Ухвала суду № 135388697, 02.04.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/12118/22

Провадження №1-кп/127/369/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_3 ,

сторони захисту: адвоката ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 ,

інших учасників судового провадження представника потерпілої: адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 12 кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтею 257, частиною четвертою статті 187 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебувають матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтею 257, частиною четвертою статті 187 Кримінального кодексу України (далі КК).

Прокурор у судовому засіданні підтримав подане на електронну адресу суду клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту цілодобово. Клопотання мотивоване тим, що ризики, які існували на час обрання обвинуваченому запобіжного заходу, на цей час не відпали. Вважає, що подане на електронну адресу суду клопотання сторони захисту про зміну застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу розглянуте бути не може у зв`язку з недотриманням порядку його направлення до суду.

Представник потерпілої адвокат ОСОБА_6 клопотання прокурора щодо продовження застосованого запобіжного заходу підтримав.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_4 підтримав направлене на електронну адресу суду клопотання адвоката ОСОБА_7 про зміну застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на особисте зобов`язання, з підстав, викладених у клопотанні.

Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні подане клопотання підтримав та просив його задовольнити. Зауважив, що його матері та сестрі діагностовані онкологічні захворювання у зв`язку з чим необхідне проведення хірургічного втручання. Зауважив, що інші близькі родичі, які б могли здійснювати догляд за матір`ю та сестрою, відсутні.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов до такого висновку.

Згідно з частиною першою статті 331 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

При цьому частиною другою статті 331 КПК регламентовано, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Крім того, суд враховує, що частиною третьою статті 331 КПК визначено, що за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.

Порядок продовження строку тримання під вартою регламентований статтею 199 глави 18 КПК, зокрема частиною першою зазначеної статті визначено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. При цьому суд враховує, що частина третя статті 199 КПК є відсильною нормою щодо статті 184 КПК. Зі змісту частини другої статті 184 КПК випливає, що копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

Строк дії, обраного до обвинуваченого запобіжного заходу спливає 14.04.2026. Наданий суду примірник клопотання не містить відмітки про його завчасне вручення обвинуваченому. При цьому відповідне клопотання до суду було подане до суду електронною поштою 02.04.2026, тобто в день судового засідання. Отже, стороною обвинувачення зазначені вище вимоги кримінально-процесуального законодавства дотримані не були, разом з тим суд враховує, що сторона захисту не заперечувала проти розгляду клопотання прокурора, не погоджуючись з його доводами. Натомість чинне кримінально-процесуальне законодавство не містить застережень, згідно з якими порушення порядку звернення з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу спричиняє відмову в задоволенні клопотання або ж залишення клопотання без розгляду. Крім того, зі змісту статті 350 КПК випливає, що клопотання учасників судового провадження розглядаються судом після того, як буде заслухана думка щодо них інших учасників судового провадження, про що постановляється ухвала.

У постанові від 22.02.2021 (справа № 991/1226/21) Верховний Суд звернув увагу на те, що КПК не передбачає відмови у продовженні строку запобіжного заходу через пропущення прокурором строку звернення з клопотанням.

Саме тому, суд вважає за необхідне вирішити клопотання прокурора по суті й надати доводам сторін відповідну правову оцінку.

Оцінюючи доводи прокурора про неприйнятність клопотання сторони захисту про зміну застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу, суд вважає за доцільне зауважити таке.

Відповідно до частини першої статті 201 КПК підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Згідно з частиною другою статті 201 КПК копія клопотання та матеріалів, якими воно обґрунтовується, надається прокурору не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

З поданого до суду клопотання випливає, що останнє було направлене до суду через «електронний суд» 02.04.2026. Відомості, які б свідчили про направлення копії зазначеного клопотання прокурору, суду не надані. Разом з тим, суд вище зауважував, що приписами статті 350 КПК визначений обов`язок вирішити клопотання після того, як буде заслухана думка щодо нього інших учасників судового провадження. Прокурор не клопотав про відкладення судового розгляду справи для ознайомлення з поданими до клопотання матеріалами, натомість висловив свої заперечення щодо суті клопотання. Тому суд вважає за можливе здійснити розгляд клопотання по суті, надавши правову оцінку твердженням сторін кримінального провадження.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення чи відмови у задоволенні клопотання прокурора та захисника щодо запобіжного заходу, суд враховує положення частини першої статті 177 та частини першої статті 178 КПК, пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997.

Питання щодо мети і підстав застосування запобіжних заходів регламентовані статтею 177 КПК. Зокрема, з частини першої статті 177 КПК випливає, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Як слідує зі змісту частини другої статті 177 КПК, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Також суд враховує, що відповідно до частини першої статті 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

ЄСПЛ у своїй прецедентній практиці вказує на те, що в розумінні Конвенції є обґрунтованою підозрою. Зокрема, для обґрунтованої підозри повинні бути факти або інформація, які б переконали неупередженого спостерігача в тому, що ця особа, можливо, вчинила злочин (п. 175, справа «Нечипорук і Йонкало проти України»; п. 32, справа «Fox, CampbellandHartley v. the UK»; п. 88, справа «IglarMammadov v. Azerbaijan»; п. 42 «Котій проти Украхни»; п. 51, справа «Erdagos v. Turkey»; п. 48 «Cebotari v. Moldova»).

Разом з тим, суд враховує, що для вирішення питання щодо можливої причетності обвинуваченого до вчинення інкримінованого йому злочину здійснюється саме на виконання вимог пункту 1 та 2 частини першої статті 91 КПК, якою визначено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

При цьому частиною першою статті 94 КПК визначено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Суд враховує, що частиною першою статті 91 КПК визначено перелік питань, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, а статтею 92 КПК визначено обов`язок доказування зазначених обставин. Разом з тим, порядок подання доказів суду та їх подальше дослідження регламентований § 3 Глави 28 КПК, тобто під час розгляду кримінального провадження по суті.

Отже, вирішення питання щодо обґрунтованості підозри обвинуваченого потребує дослідження доказів у їх сукупності. Натомість, на цей час розгляд кримінального провадження не завершений, а тому вирішення цього питання на цій стадії судового процесу є передчасним і може призвести до порушення приписів, закріплених у частині шостій статті 22 КПК, якою регламентовано, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Вирішуючи питання щодо наявності ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК, суд враховує, що ЄСПЛ звернув увагу на те, що ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання; він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою (п. 21, справа «Подвезько проти України»).

Обвинувачений, заперечуючи проти задоволення клопотання прокурора, зауважив, що згідно з результатами медичних обстежень його матері та сестрі діагностовані онкологічні захворювання. Наведені твердження обвинуваченого ОСОБА_5 узгоджуються з наданими копіями медичних документів на ім`я ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Тому доводи обвинуваченого у цій частині суд вважає слушними. Крім того, сторона захисту в судовому засіданні звернула увагу суду на те, що не допитою залишилась лише один свідок сторони захисту дружина обвинуваченого, з якою останній проживає за однією адресою. Тому твердження прокурора, на переконання сторони захисту щодо можливого позапроцесуального спілкування обвинуваченого із зазначеним свідком позбавлені будь-якого сенсу. Суд вважає таке твердження сторони захисту слушним.

Оцінюючи доводи сторони захисту в частині необхідності зміни застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу з домашнього арешту на особисте зобов`язання, суд вважає за доцільне зауважити таке.

З матеріалів кримінального провадження випливає, що з метою реалізації права обвинуваченого на підтримання належного стану здоров`я суд неодноразово надавав обвинуваченому можливість відвідування відповідних медичних закладів та установ. Також суд за клопотанням сторони захисту з метою реалізації права на захист надавав обвинуваченому дозвіл на поїздку до м. Києва для зустрічі з його захисниками. При цьому з матеріалів кримінального провадження випливає, що ОСОБА_5 обвинувачений у вчиненні особливо тяжких злочинів. Суд враховує, що під час досудового розслідування ОСОБА_5 у зв`язку з ухиленням від слідства був оголошений у розшук. Доводи сторони захисту в частині правомірності такого розшуку потребують дослідження усіх наданих суду матеріалів, а тому це питання буде вирішене судом у нарадчій кімнаті. Тому на цій стадії судового процесу такі доводи суд вважає передчасними.

Оцінюючи доводи сторін кримінального провадження, суд вважає, що стороною обвинувачення не доведено, що застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період доби не здатне реалізувати забезпечення мети запобіжного заходу, передбаченої статтею 177 КПК. Саме тому за відсутності доказів неможливості забезпечення кримінального провадження за умови застосування іншого, ніж домашній арешт цілодобово, запобіжного заходу, суд вважає слушними доводи сторони захисту про доцільність послаблення застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу. Разом з тим, суд вважає, що наразі правові підстави для зміни застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу з домашнього арешту на особисте зобов`язання відсутні. Тому суд вважає за доцільне застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби.

При цьому суд вважає за доцільне продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 строк дії покладених на нього обов`язків, передбачені пунктами 1-4, 8, 9 частини п`ятої статті 194 КПК.

Згідно з приписами речення першого частини шостої статті 181 КПК строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до речення першого частини сьомої статті 194 КПК обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців.

Отже, строк дії ухвали суду в частині застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та покладення на нього процесуальних обов`язків визначених частиною п`ятою статті 194 КПК, не може перевищувати двох місяців.

Керуючись статтями 331, 371 КПК, суд

УХВАЛИВ:

Змінити застосований до обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід з домашнього арешту цілодобово на домашній арешт в певний період доби, а саме з 22:00 години по 07:00 години наступної доби за адресою: АДРЕСА_1 .

Строк дії запобіжного заходу складає 60 днів, тобто з 02 квітня 2026 року до 23:59 годину 01 червня 2026 року.

Відповідно до пунктів 1-4, 8, 9 частини п`ятої статті 194 Кримінального процесуального кодексу України покласти на ОСОБА_5 такі зобов`язання: прибувати на виклики до суду за першою ж вимогою на визначений час; не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду; повідомляти суд про зміну місця свого проживання; утримуватись від спілкування зі свідками кримінального провадження до здійснення їхнього допиту в судовому засіданні, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.

Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.

Суддя: