Рішення № 135395121, 01.04.2026, Кіцманський районний суд Чернівецької області

Справа № 725/7498/25

Провадження 2/718/1253/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2026 р. м.Кіцмань Чернівецька область

Кіцманський районний суд Чернівецької області в складі: головуючої судді Масюк Л.О., секретаря судового засідання Харабари А.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТзОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (м.Київ вул.Загородня, 15, офіс 118/2) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» Столітній М.М. звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №1622986 від 23.05.2024 року в розмірі 159250 грн; судові витрати у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 23.05.2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладено Договір №1622986 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого ТОВ «Слон Кредит» зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні, а ОСОБА_1 зобов`язується оплатити кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання передбачені Договором.

Відповідно до п.1.3 Договору тип кредиту кредит, сума кредиту складає 25000 гривень.

Згідно п.1.4 Договору строк кредиту 360 днів: з 23.05.2024 року по 18.05.2025 року, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів.

На підставі погоджених умов, викладених в п.2.1 Договору ТОВ «Слон Кредит» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто під час укладення Договору.

Згідно умов договору сума кредиту складає 25000 грн., яка зарахована на платіжну картку № НОМЕР_2 , що підтверджується копією довідки платіжного провайдера ТОВ «Пейтек».

Також вказує на те, що відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «Р874».

Посилається на те, що зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача відбулось через платіжну систему, на підставі укладеного Договору про організацію переказу грошових коштів №06062022-1 від 06.06.2022 року між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Пейтек».

Посилається на те, що ТОВ «Слон Кредит» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконав надавши кредит в сумі 25000 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача.

24.12.2024 року між ТОВ «Слон Кредит», як клієнтом та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», як фактором, укладено договір факторингу №24122024, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором. Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «Слон Кредит» повідомило відповідача шляхом направлення на електронну пошту відповідача зазначену при укладенні кредитного договору відповідного повідомлення. До ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» відповідно до укладеного договору факторингу перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 .

Станом на дату укладення Договору факторингу від 24.12.2024 року №24122024, строк дії Договору №1622986 від 23.05.2024 року не закінчився, а тому в межах строку дії Договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» у період з 25.12.2024 року по 18.05.2025 року (145 календарних дні) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою у сумі 54375 грн.

Рішенням №251124/1 змінено назву ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал».

Ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 16.12.2025 року відкрито провадження по справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представник відповідача ОСОБА_1 , адвокат Кодрян Я.Д., скерувала на адресу суду відзив на позовну заяву та клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі №718/2653/25 заявою ОСОБА_2 , зацікавлені особи: орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Брусницької сільської ради, ОСОБА_1 про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи.

Вказує на те, що ОСОБА_1 є інвалідом другої групи внаслідок тяжкого відкритого проникаючого черепно-мозкового поранення, мінно-вибухової травми (20.02.2024р.), забою головного мозку, перелому скроневої кістки ліворуч з потраплянням кісткових та металевих уламків в мозок, вираженого астеноневротичного синдрому та інших поранень і захворювань, пов`язаних із захистом Батьківщини. Так, перебуваючи на військовій службі ОСОБА_1 20.02.2024 року отримав мінно-вибухову травму, тяжке відкрите проникаюче черепно-мозкове поранення, забій головного мозку та інші ураження головного мозку.

Відповідно до довідки ВЛК від 24.04.2025 року та свідоцтва про хворобу від 24.04.2025 внаслідок отриманої черепно-мозкового травми ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби. ОСОБА_1 , через отриману черепно-мозкову травму самостійно себе не обслуговує, має обмеження здатності до орієнтації, пересування, трудової діяльності, що підтверджується рекомендаціями ІПР, наданими експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи. З моменту отримання черепно-мозкової травми (20.02.2024 року) ОСОБА_1 взагалі не може контролювати свою поведінку, у нього постійно присутні нав`язливі думки, тривожність, пригнічений настій, порушення сну, головокружіння, сильні головні болі пульсуючого та стискаючого характеру, що істотно впливає на здатність ОСОБА_1 усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. ОСОБА_3 страждає на такий психічний розлад як ігрова залежність (лудоманія). Зокрема, ОСОБА_3 систематично грає азартні онлайн ігри, а також через мережу Інтернет отримує кредити, грошові кошти від яких витрачає на азартні ігри і тим ставить себе та членів його сім`ї у скрутне матеріальне становище. Переважно вся заробітна плата, бойові виплати у розмірі 100000 (сто тисяч) гривень, які ОСОБА_3 отримував перебуваючи на військовій службі, витрачалась ним для здійснення ставок в азартних онлайн іграх.

Так, в період з 01.01.2024 по 23.09.2025 ним було витрачено 5544113,83 (п`ять мільйонів п`ятсот сорок чотири тисячі сто тринадцять) грн. 83 коп. При цьому, основну частину витрат становлять операції на онлайн казино favbet.ua. (витяг з виписки АТ КБ «ПриватБанк» додається).

Згідно виписки №141 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого за період з 09.12.2025 по 18.12.2025 у ОСОБА_1 наявний діагноз: інші органічні розлади особистості та поведінки внаслідок захворювання, травми та дисфункції головного мозку; наслідки перенесеної ЗЧМТ 20.02.2024 виражений астено-невротичний синдром, лікворно-динамічні порушення.

Враховуючи викладене, матір ОСОБА_3 , ОСОБА_2 звернулась з заявою до Кіцманського районного суду Чернівецької області про обмеження цивільної дієздатності свого сина, ОСОБА_3 (справа №718/2653/25).

Посилається на те, що між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір №1622986 про надання споживчого кредиту після того як перебуваючи на військовій службі ОСОБА_1 отримав мінно-вибухову травму, тяжке відкрите проникаюче черепно-мозкове поранення, забій головного мозку та інші ураження головного мозку та був визнаним непридатним до військової служби, втратив контроль над своєю поведінкою, отримав обмеження здатності до орієнтації, пересування, трудової діяльності, а саме 23.05.2024 року.

Враховуючи викладене, зокрема психічний стан позичальника внаслідок отриманої черепно-мозкової травми, а також ігрову залежність, ОСОБА_1 , підписуючи спірний кредитний договір, очевидно не розумів несправедливі умови кредитування. Так, відповідно до умов спірного кредитного договору позичальнику надано кредит у розмірі 25000 грн., а заборгованість нарахована кредитодавцем у розмірі 159 250 грн., що більше ніж в шість разів перевищує суму наданого кредиту.

Зазначає, що відповідно до ч.5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Вказана норма була введена в дію на підставі Закон України від 22.11.2023 № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023р. Разом з тим, спірний кредитний договір був укладений 23.05.2024 р., тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому денна процентна ставка у відповідності до чинного законодавства не може перевищувати 1 %.

Як вбачається з матеріалів позову пунктом 1.5.1. спірного кредитного договору передбачено процентну ставку, яка становить 1,5 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4. договору (360 днів). Так, позивачем, враховуючи вказані умови спірного кредитного договору, нараховано проценти за користування кредитом за період 23.05.2024 року по 18.05.2025 року у сумі 134 250 грн., застосовуючи денну процентну ставку у розмірі 1,5%, що суперечить вимогам Закону України «Про споживче кредитування».

Отже, кредитний договір №1622986 був укладений 23.05.2024 р. після внесення змін до Закону України "Про споживче кредитування", а тому вважає, що відповідно денна процентна ставка у відповідності до чинного законодавства не може перевищувати 1 %. Однак, максимальний розмір процентної ставки в 1% в день в даному випадку застосувати неможливо, оскільки умови кредитного договору, яким передбачено процентну ставку 1,5 % в день є нікчемними, а тому проценти в договорі позики вважаються неузгодженими між сторонами.

За таких обставин, вважає, що проценти повинні бути нараховані на рівні облікової ставки НБУ за період з 23.05.2024 року по 18.05.2025 року, а саме: з 23.05.2024 року по 14.06.2024 року 13,5 % річних (25000 грн. х (13,5 / 100) х (22 / 366) = 202, 87 грн.;

з 14.06.2024 року по 13.12.2024 року 13 % річних (25000 грн. х (13 / 100) х (182 / 366) = 1616, 12 грн.;

з 13.12.2024 року по 24.01.2025 року 13,5% річних (25000 грн. х (13,5 / 100) х (42/ 365) = 388, 35 грн.;

з 24.01.2025 року по 07.03.2025 року 14,5% річних (25000 грн. х (14,5 / 100) х (42 / 365) = 417, 12 грн.;

з 07.03.2025 року по 14.06.2024 року 15,5 % річних (25000 грн. х (15,5 / 100) х (99 / 365) = 1051, 02 грн.

Таким чином, вважає, що розмір процентів від суми позики визначається на рівні облікової ставки Національного банку України та відповідно до вищезазначеного розрахунку загальний розмір процентів за користування кредитом становить 3675,48 грн.

Щодо вимог про застосування відповідальності, передбаченої ст.625 ЦК України та нарахування 3% річних та інфляційних втрат у порядку, передбаченому положеннями ч.ч. 10 та 11 ст. 265 ЦПК України, зазначає, що відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40 - 44, ст. 356) доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, пунктом 2 частини 3 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України № 2120-IX передбачено, що цей Закон застосовується до відносин за прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, що виникли у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який неодноразово продовжувався, востаннє 05.11.2025 р. строком на 90 діб. У постановах Верховний Суд від 12 лютого 2025 року у справі № 758/5318/23 (провадження № 61-15103св24) та від 06 травня 2025 року у справі № 464/2647/22 (провадження № 61-6059св24) виснував, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З посиланням на вказане, вважає, що позовні вимоги в частині застосування до ОСОБА_1 відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, до моменту виконання рішення суду в частині стягненої суми заборгованості, суперечать наведеним положенням пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України та не підлягають задоволенню.

Також вважає, що у задоволенні вимог позивача про нараховування трьох процентів річних та інфляційних втрат у порядку, передбаченому положеннями ч.ч. 10 та 11 ст. 265 ЦПК України, до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості слід відмовити.

Щодо судових витрат зазначає, що відповідач ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи та відповідно до Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України, зокрема якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору (такий висновок сформульований Верховним Судом України у постанові від 01 березня 2017 року у справі № 6-152цс17).

Щодо заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн., то такий розмір витрат є завищеним та не відповідає критеріям розумності й співмірності.

Враховуючи все вищенаведене, представник позивача вказує, що позовні вимоги визнають в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту в розмірі 25 000 грн. та процентів за користування кредитом, визначених на рівні облікової ставки Національного банку України, у сумі 3675,48 грн., а в решті позовних вимог просимо відмовити.

Представник позивача ТзОВ «Фінтраст Капітал» Столітній М.М. скерував відповідь на відзив, у якій вказує на те, що укладаючи кредитний договір сторонни погодили розмір нарахування процентів, а саме 1,5% в день, який застосовується у межах строку кредиту , вказаногно в договорі.

Вказує на те, що станом на дату укладення Договору факторингу від 24.12.2024 року №24122024, строк дії Договору №1622986 від 23.05.2024 року не закінчився, а тому в межах строку дії Договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачкою, ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» у період з 25.12.2024 року по 18.05.2025 року (145 календарних дні) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою у сумі 54375 грн., нараховані відсотки не носять штрафний характер, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту.

Враховуючи наведене, просить позов задовольнити.

Щодо клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі суд вважає, що таке клопотання задовленню не підлягає, оскільки відсутні підстави зупинення, передбачені ст.252 ЦПК України.

Згідно положень ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно дослідивши і оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зважає на наступне.

Положеннями ст.4 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи судом встановлено, що 23.05.2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладено Договір №1622986 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого ТОВ «Слон Кредит» зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні, а ОСОБА_1 зобов`язується оплатити кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання передбачені Договором.

Відповідно до п.1.3 Договору тип кредиту кредит, сума кредиту складає 25000 гривень.

Згідно п.1.4 Договору строк кредиту 360 днів: з 23.05.2024 року по 18.05.2025 року, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів.

На підставі погоджених умов, викладених в п.2.1 Договору ТОВ «Слон Кредит» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто під час укладення Договору.

Згідно умов договору сума кредиту складає 25000 грн., яка зарахована на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується копією довідки платіжного провайдера ТОВ «Пейтек» (а.с.80-84).

Згідно паспорту споживчого кредиту вбачається, що ТОВ «Слон Кредит» надало кредит ОСОБА_1 в сумі 25000 гривень, строк кредиту 360 днів, мета отримання кредиту споживчі (особисті) потреби (а.с.86-87).

24.12.2024 року між ТОВ «Слон Кредит», як клієнтом та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», як фактором, укладено договір факторингу №24122024, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором. Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «Слон Кредит» повідомило відповідача шляхом направлення на електронну пошту відповідача зазначену при укладенні кредитного договору відповідного повідомлення. До ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» відповідно до укладеного договору факторингу перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 (а.с.59-63)

Із розрахунку заборгованості за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №1622986 від 23.05.2024 року встановлено, що відповідач ОСОБА_1 станом на 19.05.2025 року має заборгованість розмірі 159250 грн. з яких: 25000 грн. тіло кредиту; 79875 грн. відсотки за користування кредитом; 54375 грн.- (нараховані проценти нараховані ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» у період з 25.12.2024 року по 18.05.2025 року (145 календарних днів)) (а.с.91-92).

Відповідно до відповіді АТ «Приват Банк» вбачається, що на імя ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) емітувалась платіжна картка № НОМЕР_4 . 23.05.2024 року на платіжну картку № НОМЕР_4 було зарахування коштів у сумі 25000 гривень (а.с.210).

Згідно довідки до огляду МСЕК серія 12 ААГ №804237 ОСОБА_1 являється інвалідом ІІ групи, інвалідність повязана із захистом Батьківщини (а.с.126).

Згідно довідки ВЛК від 24.04.2025 року, свідоцтва про хворобу від 24.04.2025 та інших медичних документів ОСОБА_1 внаслідок отриманої черепно-мозкового травми визнаний непридатним до військової служби, самостійно себе не обслуговує, має обмеження здатності до орієнтації, пересування, трудової діяльності (а.с.127-152,141-143).

Відповідно до посвідчення НОМЕР_5 ОСОБА_1 являється учасником бойових дій (а.с.144).

Наявність заборгованості у відповідача за кредитним договором зумовила звернення ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Карітал" до суду за захистом своїх прав, спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК України).

Статтею 634 ЦК України передбачена можливість укладення договору приєднання, тобто договору, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст.530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, якщо при цьому були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» позичальнику ОСОБА_1 було надано одноразовий ідентифікатор ««Р874» для підписання кредитного договору №1622986 від 23.05.2024 року, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору. Відповідач використав кредитні кошти, однак, умов договору не виконав і не погасив борг.

За таких обставин суд вважає, що правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Частиною п`ятою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові ВС від 09.09.2020 у справі № 732/670/19.

Таким чином, договір був укладений відповідно до вимог ст. 10 ЗУ «Про електрону комерцію», в якій встановлено, що електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій. Відповідач заповнив заяву з метою отримання кредитних коштів, підписавши договір за допомогою одноразового ідентифікатора, що цілком відповідає вимогам закону.

Враховуючи, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Що стосується стягнення нарахованих процентів, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Вказана норма була введена в дію на підставі Закон України від 22.11.2023 № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023 року.

В той же час згідно пункту 1.5.1. спірного кредитного договору передбачено процентну ставку, яка становить 1,5 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4. договору (360 днів), що свідчить про не відповідність пункту 1.5.1. договору вимогам Закону України «Про споживче кредитування».

Враховуючи що даний кредитний договір був укладений 23.05.2024 року, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», суд погоджується з позицією представника відповідача, що денна процентна ставка у відповідності до чинного законодавства не може перевищувати 1 %, а тому умови кредитного договору, якими передбачено процентну ставку 1,5 % в день є нікчемними.

З огляду на вказане, суд вважає вірним розрахунок сторони відповідача щодо нарахування процентів за користування кредитом на рівні облікової ставки НБУ за період з 23.05.2024 року по 18.05.2025 року, сума яких становить 3675 гривень 48 коп. (з 23.05.2024 року по 14.06.2024 року 13,5 % річних (25000 грн. х (13,5 / 100) х (22 / 366) = 202, 87 грн.; з 14.06.2024 року по 13.12.2024 року 13 % річних (25000 грн. х (13 / 100) х (182 / 366) = 1616, 12 грн.; з 13.12.2024 року по 24.01.2025 року 13,5% річних (25000 грн. х (13,5 / 100) х (42/ 365) = 388, 35 грн.; з 24.01.2025 року по 07.03.2025 року 14,5% річних (25000 грн. х (14,5 / 100) х (42 / 365) = 417, 12 грн.; з 07.03.2025 року по 14.06.2024 року 15,5 % річних (25000 грн. х (15,5 / 100) х (99 / 365) = 1051, 02 грн.)

Також, позивач ТзОВ «ФК «Фінтраст Капітал» просить в порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України (п.4 прохальної частини позовної заяви) органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексуУкраїни за наведеною позивачем формулою, починаючи з дати набрання рішенням законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ФК «Фінтраст Капітал». Також просить роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3 % річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.

Згідно із ч.10 ст.265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Відповідно до ч.11 ст.265 ЦПК України остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.

Із аналізу вищезазначених норм вбачається, що законодавець наділив суд правом у своєму рішенні зазначати про нарахування на суму заборгованості відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення.

При ухваленні рішення суд враховує правову позицію викладену у постанові Великої Палата Верховного Суду від 05 червня 2024 року, справа № 910/14524/22, провадження №12-4гс24 щодо застосування приписів частини десятої статті 238ГПК України (частин десятої та одинадцятої статті 265 ЦПК України). Під час прийняття рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, суд вправі відповідно до частини десятої статті 238ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України) зазначити в рішенні про нарахування відповідних або відсотків, або ж пені до моменту виконання рішення. Не допускається зазначати в рішенні про одночасне нарахування відповідних відсотків та пені до моменту виконання рішення суду.

Таке нарахування суд може здійснити лише на підставі процесуального клопотання позивача. Питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України суд вирішує на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності.

Нарахування пені або відсотків у порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України ґрунтується на підставі тих самих норм матеріального права, які є підставою для задоволення позову про стягнення відсотків або пені за порушення виконання зобов`язання. Тобто це ті самі заходи відповідальності, але продовжені на наступний період часу, протягом якого зобов`язання не виконується.

Отже, суд звертає увагу, що в рішенні суду може бути вказано лише щодо нарахування відсотків або пені, а ч.10 ст.265 ЦПК України взагалі не передбачено можливість зазначення в рішенні нарахування інфляційних витрат.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до п.18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З огляду на викладене, оскільки ухвалення рішення в цій частині є правом суду, а позивачем не обґрунтовано доцільності застосування ч.10, 11 ст.265 ЦПК України, суд не вбачає підстав для задоволення процесуального клопотання позивача.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно платіжної інструкції №4109 від 08.08.2025 року при пред`явленні позову до суду позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 гривень (а.с.98).

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідач по справі ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи (Довідка до огляду МСЕК серія 12 ААГ №804237 ), та відповідно до Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується ст. 141 ЦПК України, зокрема якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 6 цієї статті).

Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору (такий висновок сформульований Верховним Судом України у постанові від 01 березня 2017 року у справі № 6-152цс17).

Отже, судовий збір в розмірі 2422,40 гривень підлягає компенсації позивачеві за рахунок держави.

Крім того, позивачем ТзОВ «Фінтраст Капітал» понесено судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі десять тисяч гривень, що підтверджується наданими та дослідженими у судовому засіданні доказами.

Статтею 133 ЦПК України, передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Разом із позовною заявою до суду надано Договір про надання правничої допомоги від 10.12.2024 року (а.с.57-58), Заявку №9377 на виконання доручення до Договору №10/12-2024 від 10.12.2024 року (а.с.76-77), Акт №9377 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору 10/12-2024 від 10.12.2024 року (а.с.93)

Разом з цим, за наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді, через призму критеріїв, встановлених частиною четвертою статті 137 та частиною третьою статті 141 ЦПК України, та враховуючи обсяг виконаних адвокатом Столітнім С.М. робіт, суд доходить висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу, надану під час розгляду даної справи в суді.

Суд зазначає, що при зменшенні витрат на правову допомогу також враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20.

Як вбачається із матеріалів справи, правова позиція позивача та його представника була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду спори, а адвокат Столітній М.М. надавав правову допомогу позивачу, відповідно, був обізнаний у справі з усіма деталями, що з неї випливають. В описі наданих правових послуг зазначені загальні фрази, що характеризують обсяг наданої правової допомоги, а саме: збір та аналіз доказів і документів для подання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором; складання позовної заяви в справі про стягнення заборгованості за кредитним договором; подання до суду позовної заяви в інтересах клієнта. При цьому, слід зазначити, що по даній категорій справи, правова практика є усталеною, представник позивача особистої участі у судовому засіданні не брав (написав заяву про розгляд справи без його участі).

З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу та про необхідність покладення на ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у розмірі 6 000 грн.

Керуючись ст.ст.4,10-13,76-81,263-265,268,273, ЦПК України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , жителя АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (адреса Україна, 03150, м.Київ вул..Загородня, 15 офіс 118/2, ЄДРПОУ 44559822) заборгованість за кредитним договором у сумі 28675 (двадцять вісім тисяч шістсот сімдесят пять) гривень 48 копійок.

Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» судовий збір, сплачений при поданні позовної заяви, в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , жителя АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (адреса Україна, 03150, м.Київ вул..Загородня, 15 офіс 118/2, ЄДРПОУ 44559822) судові витрати у вигляді витрат на правову допомогу у сумі 6000 гривень.

Рішення не проголошувалося на підставі ч. 4 ст. 268 ЦПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана через Кіцманський районний суд Чернівецької області до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ТзОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (юридична адреса: Україна, 03150, м.Київ вул..Загородня, 15 офіс 118/2, ЄДРПОУ 44559822).

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , жителя АДРЕСА_1 .

Суддя Кіцманського

районного суду: Л.О.Масюк