Вирок № 135388351, 03.04.2026, Немирівський районний суд Вінницької області

Справа № 930/3483/23

Провадження 1-кп/930/40/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2026 року м.Немирів

Немирівський районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1

за участі секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3

прокурора ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Немирові кримінальне провадження, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023020070000395 від 09.11.2023 за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Ямпіль Ямпільського району Вінницької області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого, який має на утриманні одну малолітню дитину, не працюючого,раніше не судимого,-

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ст. 336 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, що мало місце за наступних обставин.

ОСОБА_5 є військовозобов`язаним, з 05.09.2005 перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, дія якого неодноразово продовжувалась, востаннє Указом Президента України № 734/2023 від 06.11.2023 продовжено з 16.11.2023 строком на 90 діб.

У зв`язку із введенням воєнного стану на території України, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до ч. 2 ст. 102, пунктів 1, 17, 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03.03.2022, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Указом Президента України № 735/2023 від 06.11.2023 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 06.11.2023, продовжено з 16.11.2023 строк проведення загальної мобілізації на 90 діб.

Згідно з довідкою військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 від 22.09.2023 № 90/1201 військовозобов`язаного ОСОБА_5 визнано придатним до військової служби за віком і станом здоров`я.

У подальшому, 26.10.2023 військовозобов`язаний ОСОБА_5 , перебуваючи у ІНФОРМАЦІЯ_2 , що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , отримав від працівника ІНФОРМАЦІЯ_3 старшого солдата ОСОБА_7 повістку з вимогою прибути до особливого розпорядження до ІНФОРМАЦІЯ_3 27.10.2023 о 09:00 годині з метою його призову по мобілізації до Збройних Сил України для відправки у військову частину НОМЕР_1 .

Незважаючи на це, ОСОБА_5 , будучи військовозобов`язаним, а також являючись придатним до військової служби і не маючи відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» права на відстрочку від призову на військову службу за мобілізацією, а також відповідно до ст. 1 Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу» - права на альтернативну службу під час мобілізації та будучи належним чином повідомленим у встановленому законом порядку про необхідність прибути у ІНФОРМАЦІЯ_3 для дальшого відправлення у військову частину НОМЕР_1 для проходження військової служби у зв`язку з оголошенням мобілізації та призовом на військову службу у Збройні Сили України, без поважних на те причин, з метою ухилення від призову, маючи можливість прибути, умисно не прибув у вказаний у повістці час та дату, а саме 27.10.2023 о 09:00 годині до ІНФОРМАЦІЯ_3 , що розташований за адресою: АДРЕСА_2 для його призову на військову службу під час мобілізації в Збройні Сили України, чим порушив порядок комплектування Збройних Сил України та ст. 65 Конституції України, Закони України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію», «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» та Закон України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Тобто, ОСОБА_5 без поважних причин ухилився від призову на військову службу під час мобілізації.

Таким чином, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 336 КК України, тобто ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.

Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, не визнав, суду пояснив, що перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_2 . Неодноразово викликався до вказаного центру та жодного разу від явки не ухилявся. Напевно був там і 26.10.2023 та мав розмову з працівниками РТЦК та СП, зокрема ОСОБА_8 і начальником відділу. Про необхідність явки наступного дня для відправки до військової частини його повідомляли. Чи отримував повістку не пам`ятає, підпис на корінці повістки не його. Крім того, з 1993 року є членом релігійної громади «Адвентисти сьомого дня», активно займається просвітницькою та місіонерською діяльністю. У зв`язку із вказаними обставинами, у 1995-1998 рр. замість строкової військової служби проходив альтернативну службу був працівником дитячої обласної лікарні та двірником в районі театру ім. Садовського у м.Вінниці. Під час вторгнення російської федерації на територію України неодноразово звертався з листами до Вінницької районної військової адміністрації з проханням надати можливість пройти альтернативну військову службу, оскільки є віруючим, а тому проходження ним військової служби по мобілізації суперечить його релігійним переконанням. Про неможливість проходити військову службу через релігійні мотиви також повідомляв працівників РТЦК та СП, зокрема ОСОБА_8 . Йому пропонували службу в військовій частині в АДРЕСА_3 . У зв`язку із наведеними обставинами, вважає, що злочину не вчиняв та просить його виправдати.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні зазначала про те, що ОСОБА_5 є віруючим, багато років входить до складу релігійної громади «Адвентистів сьомого дня», тому через релігійні переконання не може проходити військову службу по мобілізації, у зв`язку із чим, йому мала бути забезпечена можливість проходження альтернативної служби, чого в даному випадку не було. У зв`язку з наведеним вважає, що обвинувачений не є суб`єктом даного злочину, крім того, в його діях відсутня як об`єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 336 КК України, так і його суб`єктивна сторона. Крім того, захисник вказувала на недоведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні вказаного злочину та просила його виправдати.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду показав, що працює на посаді заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_5 був викликаний до вказаного РТЦК та СП як військовозобов`язаний, пройшов військово-лікарську комісію та був визнаний придатним для проходження військової служби. У жовтні 2023 року ОСОБА_5 було вручено повістку для його явки до військової частини для проходження військової служби по мобілізації. Про отримання даної повістки він розписався в його присутності. При цьому, також були присутні начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_9 та ст. солдат ОСОБА_10 , який виписував повістку. На момент отримання повістки ОСОБА_5 був згодний проходити службу. В день явки він зателефонував обвинуваченому, проте останній повідомив, що до РТЦК та СП не прибуде. Про те, що свого часу ОСОБА_5 проходив альтернативну службу було відомо, тому йому було запропоновано проходити службу в новому зенітно-кулеметному батальйоні, якій спеціалізується на протиповітряній обороні. Проходження альтернативної служби під час мобілізації законом не передбачено, тому і не пропонувалося.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду показав, що працює у ІНФОРМАЦІЯ_5 , знає обвинуваченого ОСОБА_5 , який неодноразово приходив до них у відділ і якому він вручав повістки, у тому числі і «бойову», що мало місце у жовтні листопаді 2023 року. Це відбувалося в присутності начальника РТЦК ОСОБА_11 та його заступника ОСОБА_8 . При отриманні повісток ОСОБА_5 завжди розписувався і цього разу теж розписався, але на виклик не прийшов. Вручення повістки відбувалося в 12 кабінеті РТЦК та СП, куди його покликали, щоб виписати повістку. В цей час там вже був ОСОБА_5 , начальник РТЦК та СП та його заступник. Повістку він виписував особисто, це була повістка на відправку до військової частини з підписом начальника та гербовою печаткою. Він заніс до повістки ПІБ та інші дані, відірвав «корішок», ОСОБА_5 віддав основну частину, а «корішок» залишив.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 суду показав, що він є пресвітером церкви "Адвентистів сьомого дня". Багато років знає ОСОБА_5 , який є прихожанином даної церкви. За своїми релігійними переконаннями він має не приймати участь у насильстві. Коли ОСОБА_13 приймав хрещення він дав присягу Богу. Піти служити-це було б порушення клятви, даної ОСОБА_14 , тобто зрада. ОСОБА_15 бере активну участь у житті церкви, чому є безліч документальних доказів. В храмі є місіонерський відділ, який функціонує на громадських засадах. ОСОБА_13 брав участь у дитячій програмі, проповідував. Церква "Адвентистів сьомого дня" не закликає вірян від ухилення від мобілізації, вона закликає бути вірними Богу.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні показав, що є товаришем ОСОБА_5 , якого знає з кінця 90-х років і з яким є прихожанами однієї церкви. Спільно вони розповсюджують релігійну літературу, відвідують хворих людей, які також цікавляться церквою. ОСОБА_13 є віруючою людиною, втілює в життя заповіді Божі, читає Біблію, відвідує християнські заходи, молиться. Як віруюча людина він вважає, що гріх гріхом не перемогти, зло злом теж. Причиною війни є неправедне життя людей. Служіння ОСОБА_14 не є злом. За своїм внутрішнім переконанням ОСОБА_13 не може виконувати завдання щодо фізичного знищення людей, оскільки це буде порушенням обітниці, даної Богу.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 суду показала, що знає ОСОБА_5 , оскільки спільно відвідують одну церкву. Знає його родину та дітей. ОСОБА_13 в своєму повсякденному житті дотримується заповідей Божих. Як члени однієї релігійної громади вони спільно роздають книги та газети релігійної тематики, здійснюють збір коштів, які йдуть на гуманітарну допомогу.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 суду показала, що знає ОСОБА_5 більше 20 років. З ОСОБА_13 вони є членами однієї релігійної громади. Спільно вони розповсюджують релігійну літературу, яку купляють за власні кошти. Щодня вони моляться за країну, за солдат. ОСОБА_13 вносить свій вклад в перемогу молитвою. Він, як і всі українці, бажає перемоги.

Крім показань свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , вина ОСОБА_5 підтверджується наступними письмовими доказами:

-повідомленням начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_19 про вчинення кримінального правопорушення, а саме ухилення від призову по мобілізації ОСОБА_5 , який пройшов військово-лікарську комісію та визнаний придатним для проходження військової служби, 26.10.2023 року отримав повістку з вимогою з`явитися до РТЦК для відправки до військової частини, проте у зазначені у повістці дату та час не з`явився;

-витягом з ЄРДР, з якого вбачається, що 09.11.2023 до вказаного реєстру внесено відомості за фактом ухилення від призову за мобілізацією гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , жителем с. Велика Бушинка Вінницького району;

-матеріалами тимчасового доступу від 16.11.2023, здійсненого на підставі ухвали Немирівського районного суду Вінницької області від 13.11.2023, відповідно до яких в ІНФОРМАЦІЯ_5 здійснено вилучення наяних у них документів щодо військовозобов`язаного ОСОБА_5 ;

-тимчасовим посвідченням військовозобов`язаного № НОМЕР_2 , виданого на ім`я ОСОБА_5 , згідно якого він є солдатом рядового складу та має військову облікову спеціальність 790037А;

-особовою карткою ОСОБА_5 , відповідно до якої останній перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 , 13.01.1998 був призваний на альтернативну службу, у воєнний час може бути використаний у всіх видах збройних сил України, родів військ (служб, для яких не визначені особливі вимоги щодо проходження військової служби);

-довідкою військово-лікарської комісії від 22.09.2023 рові, відповідно до якої ОСОБА_5 є придатним для військової служби;

-обліковою карткою до військового квитка серія НОМЕР_3 , згідно якої ОСОБА_5 є солдатом рядового складу та має посаду: водій перевезення автомобільним транспортом;

-карткою обстеження та медичного огляду ВЛК, згідно якої, ОСОБА_5 є придатним для військової служби;

-розпискою про отримання повістки, з якої вбачається, що 26.10.2023 року ОСОБА_5 отримав повістку про необхідність явки на 09:00 год. 27.10.2023 року;

-копією заяви ОСОБА_5 до Вінницької районної державної адміністрації від 30.11.2023, з якої вбачається, що останній просить замінити йому виконання військового обов`язку під час мобілізації в умовах воєнного стану альтернативною (невійськовою) службою;

-копією довідки заступника голови Подільської конференції церкви "Адвентистів сьомого дня" ОСОБА_20 , згідно якої ОСОБА_5 є членом церкви "Адвентистів сьомого дня";

-фотографіями, які свідчать про участь ОСОБА_5 у богослужіннях, місіонерській та просвітницькій діяльності Церкви "Адвентистів сьомого дня".

Безпосередньо дослідивши здобуті під час судового розгляду докази, оцінюючи їх в сукупності, з точки зору достатності та взаємозв`язку, провівши у повному обсязі судовий розгляд, перевіривши доводи учасників процесу, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_5 в ухиленні від призову по мобілізації знайшла своє об`єктивне підтвердження в ході судового розгляду справи, кваліфікація його дій за ст. 336 КК України є правильною.

Доводи обвинуваченого про не отримання ним повістки для його відправки до військової частини суд оцінює критично, зважаючи на те, що ці обставини спростовуються показаннями свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , які детально розповіли суду про обставини вручення ними судової повістки ОСОБА_5 , яка була бойовою повісткою, за отримання якої він розписався в їх присутності, проте на виклик не прийшов. При цьому, дані показання частково узгоджуються з показаннями самого обвинуваченого, який не заперечував того, що 26.10.2023 перебував в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 , спілкувався з працівниками даного відділу, зокрема ОСОБА_8 та начальником відділу, які пропонували йому проходити військову службу у військовій частині в АДРЕСА_3 та повідомляли його про необхідність явки за повісткою.

У судовому засіданні обвинуваченим заперечувалась наявність його підпису у розписці про отриманні повістки, у зв`язку із чим, у кримінальному провадженні за клопотанням сторони захисту було призначено судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої було поставлене питання, чи належить підпис, що міститься у розписці про вручення повістки ОСОБА_5 . Згідно висновку експерта №СЕ-19/102-25/15524-ПЧ від 18.07.2025 вирішити питання, яке було поставлене перед експертом, не представилось можливим, у зв`язку із простою будовою досліджуваного підпису; різною транскрипцією дослідженого підпису та зразків підпису ОСОБА_5 ; відсутнім комплексом ознак достатнім для будь-якого висновку.

Оцінюючи вказаний висновок, суд вважає за необхідне зазначити, що він не містить відповіді на питання, яке було поставлене перед експертом, тому не має жодного доказового значення для справи, оскільки не спростовує вини обвинуваченого та не підтверджує її. Разом з тим, отриманий висновок у сукупності з іншими здобутими доказами, дає підстави вважати, що ОСОБА_5 , розуміючи, що отримує бойову повістку, навмисно використав не власний підпис, а іншу, більш примітивну транскрипцію з метою неможливістю його подальшої ідентифікації.

Враховуючи вказані обставини, суд вважає розписку про отримання повістки ОСОБА_5 належним і допустимим доказом та бере її до уваги.

Щодо доводів захисника обвинуваченого з приводу того, що ОСОБА_5 мала би бути забезпечена можливість проходження альтернативної служби у зв`язку із неможливістю проходження ним військової служби по мобілізації та відсутністю у зв`язку із цим в його діях складу злочину, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 336 КК України передбачена відповідальність за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Безпосереднім об`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України (ухилення від призову за мобілізацією), є відносини, що забезпечують обороноздатність України, зокрема, комплектування її Збройних Сил, на які відповідно до ч. 2 ст. 17 Конституції України покладаються найважливіші функції: оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості.

Суспільна небезпечність ухилення від призову за мобілізацією обумовлена тим, що мобілізація пов`язується з умовами особливого періоду в державі - із загрозою чи нападу, небезпеці державній незалежності України.

Об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, є дія чи бездіяльність спрямована на ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Суб`єктом злочину за ст. 366 КК України є спеціальний суб`єкт: осудна фізична особа (чоловік або жінка), військовозобов`язаний або резервіст, який перебуває у запасі, є придатним до служби за віком та станом здоров`я та не має законних підстав для звільнення від мобілізації.

Суб`єктивна сторона зазначеного кримінального правопорушення характеризується прямим умислом. Тобто особа усвідомлює небезпечний та протиправний характер своїх вчинків, проте має бажання так діяти, а саме досягти мети-уникнути самого призову на мобілізацію.

Указом Президента України та Верховного головнокомандувача Збройних сил України від 24.02.2022 № 64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IХ введено військовий стан на всій території України, дія якого неодноразово продовжувалась та діє на теперішній час.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, для забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 оголошено про проведення загальної мобілізації, яка триває до теперішнього часу.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» - під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Статтею 65 Конституції України передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Частиною 4 статті 35 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути увільнений від своїх обов`язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. У разі якщо виконання військового обов`язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов`язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою.

Положеннями частини 3 статті 4 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» передбачено, що ніхто не може з мотивів своїх релігійних переконань ухилятися від виконання конституційних обов`язків. Заміна виконання одного обов`язку іншим з мотивів переконань допускається лише у випадках, передбачених законодавством України.

Законом України «Про альтернативну (невійськову) службу» визначено організаційно-правові засади альтернативної (невійськової) служби (далі - альтернативна служба), якою відповідно до Конституції України має бути замінене виконання військового обов`язку, якщо його виконання суперечить релігійним переконанням громадянина.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу» на альтернативну службу направляються громадяни, які підлягають призову на строкову військову службу і особисто заявили про неможливість її проходження як такої, що суперечить їхнім релігійним переконанням, документально або іншим чином підтвердили істинність переконань та стосовно яких прийнято відповідні рішення.

Статтею 1 цього Закону передбачено, що альтернативна служба є службою, яка запроваджується замість проходження строкової військової служби і має на меті виконання обов`язку перед суспільством. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження права громадян на проходження альтернативної служби із зазначенням строку дії цих обмежень.

Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлює такі види військової служби: строкова військова служба, військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період, військова служба за контрактом осіб рядового складу, військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки, військова служба за контрактом осіб офіцерського складу, військова служба за призовом осіб офіцерського складу, військова служба за призовом осіб з числа резервістів в особливий період.

Вказаний Закон встановлює, що строкова військова служба та військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період - це два самостійні види військової служби і Законом України «Про альтернативну (невійськову) службу» альтернативна служба запроваджується замість проходження строкової військової служби.

Заміна військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період на альтернативну (невійськову) службу, Законом не встановлена.

За наведених вище норм закону, суд вважає хибною думку захисника обвинуваченого про те, що під час призову за мобілізацією обвинуваченому мала би бути забезпечена можливість проходження альтернативної служби. Крім того, належність особи до будь-яких релігійних організацій не може бути підставою для її відмови від виконання свого конституційного обов`язку щодо захисту Батьківщини й, відповідно, звільнення такої особи від виконання цього обов`язку з релігійних мотивів.

У постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27.10.2025 у справі №573/838/24,зроблено висновок про те, що законодавство не допускає відмову від призову під час мобілізації з міркувань релігійних або інших переконань, і така відмова, навіть якщо щирість і послідовність цих переконань не викликає сумніву, зумовлює відповідальність за статтею 336 КК України.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_5 , будучи військовозобов`язаним, придатним за віком та станом здоров`я для проходження військової служби, знаючи про відсутність будь-яких рішень щодо заміни на невійськову службу, не маючи підстав на альтернативну службу під час мобілізації на особливий період, отримавши повістку для відправки до військової частини, без поважних причин не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 для проходження військової служби в Збройних силах України за призовом під час мобілізації, на особливий період, чим ухилився від призову за мобілізацією.

Таким чином, доводи сторони захисту про відсутність в діях ОСОБА_5 складу правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України є безпідставними.

При обранні виду та міри покарання суд, реалізуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним вчиненому і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення нових злочинів.

При призначенні ОСОБА_5 покарання суд враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, який відповідно до вимог ст. 12 КК України відноситься до нетяжкого злочину, обставини вчинення кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, за медичною допомогою до лікарів нарколога та психіатра не звертався, є членом релігійної організації «Адвентистів сьомого дня», має на утриманні одну малолітню дитину, та висновок органу пробації, викладений у досудовій доповіді, згідно якого ймовірність вчинення повторного кримінального правопорушення ОСОБА_5 є середньою.

Відповідно до ст. 66 КК України обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Враховуючи викладене, зважаючи на положення статті 50 КК України, якою встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення обвинувачених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як обвинуваченими, так і іншими особами, зважаючи на те що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_5 покарання за ст. 336 КК України в межах санкції вказаної статті у виді позбавлення волі.

Будь-яких законних підстав для призначення ОСОБА_5 покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України, судом не встановлено, оскільки у кримінальному провадженні не встановлено наявність пом`якшуючих покарання обставин, які з урахуванням особи винного та інших обставин кримінального провадження, істотно знижували б ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Враховуючи ситуацію, яка наразі склалася у країні, а саме повномасштабне вторгнення держави агресора на територію України та конституційний обов`язок кожного громадянина по захисту Батьківщини, вчинений ОСОБА_5 в умовах воєнного стану умисний нетяжкий злочин представляє підвищену суспільну небезпеку, що могло призвести до підриву військової дисципліни, розлагодження дій, спрямованих на захист суверенітету держави, тому суд не знаходить підстав для звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням, оскільки на переконання суду, визначення іспитового строку на підставі ст. 75 КК України не забезпечить у повній мірі такої важливої мети покарання, як запобігання вчиненню аналогічних кримінальних правопорушень іншими особами, всупереч вимогам статей 50, 65 КК України.

Звільнення осіб, які обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, від покарання з випробуванням, на думку суду, не відповідає принципам та меті призначення покарання, а також суспільній необхідності на сьогоднішній день. Активні бойові дії на території України продовжуються, ворог не відступає та, навпаки, акумулює свої сили, воєнний стан, введений Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, у країні триває, а наші мобілізаційні ресурси потребують постійного оновлення. Зазначене у своїй сукупності свідчить про суттєво підвищений ступінь суспільної небезпечності вчиненого діяння.

Вказаний висновок суду узгоджується зі сталою судовою практикою та позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 15.11.2023 у справі № 641/1067/23.

Під час досудового розслідування щодо обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід не застосовувався, підстави для його застосування відсутні.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 не обирати.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Процесуальні витрати, за проведення судової почеркознавчої експертизи в сумі 8022 грн. 00 коп. стягнути з ОСОБА_5 в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 349, 366-368, 369, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України та призначити йому покарання у виді трьох років позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з часу приведення вироку до виконання.

Витрати за проведення судової почеркознавчої експертизи в сумі 8022 грн. 00 коп. стягнути з ОСОБА_5 в дохід держави.

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Немирівський районний суд Вінницької області.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1