Ухвала суду № 135395289, 02.04.2026, Путильський районний суд Чернівецької області

02.04.2026

Справа № 721/311/26

Провадження 2-а/721/20/2026

У Х В А Л А

Іменем України

Суддя Путильського районного суду Чернівецької області Проскурняк С.П., розглянувши матеріали адміністративного позову ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_1 про застосування заходу впливу у вигляді тимчасового обмеження у праві керування транспортним засобом, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач подав до суду позов, який не відповідає вимогам ст.ст. 160,161 КАС України.

Ухвалою судді від 26.03.2026 року позовну заяву залишено без руху та надано п`ять днів з дня отримання позивачем ухвали, для виправлення недоліків позовної заяви.

В установлений судом строк позивач не виконав вимог ст.ст.160,161 КАС України та не усунув недоліки в позові, зазначених в ухвалі суду. Зокрема: як вбачається з матеріалів справи позивач зазначив в додатках до позову відомості про сплату судового збору, при цьому як видно з акту від 23.03.2026 року складений канцелярією суду, під час огляду матеріалів позовної заяви не виявлено квитанції про сплату судового збору. Отже ІНФОРМАЦІЯ_2 в порушення вимог ст.161 КАС України не додав документ про сплату судового збору, за позовну вимогу яка є об`єктом справляння судового збору (позовна вимога не майнового характеру в розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3328рн.).

01.04.2026 року на виконання ухвали суду позивачем надано ряд документів та клопотання про відстрочення сплати судового збору. В обґрунтування клопотання вказує на відсутність у позивача власних коштів, з огляду на бюджетний статус установи, а також виключною важливістю позову для забезпечення оборони держави в умовах воєнного стану та вчиненням активних дій, спрямованих на забезпечення сплати судового збору.

Розглянувши вказане клопотання, суд уважає, що воно не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Водночас, згідно з ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Порядок відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати регламентовано статтею 8 Закону України «Про судовий збір», приписи якої не містять підстав та умов для звільнення суб`єктів владних повноважень від сплати судового збору, зменшення його розміру, відстрочення або розстрочення. Будь-яких змін щодо порядку сплати судового збору суб`єктом владних повноважень у зв`язку із введенням воєнного стану в України до Закону України «Про судовий збір» та/або КАС України не внесено.

Суд звертає увагу, що сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.

При цьому, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Посилання позивача на відсутність грошових коштів щодо сплати судового збору не може бути поважною причиною невиконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяв без руху у відведений судом строк, оскільки позивач є суб`єктом владних повноважень, що здійснює свою діяльність на професійній основі, а тому неухильне виконання останнім своїх службових обов`язків, зокрема, в частині дотримання вимог процесуального закону щодо оформлення позовної заяви у відповідності до вимог КАС України (форма і зміст), в тому числі щодо оплати судового збору, не повинно ставитись в залежність внутрішніх питань роботи, оскільки вказані обставини є виключно проблемою внутрішньої організації роботи останнього.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981 № R (81) 7: «В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D).

Водночас, згідно з ч. 3 ст. 283-2 КАС України у разі недотримання вимог частини другої цієї статті суд залишає позов без руху та надає позивачу строк для усунення недоліків.

При цьому судом було надано позивачу строк для усунення недоліків, який є достатнім для усунення недоліків позовної заяви.

Судом враховується, що законодавчо закріплений обов`язок суду надати достатній для усунення недоліків позовної заяви строк, насамперед, обумовлений специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

При цьому, посилання позивача на вчинення ним дій, спрямованих на забезпечення сплати судового збору на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху у виді звернення із заявкою та рапортом про сплату судового збору до уповноваженого органу, указаних висновків суду не спростовують, з огляду на відсутність зазначення часових рамок вирішення такого звернення та не слугують підтвердженням його позитивного вирішення.

Посилання позивача у клопотанні на покладення судом обов`язку щодо нього з попередньої сплати судового збору у даному випадку, як створення перешкоди для виконання ТЦК та СП покладених державою функцій у сфері мобілізації, не відповідає нормам ст. ч. 3 ст. 161 КАС України, яка передбачає одночасне подання документу про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі при поданні позовної заяви до суду. Вказана стаття чітко регулює перелік та зміст документів, які необхідно додати до позовної заяви при її поданні, та не передбачає такого виду сплати судового збору, як попередня, як на те вказує позивач, а відтак його твердження у цій частині є хибними та такими, що не відповідають нормі закону.

У свою чергу, як вже було зазначено вище, будь-яких змін щодо порядку сплати судового збору суб`єктом владних повноважень у зв`язку із введенням воєнного стану в України до Закону України «Про судовий збір» не внесено.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявленого клопотання в частині відстрочення сплати судового збору.

Судом враховується, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не забезпечив оскарження у встановленому законом порядку рішення суду першої інстанції, відносини стають стабільними із набранням законної сили рішенням суду.

Суд вважає за необхідне наголосити на тому, що тривала процедура сплати коштів або їх відсутність не може вважатися поважною відстрочення сплати судового збору, адже не є об`єктивною та непереборною причиною.

Відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Суб`єкт владних повноважень, який діє від імені держави, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.01.2021 у справі № 500/2544/19.

Таким чином, зважаючи на викладене, станом на 02.04.2026 недоліки позовної заяви в частині необхідності надання документу про сплату судового збору усунуті не були.

Відповідно до ч. 3 ст. 283-2 КАС України, невиконання вимог суду в установлений законом строк тягне за собою повернення позовної заяви та доданих до неї документів.

Враховуючи вищевикладене та те, що позивач у встановлений судом строк недоліки позовної заяви не усунув, остання підлягає поверненню позивачеві.

Згідно ч. 3 ст. 283-2 КАС України повернення позовної заяви не є перешкодою для повторного звернення з нею до суду після усунення недоліків.

При цих обставинах адміністративний позов не може бути прийнятий до провадження суду і підлягає поверненню позивачу

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 283-2, 248, 256 КАС України, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання ІНФОРМАЦІЯ_3 про відстрочення сплати судового збору - відмовити.

Адміністративний позов ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_1 про застосування заходу впливу у вигляді тимчасового обмеження у праві керування транспортним засобом, вважати неподаним та повернути його позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення адміністративного позову не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення позову.

Ухвала суду може бути оскаржене протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали, шляхом подання апеляційної скарги до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Суддя: Сергій Проскурняк