Ухвала суду № 135406769, 31.03.2026, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/11257/25

Провадження №2/758/154/26

Категорія 35

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2026 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Войтенко Т. В.,

за участю секретаря судового засідання Крупини Ю.А.,

розглянувши у судовому засіданні заяву Лісовенко Наталії Василівни, яка діє в інтересах Дочірнього підприємства «Експлуатаційна служба Місто квітів» про відмову від позову у справі за позовом Дочірнього підприємства «Експлуатаційна служба «Місто квітів» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Подільського районного суду м. Києва перебуває справа за позовом Дочірнього підприємства «Експлуатаційна служба «Місто квітів» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Позовна заява надійшла до суду 25.07.2025 р., автоматизований розподіл справи здійснено 28.07.2025 р.

Ухвалою судді Подільського районного суду м. Києва від 30 липня 2025 року відкрите провадження у справі.

31.03.2026 року до суду надійшла заява Дочірнього підприємства «Експлуатаційна служба Місто квітів» про відмову від позову.

У заяві представник зазначає про те, що відповідачі погасили заборгованість у повному обсязі, відтак, відсутній предмет спору. Просить стягнути з відповідачів 3 028,00 грн. судового збору та 5 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

У судове засідання представник позивача не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідачі у судове засідання не з`явились.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі у зв`язку з наступним.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст.255 ЦПК України, суд закриває провадження у справі в разі, якщо відсутній предмет спору.

ОП КЦС у постанові Верховного Суду від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21) вказала, що закриття провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України можливе лише в судовому засіданні.

Закриття провадження у справі це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Поняття «юридичний спір» має тлумачитися широко, з урахуванням підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, ЄСПЛ зазначив, що відповідно до духу Конвенції поняття «спір про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Предмет спору це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Предмет позову розуміють як певну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тобто правові підстави позову це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

З огляду на викладене, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або спірні питання врегульовано самими сторонами.

Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і після відкриття провадження у справі, коли на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Зважаючи на те, що між сторонами вже відсутній предмет спору, адже заборгованість погашена, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі відповідно до ст. 255 ЦПК України.

Частиною третьою статті 142 ЦПК України передбачено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Аналогічне регулювання містить і норма ч.5 ст.7 Закону України «Про судовий збір».

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 3 028,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №6050 від 14.07.2025р.

На підтвердження витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000, 00 грн. позивачем додано: договір про надання професійної правничої допомоги №01/01/25 року від 03 січня 2025 року та Додаткову угоду №31 до договору №01/01/25 про надання професійної правничої допомоги від 01 липня 2025 року.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат і передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. У свою чергу, одним з видів витрат, пов`язаних з розглядом справи є витрати на професійну правничу допомогу, які несуть сторони судової справи (крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частинами 2-4 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд не має права вирішувати питання про зменшення суми витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи. На це вказав КЦС Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22. Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне стягнути із відповідачів на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України із відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 3 028,00 грн.

Витрати підлягають стягненню з відповідачів на підставі ч. 3 статті 142 ЦПК України, адже заборгованість ОСОБА_1 , ОСОБА_2 погашена вже після відкриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст.142,206,255,258-260 ЦПК України,ст.7 ч.3 Закону України «Про судовий збір», суд,

У Х В А Л И В :

Прийняти відмову від позову за заявою Лісовенко Наталії Василівни, яка діє в інтересах Дочірнього підприємства «Експлуатаційна служба Місто квітів».

Провадження у справі за позовною заявою Дочірнього підприємства «Експлуатаційна служба «Місто квітів» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості закрити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Дочірнього підприємства «Експлуатаційна служба Місто квітів» ( код ЄДРПОУ 41683084) по 1514,00 грн. судового збору та по 2 500,00 грн. витрат на правову допомогу з кожного.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

СуддяТ. В. Войтенко