Рішення № 135393369, 26.03.2026, Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

ЄУН 396/816/25

Номер провадження по справі 2/387/21/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2026 року селище Добровеличківка

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області, в складі :

головуючого судді Майстер І.П.

за участю секретаря судового засідання Полюхович Т.А.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іннова Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

І. Описова частина

Стислий виклад позиції позивача та відповідача

До Добровеличківського районного суду Кіровоградської області 27.05.2025 надійшла позовна заява, в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 28 140 грн за договором про надання грошових коштів у позику №6004451124 від 11.11.2024.

Свій позов ТОВ "Іннова Фінанс" обґрунтовує тим, що 11.11.2024 між ТОВ "Іннова Фінанс" та відповідачем укладено договір про надання грошових коштів №6004451124. Відповідно до умов зазначеного кредитного договору позивач надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти у розмірі 6000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами. Договір укладено в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». Позивач зазначає, що він свої зобов`язання виконав в повному обсязі та надав відповідачу грошові кошти в розмірі 6000,00 гривень. Однак відповідач не виконує взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати відсотків, тому є заборгованість перед позивачем на загальну суму 28140,00 грн, яку в добровільному порядку сплатити не бажає, що спонукало позивача звернутися до суду з відповідним позовом.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. У пункті 4 прохальної частини позовної заяви просив розглядати справу без участі представника позивача, проти заочного розгляду справи не заперечує. Також надав до суду відповідь на відзив, згідно з яким відзив було подано з порушенням вимог ЦПК України, так як представником відповідача на адресу позивача не надіслано відзив, а ні поштовим зв`язком та ні через електронний суд. Між позивачем та відповідачем було укладено договір, у зв`язку з чим грошові кошти у розмірі 6000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами. Відповідач кредит не сплачувала у зв`язку з чим виникла і заборгованість. Позовні вимоги задовольнити та відмовити в стягненні витрат на правову допомогу, та залишити відзив без розгляду.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про день, час та місце слухання справи повідомлялась, крім того, судом опубліковано оголошення про виклик відповідача на офіційному веб-сайті «Судова влада України». 19.06.2025 представник відповідача надав до суду відзив згідно з яким просив відмовити в позові та стягнути на користь відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 6000,00 (на підтвердження надання правової допомоги, то надано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, ордер серія ВI № 1306271, договір №б/н/25 про надання професійної правничої ( правової) допомоги від 12.06.2025, акт виконаних робіт від 18.06.2025 на суму 6000 гривень 00 копійок). Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що даний картковий рахунок належить відповідачеві. Згідно з позовною заявою та копією поданого позивачем договору № 6004451124 від 11.11.2024, такий укладено в режимі онлайн шляхом заповнення відповідачем в електронній формі анкети-згоди клієнта на сайті позивача.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (частина 3 статті 207 ЦК).

Відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів, регулюються Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Статтею 5 зазначеного Закону визначено, що електронний документ документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

За змістом статей 6, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Отже, електронний документ, на підставі якого між сторонами виникають права та обов`язки, має відповідати положенням Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Вказані висновки викладені у постановах Верховного Суду від 16 березня 2020 року у справі № 910/1162/19 та від 19 січня 2022 року у справі № 202/2965/21.

Відповідно до статті 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, які мають значення для справи, зокрема, електронні документи (у тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (у тому числі в мережі Інтернет).

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Роздруківка електронного листування не може вважатися електронним документом (копією електронного документа) в розумінні положень частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», тобто не може вважатися доказом, бо не містить електронного підпису, який є обов`язковим реквізитом електронного документа. У такому разі неможливо ідентифікувати відправника повідомлення, а зміст такого документа не захищений від внесення правок і викривлення.

Вказаний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11 червня 2019 року у справі № 904/2882/18, від 24 вересня 2019 року у справі № 922/1151/18, від 28 грудня 2019 року у справі № 922/788/19, від 16 березня 2020 року у справі № 910/1162/19.

Разом з тим, доказів укладення такого договору, який за формою відповідає вимогам цивільного законодавства, позивачем не надано.

Отже, позивачем не надано доказів того, що наявна в матеріалах справи копія договору створювалася у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», та що вона підписувалася електронним цифровим підписом уповноваженою на те особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов`язковим реквізитом електронного документа.

Тому наявна в матеріалах справи копія договору не може вважатися електронним документом (копією електронного документа), оскільки не відповідає вимогам статей 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та не є належним доказом укладення договору.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України: доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, позивачем не доведено факту укладення сторонами договору № 6004451124 від 11.11.2024, що, у свою чергу, свідчить про те, що сторонами не було погоджено розмір та умови надання і повернення грошових коштів, а також сплати процентів і відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язань. Відтак вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Крім того, на долученій роздруківці Правил відсутні ознаки накладення цифрового чи фізичного підпису відповідача або будь-яких інших ознак підпису, які б фіксували дату ознайомлення та погодження позичальника із запропонованими у цих Правилах умовами кредитування.

Отже, роздруківка із сайту ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» не може вважатися належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення та дій однієї сторони позикодавця, яка може вносити і фактично вносить відповідні зміни у зазначені Правила.

Таким чином, твердження позивача, що ґрунтується на змісті поданих ним і не підписаних відповідачем умов, які містяться в Правилах надання коштів у позику, можуть сприйматися лише як припущення, на яких відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України не може ґрунтуватися судове рішення.

Інший висновок не відповідав би принципам справедливості, добросовісності та розумності, а також уможливлював би покладення на слабшу сторону споживача невиправданого тягаря з`ясування змісту кредитного договору.

Аналогічний правовий висновок сформовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у цивільній справі № 342/180/17.

Також Позивачем разом із позовною заявою подано до суду копію квитанції до платіжної інструкції, яка не відповідає наведеним вище вимогам чинного законодавства щодо первинних бухгалтерських документів.

З наданої суду квитанції убачається, що грошові кошти ніби перераховані через невстановленого посередника. Водночас у кредитному договорі, наданому позивачем, відсутні будь-які відомості про те, що кредитні кошти будуть перераховуватися іншою особою, яка не є стороною за кредитним договором. З огляду на це твердження позивача щодо способу та суб`єкта перерахування коштів не підтверджені належними доказами.

Крім того, у копії квитанції відсутній підпис працівника банку, відповідального за проведення операції. Така копія квитанції, у свою чергу, не дає можливості встановити, чи було відправлено платіжну інструкцію до банку та чи виконувалась відповідна операція банківською установою.

Також матеріали справи не містять доказів того, що картковий рахунок № НОМЕР_1 належить відповідачеві або використовувався ним. Окремо слід зазначити, що в поданій копії квитанції відсутні відомості про те, що кошти перераховуються саме на підставі відповідного кредитного договору, а відтак суд позбавлений можливості застосувати до спірних правовідносин умови цього договору.

Наведена квитанція сама по собі не свідчить про отримання відповідачем коштів у розмірі 6 000,00 грн, без інформації банківської установи про рух коштів за картковим рахунком. Отже, позивачем не надано до суду належного та допустимого доказу нібито отримання відповідачем грошових коштів від ТОВ «ІННОВА ФІНАНС».

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 12 000,00 грн неустойки, нарахованої за кожен день прострочення повернення позики та/або прострочення сплати процентів у встановлені договором строки, то вона задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктами 18 і 19, відповідно до яких у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Також установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, нарахування неустойки за період дії воєнного стану на території України є незаконним, а відтак заявлена вимога про її стягнення задоволенню не підлягає.

Відповідач у зв`язку із розглядом справи очікує понести витрати на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 6 000,00 грн у зв`язку із виконанням умов п. 2 Додатку № 1 до Договору про надання професійної правничої (правової) допомоги № б/н/25 від 12.06.2025, укладеного між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Калінін і Партнери».

Договір про надання професійної правничої (правової) допомоги скріплений електронними підписами сторін.

На виконання вимог ч. 4 ст. 83 ЦПК України відповідач зазначила, що разом із відзивом на позовну заяву не можуть бути подані докази на підтвердження оплати судових витрат за надання професійної правничої (правової) допомоги, оскільки це зумовлено визначеним у договорі порядком розрахунків між сторонами.

Так, п. 2 Додатку № 1 до зазначеного Договору № б/н/25 від 12.06.2025 визначено, що за надання професійної правничої (правової) допомоги, передбаченої п.п. 1.1 Договору, Клієнт сплачує Бюро гонорар (винагороду) у розмірі 6 000,00 грн у строк до набрання судовим рішенням у справі законної сили.

Водночас витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи були вони фактично сплачені стороною/третьою особою або мають бути сплачені в майбутньому (висновок Верховного Суду від 01.09.2021 у справі № 178/1522/18).

Тому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Також стягнути з позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані з оплатою послуг Адвокатського бюро «Калінін і Партнери» з надання професійної правничої (правової) допомоги, у розмірі 6 000,00 гривень.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі

Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 04.06.2025 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд даної цивільної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи, що відповідач у встановлений судом строк відзиву до суду на позов не подав, про причини неподання суду відзиву не повідомив, зустрічного позову не пред`явив, з огляду на положення ч.8 ст.178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІ. Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 16.09.2024 ТОВ "Іннова Фінанс" зареєстроване як юридична особа 26.02.2021, види економічної діяльності: 64.92 -інші види кредитування (основний) .

Судом встановлено, що 11.11.2024 між ТОВ "Іннова Фінанс" та ОСОБА_1 було укладено у електронному вигляді договір надання грошових коштів у позику №6004451124 . Договір позичальником було підписано електронним підписом з одноразовим ідентифікатором. За змістом пункту 2.2. позичальник отримує від позикодавця позику 6000,00 грн шляхом їх безготівкового перерахунку на рахунок позичальника. Строк позики становить 360 днів (п.2.5) . Стандартна процента ставка 1,00%. Згідно п.3.2 дата надання позики 11.11.2024 або наступний за ним календарний день. Згідно п.3.4, 3.5 кредит вважається наданим в день перерахуванням товариством суми кредиту. Кредит вважається погашеним в день отримання Товариством коштів в погашення заборгованості за кредитом. Пунктом 4.1 проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користуванням кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місці та уроці.

Також позивачем долучено: додаток №1 до договору №160523/1 від 16.05.2023 про надання послуг з приймання та переказу платежів.

Позивачем долучено анкету клієнта (витяг з інформаційно- телекомунікаційної системи) згідно якої сума наданого кредиту 6000,00 гривень на картковий рахунок НОМЕР_2 .

ТОВ ФК "Контрактовий дім" на підставі договору №160523/1 про надання послуг з приймання та переказу платежів здійснив переказ кредитних коштів від ТОВ "Іннова Фінанс" на картку .

Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості від ТОВ " Іннова Фінанс" у ОСОБА_1 за договором про надання грошових коштів у позику №6004451124 від 11.11.2024 складає: 6000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 10140,00 - заборгованість за процентами, неустойка 12 000 грн, разом 28 140,00 гривень.

З листа АТ "Універсал Банк" від 24.06.205 №БТ/Е-6081 встановлено, що банком було ініційовано детальну перевірку та встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 було емітовано банківську картку НОМЕР_2 та 11.11.2024 було зараховано кошти на суму 6 000,00 гривень. також факт користування кредитними коштами відповідачем доводиться довідкою про рух коштів ОСОБА_2 від 20.06.2025 (а.с.100-101).

Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права.

Правовідносини, які виникли між сторонами у справі, окрім положень зазначених вище договорів, врегульовані нормами ЦК України, Закону України «Про споживче кредитування», Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Так, відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право у встановленому законом порядку звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм ст.ст.11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір, який є обов`язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Різновидом договору є кредитний договір, який обов`язково укладається в письмовій формі (ст.ст.1054, 1055 ЦК України, ст.13 Закону України «Про споживчий кредит»), а також договір позики (ст.1046 ЦК України).

Нормою ст.1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмові формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми.

Нормою ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Аналогічні положення містить норма ст.1 Закону України «Споживче кредитування».

Згідно зі ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

За змістом ст.ст.202, 205, 207, 626, 639 ЦК України договір, як різновид правочину, вважається таким, що вчинений у письмовій (електронній) формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Положеннями ст.3 ч.1 п.5 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Нормами ч.ч.3-6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Нормою ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 3 ч.1 п.п. 6, 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Частинами 12, 13 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Статтями 5, 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що електронний документ документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Частиною 7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України, ГК України, а також іншими актами законодавства.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до норми ст.1050 ЦК України, в контексті положення ч.2 ст.1054 ЦК України, якщо кредитним договором встановлений обов`язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитор має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилась зі сплатою процентів.

При цьому за змістом ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що 11.11.2024 між сторонами було укладено електронний договір про надання грошових коштів у позику № 6004451124, який підписано відповідачем шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закон України «Про електронну комерцію».

Факт перерахування коштів у сумі 6000,00 грн підтверджується листом АТ «Універсал Банк» та довідкою про рух коштів, згідно з якими зазначена сума була зарахована на картковий рахунок, що належить відповідачу.

Отже, суд дійшов висновку, що договір між сторонами укладено належним чином, а грошові кошти відповідачем отримано.

Суд не приймає доводи відповідача щодо відсутності доказів укладення договору, оскільки надані позивачем електронні документи відповідають вимогам законодавства та підтверджують факт укладення правочину.

Водночас суд враховує, що відповідно до статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається.

З урахуванням наданих доказів суд вважає доведеним факт отримання відповідачем кредитних коштів та невиконання нею зобов`язань щодо їх повернення.

Щодо нарахування відповідачці неустойки суд зазначає, що відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, різновидами якої є штраф та пеня (ст.549 ЦК України).

Положеннями ст.549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Нормою ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

В той же час, п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки нарахування неустойки здійснено у період дії воєнного стану, така вимога є необґрунтованою.

Щодо клопотання представника позивача про залишення відзиву без розгляду у зв`язку з тим, що відзив подано з порушенням вимог ЦПК України так як відзив їм було не направлено, проте в матеріалах справи наявна квитанція №3770417 від 19.06.2025 00:58 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС, а саме Товариства з обмеженою відповідальністю "Іннова Фінанс" із зазначенням переліку документів.

Оцінюючи дослідженні в ході розгляду справи докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.

Аналізуючи встановлені на підставі таких доказів фактичні обставини в контексті викладених вище норм законодавства, вирішуючи питання щодо позовних вимог позивача за договором надання грошових коштів у позику №6004451124 від 11.11.2024, приймаючи до уваги, що в ході розгляду справи знайшов підтвердження факт укладення між належними сторонами даного кредитного договору із дотриманням вимог законодавства щодо його змісту та форми, а також встановлено невиконання відповідачем, своїх зобов`язань за даним кредитним договором, що зумовило виникнення у цього відповідача заборгованості за кредитом, а у позивача права вимагати дострокового повернення кредиту із кореспондуючим цьому праву обов`язком позичальника здійснити таке повернення, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та підлягають частковому задоволенню.

Частковість задоволення позовних вимог полягає у відмові в стягненні пені, оскільки остання була нарахована позивачем в період дії воєнного стану, що суперечить п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а отже така пеня стягненню не підлягає.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання такої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та підтверджується доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт;

розмір витрат, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється на підставі відповідних доказів, які підтверджують їх здійснення.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи; часом, витраченим адвокатом; обсягом наданих послуг; ціною позову та значенням справи для сторони.

На підтвердження понесених витрат представником відповідача надано: свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю; ордер серії ВІ № 1306271; договір про надання правничої допомоги від 12.06.2025; акт виконаних робіт від 18.06.2025 на суму 6000 гривень.

Оцінюючи подані докази та визначаючи розмір витрат, що підлягають відшкодуванню, суд враховує, що дана справа не є складною, не потребувала значного обсягу доказування, а правова позиція у подібних спорах є усталеною. Обсяг наданих адвокатом послуг є обмеженим та включає, зокрема, підготовку процесуальних документів і надання консультацій.

При цьому суд зазначає, що такі дії, як підготовка адвокатських запитів чи клопотань про витребування доказів, не є самостійними видами правничої допомоги, а входять до складу підготовки матеріалів справи, у зв`язку з чим їх окреме врахування при визначенні вартості послуг є необґрунтованим.

З урахуванням наведеного, а також беручи до уваги ціну позову, часткове задоволення позовних вимог, принципи розумності, співмірності та пропорційності, суд дійшов висновку, що заявлений розмір витрат у сумі 6000 грн є завищеним та таким, що не відповідає критеріям реальності та обґрунтованості.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України суд має право відступити від загального правила розподілу судових витрат та зменшити їх розмір.

З огляду на викладене, суд вважає за доцільне визначити розмір витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн 00 копійок. З урахуванням часткового задоволення позову, суд визначає розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з позивача на користь відповідача, пропорційно розміру позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено, що становить 1705 грн 75 копійок.

Правова позиція щодо можливості зменшення розміру витрат на правничу допомогу узгоджується з практикою Верховного Суду, зокрема, викладеною у постановах від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, а також інших рішеннях.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 5, 12, 13, 76-81, 89, 95, 133, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 273, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Іннова Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» заборгованість за договором надання грошових коштів у позику №6004451124 від 11.11.2024 в сумі 16 140 гривень ( шістнадцять тисяч сто сорок гривень) 00 копійок з яких: 6000 гривень заборгованість за тілом кредиту, 10140 гривень заборгованість за процентами за користування кредитом.

У задоволенні решти позовних вимоги відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 1 705 (тисячу сімсот п`ять) гривень 75 копійок .

У рахунок відшкодування судових витрат по справі стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» судовий збір в розмірі 1 389 (тисячу триста вісімдесят дев`ять) гривень 39 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються такі реквізити сторін та інших учасників справи:

позивач Товариства з обмеженою відповідальністю "Іннова Фінанс"" (01014, місто Київ, вулиця Болсуновська, 8, поверх 9, код ЄДРПОУ 44127243);

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителька АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя

Добровеличківського районного суду

Кіровоградської області Майстер І.П.