Рішення № 135405134, 31.03.2026, Снятинський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 351/1884/25

Номер провадження №2/351/426/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2026 року м.Снятин

Снятинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Калиновського М.М.

за участі секретаря - Равлюк М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Снятині цивільну справу у змішаній (паперовій, електронній) формі за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Представник Романенко М.Е., в інтересах ТзОВ «ВІН ФІНАНС» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за договором.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 26.03.2019 року між ТзОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , укладено договір про надання фінансового кредиту № 737798, який був укладений в електронній формі відповідно до закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до індивідуальної частини договору № 737798 про надання фінансового кредиту, ТОВ «Авентус Україна», надав відповідачу позику у сумі 7 000 грн. ТОВ «Авентус Україна» виконав умови договору про надання фінансового кредиту № 737798 від 26.03.2019 року та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти в розмірі 7 000 грн., а відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо повернення суми позики та сплати пені і комісії, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед новим кредитором ТОВ «ВІН ФІНАНС».

12 квітня 2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (ТОВ «ВІН ФІНАНС») укладено договір факторингу № 1, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами.

Крім того 12.04.2018 року укладено додаткову угоду №24 та на виконання договору факторингу підписано реєстр прав вимоги № 24 від 12.04.2018 року про те, що на умовах вищезазначеного договору право вимоги до ряду боржників в тому числі до гр. ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 737798 від 26.03.2019 року перейшло до нового кредитора - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (ТОВ «ВІН ФІНАНС»).

Відповідно до розрахунку заборгованості, що був складений на дату укладення договору відступлення права вимоги № 1 від 12.04.2018, загальна сума заборгованості відповідача перед новим кредитором складає ? 24 598,00 грн., а саме : сума основного боргу 7 000 грн, сума боргу за процентами 3 780,00 грн, сума боргу за простроченими процентами 10 458,00 грн, сума боргу за штрафами 3 360,00 грн.

На момент подання позову заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем складає 31 505,66 грн, з яких: сума основного боргу 7 000 грн, сума боргу за процентами 3 780,00 грн, сума боргу за простроченими процентами 10 458,00 грн, сума боргу за штрафами 3 360,00 грн, сума збитків з урахуванням 3% річних 2 090,49 грн, сума збитків інфляційних витрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань 4 817,17 грн.

Просила стягнути з ОСОБА_1 , на користь ТОВ " ВІН ФІНАНС " заборгованість за кредитним договором № 737798 від 26.03.2019 у розмірі 31 505,66 грн., понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2 422,40 грн. та 5 000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовних вимогах просив справу розглядати за його відсутності, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач, який належним чином повідомлялася про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилася повторно, а тому справу слід розглянути заочно у відсутності відповідача.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не проводилось.

Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явилася в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подала відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Ухвалою Снятинського районного суду від 22.12.2025 року відкрито за правилами спрощене позовне провадження у цивільній справі.

Відповідно до ч.9 ст. 14 ЦПК України та глави 7 інструкції діловодства загальних та місцевих судів, судом визначено змішаний (електронний, паперовий) формат ведення даної справи.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи у змішаній формі в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов висновку до часткового задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч.1.2 ст.205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинитися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до положень ч. ч. 1.2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Правилами ч. 3-6, 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.1054 ЦК України а кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.2 ст.1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст.1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана)та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Судом встановлено, що 26.03.2019 року між ТзОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , укладено договір про надання фінансового кредиту № 737798, який був укладений в електронній формі відповідно до закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до індивідуальної частини договору № 737798 про надання фінансового кредиту, ТОВ «Авентус Україна», надав відповідачу позику у сумі 7 000 грн. ТОВ «Авентус Україна» виконав умови договору про надання фінансового кредиту № 737798 від 26.03.2019 року та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти в розмірі 7 000 грн., а відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо повернення суми позики та сплати пені і комісії, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед новим кредитором ТОВ «ВІН ФІНАНС».

У зв`язку із несплатою ОСОБА_1 основної суми боргу та процентів за користування кредитними коштами перед ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» утворилась заборгованість, що, як вбачається із розрахунку заборгованості за Договором № 737798 складає 24 598,00 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 7 000,00 грн, заборгованість за процентами 3 780,00 грн, заборгованість за простроченими процентами 10 458,00 грн, заборгованість за штрафами 3 360,00 грн.

12 квітня 2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (ТОВ «ВІН ФІНАНС») укладено договір факторингу № 1, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами.

Крім того 12.04.2018 року укладено додаткову угоду №24 та на виконання договору факторингу підписано реєстр прав вимоги № 24 від 12.04.2018 року про те, що на умовах вищезазначеного договору право вимоги до ряду боржників в тому числі до гр. ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 737798 від 26.03.2019 року перейшло до нового кредитора - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (ТОВ «ВІН ФІНАНС»).

Із розрахунку заборгованості складеного позивачем вбачається що у ОСОБА_1 утворилась заборгованість, що, як вбачається із розрахунку заборгованості за Договором № 737798 складає 31 505,66 грн, з яких: сума основного боргу 7 000 грн, сума боргу за процентами 3 780,00 грн, сума боргу за простроченими процентами 10 458,00 грн, сума боргу за штрафами 3 360,00 грн, сума збитків з урахуванням 3% річних 2 090,49 грн, сума збитків інфляційних витрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань 4 817,17 грн.

Боргові зобов`язання нараховані позивачем відповідно до ст.625 ЦК України за період з 26.04.2019 по 23.02.2022.

Отже, судом встановлено, що відповідач не виконала взяті на себе договірні зобов`язання, а саме у встановлений договором термін не повернула тіло кредиту, відсотки за його користування, штраф, 3% річних та інфляційні втрати.

Однак суд не погоджується з нарахування відсотків первісним кредитором та фактором, та зазначає наступне.

Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому, право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 року (справа №444/9519/12) та від 31.10.2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Із розрахунку заборгованості первісного кредитора за кредитним договором відповідачу нараховані відсотки за період з 26.03.2019 по 21.08.2019, що становить 148 днів.

Відповідно до п.1.2. умов договору строк кредитування становить 30 днів. Однак згідно п.п.1.6,1.7 умов Договору у випадку неможливості виконання зобов`язань за Договором у повному обсязі та у встановлений строк, Клієнт має право ініціювати продовження строку користування Позикою та зміну дати погашення Позики, шляхом здійснення платежу на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів. Після отримання Товариством коштів у розмірі нарахованих та несплачених процентів, заява Клієнта про продовження строку користування Позикою вважається поданою. Після вчинення Клієнтом дій згідно з пунктом 1.6. цього Договору, та у разі якщо залишок суми Позики складає не менше ніж 400 (чотириста) гривень, Товариство має право, але не обов`язок, продовжити строк користування Позикою. Новий строк користування Позикою обчислюється з дня, наступного за днем вчинення Клієнтом дій згідно з пунктом 1.6. цього Договору та дорівнює 30 днів. Нова дата повернення Позики відображається у Особистому кабінеті Клієнта. Протягом нового строку користування позикою проценти (відсотки) нараховуються за стандартною процентною ставкою.

Однак у матеріалах справи відсутня будь яка інформація, щодо продовження строку Договору між сторонами.

Судом здійснено перерахунок, щодо стягнення з відповідача заборгованості за відсотками, а саме: тіло кредиту 7 000 грн., нарахування відсотків у період: з 26.03.2019 по 27.04.2019 1,8 % * 30 днів = 3 780,00 грн. Загальна сума заборгованості по відсотках, яка підлягає стягненню з відповідача становить 3 780,00 грн. В решті позовних вимог в частині стягнення відсотків, слід відмовити.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, які нараховані згідно ст.625 ЦК України, за період з 26.04.2019 по 23.02.2022, суд зазначає наступне.

Оскільки, судом прийнято умови кредитного договору щодо зменшення стягнення відсотків з відповідача, відповідно здійснено перерахунок нарахування вищевказаних зобов`язань.

Відповідно 10 780*1,19583593-10 780 = 2 111,11 (сума збитків інфляційних втрат).

3% річних : 10780 х 3% х 250 :365:100 = 221,50 грн; 10780 х 3% х 366:366:100 = 323,40 грн; 10780 х 3% х 419:365:100 = 371,24 грн. Всього штрафних санкцій 916,14 грн.

Сума штрафу у розмірі 3 360,00 грн не входить у загальну суму боргу, при нарахуванні 3% річних та інфляційних втрат. Аналогічний висновок міститься у постанові КЦС ВС № 161/11703/22 від 31.07.2022.

Щодо компенсації позивачу витрат на правничу допомогу адвоката, яка була заявлена ним в сумі 5 000,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 ст.137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із п. 2 ч.3ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Зважаючи на наведені норми процесуального закону, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», «Данілов проти України»).

Аналогічні висновки містяться у додатковій постанові Верховного Суду від 24.01.2019 року по справі № 910/15944/17.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу до матеріалів справи долучено Договір про надання правової допомоги № 33 від 22.03.2024, де допомога надавалась Адвокатським Бюро «Анастасії Міньковської», акт про надання юридичної допомоги від 19.12.2025 року.

Суд, вирішуючи питання про розмір витрат на правову допомогу виходить з того, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд враховує, що дана категорія справ є поширеною, сама по собі позовна заява є нескладною та не потребує особливих затрат часу на її складання, відсутні посилання на судову практику, що потребувало б додаткового часу на її вивчення. Пакет документів, що доданий до позовної заяви, також є наперед визначеним та не потребує великих зусиль для його зібрання.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на необхідності дотримання принципу співмірності при розрахунку судових витрат.

Відтак, суд вважає, що обґрунтованим та співмірним в даному випадку є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн.

Із врахуванням указаних обставин справи, суд, з`ясувавши фактичні обставини у справі, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази у справі, проаналізувавши норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, а також сталу судову практику із розгляду однотипних правовідносин, вважає, що поданий ТОВ «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 , позов підлягає до часткового задоволення та з відповідача на користь позивача належить стягнути заборгованість за кредитним договором № 737798від 26.03.2019 у сумі 17 167,25 грн., що складається із заборгованість за тілом кредиту 7 000,00 грн, заборгованість за процентами 3 780,00 грн, заборгованість за штрафами 3 360,00 грн, сума збитків з урахуванням 3% річних 916,14 грн, сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань 2 111,11 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до відповідача.,задоволено частково, з останньої на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі, 1 319,95 грн., із розрахунку 17 167,25*2422,40/31 505,66

Керуючись ст.ст.509, 525-526, 530 ,626 ,628, 629 ,633-634, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» (04112, місто Київ, вулиця Авіаконструктора Ігоря, 8, код ЄДРПОУ 38750239) заборгованість за кредитним договором № 737798від 26.03.2019 у сумі 17 167,25 грн., що складається із заборгованість за тілом кредиту 7 000,00 грн, заборгованість за процентами 3 780,00 грн, заборгованість за штрафами 3 360,00 грн, сума збитків з урахуванням 3% річних 916,14 грн, сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань 2 111,11 грн.

В решті позову, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» (04112, місто Київ, вулиця Авіаконструктора Ігоря, 8, код ЄДРПОУ 38750239) судовий збір в розмірі 1 319,95 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 4 000 грн..

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду з дня його проголошення. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий: Михайло КАЛИНОВСЬКИЙ