Постанова № 135398585, 31.03.2026, Васильківський міськрайонний суд Київської області

Справа 362/2757/26

Провадження 3/362/953/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.03.2026 року місто Васильків

Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі судді Дорошенко В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Василькові Київської області справу про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, жителька АДРЕСА_1 ,

за ст. 124 та ст.. 122-4 КУпАП,

встановив:

16.03.2026 о 19:00 год. у м. Василькові Обухівського району Київської області по вул. Декабристів, 151, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Nissan Juke, д.н.з. НОМЕР_1 , у порушення п. 10.9 ПДР України, рухаючись заднім ходом, не впевнилась у безпечності, у результаті чого здійснила наїзд на припаркований автомобіль Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_2 , водія ОСОБА_2 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Відповідно до протоколу відповідно до проколу серія ЕПР 1 № 622346 від 23.03.2026, 16.03.2026 о 19:00 год. у м. Василькові Обухівського району Київської області по вул. Декабристів, 151/2, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Nissan Juke, д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом не впевнилась у безпечності, у результаті чого здійснила наїзд на припаркований автомобіль Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_2 , водія ОСОБА_2 після чого у порушення правил п. 2.10а ПДР України, будучи причетною до дорожньо-транспортної пригоди, залишила місце ДТП.

ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснила, що дійсно того дня керувала транспортним засобом. Про вчинення нею ДТП дізналася від працівників поліції, які зателефонували їй. Не виключає, що, виїжджаючи з місця паркування, випадково допустила зіткнення з припаркованим автомобілем. Однак не відчула тоді удару, спокійно поїхала з місця події у особистих справах. Коли приїхали поліцейські, то виявила подряпину на бампері свого автомобіля. Наголосила, що не мала жодного умислу залишати місце пригоди, так як навіть не усвідомлювала про вчинення нею ДТП, невідкладно прибула до працівників поліції за їх викликом.

З ініціативи ОСОБА_1 до суду прибула свідок ОСОБА_3 , її матір, яка надала суду пояснення. що дійсно того вечора вони разом з донькою виїжджали з місця паркування, донька була за кермом. Виїхавши з парковки, попрямували у справах, факт контактування автомобілів не відчула. Про вчинення донькою ДТП стало відомо вже після виклику її до поліції. Запевнила суд, що умисно місце пригоди не залишали.

Вивчивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення учасників, які були присутні при розгляді справи, суд встановив таке.

Щодо протоколу серія ЕПР1 № 622340 від 23.03.2026 за ст. 124 КУпАП.

На думку суду окрім визнання вини, винуватість ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, то вона підтверджується матеріалами справи, зокрема: даними зі змісту протоколу серії ЕПР1 № 622340 від 23.03.2026, даними схеми місця дорожньо-транспортної пригоди, письмовими поясненнями ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , даними відеозапису події правопорушення, що відображена на електронному диску, долученому до матеріалів справи і переглянутому в судовому засіданні.

Щодо протоколу серія ЕПР 1 № 622346 від 23.03.2026 за ст. 122-4 КУпАП.

За правилами ст. 7 КУпAП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з aдміністративним прaвопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про aдміністративні прaвопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Положеннями ст. 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Диспозиція статті 122-4 КУпАП передбачає відповідальність за залишення водіями транспортних засобів на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Так, об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП виражається у залишенні місця дорожньо-транспортної пригоди особами, до якої вони причетні, а суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України врегульовано Законом України «Про дорожній рух» та п. 1.1 Правил дорожнього руху України.

Відповідно до пункту 2.10а ПДР України у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.

Однак, у порушення вимог ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення уповноваженою на те особою не розкрито об`єктивну сторону складу правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП.

ОСОБА_1 як під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, так і суду пояснювала, що не мала наміру залишати місце пригоди з метою уникнення адміністративної відповідальності, однак зробила, це так як не відчула ДТП та контактування автомобілів.

Таким чином, на думку суду, у матеріалах справи відсутні докази наявності суб`єктивної сторони у формі вини в діях ОСОБА_1 , оскільки її дії свідчать про відсутність наміру залишити місце пригоди з метою уникнення адміністративної відповідальності.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Відповідно до частини 2 статті 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (пункт 34 Рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09 червня 1998 року, пункт 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19 лютого 2009 року та інші), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

Статтею 62 Конституції України визначено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Зважаючи на викладене, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов до висновку про недоведеність у даному випадку вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, за стандартом доведення «поза розумним сумнівом» і наявність підстав для закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності на підставі п. 1 ч. 1 cт. 247 КУпAП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Вивчивши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення учасників у справі, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України, так як вона, як водій, керуючи транспортним засобом, порушив ПДР України та здійснив наїзд інший транспортний засіб, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 КУпАП при накладені адміністративного стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Згідно з ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття,а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником такі іншими особами.

Призначаючи адміністративне стягнення, суд бере до уваги характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_1 , ступінь її вини та приходить до переконання про можливість застосування до особи адміністративного стягнення у виді штрафу

У силу ст.40-1 КУпАП та п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір.

Керуючись ст. ст. 23, 33-34, 36, 221, 283-284, 294 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», суд

постановив:

Об`єднати в одне провадження справи за № 362/2756/26 (провадження № 3/362/952/26) та № 362/2757/26 (провадження № 3/362/953/26) про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст. 122-4 КУпАП та ст. 124 КУпАП, присвоїти об`єднаній справі № 362/2757/26.

ОСОБА_1 визнати винуватою за ст. ст. 124 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень (Отримувач: Київська обл../м. Київ/21081300. Рахунок №UA488999980313030149000010001. Банк: Казначейство України (ЕАП) ЄДРПОУ 37955989. Призначення платежу: адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 у дохід держави судовий збір у розмірі 665,60 гривень (Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106 Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783 Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001 Код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Штраф підлягає сплаті не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення копії постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше п`ятнадцяти днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати штрафу у зазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання правопорушника, роботи або за місцем знаходження його майна в порядку, встановленому законом. При здійсненні примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Строк пред`явлення постанови до примусового виконання становить три місяці із дня її винесення. При оскарженні постанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягає виконанню після залишення скарги без задоволення.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст. 122-4 КУпАП на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Васильківський міськрайонний суд Київської області.

Суддя В.М. Дорошенко