Рішення № 135408290, 31.03.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/49898/25

Провадження № 2/761/6352/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2026 року Шевченківський районний суд міста Києва в складі

головуючого судді Романишеної І.П.,

за участі секретаря Решти Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий колектор" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Новий колектор" (далі по тексту - позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач) про стягнення заборгованості.

Відповідно до позовних вимог представник позивача просив суд: стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий колектор" суму заборгованості за кредитним договором № 11.03.2020-100005039 в розмірі 29 900 грн.

Короткий зміст та узагальнені доводи позовної заяви.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що між ТОВ "Споживчий Центр", правонаступником якого є ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» та ОСОБА_1 11.03.2020 року укладено Кредитний договір № 11.03.2020-100005039. Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі 18 000,00 грн. Кредитором виконано свої зобов`язання за Договором в повному обсязі. В свою чергу Відповідач свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на 21.11.2025 року утворилась заборгованість у розмірі 29 900 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту становить 18 000 грн. та за відсотками - 11 900 грн.

На підставі викладеного, представник позивача просить стягнути з відповідача вищевказану заборгованість та судові витрати.

Провадження у суді та позиція сторін щодо предмету спору.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.12.2025 року матеріали справи передані для розгляду судді Романишеній І.П.

Ухвалою від 08.12.2026 року відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву у відповідності до ст. 274 ЦПК України.

У судове засідання представник позивача не з`явився, разом з тим, в позові просив розглянути справу за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

З урахуванням неявки всіх учасників справи у судове засідання, датою ухвалення рішення у справі є дата складення повного судового рішення - 31.03.2026 року, що узгоджується з висновком Верховного Суду у постанові від 05.09.2022р. справа №1519/2-5034/11.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини спірних правовідносин сторін, які вбачаються з матеріалів справи.

11.03.2020 року між ТОВ "Споживчий Центр" та ОСОБА_1 11.03.2020 року укладено Кредитний договір № 11.03.2020-100005039. Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі 18 000,00 грн. на наступних умовах: строк кредитування 70 днів; процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 70% в процентному значенні за 70 календарних дні користування Кредитом.

Згідно п. 1.1. Договору за цим Договором Кредитодавець зобов`язується надати кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 1.2. встановлено, що кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до п.1.3. Договору протягом трьох робочих днів з дати прийняття пропозиції Позичальником Кредитодавець надає Позичальнику кредит на наступних умовах: сума кредиту встановлюється у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; тип кредиту - фінансовий кредит; строк, на який надається кредит, встановлюється у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; проценти за користування кредитом (проценти) встановлюються у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; графік платежів міститься в окремому документі та є невід`ємною частиною кредитного договору. Кредитор надає Позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності (п. 2.1 Договору).

Згідно п. 2.3. Договору надання кредиту здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Позичальника. Днем надання Кредиту вважається день списання відповідної суми коштів з рахунку Кредитодавця, а днем погашення Кредиту/сплати платежу - день зарахування коштів на поточний рахунок Кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку Кредитодавця. У випадку перерахування коштів Позичальником на поточний рахунок Кредитодавця, Позичальник зобов`язаний забезпечити надходження коштів на останній день періоду внесення відповідного платежу. (п. 2.4 Договору).

Відповідно до п.п. «а», «б» п. 4.1. Договору Позичальник зобов`язався використати Кредит на зазначені в Договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України і забезпечити своєчасне повернення Кредиту та Процентів шляхом внесення в касу Кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок Кредитодавця в такі терміни: повернення кредиту- до дати, вказаній у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; проценти за користування кредитом - в дати, вказані у Графіку платежів.

ТОВ "Споживчий центр" свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, що підтверджується копією платіжного доручення № 204087738 від 11.03.2020 року.

Відповідно до довідки про розмір простроченої заборгованості заборгованість відповідача за кредитним договором №11.03.2020-100005039 за період з 11.03.2020 року по 18.11.2025 року складає 29 900 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту становить 18 000 грн. та за відсотками - 11 900 грн.

06.08.2024 року між ТОВ "Споживчий Центр" та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладено Договір факторингу № СЦ-060824-13 від 06.08.2024.

Відповідно до п.п. 2.3, 2.4, 2.5. Договору факторингу за цим договором Клiєнт вiдступає Право вимоги до Боржника за Кредитним договором Факторовi, внаслiдок чого Клiєнт передає, а Фактор одержує право вимагати вiд Боржника належного виконання вcix зобов`язань за Кредитним договором. Клiєнт вiдповiдає перед Фактором за дiйснiсть грошових вимог, право яких вiдступається Факторовi за цим Договором, але не вiдповiдає за невиконання або неналежне виконання вимоги Боржником. Сторони домовились, що Право вимоги за Кредитним договором вважається відступленим Клiєнтом Факторовi з моменту пiдписання Сторонами вiдповiдного Актy приймання-передачi Перелiку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягай згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як передбачено ч.1 ст. 512, ст. 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, позивачем до позову долучено копію акта приймання-передачі переліку №1 до договору факторингу № СЦ-060824-13 від 06.08.2024р., згідно якого клієнт передав в паперовому вигляді, а також в електронному вигляді, шляхом направлення даного файлу захищеними каналами зв`язку, а Фактор прийняв Перелік №1, Права грошових вимог за якими відступаються згідно договору.

Відповідно до Переліку №1 клієнт відступає Факторові право вимоги до боржників на умовах, передбачених Договором Факторингу № СЦ-060824-13 від 06.08.2024р, зокрема до: ОСОБА_2 .

Проте, до матеріалів справи позивачем не долучено копії Переліку №1, який підтверджує, що до ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 11.03.2020-100005039 від 11.03.2020, що позбавляє суд можливості перевірити, що право вимоги щодо вказаного кредитного договору перейшло до ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР».

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17).

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

За загальним правилом, встановленим у статтях 89, 264 ЦПК України обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України, визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України передбачено належність доказів належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсність обставини справи.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають знач для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

При цьому відповідно до частини 1 та 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Враховуючи викладене, оскільки позивачем належними та допустимим доказами не доведено, що до нього перейшло право вимоги за кредитним договором № 11.03.2020-100005039 щодо боржника ОСОБА_1 , суд приходить до висновку, що відсутні правові підстави для задоволення позову про стягнення з відповідача на користь позивача ТОВ «Новий Колектор» заборгованості за Кредитним договором № 11.03.2020-100005039 в розмірі 29 900 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-283, 352, 354-355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий колектор" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор»: місто Київ, вулиця Алмазова Генерала, будинок 13, офіс 601, код ЄДРПОУ 43170298;

ОСОБА_1 : рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено: 31.03.2026 року.

СУДДЯ І.П. РОМАНИШЕНА