Рішення № 135388750, 03.04.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/26987/25

Провадження 2/127/5861/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Горбатюка В.В.,

за участю секретаря судового засідання Соушко Ю.О.,

представника відповідача - адвоката Пунько І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Єврокредит" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Єврокредит" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 01/10/2021 року Акціонерне товариство «МЕГАБАНК» (далі АТ «МЕГБАНК», Банк, Кредитодевець) та ОСОБА_1 (далі Боржник, Позичальник, Відповідач 1) уклали Кредитний договір № 85-008-866-2-21-Г з ануїтетними платежами. За умовами укладеного Кредитного договору, Кредитодавець (Банк) надає кредитні кошти (далі Кредит), в сумі та на умовах визначених Договором, які Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю, сплатити проценти за користування Кредитом та інші платежі згідно з додатками до Договору. Також, як визначено в самому Кредитному договорі, цей договір є договором приєднання до Правил обслуговування клієнтів в АТ «МЕГАБАНК»/Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, які розміщуються на офіційному сайті АТ «МЕГАБАНК»: www.megabank.ua. Розділом 2 Кредитного договору визначено умови та порядок надання кредиту. У відповідності до вказаних умов: · Кредит надається на строк з 01/10/2021 року до 30.09.2026 включно; · Загальний розмір кредиту складає 200000 гривень; · Процентна ставка за користування Кредитом, що нараховується на суму заборгованості (фіксована) складає 10.00% % річних; · Розмір комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості, в % від суми кредиту складає 2.80% % та сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця. Після укладення Кредитного договору Банк свої зобов`язання виконав у повному обсязі і видав Позичальнику кредитні кошти в сумі 200000 гривень. Позичальник виконав свої зобов`язання з повернення суми кредиту, оплати нарахованих процентів та комісії лише частково. Відповідно до умов Кредитного договору строк повернення всієї суми отриманого кредиту та сплати всіх нарахованих Банком платежів за кредитом мав остаточно спливати в погоджену сторонами кінцеву дату повернення кредиту, а саме 30.09.2026 року. Однак, Позичальник належним чином умови Кредитного договору не виконував і не Документ сформований в системі «Електронний суд» 27.08.2025 4 сплачував всі узгоджені платежі на погашення кредитної заборгованості. Кредитодавець має право вимагати повернення Кредиту у повному обсязі, строк виплати якого ще не настав, у разі затримання Позичальником сплати щомісячного платежу та/або процентів щонайменше на один календарний місць.

Таким чином, станом на день подання цієї позовної заяви, у Відповідача 1 перед Позивачем існує заборгованість за Кредитним договором у загальному розмірі 495 578,05 грн., яка складається з: - заборгованості за основним боргом (тілом кредиту) (в тому числі простроченим) в сумі 192046,87 грн.; - заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками (в тому числі простроченими) в сумі 124331,18 грн.; - заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями (в тому числі простроченими) в сумі 179200,00 грн. Вказана сума заборгованості за Кредитним договором розрахована Банком станом на 03.09.2024 року, і в подальшому Позивачем не змінювалась. Після 03.09.2024 року жодних додаткових нарахувань, в т.ч. комісій, процентів, штрафів Позивачем не проводилось.

03.09.2024 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 року, між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» (Новий кредитор) був укладений Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги. Таким чином, Новий кредитор ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» набув право вимоги до Боржників за Основними договорами, в тому числі і за Кредитним договором № 85-008-866-2-21-Г від 01/10/2021 року, відповідно до якого Боржником є ОСОБА_1 .

Взяті на себе зобов`язання Відповідачка у встановлені договорами строки не виконала, позичені кошти не повернула, у зв`язку з чим позивач змушений звернутися до суду з цією позовною заявою.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 02.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач 10.10.2025 подав відзив на позовну заяву. Відзив мотивовано тим, що відповідач не заперечує факту укладення 01.10.2021 між АТ «МЕГАБАНК» та нею кредитного договору № 85-008-866-2-21-Г, отримання кредитних коштів у сумі 200000 грн та переходу права вимоги за цим договором до позивача на підставі договорів відступлення права вимоги. Разом із тим відповідач вважає позовні вимоги такими, що підлягають лише частковому задоволенню, оскільки визнає обов`язок з повернення лише суми основного боргу в розмірі 192046,87 грн, однак заперечує проти стягнення нарахованих відсотків у сумі 124331,18 грн та комісії у сумі 179200,00 грн.

На обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що прострочення виконання зобов`язань за кредитним договором виникло з незалежних від неї причин. Зокрема, після початку повномасштабного вторгнення та запровадження воєнного стану у лютому 2022 року вона не мала можливості належно виконувати кредитні зобов`язання, а в подальшому, маючи намір здійснювати платежі, звернулась до відділення АТ «МЕГАБАНК», у якому оформлювався кредит, однак воно за вказаною адресою вже не знаходилось. При цьому жодної інформації про нове місцезнаходження відділення, засоби зв`язку чи порядок подальшого обслуговування клієнтів банком повідомлено не було. За доводами відзиву, відповідач також намагалася самостійно встановити контакт із банком через інформацію в мережі Інтернет, однак це результату не дало.

Крім того, відповідач посилається на те, що АТ «МЕГАБАНК» рішенням Національного банку України від 02.06.2022 було віднесено до категорії неплатоспроможних, а 21.07.2022 у банку відкликано ліцензії, у зв`язку з чим він фактично припинив надання банківських послуг. З огляду на це, на думку відповідача, після зазначеного періоду банк не мав правових підстав ані нараховувати проценти за користування кредитом, ані стягувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості, оскільки відповідні послуги фактично не надавалися.

Також у відзиві зазначено, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження фактичного надання банком послуг, за які нараховано щомісячну комісію. Відповідач вказує, що умови договору про сплату комісії за обслуговування кредитної заборгованості є несправедливими та нікчемними, оскільки така плата не пов`язана з реально наданими позичальнику послугами та встановлена всупереч вимогам законодавства про захист прав споживачів і про споживче кредитування. На підтвердження цієї позиції відповідач посилається, зокрема, на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 06.11.2023 у справі № 204/224/21.

У зв`язку з наведеним відповідач просить позов задовольнити частково, стягнувши з неї лише заборгованість за основним боргом у сумі 192046,87 грн, а в частині стягнення відсотків, комісії та витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Позивач 15.10.2025 надав відповідь на відзив на позовну заяву, яка мотивована тим, що позивач вважає заперечення відповідача необґрунтованими та такими, що не спростовують заявлених позовних вимог. Позивач зазначає, що відповідач фактично визнає частину позову, оскільки не заперечує укладення 01.10.2021 кредитного договору № 85-008-866-2-21-Г з АТ «МЕГАБАНК», отримання кредитних коштів у сумі 200000 грн, а також наявність непогашеної заборгованості за тілом кредиту у розмірі 192046,87 грн. При цьому, за твердженням позивача, до 01.02.2022 відповідач здійснювала регулярні платежі, загальна сума яких склала 7953,13 грн, а отже залишок основного боргу правомірно визначено у вказаному розмірі.

Заперечуючи доводи відзиву щодо неправомірності нарахування відсотків, позивач вказує, що заборгованість за відсотками обчислена відповідно до умов кредитного договору та підтверджується наданими до справи виписками по особовому рахунку і розрахунком заборгованості. Позивач посилається на те, що відповідач не надала власного контррозрахунку та не подала доказів, які б спростовували правильність здійснених банком нарахувань, а тому, на його думку, підстав для неврахування цих доказів немає.

Також позивач не погоджується з посиланням відповідача на те, що після віднесення АТ «МЕГАБАНК» до категорії неплатоспроможних та початку процедури ліквідації банк не мав права нараховувати відсотки. У відповіді на відзив зазначено, що введення тимчасової адміністрації чи ліквідації банку не припиняє дії кредитного договору та не звільняє позичальника від обов`язку повернення кредиту і сплати процентів у визначених договором розмірах. Позивач стверджує, що така правова позиція узгоджується з практикою Верховного Суду, на яку він посилається у своїх поясненнях.

Окремо позивач зазначає, що відповідач мала можливість виконувати кредитні зобов`язання і після початку ліквідації банку, оскільки інформація про ліквідацію АТ «МЕГАБАНК», реквізити для погашення заборгованості, контактні дані Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та банку були відкритими, загальнодоступними та оприлюдненими в офіційних джерелах. У зв`язку з цим позивач вважає безпідставними доводи про неможливість здійснення платежів через відсутність інформації про подальший порядок обслуговування кредиту.

Щодо заперечень проти стягнення комісії позивач зазначає, що умова про щомісячну комісію за обслуговування кредитної заборгованості була прямо передбачена кредитним договором, графіком платежів та паспортом споживчого кредиту, з якими відповідач була ознайомлена до підписання договору. На думку позивача, така комісія відповідає вимогам законодавства про споживче кредитування, оскільки належить до загальних витрат за кредитом. Позивач вказує, що відповідач частково сплачувала комісію, а саме у сумі 22400,00 грн, що, на його переконання, свідчить про прийняття нею цих умов договору. Загальна ж сума нарахованої комісії за період з 01.10.2021 по 01.09.2024, за твердженням позивача, склала 201600,00 грн, а непогашений залишок 179200,00 грн.

Підсумовуючи викладене, позивач просить суд врахувати наведені у відповіді на відзив доводи, відхилити заперечення відповідача та задовольнити позов у повному обсязі, стягнувши з відповідача заборгованість за тілом кредиту, відсотками, комісією, а також судові витрати, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Представник позивача у судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. У заявах по суті просив розглянути справу за відсутності позивача.

Представник відповідача у судовому засіданні просила відмовити у частині стягнення відсотків та комісій з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши письмові докази у справі в їх сукупності, заслухавши думку учасника справи, суд установив, що між сторонами виникли цивільні правовідносини, а саме правовідносини, що виникають на підставі укладеного договору позики, які регулюються відповідними нормами ЦК України.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способи захисту прав визначені ст. 16 ЦК України.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2 ст. 80 ЦПК України).

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язань (неналежне виконання).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Публічний договір - це договір в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. (ч. 1 ст. 633 ЦК України ).

Згідно з положеннями статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Суд установив, що 01 жовтня 2021 року між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №85-008-866-2-21-Г з ануїтетними платежами, який підписаний сторонами власноручно.

Із пункту 1.1 договору встановлено, що підписанням цього договору позичальник підтвердив прийняття у повному обсязі Публічної пропозиції АТ «МЕГАБАНК» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, згоду з його умовами та положеннями усіх додатків до нього, а також те, що у зв`язку з вільним доступом до публічної частини договору на сайті банку та у відділеннях банку відсутня необхідність у друкуванні публічної частини договору.

Відповідно до пункту 1.2 цей договір є договором приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

Відповідно до пунктів 1.3, 1.4 кредитного договору кредитодавець надає позичальнику кредитні кошти у сумі та на умовах, визначених договором, які позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі згідно з додатками до цього договору, а кредит надається на споживчі цілі шляхом видачі грошових коштів з каси банку готівкою.

Із розділу 2 «Умови та порядок надання кредиту» встановлено, що відповідно до пункту 2.2 кредит надається на строк з 01 жовтня 2021 року до 30 вересня 2026 року включно.

Пунктом 2.3 визначено, що загальний розмір кредиту становить 200000,00 грн. Відповідно до пункту 2.4 процентна ставка за користування кредитом, що нараховується на суму заборгованості, є фіксованою та становить 10,00 % річних. У пункті 2.5 зазначено, що орієнтовна реальна річна процентна ставка становить 70,51 %, а в пункті 2.6 визначено орієнтовну загальну вартість кредиту на дату укладення договору у розмірі 586804,65 грн.

Відповідно до пункту 2.8 договору розмір комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості становить 2,80 % від суми кредиту та сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця.

Пунктом 2.9 визначено, що розмір щомісячного платежу, який включає суму ануїтетного платежу, крім першого та останнього, а також суму щомісячної комісійної винагороди, становить 9927,40 грн і сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця.

Пунктом 2.12 визначено рахунок для сплати щомісячного платежу, штрафу, комісії та пені - UA443516290000000037394012223.

Пунктом 2.11 встановлено процентну ставку за користування кредитом понад строк, вказаний у пункті 2.2 договору, у розмірі 90 % річних.

Крім того, відповідно до пункту 2.13 договору у разі наявності простроченої заборгованості за договором процентна ставка становить 90 % річних та нараховується на суму простроченої заборгованості, починаючи з першого дня прострочення боргу.

Відповідно до пунктів 2.14, 2.15 договору перелік супровідних послуг кредитодавця в межах цього договору та їх вартість на дату укладення договору, а також перелік супровідних послуг третіх осіб в межах цього договору та їх вартість на дату укладення договору наведені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором.

Відповідно до пункту 3.2.3 позичальник зобов`язався своєчасно та в повній сумі сплачувати щомісячні платежі, а саме ануїтетні платежі та відповідні комісійні винагороди, при цьому перерахування грошових коштів на погашення ануїтетних платежів має бути здійснено не пізніше останнього робочого дня місяця.

Із пункту 3.3.4 договору встановлено, що кредитодавець має право без згоди позичальника повністю або частково передати (відступити) свої права та зобов`язання за цим договором, а також за правочинами, пов`язаними із забезпеченням виконання зобов`язань за цим договором.

Відповідно до пункту 3.3.5 кредитодавець має право вимагати повернення кредиту в повному обсязі, строк виплати якого ще не настав, у разі затримання позичальником сплати щомісячного платежу та/або процентів щонайменше на один календарний місяць.

Відповідно до пункту 4.4 договору у разі порушення строків сплати ануїтетних платежів та комісійної винагороди понад 90 календарних днів кредитодавець обліковує заборгованість за кредитом у повному обсязі на відповідному рахунку простроченої заборгованості. Цим же пунктом сторони погодили, що при цьому правовідносини сторін за договором не втрачають своєї чинності та діють протягом строку дії договору, а також що з цього моменту кредитодавець припиняє нарахування щомісячної комісійної винагороди, а процентна ставка за кредитом встановлюється в розмірі, визначеному пунктом 2.11 договору, тобто 90 % річних.

Пунктом 8.2 договору визначено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 30 вересня 2029 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань.

Відповідно до пункту 8.3 закінчення строку договору не звільняє позичальника від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

У заключній частини договору в розділі реквізитів сторін зазначено місцезнаходження кредитодавця: 61002, м. Харків, вул. Алчевських, 30, код ЄДРПОУ 09804119, а також відомості про Вінницьке центральне регіональне відділення АТ «МЕГАБАНК» за адресою: м. Вінниця, вул. Замостянська, 33. У реквізитах позичальника зазначено, зокрема, адресу реєстрації АДРЕСА_1 , паспортні дані та реєстраційний номер облікової картки платника податків. Також міститься запис: «Один оригінал цього договору мною отриманий 01 жовтня 2021 р.», після чого міститься підпис позичальника.

До матеріалів справи долучено паспорт споживчого кредиту, який містить інформацію, що надавалася відповідачу до укладення кредитного договору, зокрема щодо умов кредитування, загальної вартості кредиту для споживача, реальної річної процентної ставки, порядку повернення кредиту та графіка платежів.

Матеріали справи містять заяву на видачу готівки № TR.318.2757.56313.46 від 01 жовтня 2021 року, відповідно до якої банком отримувача є АТ «МЕГАБАНК», а отримувачем зазначена ОСОБА_1 . Зміст указаної заяви на видачу готівки підтверджує видачу відповідачу грошових коштів у розмірі 200000 грн.

Поміж іншого матеріали справи містять копію паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_1 та копію довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків, які містять відомості про особу відповідача.

Також у матеріалах справи наявна заява-анкета на отримання кредиту, яка містить загальну інформацію про клієнта ОСОБА_1 , відомості щодо запитуваного кредиту, інформацію про фінансовий стан клієнта, місце її роботи та інші додаткові відомості. Вказана заява-анкета підписана сторонами власноручними підписами.

Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 01.10.2021 року, складеної Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» станом на 03.09.2024 року за кредитним договором № 85-008-866-2-21-Г від 01.10.2021 року заборгованість відповідача становить 495578,05 грн, з яких: 192046,87 грн - заборгованість за основним боргом (тілом кредиту), 124331,18 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками, 179200,00 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями.

Також до матеріалів справи долучено виписки по особових рахунках боржника, які, за своїм змістом, містять записи щодо руху коштів за кредитним зобов`язанням, у тому числі відомості про зарахування та списання коштів, проведені банківські операції та дані щодо стану заборгованості.

Суд звертає увагу, що Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін`юсту від 12.04.2012 № 578/5, а також позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 554/4300/16-ц, якою крім того зроблено висновок, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій, а тому є належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Суд установив, що 09 липня 2024 року за результатами відкритих торгів (аукціону) оформлено протокол електронного аукціону № GFD001-UA-20240618-01260, копія якого долучена до матеріалів справи.

Між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» 03 вересня 2024 року укладено договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, копія якого міститься в матеріалах справи.

Відповідно до пункту 1 цього договору банк відступає новому кредитору належні банку права вимоги до боржників, зазначених у додатку № 1 до договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами та іншими основними договорами.

Відповідно до пункту 2 договору новий кредитор у день укладення цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів відповідно до пункту 4 договору, набуває усі права кредитора за основними договорами, у тому числі право вимагати належного виконання боржниками зобов`язань, сплати грошових коштів, процентів, неустойки, пені, штрафів та сум, передбачених статтею 625 ЦК України.

Відповідно до пункту 4 договору сторони домовились, що за відступлення прав вимоги новий кредитор сплачує банку грошові кошти у сумі 21723211,51 грн. Пунктом 14 договору передбачено, що він набуває чинності з дати його підписання сторонами і скріплення відтисками печаток сторін.

На підтвердження виконання умов договору № GL1N426240 до матеріалів справи долучено платіжну інструкцію № 66895 від 31.07.2024 року на суму 23425777,00 грн, у призначенні платежу якої зазначено, що оплату здійснено за лот GL1N426240 відповідно до протоколу GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 року.

Також у матеріалах справи міститься витяг з Додатку № 1 до договору № GL1N426240 про відступлення прав вимоги від 03.09.2024 року щодо відповідача, зі змісту якого вбачається включення права вимоги за кредитним договором № 85-008-866-2-21-Г від 01.10.2021 року до переліку прав вимоги, що відступалися.

До матеріалів справи долучено свідоцтво про реєстрацію фінансової установи щодо ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» та витяг із Державного реєстру фінансових установ про видачу ліцензії для здійснення діяльності з надання фінансових послуг щодо ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС», які містять відомості про статус вказаної юридичної особи як фінансової установи.

27 грудня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» укладено договір № 1/12 про відступлення прав вимоги, копія якого міститься в матеріалах справи.

Відповідно до пункту 1 цього договору первісний кредитор відступає новому кредитору належні йому права вимоги до боржників, зазначених у додатку № 1 до договору, у тому числі права вимоги за кредитними договорами.

Відповідно до пункту 2 цього договору новий кредитор набуває усі права кредитора за основними договорами, включаючи право вимагати належного виконання боржниками зобов`язань, сплати грошових коштів, процентів, неустойки, пені, штрафів та інших платежів. Права вимоги переходять від первісного кредитора до нового кредитора з моменту підписання сторонами цього договору та додатку № 1 до нього. Пунктом 14 договору передбачено, що цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та скріплення відтисками печаток сторін.

Також до матеріалів справи долучено додаткову угоду № 1 від 23 травня 2025 року до договору № 1/12 про відступлення прав вимоги від 27.12.2024 року, якою пункт 4 договору викладено у новій редакції. Відповідно до цієї додаткової угоди сторони погодили, що за відступлення прав вимоги новий кредитор сплачує первісному кредитору грошові кошти у сумі 22730000,00 грн, при цьому оплата здійснюється з розстроченням платежу, а саме: до 31 грудня 2024 року включно має бути сплачений аванс у сумі 8030000,00 грн, а до 31 серпня 2025 року включно - залишок суми в розмірі 14700000,00 грн.

На підтвердження часткової оплати за договором № 1/12 до матеріалів справи долучено платіжну інструкцію № 1074 від 27.12.2024 року, яка, як зазначено у позовній заяві, підтверджує сплату авансу за вказаним договором.

Також у матеріалах справи міститься витяг з Додатку № 1 до договору № 1/12 про відступлення прав вимоги від 27.12.2024 року щодо відповідача, зі змісту якого вбачається включення права вимоги за кредитним договором № 85-008-866-2-21-Г від 01.10.2021 року, укладеним із ОСОБА_1 , до переліку прав вимоги, що перейшли до ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ».

До матеріалів справи долучено свідоцтво про реєстрацію фінансової установи щодо ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ», виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ», а також витяг із Державного реєстру фінансових установ про видачу ліцензії для здійснення діяльності з надання фінансових послуг щодо ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ», які містять відомості про правовий статус позивача.

Факт укладення кредитного договору між відповідачем та первісним кредитором, отримання відповідачем кредитних коштів, а також наявність заборгованості за тілом кредиту у розмірі 192046,87 грн відповідач не спростовує та в цій частині позовні вимоги визнає.

Також суд вважає, що наданими письмовими доказами підтверджується факт відступлення права вимоги за кредитним договором № 85-008-866-2-21-Г від 01.10.2021 року від АТ «МЕГАБАНК» до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС», а в подальшому - до ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ».

За таких обставин суд вважає, що у частині стягнення заборгованості за тілом кредиту з відповідача на користь позивача позовні вимоги необхідно задовольнити.

У матеріалах справи міститься розрахунок заборгованості за кредитним договором №85-008-866-2-21-Г станом на 03.09.2024 року, здійснений АТ «МЕГАБАНК», який складається з кількох таблиць щодо нарахування процентів та комісії за користування кредитом.

Так, у вказаному розрахунку міститься таблиця розрахунку заборгованості по відсотках за користування кредитом, у якій відображено нарахування за період з 01.10.2021 року по 02.09.2024 року. Із змісту цієї таблиці встановлено, що в колонці щодо ставки процентів річних зазначено 10 %, відображено суму заборгованості за кредитом, суму нарахованих відсотків, а також суму, що підлягає сплаті позичальником. Загальна сума нарахованих у цій таблиці відсотків становить 47939,32 грн, при цьому у графі щодо фактично сплачених сум зазначено 6766,87 грн.

Крім того, наданий розрахунок містить іншу таблицю, також із назвою розрахунок заборгованості по відсотках за користування кредитом, у якій відображено нарахування за період з 01.08.2022 року по 02.09.2024 року. У цій таблиці у графі щодо ставки процентів річних зазначено 90 %, відображено суму заборгованості за кредитом, суму нарахованих відсотків та суму, що підлягає сплаті позичальником. У графі щодо фактично сплачених сум відомості відсутні. Загальна сума нарахованих відсотків за цією таблицею становить 83158,73 грн.

Також у складі вказаного розрахунку міститься таблиця розрахунку заборгованості по комісії за користування кредитом, у якій зазначено період нарахування з 01.10.2021 року по 02.09.2024 року, суму заборгованості по кредиту 200000,00 грн, ставку комісії 2,8 %, а також щомісячне нарахування комісії у розмірі 5600,00 грн. Із наведеної таблиці вбачається, що всього нараховано комісії у сумі 201600,00 грн, а фактично сплачено позичальником 22400,00 грн.

Зі змісту наведеного розрахунку встановлено, що нарахування процентів та комісії АТ «МЕГАБАНК» здійснювалося з урахуванням умов кредитного договору, якими, зокрема, передбачено фіксовану процентну ставку 10 % річних за користування кредитом, процентну ставку 90 % річних за користування кредитом понад строк, вказаний у пункті 2.2 договору, а також процентну ставку 90 % річних на суму простроченої заборгованості, починаючи з першого дня прострочення боргу, і щомісячну комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 2,8 % від суми кредиту.

Однак суд частково не погоджується із такими нарахуваннями з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом частини першої статті 1048 ЦК України проценти є платою за користування наданими коштами, а частина перша статті 1050 ЦК України передбачає, що у разі своєчасного неповернення суми позики наслідки такого прострочення визначаються статтею 625 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду у своїй практиці розмежувала проценти як плату за правомірне користування коштами та проценти/платежі як наслідок прострочення грошового зобов`язання; у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 Велика Палата зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або у разі пред`явлення вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, а в охоронних правовідносинах інтереси кредитора забезпечуються статтею 625 ЦК України.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 р. у справі №910/1238/17 касаційний суд, формуючи практику, дійшов такого висновку: «проценти за користування кредитом - проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначені у договорі. Такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник. Порядок їх виплати врегульований ч. 1 ст. 1048 ЦК України.

Проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами проценти, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, порядок виплати якого врегульований ч. 2 ст. 625 ЦК України..».

Велика Палата Верховного Суду дійшла до вказаного висновку з тих мотивів, що поведінка боржника не може бути одночасно правомірною і неправомірною, тобто виключається одночасне застосування ст. 1048 та ст. 625 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду у справі №910/4518/16 наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Суд установив, що умовами спірного кредитного договору сторони погодили дві різні за правовою природою процентні ставки: пунктом 2.4 договору встановлено фіксовану ставку 10 % річних як плату за користування кредитом у межах строку кредитування, тоді як пунктами 2.11, 2.13 та 4.4 договору передбачено ставку 90 % річних у разі користування кредитом понад строк та у разі наявності простроченої заборгованості. Отже, з самого змісту договору встановлено, що ставка 90 % річних пов`язана не зі звичайним, належним виконанням договору, а саме з порушенням позичальником строків виконання грошового зобов`язання, тобто із простроченням. За своєю правовою природою такі нарахування є наслідком прострочення грошового зобов`язання, а тому підлягають оцінці з урахуванням статті 625 ЦК України та спеціальних правил, встановлених на період воєнного стану.

Відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за кредитним договором позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Верховний Суд у судовій практиці щодо розгляду справ, пов`язаних із війною, окремо звернув увагу, що неустойка та інші платежі, нараховані починаючи з 24.02.2022 за прострочення виконання таких договорів, підлягають списанню. Цей підхід відображений, зокрема, у постанові КГС ВС від 06.09.2023 у справі № 910/8349/22.

У справі, що розглядається, позивач просить стягнути 90 % річних за період з 01.08.2022 по 02.09.2024, тобто повністю за період дії воєнного стану. За таких обставин суд доходить висновку, що нарахування процентів у розмірі 90 % річних як платежу, безпосередньо пов`язаного з простроченням виконання грошового зобов`язання, не підлягає задоволенню.

Посилання відповідача на те, що саме перебування АТ «МЕГАБАНК» у процедурі ліквідації автоматично унеможливлювало будь-які нарахування за кредитним договором, суд не бере за самостійну і достатню підставу для відмови у позові в цілому. Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» прямо передбачає, що з дня початку процедури ліквідації Фонд, безпосередньо або через уповноважену особу, здійснює повноваження органів управління банку та вживає заходів до повернення заборгованості позичальників перед банком. Отже, сам по собі факт ліквідації банку не припиняє кредитне зобов`язання і не звільняє позичальника від обов`язку повернути кредит та сплатити ті платежі, які є правомірно нарахованими та доведеними належними доказами.

Щодо вимог про стягнення комісії суд виходить із такого.

Частина друга статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» дійсно відносить до загальних витрат за споживчим кредитом, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Водночас частина перша статті 11 цього Закону покладає на кредитодавця обов`язок безоплатно на вимогу споживача надавати інформацію про поточний розмір заборгованості, надавати виписку щодо погашення заборгованості та іншу інформацію, передбачену законом і договором, а частина п`ята статті 12 встановлює, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у постанові від 06.11.2023 у справі №204/224/21 дійшла висновку, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності і переліку додаткових та супутніх банківських послуг, за які встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту, то відповідні положення договору є нікчемними.

У цьому випадку пункт 2.8 договору містить лише загальне формулювання про щомісячну комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 2,8 % від суми кредиту, а пункти 2.142.15 відсилають до Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором.

Водночас із поданих позивачем матеріалів суд не встановив конкретного переліку тих додаткових або супутніх послуг, які щомісячно фактично надавалися відповідачу саме як окрема платна послуга та за які позивач просить стягнути 179200,00 грн.

Крім того, пункт 4.4 кредитного договору прямо передбачає, що у разі порушення строків сплати ануїтетних платежів та комісійної винагороди понад 90 календарних днів кредитодавець припиняє нарахування щомісячної комісійної винагороди, тоді як із наданого позивачем розрахунку вбачається нарахування комісії за весь період з 01.10.2021 по 02.09.2024. За таких обставин вимоги про стягнення заборгованості за комісією не ґрунтуються на належних та достатніх доказах і задоволенню не підлягають.

Як зазначено вище, суд не встановив підстав для відмови у стягненні тіла кредиту, оскільки факт укладення кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів та наявність непогашеної заборгованості за основним боргом у розмірі 192046,87 грн підтверджені матеріалами справи та не заперечуються відповідачем у цій частині.

Також суд вважає доведеними вимоги про стягнення процентів за користування кредитом лише у межах базової договірної ставки 10 % річних, погодженої сторонами в пункті 2.4 договору.

Із поданого позивачем розрахунку встановлено, що загальна сума нарахованих за цією ставкою процентів становить 47939,32 грн, а фактично сплачено відповідачем 6766,87 грн, у зв`язку з чим несплачений залишок процентів за користування кредитом становить 41172,45 грн.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що кредитна заборгованість визначається умовами договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка доведена і щодо якої у суду немає сумніву; при незгоді з розрахунком позивача суд не позбавлений можливості самостійно визначити належний до стягнення розмір заборгованості.

Отже, з урахуванням встановлених обставин справи, умов кредитного договору, положень Цивільного кодексу України, Закону України «Про споживче кредитування» та наведених правових висновків Верховного Суду, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню: з відповідача підлягає стягненню заборгованість за основним боргом у розмірі 192046,87 грн та заборгованість за процентами за користування кредитом, нарахованими за ставкою 10 % річних, у розмірі 41172,45 грн, а всього 233219,32 грн.

У задоволенні позовних вимог про стягнення процентів, нарахованих за ставкою 90 % річних, а також заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості потрібно відмовити.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Визначаючись з розподілом витрат на правничу допомогу відповідно до вимог ст. 137, 141 ЦПК України, суд враховує, що справа є незначної складності, обсяг підготовлених та наданих доказів є незначним, справа розглядалась в порядку спрощеного провадження за відсутності сторін, позов задоволено частково, а тому суд вважає доцільним стягнути з відповідача на користь позивача 3000 гривень витрат на правничу допомогу. Саме такий розмір витрат, на переконання суду, є об`єктивним, співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2798,63 грн (пропорційно розміру задоволених позовних вимог - позов задоволено на 47,06 %).

Керуючись вимогами статей 81, 141, 259, 263, 264, 265, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Єврокредит" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Єврокредит" заборгованість за Кредитним договором № 85-008-866-2-21-Г у розмірі 233219 (двісті тридцять три тисячі двісті дев`ятнадцять) гривень 32 копійки, що складається із: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 192046,87 грн, заборгованості за відсотками в розмірі 41172,45 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Єврокредит" витрати на сплату судового збору в розмірі 2798,63 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення чи складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК Єврокредит", код ЄДРПОУ 40932411, місцезнаходження: Україна, 49001, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пров. Ушинського, буд. 1, офіс 105.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя В. В. Горбатюк