Рішення № 135389089, 03.03.2026, Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 487/8129/25

Провадження № 2/488/1178/26 р.

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

03.03.2026 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючої по справі судді Чернявської Я.А.,

за участю секретаря судового засідання Ніколенко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитсервіс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

04.12.2025 року на підставі ухвали Заводського районного суду м. Миколаєва про передачу справи на розгляд іншого суду за підсудністю до Корабельного районного суду м. Миколаєва надійшли матеріали даної цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитсервіс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за Кредитним договором № 240306-006 від 06.03.2024 року за період із 06.03.2024 р. по 06.06.2024 р. у розмірі 54721,32 грн., а також просить стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 06.03.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальності «Кредитсервіс» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 240306-006 на умовах строковості, зворотності, платності (надалі - кредит), а Позичальник зобов`язується повернути кредит Кредитодавцю та оплатити за користування кредитом на умовах, що передбачені цим Договором, який підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором F19558.

Представник позивача зазначив, що за умовами кредитного договору сторони погодили, що Кредитодавець надає Позичальнику кредит у розмірі 38 461,54 грн на умовах строковості, зворотності та платності, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування ним (п. 5.1).

Кредит надається шляхом перерахування коштів на банківський (картковий) рахунок Позичальника (п. 5.3), при цьому сума кредиту визначена п. 3.1 договору 38 461,54 грн., а фактичне перерахування здійснюється у розмірі, визначеному п. 3.2 договору 35 000,00 грн., у день його укладення (п.п. 5.4, 5.5).

Різниця між зазначеними сумами є процентами за перший день користування кредитом, включається до тіла кредиту та утримується у день його надання (п. 5.6).

Також сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту укладення та діє протягом 10 років, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань (п. 8.1).

Крім того, підписанням договору Позичальник підтвердив ознайомлення, повне розуміння та безумовне прийняття умов публічної пропозиції ТОВ «Кредитсервіс», яка є невід`ємною частиною договору (п. 11.11).

Зазначив, що кредитодавець на виконання умов кредитного договору № 240306-006 від 06.03.2024 року виконав свої зобов`язання, зокрема передав Відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 38 461,54 грн, з яких сума одноразової комісії за видачу кредиту у розмірі 9 % від початкової суми кредиту, що становить 3 461,54 грн, яка утримується у день перерахування кредитних коштів.

На підтвердження перерахування коштів позивачем надано копію платіжного доручення № 384 від 06.03.2024 року.

Згідно розрахунку кредитної заборгованості та виписки з особового рахунку за Кредитним договором № 240306-006 від 06.03.2024 року станом на 28.04.2025 р. заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Кредитсервіс» становить 54721,32 грн., яка складається з: Прострочена заборгованість за сумою кредиту - 38461,54 грн.; Прострочена заборгованість за процентами - 16259,78 грн.

Посилаючись на те, що відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання, позивач був змушений звернутись в суд з вказаним позовом.

27.12.2025 року від відповідача на електронну пошту суду та 29.12.2025 року від відповідача через підсистему «Електронний Суд» надійшли заперечення на позовну заяву аналогічного змісту, в яких позовні вимоги не визнала та просила відмовити у їх задоволенні.

Зазначила, що у зв`язку з воєнним станом була вимушена виїхати за межі України та наразі проживає за кордоном разом із трьома неповнолітніми дітьми, не має постійного доходу та перебуває у скрутному матеріальному становищі, що унеможливлює виконання фінансових зобов`язань.

Вказувала, що позивачем не враховано обставини, пов`язані з воєнним станом, які мають істотне значення для вирішення справи, а також повідомила про неможливість особистої участі у судовому засіданні та просила визнати причини неявки поважними.

Інші процесуальні дії у справі

Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 10.12.2025 року провадження по зазначеній справі було відкрито та справа призначена до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін. Копію ухвали надіслано учасникам справи та викликано останніх у судове засідання.

Позиції учасників справи

Сторони, повідомлені своєчасно та належним чином, у судове засідання не з`явилися.

Представник позивача, в судове засідання не з`явився, судом про дату і час розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, просив про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, не заперечував проти заочного розгляду справи та ухвалення судом заочного рішення.

Відповідач, в судове засідання не з`явився, судом про дату і час розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином. У поштовому повідомленні від 29.01.2026, 17.02.2026 року проставлена відмітка про відсутність відповідача за місцем проживання. Відповідно до положень пункту 4 частини 7 статті 128 ЦПК України дата проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за місцем проживання є днем вручення судової повістки.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Мотивувальна частина

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 06.03.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальності «Кредитсервіс» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 240306-006 на умовах строковості, зворотності, платності (надалі - кредит), а Позичальник зобов`язується повернути кредит Кредитодавцю та оплатити за користування кредитом на умовах, що передбачені цим Договором, який підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Відповідачу направлено пропозицію (оферту) укласти електронний Кредитний договір, який містив усі істотні умови, зокрема предмет договору, розмір кредиту, строк користування, процентну ставку, порядок та строки повернення коштів.

Відповідач, ознайомившись з умовами договору, здійснив акцепт оферти шляхом підписання електронного Кредитного договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором «F19558», що відповідає вимогам частин 6, 8 статті 11 та статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», у зв`язку з чим договір вважається укладеним у належній формі.

Кредитний договір № 240306-006 від 06.03.2024 року було підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором F19558 (06.03.2024 15:46:37), надісланий на номер телефону заявника НОМЕР_1 , що підтверджується копією довідки про укладення договору.

Тобто, без отримання SMS повідомлення/електронного повідомлення з одноразовим ідентифікатором для підписання угоди, кредитний договір між ТОВ «Кредитсервіс» та ОСОБА_1 не був би укладений, а кредитні кошти не були би перераховані Відповідачеві.

Укладаючи Кредитний договір Відповідач та ТОВ «Кредитсервіс» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20); від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243ск20), від 2 листопада 2021 року у справі № 243/6552/20. Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.

За умовами кредитного договору сторони погодили, що Кредитодавець надає Позичальнику кредит у розмірі 38 461,54 грн на умовах строковості, зворотності та платності, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування ним (п. 5.1).

Кредит надається шляхом перерахування коштів на банківський (картковий) рахунок Позичальника (п. 5.3), при цьому сума кредиту визначена п. 3.1 договору 38 461,54 грн., а фактичне перерахування здійснюється у розмірі, визначеному п. 3.2 договору 35 000,00 грн., у день його укладення (п.п. 5.4, 5.5). Строк 92 дні.

Різниця між зазначеними сумами є процентами за перший день користування кредитом, включається до тіла кредиту та утримується у день його надання (п. 5.6).

Також сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту укладення та діє протягом 10 років, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань (п. 8.1).

Крім щомісячних процентів, відповідно до умов кредитного договору, стягується одноразова комісія за видачу кредиту від початкової суми кредиту в розмірі 9% (п.3.4), (сума одноразової комісії складає 3 461,54 грн.); Разові проценти стягуються із суми кредиту в день перерахування кредиту на банківський рахунок позичальника.

Сторонами погоджено графік платежів, що складає 3 щомісячних платежі, щомісяця, до 6 числа місяця закінчення відповідного розрахункового періоду користування кредитом (п.3.11). Сума щомісячного платежу 15 476,17 грн. при дотриманні акційних умов (п.3.8).

Орієнтовна загальна вартість кредиту 58 182,96 грн. (п.3.13).

Крім того, підписанням договору Позичальник підтвердив ознайомлення, повне розуміння та безумовне прийняття умов публічної пропозиції ТОВ «Кредитсервіс», яка є невід`ємною частиною договору (п. 11.11).

Кредитодавець на виконання умов кредитного договору № 240306-006 від 06.03.2024 року виконав свої зобов`язання, зокрема передав Відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 38 461,54 грн, з яких сума одноразової комісії за видачу кредиту у розмірі 9 % від початкової суми кредиту, що становить 3 461,54 грн, яка утримується у день перерахування кредитних коштів.

На підтвердження перерахування коштів позивачем надано копію платіжного доручення № 384 від 06.03.2024 року.

Згідно розрахунку кредитної заборгованості та виписки з особового рахунку за Кредитним договором № 240306-006 від 06.03.2024 року станом на 28.04.2025 р. заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Кредитсервіс» становить 54721,32 грн., яка складається з: Простроченої заборгованості за сумою кредиту 38 461,54 грн.; Простроченої заборгованістю за процентами 16 259,78 грн.

При ухваленні вказаного рішення суд також приймає до уваги, що відповідач ОСОБА_1 факт укладання кредитного договору не оспорила. Протягом 14 календарних днів з дня укладання договору не відмовилася від кредитного договору.

Норми права, використані судом

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України).

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Частиною другою статті 95 ЦПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Порядок укладання договорів в електронній формі визначено Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

Зокрема, в ст.13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

З аналізу положень ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» вбачається, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 цього Закону регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч.1 ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п.12 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Таким ідентифікатором є CMC повідомлення з кодом, який зазначений у тексті договору у розділі Підписи сторін.

Водночас, ст.202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до норм ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. При цьому, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ст.207 ЦК України).

Статтею 639 ЦК України визначено, що якщо сторони домовились укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що кредитний договір № 240306-006 від 06.03.2024 року є письмовим правочином, який відповідає формі визначеній ст. 207, 208, 1047, 1055 ЦК України.

Статтею 204 ЦК України передбачена презумпція правомірності правочину. Правочин вважається правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемність) або він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦПК України правочин вважається таким, що вчинений в письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.

Аналогічна позиція закріплена у постанові Верховного Суду України від 30 травня 2018 року по справі № 191/5077/16-ц (провадження 61-17422св18).

Відповідно до ст. ст. 509, 524 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтями 610-611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від нього або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з п. З ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1050 ЦК України передбачено право кредитодавця вимагати від позичальника дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому від суми кредиту.

За змістом висновку Верховного Суду у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21 саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов`язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача. Відповідачем наведений розрахунок, не заперечено, власного не проведено, доказів його неправильності не надано. З огляду на таке у суду немає підстав сумніватися у обґрунтованості розрахунку, а тому такий беруться до уваги як розмір наявної заборгованості перед позивачем.

Оскільки відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, суму отриманих від позивача грошових коштів не повернув, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за тілом кредиту та процентами.

Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення статті 141 ЦПК України. Оскільки судом позов задоволено повністю, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн., суд зазначає наступне.

За положеннями ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 та ч. ч. 1-3 ст.137 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу позивач надав суду договір про надання правової допомоги № 25-01/2023 від 25.01.2023 року, укладений між ТОВ «КРЕДИТСЕРВІС» та адвокатським об`єднанням «ПРАВОВИЙ ДІАЛОГ», додаткова угода №1 до Договору №25-01/2023 від «25» січня 2023 року про падання правової допомоги від 01.01.2024 року; свідоцтво про право на зайняття адвокатської діяльністю серія КВ №6416 від 23.05.2019 р.,

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З урахуванням наведеного, оцінюючи об`єктивно незначну складність цієї справи, предмет спору з урахуванням ціни позову за майновими вимогами, задоволення судом позовних вимог, враховуючи складання заяв по суті, відсутність судових засідань у цій справі, та взявши до уваги заперечення відповідача, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн., що відповідає критерію реальності та розумності, та є співмірним, виходячи зі складності, категорії справи, виконаних адвокатом робіт та наданих адвокатських послуг.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21) зазначено: «… у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення».

Керуючись ст.ст. 7, 8, 12, 13, 141, 258-259, 264-265, 280-283, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитсервіс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитсервіс" (код ЄДРПОУ: 41125531, адреса: м. Київ, вул. Євгена Коновальця, буд. 36-Д, приміщення 65-з) заборгованість за кредитним договором № 240306-006 від 06.03.2024 року за період із 06.03.2024 р. по 06.06.2024 р. у загальному розмірі 54 721,32 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитсервіс" (код ЄДРПОУ: 41125531, адреса: м. Київ, вул. Євгена Коновальця, буд. 36-Д, приміщення 65-з) судові витрати по сплаті судового в розмірі 2 422,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитсервіс" (код ЄДРПОУ: 41125531, адреса: м. Київ, вул. Євгена Коновальця, буд. 36-Д, приміщення 65-з) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Копію заочного рішення направити відповідачу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитсервіс", код ЄДРПОУ: 41125531, адреса: м. Київ, вул. Євгена Коновальця, буд. 36-Д, приміщення 65-з;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 03.04.2026 року.

Суддя Яна Анатоліївна Чернявська