Ухвала суду № 135397393, 31.03.2026, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/1360/26

1-кп/295/507/26

УХВАЛА

31.03.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілої ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

обвинуваченого - ОСОБА_6 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі клопотання прокурора Житомирської окружної прокуратури про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст.146, ч.1 ст. 152 КК України, суд-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Богунського районного суду міста Житомира перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025060600001870 від 11.12.2025 р. за обвинуваченням ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст.146, ч.1 ст. 152 КК України.

Згідно ухвали слідчого судді Богунського районного суду міста Житомира від 12.12.2025 р. обвинуваченому ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 07 лютого 2026 року, який продовжено ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 03.02.2025 р. до 03.04.2026 р. включно.

Прокурором заявлено клопотання про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого, яке мотивовано тим, що ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.122, ч. 1 ст.146, ч.1 ст.152 КК України. Ризики, які існували під час обрання запобіжного заходу, а саме передбачені п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України не змінились та продовжують існувати. Так, ОСОБА_6 неодружений, не має дітей, постійного місця роботи, тобто немає міцних соціальних зв`язків, а тому може переховуватись від суду, що свідчить про те,що ризик,передбачений п.1 ч.1 ст. 177 КПК України продовжує існувати. Також, в даному кримінальному провадженні не допитані свідки, а потерпіла зазначила, що побоюється ОСОБА_6 , а тому ризик, передбачений п.3 ч.1 ст. 177 КПК України також існує на даний час. Вироком Богунського районного суду м. Житомира від 10.02.2026 р. було затверджену угоду про визнання винуватості між прокурором та ОСОБА_6 та останньому призначене узгоджене з прокурором покарання за ч. 2 ст. 309 КК України у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі із встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки. Тому, вважає прокурор, ОСОБА_6 схильний до вчинення нових кримінальних правопорушень. Крім того,прокурор зазначав, що ОСОБА_6 винним себе не визнає, відмовився від проведення слідчого експерименту, а в квартирі, в якій він проживав і в якій було вчинено злочини, було знайдено труп дівчини, однак провадження було закрито. Інші більш м`які запобіжні заходи не можуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, а розмір застави, у разі її визначення судом, є неспіврозмірним з доходами ОСОБА_6 , який офіційно не працевлаштований.

Потерпіла ОСОБА_4 підтримала клопотання прокурора, зазначила, що побоюється за своє життя та здоров`я, водночас повідомила суду, що будь-яких погроз і взагалі спілкування з ОСОБА_6 або будь-якими третіми особами в його інтересах у неї після подій, які мали місце 9.12.2025 р. , не було.

Представник потерпілої адвокат ОСОБА_7 підтримала позицію прокурора.

Захисник ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_5 просила відмовити у задоволенні клопотання прокурора, зазначила, що ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилався слідчий в своєму клопотанні про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відсутні. Обвинувачений приймав активну участь в слідчих діях, надавав покази, добровільно надав праціникам речі, які на думку слідства, мають відношення до події, добровільно надав поліції зразки букального епітелію, таким чином максимально сприяв слідству для доведення своєї невинуватості. У слідчому експерименті відмовився приймати участь, так як не вважає себе винним і йому нема чого було відтворювати. Потерпіла ОСОБА_4 перебувала в квартирі її підзахисного з власної волі, мала вільний доступ до квартири, оскільки ОСОБА_6 залишав їй ключі. Обвинувачення грунтується виключно на показах потерпілої ОСОБА_4 . Обвинувачений ОСОБА_6 тривалий час має постійне місце проживання за адресою реєстрації та є власником цієї квартири, утримував себе за рахунок власних доходів, не пов`язаних із злочинною діяльністю, не вживає алкогольних напоїв та наркотичних засобів, не мав і не має жодних намірів переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілу чи свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити крмінальні правопорушення, в яких обвинувачується.

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав клопотання свого захисника, зазначив, що він в приватному порядку робив м`які меблі під замовлення, ремонтував телефони, мав заробіток, має на утриманні двох малолітніх дітей, на утримання доньки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 сплачує аліменти, надав суду докази на підтвердження того, що заборгованості по аліментам він не має.

Дослідивши клопотання прокурора,заслухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов наступного.

Відповідно до положень ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

У відповідності до вимог ст. 177 КПК України - метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання вчиненню дій, передбачених п.п. 1-5 частини 1 статті 177 КПК України. При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, передбачені п.п. 1-12 статті 178 КПК України.

Суд вважає обґрунтованим ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, при встановленні наявності ризику незаконного впливу на свідків суд враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).

Тобто, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Про ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить той факт, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, будучи обвинуваченим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.

З встановлених ризиків, на цьому етапі кримінального провадження продовження строку застосування запобіжного заходу є об`єктивно необхідним з метою досягнення дієвості відповідного кримінального провадження і забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є: домашній арешт, застава, особиста порука, особисте зобов`язання. Втім, на переконання суду, жоден з цих запобіжних заходів не здатний запобігти встановленим ризикам.

Окрім встановлених ризиків, суд враховує також інші обставини, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України, зокрема, вік та стан здоров`я обвинуваченого, майновий стан. ОСОБА_6 , як встановлено під час судового розгляду має постійне місце проживання та власну квартиру, має на утриманні двох малолітніх дітей, на утримання одного з яких офіційно сплачує аліменти, борг за якими погасив вже під час перебування під вартою через третіх осіб, на запитання прокурора звідки гроші, обвинувачений відповів, що мав заощадження, які здобуті ним законним шляхом, чого стороною обвинувачення не спростовано. Все вищевикладене свідчить про наявність міцних соціальних зв`язків у обвинуваченого ОСОБА_6 .

Оцінивши наведені обставини у сукупності, суд дійшов висновку, що запобіжний захід у виді тримання під вартою є пропорційним для запобігання наведеним у клопотанні прокурора ризикам, а застосування до обвинуваченого іншого, більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить на даній стадії судового провадження досягнення мети запобіжного заходу та належне виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків.

Згідно вимогам частини 3 статті 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Під час обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчим суддею не визначався розмір застави з посиланням на ч.4 ст.183 КПК України.

Водночас, враховуючи нові з`ясовані обставини щодо особи обвинуваченого та те, що потерпілу було допитано, суд вважає необхідним з огляду на те,що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні нетяжких злочинів, визначити йому розмір застави у розмірі, передбаченому п.1 ч. 5 ст. 182 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 182-184, 194 , 331, 369-372, КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора Житомирської окружної прокуратури про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст.146, ч.1 ст. 152 КК України - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 29 травня 2026 року включно та визначити розмір застави в розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) гривень, яку має право внести обвинувачений або інша фізична чи юридична особа (заставодавець) на депозитний рахунок Богунського районного суду міста Житомира (м. Житомира одержувач ТУ ДСА України в Житомирській області, код 26278626, розрахунковий рахунок UA678201720355249002000000277, банк ДКС м. Київ).

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- не спілкуватися у будь-який спосіб з потерпілою ОСОБА_4 та свідками у даному кримінальному повадженні;

- не відлучатися за межі населеного пункту в якому він проживає без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- здати до зберігання відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 29 травня 2026 року.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: ОСОБА_1