Ухвала суду № 135388800, 02.04.2026, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/743/25

6/467/3/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2026 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Явіци І.В.

з участю секретаря судового засідання Рожкової Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Арбузинка заяву адвоката Лодиги Марини Тарасівни в інтересах ОСОБА_1 про розстрочення виконання судового рішення,

ВСТАНОВИВ:

Питання, що порушене заявником, його аргументи і вимоги

Адвокат Лодига М.Т., діючи в інтересах ОСОБА_1 , подала до суду заяву про розстрочення виконання рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 16 січня 2026 року у справі №467/743/25, яким із останньої стягнуто на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» заборгованість за кредитним договором у розмірі 29 846,63 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500,00 грн. та судовий збір у розмірі 2 183, 55 грн.

Заява, зокрема, обґрунтована тим, що на даний час виконання судового рішення є ускладненим для ОСОБА_1 , та як вона є непрацюючою особою, дохід у неї відсутній, тоді як її майновий стан ускладнюється наявністю низки хронічних захворювань, які потребують безперервного дороговартісного лікування для підтримання життєдіяльності та запобігання критичному погіршенню стану здоров`я.

Тому виконання судового рішення одним платежем є для ОСОБА_1 надмірно обтяжливим та об`єктивно неможливим.

Спроба стягнення усієї суми одноразово призведе до порушення життєво важливих потреб боржника, а також потягне за собою негативні наслідки у виді накладення арешту на майно на єдині джерела існування (банківські рахунки), що остаточно позбавлять її можливості отримувати медичну допомогу.

З цим адвокат просила суд розстрочити виконання рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 16 січня 2026 року на один рік щомісячними платежами.

Позиція учасників справи

Заявник і її представник в судове засідання не прибули, про його дату, час і місце повідомлені належно, заявою від 31 березня 2026 року представник клопотала про розгляд заяви за відсутності сторони заявника.

Стягувач ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» про це судове провадження також був повідомлений належно, проте, правом висловити свою позицію щодо вимог заявника не скористався.

З огляду на що, суд, ураховуючи дані про належне сповіщення учасників справи про це судове провадження, забезпечивши їм можливість бути вислуханими, вважав за можливе прийняти рішення по суті порушеного питання за їх відсутності, у зв`язку із чим не здійснювати фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів.

Установлені фактичні обставини із даного питання

Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 16 січня 2026 року із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» стягнуто заборгованість у розмірі 29 846, 63 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500,00 грн. та судовий збір у розмірі 2 183, 55 грн.

Рішення набрало законної сили 17 лютого 2026 року.

18 лютого 2026 року за заявою стягувача судом видано електронні виконавчі листи на виконання вказаного судового рішення.

02 березня 2026 року приватним виконавцем Химичем О.М. відкрито ВП №80371510, ВП №800370911 та № ВП 8-370693 з виконання вказаного судового рішення.

Вже 16 березня 2026 року адвокат Лодига М.Т., діючи в інтересах ОСОБА_1 , подала заяву про розстрочення виконання судового рішення, із посиланням зокрема, на хронічні хвороби останньої та відсутність у неї доходів, надавши на підтвердження вказаного Реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за період з 1999 року по 2019 рік та довідки щодо стану здоров`я.

Правове регулювання питання

Вирішуючи порушене питання, суд враховує, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року № 18-рп/2012).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року № 11-рп/2012).

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997 року, пункт 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II).

Разом із цим, за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії», № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).

Національний закон передбачає у собі умови, за яких обов`язкове до виконання судове рішення може бут розстрочене.

Так, на підставі ч.1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Водночас, згідно із ч.3 ст. 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Частиною четвертою статті 435 ЦПК України передбачено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Тобто, закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочки виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

Тож, вирішуючи питання відстрочки чи розстрочки виконання рішення, суд повинен виходити із засад доцільності та необхідності захисту інтересів, насамперед, стягувача, права якого підтверджені судовим рішенням, але при цьому дотримувати баланс інтересів і боржника, на його право на розстрочку чи відстрочення виконання судового рішення.

У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконані провадження» роз`яснено, що при вирішенні заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Мотиви прийнятого судом рішенні у ключі встановлених ним обставин справи та застосованих правових норм

Проте, суд, вивчивши викладені у заяві мотиви і надані йому докази, вважає, що заява не підлягає до задоволення, оскільки сторона заявника, звертаючись із нею, діяла всупереч принципу недобросовісності.

Зокрема, ВС у постанові від 18 жовтня 2021 року у справі № 299/3611/19 вказав, що на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (постанова ВС від 08 травня 2018 року у справі № 910/1873/17).

Суд встановив, що спосіб викладу обставин у заяві і приховування реальних доходів заявника, вказують на відверте намагання сторони заявника ввести суд в оману стосовно дійсного майнового становища ОСОБА_2 .

Проте, сторона заявника не врахувала наявності у суду доступу до Державного реєстру фізичних осіб платників податків, із якого, зокрема, було установлено регулярне отримання ОСОБА_1 доходу від надання земельної ділянки в оренду, у т.ч. й від продажу нерухомого майна, внаслідок чого у 2024 році вона задекларувала значну суму доходу.

Тобто, викладені у заяві обставини є очевидно невідповідними дійсності, що свідчить про те, що звертаючись про розстрочку виконання судового рішення, сторона заявника приховала реальний майновий стан ОСОБА_1 .

При цьому, є очевидним, що ОСОБА_1 отримує пенсійні виплати, тоді як жодного документу про їх розмір суду надано не було.

Тоді як наданий Реєстр застрахованих осіб жодним чином не доводить факту відсутності доходів.

Стосовно хвороб ОСОБА_1 , то суд не побачив серед них тяжких захворювань у розумінні п.2 ч.4 ст. 434 ЦПК України, необхідність лікування яких значно ускладнює виконання судового рішення і зумовлює розстрочення його виконання.

Стосовно визначення ступеня вини ОСОБА_1 у виникненні спору, то суд враховує, що вона неналежно виконувала свої договірні зобов`язання щодо погашення кредитної заборгованості, хоча вона має доходи, у т.ч. у 2024 році очевидно могла здійснити погашення заборгованості, але знехтувала своїми фінансовими зобов`язаннями перед кредитором.

Натомість, не повернула навіть тіло кредиту, у т.ч. й первісному кредитору, а при розгляді справи в суді будувала свою позицію таким чином, щоб взагалі уникнути цивільно правової відповідальності, тим самим намагаючись ужити усіх заходів, щоб не повернути чужі кошти власнику, у т.ч. й використовуючи концепцію так званого «негативного доказу», посилаючись, зокрема, на відсутність доказів надання їй кредитних коштів первісним кредитором.

Тож, з мотивів, що викладені вище, суд не встановив дійсності жодної із обставин, передбачених ч.4 ст. 435 ЦПК України, які б могли зумовити розстрочення виконання судового рішення.

Тоді як на переконання суду заява подана із явними ознаками зловживання процесуальними правами та у спосіб, що вказує на неповагу до остаточного судового рішення, суду, прав та інтересів стягувача, який правомірно очікує реального задоволення своїх вимог.

Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії» наголошує, що право на звернення до суду, гарантоване статтею 6, також передбачає практичне виконання остаточних, обов`язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні. Отже, виконання судового рішення не може відстрочуватися на незаконних підставах.

Тому з урахуванням усіх наведених вище обставин, суд ухвалює про відмову у задоволенні цієї заяви, обґрунтовано вважаючи її безпідставною і поданою за процесуальної поведінки, що очевидно суперечить нормам ЦПК України.

З цих мотивів, керуючись ст.ст. 258-261, 435 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви адвоката Лодиги Марини Тарасівни в інтересах ОСОБА_1 про розстрочення виконання судового рішення відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання письмової апеляційної скарги на неї безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом 15 (п`ятнадцяти ) днів з дня її проголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Ірина Явіца