Рішення № 135405803, 24.03.2026, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

ОСНОВ`ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ХАРКОВА

Справа № 646/13404/25

№ провадження 2-о/646/48/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2026 року місто Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі

головуючої судді Іщенко О. В.,

секретар судового засідання Петренко А. О.,

учасники справи:

заявниця ОСОБА_1 ,

представник заявниці ОСОБА_2 ,

заінтересовані особи: Департамент реєстрації Харківської міської ради Харківської області, Курилівська сільська військова адміністрація Куп`янського району Харківської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Основ`янського районного суду міста Харкова у порядку окремого провадження заяву ОСОБА_1 , представник ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Департамент реєстрації Харківської міської ради Харківської області, Курилівська сільська військова адміністрація Куп`янського району Харківської області, про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій учасників справи; заяви, клопотання учасників справи; інші процесуальні дії у справі

До Основ`янського районного суду міста Харкова надійшла заява ОСОБА_1 , представник ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Депаратамент реєстрації Харківської міської ради Харківської області, Курилівська сільська військова адміністрація Куп`янського району Харківської області, про встановлення факту, що має юридичне значення.

Заява обгрунтована тим, що ОСОБА_1 на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 .

Право власності на вказаний вище житловий будинок зареєстровано Куп`янським бюро технічної інвентаризації, про що зроблено запис у реєстрову книгу № 31 за реєстровим № 4528, дата запису 08 лютого 1992 року.

18 квітня 2025 року заявниця звернулась до Департаменту реєстрації Харківської міської ради Харківської області із заявою № 66485397 щодо внесення інформації про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Рішенням державного реєстратора Департаменту реєстрації Харківської міської ради Харківської області № 78581279 від 25 квітня 2025 року у здійсненні реєстрації права власності ОСОБА_1 було відмовлено на підставі пункту 4) частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Вказане вище рішення мотивовано тим, що державним реєстратором було встановлено наявність обставин, які є підставою для відмови у проведенні реєстраційних дій - подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно.

На виконання пункту 12. Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25 грудня 2015 року, було здійснено консолідований пошук інформації в Державному реєстрі речових прав та реєстрах до 2013 року стосовно реєстрації речових прав на заявлений об`єкт нерухомого майна та встановлено, що інформація про реєстрацію у Реєстрі прав власності на нерухоме майно відсутня.

Державним реєстратором було направлено запит до Куп`янської міської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області № 3960/0/276-25 від 22 квітня 2025 року.

Згідно із відповіддю Куп`янської міської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області № 2048 від 24 квітня 2025 року зберігачем інвентаризаційних справ на об`єкти нерухомого майна, розташованих на території Куп`янської громади, визначено Комунальне підприємство «Куп`янське БТІ». Внаслідок збройної агресії Російської Федерації адміністративне приміщення Комунального підприємства «Куп`янське БТІ», місцезнаходження: майдан Центральний, будинок 23, місто Куп`янськ Харківської області, внаслідок обстрілів та пожеж було знищено повністю, службова документація, комп`ютерна техніка та бази даних також знищені. Підприємство на теперішній час господарську діяльність не здійснює.

Реєстрація речового права ОСОБА_1 на житловий будинок в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно унеможливлена об`єктивною неможливістю державного реєстратора отримати від БТІ інформацію про зареєстровані права на будинок до 01 січня 2013 року, тобто, підтвердити факт такої реєстрації.

Єдиним способом підтвердити інформацію про зареєстроване речове право на нерухоме майно для здійснення державним реєстратором реєстрації такого права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та отримати доступ до компенсації за програмою «єВідновлення» є звернення до суду із заявою про підтвердження факту проведення реєстрації права власності відповідним БТІ до 2013 року.

Метою встановлення вказаного факту є отримання грошової компенсації за втрачене житло у селі Глушківка Куп`янського району Харківської області за програмою «єВідновлення», за якою вимагається наявність запису про реєстрацію речових прав на нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, який діє з 01 січня 2013 року.

Ураховуючи викладене вище та керуючись статтями 321, 328 та 392 Цивільного кодексу України, ОСОБА_1 просила встановити факт належності їй на праві власності житлового будинку АДРЕСА_1 , згідно із договором купівлі-продажу житлового будинку, посвідченим 31 грудня 1991 року ОСОБА_3 , заступником голови виконавчого комітету Глушківської сільської ради народних депутатів Куп`янського району Харківської області, зареєстрованим Куп`янським бюро технічної інвентаризації, про що зроблено запис у реєстрову книгу № 31 за реєстровим № 4528.

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у порядку окремого провадження у відкритому судовому засіданні.

У судове засідання 09 березня 2026 року представник Департаменту реєстрації Харківської міської ради Харківської області не з`явився, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, заяв/клопотань до суду не надходило.

Представник Курилівської сільської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області у судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином. Засобами системи «Електронний суд» надав заяву про розгляд справи без його участі.

Заявниця ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримали доводи заяви та просили її задовільнити.

Обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини справи; норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Згідно із «договором купли-продажи жилого дома усадебного типа з надворными постройками», посвідченим 31 грудня 1991 року «заместителем председателя исполкома ОСОБА_3 », «колхоз имени ОСОБА_4 сельского совета народных депутатов Купянского района Харьковскої области, именуемый в дальнейшем «хозяйство», в лице ОСОБА_5 , действующего на основании решения собрания уполномоченых членов колхоза от 2 октября 1991 года, с одной стороны, и ОСОБА_1 , проживающая в селе Глушковка Глушковского сельского совета Купянского района Харьковской области, работающая в колхозе имени Петровского дояркой, именуемая в дальнейшем «работник», с другой стороны, заключили договор о следующем:

1.Хозяйство продает, а работник покупает жилой дом усадебного типа жилой площадью 63 кв.метра, обозначен в плане лит. «А», с надворными постройками: сарай - лит. «Б», погреб - лит. «В», уборная - лит. «Г», сарай - лит. «Д», забор № 1, находящийся в селе Глушковка Купянского района Харьковской области по улице Социалистической № НОМЕР_1 , расположен на приусадебном земельном участке земельного фонда ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Згідно із печаткою, наявною на вказаному вище договорі, «указанный в этом документе жилой дом (домовладение) в целом зарегистрировано в Купянском межгородском бюро технической инвентаризации за гр ОСОБА_1 и записано в реєстровую книгу № 31 за реестровым № 4528 08 февраля 1992 г.».

З «Технического паспорта на жилой дом индивидуального жилищного фонда», складеного 17 листопада 1992 року, встановлено, що власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1 .

З рішення № 78581279 про відмову в проведенні реєстраційних дій від 25 квітня 2025 року убачається, що державним реєстратором прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради Харківської області, розглянувши заяву від 18 квітня 2025 року за реєстраційним номером 66485397 відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, та Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141, встановлено наявність обставин, які є підставою для відмови в проведенні реєстраційних дій - подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Заява № 66485397 від 25 квітня 2025 року подана щодо державної реєстрації права власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Під час розгляду заяви було здійснено консолідований пошук інформації в Державному реєстрі речових прав та реєстрах до 2013 року стосовно реєстрації речових прав на заявлений об`єкт нерухомого майна. В результаті цього встановлено, що інформація про реєстрацію у Реєстрі прав власності на нерухоме майно відсутня.

У зв`язку з чим було направлено запит до Куп`янської міської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області № 3960/0/276-25 від 22.04.2025.

Департаментом реєстрації Харківської міської ради було отримано відповідь Куп`янської міської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області № 2048 від 24.04.2025, відповідно до якої: зберігачем інвентаризаційних справ на об`єкти нерухомого майна, розташовані на території Куп`янської громади, було визначено КП «Куп`янське БТІ» (пл. Центральна, 23, Куп`янськ Харківської області код ЄДРПОУ 033550051). Через збройну агресію Російської Федерації будівля Комунального підприємства «Куп`янське бюро технічної інвентаризації», яке знаходилось за адресою: площа Центральна, місто Куп`янськ Харківської області, була зруйнована, а саме, комунальне підприємство (база даних, архівні справи, комп`ютерна техніка та інше) знищені.

Розглянувши у сукупності заяву, подані документи, відомості реєстрів, проведення державної реєстрації права власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , неможливо.

Ураховуючи викладене, керуючись пунктом 4 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пунктами 18 та 23 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25 грудня 2015 року, із змінами та доповненнями, державним реєстратором прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради Харківської області було відмовлено у проведенні реєстраційних дій за заявою.

Зазначено, що це рішення може бути оскаржено відповідно до законодавства.

Мотивована оцінка щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення вимог заяви; норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Статтею 2 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною першою статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 Цивільного процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно із частиною першою статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із частиною першою статті 293 Цивільного процесуального кодексу України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до пункту 5) частини другої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до частин першої та другої статті 315 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до частини першої статті 318 Цивільного процесуального кодексу України у заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт.

Як убачається із змісту заяви, ОСОБА_1 просить встановити факт того, що належний їй на праві власності житловий будинок АДРЕСА_1 , згідно із договором купівлі-продажу житлового будинку, посвідченим 31 грудня 1991 року ОСОБА_3 , заступником голови виконавчого комітету Глушківської сільської ради народних депутатів Куп`янського району Харківської області, зареєстрований Куп`янським бюро технічної інвентаризації, про що зроблено запис у реєстрову книгу № 31 за реєстровим № 4528.

Метою встановлення вказаного факту є підтвердження наявності зареєстрованого речового права на нерухоме майно для подальшого здійснення державним реєстратором його державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також отримання можливості скористатися компенсацією за програмою «єВідновлення».

Відповідно до частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно із частиною другою статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

За змістом статті 8 Конституції України звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до частини четвертої статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Частини перша, друга та четверта статті 41 Конституції України передбачають, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно із статтею першою Протоколу №1 Європейської Конвенції з прав людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до частин першої, третьої та четвертої статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Як зазначено у частині другій статті 317 Цивільного кодексу України, на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

До того ж рівність та непорушність прав приватної власності, визначені у Цивільному кодексі України, зокрема, у частині першій статті 321, відповідають аналогічним за суттю нормам Конституції України.

Відповідно до частини першої статті 325 Цивільного кодексу України суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи.

Згідно із частиною другою статті 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до частини першої статті 379 Цивільного кодексу України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

ОСОБА_1 у заяві зазначила, що з метою внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформації про належний їй на праві власності житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , звернулась до Департаменту державної Харківської міської ради.

Рішенням державного реєстратора Департаменту реєстрації Харківської міської ради Харківсбкої області № 78581279 від 25 квітня 2025 року відмовлено у внесені відомостей про право власності заявниці на житло, оскільки останнім було направлено запит до Куп`янської міської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області та отримано відповідь, згідно із якою зберігачем інвентарних справ на об`єкти нерухомого майна визначено Комунальне підприємство «Куп`янське БТІ», яке внаслідок збройної агресії Російської Федерації, внаслідок обстрілів та пожеж знищено разом із службовою документацією, технікою та базами даних і на даний час не здійснює господарську діяльність.

Відповідно до пунктів 1), 2) та 9) частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», у редакції чинній на момент ухвалення державним реєстратором Департаменту реєстрації Харківської міської ради рішення № 78581279, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.

Реєстраційна дія - державна реєстрація прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, а також інші дії, що здійснюються державним реєстратором у Державному реєстрі прав, крім надання інформації з цього реєстру.

Частини друга та третя статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» передбачають, що речові права на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають, змінюються та припиняються з моменту такої реєстрації. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Згідно із частиною першою статті 6 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» організаційну систему державної реєстрації прав становлять: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб`єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 3) частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» про держреєстрацію державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії. У цьому випадку органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов`язані не пізніше трьох робочих днів з дня отримання відповідного запиту державного реєстратора безоплатно надати запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі. Особи, винні у порушенні строку надання інформації на запит державного реєстратора, несуть адміністративну відповідальність.

Згідно із частинами другою та п`ятою статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

Відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.

Відомості про речові права, обтяження речових прав, що містяться в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек, що є невід`ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав, використовуються як актуальні виключно в разі, якщо відомості про право власності на відповідне нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва не внесені до Державного реєстру прав, а відомості про інші речові права, відмінні від права власності, та/або обтяження речових прав не внесені та не припинені в Державному реєстрі прав. Водночас абзац четвертий частини п`ятої цієї статті Закону уточнює, що зазначена умова не поширюється на випадки використання таких відомостей у судових спорах, пов`язаних з визнанням чи поновленням речових прав.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема: укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва або майбутній об`єкт нерухомості, речові права на які підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

Статтею 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено умови для відмови в державній реєстрації прав, зокрема, подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

З матеріалів справи убачається, що право власності ОСОБА_1 на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується «договором купли-продажи жилого дома усадебного типа з надворными постройками», посвідченим 31 грудня 1991 року «заместителем председателя исполкома ОСОБА_3 », оригінал якого наявний у заявниці, досліджений у судовому засіданні та який є правовстановлюючим документом.

Отже, відповідно до прямого припису частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності на нерухоме майно за заявою ОСОБА_1 підлягало державній реєстрації за наявними у неї документами.

Як було зазначено вище, визначальною умовою розгляду справ у порядку окремого провадження, відповідно до вимог статей 293, 315 Цивільного процесуального кодексу України, є відсутність спору про право, тобто, відсутність неврегульованих розбіжностей між заінтересованими особами щодо існування, обсягу чи способу реалізації суб`єктивного права.

Як виснує Верховний Суд у постанові від 21 березня 2024 року у справі № 2о-30/2009, в порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо їх встановлення не пов`язується з наступним вирішенням спору про право і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Судом встановлено, що зверненню заявниці до суду передувала відмова державного реєстратора у проведенні державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, оформлена рішенням № 78581279 від 25 квітня 2025 року.

Підставою для відмови зазначено відсутність можливості підтвердження відповідних відомостей у зв`язку зі знищенням архівних матеріалів БТІ.

Отже, фактично між заявницею та суб`єктом владних повноважень, державним реєстратором, виникли правовідносини, у межах яких останній поставив під сумнів достатність і належність правовстановлюючого документа для підтвердження права власності, що, у свою чергу, призвело до відмови у державній реєстрації такого права, що свідчить про існування спору про право.

Одночасно суд зазначає, що як загальний місцевий не вправі давати оцінку правомірності/неправомірності, протиправності дій суб`єкта владних повноважень щодо відмови у проведенні державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

У постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 520/13190/17, від 27 листопада 2018 року у справі № 820/3534/17, від 19 лютого 2020 року у справі № 1340/3580/18 та інших Велика Палата дійшла таких висновків: до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Якщо порушення своїх прав особа убачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів».

Натомість до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній, відповідно, зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 914/2006/17).

Верховним Судом вже розглядались справи в яких поставало питання юрисдикції спорів, предметом оскарження в яких були рішення державного реєстратора щодо вчинення/відмови у вчиненні реєстраційних дій.

Так, у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 490/5986/17-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків: «… у даному випадку підставою для відмови зазначено пункт 5 частини першої статті 24 Закону № 1952-IV. Це свідчить про наявність спору між заявником, що звернувся із заявою про реєстрацію прав на нерухоме майно, та державним реєстратором, який вчиняє такі дії».

Велика Палата Верховного Суду вважає, що у даній справі виникли саме публічно-правові відносини, оскільки державний реєстратор діє як суб`єкт владних повноважень, дії якого щодо позивача останній вважає неправомірними та такими, що порушують його права. Тобто, при визначенні юрисдикційності спору з державним реєстратором чи щодо оскарження дій державного реєстратора критерієм такого розмежування є предмет оскарження. Якщо позивач оскаржує дії державного реєстратора з приводу розгляду його заяви у контексті статті 24 Закону № 1952-IV, і цей спір не стосується речових прав чи обмежень на нерухоме майно третіх осіб, такий спір є публічно-правовим і підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства. Відтак спір підлягає розгляду у порядку адміністративного, а не цивільного судочинства.

У постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 922/3659/18 Верховний Суд дійшов висновку, що предметом перевірки в цій справі є правомірність прийняття суб`єктом владних повноважень рішення про відмову в державній реєстрації права власності на нерухоме майно за позивачем. Таким чином з огляду на суть спірних правовідносин та суб`єктний склад сторін у цій справі, спір про право відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні управлінські рішення та дії державного реєстратора, який у межах спірних відносин діє як суб`єкт владних повноважень. За таких обставин цей спір не має ознак приватноправового та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Як було зазначено вище, згідно із печаткою, наявною на «договоре купли-продажи жилого дома усадебного типа з надворными постройками», посвідченому 31 грудня 1991 року «заместителем председателя исполкома ОСОБА_3 », «указанный в этом документе жилой дом (домовладение) в целом зарегистрировано в Купянском межгородском бюро технической инвентаризации за гр ОСОБА_1 и записано в реєстровую книгу № 31 за реестровым № 4528 08 февраля 1992 г.».

Так, станом на 08 лютого 1992 року порядок реєстрації права власності на домоволодіння та житлові будинки був врегульований Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженою 31 січня 1966 року заступником Міністра комунального господарства Української РСР Романовим В., яка втратила чинність на підставі Наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року.

Відповідно до пункту 1. вказаної вище Інструкції реєстрацію будинків з обслуговуючими їх будівлями і спорудами та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР провадять бюро технічної інвентаризації виконкомів місцевих Рад депутатів трудящих.

Згідно із пунктом 22. Інструкції на підставі правовстановлюючих документів, перелічених в додатку № 1, бюро технічної інвентаризації складає письмовий висновок, в якому зазначається: а) адреса будинку (домоволодіння), площа земельної ділянки і кількість основних будівель; б) дані про власників з зазначенням відносно громадян прізвища, ім`я та по батькові, а для установ, підприємств і організацій - повного їх найменування; в) детальний перелік поданих документів, що встановлюють право теперішніх власників; г) вид власності (державна, кооперативна, громадська, особиста); д) участь кожного із співвласників у спільній власності відповідно до належної йому частки (1/4, 1/2, 1/3 і т. д.).

Як зазначено у пункті 23. Інструкції, на підставі перевірених документів і свого висновку бюро технічної інвентаризації вносить відомості про право власності на будинок (домоволодіння) до реєстрової книги даного населеного пункту і проставляє на документі власника реєстраційний напис за встановленою формою (додаток № 4).

Відповідно до пункту 30 Інструкції реєстрові книги ведуться по кожному населеному пункту окремо: а) на будинки і домоволодіння, що належать державі і знаходяться в оперативному управлінні місцевих Рад депутатів трудящих; б) на будинки і домоволодіння, що належать державним, кооперативним, профспілковим і іншим громадським організаціям; в) на будинки і домоволодіння, що належать окремим громадянам і колгоспним дворам.

До реєстрової книги ведеться журнал по прізвищах власників в алфавітному порядку (додаток № 8) або картотека (додаток № 9) та журнал, який вміщує перелік будинків (домоволодінь) міста або селища, що належать громадянам, установам, підприємствам і організаціям за алфавітом найменування вулиць (додаток № 10).

Для встановлення факту реєстрації Куп`янським бюро технічної інвентаризації права власності ОСОБА_1 на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , суд повинен пересвідчитись у тому, що відповідний запис дійсно був внесений до реєстрової книги Куп`янського бюро технічної інвентаризації, а зазначені у правовстановлюючому документі реквізити (номер книги, номер запису) відповідають фактичним даним обліку.

Однак, як встановлено з рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради № 78581279 від 25 квітня 2025 року, зберігачем інвентаризаційних справ на об`єкти нерухомого майна, розташовані на території Куп`янської громади, було визначено Комунальне підприємство «Куп`янське БТІ», адміністративне приміщення якого внаслідок обстрілів та пожежі повністю було знищено, інвентаризаційні справи, службова документація, комп`ютерна техніка та бази даних також були знищені.

Отже, за відсутності можливості безпосереднього дослідження реєстрових книг у зв`язку з їх знищенням, а також ураховуючи відсутність інших належних та допустимих доказів, які б у своїй сукупності безсумнівно підтвердили факт здійснення реєстрації Куп`янським бюро технічної інвентаризації права власності ОСОБА_1 на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , встановлення саме юридичного факту, про який просить заявниця, є неможливим.

Ураховуючи викладене вище, оцінивши надані заявницею докази у їх сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.

Відповідно до частини сьомої статті 294 Цивільного процесуального кодексу України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Керуючись статтями 293, 294, 315 та 319 Цивільного процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , представник ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Департамент реєстрації Харківської міської ради Харківської області, Курилівська сільська військова адміністрація Куп`янського району Харківської області, про встановлення факту того, що належний ОСОБА_1 на праві власності житловий будинок АДРЕСА_1 , згідно договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого 31.12.1991 року Усердовою Н. Б., заступником голови виконавчого комітету Глушківської сільської Ради народних депутатів Куп`янського району Харківської області, зареєстрований Куп`янським бюро технічної інвентаризації, про що зроблено запис у реєстрову книгу № 31 за реєстровим № 4528 - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено 24 березня 2026 року.

Учасники справи:

Заявниця: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ; номер телефона: НОМЕР_3 ;

Представник заявниці: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_3 ; номер телефона: НОМЕР_5 , email: ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

Заінтересовані особи: Департамент реєстрації Харківської міської ради Харківської області, ЄДРПОУ: 40214227, місцезнаходження: майдан Павлівський, будинок 4, місто Харків Харківської області, 61003; номер телефона: +380577253777, email: dr_info@city.kharkiv.ua;

Курилівська сільська військова адміністрація Куп`янського району Харківської області, ЄДРПОУ: 45037533, місцезнаходження: вулиця Шкільна, будинок 2, село Новоосинове Куп`янського району Харківської області; номер телефона: +380667638880, email: vykonkom@kur-sr.gov.ua.

Суддя О. В. Іщенко