Рішення № 135405467, 03.04.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа №638/23997/25

Провадження № 2/638/4119/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2026 року м.Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова у складі головуючого Зінченка О.В., за участю секретаря судового засідання Плахотничої В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Позивач в особі представника звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» заборгованість за кредитним договором №4094439 від 28.10.2023 у загальному розмірі 37999 грн та понесені судові витрати які складаються із суми судового збору в розмірі 2422,40 та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн. Крім того, в порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України за відповідною формулою, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з відповідача на користь позивача та роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.

Позов обґрунтований тим, що 28.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4094439, згідно умов якого Товариство надало відповідачу грошові кошти у розмірі 5000 грн, на строк 360 днів, із періодичністю сплати процентів кожні 30 днів, із повною процентною ставкою 2% у день, в свою чергу відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки визначені Договором.

Кредитодавець свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі шляхом перерахування суми кредиту за реквізитами платіжної картки наданої відповідачем.

26.07.2024 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «Українські фінансові операції» був укладений Договір факторингу №26/07/2024, відповідно до якого ТОВ «Українські фінансові операції» отримало право грошової вимоги до відповідача.

Позивач зазначає, що відповідач взяті на себе зобов`язання за умовами договору порушив, внаслідок чого у неї утворилась заборгованість, що станом на день подання позову складає 37999 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 5000 грн; заборгованість за процентами, нарахованими первісним кредитором 24299 грн; заборгованість за процентами, нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції» 8700 грн.

Враховуючи, що відповідач добровільно не сплачує заборгованість, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Представник позивача подав заяву, в якій просив розглядати справу без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судові засідання не з`являється, про дату та час судового розгляду повідомлялась судом завчасно та належним чином, шляхом направлення на її адресу реєстрації судової повістки, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Відзиву щодо заявлених позовних вимог або будь-яких заяв від відповідача до суду не надходило.

В подальшому, відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України судом розміщено оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України про виклик відповідача до суду, однак останній в судове засідання на вказану в оголошенні дату не з`явилась, жодних заперечень проти позову, заяв про розгляд справи без його участі до суду не надіслала, про причини неявки суд не повідомила.

Частиною 11 статті 128 ЦПК України передбачено, що з опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, отже суд, з урахуванням положень ст. 280 ЦПК України, за згодою позивача розглядає справу в заочному порядку.

Під час розгляду справи судом встановлено наступне.

28.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4094439, згідно умов якого Товариство надало відповідачу грошові кошти у розмірі 5000 грн, на строк 360 днів, із періодичністю сплати процентів кожні 30 днів, із повною процентною ставкою 2% у день, в свою чергу відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки визначені Договором.

Договір № 4094439 від 28.10.2023 був підписаний ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором Р148.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з п. 2.1. Договору Товариство надало кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 .

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» виконало умови кредитного договору та надало відповідачу грошові кошти в розмірі 5000 грн, шляхом перерахування на її банківську картку, що підтверджується, відповіддю АТ «Акцент-Банк» № 20.1.0.0/7-20260311/0146 від 16.03.2026, відповідно до якої на відповідача емітовано карту № НОМЕР_2 , на яку 28.10.2023 було зараховано коштів на суму 5000 грн, що також підтверджується рухом коштів по рахунку 28.10.2023 по 03.11.2023.

Позивач вказує, що відповідачем зобов`язання за кредитним договором не виконуються, в зв`язку з чим виникла заборгованість, у розмірі 37999 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 5000 грн; заборгованість за процентами, нарахованими первісним кредитором 24299 грн; заборгованість за процентами, нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції» 8700 грн.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи, а саме договором №4094439 від 28.10.2023 про надання споживчого кредиту, відповіддю А АТ «Акцент-Банк» № 20.1.0.0/7-20260311/0146 від 16.03.2026, розрахунком заборгованості за договором №4094439 від 28.10.2023 про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 26.07.2024; розрахунком заборгованості за договором №4094439 від 28.10.2023 за 87 календарних днів (27.07.2024 - 21.10.2024).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Виходячи з викладеного, а також з урахуванням того, що відповідачем не надано суду доказів того, що ним хоч у якомусь обсязі виконано свої зобов`язання за кредитним договором, не спростовано розміру заборгованості належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку, що твердження позивача про наявність заборгованості відповідача за кредитним договором є обґрунтованими.

26.07.2024 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «Українські фінансові операції» був укладений Договір факторингу №26/07/2024, відповідно до якого ТОВ «Українські фінансові операції» отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», включно і до ОСОБА_2 за кредитним договором №4182954 від 30.11.2023, що підтверджуються Договором факторингу №26/07/2024 від 26 липня 2024 року, платіжною інструкцією № 1 від 02.08.2024, витягом з реєстру боржників від 26.07.2024.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення суми боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про застосування положень частин 10, 11 статті 265 ЦПК України та зобов`язання органу, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду нараховувати інфляційні втрати та 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ч. 10 ст. 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Водночас, згідно з ч. 11 ст. 265 ЦПК України, остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.

Тобто, при ухваленні рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, суд може вирішити питання нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення, однак, вказана стаття не передбачає нарахування інфляційних втрат.

Крім того, згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 таке нарахування суд може здійснити лише на підставі процесуального клопотання позивача. Питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України) суд вирішує на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності. Нарахування пені або відсотків у порядку частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України) ґрунтується на підставі тих самих норм матеріального права, які є підставою для задоволення позову про стягнення відсотків або пені за порушення виконання зобов`язання. Тобто це ті самі заходи відповідальності, але продовжені на наступний період часу, протягом якого зобов`язання не виконується. Передбачені частиною другою статті 625 ЦК України 3 % річних охоплюються приписами частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України) за умови, що позивач заявив позовну вимогу про стягнення 3 % річних за порушення виконання зобов`язання та суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення цієї вимоги.

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду вказує на необхідність наявності декількох підстав для застосування положень частин 10, 11 статті 265 ЦПК України, а саме: наявність процесуального клопотання позивача, позовної вимоги про стягнення 3 % річних за порушення виконання зобов`язання та наявність підстав для задоволення цієї вимоги.

Разом із тим, відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX в Україні введено воєнний стан, дія якого триває на теперішній час.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що вимоги позивача про здійснення нараховування органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення в порядку частин 10, 11 статті 265 ЦПК України інфляційних втрат та 3% річних, є такими, що не підлягають задоволенню, оскільки по-перше вказана стаття не передбачає нарахування інфляційних втрат, по-друге 3 % річних не були заявлені як позовна вимога на суму боргу, а також не підлягають стягнення з огляду на п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України.

З урахуванням положень ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача сплачену суму судового збору.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

У даній справі судові витрати складаються з судового збору у розмірі 2422,40 грн, сплаченого позивачем при поданні позову до суду, та витрат на правову допомогу у розмірі 10000 грн, понесених відповідачем.

Факт надання правової допомоги підтверджується договором про надання правничої допомоги № 01/08/2024-А від 01.08.2024; Актом № 4182954 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно з Договору №01/08/2024-А від 01.08.2024, детальним описом наданих послуг № 4182954 від 10.11.2025, рахунком на оплату №4094439-2025 від 10 листопада 2025 року.

Частиною 4 статті 137 ЦПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України).

З одного боку, згідно вимог ст. 137 ЦПК України, прийняти рішення про зменшення витрат на правову допомогу суд може виключно за клопотанням відповідача, але з іншого, перевірка обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення судових витрат, у тому числі і витрат на правову допомогу, є обов`язком суду.

Виходячи з викладеного, а також враховуючи обсяг отриманої позивачем правової допомоги в межах даної справи, оцінюючи заявлений представником позивача розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді, дотримуючись принципу диспозитивності, а також з урахуванням складності справи, співмірності, доцільності та необхідності понесених позивачем витрат, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

Керуючись ст. 141, 258, 259, 263-265, 273, 280-282, 284, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» заборгованість у сумі 37999 (тридцять сім тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» витрати на професійну правничу допомогу розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На заочне рішення відповідачем протягом 30 днів, з дня його проголошення, до Шевченківського районного суду м. Харкова може бути подана письмова заява про його перегляд.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його складання мають право подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня вручення їм повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», ЄДРПОУ: 40966896, юридична адреса: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, прим. 2

Представник позивача: Дідух Євген Олександрович, адреса: АДРЕСА_1 , діє на підставі довіреності від 21.08.2024, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 5972/10 від 24.03.2017.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя О. В. Зінченко