Рішення № 135393373, 05.03.2026, Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

ЄУН 387/1773/25

Номер провадження по справі 2/387/202/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2026 року селище Добровеличківка

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області у складі

головуючого судді Солоненко Т. В.

із секретарем судового засідання Косюг І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські фінансові операції" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

І. Описова частина

Стислий виклад позиції позивача та відповідача

До Добровеличківського районного суду Кіровоградської області 13.11.2025 надійшла позовна заява, в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 30000,00 грн за договором №4321841 про надання коштів на умовах споживчого кредиту укладеного 23.01.2024.

Свій позов ТОВ "Українські фінансові операції " обґрунтовує тим, що 23.01.2024 між ТОВ "Лінеура Україна" та ОСОБА_1 було укладено договір №4321841 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до якого останній отримав кредит у сумі 3000,00 грн. строком на 360 днів, шляхом переказу на його платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом. 23.09.2024 між ТОВ "Лінеура Україна" та ТОВ " Українські фінансові операції " було укладено договір факторингу №23/09/2024, згідно якого право вимоги за договором №4321841 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 23.01.2024 перейшло до ТОВ "Українські фінансові операції". Однак відповідач не виконує взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредиту та сплаті відсотків, тому наявна заборгованість перед позивачем на загальну суму 30000,00 грн, що спонукало позивача звернутися до суду з відповідним позовом.

Позивач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив. Представник позивача Дідух Є.О. 19.01.2026, через підсистему ЄСІТС "Електронний суд", подав заява про розгляд справи без участі представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідач повторно в судове засідання не з`явився. При цьому суд зважає, що про дату, час і місце судового засідання останній повідомлявся у встановленому законом порядку, а саме шляхом направлення судової повістки за місцем реєстрації. Проте, поштове відправлення повернуто суду без вручення з відміткою працівника поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою». За наведеного, судова повістка у відповідності до ч.8ст.128,ч.1ст.131 ЦПК України, вважається врученою.

Процесуальні дії суду

Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 28.11.2025 відкрито провадження по справі. Розгляд справи постановлено провести в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін з призначенням судового засідання на 19.01.2026. За клопотанням позивача витребувано інформацію у АТ «Сен Банк».

05.01.2026 представник відповідача Галайчук Г.С., через підсистему ЄСІТС "Електронний суд", подала додаткові пояснення у справі (сформовані в системі 04.01.2026), в яких проти позову заперечила, просила у позовних вимогах відмовити та стягнути з позивача понесені відповідачем судові витрати .

05.01.2026 представник позивача Лисенко Д.В., через підсистему ЄСІТС "Електронний суд", подав клопотання від 05.01.2026 про повернення додаткових пояснень та постановлення окремої ухвали щодо адвоката Галайчук Г.С..

За наслідками судового засідання 19.01.2026 розгляд справи відкладено на 05.03.2026.

Ухвалою суду від 05.03.2026, клопотання представника позивача Лисенка Д.В. про повернення додаткових пояснень по справі та постановлення окремої ухвали щодо адвоката Галайчук Г.С. задоволено частково. Додаткові пояснення у справі представника відповідача Галайчук Г.С. від 04.01.2026 залишено без розгляду. У задоволенні клопотання представника позивача Лисенка Д.В. про постановлення окремої ухвали у цивільній справі № 387/1773/25 відмовлено.

Згідно з ч. 2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що відповідач у встановлений судом строк відзиву до суду на позов не подав, про причини неподання суду відзиву не повідомив, зустрічного позову не пред`явив, з огляду на положення ч.8 ст.178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ІІ. Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 05.02.2025, ТОВ " Українські фінансові операції" зареєстроване як юридична особа 18.11.2016, види економічної діяльності: 64.12 - інші види грошового посередництва (основний).

Згідно витягу із Державного реєстру фінансових установ, ТОВ " Українські фінансові операції" з 14.03.2024 може надавати послуги факторингу, надання коштів та банківських маталів у кредит .

Зі свідоцтва про реєстрацію фінансової установи серії ФК № В0000362 від 15.09.2021 встановлено, що ТОВ "Українські фінансові операції" зареєстроване як фінансова установа відповідно до розпорядження Нацкомфінпослуг 26.01.2017 №150 .

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18.01.2019, ТОВ "Лінеура Україна" зареєстроване як юридична особа 15.01.2019, види економічної діяльності: 64.92 - інші види кредитування.

Зі свідоцтва про реєстрацію фінансової установи серії ФК № 1177 від 26.02.2020 вбачається, що ТОВ "Лінеура Україна" зареєстрована як фінансова установа відповідно до розпорядження комісії №394.

Судом встановлено, що 23.01.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лінеура Україна" та ОСОБА_1 укладено договір № 4321841 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який підписаний останнім електронним підписом одноразовим ідентифікатором 65168 23.01.2024 10:40:46.

Пунктом 1.2.-1.4.2 договору передбачено, що банк надає позичальнику кредит у сумі 3000,00 грн., строк кредиту 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. Стандартна процентна ставка становить 2,50% в день та застосовується у межах строку кредиту вказаного в п.1.3 Договору. Сторони погодили графік платежів, що є додатком №1. Згідно п. 2.1 договору товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 .

Згідно додатку №1 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4321841 від 23.01.2024, відповідач ознайомився з графіком платежів та підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Згідно паспорта споживчого кредиту, сума кредиту 3000,00 грн., строк кредитування 360 днів. Стандартна процентна ставка 912,50% річних (або 2,50% в день). Відповідач ознайомився з інформацією яка надавалася споживачу до укладення договору про надання споживчого кредиту та підписав його електронним цифровим підписом.

Відповідно до повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Пейтек Україна» за вих. №20241003-412 від 03.10.2024, між ТОВ «Пейтек Україна» та ТОВ «Лінеура Україна» було укладено договір про організацію переказу грошових коштів без відкриття рахунку №03012024-1 від 03.01.2024. Відповідно до даного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «Лінеура Україна» 23.01.2024 на суму 3000,00 грн, призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_2 .

З наданої інформації АТ «Сенс Банк» вих.№18182-БТ-32.3/2025 від 18.12.2025, встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 та 23.01.2024 було зараховано кошти у розмірі 3000,00 грн .

Відповідно до наданого ТОВ «Лінеура Україна» розрахунку заборгованості за договором №4321841 від 23.01.2024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 23.09.2024, заборгованість становить 22875,00 грн, яка складається з: 3000,00 грн заборгованості за кредитом, 18375,00 грн заборгованості за нарахованими процентами, штрафні санкції у розмірі 1500,00 грн.

Відповідно до договору факторингу №23/09/2024 від 23.09.2024, укладеного між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції», ТОВ «Лінеура Україна» передає (відступає) ТОВ «Українські фінансові операції» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Українські фінансові операції» приймає належні ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників .

До позовної заяви долучено копію акту прийому-передачі Реєстру боржників від 02.06.2025 за договором факторингу №23/09/2024 від 23.09.2024; копію реєстру боржників до договору факторингу №23/09/2024 від 23.09.2024 відповідно до якого ТОВ «Лінеура Україна» передав, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» прийняв права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №48621841 на загальну суму заборгованості 22875,00 грн.

Відповідно до платіжної інструкції №42 від 25.09.2024 ТОВ «Українські фінансові операції» оплатило ТОВ «Лінеура Україна» згідно договору факторингу №23/09/2024 від 23.09.2024 суму у розмірі 1601559,81 грн.

Позивач, з посиланням на те, що станом на дату укладення договору факторингу строк дії договору №4321841 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 23.01.2024 не закінчився, донарахував відсотки за користування кредитом за 115 календарних днів (24.09.2024-16.01.2025), з розрахунку: сума боргу - 3000,00 грн, процентна ставка - 2,5%, сума нарахованих відсотків за користування грошовими коштами становить 8625,00 грн.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права.

У статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч. 1-2 ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію").

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 530 ЦК України передбачає, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.1046 вказаного Кодексу за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч.2 ст.1050 цього Кодексу якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.

За вимогами ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язуються надати грошові кошти позичальникові в розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

З наведеного можливо дійти висновку, що дійсно 23.01.2024 між відповідачем та ТОВ "Лінеура Україна", з дотриманням наведених норм законодавства, було укладено договір про споживчий кредит, відповідач був ознайомлений з усіма його істотними умовами та прийняв їх.

Вказане узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду викладеними, як приклад у постанові від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18.

В матеріалах справи відсутні докази оспорення ОСОБА_1 договору №4321841 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Суд враховує, що стороною відповідача не спростовано факт отримання кредитних коштів, а також не надано доказів, які підтверджують повернення позичальником кредиту.

Звертаючись із позовом до суду, ТОВ "Українські Фінансові Операції" посилалося на те, що воно набуло права вимоги до відповідача на підставі договору факторингу №23/09/2024 від 23.09.2024.

Згідно з ч. 1ст.1077ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч. 1ст.1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

Згідно зі ст.1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Таким чином, факторинг за своєю правовою природою є різновидом відступлення права вимоги. Тому передача прав вимоги за договором факторингу є належною формою відступлення прав вимоги і має ті самі правові наслідки, що й договір відступлення прав вимоги.

До матеріалів справи представником позивача долучено копії акту прийому-передачі Реєстру боржників від 02.06.2025 за договором факторингу №23/09/2024 від 23.09.2024, реєстру боржників до договору факторингу №23/09/2024 від 23.09.2024 та платіжної інструкції №42 від 25.09.2024 на підтвердження обставин здійснення повної оплати за договором факторингу.

Отже, наданими представником позивача та дослідженими під час розгляду справи доказами підтверджується перехід права вимоги за укладеним договором факторингу.

Відтак позивач правомірно звернувся до суду за захистом порушеного права та стягнення в примусовому порядку з відповідача заборгованості за кредитним договором.

Перевіряючи розрахунок позивача по відсотках за користування кредитними коштами за укладеним з відповідачем договором №4321841 про надання коштів на умовах споживчого кредиту укладеного 23.01.2024, суд виходить з такого.

Позивач здійснював нарахування процентів застосувавши у період з 23.01.2024 по 16.01.2025 стандартну процентну ставку в розмірі 2,50% від суми кредиту за кожен день користування кредитом.

Так, цивільне законодавство встановлює презумпцію свободи договору, яка полягає насамперед у вільному волевиявленні особи на вступ у договірні відносини, а також у вільному визначенні особою умов договору в яких фіксуються взаємні права та обов`язки його сторін.

Свобода договору не є абсолютною (необмеженою), вона існує в рамках норм чинного законодавства, а дії сторін договору мають ґрунтуватися на засадах розумності, добросовісності та справедливості, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору.

22 листопада 2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023) (далі - Закон №3498-ІХ), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп.6 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (п.п.13 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).

Відповідно до ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

При цьому, згідно п.17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5 %; - протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Водночас частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено пункт 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Тому, передбачений у договорі №4321841 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 23.01.2024 розмір відсотків за користування кредитом 2,50 % на день та відповідно їх нарахування, суперечить нормам ЗУ «Про споживче кредитування» та підлягає перерахунку.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

При цьому, суд погоджується із нарахуванням відсотків у період з: 23.01.2024 по 22.04.2024 за відсотковою ставкою 2,50%, тобто 3000,00 грн х 2,50% х 91 день =6825,00 грн.

Водночас нарахування відсотків у розмірі 2,50 % за подальші періоди суперечить нормам ЗУ «Про споживче кредитування» та підлягає перерахунку: з 23.04.2024 по 20.08.2024 , тобто 3000,00 грн х 1,5% х120 днів = 5400,00 грн.; та за період з 21.08.2024 по 16.01.2025, тобто 3000,00 грн х 1% х149 днів = 4470,00 грн

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором №4321841 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 23.01.2024 в розмірі 19695,00 грн, з яких: 3000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 16695,00 грн - заборгованість за відсотками.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили і до моменту його виконання, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати і три проценти річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини 2статті 625 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частин десятої та одинадцятої статті 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.

З огляду на зазначені норми чинного законодавства, суд вважає за необхідне, на підставі заявлених позивачем вимог зазначити в рішенні суду про нарахування органом, що буде здійснювати примусове виконання рішення суду, інфляційні втрати та 3% річних до моменту виконання судового рішення.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною позивача надано суду письмові докази, а саме: договір №01/08/2024-А про надання юридичних послуг від 01.08.2024 укладений між ТОВ "Українські фінансові операції" та адвокатом Дідух Є.О., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №5972/10, акт №4321841 прийому-передачі наданих робіт від 03.11.2025 згідно договору №01/08/2024-А від 01.08.2024 - загальна сума витрат 10000,00 грн, детальний опис робіт (наданих послуг) №4321841 від 03.11.2025 , заявка №4321841 від 21.04.2025 на виконання доручення до договору №01/08/2024-А від 01.08.2024, рахунок на плату №4321841 - 2025 від 03.11.2025 у розмірі 10000,00 грн.

Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі №201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

При вирішенні питання розподілу судових витрат суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (п.61 Постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18).

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Судом встановлено, що спір який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження та збирання яких адвокат витратив значний час. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

За наведеного, дослідивши надані докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, врахувавши складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих адвокатом послуг та значення справи для сторони, суд дійшов висновку, що з урахуванням вимог розумності та справедливості, необхідно зменшити розмір витрат позивача на правову допомогу до суми 4000,00 грн, яка відповідатиме принципу розумності та в даному випадку не становитиме надмірного тягаря для відповідача.

Оскільки, позовні вимоги задоволено частково, тому понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу підлягають частковому відшкодуванню за рахунок відповідача у розмірі 2626,00 грн.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача в сумі 1590,31 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11,207,526,530,1046,1050,1054,1077,1081 ЦК України, ст.12,13,81,137,141,263-265,280-282 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські фінансові операції" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські фінансові операції" заборгованість за договором №321841 про надання коштів на умовах споживчого кредиту укладеного 03.11.2025 в розмірі 19695 гривень 00 копійок (дев`ятнадцять тисяч шістсот дев`яносто п`ять гривень 00 копійок), з яких: заборгованість за тілом кредиту 3000,00 грн; заборгованість за відсотками 16695,00 грн.

Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання даного рішення, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили і до моменту його виконання, здійснювати нарахування 3% річних за формулою: (С х 3 х КДП) : 365 : 100 = сума процентів, де: С - сума боргу; 3 - розмір процентів; КДП - кількість днів прострочення, здійснювати нарахування інфляційних втрат за формулою: І = ((ІІ х С): 100) С, де І - сума інфляційних втрат; ІІ - індекс інфляції за певний період; С - сума заборгованості; 100 - переведення відсотків, і отриману суму стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські фінансові операції".

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські фінансові операції" витрати зі сплати судового збору у розмірі 1590 гривень 31 копійку (одна тисяча п`ятсот дев`яносто гривень 31 копійку) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2626 гривень 00 копійок (дві тисячі шістсот двадцять шість гривень 00 копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються такі реквізити сторін та інших учасників справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські фінансові операції" (вулиця Набережно- Корчуватська, будинок 27, приміщення 2, місто Київ, код ЄДРПОУ 40966896);

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 01.04.2026

Суддя Таїсія СОЛОНЕНКО