Рішення № 135389628, 10.03.2026, Арцизький районний суд Одеської області

справа № 492/1752/25

провадження № 2/492/256/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

10 березня 2026 року м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області у складі:

головуючої судді Гусєвої Н.Д.,

за участю секретаря судового засідання Рябчук О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

Позивач звернувся до суду із зазначеною позовною заявою до відповідача, в якій просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором на загальну суму 25500,00 грн., а також судові витрати. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 15 лютого 2025 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВЕНТУС УКРАЇНА» (далі за текстом - ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА») та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 8770667 в електронній формі на веб-сайті кредитодавця, розміщеного за адресою: https://creditplus.ua/, згідно з умовами якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» надало, а відповідач отримав кредит у сумі 10000,00 грн. строком на 360 днів та зобов`язався своєчасно повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом за стандартною процентною ставкою 1,00 % в день, яка застосовується в межах всього строку кредиту. ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», виконало умови вказаного кредитного договору у повному обсязі, надавши відповідачу обумовлену вказаним договором суми грошових коштів, однак відповідач не здійснив повернення кредитних коштів, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» за вказаним договором станом на 11 вересня 2025 року на загальну суму 25500,00 грн. Між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (далі за текстом ТОВ «ЄАПБ»)укладено договір факторингу № 12092025 від 12 вересня 2025 року, згідно з умовами якого до ТОВ «ЄАПБ» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за вказаним договором. Враховуючи, що до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним договором, відповідач добровільно не погасив заборгованість, позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, але просив суд про розгляд справи за його відсутності, про що зазначив у позовній заяві. У разі повторної неявки відповідача у судове засідання не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач про дату, час та місце судового засідання був двічі поспіль був повідомлений належним чином, однак у судове засідання повторно не з`явився. Так, судом, відповідно до частини 6 статті 128 ЦПК України, надсилалась судова повістка про виклик до суду за адресою місця проживання відповідача, зареєстрованого у встановленому законом порядку, однак, згідно з поштовим конвертом з судовою повісткою, що повернулась до суду з довідкою відділення «Укрпошти» з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою», свідчить про неможливість вручення відповідачу судової повістки, та відповідно до частини 8 статті 128 ЦПК України, в такому випадку вважається, що судовий виклик вручено відповідачу належним чином.

У постанові Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням, зокрема на відсутність за вказаною адресою, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії, а повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки.

Відповідач клопотання про розгляд справи за його відсутності, відзив до суду не подав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив.

Суд, також, враховує, що складовим елементом права на справедливе судочинство є судовий розгляд справи упродовж розумного строку (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) від 04 листопада 1950 року та рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Світлана Науменко проти України» від 09 листопада 2004 року, пункт 86; «Странніков проти України» від 03 травня 2005 року, пункт 40; «Лещенко і Толюпа проти України» та «Смирнова проти України» від 08 листопада 2005 року, пункт 54, «Антоненков та інші проти України» від 22 листопада 2005 року, пункт 41).

Суд зазначає, що відповідно до вимог частини 1 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Також, у рішенні ЄСПЛ у справі «Тойшлер проти Германії» від 04 жовтня 2001 року наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

Отже, відповідач зобов`язаний добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З матеріалів справи не вбачається, що відповідач надавав суду доказів неможливості прибути в судове засідання. Суд враховує строки розгляду справи, передбачені законом, дві неявки відповідача в судове засідання без поважних причин, а також не встановлення наявності поважних причин для неявки.

Також, судом вжито всіх можливих заходів для повідомлення відповідача про розгляд справи, забезпечено всі процесуальні права у спосіб, передбачений ЦПК України.

Виходячи з вищезазначеної практики ЄСПЛ, беручи до уваги дві поспіль неявки відповідача у судове засідання, суд вважає можливим провести розгляд справи за відсутності відповідача, який з 04 грудня 2025 року, тобто з моменту прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, до ухвалення даного рішення жодного разу в судове засідання не з`явився, станом розгляду справи не цікавився, тим самим своїм процесуальним обов`язком з`явитись в судове засідання за викликом, знехтував.

Враховуючи вказані факти, згоду представника позивача, що викладена у поданому ним до суду клопотанні, на заочний розгляд справи, суд вважає за можливе, відповідно до частини 4 статті 223 ЦПК України, ухвалити рішення у справі при заочному розгляді справи, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, судом, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Суд вважає, що між сторонами склалися правовідносини, що випливають із зобов`язального права, пов`язані з ухиленням відповідача від виконання своїх обов`язків з повернення кредитних коштів кредитору, тому при вирішенні спору між сторонами слід керуватися Цивільним Кодексом України.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

15 лютого 2025 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» (а. с. 42, 43-45, 46) та ОСОБА_1 , відповідачем у справі, в електронній формі було укладено договір про надання споживчого кредиту № 8770667 (далі за текстом Договір), який підписаний електронним підписом позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора С6552, що був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, згідно з умовами якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» надало, а відповідач отримав кредит у сумі 10000,00 грн. строком на 360 днів та зобов`язався повернути кредит, сплатити відсотки у розмірі 1933,14 % річних (а. с. 6-13).

Укладення Договору здійснюється сторонами за допомогою ІКС Товариства, доступ якої забезпечується споживачу через Веб-сайт або Мобільний за стосунок «CreditPlus». Ідентифікація споживача в ІКС Товариства здійснюється при вході Споживача в Особистий кабінет/ Мобільний за стосунок «CreditPlus», в порядку передбаченому Договором та/або Законом України «Про електронну комерцію» (пункт 1.1. Договору).

Згідно з пунктом 9.2. Договору, договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами Сторін та діє протягом строку, вказаного в пункті 1.4. Договору (включно), а у випадку, якщо після закінчення вказаного строку, за Договором будуть наявні невиконані грошові зобов`язання, Договір продовжує діяти до повного виконання Споживачем зобов`язань за ним

Згідно з Додатком № 1 до Договору про надання споживчого кредиту № 8770667 від 15 лютого 2025 року, що містить таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача, орієнтовна сукупна вартість кредиту склала 44515,00 грн., з якої: сума кредиту - 10000,00 грн., проценти за користування кредитом 34515,00 грн. (а. с. 16).

Підписавши Паспорт споживчого кредиту сторони вказаного Договору узгодили розмір кредиту, строк та умови користування коштами (а. с. 17-19).

На виконання вимог пункту 2.1. Договору ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» 15 лютого 2025 рокуздійснено видачу кредитних коштів шляхом перерахування кредитних коштів на картковий рахунок № НОМЕР_1 у сумі 10000,00 грн., що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» № 7/15362 від 16 вересня 2025 року (а. с. 20).

В порушення умов зазначеного Договору ОСОБА_1 , відповідач у справі, взяті на себе зобов`язання не виконав, внаслідок чого у нього перед ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» виникла заборгованість, яка згідно розрахунку станом на 11 вересня 2025 року склала загальну суму 25500,00 грн., з яких: 10000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 10500,00 грн. сума заборгованості за відсотками; 5000,00 грн. сума заборгованості за пенею, штрафами (а. с. 21-25).

Товариство має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за Договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди Споживача (пункт 4.1. Договору).

Між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ЄАПБ» (а. с. 34, 35, 36, 37-39, 52), позивачем у справі, укладено договір факторингу № 12092025 від 12 вересня 2025 року, згідно з умовами якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило позивачу за плату належні йому права вимоги до боржників, в тому числі право грошової вимоги до ОСОБА_1 , відповідача у справі, за договором про надання споживчого кредиту № 8770667 від 15 лютого 2025 року на загальну суму 25500,00 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту, що також підтверджується Витягом із Реєстру боржників № 2 від 12 вересня 2025 року до договору факторингу № 12092025 від 12 вересня 2025 року (а. с. 26-32, 33).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями частини 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом положень частини 1, частини 2 статті 207, пункту 2 частини 1 статті 208 ЦК України правочини між фізичною та юридичною особою належить вчиняти у письмовій формі. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо, крім іншого, воля сторін виражена за допомогою електронного засобу зв`язку, та якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно з частиною 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом, зокрема, заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Відповідно частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно із статтею 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , відповідач у справі, шляхом власноручних введень одноразових ідентифікаторів, отриманих від ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», прийняв публічні пропозиції (оферти) та підписав вказаний договір (здійснив акцепт пропозицій товариств), тобто вказаний договір вважається укладеними відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Судом встановлено, що вказаний договір був укладений виключно за допомогою веб-сайту кредитодавця, а також сторони вказаного договору узгодили розмір кредиту, строки та умови користування кредитними коштами, що свідчить про наявність волі ОСОБА_1 , відповідача у справі, для укладення вказаного договору в електронній формі на погоджених умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором С6552, а тому договір про надання споживчого кредиту № 8770667 від 15 лютого 2025 року вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договорів, укладених у письмовій формі.

ОСОБА_1 , відповідачем у справі, не спростовано презумпцію правомірності правочину та не надано будь-яких доказів того, що ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» отримало його персональні дані та використало їх у власних цілях.

ОСОБА_1 , відповідач у справі, підписавши вказаний договір надав згоду на отримання та повернення кредитних коштів, сплату відсотків за користування кредитом та інших платежів у строки та порядок, встановленим вказаним договором.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Згідно з частиною 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом частини 1 статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

У постанові Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі № 2-2035/11 (провадження № 61-2449св18) викладено висновок, що тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.

Аналогічний висновок також зроблено Верховним Судом у справі № 761/1543/20, провадження № 61-10389св21 від 23 лютого 2022 року, справа № 639/86/17, провадження № 61-5039св21 від 19 січня 2022 року, справа № 554/8549/15-ц, провадження № 61-18460св20 від 14 липня 2021 року.

Оскільки ТОВ «ЄАПБ», позивач у справі, на підставі укладеного між ТОВ «ЄАПБ» та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» договору факторингу № 12092025 від 12 вересня 2025 року набув право вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 8770667 від 15 лютого 2025 року,укладеного між ОСОБА_1 , відповідачем у справі, та первісним кредитодавцем ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА»,то у позивача, як у нового кредитора, виникло право вимоги повернення кредиту, відсотків та інших платежів за вказаним договором, у зв`язку з неналежним виконанням позичальником ОСОБА_1 , відповідачем у справі, взятих на себе зобов`язань шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором.

Доказів про визнання вказаного договору факторингу недійсним чи погашення ОСОБА_1 , відповідачем у справі, боргу первісному кредитодавцю матеріали справи не містять.

Судом встановлено, що згідно з умовами договору про надання споживчого кредиту № 8770667 від 15 лютого 2025 року, позичальник ОСОБА_1 , відповідач у справі, зобов`язався повернути кредитні кошти, сплатити відсотки за користування кредитними коштами та інші платежі у повному обсязі у строки та на умовах, передбачених вказаним договором.

Відповідно до частини 1, частини 3 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Положеннями частини 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною 2 статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Положеннями статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути кредитодавцеві кредиту (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому кредитодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір кредиту є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За правилом статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 580 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з частиною 1 статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (стаття 612 ЦК України).

Судом встановлено, що відповідно до умов укладеного між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , відповідачем у справі,договору про надання споживчого кредиту № 8770667 від 15 лютого 2025 року ОСОБА_1 , відповідач у справі, кредитні кошти отримав, якими в подальшому розпорядився на власний розсуд, однак всупереч вимог чинного законодавства, умов вказаного договору належним чином свої зобов`язання з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом не виконав та не здійснив повернення кредиту, оплату відсотків у повному обсязі у встановлені вказаним договором строки. Ці обставини не підлягають доказуванню, оскільки про них зазначено у позовній заяві та вони не спростовані відповідачем.

Після відступлення позивачу прав грошових вимог до ОСОБА_1 , відповідача у справі, останній не здійснив платежів для погашення кредитної заборгованості на рахунок ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ЄАПБ».

Таким чином, зважаючи на викладене в своїй сукупності, беручи до уваги, що наявними матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем кредитних коштів, обумовлення сторонами розміру процентної ставки за користування наданим кредитом та строк надання, відсутність в матеріалах справи відомостей про повернення відповідачем отриманих в кредит грошових коштів та сплату відсотків у строки, визначені вказаним договором, суд дійшов висновку, що наявні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу, заборгованості за відсотками, що становить загальну суму 20500,00 грн. (10000,00 грн. + 10500,00 грн.).

Стосовно позовних вимог ТОВ «ЄАПБ» про стягнення з ОСОБА_1 неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання та/або невиконання зобов`язань за вказаним договором у розмірі 5000,00 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно зі статтею 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина 2 статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено відповідний Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому відповідними Законами України продовжувався та діє по наявний час.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року, а також пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд у своїй постанові від 31 січня 2024 року у справі № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23), постанові Верховного Суду від 21 січня 2025 року № 751/3052/23 (61-17991св23).

Нарахування штрафу, пені у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в державі регулюються виключно ЦК України, а тому застосуванню підлягає пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Отже, вказані наслідки полягають в тому, що позичальник ОСОБА_1 звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь позивача неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошових зобов`язань.

Судом встановлено, що неустойка (штраф, пеня) за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) у розмірі 5000,00 грн. нарахована у період введення в Україні воєнного стану, що підтверджується розрахунками заборгованості, реєстром боржника.

Беручи до уваги наведене вище, суд дійшов висновку, що нарахування неустойки (штрафу, пені) за невиконання грошового зобов`язання є неправомірним, а відтак у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача неустойки (штрафу, пені) у розмірі 5000,00 грн. за несвоєчасне погашення кредиту слід відмовити, оскільки Прикінцевими та перехідними положеннями ЦК України визначено, що у період воєнного стану позичальник звільняється від сплати визначеної статтею 625 ЦК України та від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені).

Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, враховуючи неподання відзиву зі сторони відповідача, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з позову ТОВ «ЄАПБ», поданого до суду 02 грудня 2025 року, ціна позову позивачем визначена у сумі 25500,00 грн.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 146270 від 11 листопада 2025 року (а. с. 1).

Вимоги позову є частково задоволеними, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЄАПБ» підлягає стягненню сума заборгованості за вказаним кредитним договором у розмірі 20500,00 грн., що складає 80,3922 % від ціни позову.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог позивача, відповідно до статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме 1947,42 грн. (2422,40 грн.* 80,3922 %).

Керуючись статтями 4, 5, 7, 12, 13, 15, 19, 44, 48, 76-81, 89, 95, 128, 133, 141, 211, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 273, 274-279, 280-282, 284, 289, 354, 355 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (місцезнаходження: вулиця Симона Петлюри, будинок 30, місто Київ, 01032; код ЄДРПОУ: 35625014) заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 8770667 від 15 лютого 2025 року у розмірі 20500 (двадцять тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок, з яких:

- 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 10500 (десять тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок - сума заборгованості за відсотками.

У задоволенні позову ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» в частині стягнення неустойки (штрафу, пені) відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (місцезнаходження: вулиця Симона Петлюри, будинок 30, місто Київ, 01032; код ЄДРПОУ: 35625014) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1947 (одна тисяча дев`ятсот сорок сім) гривень 42 копійки.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Арцизького районного суду

Одеської області Гусєва Н.Д.