Рішення № 135393763, 03.04.2026, Богодухівський районний суд Харківської області

Справа №613/2469/25 Провадження № 2/613/348/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2026 року м. Богодухів

Богодухівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Сеник О.С.,

за участю секретаря судового засідання Дегтяр А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богодухові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу № 613/2469/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Єврокредит» звернувся до Богодухівського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 ,у якому просить: 1) стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )на користь ТОВ «ФК Єврокредит» суму заборгованості у розмірі 29180,70 грн, що складається з: 9999,98 грн заборгованість за кредитом (в тому числі прострочена), 19180,72 грн заборгованість по сплаті відсотків (в тому числі прострочена); 2) стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК Єврокредит» судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 11200,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що 07.04.2021 між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 укладено заяву-договір № ТDВ.2021.0991.9304 про приєднання до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продкутів todobank, що складається з публічної частини договору, яким є договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продкутів todobank з додатками, розміщений у місці інформування клієнта та на сайті АТ «Мегабанк»: www.megabank.ua та в мережі інтернет www.todobank.com, а також з індивідуальної частини, якою є вказана заява-договір.

Банк свої зобов`язання перед Клієнтом за Кредитним договором виконав у повному обсязі, встановивши Доступний ліміт кредитної лінії у межах Максимального ліміту кредитної лінії на Поточний рахунок Клієнта у гривні і надавши йому можливість користуватись кредитними коштами у межах Доступного ліміту кредитної лінії, визначеного Кредитним договором. Клієнт здійснював користування грошовими коштами Доступного ліміту кредитної лінії, що відображено у виписках з його рахунку.

Однак, свої зобов`язання за кредитним договором щодо повернення заборгованості та сплати відсотків за користування кредитною лінією відповідачка не виконала. Згідно виписок по рахунку позичальника станом на 03.09.2024 року у позичальника сформувалась заборгованість перед банком у розмірі 29180,70 грн, що складається з: 9999,98 грн заборгованість за кредитом (в тому числі прострочена), 19180,72 грн заборгованість по сплаті відсотків (в тому числі прострочена).

03.09.2024 між АТ «Мегабанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» було укладено договір про відступлення прав вимоги № GL1N426240, відповідно до умов якого АТ «Мегабанк» відступило свої права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» набуло право вимоги за кредитними договорами, в тому числі було відступлене право вимоги за договором № ТDВ.2021.0991.9304 від 07.04.2021.

27.12.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» та ТОВ «ФК Єврокредит» було укладено договір про відступлення прав вимоги № 1/12, відповідно до якого ТОВ «ФК Єврокредит» набуло право вимоги за кредитними договорами, в тому числі за договором № ТDВ.2021.0991.9304 від 07.04.2021.

Всі нарахування відповідачці здійснювалися лише АТ «Мегабанк» станом на дату відступлення прав вимоги 03.09.2024. Ані ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс», ані ТОВ «ФК Єврокредит» додаткових нарахувань не здійснювали, умови кредитного договору в односторонньому порядку не змінювали.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачкою кредитних зобов`язань, позивач просив стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 29180,70 грн, у т.ч. за кредитом (у т.ч. простроченим) - 9999,98 грн грн, за відсотками (у т.ч. простроченими) - 19180,72 грн.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 26.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено у справі судове засідання.

11.02.2026 від ОСОБА_1 до суду надійшов письмовий відзив на позов, у якому вона зазначила, що позовні вимоги визнає частково. Підтвердила, що 07.04.2021 вона підписала Заяву-Договір № ТDВ.2021.0991.9304 про приєднання до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank. З моменту отримання кредитної карти та доступу до кредитних коштів дійсно користувалася цими коштами, регулярно та вчасно повертала кошти та відсотки за користування кредитом до запровадження воєнного стану з 24 лютого 2022 року. Після цього вона та її чоловік залишилися без роботи на тривалий час, а тому повертати борг та сплачувати відсотки за кредитним договором було неможливо. Останній платіж внесла 24 січня 2022 року в сумі 1000,00 грн. Банк, розуміючи той факт, що після внесення останнього платежу ОСОБА_1 тривалий час не погашала заборгованість, не звертався до відповідачки з вимогою про припинення зобов`язання та повернення всієї заборгованості за кредитом, також не звернувся до суду з цими ж вимогами, а продовжував нараховувати відсотки. 19 березня 2022 року, під час складного часу, банком було продовжено нарахування відсотків та інших нарахувань, що тривало до моменту переходу права вимоги наступному кредитору. В діях банку вбачається умисне затягування строку кредиту для збільшення очікуваної суми від клієнта щодо задоволення зобов`язань за кредитом. Вказане порушує права клієнта, норми Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про споживче кредитування» в сенсі невідповідального обслуговування. Нарахування відсотків та інших платежів після дати внесення відповідачкою останнього платежу за кредитом (24 січня 2022 року) є безпідставним. Просила суд взяти до уваги, що до 24 січня 2022 року розмір заборгованості складав 11397,05 грн. Подальші нарахування банком відсотків є незаконними. Крім того, вважала, що відповідно до п.3 ч.4 ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів" у редакції, чинній на час укладення договору, умови договору про встановлдення будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за дії, які не є послугою, є нікчемними.

Також зазначила, що витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 11200,00 грн є безпідставними, оскільки заборгованість за кредитом виникла не з її вини. Окрім того, дана справа є типовою та нескладною, договором про надання правничих послуг гонорар адвоката не визначено, особистої явки представника позивача до суду не було, розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження. Виходячи із реальних критеріїв адвокатських витрат, а також критеріїв розумності їхнього розміру, враховуючи положення ЄСПЛ та практику Верховного Суду щодо стягнення витрат на правову допомогу, вважає заявлені позивачем витрати на правничу допомогу завищеним, неспівмірними, тому просить зменшити їх до 5000,00 грн. Враховуючи викладене, просить відмовити позивачу у стягненні з неї відсотків за користування кредитом у розмірі 9999,98 грн, а також відмовити у стягненні витрат на правову допомогу у розмірі 6200,00 грн.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у позовній заяві та надісланій до суду письмовій заяві просив розглянути справу без його участі.

Відповідачка в судове засідання не прибула, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, у відзиві на позовну заяву просила розглянути справу без її участі.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, просили розглянути справу за їх відсутності, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, з`ясувавши позиціїсторін, суд встановив наступні фактичніобставини та відповідні правовідносини.

07.04.2021 між Акціонерним товариством «Мегабанк» та ОСОБА_1 було укладено заяву-договір № TDB.2021.0991.9304 про приєднання до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продкутів todobank, за умовами якого ОСОБА_1 просить відкрити на її ім`я поточні рахунки: в гривні, долларах США, у Євро та надати платіжну картку міжнародної платіжної системи. Просить встановити на її поточний рахунок ліміт кредитної лінії в розмірі до 200000,00 грн на умовах згідно з Тарифами Банку та паспортом споживчого кредиту. У вказаній заяві-договорі ОСОБА_1 вказала свої особисті дані та додала копії документів, які підтверджують її ідентифікаційні дані (копії паспорту, ідентифікаційного коду).

Підписанням цієї заяви-договору клієнт беззастережно підтверджує прийняття в повному обсязі Публічної пропозиції АТ «Мегабанк» на приєднання до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank (далі - договір), що розміщений у місці інформування клієнта та на сайті АТ «Мегабанк»: www.megabank.ua та в мережі інтернет www.todobank.com (п. 1 Договору).

За умовами договору максимальний ліміт кредитної лінії становить 200000,00 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту - 273293,00 грн, строк кредиту - 12 місяців, процентна ставка (фіксована) - 56% річних, пільговий період - 62 днів, у пільговий період процентна ставка - 0,0001% річних, орієнтовна реальна річна процентна ставка - 87,30% річних.

Строк дії договору: набирає чинності з моменту підписання цієї заяви-договору та діє протягом 3 (трьох) років. Якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не заявить про його розірвання, цей договір вважається продовженим на той же строк та на тих же умовах. Кількість таких пролонгацій договору є необмеженою.

Вказаний договір підписаний ОСОБА_1 власноручним підписом.

Також ОСОБА_1 підписала паспорт споживчого кредиту, у якому також зазначені основні умови кредитування.

Довідкою про відкриття рахунків підтверджується, що ОСОБА_1 20.04.2021 було відкрито поточні рахунки у гривні, доларах США, Євро: № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 .

З виписок по особовому рахунку позичальника за період з 07.04.2021 по 02.12.2022 та з 03.12.2022 по 03.09.2024 вбачається, що відповідачка користувалася кредитним лімітом, здійснювала платежі, спрямовані на погашення заборгованості та їй нараховувалися відсотки за користування кредитними коштами. Загальна заборгованість за кредитним договором № TDB.2021.0991.9304 від 07.04.2021 становить 29180,70 грн, з яких: 9999,98 грн заборгованість за основним боргом, 19180,72 грн заборгованість за відсотками.

Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості, складеної АТ «Мегабанк», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № TDB.2021.0991.9304 від 07.04.2021 становить 29180,70 грн, з яких: 9999,98 грн - заборгованість за основним боргом, 19180,72 грн - заборгованість за відсотками.

03.09.2024 між АТ «Мегабанк» та ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» був укладений Договір № GL1N426240 про відступлення права вимоги, за умовами якого ТОВ «Мустанг Фінанс» набуло право вимоги до боржників за основними договорами, серед яких і право вимоги до відповідачки за кредитним договором №TDB.2021.0991.9304 від 07.04.2021.

Відповідно до Витягу з Додатку № 1 до договору № GL1N426240 про відступлення права вимоги від 03.09.2024 до ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 кредитним договором №TDB.2021.0991.9304 від 07.04.2021 у загальному розмірі 29180,70 грн, з яких: 9999,98 грн - заборгованість за основним боргом, 19180,72 грн - заборгованість за відсотками.

27.12.2024 між ТОВ «Мустанг Фінанс» та ТОВ «ФК «Єврокредит» укладено договір про відступлення прав вимоги № 1/12, за умовами якого до ТОВ «ФК «Єврокредит» перейшло право вимоги до боржників, в тому числі і за кредитним договором №TDB.2021.0991.9304 від 07.04.2021.

Відповідно до Витягу з Додатку № 1 до договору № 1/12 про відступлення права вимоги від 27.12.2024 до ТОВ «ФК Єврокредит» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №TDB.2021.0991.9304 від 07.04.2021 у загальному розмірі 29180,70 грн, з яких: 9999,98 грн - заборгованість за основним боргом, 19180,72 грн - заборгованість за відсотками.

Наявність заборгованості за кредитним договором зумовила звернення ТОВ «ФК Єврокредит» до суду за захистом своїх прав, спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України (далі -ЦК України).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається нарівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

З урахуванням системного аналізу зазначених вище норм та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 07.04.2021 укладено кредитний договір № TDB.2021.0991.9304 у письмовій формі.

Первісний кредитор АТ «Мегабанк» умови кредитного договору виконав належним чином, надавши відповідачці грошові кошти.

Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості та виписок по рахунках ОСОБА_1 , у останньої перед позивачем склалась заборгованість у розмірі 29180,70 грн, з яких: 9999,98 грн - заборгованість за основним боргом, 19180,72 грн - заборгованість за відсотками.

Відповідачка факт укладення кредитного договору не заперечує.

Доказів сплати суми кредиту та відсотків за кредитним договором TDB.2021.0991.9304 або ж власного розрахунку заборгованості відповідачкою не надано.

Як зазначила відповідачка у відзиві на позов, вона заперечує щодо нарахування відсотків після дати внесення нею останнього платежу (24 січня 2022 року), вважає їх безпідставними.

Разом з тим, посилання на положення законодавства, яке б забороняло відповідачеві нараховувати відсотки після 24.01.2022, протягом встановленого строку дії договору, у відзиві відсутні.

Норми п.3 ч.4 ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів", на які посилається відповідачка, стосуються виключно платежів (комісій, відсотків, зборів) за дії, які не є послугою, проте, в даному випадку з положень договору чітко та матеріалів справи вбачаєтсья, що відсотки нараховувалися за користування грошовими коштами, що прямо передбачено положеннями 1048, 1054 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 3, ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін та диспозитивності.

За приписами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 12, ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У ч. 2 ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Разом з тим, пунктом 6 Договору визначено строк дії договору: набирає чинності з моменту підписання цієї заяви-договору та діє протягом 3 (трьох) років. Якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не заявить про його розірвання, цей договір вважається продовженим на той же строк та на тих же умовах. Кількість таких пролонгацій договору є необмеженою.

Отже, строк кредитування за даним договором становить 3 роки, з можливою автопролонгацією, якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не заявить про його розірвання.

Відповідачкою не надано доказів того, що вона зверталася до банку з приводу розірвання данного договору.

Крім того, ОСОБА_1 додано до матеріалів справи копію гарантійного листа, виданного та підписаного ТОВ «ФК Єврокредит», у якому зазначено, що у разі сплати ОСОБА_1 частини заборгованості у розмірі 17608,25 грн щомісячними платежами у строк до 30.06.2026, борг буде вважатися таким, що сплачений у повному обсязі, а ТОВ «ФК Єврокредит» направить ОСОБА_1 листа про погашення боргу та повідомить, що у зв`язку з врегулюванням заборгованості будь-які подальші дії зі сторонни ТОВ «ФК Єврокредит» щодо примусового стягнення або перепродажу прав вимоги за цим договором вчинятись не будуть. Якщо до 30.06.2026 суд задовільнить позовні вимоги ТОВ «ФК Єврокредит» та видасть відповідний виконавчий документ, то він не буде пред`явлений на примусове виконання до органів державної виконавчої служби/приватних виконавців, за умови належного виконання ОСОБА_1 умов цього гарантійного листа в частині погашення заборгованості.

З приводу цього суд зауважує, що доказів сплати заборгованості за кредитним договором, відповідно до умов гарантійного листа, не надано, доказів вжиття заходів для мирного врегулювання спору відповідачкою також не надано. Із заявою про відмову від позову, закриття провадження у справі або укладення мирової угоди ТОВ "ФК "Єврокредит" до суду не зверталось. Отже, заборгованість існуєі на даний час.

Враховуючи, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК Єврокредит» заборгованості за кредитним договором у розмірі 29180,70 грн (9999,98 грн тіло кредиту, 19180,72 відсотки) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат, понесених відповідачем у зв`язку з розглядом справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частинами 1 та 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

В обґрунтування розміру понесених позивачем ТОВ «ФК Єврокредит» витрат на правничу допомогу у розмірі 11200,00 грн до матеріалів справи надано наступні документи: копія договору про надання правничої допомоги №1/07 від 01.07.2025, укладеного між ТОВ «ФК Єврокредит» та адвокатським об`єднанням «Альянс ДЛС»; «Вартість послуг (прейскурант)"(додаток №2 до договору про надання правничої допомоги №1/07 від 01.07.2025) від 01.07.2025; Реєстр боржників від 21.07.2025; Акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги №12111490 від 14.08.2025 за боржником ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на загальну суму 11200,00 грн (проведення юридичного та фінансового аналізу боржника 1200,00 грн, складання, підписання та подання до суду позовної заяви щодо стягнення заборгованості з боржника 10000,00 грн).

При розгляді справи «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04) ЄСПЛ зазначив, що при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123-130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, суд зазначає, що розмір пред`явлених ТОВ «ФК Єврокредит» до відшкодування витрат на надання правової допомоги є завищеним щодо іншої сторони спору.

Враховуючи складність справи, яка не є складною, входить до категорії справ з усталеною судовою практикою, складність виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність зменшення їх розміру та стягнення з відповідачки на користь позивача 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи висновок суду про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн.

Керуючись ст.ст.4, 10-13, 76-81, ч.1 ст.223, ч.2 ст.247, ст.ст.263-265, 268, 273-283, 354, 355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» заборгованість за кредитним договором № ТDВ.2021.0991.9304 від 07.04.2021 у розмірі 29180,70 грн (двадцять дев`ять тисяч сто вісімдесят грн 70 коп.), витрати по сплаті судового бору у розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві грн 40 коп.), витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн (п`ять тисяч гривень 00 коп.).

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит», місцезнаходження за адресою: 49001, м. Дніпро, пров. Ушинського, буд. 1, офіс 105, код ЄДРПОУ 40932411.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повний текст рішення складено 03.04.2026.

Суддя О.С. Сеник