Рішення № 135391682, 06.03.2026, Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська

№ 209/7417/25

№ 2/207/601/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2026 року м.Кам`янське

Південний районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючого судді Бушанської О.В.

за участю секретаря судового засідання Трохименко К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал", м.Київ

до ОСОБА_1 , м. Кам`янське, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" звернулось до суду позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 38 672,37 грн, яка складається з суми заборгованості за основним боргом у розмірі 6 499,99 грн, суми заборгованості за процентами, нарахованими первісним кредитором - 25 542,38 грн, суми заборгованості за процентами нарахованими ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" за 68 календарних днів - 6 630,00 грн, а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн. В порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України за формулою: розрахунок інфляційних втрат: І = ((si * s): 100) s, де І - сума інфляційних втрат; si - індекс інфляції за певний період; s - сума заборгованості; 100 - переведення відсотків, розрахунок 3 % річних: С* 3:100: 365 * Дн., де С сума основного боргу; 3 3% річних; 100 - переведення відсотків; 365 кількість днів у році; Дн. кількість днів прострочення, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал". Роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що 12.06.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лінеура Україна" та ОСОБА_1 укладено договір №4728499 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Відповідно до умов договору ТОВ "Лінеура Україна" свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй кредит в сумі 5000,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 . Враховуючи внесені зміни до договору, які оформлені додатковим договором, з урахуванням зміненої суми кредиту, сума кредиту на дату укладення додаткового договору склала 6500,00 грн. Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов`язань перед первісним кредитором, 31.03.2025 ТОВ "Лінеура Україна" на підставі договору факторингу №31/03/2025 за плату відступило, а ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" набуло право грошової вимоги до відповідача.

Ухвалою суду від 17.11.2025 відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 18.12.2025 на 10:20 годин.

18.12.2025 розгляд справи відкладено до 11.02.2026 до 11:00 годин.

10.02.2026 через систему "Електронний суд" відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому заявник просить відхилити вимоги позивача щодо нарахування та стягнення відсотків, комісії, штрафів, пені та витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначає, що її чоловік ОСОБА_2 був призваний на військову службу за мобілізацією та брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України. Таким чином, з урахуванням п.15 ст.14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" вимоги позивача про стягнення відсотків, пені та штрафів є необґрунтованими та незаконними. Витрати на професійну правничу допомогу, заявлені позивачем у розмірі 10000,00 грн є незаконними та необґрунтованими, оскільки стягнення цих коштів не передбачено договором і не підтверджуються законодавством як обов`язкові для стягнення.

11.02.2026 розгляд справи відкладено до 06.03.2026 до 10:00 годин.

16.02.2026 через систему "Електронний суд" представником позивача подано відповідь на відзив, в якому заявник вказує, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони від 21.08.2014 №322/2/7142. Однак, відповідачем відповідні документи позивачу не надавалися. До відзиву на позовну заяву додано довідку №2866 від 24.02.2023, згідно якої ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 з 13.02.2023. Згідно витягу з наказу №192 від 21.06.2025 ОСОБА_2 звільнено з військової служби наказом командира № НОМЕР_3 окремої механізованої бригади від 17.06.2025 у відставку (за станом здоров`я), тобто втратив статус діючого військовослужбовця. В матеріалах справи відсутні і відповідачем не надано жодних доказів доказів, якими б підтверджувався той факт, що відповідач перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 . Таким чином п.15 ст.14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

06.03.2026 сторони у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Позивач у поданій позовній заяві просить розглянути справу за відсутністю його представника.

Відповідач у поданій заяві просить розглянути справу без її участі.

У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, з урахуванням приписів ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд враховує наступне.

З матеріалів справи вбачається, 12.06.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лінеура Україна" (далі - товариство) та ОСОБА_1 (далі - клієнт) укладено договір №4728499 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до п.1.2 якого, на умовах, встановлених договором, товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Тип кредиту - кредит. Сума кредиту (загальний розмір) складає 1500,00 грн.

Згідно з п.1.3 договору, строк кредитування - 360 днів.

У п.1.4 договору передбачено, тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: 1.4.1 стандартна процентна ставка становить 1,50% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього договору. 1.4.2 знижена процентна ставка становить 0,53% за кожен день користування кредитом за застосовується на відповідних умовах.

Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_4 (п.2.1 договору).

Суму кредиту (його частину) товариство перераховує протягом двох днів з моменту укладення цього договору. Дати надання кредиту 12.06.2024 або 13.06.2024 (п.2.2 договору).

У додатку №1 до договору №4728499 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 12.06.2024 сторони узгодили Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Зазначені вище умови кредитного договору погоджені сторонами у паспорті споживчого кредиту.

14.06.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лінеура Україна" (далі - товариство) та ОСОБА_1 (далі - клієнт) укладено додатковий договір до договору №4728499 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 12.06.2024, відповідно до п.1.3 якого внесено зміни у п.1.2 договору та викладено його у наступній редакції: "1.2. На умовах, встановлених договором, товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Тип кредиту - кредит. Сума кредиту (загальний розмір) складає 6500,00 грн".

У додатку №1 до договору №4728499 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 12.06.2024, в редакції додаткової угоди №4728499-Т1 від 14.06.2024 сторони узгодили Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Наведені вище умови кредитного договору були також погоджені сторонами у паспорті споживчого кредиту - інформація, яка надається споживачу до укладення додаткового договору №4728499-Т1 до договору про споживчий кредит №4728499 від 12.06.2024.

Листом вих.№20250401-390 від 01.04.2025 ТОВ "Пейтек" повідомило ТОВ "Лінеура Україна" про успішне перерахування коштів на платіжну картку клієнта від ТОВ "Лінеура Україна": 14.06.2024 12:15:23 на суму 5000,00 грн; призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_1 .

Листом вих.№20250401-388 від 01.04.2025 ТОВ "Пейтек" повідомило ТОВ "Лінеура Україна" про успішне перерахування коштів на платіжну картку клієнта від ТОВ "Лінеура Україна": 12.06.2024 09:50:09 на суму 1500,00 грн; призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_1 .

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 31.03.2025 становить 35292,37 грн.

31.03.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінтраст Капітал" (далі - фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лінеура Україна" (далі - клієнт) укладено договір факторингу №31/03/2025, відповідно до п.1.1 якого за цим договором фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з додатком №1 є невід`ємною частиною договору.

Права вимоги вважаються прийнятими фактором для здійснення факторингу шляхом підписання ним акта прийому-передачі реєстру боржників (п.1.6 договору).

Загальна сума прав вимоги, що відступаються за договором становить 52138950,56 грн (п.3.2 договору).

Ціна продажу за договором становить 2181527,71 грн (п.3.3 договору).

31.03.2025 між сторонами підписано акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №31/03/2025 від 31.03.2025.

На виконання умов договору факторингу №31/03/2025 Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінтраст Капітал" сплачено Товариству з обмеженою відповідальністю "Лінеура Україна" 2181527,71 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №6743 від 31.03.2025.

Витяг з реєстру боржників до договору факторингу №31/03/2025 від 31.03.2025 свідчить про те, що ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" набуло право вимоги ТОВ "Лінеура Україна" до ОСОБА_1 за кредитним договором №4728499 у загальному розмірі 35 292,37 грн, з яких: заборгованість за основною сумою боргу - 6 499,99 грн, сума заборгованості за відсотками - 25542,38 грн, пеня - 3250,00 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості, заборгованість відповідача за кредитним договором за 68 календарних днів з 01.04.2025 по 07.06.2025 становить 6 630,00 грн - проценти за користування грошовими коштами.

Заборгованість у загальному розмірі 38 672,37 грн відповідачем не сплачена, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1,2 статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

В силу положень ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст.627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч.1,2 ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За приписами ч.1 ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Суд враховує, що у спірному кредитному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов для даного виду договорів, договір підписаний сторонами. Отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов`язки щодо його виконання. Підписавши спірний кредитний договір, відповідач надала свою згоду на оплату усіх зазначених у ньому платежів.

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

Положеннями статей 1077,1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Наданий позивачем розрахунок свідчить про те, що заборгованість відповідача за кредитним договором становить 38 672,37 грн, з яких: заборгованість за основним боргом у розмірі 6 499,99 грн, заборгованість за процентами, нарахованими первісним кредитором - 25 542,38 грн, заборгованість за процентами нарахованими ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" за 68 календарних днів - 6 630,00 грн.

Визначаючи розмір заборгованості за кредитним договором, суд враховує наступне.

Закон України "Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей" відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

За приписами ч.15 ст.14 Закону України "Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення. Форма та порядок видачі посвідчень встановлюються Кабінетом Міністрів України (ч.13 ст.14 Закону України "Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей").

З матеріалів справи вбачається, що 26.06.2021 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено шлюб, який був зареєстрований Кагарлицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).

ОСОБА_2 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_5 , виданим 04.10.2023.

Відповідно до довідки від 09.08.2024 №3695/убд, солдат ОСОБА_2 дійсно в період з 14.03.2023 по 05.04.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської федерації проти України, перебуваючи в н.п.Кремінна Луганської області.

Солдата ОСОБА_2 було звільнено наказом командира НОМЕР_3 окремої механізованої бригади (по особовому складу) від 17.06.2025 №108-РС, відповідно до підпункту "б" (за станом здоров`я) на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби, пункту другого частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" з військової служби у відставку.

Судом встановлено, що відповідач не повідомила позивача про наявність у неї пільг, передбачених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Водночас наведене не може підставою для незастосування судом норм ч.15 ст.14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до спірних правовідносин, адже Закон гарантує відповідачу таку пільгу незалежно від обізнаності про неї кредитодавця.

З урахуванням наведеного, на час укладення кредитного договору (12.06.2024), в період виконання умов цього договору, а також на час розгляду даної справи судом, на дружину військовослужбовця ОСОБА_2 - ОСОБА_1 поширюються приписи ч.15 ст.14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" щодо заборони нарахування процентів за користування кредитом, а тому у відповідача відсутній обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач отримала кредитні кошти у розмірі 6500,00 грн та сплатила за кредитним договором: 12.07.2024 - 0,01 грн (заборгованість та тілом кредиту) та 1042,65 грн (проценти за користування кредитом).

Відповідно до розрахунку позивача заборгованість відповідача за тілом кредиту становить 6 499,99 грн.

З огляду на поширення на відповідача пільг, встановлених пунктом 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", суд вважає, що сплачені відповідачем грошові кошти у розмірі 1042,65 грн, позивачем безпідставно зараховані в рахунок погашення процентів за користування кредитом.

Таким чином, розмір заборгованості за тілом кредиту підлягає зменшенню до 5457,34 грн (6499,99 грн - 1042,65 грн).

Станом на час розгляду даної справи судом, відповідачем не надано належних та допустимих доказів погашення заборгованості по тілу кредиту в розмірі 5457,34 грн.

Враховуючи викладене, встановивши факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань за спірним договором щодо своєчасного погашення заборгованості за тілом кредиту, суд доходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту в розмірі 5457,34 грн.

Щодо позовних вимог в частині нараховування трьох процентів річних та інфляційних втрат у порядку, передбаченому положеннями ч.10 та 11 ст. 265 ЦПК України, до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості суд враховує таке.

Відповідно до ч.10 ст.265 ЦПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Суд зауважує, що інфляційні втрати не відносяться до відсотків чи пені в розумінні ч.10 ст. 265 ЦПК України.

Нарахування відсотків чи пені у порядку, передбаченому ч.10 ст.265ЦПК України є правом суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 червня 2024 року у справі №910/14524/22 дійшла висновку, що норми процесуального права дають суду певний розсуд у вирішенні питання щодо задоволення або ж відмови в задоволенні відповідного клопотання позивача про продовження нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення, оскільки визначають не обов`язок суду зазначити в рішенні про таке нарахування, а можливість. Відповідно суд на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, як-от: майнового стану відповідача, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності, вирішує питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи частини десятої статті 238 ГПК України(частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України).

Крім того, у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що можливість нарахування пені або відсотків до моменту виконання рішення суду нерозривно пов`язана із безпосереднім їх застосуванням у рішенні суду (розглядом та задоволенням таких вимог). Тобто якщо суд в рішенні по суті спору не стягував пеню або ж відсотки, то не може бути зазначено й про нарахування відсотків або пені до моменту виконання цього рішення суду. Нарахування пені або відсотків у порядку частини десятої статті 238 ГПК України, частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України ґрунтується на підставі тих самих норм матеріального права, які є й підставою для задоволення позову про стягнення відсотків або пені за порушення виконання грошового зобов`язання. Тобто це ті самі відсотки чи пеня, але продовжені на наступний період часу, протягом якого зобов`язання не виконується. Зазначені правові норми не визначають якоїсь іншої особливої правової природи відсотків чи пені, які нараховуються до моменту виконання судового рішення.

Тож правила наведених норм процесуального права можна застосовувати для продовження на майбутнє нарахування будь-яких відсотків (як за правомірне користування чужими грошовими коштами, так і за неправомірне користування ними) або пені, які розраховуються за методикою, що враховує фактор часу, що передбачені законодавством або договором і які суд вирішив стягнути з боржника на користь кредитора за невиконання певного зобов`язання. Відтак передбачені частиною другою статті 625 ЦК України 3 % річних охоплюються приписами частини десятої статті 238ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України), якщо позивач заявив позовну вимогу про стягнення 3 % річних за порушення виконання грошового зобов`язання, а суд задовольнив цю вимогу.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що позивач не заявляв позовну вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох процентів річних за ч.2ст.625 ЦК України, суд не задовольняв таку вимогу, у суду відсутні підстави для застосування положень ч.10 ст. 265 ЦПК України.

Щодо вимоги позивача про покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн, суд враховує наступне.

Згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (див. постанови Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19, постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 ст.141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн позивачем надано: договір №10/12-2024 про надання правової допомоги; рахунок на оплату №10516-22/09-2025 від 22.09.2025; ордер на надання правничої допомоги; акт №10516 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору №10/12-2024 від 10.12.2024.

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України.

При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини третьої статті 137 ЦПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини третьої статті 141 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Враховуючи наведені вище принципи розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, приймаючи до уваги, що у даній категорії справ вже сформувалася стала судова практика, що в свою чергу, не потребує додаткового правового аналізу з боку адвоката для складання документів та формування правової позиції у справі; відсутність судових засідань за участю сторін, часткове задоволення позовних вимог, суд доходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачів на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн, оскільки цей розмір судових витрат відповідає як критерію реальності понесення адвокатських витрат, так і критерію розумної необхідності таких витрат.

Відповідно до приписів ст.141 ЦПК України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 141, 259, 263, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" (м.Київ, вул.Загородня, 15, офіс 118/2, ЄДРПОУ 44559822) заборгованість за кредитним договором №4728499 від 12.06.2024 у загальному розмірі 5 457 (п`ять тисяч чотириста п`ятдесят сім) грн 34 коп, з яких: 5 457 (п`ять тисяч чотириста п`ятдесят сім) грн 34 коп - заборгованість за тілом кредиту; витрати по сплаті судового збору у розмірі 341 (триста сорок одна) грн 80 коп та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) грн. В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В.Бушанська