Рішення № 135398090, 31.03.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/21029/25

Провадження № 2-а/357/39/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі - головуючий суддя Цуранов А.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Білоцерківський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

19.12.2025 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив скасувати постанову від 24.01.2025 № Б/3244 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, закрити справу про адміністративне правопорушення, визнати протиправними дії відповідача щодо застосування штрафу в подвійному розмірі та зобов`язати Білоцерківський ВДВС закрити виконавче провадження № 78906329.

В обґрунтування позову вказано, що 24.01.2025 відносно позивача складено оскаржувану постанову, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 17 000 грн за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Зазначає, що постанова винесена за відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт порушення позивачем законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Позивач має особливий військово-обліковий статус, пов`язаний зі службою в МВС України та був знятий з військового обліку відповідача ще до 2015 року. Постанова від 24.01.2025 не надавалася позивачу, він ознайомився з її змістом 08.12.2025, коли ознайомився з матеріалами іншої адміністративної справи, тому просив поновити строк звернення до суду.

22.12.2025 ухвалою суду задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, зупинено стягнення у виконавчому провадженні № 78906329, яке перебуває на виконанні Білоцерківського відділу Державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та відкрито на підставі постанови № Б/3244 від 24.01.2025 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

24.12.2025 ухвалою судді поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов.

В матеріалах справи наявне зворотне поштове повідомлення про отримання уповноваженим представником відповідача Прокопенко, копії ухвали про відкриття провадження.

Наявне у справі клопотання, що надійшло на електронну пошту суду від 06.01.2026 від імені ОСОБА_1 , не приймається судом до уваги та підлягає поверненню (залишенню) без розгляду, оскільки не містить електронного цифрового підпису особи, що звернулась до суду.

Своїм правом на подання відзиву відповідач не скористався.

Відповідно до ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

24.01.2025 постановою № Б/3244 начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що ОСОБА_1 , будучи повідомленим про дату, час і місце виклику до ІНФОРМАЦІЯ_1 , не з`явився 27.10.2024 за викликом, чим порушив вимоги ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в особливий період.

Наявна у справі копія постанови від 24.01.2025 не містить відомостей про долучення до неї додатків (доказів), а також відомостей про дату направлення або вручення копії постанови позивачу.

В матеріалах справи міститься копія постанови від 20.08.2025 про відкриття виконавчого провадження № 78906329 Білоцерківського відділу Державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), яке відкрито на підставі постанови № Б/3244 від 24.01.2025 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 34 000 грн.

Позивачем також надано довідку ІНФОРМАЦІЯ_2 № 630 від 10.07.2008, відповідно до якої ОСОБА_1 прийнято на облік до ІНФОРМАЦІЯ_3 та відзив у справі № 320/49480/25.

При вирішенні справи суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статті 210 та 210-1 КУпАП відрізняються суб`єктом правопорушення та змістом. Так, стаття 210 КУпАП стосується порушення правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами, тоді як стаття 210-1 КУпАП визначає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Частина 3 статті 210-1 КУпАП передбачає відповідальність, зокрема, застосування штрафу до громадян за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно із абз. 11 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

17.03.2014 оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який в подальшому продовжувався та триває на теперішній час.

Порядок організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних регламентовано Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154.

Відповідно ст. 65 Конституції України та ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Загальні правила військового обліку визначені ст. 33 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», згідно з якою військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний. Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, затверджені Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Підпунктом 2 п. 1 вказаних Правил передбачено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні, зокрема: прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до вимог ч. 1, 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Процедура оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів визначена Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560.

Відповідно до п. 28 Порядку № 560 виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).

Слід зазначити, що метою виклику до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки військовозобов`язаних є: взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, що передбачено п. 21 Порядку № 560.

Згідно із п. 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: - день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; - день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; - день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

У повістці зазначається, зокрема мета виклику до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів (п. 29 Порядку № 560)

Повістка може формуватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів або оформлюватися на бланку, який заповнюється представником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки. У разі формування повістки за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на повістку кваліфікований електронний підпис у день її формування. У разі оформлення повістки на бланку керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу засвідчує її особистим підписом та скріплює гербовою печаткою. Реєстраційний номер повістки фіксується в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів або Журналі реєстрації виданих для оповіщення повісток за формою згідно з додатком 3 (п. 30 Порядку № 560).

Кожна повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, містить унікальний електронний ідентифікатор у вигляді QR-коду (далі - QR-код). QR-код містить інформацію, зазначену в пункті 29 цього Порядку, а також реєстраційний номер поштового відправлення у разі відправлення повістки засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням. Повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, може бути роздрукована. У такому разі її паперова форма повинна містити придатний для зчитування QR-код з відповідною інформацією (п. 30-1 Порядку № 560).

Повістки, сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, можуть: централізовано друкуватися і надсилатися військовозобов`язаним та резервістам засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення; друкуватися та вручатися військовозобов`язаним та резервістам під час оповіщення у роздрукованому вигляді (п. 30-2 Порядку № 560).

У разі надсилання повістки, сформованої за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення, на такому відправленні повинні зазначатися штриховий кодовий ідентифікатор оператора поштового зв`язку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається повістка. В описі вкладення зазначається інформація про найменування поштового відправлення, власне ім`я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається поштове відправлення, найменування вкладення із кількістю аркушів, власне ім`я та прізвище керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, інформація про дату накладення кваліфікованого електронного підпису (п. 30-3 Порядку № 560).

Слід зазначити, що норма Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта, який має юридичну силу постанови Кабінету Міністрів України. Спеціальні норми постанови можуть містити уточнювальні положення, проте не можуть прямо суперечити положенням закону України. Якщо норма закону суперечить нормі постанови, застосовується норма закону.

Імперативною нормою Закону, а саме ч. 1, 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлений обов`язок громадянина з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у зазначені в повістці місце та строк, саме у разі отримання такої повістки.

Однак, в матеріалах справи відсутні будь-які докази про вручення позивачу повістки про його виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 27.10.2024 чи ознайомлення позивача з її змістом.

Також в матеріалах справи відсутні відомості про належне повідомлення позивача про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення 24.01.2025 ІНФОРМАЦІЯ_4 .

За вказаних вище обставин заслуговують на увагу твердження ОСОБА_1 про відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення адміністративного правопорушення, тобто відсутнє підтвердження прямого умислу останнього (винна особа усвідомлює протиправність своїх дій, передбачає їх шкідливі наслідки та бажає їх настання або байдуже до них ставиться), що полягала свідомому ігноруванні вимог військового обліку в частині неявки 27.10.2024 до відповідного відділу РТЦК та СП.

Крім цього, відповідно до примітки до ст. 210 КУпАП положення статтей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобовязаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

За приписами статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Частиною 2 ст. 58 Конституції України передбачено, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

У справі Barbera, Messeque and Jabardo v. Spain (скарга № 10590/83 від 06.12.1988) Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, покладені в основі висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (справа Daktaras v. Lithuania, скарга № 42095/98).

Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10.02.1995 у справі "Аллене де Рібермон проти Франції" підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Правова природа адміністративної відповідальності по своїй суті аналогічна кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі "Надточій проти України" (скарга № 7460/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу про адміністративні правопорушення (пункт 21 рішення).

Крім того, у рішенні від 22.12.2010 № 23-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (пункт 4.1).

Частина 2 статті 77 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин справи відповідачем не доведено правомірність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, тому суд дійшов висновку про необхідність скасування оскаржуваної постанови.

Згідно із п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Отже позов ОСОБА_1 в цій частині підлягає задоволенню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.

Як передбачено ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Тобто здійснення органом державної влади дискреційних повноважень може, в деяких випадках, передбачати вибір між здійсненням певних дій і нездійсненням дії.

При цьому, як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд, розглядаючи справу щодо правомірності дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Аналогічне роз`яснення надане судам в п. 18 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.05.2012, яке зводиться до того, що суд не має права зобов`язувати державного виконавця до вчинення тих дій, які згідно із Законом України «Про виконавче провадження» можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Крім того, Білоцерківський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не є відповідачем у даній справі, а залучений позивачем в якості третьої особи.

З огляду на вказане, у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Слід звернути увагу позивача, що суб`єкт владних повноважень (відповідач) застосував до позивача мінімальну санкцію за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, при цьому у випадку набрання законної сили даним рішенням суду про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, позивач вправі пред`явити дане рішення до Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з метою завершення (припинення) виконавчого провадження.

Керуючись ст. 2, 6, 9, 77, 242-246, 250, 255, 262, 286 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № Б/3244 від 24.01.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, справу про адміністративне правопорушення - закрити.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Позивач ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 .

Третя особа Білоцерківський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), адреса: б-р Олександрійський, буд. 94, 4 поверх, м. Біла Церква, Київська область, код ЄДРПОУ: 34846037.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково протягом десяти днів з дня його складення (підписання) до Шостого апеляційного адміністративного суду.

СуддяА. Ю. Цуранов