 2020, продавець виконує свої зобов?язання, передаючи товар, готовий до експорту та завантажений на транспорт перевізника (або в узгоджене місце), якого призначає покупець. (підпункт а п.3 розділу А2 правил).

Сторонами у зовнішньоекономічному контракті на поставку товару №1-2508 від 25.08.2025 обумовлено, що у вартість товару включається вартість маркування, вартість тари, навантаження, сертифікату походження товару (пункти 2.5, 3.2 контракту).

Як встановлено з матеріалів справи, під час митного оформлення товару позивачем до митної вартості товару включена митна вартість товару (до якої вже включені витрати щодо навантаження товару на транспортний засіб перевізника) в розмірі 73350,00 Євро (зазначена в інвойсі) та транспортні витрати в розмірі 7845,00 грн згідно довідки перевізника про транспортні витрати №12 від 16.12.2025 (а. с. 46).

Зазначене спростовує твердження митного органу про необхідність зазначення перевізником в наданій довідці №12 від 1612.2025 інформації щодо навантаження товару, так як останнім навантаження не здійснювалось, оскільки навантаження товару здійснювалось постачальником у відповідності до умов контракту №1-2508 від 25.08.2025.

За умовами наданого до митного оформлення договору - заявки на міжнародні вантажні перевезення №12/12 від 12.12.2025 ФОП ОСОБА_1 (перевізник) надає ТзОВ «Спец-Тех Компані» транспортні послуги на загальну суму 19613,00 грн (а. с. 39).

Згідно довідки №12 про транспортні витрати від 16.12.2025, наданої ФОП ОСОБА_1 , загальна вартість транспортних витрат становить 19613.00 грн, що відповідає сумі, зазначеній в договорі - заявці №12/12 від 12.12.2025, зокрема: вартість транспортних витрат до кодону У країни - 7845,00 грн, яка включена до митної вартості); вартість транспортних витрат по території України -11768,00 грн (а. с. 40).

Страхування товару не здійснювалось.

Розподіл витрат проведено відповідно до інформації наданої виконавцем договору на транспортування.

МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів.

В той же час Верховний Суд звернув увагу на те, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. (п. 2.11 Довідки щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень МК України в редакції від 13.03.2012, затвердженої постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 №2)

Суд зазначає, що наказ Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» надає право митному органу в разі невизнання затрат на транспортування визначити їх самостійно, дослівно «на підставі тарифів, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару». (абзац 7 до гр.20).

На думку суду, надані документи відповідають рекомендаційним вимогам наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення».

Суд також звертає увагу, що до митного оформлення товару декларантом була подана експортна декларація країни постачальника від 15.12.2025 №25PL301010003EGAB8, згідно якої вбачається повна відповідність найменування, кількості та вартості товару, умов поставки, транспортного засобу, що здійснював перевезення поданим до митного оформлення документам, зокрема інвойсу №FS/69/12/2025 від 15.12.2025 та CMR №546/2 від 15.12.2025.

Слід зазначити, що всі документи митним органом визнано дійсними, оскільки товар випущено у вільний обіг за МД №25UA205140079086U6 від 17.12.2025 у зв`язку із сплатою митних платежів згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом, та забезпечено сплату різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України.

Враховуючи вище наведені обставини суд вважає, що відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості самого товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Суд також не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.

За приписами частини третьої статті 53 МК України вимога про надання документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості, є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.

Відповідач же не встановив (не довів) наявність таких розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, або ж ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем), а сумніви митного органу щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях.

При цьому суд зазначає, що відсутність договірних відносин із третіми особами вже само по собі робить невиконуваною вимогу митного органу надати договір (угоду, контракт) з третіми особами, пов`язаними з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, а також рахунки про здійснення платежів третім особам. Тому митний орган не може покликатися на ненадання декларантом таких документів, яких у нього не було і не могло бути. Доказів протилежного відповідачем не надано. Аналогічно позивач не може надати страхових документів, оскільки страхування вантажу не здійснювалося. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Крім того, ненадання виписки з бухгалтерської документації продавцем покупцю не може позбавляти останнього можливості декларувати товар на підставі інших документів, що підтверджують ціну товару. Відсутність такої бухгалтерської документації у покупця товару, яка може бути комерційною таємницею продавця щодо формування ціни товару для інших покупців і за відмінними умовами поставки, не свідчить про недобросовісність у декларуванні митної вартості.

Суд наголошує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. А тому необґрунтованою є вимога митниці про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. За таких обставин відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є зовнішньоекономічний контракт та рахунок-фактура (інвойс).

Щодо необхідності надання банківських платіжних документів, транспортних документів, то їх витребування є безпідставним, оскільки такі документи надавалися митному органу як під час митного оформлення товару, так і в порядку частини восьмої статті 55 МК України.

З урахуванням наведеного висновок у спірному рішенні про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

При вирішенні спору суд також враховує, що за усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16) приписами МК України встановлено, що митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому наявна інформація, яка міститься в Автоматизованій системі аналізу та управління ризиками (АСАУР), повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, які зобов`язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в АСАУР інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Тож вартість аналогічних чи подібних товарів може істотно відрізнятись з огляду на технічний стан транспортного засобу, пробіг, умови поставки тощо. Тому формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за обраним декларантом методом.

Між тим принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами (таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 27.02.2025 у справі №300/784/24).

Водночас, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеною декларантом митною вартістю товару. Тому підстави вважати, що рішення відповідача від 16.12.2025 №UA205140/2025/000308/2 про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні, а отже це рішення підлягає скасуванню як протиправне.

Поряд з цим, надаючи оцінку кожному аргументу учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) №303-A, пункт 29). Наведена позиція Європейського суду з прав людини також застосовується і Верховним Судом, зокрема, у постанові від 28.08.2018 у справі №802/2236/17-а.

Частиною першою статті 139 КАС України обумовлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 3328,00 грн, сплачений платіжною інструкцією від 20.01.2026 №117 (а. с. 14).

Щодо відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Частинами першою, другою статті 134 КАС України обумовлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором.

На підтвердження понесених ТзОВ «Спе-Тех Компані» витрат на професійну правничу допомогу суду надано такі документи: договір про надання правничої допомоги від 16.01.2026 №16/01/2026, укладений з адвокатським об`єднанням «Преміум Сервіс» (а. с. 51-53); акт приймання-передачі наданих послуг від 19.01.2026 (а. с. 54); рахунок №19/01/26-1 від 19.01.2026 (а. с. 55).

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву заперечує проти стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу в розмірі 10000,00 грн, вважає їх неспівмірними з даною справою, а їх суму необґрунтованою.

Суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, суд має виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру залежно від конкретних обставин справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справ.

Як убачається з акту-приймання наданих послуг від 19.01.2026 до договору про надання правової допомоги від 16.01.2026 №16/01/2026 (а. с. 54), позивачу були надані правова юридичні послуги щодо надання правових консультацій та роз`яснень з питань рішення про коригування митної вартості товарів від 16.12.2025 №UA205140/2025/000308/2 (1 год) - 1000,00 грн; складання позовної заяви (7 год) 9000,00 грн.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу даної справи, суд зауважує, що консультація клієнта з приводу обставин справи є єдиним комплексом дій, що охоплюються загальною діяльністю адвоката та має на меті складання позовної заяви і подання її до суду, а визначення суми гонорару за кожну з зазначених дій не є виправданим, а тому підлягає зменшенню.

Окрім того, суд враховує, що справа про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару є справою незначної складності та провадження здійснювалося в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами справи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014, заява №19336/04, пункт 268). У рішенні Європейського суду з прав людини від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia,заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумний розмір.

Верховний Суд в постановах від 22.12.2020 по справі №520/8489/19, від 07.05.2020 по справі №320/3271/19, від 10.03.2020 по справі №520/8489/19 зазначив, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Також, при визначенні суми відшкодування суд має враховувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Таким чином, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.

На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, з урахуванням заперечень відповідача щодо обґрунтованості та співмірності розміру витрат на правничу допомогу, враховуючи незначну складність справи, заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу у розмірі 30000,00 грн є неспівмірною із заявленими вимогами, а тому справедливим розміром відшкодування позивачу фактично понесених витрат на професійну правничу допомогу у цій справі за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці є сума 4000,00 грн. Решту витрат на професійну правничу допомогу повинен понести позивач.

З урахуванням наведеного, на користь позивача підлягають до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати в загальному розмірі 7328,00 грн (з них: судовий збір в сумі 3328,00 грн; правничі витрати на суму 4000,00 грн).

Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295 ККАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариство з обмеженою відповідальністю «Спец-Тех Компані» (43023, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Івана Корсака, буд. 1, офіс 412; ідентифікаційний код 45361184) до Волинської митниці (44350, Волинська область, Ковельський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13; ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 43958385) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 16.12.2025 №UA205140/2025/000308/2.

Стягнути з Волинської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Спец-Тех Компані» судові витрати по справі в загальному розмірі 7328 (сім тисяч триста двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.А. Лозовський