Рішення № 135396964, 30.03.2026, Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 163/353/26

Провадження № 2/163/281/26

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2026 року Любомльський районний суд Волинської області

в складі головуючого судді Павлуся О.С.

з участю секретаря Костюк Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Рівненської сільської ради про визнання права власності на спадкове нерухоме майно та права на завершення приватизації земельної ділянки,

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 просить ухвалити рішення про визнання її власником розташованих по АДРЕСА_1 житлового будинку, господарських будівель і споруд в порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка ОСОБА_2 та визнання за нею права на завершення приватизації та реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку кадастровий номер 0723385900:01:001:0119 в такому ж порядку спадкування.

Заявлені вимоги позивач обґрунтувала тим, що за життя чоловік склав заповіт, яким усе своє майно заповів їй. Спадщину вона прийняла шляхом спільного проживання зі спадкодавцем на день відкриття спадщини та шляхом звернення до нотаріальної контори з відповідною заявою. Після смерті чоловіка залишилося спадкове майно, до складу якого входить житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 та право на земельну ділянку площею 0,25 га, яке чоловік успадкував після смерті своєї матері ОСОБА_3 , якій зазначена земельна ділянка була безкоштовно передана у власність рішенням Столино-Смолярської сільської ради №3/3 від 06.12.1996. На підставі цього рішення позивач виготовила технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж ділянки в натурі, земельній ділянці присвоєний кадастровий номер 0723385900:01:001:0119. Інші спадкоємці, які претендують на спадкове майно, відсутні. Однак, у видачі свідоцтв про право на спадщину нотаріус їй відмовив через відсутність реєстрації спадкового нерухомого майна у державних органах як щодо будинку, так і земельної ділянки, тому реалізація її спадкових прав можлива лише в судовому порядку.

В судове засідання сторони не з`явились.

Позивач у позовній заяві просила розглянути справу за її відсутності.

Від Рівненської сільська рада надійшла заяву про відсутність заперечень щодо заявлених позовних вимог та розгляд справи за відсутності представника Ради.

За викладених обставин суд розглянув справи без фіксування судового процесу технічними засобами у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України.

Аналізом доказів по справі суд встановив наступні фактичні обставини.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .

Позивач ОСОБА_1 спадкодавцю доводиться дружиною, що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 .

За життя 02 жовтня 2020 року ОСОБА_2 склав заповіт, посвідчений секретарем Рівненської сільської ради та зареєстрований в реєстрі під № 42, яким усе своє рухоме та нерухоме майно заповів позивачу ОСОБА_1 .

Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові справі договори) від 05 червня 2025 року стверджено, що цей заповіт є чинним.

Позивач спадщину прийняла шляхом спільного проживання разом з чоловіком на день відкриття спадщини по АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Рівненської сільської ради від 30.05.2025 №345.

До складу спадщини після смерті ОСОБА_2 входить житловий будинок з надвірними та господарськими спорудами по АДРЕСА_1 , що підтверджується виданим Рівненською сільською радою 14.04.2025 за № 133 витягом з по господарської книги №2 за 2024-2031 роки.

З архівної копії рішення сесії Столино-Смолярської сільської ради Любомльського району від 06 грудня 1996 року №3/3 вбачається, що відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 «Про приватизацію земельних ділянок» ОСОБА_3 , жительці АДРЕСА_1 , безкоштовно передані у приватну власність дві земельні ділянки: площею 0,25 га для обслуговування житлового будинку; площею 0,45 га для ведення підсобного господарства.

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва серії НОМЕР_3 .

ОСОБА_3 є матір`ю ОСОБА_2 , що доводиться повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00056300020 від 04.02.2026.

Позивач ОСОБА_1 спадкодавцю ОСОБА_3 доводиться невісткою.

За життя 01 липня 2002 року ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений секретарем Столино-Смолярської сільської ради Любомльського району Волинської області та зареєстрований в реєстрі під № 47, яким усе своє майно заповіла позивачу ОСОБА_1 .

Чинність цього заповіту підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові справі договори) від 28.08.2025 № 82359381.

Спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не заводилась, що підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 28.11.2025 №83421642.

Відповідно до довідки Рівненської сільської ради від 30.05.2025 №345 на день смерті ОСОБА_3 разом із нею по АДРЕСА_1 були зареєстровані син ОСОБА_2 , невістка ОСОБА_1 . В управління і володіння спадковим майном після смерті ОСОБА_3 вступив її син ОСОБА_2 , але не оформив спадкових прав, бо помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

На спадкову земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,25 га, яка безкоштовно передана у власність ОСОБА_3 рішенням сесії Столино-Смолярської сільської ради Любомльського району від 06 грудня 1996 року №3/3, позивач виготовила технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж ділянки в натурі (на місцевості), відповідно до якої земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 0723385900:01:001:0119.

Приватний нотаріус Ковельського районного нотаріального округу Каганюк О.Ю. постановою від 30.01.2026 №19/02-31 відмовив позивачу у видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом на указане нерухоме майно (житловий будинок та земельну ділянку) через відсутність на нього правовстановлюючих документів.

Згідно із ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно із ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

З досліджених доказів встановлено, що позивач після смерті чоловіка ОСОБА_2 є спадкоємцем за заповітом, яка прийняла спадщину у встановленому порядку і від неї не відмовилась.

Існування спадкоємців, які б мали право на обов`язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_2 , не встановлено.

Спадковий житловий будинок з господарськими спорудами і будівлями по АДРЕСА_1 побудований у 1976 році.

Відповідно до ч.2 ст.3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Речові права на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають, змінюються та припиняються з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч.3 ст.3 зазначеного Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Належність до спадкової маси після смерті ОСОБА_2 житлового будинку з надвірними та господарськими спорудами по АДРЕСА_1 підтверджена витягом з погосподарської книги.

Згідно ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За таких обставин, враховуючи, що позивач є спадкоємцем за заповітом та прийняла спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_2 , але нотаріусом відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину на зазначене спадкове майно у зв`язку з відсутністю документів, які засвідчують право власності на нього, то суд дійшов висновку, що позов у цій частині заявлених вимог підлягає до задоволення.

Стосовно заявлених вимог про визнання за позивачем права на завершення приватизації та реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку кадастровий номер 0723385900:01:001:0119 суд дійшов наступних висновків.

Згідно із ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положення ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За змістом ст.126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

У пункті 1 Перехідних положень Земельного кодексу України установлено, що рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ листом від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних прав про спадкування» роз`яснив, що в разі, якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст.125 Земельного Кодексу, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання правовстановлюючого документу на землю на ім`я спадкоємця, але не права власності на земельну ділянку.

За життя спадкодавець ОСОБА_3 набула у встановленому порядку відповідних майнових прав на земельні ділянки, що передані їй у приватну власність рішенням сесії Столино-Смолярської сільської ради Любомльського району від 06 грудня 1996 року №3/3, тому в силу вищенаведених норм та роз`яснень до позивача ОСОБА_1 як спадкоємця переходять в порядку спадкування усі набуті спадкодавцем майнові права, у тому числі, право на завершення розпочатої при житті процедури приватизації земельної ділянки, яка нині завершується виконанням вимог ст.ст.125, 126 ЗК України.

Таким чином, по справі доведено набуття позивачем в порядку спадкування права на завершення процедури приватизації та реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0,25 га.

Разом з цим, у відповідності до ст.1218 ЦК України до позивача в порядку спадкування переходять лише ті майнові права, які існували на дату смерті спадкодавця.

Спадкодавець ОСОБА_3 отримала рішення сесії Столино-Смолярської сільської ради Любомльського району від 06 грудня 1996 року №3/3, що є лише початковою стадією процедури приватизації земельної ділянки, однак подальших дій для завершення приватизації за життя ні вона, ні її син спадкодавець ОСОБА_2 , не вчиняли, технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі на місцевості не виготовляли, відповідно, кадастровий номер земельній ділянці на дату їх смерті присвоєні не були.

Наявна в матеріалах справи технічна документація виготовлена після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на замовлення самого позивача.

Отже, оскільки на дату смерті указаних спадкодавців земельна ділянка в натурі виділена не була, тому відсутні й підстави для визнання за позивачем права на завершення приватизації земельної ділянки із конкретним кадастровим номером.

З огляду на вищенаведене, захист спадкових прав позивача в судовому порядку підлягає шляхом визнання за нею права на завершення приватизації та реєстрації права власності на земельну ділянку без зазначення кадастрового номеру.

У зв`язку із цим позов підлягає частковому задоволенню.

Суд звертає увагу на те, що цим судовим рішенням позивач не позбавляється права використовувати виготовлену на її замовлення технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості, як складової подальшого етапу процедури приватизації земельної ділянки.

Керуючись ст.ст.200, 206, 259, 264, 265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом власником нерухомого майна, що розташоване по АДРЕСА_1 і відповідно до технічного паспорта від 21 липня 2025 року (реєстраційний номер у Реєстрі будівельної діяльності: ТІ01:1310-6013-5723-2107) складається з житлового будинку, веранди, прибудови, двох господарських будівель, вбиральні, огорожі.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом право на завершення приватизації та реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» на земельну ділянку площею 0,25 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка згідно з рішенням сесії Столино-Смолярської сільської ради Любомльського району від 06 грудня 1996 року №3/3 була безкоштовно передана у приватну власність ОСОБА_3 .

У задоволенні решти заявлених позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подано апеляційну скаргу до Волинського апеляційного суду.

Інформація про сторін:

позивач ОСОБА_1 ; місце проживання АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ;

відповідач Рівненська сільська рада; місце знаходження вулиця Шкільна 2, село Рівне Ковельського району Волинської області; код ЄДРПОУ 04332621.

Головуючий : суддя О.С.Павлусь