Ухвала суду № 135402568, 19.03.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/4162/26

Провадження № 1-кс/752/2278/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2026 року слідчий суддя Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна в рамках здійснення досудового розслідування кримінального провадження № 42025100000000007 від 16.01.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 368, ч. 2,3 ст. 307 КК України,

за участю:

прокурора - ОСОБА_3

представників власника майна, відносно якого вирішується питання про арешт майна - адвокатів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

в с т а н о в и в:

До Голосіївського районного суду міста Києва надійшло клопотання прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_3 про накладення арешту на майно вилучене в ході проведення обшуку за місцем знаходження ТОВ «Медичний центр сучасної психіатрії» (ЄДРПОУ 44614029) за адресою: м. Львів, вул. Зелена, буд. 284, в ході якого виявлено та вилучено ряд медичної документації.

На обґрунтування клопотання зазначено наступне.

Прокурор вказував, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025100000000007 від 16.01.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 368, ч. 2, 3 ст. 307 КК України.

Так, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, але не пізніше червня 2025 року, у громадянки України ОСОБА_6 за попередньою змовою із ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та іншими невстановленими особами, виник прямий умисел на організацію перешкоджання законній діяльності ЗС України та інших військових формувань в особливий період, шляхом надання військовозобов`язаним медичних документів, в яких містяться завідомо неправдиві відомості про наявність у останнього захворювання, що в подальшому є підставою для визнання їх непридатними або обмежено придатними до військової служби.

Відповідно до злочинного задуму вказаних осіб, останні, будучи засновниками та керівниками приватних закладів охорони здоров`я, що реалізовують медичну програму для людей з опіоїдною залежністю, яка передбачає контрольований прийом препаратів (метадон або бупренорфін) для зменшення потягу до вуличних наркотиків, запобігання передозуванням та стабілізації життя - замісна підтримувальна терапія (далі ЗПТ), будуть здійснювати постановку здорових людей, тобто які не мають наркотичної залежності, на програму замісної підтримувальної терапії, як наркозалежних з метою уникнення останніми мобілізації чи отримання безпідставної відстрочки, шляхом надання фальсифікованих довідок, виписок та іншої медичної документації, які потім використовуються та надаються до органів ТЦК та СП, а також медичних закладів для подальшого проходження ВЛК, як особи, що мають наркозалежність або інші вади здоров`я, пов`язані із системним вживанням наркотичних засобів.

Так, ОСОБА_6 за попередньою змовою із ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та іншими невстановленими особами, з метою перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, після затримання 26.06.2025 працівниками ТЦК та СП її чоловіка - ОСОБА_9 , який перебував у розшуку, як особа, яка умисно уникає мобілізації, отримання повістки, проходження медичної комісії або виконання військового обов`язку, у період з 26.06.2025 по 07.08.2025 здійснили умисні дії, спрямовані на уникнення останнім мобілізації, шляхом фіктивної постановки останнього на програму ЗПТ до підпорядкованого їм приватного закладу охорони здоров`я, що реалізовує медичну програму ЗПТ на підставі відповідної ліцензії МОЗ, встановлення останньому діагнозу полінаркоманія внаслідок вживання психоактивних речовин, підтвердження вказаного діагнозу під час проходження ВЛК, що у свою чергу, відповідно до мобілізаційного законодавства України є підставою для визнання особи непридатним до військової служби.

При цьому, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та інші невстановлені особи усвідомлювали, що своїми умисними діями перешкоджають законній діяльності структурним підрозділам ЗС України, зокрема територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки (далі - ТЦК та СП), в проведенні мобілізаційних заходів, що полягають в підготовці та накопиченні військово-навчених людських ресурсів призовників, військовозобов`язаних та резервістів для комплектування посад, передбачених штатами військового часу.

Діючи на виконання спільного злочинного умислу, усвідомлюючи характер своїх злочинних дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, ОСОБА_6 за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, у невстановлені досудовим розслідуванням час та місці, вступила у попередню змову з ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , а також іншими невстановленими особами, з якими заздалегідь домовилась про спільне вчинення даного кримінального правопорушення, завчасно обумовивши із останніми роль кожного з них, під час його вчинення.

Так, згідно з досягнутими домовленостями та розподіленими обов`язками, ОСОБА_6 , будучи керівником кількох приватних закладів охорони здоров`я, що реалізовує медичну програму ЗПТ на підставі відповідної ліцензії МОЗ, будучи обізнаною про вимоги мобілізаційного законодавства України, звернулась із проханням до ОСОБА_8 , яка обіймала посаду лікаря у вказаних приватних закладах охорони здоров`я, здійснити дії, спрямовані на постановку її чоловіка - ОСОБА_9 на облік як наркозалежного, з подальшим встановленням відповідного діагнозу та призначенням ОСОБА_9 лікування, яке передбачає вживання психоактивних речовин, виписку рецептів на них.

Водночас відповідно до спільного злочинного плану останніми визначено приватний заклад охорони здоров`я ТОВ «ЦЕНТР ЛІКУВАННЯ ЗАЛЕЖНІСТІ» (код ЄДРПОУ 43295162), де засновником та директором є ОСОБА_7 , з відома та погодження якого мали здійснити постановку на облік як наркозалежного ОСОБА_9 .

У свою чергу, ОСОБА_8 , усвідомлюючи характер своїх злочинних дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, розуміючи, що своїми умисними діями перешкоджає законній діяльності органів військового управління, зокрема ТЦК та СП, на виконання взятих на себе зобов`язань перед ОСОБА_6 у період з 26.06.2025 по 07.08.2025, діючи на виконання спільного злочинного плану, за невстановлених обставин постановила на облік як наркозалежного ОСОБА_9 та виконала інші дії, заздалегідь визначені останніми, на створення передумов для отримання ОСОБА_9 діагнозу полінаркоманія.

Результатом вказаних дій ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та інших невстановлених осіб, стало фіктивне набуття статусу обмежено придатного ОСОБА_9 з подальшим відображенням в додатку «Резерв+» щодо останнього.

12.03.2026 у вказаному кримінальному провадженні повідомлено про підозру ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України, тобто в організації вчинення дій, спрямованих на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

За викладених вище обставин, 12.03.2026 на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_10 від 19.02.2026 (справа № 752/4162/26) проведено обшук за місцем знаходження ТОВ «Медичний центр сучасної психіатрії» (ЄДРПОУ 44614029) за адресою: м. Львів, вул. Зелена, буд. 284 в ході якого вилучено документи про арешт яких просить прокурор.

Так, вилучені речі та документи є доказом фактів та обставин, що встановлюються під час вказаного кримінального та на підставі постанови слідчого від 12.03.2026 визнано речовими доказами.

Завданням арешту майна прокурор вказає на необхідність запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження та/або інших негативних наслідків.

Метою арешту майна прокурор вказує на пункт перший частини 2 ст. 170 КПК України, а саме: з метою забезпечення збереження речових доказів, що вбачається з постанови про визнання речовими доказами від 23.10.2025, копія якої долучена до матеріалів клопотання.

Судове засідання з розгляду вказаного клопотання призначено на 19.03.2026 року.

Прокурор ОСОБА_3 під час судового розгляду клопотання підтримував у повному обсязі та просив його задовольнити, вказуючи на те, що зібрані під час досудового розслідування матеріали, у тому числі результати проведених НСРД, підтверджують вчинення дій, спрямованих на незаконне звільнення осіб від мобілізації, а також свідчать про протиправну діяльність власників та суб`єктів господарювання, причетних до організації та реалізації відповідних схем.

Представники власника майна - захисники ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - у судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання, зазначали про відсутність достатніх підстав для накладення арешту, посилались на те, що вилучені медичні документи можуть стосуватись діючих пацієнтів та використовуються у межах здійснення господарської діяльності, а також наголошували, що сам по собі статус власника чи керівника медичних центрів не свідчить про причетність до вчинення кримінального правопорушення, у зв`язку з чим просили відмовити у задоволенні клопотання.

Розглянувши клопотання, дослідивши додані до нього додатки, якими є копії матеріалів досудового розслідування, надавши оцінку відомостям, що у них містяться, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.

Розгляд даного клопотання належить до повноважень слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва відповідно до положень п. 1 ч.2 ст. 132 КПК України. Клопотання про арешт майна подане з дотриманням строку, передбаченого ч.5 ст. 171 КПК України.

Так, зі змісту клопотання вбачається, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025100000000007 від 16.01.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 368, ч. 2, 3 ст. 307 КК України.

12.03.2026 на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_10 від 19.02.2026 (справа № 752/4162/26) проведено обшук за місцем знаходження ТОВ «Медичний центр сучасної психіатрії» (ЄДРПОУ 44614029) за адресою: м. Львів, вул. Зелена, буд. 284 в ході якого вилучено видаткові накладні з додатками, журнали обліку наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, відтиски печаток, а також значну кількість медичних карток амбулаторних хворих

12.03.2026 слідчим СУ ГУНП у м. Києві винесено постанову про визнання речовим доказом у кримінальному провадженні.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Частиною 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.

Відповідно до ч.2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У клопотанні, що розглядається, прокурор посилався на необхідність накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів, а тому слідчим суддею мають бути враховані п.п. 1-2, 5-6 наведеної вище статті.

Так, з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером кримінального провадження № 42025100000000007 від 16.01.2025 року вбачається, що органом досудового розслідування встановлюються обставини вчинення кримінальних правопорушеннь, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 368, ч. 2, 3 ст. 307 КК України, а саме: функціонування на території м. Києва протиправного механізму збуту наркотичних засобів, документування фактів їх незаконного збуту в ході оперативних закупок, організація схем перешкоджання мобілізації шляхом отримання військовозобов`язаними медичних документів із недостовірними відомостями, а також систематичне одержання службовими особами правоохоронних органів неправомірної вигоди за непритягнення до кримінальної відповідальності.

Протоколом обшуку від 12.03.2026 року підтверджується факт вилучення майна, арешт якого просить прокурор. Підставою для накладення арешту вказано п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.

Проте вирішуючи питання про накладення арешту на майно із підстав визнання його речовим доказом, слідчий суддя самостійно перевіряє його ознакам викладеним у ст. 98 КПК України.

Слідчий суддя вважає, що вилучене під час проведення обшуку майно має значення для досудового розслідування у даному кримінальному провадженні та може бути використане як доказ. Такий висновок ґрунтується на змісті фабули досудового розслідування, викладеній у витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, а також на обставинах, які підлягають перевірці органом досудового розслідування. Суд звертає увагу, що ці обставини відображені у відповідних протоколах, складених за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, які підтверджують можливий зв`язок вилучених документів із обставинами, що перевіряються у межах здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення.

Враховуючи характер і обставини кримінального провадження, слідчий суддя вважає за доцільне накласти арешт на видаткові накладні з додатками, журнали обліку наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, відтиски печаток, а також значну кількість медичних карток амбулаторних хворих, оскільки зазначені речі можуть містити відомості, що мають доказове значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, зокрема щодо кола причетних осіб та встановлення неправомірності дій, пов`язаних із незаконним обігом наркотичних засобів, організацією схем перешкоджання мобілізації та одержанням неправомірної вигоди.

Слідчий суддя зазначає, що хоча сторона власників майна заперечувала проти накладення арешту на майно, вказуючи на те, що медична документація становить медичну таємницю та є необхідною для проведення лікування пацієнтів, проте суд вважає, що завдання, які наразі стоять перед органом досудового розслідування, а саме щодо розкриття злочинів, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 368, ч. 2, 3 ст. 307 КК України, переважають над приватним інтересом осіб.

Окрім цього, слідчий суддя враховує, що вилучені медичні картки можуть містити відомості про обставини постановки діагнозів, призначення лікування, а також підстави для видачі відповідних медичних висновків, які могли бути використані для досягнення протиправної мети, а відтак існує обґрунтована необхідність у їх дослідженні з метою перевірки достовірності внесених до них даних, встановлення можливих фактів фальсифікації та причетності конкретних осіб до вчинення кримінального правопорушення, при цьому незастосування арешту може призвести до ризику зміни, знищення або приховування таких документів, що унеможливить досягнення цілей досудового розслідування.

Слідчий суддя також враховує, що пацієнти, які потребують подальшого лікування, не позбавлені можливості його отримання, оскільки мають альтернативні способи продовження діагностики та лікування, зокрема шляхом звернення до іншого закладу охорони здоров`я, проходження повторного обстеження, а також отримання відповідної інофрмації про свої медичні висновки через електронну базу медичного заклад, а також шляхом звернення до слідчого чи прокурора з клопотанням про надання копій відповідних медичних документів, вилучених у межах кримінального провадження, при цьому для цілей лікування достатньою є інформація, що міститься у медичній картці, а не сама картка як матеріальний носій, у зв`язку з чим накладення арешту на оригінали таких документів не порушує суттєво прав пацієнтів на отримання медичної допомоги.

З урахуванням наведеного, слідчий суддя дійшов висновку про наявність правових підстав для накладення арешту на зазначену документацію, оскільки вона може містити відомості, що мають доказове значення у кримінальному провадженні, зокрема щодо обставин виготовлення, використання та обігу медичних документів, можливого внесення до них недостовірних відомостей, кола причетних осіб, а також використання таких документів у протиправних схемах, у тому числі з метою ухилення від мобілізації, а відтак відповідає критеріям речових доказів, визначених ст. 98 КПК України, і її арешт є необхідним для забезпечення збереження доказів та недопущення їх знищення, пошкодження чи відчуження.

Статтею 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Тому, з огляду на положення ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто його власник, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Слід зауважити і на тому, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, а органом досудового розслідування здійснюється збирання доказів та встановлення усіх обставин кримінального правопорушення, у тому числі усіх причетних до вказаного кримінального правопорушення осіб. Доказування факту вчинення кримінального правопорушення є завданнями органу досудового розслідування і вирішуються в межах загального розгляду кримінального провадження. На етапі розгляду клопотання про арешт майна достатньо встановити, що вилучене майно може мати значення для досудового розслідування як речовий доказ.

Слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв`язку, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, правильності кваліфікації дій та винуватості особи в його вчиненні, а також оцінка належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.

На даному етапі судового розгляду наслідки накладення арешту на майно для третіх осіб не встановлені, оскільки відсутні докази порушення їхніх прав чи законних інтересів у зв`язку з арештом, а завдання, які стоять перед органом досудового розслідування, переважають над інтересом у вільному користуванні цим майном.

Отже, на підставі викладеного вище, клопотання прокурора підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене вище, керуючись статтями 98, 110, 131, 170, 171, 309 КПК України, слідчий суддя,

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора задовольнити.

Накласти арешт на майно виявлене та вилучене в ході проведення обшуку: за адресою: м. Львів, вул. Зелена, буд. 284, а саме:

оригінал видаткової накладної № 78 на 4 арк. та копія сертифікату якості на 2 арк.;

оригінал видаткової накладної № 755 на 4 арк. та копія сертифікату якості на 1 арк.;

журнал обліку наркотичних препаратів в кабінетах замісної підримувальної терапії закладу охорони здоров`я на 95 арк. «Бупронерфін» № 129-4/о;

журнал обліку наркотичних препаратів в кабінетах замісної підримувальної терапії закладу охорони здоров`я на 95 арк. «Метадон» № 129-4/о;

журнал обліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів «Бупренорфін» (додаток № 5 до Наказу № 589 МОЗ) на 96 арк.;

відтиски печатки «ТОВ «Медичний центр сучасної психіатрії» на 1 арк.;

медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_11 , № 101, 1989 р.н. на 13 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_12 , № 65, 1986 р.н. на 17 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_13 , № 11, 1985 р.н. на 16 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_14 , № 68, 1989 р.н. на 17 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_15 , № 27, 1985 р.н. на 17 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_16 , № 75, 1985 р.н. на 14 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_17 , № 57, 1977 р.н. на 18 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_18 , № 79, 1983 р.н. на 14 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_19 , № 58, 1979 р.н. на 17 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_20 , № 54, 1987 р.н. на 18 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_21 , № 51, 1985 р.н. на 17 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_22 , № 13, 1990 р.н. на 25 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_23 , № 20, 1985 р.н. на 17 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_24 , № 74, 1986 р.н. на 14 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_25 , № 80, 1987 р.н. на 14 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_26 , № 82, 1987 р.н. на 12 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_27 , № 22, 1980 р.н. на 16 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_28 , № 96, 1976 р.н. на 14 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_29 , № 78, 1982 р.н. на 14 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_30 , № 55, 1986 р.н. на 20 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_31 , № 56, 1989 р.н. на 17 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_32 , № 69, 1996 р.н. на 17 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_33 , № 107, 1989 р.н. на 12 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_34 , № 59, 1986 р.н. на 18 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_35 , № 6, 1990 р.н. на 15 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_36 , № 67, 1987 р.н. на 18 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_37 , № 66, 1988 р.н. на 19 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_38 , № 63, 1988 р.н. на 18 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_39 , № 30, 1993 р.н. на 18 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_40 , № 112, 1972 р.н. на 13 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_41 , № 44, 1993 р.н. на 18 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_42 , № 45, 1994 р.н. на 18 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_43 , № 29, 1990 р.н. на 20 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_44 , № 104, 1979 р.н. на 14 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_45 , № 111, 1985 р.н. на 13 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_46 , № 40, 1984 р.н. на 20 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_47 , № 91, 1985 р.н. на 12 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_48 , № 24, 1986 р.н. на 19 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_49 , № 4, 1985 р.н. на 17 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_50 , № 17, 1977 р.н. на 17 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_51 , № 81, 1979 р.н. на 13 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_52 , № 90, 1972 р.н. на 13 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_53 , № 28, 1979 р.н. на 19 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_54 , № 48, 1989 р.н. на 18 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_55 , № 52, 1981 р.н. на 17 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_56 , № 108, 1987 р.н. на 11 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_57 , № 95, 1988 р.н. на 12 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_58 , № 34, 1991 р.н. на 17 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_59 , № 31, 1989 р.н. на 19 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_60 , № 100, 1992 р.н. на 13 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_61 , № 37, 1994 р.н. на 22 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_62 , № 98, 1989 р.н. на 13 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_63 , № 64, 1978 р.н. на 17 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_64 , № 46, 1982 р.н. на 18 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_65 , № 92, 1989 р.н. на 13 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_66 , № 0001, 1999 р.н. на 17 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_67 , № 62, 1989 р.н. на 19 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_68 , № 33, 1972 р.н. на 18 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_69 , № 99, 1986 р.н. на 14 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_70 , № 83, 1983 р.н. на 13 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_71 , № 21, 2005 р.н. на 18 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_72 , № 36, 1992 р.н. на 18 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_73 , № 14, 1989 р.н. на 24 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_74 , № 103, 1982 р.н. на 14 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_75 , № 8, 1983 р.н. на 17 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_76 , № 49, 1987 р.н. на 15 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_77 , № 102, 1976 р.н. на 14 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_78 , № 5, 1987 р.н. на 17 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_79 , № 113, 1984 р.н. на 10 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_80 , № 16, 1970 р.н. на 17 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_81 , № 43, 1987 р.н. на 19 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_82 , № 77, 1977 р.н. на 14 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_83 , № 12, 1985 р.н. на 15 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_84 , № 47, 1988 р.н. на 19 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_85 , № 39, 1974 р.н. на 20 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_86 , № 35, 1983 р.н. на 15 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_87 , № 71, 1979 р.н. на 15 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_88 , № 70, на 17 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_89 , № 38, 1975 р.н. на 18 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_90 , № 88, на 13 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_91 , № 94, 1986 р.н. на 13 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_92 , № 9, 1986 р.н. на 19 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_93 , № 76, 1985 р.н. на 12 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_94 , № 89, 1986 р.н. на 15 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_95 , № 25, 1994 р.н. на 24 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_96 , № 105, 1977 р.н. на 14 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_97 , № 61, 1982 р.н. на 21 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_98 , № 10, 1985 р.н. на 22 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_99 , № 106, 1990 р.н. на 14 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_100 , № 26, 1984 р.н. на 17 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_101 , № 19, 1994 р.н. на 17 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_102 , № 42, 1987 р.н. на 15 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_103 , № 3, 1991 р.н. на 23 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_104 , № 7, 1992 р.н. на 18 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_105 , № 97, 1990 р.н. на 13 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_106 , № 53, 1984 р.н. на 18 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_107 , № 73, 1980 р.н. на 16 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_108 , № 18, 1980 р.н. на 20 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_109 , № 109, 1988 р.н. на 11 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_110 , № 84, на 13 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_111 , № 86, 1985 р.н. на 13 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_112 , № 85, 1987 р.н. на 14 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_113 , № 32, 1979 р.н. на 17 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_114 , № 93, 1989 р.н. на 9 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_115 , № 72, 1982 р.н. на 11 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_116 , № 60, 1982 р.н. на 19 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_117 , № 2, 2006 р.н. на 20 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_118 , № 41, 2002 р.н. на 16 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_119 , № 15, 1991 р.н. на 21 арк.; медична картка амбулаторного хворого Сорока № 110, на 9 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_120 , № 23, 1982 р.н. на 22 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_121 , № 50, 1986 р.н. на 21 арк.; медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_122 , № 87, 1987 р.н. на 13 арк.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1