Ухвала суду № 135388434, 02.04.2026, Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 129/2431/23

Провадження № 1-кп/147/16/26

УХВАЛА

іменем України

02 квітня 2026 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

із секретарем ОСОБА_4 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника адвоката ОСОБА_7 ,

під час розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22023150000000140 від 28 лютого 2023 року, про обвинувачення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Тростянецького районного суду Вінницької області перебуває зазначене вище кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_6 за ч.2 ст.111 КК України.

Розгляд справи призначено на 12:00 годину 02 квітня 2026 року.

02 квітня 2026 року через канцелярію суду надійшло клопотання прокурора Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_5 про продовження запобіжного заходу, обраного щодо обвинуваченого ОСОБА_6 у виді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави. Подане клопотання обгрунтоване продовженням існування ризиків, передбачених пунктами 1, 4, 5 частини 1 статті 177 КПК України. Прокурор стверджує, що запобігти настанню вказаних ризиків неможливо застосуванням більш м`яких запобіжних заходів. Прокурор зазначає, що ч. 6 ст. 176 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого в тому числі ст. 111 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, у виді тримання під вартою.

У ході судового засідання даного кримінального провадження прокурор ОСОБА_5 подане клопотання підтримав, просив його задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_6 зазначив, що прокурор вкотре заявляє незмінне клопотання, ризики не обґрунтовані, нічим не підтвердженні, його думка не враховується, хоча він заперечує причетність до інкримінованого йому правопорушення, натомість досудове розслідування проводилось поверхнево і з численними порушеннями норм кримінально процесуального законодавства.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 зазначила, що заперечує проти заявленого клопотання просить в його задоволенні відмовити. Вказує, що обвинувачений довгий час перебуває під вартою без вироку, ризики зазначені прокурором не підтверджені жодними доказами. ОСОБА_6 не визнає свою вину, а тому в його інтересах доводити перед судом свою невинуватість, а тому немає підстав для ухилення від суду чи вчиненні нових правопорушеннь, або перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Суд, вислухавши доводи учасників справи, дослідивши матеріали справи, та подані клопотання дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Підставою для продовження запобіжного заходу в силу вимог ст. 199 КПК України, є обставини, які свідчать про те, що ризики які виправдовують тримання особи під вартою не зменшились.

Строк дії запобіжного заходу спливає 09.04.2026. До 09.04.2026 закінчити розгляд вказаного вище кримінального провадження неможливо, судом досліджуються речові докази, є невирішені клопотання сторони захисту про призначення у справ судової експертизи, свідки не допитані, як і не допитаний сам обвинувачений.

Враховуючи, що строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 спливає 09.04.2026, судове провадження не може бути завершене до спливу цього строку, жодних підстав для зміни застосованого обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою на інший більш м`який на даний час не має і стороною захисту докази на підтвердження цих підстав суду надані не були.

За змістом положень статтей 177, 178 КПК України та практики Європейського Суду з прав людини, та з урахуванням конкретних обставин справи, характеру та обставин вчинення інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_6 діянь, як вони сформульовані у обвинуваченнях, що містять ознаки небезпечного характеру, оскільки можуть завдати реальної та значної шкоди обороноздатності України, що може призвести до тяжких наслідків, зокрема зруйнування чи пошкодження військових об`єктів та об`єктів інфраструктури, суд дійшов висновку про те, що продовжують існувати ризики передбачені ст.177 КПК України, а саме: це переховування обвинуваченого від суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення інших кримінальних правопорушень.

Стосовно наявності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений ОСОБА_6 може переховуватись від суду колегія суддів звертає увагу на таке. Судом враховується реальне існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого ОСОБА_6 переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що він, з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що військова агресія проти України, є обставиною (ризиком), яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Суворість покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти або повторного вчинення злочинів («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. Водночас зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.

Суд також бере до уваги відомості щодо особи обвинуваченого, а саме те, що він раніше несудимий, неодружений, військовослужбовець, має постійне місце реєстрації та проживання, його стан здоров`я.

На час розгляду клопотання прокурора матеріали справи не містять будь-яких даних, що поточний стан його здоров`я ОСОБА_6 перешкоджає перебуванню в ізоляції від суспільства. Таких даних не надано і стороною захисту.

Таким чином судом встановлено, що існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Щодо ризиків, передбачених п.4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів зазначає таке.

Що стосується ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, суд враховує, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні дій спрямованих на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній безпеці України шляхом надання іноземній державі допомогти в проведенні підривної діяльності проти України. На даний час не встановлено повне коло осіб, з якими обвинувачений міг діяти, а також вживаються відповідні слідчі (розшукові) заходи, спрямовані на притягнення їх до відповідальності. Крім того, обвинувачений, перебуваючи на свободі, матиме доступ до мережі Інтернет, що не виключає можливості продовження злочинної діяльності. Тому ОСОБА_6 обвинувачений, усвідомлюючи тяжкість обвинувачення та правові наслідки у разі доведення його вини у вчиненні інкримінованого злочину, може самостійно або заручившись підтримкою інших осіб, здійснити незаконний вплив на свідків з боку обвинуваченого ОСОБА_6 щодо дачі на його користь виправдовувальних показань. Ці обставини свідчать про наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст.177 КПК України.

Щодо наявності ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд зазначає про те, що РФ продовжує на території України повномасштабну збройну агресію, тривають бойові дії. Непродовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою може нести ризик продовженню злочинної діяльності, яка інкримінується ОСОБА_6 .

Таким чином, обставини, які свідчать про наявність ризиків передбачених п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на цей час не змінилися, а отже, ці ризики не зменшилися, і разом з наявністю обґрунтованої підозри є підставами для продовження строку запобіжного заходу.

Виходячи з вказаних міркувань такі ризики є реальним та існуючими, тому наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.

На даний час виникла необхідність у продовженні застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так як наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України не зменшилась.

Згідно із ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Під час вирішення питання про продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, передбачені ст.178 КПК України, а також вагомість наявних доказів, якими вони обґрунтовуються.

За змістом ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики ЄСПЛ, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до вимог ч.6 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями109-114-2,258-258-6,260,261,437-442-1КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (тримання під вартою).

Отже, в даному випадку суд констатує безальтернативність запобіжного заходу згідно із ч. 6 ст.176 КПК України.

Оцінюючи доводи обвинуваченого і захисника щодо тривалого перебування ОСОБА_6 під вартою, не підтвердження ризиків зазначених у клопотанні, колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки станом на теперішній час, запропонований стороною обвинувачення запобіжний захід є співмірним з інкримінованим вказаній обвинуваченому кримінальним правопорушенням, тяжкістю висунутого йому обвинувачення, оскільки ураховуючи існування станом на теперішній час умов воєнного стану та триваючу збройну агресію РФ проти України, в контексті наведених вище приписів ч.6 ст.176 КПК України, застосування стосовно вказаної особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою є законним і обґрунтованим.

З огляду на викладене та виходячи із аналізу визначених в обвинувальному акті обставин інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_6 кримінального правопорушення, його характеру, суспільної небезпечності і наслідків кримінально-протиправного діяння, а також зважаючи на характеризуючі особу обвинуваченого дані, колегія суддів виснує, що на даному етапі провадження жоден із більш м`яких запобіжних заходів до зазначеного обвинуваченого не зможе забезпечити належне виконання ним процесуальних обов`язків в умовах воєнного стану та запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, а тому клопотання прокурора підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд під час постановлення ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого, зокрема статтями 109-114-2 КК України.

Таким чином ризики, які слугували підставою для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 без внесення застави не відпали, а можливість застосування альтернативних запобіжних заходів обвинуваченому невзмозі гарантувати його належну поведінку.

Судом встановлено, що з моменту обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 та до моменту вирішення клопотання прокурора про продовження обраного запобіжного заходу обставини, які були підставою для обрання запобіжного заходу не змінилися, що дає суду підстави вважати, що будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків передбачених ст. 177 КПК України в судовому засіданні не встановлено, як і не надано доказів щодо неможливого перебування в ДУ «Вінницяка установа виконання покарань (№1)», у зв`язку з незадовільним станом здоров`я.

Суд дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на 60 (шістдесят) днів, без застосування застави, відповідно до вимог п.2 ч.4 ст.183 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись положеннями статтей 177, 178, 183, 194, 197, 331, 370, 372, 376 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора ОСОБА_5 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави, обвинуваченому ОСОБА_6 задовольнити.

Продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 (шістдесят) днів тобто до 31 травня 2026 року включно, без визначення розміру застави.

Визначити термін дії ухвали до 31 травня 2026 року включно.

Копію ухвали направити на адресу Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)» для вручення обвинуваченому та виконання.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.

Повний текст ухвали проголошено о 12 годині 00 хвилин 03 квітня 2026 року.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3