Рішення № 135404079, 03.04.2026, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/128/26

Номер провадження 2/213/644/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2026 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючого судді Хмельової С.М.,

за участю секретаря судового засідання Ємельянцевої Т.С.,

за відсутності сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії (на опалення місць загального користування, допоміжних приміщень та функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будинку),

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом про стягнення з відповідачів солідарно заборгованості за послугу з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 , інфляційних втрат, 3% річних та пені в загальному розмірі 23 042,91 грн. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та гарячого водопостачання. Власники нерухомого майна, обладнаного індивідуальними джерелами опалення, зобов`язані здійснювати оплату постачання теплової енергії, яка складається з: обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціювання внутрішньобудинкових систем опалення. Житловий будинок АДРЕСА_2 технічно під`єднаний до інженерних мереж АТ «Криворізька теплоцентраль» та забезпечується постачанням теплової енергії, яку надає позивач. Житлове приміщення відповідачів обладнане індивідуальними джерелами опалення, але відповідачі не звільняються від обов`язку відшкодувати витрати за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування, допоміжних приміщень та функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, а також від плати за абонентське обслуговування. Відповідно до розрахунку за період з 01 листопада 2021 року по 31 травня 2025 року відповідачі мають заборгованість з оплати послуги з постачання теплової енергії у розмірі 18 298,52 грн та з плати за абонентське обслуговування у розмірі 770,93 грн.

Позивач просить стягнути солідарно з відповідачів зазначені суми заборгованості, а також інфляційні втрати у розмірі 2 606,63 грн, 3% річних у розмірі 621,94 грн, пеню у розмірі 744,89 грн.

Відповідачки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надали пояснення, згідно з якими ОСОБА_3 сплатила у повному обсязі заборгованість з оплати послуги з постачання теплової енергії та абонентської плати. Посилаючись на незадовільне матеріальне становище, просять звільнити їх від сплати неустойки: інфляційних витрат, 3 % річних та пені.

Позивач уточнив позовні вимоги: просить стягнути з відповідачів інфляційні втрати у розмірі 2 606,63 грн, 3% річних у розмірі 621,94 грн, пеню у розмірі 744,89 грн. Посилається на правомірність нарахування таких сум.

У судове засідання сторони не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені судом своєчасно і належним чином.

Представник позивача подала заяву про розгляд справи без її участі.

У зв`язку із неявкою в судове засідання сторін, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

06 січня 2026 року позов надійшов до суду.

20 січня 2026 року позовну заяву залишено без руху.

26 січня 2026 року усунуто недоліки.

30 січня 2026 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

31 березня 2026 року уточнено позовні вимоги.

Дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлені такі обставини.

Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» за специфікою своєї діяльності здійснює постачання теплової енергії для потреби опалення і гарячого водопостачання населенню, яке відповідно зі ст.67, 68, 162 Житлового Кодексу України зобов`язане здійснювати оплату за отриману теплову енергію згідно з особовим рахунком і встановленими тарифами.

Квартира за адресою: АДРЕСА_1 з 19 лютого 2016 року перебуває у приватній власності ОСОБА_1 .

ОСОБА_5 з 13 червня 2016 року зареєстрована за цією адресою.

ОСОБА_3 мала реєстрацію за цією адресою з 13 червня 2016 року по 25 липня 2024 року.

Сторонами визнається і не оспорюється факт того, що вищезазначена квартира відключена від внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання.

З 01 жовтня 2021 року на сайті позивача розміщено типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії. Підпунктом 11 пункту 40 зазначеного договору передбачено, що споживач має право відключитися від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) відповідно до Порядку відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, що затверджений наказом Мінрегіону від 26 липня 2019 р. № 169; це право не звільняє споживача від зобов`язання відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).

Згідно з п.п. 11 п. 41 типового договору у разі відключення його приміщення від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавством порядку відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).

Встановлено, що позивачем регулярно надавалися комунальні послуги з теплопостачання до будинку АДРЕСА_2 , що підтверджується актами про підключення та відключення теплоносія.

Як видно із наданих позивачем актів, працівниками позивача зафіксовані покази приладу за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідачі вчасно оплату за постачання теплової енергії на опалення місць загального користування, допоміжних приміщень та функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будинку, а також за абонентське обслуговування не здійснювали, внаслідок чого виникла заборгованість.

Згідно з інформацією щодо Методики, яка використовувалась для нарахування плати за послугу з постачання теплової енергії у будинку АДРЕСА_2 встановлено комерційний вузол обліку теплової енергії, тобто нарахування виконується за фактично використану теплову енергію. Розподіл теплової енергії у будинку здійснюється згідно з положеннями Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.

Відповідно до розрахунку обсягу спожитої теплової енергії за період з 01 листопада 2021 року по 31 травня 2025 року за адресою: АДРЕСА_1 площа житлового приміщення 122,7 м2, загальна опалювальна площа нежитлових приміщень 990,2 м2, кількість поверхів 2, частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення МЗК та допоміжних приміщень будинку 18%, частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення, витрачена на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення 15%, частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення, витрачена на загальнобудинкові потреби опалення будинку 25%. Нараховано 18 298,52 грн, заборгованість 18 298,52 грн.

Заборгованість відповідачів з плати за абонентське обслуговування становить 770,93 грн.

Внаслідок порушення відповідачами вимог законодавства щодо оплати комунальних послуг позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат 2 606,63 грн, 3% річних 621,94 грн та пені 744,89 грн.

Правильність нарахування заборгованості підтверджується розрахунками.

Станом на 31 березня 2026 року заборгованість за постачання теплової енергії на опалення місць загального користування, допоміжних приміщень та функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будинку, а також за абонентське обслуговування за адресою: АДРЕСА_1 сплачена в повному обсязі.

Викладеним обставинам відповідають правовідносини, які витікають з належного виконання споживачем зобов`язань зі сплати наданих комунальних послуг та наслідків неналежного виконання зобов`язань.

Постачання теплової енергії є комунальною послугою (ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Об`єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок, в який надходить теплова енергія з метою опалення житлових і нежитлових приміщень будинку, місць загального користування, які є невід`ємною частиною житлового будинку.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених КМУ або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено можливість укладання 3-х різних моделей договорів про надання комунальних послуг, яка самостійно обирається співвласниками багатоквартирного будинку, виключно, на підставі рішення прийнятого відповідно до закону.

Якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги (відповідно до ч. 5 ст. 13 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги»).

Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії затверджено постановою КМУ «Про затвердження правил надання послуги з постачання теплової енергії та типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» від 21 серпня 2019 року № 830 (в редакції постанови КМУ від 08 вересня 2021 року № 1022) (далі Правила № 830).

Положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги» свідчать про обов`язковість договору щодо житлово-комунальних послуг для споживача та не можливість споживача відмовитись від укладання договору (за виключенням у випадках встановлених законом та у порядку встановленому законом), зокрема договору про надання послуги з постачання теплової енергії. За таких обставин, прийняття оферти виконавця послуг з постачання теплової енергії може бути у вигляді мовчання.

Відповідно до п. п. 1, 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач зобов`язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Оскільки протягом 30 днів з дня опублікування типового Договору на адресу АТ «Криворізька теплоцентраль» не надійшло документів про рішення власників багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 про обрання моделі договірних відносин, з 01 листопада 2021 року між позивачем та відповідачами фактично укладено Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.

Відповідно до пункту 5 Типового договору обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», та складається з: обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Відповідно до пункту 41 Договору споживач зобов`язаний у разі відключення його приміщення від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавством порядку відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання(занаявності циркуляції).

Абзацом 6 пункту 14 Правил № 830 передбачено, що відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу.

Згідно з абзацу 4 пункту 24 Правил № 830, обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання або відокремлені (відключені) від системи (мережі) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води.

Пункт 38 Правила № 830 визначає, що споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).

Згідно з підпунктом 12 пункту 42 Правила № 830 споживач має право відключитися від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання); це право не звільняє споживача від зобов`язання відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення.

Підпунктом 13 пункту 45 Правила № 830 визначено, що індивідуальний споживач зобов`язаний у разі відключення його приміщення від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавством порядку відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення.

Відповідно до частини другої статті 382 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід`ємною частиною.

Пунктом 6 частини першої статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що до спільного майна багатоквартирного будинку належать, зокрема, і приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.

Пунктом 5 частини першої статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено, що співвласник багатоквартирного будинку власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку.

Отже, співвласники квартир повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла, а відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання не є підставою для звільнення мешканців від такої участі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 грудня 2020 року у справі № 311/3489/18.

Відповідачі зобов`язані оплачувати послуги з опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будинку, що надає позивач, пропорційно займаній площі житла, проте не виконують належним чином покладені на них законом обов`язки з оплати послуг, оплату здійснюють не в повному обсязі. Відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення мешканців від здійснення оплати за такі послуги.

Частиною 3 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, невиконання зобов`язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є порушенням зобов`язання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Встановлено, що відповідачі не виконали належним чином покладені на них законом обов`язки з оплати за послугу з постачання теплової енергії на опалення місць загального користування, допоміжних приміщень та функціювання внутрішньобудинкових систем опалення будинку та абонентської плати, у зв`язку з чим виникла заборгованість. Своїми неправомірними діями відповідачі завдали позивачеві збитків.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як видно із матеріалів справи, позивач заявляє вимоги про стягнення з відповідачів солідарно на свою користь інфляційних втрат у розмірі 2 606,63 грн, 3% річних у розмірі 621,94 грн, та надав розрахунки. Тобто, між сторонами склалися правовідносини, що виникають у зв`язку із завданням шкоди, на які відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України нараховується індекс інфляції за час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

За змістом ст.625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №922/175/18 зазначено, що нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних та інфляційні втрати не є неустойкою у розумінні ст. 549 цього Кодексу.

За відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України.

Таким чином, особи які не в змозі сплатити за житлово-комунальні послуги, повинні за прострочення платежів за комунальні послуги України сплачувати не тільки пеню передбачену Законом України «Про житлово-комунальні послуги», а й три відсотки річних та індекс інфляції, передбачені Цивільним кодексом України, за весь час прострочення.

Виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія ч.2 ст.625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Проценти, передбачені ст. 625 ЦК, не є штрафними санкціями (постанова Верховного Суду України від 17 жовтня 2011 року у справі № 6-42цс11).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та триває по цей час.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» до припинення чи скасування воєнного стану в Україні введено заборону на нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Ця постанова набрала чинності з дня її опублікування 06 березня 2022 року і застосовується з 24 лютого 2022 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 року № 1405 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг» внесено зміни до вищезазначеної постанови, згідно з якими мораторій на нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість з комунальних послуг, передбачений лише в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії, або тимчасово окупованих територіях.

Оскільки місто Кривий Ріг Дніпропетровської області не є такою територією, інфляційні нарахування та нарахування 3% річних у разі несвоєчасного та/або неповного внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги можуть здійснюватися виконавцями комунальних послуг з 30 грудня 2023 року.

Позивачем зазначені норми не взято до уваги та здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат за період, у який діяв мораторій на таке нарахування.

При цьому суд зазначає, що зазначення позивачем у розрахунках інфляційних втрат та 3% річних періодами, за які здійснюється нарахування, таких періодів, в яких не діяв мораторій, не змінює факту того, що місяці виникнення заборгованості підпадають під дію мораторію.

З огляду на те, що відповідачка ОСОБА_3 знята з реєстрації за адресою виникнення боргу з 25 липня 2024 року, нарахування, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, підлягають солідарному стягненню з усіх відповідачів за період з листопада 2021 року по лютий 2022 року включно (згідно з періодами виникнення заборгованості, зазначеними у розрахунках) в розмірі 750,98 грн (інфляційні втрати) та 180,72 грн (3% річних); за період з січня 2024 року по березень 2024 року включно (згідно з періодами виникнення заборгованості, зазначеними у розрахунках) в розмірі 429,79 грн (інфляційні втрати) та 91,67 грн (3% річних); солідарному стягненню з відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_4 згідно з періодами виникнення заборгованості, зазначеними у розрахунках, за період з жовтня 2024 року по березень 2025 включно в розмірі: інфляційні втрати 174,42 грн; 3% річних 50,67 грн.

Щодо вимог про стягнення пені суд дійшов таких висновків.

Позивачем пред`явлені також позовні вимоги про стягнення пені у зв`язку з несплатою заборгованості за надані комунальні послуги, нараховані за період з листопада 2021 року по березень 2025 року включно.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни заборонено нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги (підпункт 4 пункту 3 розділу II Прикінцеві положення Закону).

Встановлений на території України карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) діяв з 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року.

При цьому позивачем також зазначено періодами нарахувань періоди, в яких не діяли мораторії. Тому такі періоди суд не бере до уваги, а керується місяцями виникнення заборгованості.

Таким чином, враховуючи зазначені вище заборони щодо нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, які діяли у періоди з 12 березня 2020 року до 30 липня 2023 року (на період дії карантину, пов`язаного із поширенням коронавірусної хвороби) та з 24 лютого 2022 року по 29 грудня 2023 року включно (у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні), підстави для стягнення з відповідачів на користь позивача пені, нарахованої за несвоєчасне здійснення платежів за надані послуги постачання теплової енергії у період з листопада 2021 року по грудень 2023 року включно відсутні, а солідарному стягненню з усіх відповідачів підлягає пеня за період з січня 2024 року по березень 2024 року включно у розмірі 111,53 грн, солідарному стягненню з відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_4 за період з жовтня 2024 року по березень 2025 року включно у розмірі 54,04 грн.

При цьому суд зазначає, що клопотання відповідачок ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з посиланням на ч.3 ст. 551 ЦК України про звільнення від сплати неустойки та як наслідок відмовити у задоволенні позовних вимог є безпідставним та необґрунтованим.

Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частиною першою статті 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Отже, положення ст. 549 ЦК України (штраф, пеня) та ст. 625 ЦК України (3% річних, інфляційні втрати) є різними за своєю правовою природною і положення ч.3 ст.551 ЦК України не розповсюджуються на 3% річних та інфляційні втрати.

Розмір пені, що підлягає стягненню з відповідачів, не перевищує розмір збитків, тому суд не бачить підстав для застосування положень ч.3 ст.551 ЦК України.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому підлягає стягненню з відповідачів судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог (46,40 %) у рівних частинах з кожного, відповідно до розміру задоволених стосовно кожного позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 625 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 247 ч.2, 263-265, 268, 274, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії (на опалення місць загального користування, допоміжних приміщень та функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будинку) задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства «Криворізькатеплоцентраль» нараховані на заборгованість з постачання теплової енергії на опалення місць загального користування, допоміжних приміщень та функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будинку адресою: АДРЕСА_2 за період з листопада 2021 року по лютий 2022 року включно інфляційні втрати у розмірі 750,98 грн, 3% річних у розмірі 180,72 грн, за період з січня 2024 року по березень 2024 року включно інфляційні втрати у розмірі 429,79 грн, 3% річних у розмірі 91,67 грн, пеню у розмірі 111,53 грн, а всього 1 564 (одна тисяча п`ятсот шістдесят чотири) грн 69 коп.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Криворізькатеплоцентраль» нараховані на заборгованість з постачання теплової енергії на опалення місць загального користування, допоміжних приміщень та функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будинку адресою: АДРЕСА_2 за період з жовтня 2024 року по березень 2025 року включно інфляційні втрати у розмірі 174,42 грн, 3% річних у розмірі 50,67 грн, пеню у розмірі 54,04 грн, а всього 279 (двісті сімдесят дев`ять) грн 13 коп.

В стягненні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» судовий збір в розмірі 503,79 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» судовий збір в розмірі 503,78 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» судовий збір в розмірі 397,42 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль», код ЄДРПОУ 00130850, юридична адреса: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична,1.

Відповідач: ОСОБА_7 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Дата складення повного судового рішення 03 квітня 2026 року.

Суддя С.М. Хмельова