Ухвала суду № 135405988, 01.04.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/11360/25

1-кс/308/1262/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2026 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участі секретаря ОСОБА_2 , розглянувши скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність начальника слідчого відділу Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4 в кримінальному провадженні №12025071030001496 та зобов`язання прокурора внести відомості до ЄРДР,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді зі скаргою, в якій просить визнати протиправною бездіяльність начальника слідчого відділу Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4 , виражену в непередачі матеріалів кримінального провадження № 12025071030001496 після ухвали слідчого судді від 23 вересня 2025 року, а також у системному саботажі розслідування. 2. Повторно витребувати від органу досудового розслідування матеріали кримінального провадження № 12025071030001496 для забезпечення розгляду цієї скарги. 3. Зобов`язати прокурора внести відомості до ЄРДР щодо можливих кримінальних правопорушень посадових осіб (ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 382, ст. 364, 367, 366 ККУ).

Вимоги скарги мотивовано тим, що ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 вересня 2025 року у справі № 308/11360/25 зобов`язано орган досудового розслідування Ужгородське РУП ГУНП в Закарпатській області негайно передати матеріали кримінального провадження № 12025071030001496 для забезпечення розгляду його скарги на постанову ОСОБА_4 від 20 вересня 2025 року про відмову у застосуванні заходів безпеки.

Станом на 06 жовтня 2025 року, за даними "Електронного кабінету" на portal.court.gov.ua (рух справи № 308/11360/25), у "руху справи" відображені лише реєстрації його вхідних документів (від 23.09.2025 до 30.09.2025, коди 4613/25-Б5, 4614/25-Б5, 4689/25-Б5, 4750/25-Б5), без будь-яких реєстрацій вхідних документів від органу досудового розслідування. Це свідчить про повну бездіяльність слідчого щодо виконання ухвали суду.

Крім того, бездіяльність проявляється в наступному: 15 липня 2025 року зафіксовано повідомлення про злочин (записане працівниками екстреної медичної допомоги). Відомості за цим повідомленням не були внесені до ЄРДР у строки, передбачені ч. 1 ст. 214 КПК України (24 години), що унеможливило своєчасний початок досудового розслідування та збереження доказів. Ухвали слідчого судді від 29 серпня 2025 року (про негайний розгляд клопотання потерпілого щодо заходів безпеки) та від 23 вересня 2025 року (про витребування матеріалів провадження) не виконані у встановлених строках. Замість обґрунтованих мотивованих постанов формальні листи/ повідомлення і затримки (одна з дат відповіді 20 вересня 2025 року), матеріали провадження на момент судового розгляду надані не в повному обсязі. Не проведено необхідних оперативно-розшукових та слідчих заходів (зокрема відстеження викрадених мобільних пристроїв за IMEI, офіційні запити до операторів зв`язку, огляди місць подій, належні допити/опитування). Це прямо вказано у матеріалах справи та ускладнює встановлення обставин злочину. Попри наявні відео- та фотодокази, подія неповно або неправомірно кваліфікована як менш тяжкий склад (наприклад, ч. 1 ст. 122 ККУ) або переведена в адміністративну площину, хоча наявні дані вказують на ознаки розбою, вчиненого групою осіб за попередньою змовою (ч. 24 ст. 187 ККУ). Під час судового розгляду зафіксовано обставини, які свідчать про координацію дій/бездіяльності кількох посадових осіб слідчого відділу з метою блокування процесу що дає підстави вважати наявність групової бездіяльності або погоджених дій. Через цю бездіяльність ухвала слідчого судді від 25 вересня 2025 року про відмову в його скарзі винесена без належного дослідження матеріалів провадження, що призвело до порушення його прав на захист життя та здоров`я (ст. 27 Конституції України).

На підставі викладеного вбачає наявність достатніх підстав для внесення відомостей до ЄРДР та ініціювання досудового розслідування за можливими складам кримінальних правопорушень, а саме (орієнтовна кваліфікація): ч. 2 ст. 28 ККУ співучасть (у разі координації/погоджених дій кількох осіб); ч. 2 ст. 382 ККУ невиконання рішення суду групою осіб; ст. 364 ККУ зловживання владою або службовим становищем (у разі умисного заниження кваліфікації, блокування розслідування); ст. 367 ККУ службова недбалість (невнесення відомостей до ЄРДР, невжиття слідчих заходів); ст. 366 ККУ службове підроблення (за наявності ознак внесення неправдивих відомостей до документів). Зазначені порушення також суперечать ст. 55 Конституції України (право на оскарження дій органів влади), ст. 27 Конституції України (право на життя та здоров`я) та міжнародним стандартам. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у справах "Каверзін проти України" (заява № 23893/03, рішення від 15 травня 2012 року) та "Кулик проти України" (заява № 27793/03, рішення від 19 лютого 2009 року), держава зобов`язана забезпечувати ефективне розслідування злочинів проти життя та здоров`я, включаючи оперативні слідчі дії та виконання судових рішень. У умовах воєнного стану (введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, продовженого), як підкреслено в практиці ЄСПЛ ("Грузія проти Росії (II)", заява № 38263/08, рішення від 21 січня 2021 року), держава не звільняється від обов`язку ефективного розслідування, а навпаки, повинна посилити заходи для захисту прав людини, враховуючи підвищені ризики в прикордонних регіонах, як Закарпатська область. Бездіяльність слідчого створює загрозу моєму життю та здоров`ю, оскільки перешкоджає перевірці фактів саботування розслідування (відсутність допиту, системне затягування), особливо в умовах воєнного стану, коли такі злочини можуть бути пов`язані з гібридними загрозами.

Крім того, під час розгляду справи були надані додаткові пояснення, в яких зазначені передумови та обставини вчинення кримінального правопорушення. Які зводяться до наступного.

В період квітеньтравень 2025 року заявником було проведено та реалізовано значні концептуальні рішення в інтересах національної безпеки та отримано відповідну зворотну офіційну відповідь за дорученням керівництва Служби безпеки України від заступника керівника центрального. департаменту (це лише те, що можливо надати до відповідності тезису). Ступінь важливості засвідчує рівень розгляду та враховано в оперативно-службовій діяльності Служби безпеки України. 10 червня 2025 року, м. Київ внаслідок ініційованого спец. службами РФ спланованого замаху загинув співробітник 5-го управління СБУ. Ця подія, з огляду на наявне положення та загальну проблематику, надала підстави вважати, що існують косвені факти можливих негативних наслідків, зокрема і для особи заявника. В період 1220 червня 2025 року прийняв рішення проінформувати своїх рідних про ймовірність існування гіпотетичної небезпеки (виключно тактовно, щоб не піддавати їх паніці). 22 червня незважаючи на попередні дії громадянки ОСОБА_5 , тактовно здійснив спробу провести конструктивну комунікацію.

23 червня 2025 року фактично стало зрозуміло вибрану позицію ОСОБА_5 , притаманну ігноруванню, без жодного логічного сенсу, оскільки окрім надання значних грошових коштів, забезпечення всім необхідним, безпеки, житлом та виїздом за межі держави, жодного негативного посилу не було. Усі дії мотивувалися виключно пріоритетом найкращих інтересів спільної дитини.

2425 червня 2025 року з огляду на вищезазначені дії ОСОБА_5 , заявником було реалізовано автоматизований комплексний алгоритм аналізу відкритого вебпростору виключно в межах власних інтересів, спрямований на виявлення індикаторів інтересу третіх осіб до конкретного суб`єкта. Алгоритм включає понад 10 тисяч логічних інтерпретацій та сценаріїв обробки даних. 26 червня 2025 року сформований звіт фактично надав інформаційну обізнаність, що до аморальності та неприпустимості здійснення веб - сесій сексуалізованого характеру будучи в малогабаритному помешканні разом зі спільною дитиною та існування ризиків що остання випадково може стати свідком даних дій.

28 липня 2025 року заявник повідомив ОСОБА_5 про виявлений факт, без будь-якого емоційного забарвлення, виважено та не наполягаючи,, без будь якого осуду, критики, обвинувачень, погроз, практично благав надати доступ до облікових даних профілю щоб повністю видалити весь компрометуючий контент ( який до тепер у вільному доступі в веб. просторі , в тому числі і через звичайний пошуковий запит).

01 липня 2025 року заявник, з метою організації зустрічі на умовах, виключно визначених ОСОБА_5 , надіслав їй повідомлення на електронну пошту з пропозицією конкретного часу та місця проведення спільної прогулянки з дитиною 2 липня 2025 року у другій половині дня. Фактично це була друга послідовна спроба встановлення комунікації, де ініціатива та остаточне рішення щодо зустрічі повністю залежали від волі ОСОБА_5 . Незважаючи на попередні безпідставні звинувачення та наклепи з її боку, заявник діяв з максимальною толерантністю та стриманістю. Така позиція була зумовлена виключно наявністю спільної малолітньої дитини, пріоритетом забезпечення її найкращих інтересів, а також усвідомленням ризиків можливого загострення конфлікту та його негативного впливу на психологічний стан дитини.

02 липня 2025 року відбулася запланована зустріч з ОСОБА_5 під час спільної прогулянки з малолітньою дитиною в місті Ужгород. Зустріч проходила на умовах, визначених ОСОБА_5 , у спокійній атмосфері, без будь яких конфліктів, підвищеного тону чи агресії з боку заявника. Він діяв виключно як відповідальний батько, прагнучи зберегти конструктивний, коректний формат спілкування та діалогу, виходячи виключно з інтересів дитини. Фактично, протягом майже двох років це була перша реальна можливість для нього провести спільний час із власним сином, у тому числі у форматі повноцінного спілкування. Таке тривале дистанціювання відбулося, зокрема, внаслідок неправомірних дій окремих уповноважених працівників Ужгородського РУП ГУНП, які штучно створювали перешкоди у спілкуванні з дитиною. При цьому за результатами семи судових розглядів у судах різних інстанцій жодного факту протиправної поведінки заявника встановлено не було, однак фактично він був позбавлений можливості спілкування з власним сином. У зв`язку з цим уся увага під час зустрічі була зосереджена виключно на дитині. Під час прогулянки він помітив різку, на його погляд, зміну поведінки ОСОБА_5 . У навпіл сатиричній, нейтральній формі він зазначив, що у разі, якщо вона когось очікує або хтось бажає приєднатися до їх прогулянки, він не заперечує, оскільки, з огляду на попередні інтерпретації подій, які намагалися нав`язати оточуючим, можливо, доцільніше уникнути будь-яких можливих непорозумінь у майбутньому. При цьому жодних намірів відновлення особистих стосунків, привернення уваги, доведення чогось чи емоційного тиску з його боку не було і не могло бути. Додатково зазначає, що після висловлювань ОСОБА_5 щодо мотивів її минулих рішень, зокрема про «поновлення стосунків із жалю», будь-яка емоційна або моральна цінність цієї особи для нього була остаточно втрачена. Вузькому колу близьких йому осіб відомі обставини початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації, коли за надзвичайно небезпечних умов він зміг дістатися до навпіл оточеного міста Києва та в подальшому організувати евакуацію ОСОБА_5 із зони потенційної небезпеки. При цьому він свідомо тривалий час не повідомляв їй окремі обставини тих подій, вважаючи, що така інформація може бути сприйнята нею як психологічний тягар або зобов`язання. У відповідь ОСОБА_5 висловилася різко, зазначивши, що бажає побути з дитиною на самоті та повідомить свою позицію згодом. Заявник погодився з цим та попрямував до власного автомобіля, який був припаркований поблизу місця її проживання. По дорозі він зустрів знайомого, з яким протягом приблизно десяти хвилин відбулося коротке узагальнене спілкування, після чого він мав намір сісти до власного транспортного засобу та поїхати у справах. У цей момент поряд з ним зупинився автомобіль Volkswagen Passat сірого кольору, в якому перебували ОСОБА_5 та дитина. Побачивши мене, ОСОБА_5 швидко вийшла з автомобіля разом із дитиною та зайшла до під`їзду. Також він візуально зафіксував, що особа, яка керувала транспортним засобом, здійснювала жестикуляцію у його бік. Він помилково сприйняв цю особу як водія таксі та вирішив підійти до автомобіля для з`ясування ситуації та можливого розрахунку. Підійшовши до автомобіля, невідома йому особа частково опустила вікно та одразу почала висловлюватися у вкрай агресивній, принизливій та нецензурній формі, використовуючи образи, погрози та вульгарні висловлювання. Зміст цих висловлювань був спрямований на приниження його честі та гідності, а також на залякування. Він неодноразово намагався припинити словесну агресію та з`ясувати, ким є ця особа і з якою метою вона поводиться таким чином, однак будь-якої змістовної відповіді не отримав. Особа продовжувала висловлювати погрози, перебуваючи при цьому в зачиненому автомобілі з частково опущеним вікном. Надалі зазначена особа раптово розпочала рух транспортного засобу та здійснила спробу умисного наїзду на заявника з метою заподіяння тілесних ушкоджень. У результаті було створено реальну загрозу його життю та здоров`ю, а також завдано шкоди припаркованому поруч автомобілю. Після цього водій негайно залишив місце події. З огляду на очевидну провокацію, численні погрози та пряме посягання на своє життя, заявник негайно звернувся на лінію «102» та викликав патрульну поліцію, повідомивши всі відомі мені прикмети особи, транспортного засобу та обставини події. 04 липня 2025 року, отримавши підтвердження з кола осіб, які підтримують спілкування з ОСОБА_5 , я направив на офіційну електронну адресу правоохоронного органу додаткове звернення з відповідним підписом, у якому детально виклав суть подій, можливі мотиви та просив вжити передбачених законом заходів реагування. 06 липня 2025 року він знову отримав інформацію, що ОСОБА_5 висловлює певні побоювання та водночас здійснює опосередкований вплив на фігуранта подій 02.07.2025 року, спонукаючи його до певних дій, суть і кінцева мета яких були незрозумілими навіть особам, що повідомили мені ці відомості. З метою уникнення будь-яких підозр вони не здійснювали подальших уточнень. З огляду на це він надав додатковий абонентський номер та здійснив телефонний дзвінок безпосередньо ОСОБА_5 , вказавши, що її поведінка є безвідповідальною та небезпечною, оскільки фактично через третю особу вона створює ризики як для себе, так і для спільної дитини та сторонніх осіб. Заявник наголосив, що будь-яка інформація щодо виявлених фактів аморальної чи протиправної поведінки має бути предметом розгляду виключно правоохоронних органів, та вимагав надати контактні дані зазначеної особи з метою припинення ескалації конфлікту виключно в законний спосіб, з урахуванням того, що на той момент тривав судовий розгляд щодо встановлення батьківства, і будь-яка провокація могла мати критичні наслідки. Всупереч будь-якій логіці ОСОБА_5 передала третій особі не лише контактні дані заявника, а й інформацію про місце його фактичного проживання. Після цього фігурант подій у притаманній йому манері почав висловлювати прямі погрози щодо умисного знищення належного заявнику майна та ініціював «зустріч» на визначену дату 10 липня 2025 року, супроводжуючи це принизливими та погрозливими висловлюваннями. Під час телефонної розмови заявник поводився спокійно, без емоцій, що, очевидно, ще більше дестабілізувало співрозмовника, після чого він перервав дзвінок. Оскільки ОСОБА_5 не лише не дотрималася своїх обіцянок, а навпаки сприяла загостренню ситуації, з огляду на наявність психічно неврівноваженої особи з агресивною поведінкою, яка має доступ до місця перебування його дитини, він, як і попереджав, підготував відповідну заяву та викликав працівників поліції за місцем проживання ОСОБА_5 з метою перевірки умов проживання дитини, з`ясування всіх обставин подій 02.07.2025 року та встановлення особи водія транспортного засобу. У період з 06 по 14 липня 2025 року номер телефону, з якого раніше надходили дзвінки, був фактично відключений, а ініційована відповідною особою зустріч так і не відбулася. Особисто заявник не мав ані часу, ані підстав акцентувати увагу на зазначеному, оскільки очікував встановленого чинним законодавством правового реагування на факти, заявлені мною щодо ряду злочинних та протиправних дій. 15.07.2025 року до заявника звернувся його знайомий та повідомив, що йому відома ситуація, яка мала місце напередодні, а саме: зацікавлена група осіб намагалася без зайвої уваги максимально зібрати всю можливу інформацію стосовно заявника. Водночас, під час такої спроби їм фактично було надано чіткий і однозначний ракурс щодо його особи, що, у свою чергу, викликало у зацікавленої сторони суперечливі реакції, які переросли у прямі взаємні звинувачення та докори. Почувши зазначене, він чітко оцінив наявні ризики та логічно дійшов висновку, що на той момент існуюча проблематика залишалася невирішеною, а її кульмінація, з огляду на обставини, могла відбутися протягом однієї-двох діб. Варто зазначити, що з урахуванням подальшого розвитку подій заявник переконаний на сто відсотків, що здійснений ним аналіз ризиків не був хибним. Також стало очевидним, що зі сторони правоохоронного сектору, до якого він безпосередньо звертався, жодних дій узагалі вчинено не було. У зв`язку з цим він прийняв рішення особисто з`явитися безпосередньо до Ужгородського районного управління Національної поліції. Прибувши до зазначеного підрозділу, окрім загальних рекомендацій щодо спроби налагодження міжособистісних стосунків, заявник фактично нічого не отримав. Повернувшись до місця свого проживання, він взяв 25 000 євро (зазначені кошти це виключно за власної ініціативи військово- політичної відомої людини як мотиваційну складову подальшого в рамках реалізації продукту (тестована на 03.10.2025 via code_execution), який комбінує DQN-RL з Doppler/CRPA-aware rewards (custom функція для LEO-орбіт як Kanopus-V), federated consensus learning (FedAvg з masking для стійкості до ескалації) та ROS2/MAVROS swarm з adaptive flight (hover on visibility), протидія систем супутникової розвідки РФ ) , ключі від будинку, мобільні засоби зв`язку та, викликавши таксі, вирушив до місця проживання ОСОБА_5 . Метою його візиту було передання їй грошових коштів та попередження про спровоковану нею ж самою ймовірну небезпеку, а також, у цілому, бажання максимально докласти всіх можливих зусиль, аби не допустити реалізації негативного сценарію. Надалі детальний перебіг подій чітко викладений у його поясненнях від 26.07.2025 року.

Також заявником було додано копії звернень та відповідей правоохоронних органів.

14.01.2026 на адресу суду надійшли матеріали кримінального провадження № 12025071030001496 від 26.07.2025 за правовою кваліфікацією ч.1 ст. 122 КК України.

25.03.2026 від заявника надійшла заява в якій він просить встановити обставини, що мають істотне значення для розгляду справи, а саме встановити та відобразити в мотивувальній частині судового рішення відомості викладені у відповіді Ужгородського РУП від 27.10.2025 щодо часу отримання інформації про факт заволодіння майном, не узгоджується з матеріалами кримінального провадження судом; орган досудового розслідування володів відповідною інформацією раніше, ніж зазначено у вказаній відповіді. Зазначити у судовому рішенні, що виявленні суперечності у матеріалах кримінального провадження потребують перевірки уповноваженими органами в порядку, передбаченому законом. Залишити скаргу на бездіяльність слідчого без розгляду у зв`язку з тим, що встановлені обставини виходять за межі предмету судового контролю, передбаченого ст.. 303 КПК України. Зазначив, що в матеріалах кримінального провадження містяться його заяви від 25.07.2025, 03.08.2025, 24.09.2025, 23.10.2025, а також пояснення від 26.07.2025, в яких прямо зазначено про факт заволодіння його мобільними телефонами під час події 15.07.2025. Разом з тим, у витребуваних судом матеріалах наявний документ від 06.08.2025, який підтверджує факт добровільної передачі відповідного майна особою, причетною до події, що свідчить про обізнаність органу досудового розслідування щодо зазначених обставин щонайменше з цієї дати. Водночас, у офіційній відповіді Ужгородського РУП від 27.10.2025 міститься твердження про те, що відомості щодо заволодіння мобільними телефонами були отримані лише 20.10.2025 під час мого допиту. Таким чином, наявні у матеріалах кримінального провадження документи містять взаємовиключні відомості щодо моменту отримання органом досудового розслідування інформації про факт заволодіння майном. З огляду на викладене, з об`єктивних даних, досліджених судом, вбачається, що: орган досудового розслідування володів інформацією про факт заволодіння майном значно раніше, ніж це зазначено у відповіді від 27.10.2025; відомості, викладені у зазначеній відповіді, не узгоджуються з матеріалами кримінального провадження, витребуваними та дослідженими судом. Вказані обставини є істотними, оскільки безпосередньо впливають на оцінку повноти, послідовності та належності досудового розслідування. Разом з тим, встановлення та правова оцінка причин виникнення таких суперечностей, а також можливих порушень закону з боку службових осіб, виходить за межі предмету судового контролю, передбаченого главою 26 КПК України, та має здійснюватися в іншому процесуальному порядку.

25.03.2025 від заявника надійшла заява про розгляд скарги за його відсутності.

01.04.2026 від заявника надійшла заява, в якій він зазначив наступне. Так, 15.07.2025 року щодо нього було вчинено спланований груповий напад із використанням транспортних засобів. Нападники діяли за попередньою змовою, заблокувавши йому шляхи відступу з обох сторін. Характер їхніх дій свідчить про те, що вони чітко ідентифікували особу заявника та місце перебування, що вказує на заздалегідь сформований умисел. Унаслідок застосованого фізичного насильства, зосередженого виключно в області голови та обличчя, заявнику було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження: численні переломи кісток лицевого черепа та масивну кровотечу, що призвело до втрати свідомості. Окремо наголошує на особливому цинізмі дій нападників та наявності ознак замаху на вбивство або залишення в небезпеці. Перебуваючи у безпорадному стані та захлинаючись кров`ю, заявник намагався жестами зупинити напад, однак отримав ще два прицільні удари значної сили в ліву частину обличчя та удар ногою в потиличну ділянку голови. Після цього нападники відкрито заволоділи його засобами мобільного зв`язку, усвідомлюючи, що він не зможе викликати екстрену допомогу. Лише завдяки втручанню мешканців будинку, які припинили протиправні дії та викликали поліцію і швидку допомогу, нападники залишили місце події. Свідки фактично врятували заявнику життя, перевернувши його на бік, що запобігло асфіксії (задушенню) кров`ю та уламками кісток і зубів.

Звертає увагу суду, що у матеріалах справи наявна медична документація, зокрема виписка та офіційна відповідь закладу охорони здоров`я щодо подій від 15.07.2025 року. У цих документах зафіксовано, що виклик бригади екстреної медичної допомоги здійснено з абонентського номера оператора «Vodafone», який належить сторонній особі (очевидцю події). Зазначене є об`єктивним підтвердженням відсутності у нього мобільних засобів зв`язку на момент події, що прямо вказує на їх протиправне заволодіння нападниками. Крім того, у справі наявні щонайменше чотири безпосередні свідки (особа, яка викликала швидку допомогу, та троє працівників медичної бригади), які могли підтвердити його безпорадний стан і відсутність у нього телефонів. Однак орган досудового розслідування безпідставно не вжив заходів для їх допиту. Незважаючи на наявність очевидців серед мешканців будинку та медичного персоналу, станом на сьогодні жодну з цих осіб не допитано, пояснення не відібрано, а необхідні слідчі дії не проведено. Окремо зазначає, що у супровідному листі заступника начальника слідчого відділу Ужгородського РУП ГУНП (вих. № б/н/106/25/1-2025 від 15.07.2025) зафіксовано позицію щодо нібито «відсутності наміру» на вчинення злочину та застосування положень ст. 11 КК України (малозначність). Така позиція суперечить фактичним обставинам справи, зокрема тяжкості тілесних ушкоджень і корисливому мотиву нападників, та свідчить про свідоме ігнорування вимог ст. 214 КПК України щодо обов`язкової реєстрації кримінального правопорушення. Матеріали справи не містять жодних доказів проведення перевірочних чи процесуальних дій у період з 15.07.2025 по 25.07.2025 року, попри задекларовану необхідність їх здійснення. Також наголошує, що 22.07.2025 року лікар неврологічного відділення Ужгородської центральної міської клінічної лікарні наполіг на передачі медичних документів до органів поліції, оскільки медичний заклад мав обов`язок повідомити про госпіталізацію особи з травмами кримінального характеру. Клінічна картина, тяжкість та локалізація ушкоджень однозначно свідчили про насильницький характер їх заподіяння. Під час первинного огляду очевидці повідомили медичних працівників про обставини нападу та факт викрадення телефонів, що стало підставою для негайного виклику швидкої допомоги. Відповідна інформація того ж дня була передана до поліції, що підтверджується рапортом чергової частини Ужгородського РУП від 15.07.2025 року. Попри це, службові особи слідчого підрозділу, будучи обізнаними про зазначені обставини, не вжили належних заходів реагування. Кримінальне провадження було зареєстровано лише 26.07.2025 року після його неодноразових звернень до органів прокуратури та керівництва поліції, що свідчить про його внесення до ЄРДР не з ініціативи слідчого, а під тиском поданих скарг. Наголошує, що протягом усього часу судового розгляду ані стороною слідства, ані органами прокуратури не надано жодних належних та допустимих доказів на спростування доводів заявника щодо вчинення службових правопорушень, передбачених ст.ст. 364, 366, 367, 396 КК України. Надані йому відповіді Ужгородського РУП ГУНП містять недостовірну інформацію та суперечать фактичним даним матеріалів провадження, що свідчить про введення в оману суду та потерпілої сторони. Крім того, частина письмових звернень та доказів не була долучена до матеріалів справи або була вилучена, що свідчить про умисне формування неповноти досудового розслідування. Вагомим доказом неналежного здійснення досудового розслідування є вказівка процесуального керівника від 11.08.2025 року, надана в порядку ч. 2 ст. 36 КПК України, якою визначено перелік обов`язкових слідчих дій та встановлено строк їх виконання до 01.09.2025 року. Попри обов`язковість цієї вказівки, орган досудового розслідування її фактично проігнорував: допит потерпілого проведено із значною затримкою, а ключові слідчі дії, зокрема допит очевидців події, працівників екстреної медичної допомоги та мешканців будинку, не проведено до цього часу. З огляду на викладене, дії службових осіб Ужгородського РУП ГУНП мають ознаки потурання злочинній діяльності шляхом штучного заниження кваліфікації кримінального правопорушення (з більш тяжких статей на ч. 1 ст. 122 КК України), що унеможливлює повне, всебічне та об`єктивне встановлення обставин справи. Вважаю за необхідне довести суду, що за наявного розвитку подій, на тлі повної бездіяльності органу досудового розслідування та свідомого ігнорування його звернень, починаючи з липня 2025 року, встановлені ним фактичні обставини мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Станом на теперішній час, на підставі наявних у матеріалах провадження доказів, а також додатково поданих заяв (зокрема від 24.02.2025 року, адресованої керівництву слідства та підрозділам карного розшуку області, яка долучена до матеріалів справи), встановлено повне коло причетних осіб та зібрано вичерпний перелік доказів і обґрунтувань. Зазначені матеріали: повністю виключають будь-які твердження про наявність провокації з мого боку; свідчать про нелогічність та суперечливість показань фігурантів події; підтверджують відсутність сталої та узгодженої версії їхніх пояснень, що підтверджується щонайменше п`ятьма процесуальними рішеннями, в яких не встановлено послідовності та сталості їхніх показань; вказують на наявність численних неправдивих (фіктивних) звернень до поліції з боку зацікавлених осіб, а також безрезультатних спроб безпідставно звинуватити мене. За таких обставин очевидним є те, що на певному етапі фігуранти події змінили свою тактику поведінки, що додатково підтверджує штучність та недостовірність їхніх пояснень.

Крім того, встановлена обізнаність фігурантів щодо персональних даних заявника, місця перебування та обставин мого життя, у сукупності з характером вчиненого нападу, прямо вказує на заздалегідь підготовлений умисел. У свою чергу, ігнорування цих обставин органом досудового розслідування, а також відсутність належної правової оцінки зібраних доказів, свідчать про зацікавленість службових осіб у затягуванні розслідування та фактичному сприянні особам, причетним до вчинення злочину.

Звертає увагу на прикінцеві положення своєї заяви до керівника Ужгородського РУНП в Закарпатській області від 15.08.2025 року, а саме : « … У цих обставинах переді мною постало ключове питання: як діяти, усвідомлюючи, що головною загрозою є небезпека для дворічної дитини? Я чітко розумів логіку подальшого розвитку подій: як тільки правда стане відомою, обмануті ОСОБА_5 особи спрямують свою агресію на неї. Вона почне заперечувати, ще більше заплутуючись у брехні, що лише посилить їхню лють. З огляду на події 15 липня 2025 року, такий сценарій є більш ніж реалістичним. Хтось міг би сказати, що вона заслуговує на наслідки своїх дій. Проте з нею постійно перебуває наш маленький син. Я уявляв найгірший сценарій: після з`ясування стосунків ці особи почнуть бити її в присутності дитини. І добре, якщо вони просто підуть. А якщо залишать її там, і лише через кілька днів, коли вона не відповідатиме на дзвінки, почнуться пошуки? Весь цей час дитина буде замкнена з травмованою або неживою матір`ю. Гадаю, тепер мої дії стають зрозумілими: я відверто мав надію, що відповідного сценарію не відбудеться в такому вигляді. Але вже як є, я розумів, що він буде реалізований, а моя ініціатива проігнорована. Саме тому я не вчинив дієвого опору під час нападу. Справжність проявляється не в гучних деклараціях, а у тихому виборі, який людина робить, коли ціна цього вибору власний біль. Це не про те, як уникнути удару, а про те, заради кого ти готовий його прийняти…»

Наголошує, що він діяв виключно в інтересах спільної малолітньої дитини, у зв`язку з чим перебував на місці події з грошовими коштами та засобами мобільного зв`язку. Наявна у нього інформаційна обізнаність щодо обставин та можливих ризиків об`єктивно не залишала йому альтернативної моделі поведінки. Фактичні обставини події у своїй сукупності дають підстави вважати, що вона могла бути штучно спровокована або, щонайменше, стала можливою внаслідок бездіяльності чи неналежного реагування уповноважених осіб Ужгородського РУП.

За будь-яких інших обставин, не пов`язаних із необхідністю забезпечення безпеки дворічної дитини, наявні у наявні комунікаційні зв`язки, практичний досвід, знання та матеріальні ресурси беззаперечно дозволяли б діяти виключно у правовому полі, зокрема з використанням механізмів, передбачених ч. 5 ст. 36 КК України. Водночас підкреслює, що навіть за умов реальної загрози його життю та здоров`ю він не вбачав необхідності вдаватися до крайніх заходів, які могли б призвести до тяжких або незворотних наслідків для інших осіб, а діяв стримано та пропорційно до ситуації, виключно з метою припинення протиправних дій. Окремо звертає увагу суду на обставину, яка свідчить про можливу упередженість та викривлене сприйняття подій з боку окремих службових осіб: у приміщенні Ужгородського РУП було висловлено фразу «А що, ОСОБА_6 навіть ножа не дістав?», що може вказувати на сформовані очікування щодо сценарію розвитку подій, несумісні з принципами законності та неупередженості діяльності правоохоронних органів. На основі вище зазначеного наявність прямого конфлікту інтересів ( оскільки особа нападник є в близьких родинних зв`язках з заступником керівника підрозділу ГУНП Закарпатські області).

На підставі викладеного, просить перевірити викладені у заяві обставини на предмет відповідності ознак протиправних дій службових осіб слідчого відділу Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області які зазначені в даній заяві. Об`єднати наведені у цій заяві обставини з доводами, викладеними у клопотанні від 25.03.2026 року, та розглянути їх у сукупності та відобразити встановлені судом факти, у мотивувальній частині судового рішення. Залишити скаргу на бездіяльність слідчого без розгляду у зв`язку з тим, що встановлені обставини виходять за межі предмету судового контролю, передбаченого ст. 303 КПК Українита і потребують правового реагування уповноваженими органами в порядку, передбаченому законом

У судове засідання після перерви, заявник не з`явився, надав заяву про розгляд скарги за його відсутності.

У судове засідання слідчий, дії якого оскаржується, не з`явився.

На підставі ч. 1 ст. 107 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України), фіксування кримінального провадження за допомогою технічних засобів не здійснюється.

Дослідивши подану скаргу та додані до неї матеріали, матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

За наслідками поданих заяв 25.03.2026 та 01.04.2026 заявник просить залишити скаргу без розгляду.

Згідно з положеннями ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Відтак, виходячи з принципу диспозитивності кримінального провадження, враховуючи, що заявник не підтримує вищезазначену скаргу у тому вигляді, в якому воно подане, слідчий суддя приходить до висновку про залишення скарги без розгляду.

Щодо вимог у додатково поданих заяв, слідчий суддя зазначає наступне.

Глава 26 КПК України регламентує право оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування.

Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування визначений частиною 1 ст. 303 КПК України.

Відповідно до частини 1 статті 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора:

1) бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування;

2) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;

3) рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником;

4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, одним із близьких родичів або членом сім`ї, коло яких визначено цим Кодексом, та/або захисником померлого, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;

5) рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою;

6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом;

7) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником;

8) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником;

9-1) рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, дізнавачем, прокурором під час досудового розслідування - особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником;

10) повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником;

11) відмова слідчого, дізнавача, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктом 91 частини першої статті 284 цього Кодексу, - стороною захисту, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, її представником.

Зазначений перелік рішень, які можливо оскаржити відповідно до ст. 303 КПК України на досудовому розслідування є вичерпним.

Відповідно до ч.2 ст. 307 КПК України, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про:

1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора;

1-1) скасування повідомлення про підозру;

2) зобов`язання припинити дію;

3) зобов`язання вчинити певну дію;

4) відмову у задоволенні скарги.

Таким чином, щодо зазначених в додаткових заявах вимог, які зводяться до встановлення невідповідності інформації в матеріалах кримінального провадження з обставинами подій та необхідності перевірки уповноваженими органами слідчий суддя зазначає, що дослідження доказів та надання їм оцінки, а також встановлення їх належності та допустимості, відбувається на стадії судового розгляду і не є компетенцією слідчого судді. Також слідчий суддя не уповноважений надавати вказівки щодо проведення слідчих/розшукових дій органу досудового розслідування, слідчий суддя лише здійснює контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування. Слідчий суддя не бере участі в самому розслідуванні.

Щодо внесення відомостей до ЄРДР, слідчий роз`яснює, що до компетенції слідчого судді відносить розгляд скарг на бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення. Таким чином, слідчий суддя лише може встановити бездіялність, яка полягає у невнесені відомостей до ЄРДР протягом 24 годин після отримання заяви про кримінальне правопорушення.

Щодо невчинення певних слідчих розшукових дій, то слідчий суддя роз`яснює заявнику його право звернутися до слідчого з відповідним клопотанням про проведення певних слідчих/розшукових дій в порядку ст.. 220 КПК України.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що заявлені в додаткових заявах та поясненнях вимоги не підлягають розгляду слідчим суддею.

Керуючись ст.ст. 22, 26, 303, 307 309 КПК України, слідчий суддя, -

п о с та н о в и в:

Скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність начальника слідчого відділу Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4 в кримінальному провадженні №12025071030001496 та зобов`язання прокурора внести відомості до ЄРДР залишити без розгляду.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до суду Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1