Ухвала суду № 135406666, 01.04.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/15964/26-ц

пр. № 2-з-52/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2026 року м. Київ

Суддя Печерського районного суду м. Києва Гуртова Т. І., розглянувши заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Оселя», про усунення перешкод у користуванні спільним майном будинку та приведення планування допоміжних приміщень багатоквартирного будинку в первісний стан,

УСТАНОВИВ:

У березні 2026 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Оселя», про усунення перешкод у користуванні спільним майном багатоквартирного будинку та приведення планування допоміжних приміщень у первісний стан.

Предметом даного позову є вимога про усунення перешкод у користуванні спільним майном багатоквартирного будинку, а саме допоміжним приміщенням - позаквартирним коридором № XXXV, загальною площею 6,10 кв. м, розташованим на першому поверсі будинку АДРЕСА_1 , який відповідно до технічної документації належить до спільної сумісної власності співвласників багатоквартирного будинку,шляхом зобов`язання відповідача привести планування зазначеного приміщення у первісний стан.

Одночасно з поданням позовної заяви позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом:

- накладення заборони на відчуження квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3255917580000;

- накладення заборони на відчуження квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3255911080000;

- заборони вчинення будь-яких будівельних, монтажних, демонтажних, перепланувальних робіт, а також інших дій, спрямованих на зміну технічного стану або функціонального призначення квартир № 1 та № 2 за вказаною адресою - до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що відповідно до технічного плану першого поверху будинку АДРЕСА_1 , приміщення коридору, позначене римськими літерами № XXXV, загальною площею 6,10 кв. м, є допоміжним приміщенням та належить до спільного майна співвласників будинку, однак, за твердженням позивача, було самовільно зайняте власником квартир № 1 та № 2 .

Позивач вказує, що власник квартир № 1 та № 2 зазначеного будинку, без отримання згоди інших співвласників та без належних дозвільних документів, здійснив перепланування вказаного приміщення шляхом встановлення цегляної перегородки та дверей, унаслідок чого фактично обмежив доступ інших співвласників до спільного майна, а також до інженерних мереж будинку.

Також позивач зазначає, що 18.12.2025 квартири № 1 та № 2 були відчужені, у зв`язку з чим їх власником стала відповідач, що, на його думку, свідчить про наявність ризику повторного відчуження спірного майна з метою ускладнення або затягування розгляду справи шляхом зміни кола її учасників.

Крім того, позивач посилається на наявність реальних ризиків того, що в разі невжиття заходів забезпечення позову відповідач може продовжити проведення незаконних будівельних та перепланувальних робіт у спірному приміщенні, змінити його технічний стан, а також вчинити інші дії, спрямовані на фактичне закріплення володіння спірним майном.

Окрім того, позивач наголошує, що подальше здійснення перепланувальних робіт може унеможливити або істотно ускладнити проведення судової експертизи, клопотання про призначення якої подано одночасно з позовною заявою.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

З урахуванням наведеного, сторони в судове засідання не викликались, оскільки суд дійшов висновку про розгляд вказаної заяви за їх відсутності відповідно до положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України.

При цьому, фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши заяву про забезпечення позову та надані до неї документи, дійшов такого висновку.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Такої позиції притримується Верховний Суд у своїй Постанові 17 жовтня 2018 року, справа № 183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18).

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).

Вказана норма імперативно встановлює, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами.

Cпівмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п. 3-4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року N 9).

При цьому, згідно з ч. 1, 2 ст. 151 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішення від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суд має перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому, під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.

Як вбачається з матеріалів справи, на думку сторони позивача, на даний час існують обґрунтовані підстави вважати, що у разі невжиття заходів забезпечення позову відповідач може продовжити незаконні будівельні та перепланувальні роботи у спірному приміщенні; змінити технічний стан коридору; здійснити інші дії, спрямовані на володіння спірним приміщенням.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи, і відповідне свідчить, що між сторонами дійсно існує спір.

При цьому, оцінюючи заявлені заходи забезпечення позову на предмет їх співмірності із заявленими позовними вимогами, суд виходить з такого.

Суд установив, що позов стосується спільного майна співвласників багатоквартирного будинку (допоміжного приміщення - коридору), самовільного перепланування та фактичного захоплення цього майна. При цьому, позивач посилається на технічну документацію, яка підтверджує статус приміщення як спільного. Отже, існує реальний спір про право, а вимоги не є явно безпідставними.

Також позивач заявив клопотання про призначення експертизи. Суд вважає, що подальші зміни приміщення можуть спотворити об`єкт дослідження та зробити неможливим встановлення його первісного стану.

При цьому, позивач просить забезпечити позов шляхом заборони вчинення будь-яких будівельних, монтажних, демонтажних, перепланувальних робіт, а також інших дій, спрямованих на зміну технічного стану або функціонального призначення саме квартир № 1 та № 2 за вказаною адресою.

Відповідно до ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими вимогами, спрямованими на забезпечення саме предмета спору та такими, що мінімально обмежують права відповідача.

У даному випадку предметом спору є допоміжне приміщення (коридор) як спільне майно співвласників, тобто позовні вимоги не стосуються внутрішнього планування квартир № 1 та № 2 в цілому. Тому, заборона будь-яких робіт у квартирах повністю виходить за межі предмета спору. Звідси, заявлена позивачем заборона охоплює усі будівельні, монтажні, демонтажні роботи, будь-які зміни технічного стану або функціонального призначення квартир. Такий захід фактично блокує право власника на користування і розпорядження квартирами та може стосуватися робіт, які жодним чином не впливають на коридор. Отже, він є надмірним та необґрунтовано широким.

Тому, суд вважає, що мета забезпечення позову в цій справі може бути досягнута шляхом заборони виконання будівельних, перепланувальних чи інших робіт саме в частині, що стосується приєднання коридору № XXXV до квартир № 1 та № 2 або зміни його конфігурації. Такий захід прямо пов`язаний із предметом спору, забезпечить збереження спірного майна та не не втручається в інші аспекти користування та розпорядження майном у незаперечній частині, що відповідає принципу справедливого балансу між інтересами сторін.

Крім того, заявлений позивачем захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту (заборони відчуження) на квартири фактично обмежує право власника на розпорядження належним йому нерухомим майном у повному обсязі, що за своїм змістом є значним втручанням у право власності та виходить за межі необхідного для забезпечення заявлених позовних вимог. Квартири не є предметом позову, позовні вимоги не спрямовані на визнання права власності на квартири, їх витребування чи поділ тощо.

Позивач посилається на те, що квартири вже були відчужені 18.12.2025 та існує ризик повторного відчуження.

Однак, сам по собі факт попереднього відчуження не є достатнім доказом наміру відповідача ухилитися від виконання рішення суду. Крім того, заявником не надано доказів того, що відповідач вже вчиняє дії щодо повторного продажу. Отже, даний ризик є недоведеним.

Крім того, навіть у разі відчуження квартир спірне допоміжне приміщення залишається частиною спільного майна будинку, а процесуальне законодавство передбачає можливість заміни відповідача на належного. Тому, відчуження квартир не створює реальної загрози невиконання рішення суду, не має достатнього процесуального зв`язку з предметом спору та не забезпечує безпосередньо виконання можливого рішення суду,

Звідси, доводи заявника щодо наявності ризиків утруднення або унеможливлення виконання можливого рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову в цій частині є необґрунтованими.

Отже, з урахуванням предмета спору та заявлених позовних вимог, співмірним та достатнім заходом забезпечення позову є заборона відповідачу вчиняти будь-які будівельні, монтажні, демонтажні, перепланувальні роботи, а також інші дії, спрямовані на зміну технічного стану або функціонального призначення спірних приміщень в частині, що стосується приєднання коридору № XXXV до квартир № 1 та № 2 , оскільки саме такі дії можуть ускладнити або унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Зазначений захід безпосередньо пов`язаний із предметом спору, спрямований на збереження існуючого стану спірного майна та водночас не створює надмірного обмеження прав відповідача, що свідчить про його відповідність критерію співмірності.

Підстав для застосування зустрічного забезпечення відповідно до положень ст. 154 ЦПК України суд не вбачає, оскільки, на думку суду, будь-які реальні збитки відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, як тимчасовим заходом, наразі відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 149, 150, 151, 153, 353-354 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву - задовольнити частково.

Заборонити ОСОБА_2 виконання будь-яких будівельних, монтажних, перепланувальних робіт, а також інших дій, спрямованих на зміну технічного стану нерухомого майна в частині, що стосується приєднання коридору № XXXV до квартир № 1 та АДРЕСА_6 - до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

У іншій частині заяву залишити без задоволення.

задоволенні заяви про забезпечення позову в частині:

- накладення заборони на відчуження квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3255917580000;

- накладення заборони на відчуження квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3255911080000;

- заборони вчинення будь-яких будівельних, монтажних, демонтажних, перепланувальних робіт, а також інших дій, спрямованих на зміну технічного стану або функціонального призначення квартир № 1 та № 2 - відмовити.

Дані про заявника (стягувача):

ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Дані про боржника (відповідача):

ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_8 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Суд роз`яснює, що відповідно до ч. 4 ст. 157 ЦПК України особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Тетяна ГУРТОВА