Ухвала суду № 135392545, 01.04.2026, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/313/26

Провадження № 1-кп/0182/798/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.04.2026 м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

секретар судового засідання ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нікополі кримінальне провадження, відомості про вчинене кримінальне правопорушення за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.01.2026 за № 12026041340000101 по обвинуваченню

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження с. Червоногригорівка Нікопольського району Дніпропетровської області, громадянина України, який зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1 , зареєстрований фізичною особою-підприємцем, із вищою освітою, одружений, раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення /злочину/, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України,

за участю сторін судового провадження

прокурора ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

Статтею 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до ч. 3 ст. 79 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 Земельного кодексу України, до особливо цінних земель відносяться землі історико-культурного призначення.

Землі, на яких розташовуються пам`ятки культурної спадщини, відносяться до категорії земель історико-культурного призначення (ст. 53 Земельного кодексу України) і відповідно до ст. 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» перебувають виключно у державній власності.

Згідно ст. 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини», пам`ятка культурної спадщини (далі по тексту - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (не включення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України. Об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону культурної спадщини», об`єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категоріями національного та місцевого значення пам`ятки. Порядок визначення категорій пам`яток встановлюється Кабінетом Міністрів України, а із занесенням до Реєстру на об`єкт культурної спадщини, на всі його складові елементи, що становлять предмет його охорони, поширюється правовий статус пам`ятки.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 «Про охорону культурної спадщини», об`єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам`ятки вноситься до Переліку об`єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об`єкта або уповноважений ним орган (особу), переліки об`єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про охорону культурної спадщини», курган - нерухомий археологічний об`єкт культурної спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи несуть кримінальну відповідальність за самовільне зайняття земельних ділянок.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини», до спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини належать, центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до ч. 6 ст. 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини», рішення (розпорядження, дозволи, приписи, постанови) органів охорони культурної спадщини, прийняті в межах їхньої компетенції, є обов`язковими для виконання юридичними і фізичними особами.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини», відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов`язків, що випливають із цього Закону.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини», на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам`яток, забороняються зокрема, ландшафтні перетворення, меліоративні, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

Відповідно до ст. 43 Закону України «Про охорону культурної спадщини», за незаконне проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних чи підводних робіт на об`єкті археологічної спадщини, а також за умисне незаконне знищення, руйнування або пошкодження об`єктів культурної спадщини чи їх частин винні особи притягаються до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Відповідно до інформації, наданої Нікопольською районною військовою (державною) адміністрацією Дніпропетровської області та згідно переліку об`єктів культурної спадщини, археології, розташованих на території Червоногригорівської селищної територіальної громади Нікопольського району Дніпропетровської області за обліковим номером № 3420-2 розташований нерухомий археологічний об`єкт культурної спадщини - курган.

Також, встановлено, що зазначений курган розташований в межах земельної ділянки з кадастровим номером 1222955700:01:009:0042, з цільовим призначенням «01.01 Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», площею 5,4289 га.

В межах земельної ділянки з кадастровим номером 1222955700:01:009:0042, з цільовим призначенням «01.01 Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», площею 5,4289 га., яка згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (далі по тексту - Витяг) належить на праві приватної власності ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та на підставі договору оренди між ОСОБА_6 та фізичною особою-підприємцем (далі по тексту - ФОП) ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) від 12.06.2025 орендується ФОП ОСОБА_3 , з місцезнаходженням на території Червоногригорівської селищної територіальної громади Нікопольського району Дніпропетровської області, розташований курган № 3420-2, площею 0,1257 га, навколо якого встановлено охоронну зону, а площа пам`ятки з охоронною зоною становить 0,2827 га.

Площу та місце розташування вищевказаного кургану та його охоронної зони зазначено в технічній документації по геодезичній зйомці і визначенню місця розташування пам`ятки історико-культурного призначення на території Червоногригорівської селищної ради (територіальної громади) Нікопольського району Дніпропетровської області, розробленій TOB «Верхньодніпровське землевпорядне підприємство» на підставі договору № 2/3-2 від 12.02.2004, укладеного з обласним центром з охорони історико-культурних цінностей про проведення геодезичних робіт по встановленню місцезнаходження пам`яток.

Так, ОСОБА_3 , який є фізичною особою-підприємцем, було відомо та він був особисто достовірно обізнаним про існування та фактичне місцерозташування на вказаній земельній ділянці вищезазначеного кургану разом з його охоронною зоною, який був відображений у плані меж орендованої земельної ділянки (далі по тексту - План) з кадастровим номером 1222955700:01:009:0042, так як даний План є невід`ємною складовою державного акту на право власності на земельну ділянку та його копія надавалася ФОП ОСОБА_3 .

На весні 2025 року (більш точної дати в ході досудового слідства не встановлено), ОСОБА_3 особисто проводив культиваційні та посівні роботи на земельній ділянці з кадастровим номером 1222955700:01:009:0042, яка перебуває в оренді ФОП ОСОБА_3 , в межах якої знаходиться вищезазначений курган разом з його охоронною зоною.

В порушення вимог чинного законодавства, ОСОБА_3 , достовірно знаючи про наявність на території земельної ділянки з кадастровим номером 1222955700:01:009:0042 об`єкту археології - кургану, а також про заборону ведення земельних робіт в межах насипу кургану та в його охоронній зоні, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді порушення цілісності кургану і бажаючи їх настання, з метою швидшого і безперешкодного виконання робіт з посіву насіння соняшника, особисто, використовуючи оснащену для культиваційних робіт сільськогосподарську техніку, яка йому належить, а саме трактор марки Т-150К, реєстраційний номер НОМЕР_3 , на весні 2025 року (більш точної дати під час досудового розслідування не встановлено), зорав, а в подальшому засіяв насінням соняшника всю площу кургану за № 3420-2 та його охоронну зону. Тим самим, ОСОБА_3 самовільно зайняв земельну ділянку особливо цінних земель, разом з його охоронною зоною, загальною площею 0,2827 га, що є державною формою власності.

Таким чином, ОСОБА_3 фактично самовільно зайнято земельну ділянку історико-культурного призначення, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,2827 га в районі земельної ділянки із кадастровим номером 1222955700:01:009:0042 на території Червоногригорівської територіальної громади Нікопольського району Дніпропетровської області.

Дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 2 ст. 197-1 КК України, як самовільне зайняття земельної ділянки, вчинене щодо земельних ділянок особливо цінних земель та земель в охоронних зонах.

Позиція обвинуваченого

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винуватим себе визнав і показав суду, що він зареєстрований фізичною особою-підприємцем та займається господарською діяльністю пов`язаною з вирощуванням зернових культур. Для виконання сільськогосподарських робіт у власності має трактор Т-150К, реєстраційний номер НОМЕР_3 . Земельну ділянку у ОСОБА_5 взяв у оренду. Почав її використовувати весною 2025 року, однак договір оренди оформили пізніше, а саме у червні 2025 року. Документи на вказану земельну ділянку бачив і ОСОБА_5 говорив йому про те, що на земельній ділянці знаходиться курган. Весною 2025 року на власному тракторі він обробив вказану земельну ділянку та засіяв її соняшником. Курган він теж спахав та засіяв, так як вказаний курган не високий, до того ж зробив це з метою швидкого та безперешкодного виконання робіт з посіву. На даний час територію кургану та його охоронну зону огородив, земельну ділянку, де знаходиться курган, привів у первозданний вигляд. Збитків не було спричинено.

Позиція представника потерпілої юридичної особи

Представник потерпілої юридичної особи - Нікопольської районної державної адміністрації ОСОБА_7 у судове засідання не з`явився, про місце і час розгляду справи був сповіщений належним чином, про причину неявки до суду не повідомив, заяви про відкладення справи не надходило, тому суд вважає можливим розглянути справу за його відсутності.

Досліджені в судовому засіданні докази

Письмові докази, законність, належність та достовірність яких учасниками судового провадження не оспорювалася, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження № 12026041340000101, які були досліджені судом у судовому засіданні та судом визнані допустимими, а саме:

- протокол огляду місця події від 24.07.2025 поля вздовж траси Р-73 Нікополь Дніпро, 8 км. приблизно від с. Придніпровське, Нікопольського району Дніпропетровської області. Поле на момент проведення огляду засіяне суцільно соняшником, на якому розташовані 4 кургани, 1 з яких засіяно суцільно соняшником. Курган розміщений за координатами: 47.6881545; 34.4944122. На вказаному полі знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером 1222955700:01:009:0042. Поле засіяно суцільно соняшником разом з курганом. До протоколу огляду додано фото-таблицю. (а.п. 10-11).

Судовий том

- фотознімки, зроблені 01.04.2026, з яких убачається земельна ділянка на якій знаходиться курган з його охоронною зоною. Курган з охоронною зоною відновлено та огороджено.

Оцінка доказів судом

Таким чином, аналізуючи всі зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 повністю доведена сукупністю належних, допустимих та достовірних доказів, безпосередньо досліджених судом у судовому засіданні, які були отримані у рамках діючого законодавства без істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Досліджені докази є взаємозв`язаними між собою і суд вважає їх достатніми для підтвердження винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, за яким він обвинувачується.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 мають вірну правову кваліфікацію за ч. 2 ст. 197-1 КК України, як самовільне зайняття земельної ділянки, вчинене щодо земельних ділянок особливо цінних земель та земель в охоронних зонах.

Клопотання обвинуваченого та його обґрунтування

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 заявив клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 197-1 КК України у зв`язку зі зміною обстановки. Вказав, що станом на даний час, курган з його охоронною зоною, приведено до належного стану, а саме відновлено до первозданного виду та огороджено. Вказане унеможливлює використання та обробіток кургану та його охоронної зони. Обстановка, яка сприяла вчиненню кримінального правопорушення, на даний час змінилася. Також, він раніше до кримінальної відповідальності не притягався, вперше вчинив кримінальне правопорушення, позитивно характеризується за місцем проживання, зареєстрований ФОП, одружений, вину свою визнає повністю, у скоєному щиро кається, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, а саме приймав участь в усіх слідчих діях, за викликом слідчого з`являвся завжди. Просив закрити провадження у справі. Наслідки закриття кримінального провадження за нереабілітуючих підстав йому відомі.

Позиція сторін

Прокурор не заперечував проти звільнення обвинуваченого ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності у зв`язку зі зміною обстановки та закриття кримінального провадження відносно нього з цих підстав. Земельне покриття об`єкту історико-культурного призначення обвинуваченим відновлено, огороджено. А отже обстановка зазнала таких змін, що унеможливлює вчинення обвинуваченим нового кримінального правопорушення. Обвинувачений вперше вчинив нетяжкий злочин, вину свою визнав, у вчиненому розкаявся, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, зареєстрований фізичною особою-підприємцем, позитивно характеризується за місцем проживання, одружений.

Мотиви суду

Особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність (ч. 1 ст. 285 КПК України).

Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання (ч. 4 ст. 286 КПК України).

Згідно ст. 48 КК України, особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.

Вказана норма передбачає дві окремі самостійні умови для звільнення особи від кримінальної відповідальності внаслідок зміни обстановки - коли вчинене особою діяння втратило ознаки суспільної небезпечності, або коли ця особа перестала бути суспільно небезпечною.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 15 квітня 2021 року у справі № 161/1390/19 (провадження № 51-5089км19), особу може бути визнано такою, що перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнали таких змін, що унеможливлюють вчинення цією особою нового злочину. Такі зміни умов життєдіяльності особи повинні носити позитивний характер, дієво впливати на її поведінку і з великою долею ймовірності свідчити про те, що ця особа не вчинятиме у майбутньому кримінально караних діянь.

У результаті таких змін у житті істотно змінюється морально-юридична оцінка особи, у зв`язку з чим втрачається доцільність застосування до неї заходів кримінально-правового впливу.

Збереження суспільної небезпечності вчиненого злочину на момент розгляду справи у суді не перешкоджає застосуванню ст. 48 КК України у разі, коли у зв`язку зі зміною обстановки особа, яка вчинила злочин, перестала бути суспільно небезпечною.

Зміна обстановки, внаслідок якої вчинене особою діяння втратило суспільну небезпечність, означає передусім істотну зміну соціально-економічних, політичних або духовних засад життєдіяльності суспільства, яка відбувається незалежно від волі винної особи і внаслідок чого втрачається суспільна небезпечність не лише конкретного злочину, а й подібних йому діянь.

Під зміною обстановки, внаслідок якої особа перестала бути суспільно небезпечною, слід розуміти об`єктивні зміни умов життєдіяльності такої особи, які позитивно і суттєво впливають на неї і свідчать про те, що вона не вчинятиме кримінально караних діянь у майбутньому (принаймні подібних вже вчиненому).

Необхідною підставою для застосування ст. 48 КК України є встановлення того, що протягом певного часу обстановка, яка оточувала особу на момент вчинення злочину, змінилася таким чином, що позитивно впливає на неї і робить маловірогідним вчинення даною особою нового тотожного або однорідного злочину.

Дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 2 ст. 197-1 КК України, як самовільне зайняття земельної ділянки, вчинене щодо земельних ділянок особливо цінних земель та земель в охоронних зонах.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 самовільно зайняв земельну ділянку - курган разом із його охоронною зоною, яку зорав та засіяв насінням соняшнику, з метою спрощення та пришвидшення виконання сільськогосподарських робіт.

Разом із тим, під час судового розгляду встановлено, що на даний час обвинувачений добровільно припинив протиправне використання вказаної земельної ділянки, звільнив її, відновив земельне покриття кургану разом із його охоронною зоною та здійснив їх огородження, чим привів об`єкт у первісний стан. Такі дії свідчать про усвідомлення обвинуваченим протиправності вчиненого та критичну оцінку своєї поведінки.

Крім того, судом установлено, що обвинувачений ОСОБА_3 раніше не судимий, вперше притягується до кримінальної відповідальності за вчинення нетяжкого злочину (а.п. 86). Зареєстрований фізичною особою-підприємцем з видом економічної діяльності: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (а.п. 54). Має постійне місце проживання, за яким характеризується добре (а.п. 89). Одружений, на утриманні нікого не має. На обліку у лікаря психіатра і лікаря нарколога обвинувачений ОСОБА_3 не перебуває (а.п. 88).

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 197-1 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України, є нетяжким злочином та, згідно примітки до ст. 45 КК України, корупційним кримінальним правопорушенням та кримінальним правопорушенням, пов`язаним з корупцією, не вважається, що, у своїй сукупності, складає низку основних умов звільнення від кримінальної відповідальності, на підставі ст. 48 КК України, у зв`язку із зміною обстановки.

Обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав свою вину, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, усунув заподіяну шкоду шляхом відновлення об`єкта історико-культурного призначення та припинив його незаконне використання.

Суд вважає, що на час розгляду кримінального провадження внаслідок зміни обстановки, яка полягає у добровільному усуненні наслідків правопорушення, позитивній характеристиці особи обвинуваченого та його поведінці після вчинення діяння, останній перестав бути суспільно небезпечним, а вчинене ним діяння втратило суспільну небезпечність.

З огляду на викладене, суд вважає, що у результаті таких змін, втрачено доцільність застосування до ОСОБА_3 заходів кримінально-правового впливу.

Отже, на даний момент внаслідок зміни обстановки обвинувачений перестав бути суспільно - небезпечним, оскільки обстановка навколо нього зазнала суттєвих змін та саме діяння втратило таку небезпеку, а тому на думку суду наявні достатні підстави для звільнення обвинуваченого ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України, що узгоджується з правовою позицією викладеної в Постанові Верховного Суду від 03.10.2019 справа № 756/12390/18.

За таких обставин суд вважає, що клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 про його звільнення від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 197-1 КК України підлягає задоволенню, а кримінальне провадження - закриттю. Також ОСОБА_3 роз`яснено і він вірно розуміє наслідки звільнення його від кримінальної відповідальності зі вказаних нереабілітуючих підстав.

Інші питання, які вирішуються судом при постановленні ухвали

Вирішення цивільного позову

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Запобіжний захід

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_3 не застосовувався. Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

Речові докази

Речові докази відсутні.

Вирішення питання про процесуальні витрати

Процесуальні витрати відсутні.

Керуючись п. 1) ч. 2 ст. 284, ст. 285, ч. 4 ст. 286 КПК України, ст. 48 КК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звільнити від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення /злочину/, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України на підставі ст. 48 КК України у зв`язку зі зміною обстановки.

Кримінальне провадження, відомості про вчинення кримінального правопорушення за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.01.2026 за № 12026041340000101 по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення /злочину/, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України - закрити у зв`язку зі зміною обстановки.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_3 не застосовувався. Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

Цивільний позов не заявлено.

Речові докази відсутні.

Процесуальні витрати відсутні.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом семи днів з дня її оголошення до Дніпровського апеляційного суду м. Кривого Рогу шляхом подачі апеляції через Нікопольський міськрайонний суд.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію ухвали вручити обвинуваченому і прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати копію ухвали у суді.

Суддя: ОСОБА_1