Ухвала суду № 135405960, 02.04.2026, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/1225/26

Провадження № 6/307/40/26

УХВАЛА

про залишення подання без розгляду

02 квітня 2026 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області у складі судді Сас Л.Р., секретар судового засідання Семко А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України (за відсутності учасників справи та нездійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу) подання приватного виконавця Романа Романа Михайловича про визначення частки у спільній сумісній власності,

в с т а н о в и в:

Приватний виконавець Роман Р.М. 23 березня 2026 року звернувся до суду із поданням про визначення об`єкту нерухомого майна - двокімнатної квартири, загальною площею 61.6 кв. м, житлова площа 27.7 кв.м, РН 1282210821101, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0.3977 га, КН 2124482600:03:001:0091, РН 2085714121244, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 - об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

В обґрунтування подання посилався на те, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Романа Р.М. знаходиться виконавче провадження № 70931295 від 03.02.2023, відкрите на підставі виконавчого листа № 2-1819/11, виданого Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області 11.04.2022 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії-Закарпатське обласне управління ВАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість за договором про іпотечний кредит Х281302 від 13 лютого 2008 року у розмірі 1 741 661 (один мільйон сімсот сорок одна тисяча шістсот шістдесят одна) 54 коп. та судові витрати у розмірі 1 820 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять) грн. 20 коп.

Згідно вказаного виконавчого документу боржником є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , який згідно матеріалів виконавчого провадження є громадянином України.

Відповідно до статей 3, 4, 24, 25, 26 Закону України Про виконавче провадження, виконавцем 03.02.2023 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 709312925, згідно якої боржник зобов`язаний подати декларацію про доходи і майно. Боржника попереджено про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей, однак боржник не з`явився до офісу приватного виконавця та декларації не подав.

Копію постанов направлено сторонам виконавчого провадження.

03.02.2023 винесено постанову про арешт коштів боржника, яку направлено до банківських установ, однак коштів для задоволення вимог стягувача не виявлено та 03.02.2023 винесено постанову про арешт майна боржника, якою було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно що належить боржнику.

14.02.2023 - винесено постанову про розшук майна боржника.

Під час виконання рішення суду приватним виконавцем при перевірці майнового стану боржника, а саме наданих відповідей з Пенсійного фонду України № 310138085 від 19.01.2026, з Державної податкової служби України в системі № 321405912 від 12.03.2026 встановлено , що боржник офіційно ніде не працевлаштований, на обліку в ДФС, як особа підприємець не перебуває.

В ході проведення виконавчих дій та згідно витягу з ДРАЦС від 6 березня 2026 встановлено, що боржник ОСОБА_1 перебуває в шлюбі з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 з 14.06.2008 ( актовий запис № 8 від 14.06.2008).

Згідно витягу з ДРРП встановлено, що за дружиною боржника ОСОБА_1 зареєстроване наступне нерухоме майно: двокімнатна квартира, загальною площею 61.6 кв.м., житлова площа - 27.7 кв.м., РН 1282210821101, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_1 на підставі договору-зобов`язання про пайову участь, серія та номер: б/н, виданий 28.09.2016 та земельна ділянка, площею 0.3977 га., КН 2124482600:03:001:0091, РН 2085714121244, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, право власності зареєстроване на підставі рішення органу місцевого самоврядування, серія та номер: 314, виданий 31.03.2020, видавник: Дулівська сільська рада Тячівського району.

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. При цьому, згідно зі ст. 357 Цивільного кодексу України, ст. 63 Сімейного кодексу України, дружина та чоловік мають рівні права на таке майно.

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебувають у шлюбі з 14.06.2008, отже вказане нерухоме майно набуто ОСОБА_1 під час шлюбу і є спільною сумісною власністю подружжя, у тому числі ОСОБА_1 .

Згідно з ст. 443 ЦПК України, питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.

Суд у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб. Неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

Заявник ОСОБА_4 , заінтересовані сторони ОСОБА_1 , ОСОБА_1 та філія Закарпатське обласне управління АТ "Державний ощадний банк України" - будучи належним чином повідомленими про розгляд подання, у судове засідання не з`явилися без повідомлення причин, однак їх неявка не перешкоджає розгляду подання.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до п.1) ч.1 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження», заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

За приписами ст. 366 ЦК України, кредитор співвласника майна, що є у спільній частковій власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред`явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї.

Відповідно до ч. 2 ст. 370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного з співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

На підставі викладеного, просив визнати об`єкт нерухомого майна - двокімнатної квартири, загальною площею 61.6 кв. м, житлова площа 27.7 кв. м., РН 1282210821101, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0.3977 га., КН 2124482600:03:001:0091, РН 2085714121244, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 - об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Дослідивши матеріали подання, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи подання, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду даного питання, суд дійшов висновку про залишення подання приватного виконавця про визнання частки у спільній сумісній власності без розгляду виходячи з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Статтею 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» встановлено, що примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.

Так, підставою звернення приватного виконавця до суду з даним поданням стало те, що бездіяльність боржника ускладнює виконання рішення та на його переконання є необхідність у зверненні стягнення на майно боржника, яким він володіє спільно з іншими особами. Таке майно є спільною сумісною власністю подружжя та відсутність виділеної частки майна боржника унеможливлює виконавцю вчинити виконавчі дії пов`язані з майном боржника.

Відповідно до ч. 6 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Порядок розгляду подання про визначення частки майна боржника у спільному майні визначений ст. 443 ЦПК України, відповідно до якої питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.

Згідно висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року у справі № 2-24/494-2009 (провадження № 12-4гс20), єдиною допустимою законом формою звернення виконавця до суду за вирішенням питання про визначення частки боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, є звернення з поданням.

Однак, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що розгляд подання державного чи приватного виконавця за правилами статті 443 ЦПК України не забезпечує учасникам судового провадження дієву, реальну можливість надання суду своїх доказів та аргументів, як того вимагає пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод за наявності спору про право.

Отже, норми статті 443 ЦПК України підлягають застосуванню виключно за відсутності спору про право.

Виконавець вправі звернутися до суду з поданням про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами за відсутності спору про право.

Обов`язок ініціювання будь-якого наступного судового процесу з метою виконання попереднього судового рішення Законом України «Про виконавче провадження» покладено на компетентні органи, уповноважені Державою на забезпечення виконання судових рішень, а не на кредитора, який правомірно очікує від Держави належного виконання остаточного судового рішення про стягнення боргу.

Повноваження виконавця на звернення з позовною заявою про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, в порядку позовного провадження є повноваженням звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина друга статті 4, частина четверта статті 42 ЦПК України), в тому числі за позовом про визнання недійсним правочину щодо майна боржника, який призвів до неможливості задовольнити вимоги стягувача за рахунок такого майна (оспорення фраудаторного правочину).

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що необхідно розмежовувати випадки, коли щодо вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, існує спір про право, і коли такого спору немає.

За наявності спору щодо визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, його вирішення судом не є вирішенням процесуального питання, а є вирішенням матеріального спору.

Такий спір може виникати, зокрема, тоді, коли відповідно до частини першої статті 368 ЦК України майно належить двом або більше особам на праві спільної власності без визначення часток кожного з них у праві власності (право спільної сумісної власності). У разі, якщо майно належить двом або більше особам на праві спільної власності із визначенням часток кожного з них у праві власності, то відповідно до частини першої статті 356 ЦК України майно належить таким особам на праві спільної часткової власності. Якщо розмір часток співвласників відомий, то спір про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, не виникає. Водночас може виникнути спір про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї (частина перша статті 366 ЦК України).

Якщо ж виник спір щодо визначення частки майна боржника у майні, яке належить боржнику та іншим особам на праві спільної сумісної власності, то судове рішення у разі задоволення позову має наслідком зміну матеріального правовідношення - право спільної сумісної власності припиняється, натомість виникає право спільної часткової власності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18 (провадження № 12-71гс20, пункт 8.74).

При цьому відбувається припинення права власності одного виду і виникнення права власності іншого виду не тільки боржника, а й іншої особи (співвласника), яка могла взагалі не брати участі у справі, в якій ухвалене судове рішення проти боржника.

Відсутність згоди такої особи на визначення частки майна боржника у спільному майні, у тому числі заперечення самого існування права спільного з боржником права власності (як у справі, що переглядається), свідчить про наявність матеріального спору, який не вирішувався і не міг бути вирішений у справі, в якій ухвалене судове рішення проти боржника. Це новий матеріальний спір, який не може розглядатися як процесуальне питання, а тому не може вирішуватися за правилами розділу VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України. Такий спір має бути вирішений судом у порядку позовного провадження.

Особа, яка є стверджуваним співвласником майна боржника у такому спорі, є стороною у спорі, якій має бути забезпечена можливість користуватися всіма правами, якими наділений відповідач відповідно до закону. Лише в цьому разі буде забезпечене право такої особи на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду про те, що наявність поняття «спір про право», є підставою для залишення заяви без розгляду.

Якщо наявний спір щодо визначення частки боржника у спільному майні, звернення виконавця до суду має бути подане в порядку позовного провадження, оскільки така подається до суду з метою вирішення матеріального спору та не може бути подана в порядку відповідно до розділу VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України.

Отже, оскільки приватний виконавець звернувся до суду із поданням про вирішення питання про визначення частки майна боржника у спільній сумісній власності подружжя, яким боржник володіє спільно з дружиною, така частка боржника у спільному майні не визначена, отже, наявний спір про право, який повинен вирішується в позовному провадженні.

Враховуючи викладене, подання приватного виконавця слід залишити без розгляду, роз`яснивши заявнику, що він має право подати позов на загальних підставах.

Керуючись ст. ст. 257-261, 353-354, 443 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Залишити без розгляду подання приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Романа Романа Михайловича про визначення частки у спільній сумісній власності.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Л.Р.Сас