Рішення № 135406838, 12.03.2026, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/10811/25

Категорія 35

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2026 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Петрова Д.В.,

при секретарі судового засідання Сідько І.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В :

У липні 2025 року КП «Київтеплоенерго» звернулося до Подільського районного суду м. Києва із вищевказаною позовною заявою.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача зазначає, що з 01.05.2018 КП «Київтеплоенерго» є виконавцем комунальних послуг, а саме: з 01.05.2018 до 31.10.2021 є виконавцем послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води; з 01.11.2021 позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води.

Відповідач від послуг з ЦО/ЦПГВ, а з 01.11.2021 від послуг з ТЕ/ПГВ у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлявся.

Проте, відповідачі, у порушення вимог законодавства у сфері комунальних послуг, своєчасно не сплачував за спожиті послуги з ЦО/ЦПГВ та з ТЕ/ПГВ, в результаті чого утворилась заборгованість, яка за період з 01.05.2018 - 31.05.2025 складає 51 547 грн. 58 коп., а саме: заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 16 379 грн. 48 коп., за період з 01.11.2021 заборгованість за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 13 462 грн. 43 коп., заборгованість за послуги з постачання гарячої води у розмірі 19 569 грн. 30 коп.

Окрім цього у відповідачів також існує заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1 437 грн. 35 коп., заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання гарячої води у розмірі 699 грн. 02 коп.

Таким чином позивач просить стягнути з відповідача вищевказану заборгованість, а також витрати по сплаті судового збору.

24.11.2025 від відповідача на адресу суду надійшло клопотання, в якому відповідач зазначає, що не погоджується з платою за постачання гарячої води, позивач нараховував плату за постачання гарячої води не враховуючі реальні показники, в квартирі встановлений бойлер, окрім цього просить відмовити у стягненні інфляційних нарахувань в частині постачання гарячої води.

12.03.2026 від відповідача на адресу суду надійшла заява про розстрочення боргу на 12 місяців, у зв`язку з матеріальним становищем.

В судове засідання представник позивача не з`явився, подав до суду заяву в якій просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.

Судом встановлено, що КП «Київтеплоенерго», є правонаступником ПАТ «Київенерго», визначено обов`язковим виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання для житлових будинків комунальної форми власності згідно Закону України № 1198-VІІ від 10.04.2014 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» з 01.08.2018 року.

За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Відтак з 01.05.2018 року надання послуг з постачання теплової енергії здійснює КП «Київтеплоенерго».

Правовідносини з постачання теплової енергії та гарячої води між постачальною організацією та споживачем (фізичною особою) починаючи з 01.11.2021 року здійснюється на підставі Постанови КМУ від 11.12.2019 року №1182 «про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуг з постачання гарячої води» та Постанови №830 « Про затвердження Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг з постачання теплової енергії від 21.08.2019 року.

Відповідно до п. 8 Правил послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі договору про надання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води.

Відповідно до ч. 7 статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року договір про надання послуг з центрального опалення, послуг з центрального постачання холодної води, послуг з центрального постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, є договором приєднання.

На виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року КП «Київтеплоенерго» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 року № 34 (5085). Зміст зазначеного договору відповідає змісту типового договору, затвердженого Правилами. Такі договори є договорами приєднання, а може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови.

Відповідно до норм ЦК України встановлено, якщо особа вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, то договір вважається укладеним.

Підключення будинку до мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води свідчить про надання послуг позивачем.

Відповідач від мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлялась (не відключалась).

Тому виникнення цивільних прав та обов`язків підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та постачає гарячу воду, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату послуг, а споживач має здійснювати оплату виставлених рахунків.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року, п. п. 18, 20, 30 Правил, споживач зобов`язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Згідно з п.21 Правил, у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання, з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалювальної площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) та додатково за перевищення розрахункової потужності приладів опалення (радіаторів) згідно з законодавством.

Згідно з п.30 Правил, споживач зобов`язаний: 1) оплачувати послуги в установлені договором строки; 2) забезпечувати доступ до мережі, арматури, квартирних засобів обліку, розподільчих систем представника виконавця за наявності в нього відповідного посвідчення: для ліквідації аварій - цілодобово; для встановлення і заміни санітарно-технічного та інженерного обладнання, проведення технічного і профілактичного огляду, зняття контрольних показників квартирних засобів обліку - згідно з умовами договору; 3) дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг; 4) забезпечувати цілісність квартирних засобів обліку та не втручатися в їх роботу; 5) у разі несвоєчасного внесення плати за послуги сплачувати пеню у встановлених законом та договором розмірі; 6) виконувати інші обов`язки відповідно до законодавства.

Згідно із п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Проте, відповідачі, у порушення вимог законодавства у сфері комунальних послуг, своєчасно не сплачував за спожиті послуги з ЦО/ЦПГВ та з ТЕ/ПГВ, в результаті чого утворилась заборгованість, яка за період з 01.05.2018 - 31.05.2025 складає 51 547 грн. 58 коп., а саме: заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 16 379 грн. 48 коп., за період з 01.11.2021 заборгованість за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 13 462 грн. 43 коп., заборгованість за послуги з постачання гарячої води у розмірі 19 569 грн. 30 коп.

Окрім цього у відповідачів також існує заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1 437 грн. 35 коп., заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання гарячої води у розмірі 699 грн. 02 коп.

Таким чином позивач просить стягнути з відповідача вищевказану заборгованість, а також витрати по сплаті судового збору.

Щодо доводів відповідача про те, що позивач нараховував плату за постачання гарячої води не враховуючи реальні показники лічильника, гарячою водою не користувались та в квартирі встановлений бойлер, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до матеріалів справи, судом встановлено що відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Разом з цим, матеріали справи містять інформацію про кількість спожитих послуг, розмір опалювальної площі, діючий тариф та інше. Підключення будинку до мереж централізованого опалення та постачання гарячої води свідчить про надання послуг позивачем.

Отже, виникнення цивільних прав та обов`язків, підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату таких послуг, а споживач отримує такі послуги оскільки від мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлявся (не відключався) та має здійснювати оплату виставлених рахунків.

Відповідач від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлявся (не відключався) та з претензією в передбаченому законодавством порядку на адресу позивача про їх неотримання, також, не звертався.

Нарахування заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за вищевказаною адресою здійснювалося за тарифами, які закріплені Розпорядженнями КМДА, інформація про які є загальнодоступною та загальновідомим фактом, офіційно опублікована.

Не дивлячись на той факт, що лічильник є повіреним та має справний стан, споживач щомісяця зобов`язаний передавати показання лічильника навіть якщо останній не користується послугою, оскільки позивач позбавлений можливості здійснювати щомісячну перевірку лічильника та такий обов`язок покладений саме на споживачів послуг.

Відповідачі кожного місяця отримували платіжні документі в яких зазначалось: ПІБ, кількість зареєстрованих осіб, тариф, сума до сплати, розмір заборгованості, тощо.

Натомість, з приводу здійснення неправомірного нарахування заборгованості та/чи перерахунку в спірний період відповідач як власник квартири до позивача не звертався.

Квартира за адресою відповідача під`єднана до внутрішньо-будинкової системи теплопостачання, а отже, відповідач, є споживачем послуг з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води. А тому це означає, що відповідач може в будь-який момент скористатися внутрішньо-будинковими системами.

Відповідно до п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1182, зазначається, що індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, відшкодовувати витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені договором.

Пунктом 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1182 встановлено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиту послугу сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договором, але не вище розміру, встановленого законом.

Пунктом 13 вищезазначеної Постанови встановлено, що у разі відключення його приміщення від систем (мереж) постачання гарячої води в установленому законодавством порядку відшкодовувати витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).

Тому, слід вважати, що послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води в будинку відповідача в період виникнення заборгованості надавались в повному обсязі, а тому, позивач має право вимагати від відповідача виконання обов`язку щодо оплати спожитих послуг.

Позивачем надано довідку про залишок боргу, в якому зазначається, що у відповідача наявний борг з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води, пені, інфляційної складової боргу та трьох відсотків річних.

З якого вбачається, що сума заборгованості по платі за абонентське постачання гарячої води у розмірі 699 грн. 02 коп., пеня у розмірі 1 266 грн. 01 коп., інфляційна складова боргу у розмірі 7 116 грн. 41 коп., три відсотки річних у розмірі 1 694 грн. 76 коп.

Щодо твердження відповідача про незгоду у стягненні інфляційних нарахувань в частині постачання гарячої води, суд дійшов наступного висновку.

Згідно із положеннями статей 525, 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до пункту 10 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг

У разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу (стаття 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2022 року № 206, на період воєнного стану заборонено нарахування та стягнення пені, штрафів, інфляційних нарахувань та процентів річних за несвоєчасну або неповну оплату за житлово-комунальні послуги. Це означає, що, незважаючи на заборгованість, комунальні служби не мають права нараховувати додаткові суми за прострочення платежів.

Водночас, Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 року № 1405 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг», внесено зміни в пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 5 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», викладено в редакції: Установити, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 року № 285).

Як встановлено судом з розрахунків заборгованості за 3 % річних, інфляційних збитків, пенею, наданих позивачем, розрахунки проведені відповідно до закону, в тому числі, Постанови Кабінету Міністрів від 29 грудня 2023 року України № 1405, тому нарахування санкцій за несвоєчасну оплату за комунальні послуги є правомірними, а отже підлягають стягненню з відповідача.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що позивач довів укладення договору і наявність договірних зобов`язань відповідача по оплаті наданих позивачем комунальних послуг відповідно до умов договору та за встановленими тарифами.

Відповідач послуги отримав і не оплатив їх у повному розмірі, має заборгованість в оплаті.

Відповідач не довів наявності підстав для звільнення його від обов`язку сплатити за надані комунальні послуги, чи для зменшення їх вартості, чи факту ненадання таких послуг, чи факту більшої оплати вказаних комунальних послуг, і не оспорив розміру наявної заборгованості.

Тому суд дійшов висновку, що позивач має право вимагати від відповідача - споживача послуг - їх оплати у повному обсязі за встановленими тарифами і розцінками, а відповідач, як сторона, що послуги отримала, але не виконала свої зобов`язання, допустила прострочення в оплаті, - зобов`язана сплатити позивачу за надані ним послуги.

Щодо розстрочення сплати заборгованості строком на 12 місяців, суд дійшов до наступних висновків.

Згідно ч. ч. 1, 3, 4 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка - спосіб виконання зобов`язання, при якому виконання проводиться не одночасно і в повному обсязі, а частинами і в строки, встановлені наперед.

Закон пов`язує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення лише з об`єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб.

Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

В той же час, згідно з ч.5 ст.435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 10постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25.09.2015 року № 8 встановлено, що судам при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду слід враховувати те, що розстрочкою виконання рішення є встановлення періоду, протягом якого рішення суду виконається частинами з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини мають визначатись судом. Це стосується виконанням рішення суду щодо предметів, які діляться (грошей, майна тощо). Суди, задовольняючи заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішень, не враховують що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є обставиною, що утруднює виконання рішень суду.

Водночас відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа зобов`язань залишається незмінною. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом. Така правова позиція сформована Великою Палатою ВС у постанові від 04 06.2019 року у справі № 916/190/18.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Проаналізувавши всі обставини справи, враховуючи бажання боржників повернути заборгованість стягувачу, шляхом розстрочення виконання судового рішення, суд вважає за можливе розстрочити виконання судового рішення.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, оцінивши зібрані докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжною інструкцією № 38213 від 24.06.2025 про сплату судового збору у сумі 3 028 грн, який відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» заборгованість за житлово-комунальні послуги у загальному розмірі 13 804 грн. 20 коп., яка складається з: заборгованості по платі за абонентське постачання гарячої води у розмірі 699 грн. 02 коп., пені у розмірі 1 266 грн. 01 коп., інфляційної складової боргу у розмірі 7 116 грн. 41 коп., три відсотки річних у розмірі 1 694 грн. 76 коп.

Стягнути в рівних долях з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. по 1 514 (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) грн. з кожного.

Розстрочити солідарно ОСОБА_2 , ОСОБА_3 виконання рішення Подільського районного суду м. Києва від 12 березня 2026 року у цивільній справі № 758/10811/25 за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за житлово-комунальні послуги в загальному розмірі 13 804 грн. 20 коп., терміном на 12 (дванадцять) місяців з дня набрання рішенням суду законної сили, шляхом сплати щомісячного платежу в розмірі 1 150 (одна тисяча сто п`ятдесят) грн. 35 коп., по 575 грн. 18 коп з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повідомити сторони, що складання повного тексту рішення відбудеться протягом п`яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частин рішення

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

- позивач - Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго», адреса місцезнаходження: 01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5, код ЄДРПОУ 40538421;

- відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

- відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

Суддя Дмитро ПЕТРОВ