Ухвала суду № 135395114, 02.04.2026, Кіцманський районний суд Чернівецької області

Справа №718/256/26

Провадження №1-кп/718/18/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2026 року м.Кіцмань Чернівецька область

Кіцманський районний суд Чернівецької області під головуванням судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кіцмань матеріали кримінального провадження № 12025262110000289 від 18.11.2025 року за обвинувальним актом, затвердженим першим заступником керівника Чернівецької обласної прокуратури ОСОБА_3 , за обвинуваченням ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 258 КК України, -

за участю: прокурора ОСОБА_8

обвинувачених ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ),

ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 )

захисників адвокатів ОСОБА_9 , ОСОБА_10

представника потерпілого ОСОБА_11

перекладача ОСОБА_12

В С Т А Н О В И В:

На розгляді в Кіцманському районному суді Чернівецької області знаходиться описане вище кримінальне провадження.

Прокурор ОСОБА_8 в судовому засіданні 02.04.2026 подав клопотання про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у виді тримання під вартою, мотивоване тим, що, на думку прокурора, продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема: обвинувачені можуть переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Ризик переховування від суду прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_6 ( ОСОБА_13 ) та ОСОБА_14 ( ОСОБА_15 ) є іноземцями громадянами Республіки Молдова, на території України ні місця проживання, ні роботи не мають, після перетину кордону України вчинили інкриміновані злочини, а після його вчинення знаходилися на території Івано-Франківської області, в межах якої за наслідками безпосереднього переслідування були затримані.

Крім того, усвідомлюючи тяжкість скоєного злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжкого злочину проти національної безпеки України, у разі доведення вини в суді, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 можуть отримати покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий термін.

Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачуються, прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_6 у групі з ОСОБА_18 був залучений до здійснення підпалів з метою порушення громадської безпеки, залякування населення.

Разом з тим, ОСОБА_6 та ОСОБА_14 в Україні офіційно не працюють, стабільного заробітку та стійких соціальних зв`язків не мають.

Обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_14 , на думку прокурора, можуть перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме, знаючи про обставини кримінального провадження, можуть незаконно впливати на свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , а також осіб, які на даний час ще не надали суду покази, однак їм можливо відомі обставини скоєння злочину. Окрім того, за резул ьтатами огляду мобільного телефону встановлено, що частину переписки з Телеграм щодо обставин вчинення інкримінованого підпалу видалено.

Також прокурор посилається на ч. 6 ст. 176 КПК України, відповідно до якої під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, передбаченого статтею 258Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, застосовується запобіжний захід у вигляді тримання вартою.

Відповідно до абз. 8 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтею 258 Кримінального кодексу України.

З урахуванням вимог ст. 178 КПК України вищевказані обставини при наявності вагомих доказів про причетність обвинувачених ОСОБА_24 та ОСОБА_16 до вчинення ймовірного злочину, тяжкості покарання, віку та стану їхнього здоров?я, відсутності у них міцних соціальних зв?язків та місця роботи, репутацію, майновий стан, дають стороні обвинувачення достатньо підстав вважати, що обрання іншого, менш суворого запобіжного заходу при продовженні строку дії діючого запобіжного заходу, не забезпечить належної поведінки обвинувачених та не дасть можливості запобігти вище зазначеними ризикам.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Обвинувачені, їхні захисники та представник потерпілого в судовому засіданні не заперечували проти продовження обвинуваченим запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Вислухавши думку сторін кримінального провадження, вивчивши матеріали обвинувального акта з додатками, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини.

Згідно з ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Згідно із ст. 199 КПК України, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд повинен з`ясувати всі обставини, з якими пов`язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.

Враховуючи суспільну небезпечність, тяжкість покарання, передбаченого за вчинення вказаного злочину, суд доходить висновку, що застосування до обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_14 більш м`якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, не забезпечить у повній мірі виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов`язків та не надасть реальної змоги запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Окрім того, згідно з ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, передбаченого статтею 258 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, застосовується запобіжний захід у вигляді тримання вартою.

Дурбала Дімітру ( ОСОБА_13 ) та ОСОБА_14 ( ОСОБА_15 ) є іноземцями громадянами Республіки Молдова, на території України ні місця проживання, ні роботи не мають, після перетину кордону України вчинили ймовірний інкримінований злочин, а після його вчинення знаходилися на території Івано-Франківської області, в межах якої за наслідками безпосереднього переслідування були затримані, тому обґрунтованим залишається ризик переховування від суду.

Крім того, усвідомлюючи тяжкість скоєного злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжкого злочину, у разі доведення вини в суді, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 можуть отримати покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий термін.

Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Крім цього, враховуючи практику Європейського суду та положення ч.1 ст. 178 КПК України, при розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою, суд бере до уваги характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, її зв`язки з суспільством.

Також ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_18 був залучений до здійснення підпалів з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, що свідчить на користь ризику вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому вони обвинувачуються.

Разом з тим, ОСОБА_6 та ОСОБА_14 в Україні офіційно не працюють, стабільного заробітку та стійких соціальних зв`язків не мають.

Обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_14 можуть незаконно впливати на свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , які ще не допитані судом.

При цьому, суд враховує встановлену процесуальним законодавством процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст.23, ст.224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідка ще не допитаного судом, існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від цих осіб та їх дослідження.

Викладені обставини свідчить, що запобіжні заходи, не пов`язані із триманням під вартою, не будуть дієвими для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинувачених.

Відповідно до абз. 8 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтею 258 Кримінального кодексу України.

Враховуючи описане вище, підстав визначати розмір застави у цьому провадженні судом не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.174, 177, 178, 309 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження запобіжних заходів у виді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 ( ОСОБА_13 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, до 31.05.2026 включно, без визначення розміру застави в Державній установі «Чернівецький слідчий ізолятор».

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_25 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, до 31.05.2026 включно, без визначення розміру застави в Державній установі «Чернівецький слідчий ізолятор».

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку впродовж п`яти днів.

Суддя ОСОБА_26