Рішення № 135387278, 03.04.2026, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/10660/25

Провадження № 2-о/466/64/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2026 року Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Єзерського Р.Б.

при секретарі Свита А.І.

за участю заявника ОСОБА_1

представника заявника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Енергодарська міська військова адміністрація Василівського району Запорізької області про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем,-

встановив :

17 листопада 2025 ОСОБА_1 , заінтересована особа: Енергодарська міська військова адміністрація Василівського району Запорізької області звернувся до суду із заявою, у якій просить суд встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю не менше п`яти років до часу відкриття спадщини.

В обґрунтування заяви покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його вітчим ОСОБА_3 , що підтверджується рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 06.08.2024року у справі 466/8172/24 про встановлення факту смерті, після смерті якого відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1 . 26.09.2024 року за його заявою приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Матвєєвою Ю.В. заведено спадкову справу. Після закінчення шестимісячного строку на прийняття спадщини, він звернувся до приватного нотаріуса з проханням видати йому свідоцтво про право на спадщину. Однак, 28.04.2025 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Матвєєвою Юлією Володимирівною надано йому відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті його вітчима ОСОБА_3 через відсутність документів, які підтверджують факт проживання зі спадкодавцем однією сім`єю та рекомендовано звернутися до суду за захистом своїх прав та законних інтересів. З врахуванням вищезазначених обставин він змушений звернутися до суду з заявою про встановлення факту його постійного проживання разом з своїм вітчимом ОСОБА_3 не менше п`яти років до часу відкриття спадщини. Інших способів одержати документи про встановлення факту чи встановити факт його постійного проживання з вітчимом більше п`яти років на момент відкриття спадщини окрім судового - не існує. Встановлення даного факту необхідне йому для того, щоб мати можливість прийняти та оформити спадщину.

На підтвердження своїх доводів зазначає, що 16 лютого 1999 року між його матір`ю ОСОБА_4 та ОСОБА_3 був укладений шлюб. Після одруження ОСОБА_3 став проживати разом із його матір`ю ОСОБА_4 , його старшим братом ОСОБА_5 та ним, за адресою: АДРЕСА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його мати ОСОБА_4 , після смерті якої він залишився проживати разом з вітчимом за вказаною адресою. 26 лютого 2022 року з врахуванням повномасштабного вторгнення, він вимушений був негайно покинути своє житло, оскільки бойові дії вже тривали на околицях міста Енергодар. Зазначає, що вітчим відмовився покинути Енергодар, та залишився проживати в окупації. Незважаючи на вимушений його переїзд, їх сімейні відносини не припинялися, вони на відстані підтримували один одного наскільки це було можливо. Зазначає, що з своїм вітчимом ОСОБА_3 він прожив однією сім`єю більше 25 років. Вони були пов`язані спільним побутом, наявністю взаємних прав та обов`язків по відношенню один до одного до моменту його смерті з врахуванням вимушеної евакуації з м. Енергодар. Зважаючи на те, що квартира АДРЕСА_3 є його єдиним житлом, а також там залишились усі його речі, після де окупації він має намір повернутися в м. Енергодар для постійного проживання, тому звернувся до суду із даною заявою.

У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 заяву підтримали у повному обсязі, просили таку задовольнити з підстав наведених у такій.

Представник заінтересованої особи - Енергодарської міської військової адміністрації Василівського району Запорізької області в судове засідання не з`явився, однак надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи у його відсутності, проти задоволення даної заяви не заперечував.

Заслухавши заявника та його представника, з`ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що у задоволенні даної заяви слід відмовити з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до п.1 ч.1, ч.2 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнові права фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку встановлення.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст.1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у п. 21 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.

Судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 06 серпня 2024 року встановлено факт смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Енергодар, Запорізької області.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1 .

28 квітня 2025 за №50/01-16 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Матвєєвою Ю.В. на заяву ОСОБА_1 від 28.04.2025 щодо видачі свідоцтва про право на спадщину по спадковій справі №55/2024, заведеної нею після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Енергодар повідомляє, що ОСОБА_1 не подано в повному обсязі документів, що підтверджують факт проживання зі спадкодавцем однією сім`єю та/або про будь-які родинні відносини, тому на даний час видати запитувані заявником свідоцтва про право на спадщину не вбачається можливим, повідомивши також про можливість звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів, внаслідок чого і було подано заявником ОСОБА_1 заяву до суду про встановлення факту спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю не менше п`яти років до часу відкриття спадщини, яке йому потрібно для реалізації права на спадщину після смерті його вітчима ОСОБА_3

16 лютого 1999 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , яка була матір`ю заявника ОСОБА_1 , було укладено шлюб, що стверджується копією свідоцтва про одруження, наявного в матеріалах справи, тобто ОСОБА_3 був вітчимом для заявника ОСОБА_1 .

У підтвердження своєї заяви, заявник зазначає, що після одруження ОСОБА_3 став проживати разом із його матір`ю ОСОБА_4 , його старшим братом ОСОБА_5 та ним, за адресою: АДРЕСА_2 . Зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його мати ОСОБА_4 , після смерті якої він залишився проживати разом з вітчимом за вказаною адресою. 26 лютого 2022 року він у зв`язку воєнними діями був вимушений покинути своє житло у м. Енергодар, та відповідно до довідки №1308-5003331650 від 19.06.2024 взятий на облік внутрішньо переміщеної особи з фактичним місцем проживання/перебування: АДРЕСА_4 , однак вітчим відмовився покинути м. Енергодар, та залишився проживати в окупації. Зазначає, що незважаючи на вимушений його переїзд, їх сімейні відносини з вітчимом не припинялися, вони на відстані підтримували один одного наскільки це було можливо. Зазначає, що з своїм вітчимом ОСОБА_3 він прожив однією сім`єю більше 25 років. Вони були пов`язані спільним побутом, наявністю взаємних прав та обов`язків по відношенню один до одного до моменту його смерті з врахуванням вимушеної евакуації з м. Енергодар. Зважаючи на те, що квартира АДРЕСА_3 є його єдиним житлом, а також там залишились усі його речі, після де окупації він має намір повернутися в м. Енергодар для постійного проживання.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_6 , яка є двоюрідною сестрою заявника ОСОБА_1 показала, що вона проживає у АДРЕСА_5 . Зазначає, що ОСОБА_1 проживав з ОСОБА_3 з 11 років та до 26.02.2022.

У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 показав, що його біологічний батько загинув, коли йому було шість років. З ОСОБА_3 почав проживати з 11 років, після 26.02.2022 спілкувався з ним лише у телефонному режимі.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , який є рідним братом заявника показав, що він проживає у АДРЕСА_6 . У місті Львові він з 1994 року з моменту навчання. Зазначає, що ОСОБА_1 проживав у м. Енергодар з матір`ю, а в подальшому з ОСОБА_3 до початку війни 26.02.2022 року.

Відповідно до ч. 2 ст.3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

За змістом пункту 6 рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року №5-рп/99 до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Крім того, у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 роз`яснено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, судам необхідно враховувати правила ч. 2 ст.3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Однак, як видно з показів свідків, самого заявника, останній після початку воєнних дій, 26.02.2022 виїхав з міста Енергодар та до смерті свого вітчима 28 червня 2024 року, який залишився проживати сам у м. Енергодар, проживав у місті Львові, що також вбачається із довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Таким чином судом не встановлено та заявником не наведено жодними доказами факт спільного проживання, ведення спільного господарства з померлим вітчимом однією сім`єю не менше п`яти років до часу відкриття смерті, яка відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_4 .

За приписами ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Предметом доказування у кожній справі є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи і підлягають встановленню для прийняття судового рішення.

Дослідження доказів - це безпосереднє сприйняття і вивчення судом в судовому засіданні інформації про фактичні дані, представленої сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, за допомогою передбачених в законі засобів доказування на підставі принципів усності та безпосередності.

Аналіз наведених положень закону приводить до висновку, що заявник повинен довести належними доказами не лише факт спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, а і факт ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Згідно з ч. 1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст.77ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Положеннями ч. 2 ст.78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази ведення заявником спільного господарства із померлим ОСОБА_3 , наявності спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла після 2022 року та до дати смерті спадкодавця у 2024 році, його ремонт, та інші документи, які б підтверджували факт ведення спільного побуту, здійснення похорону спадкодавця.

Отже, заявником не підтверджені вимоги належними доказами, а згідно ст.81 ЦПК України доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Надаючи оцінку наданими заявником доказів, суд зазначає, що такі не підтверджують факту проживання заявника однією сім`єю з спадкодавцем ОСОБА_3 в розумінні ст. 3 СК України. Заявником не надано суду жодного належного письмового доказу, які б документально підтверджували факт його проживання із померлим та ведення з ним спільного господарства, а тому суд дійшов висновку про недоведеність факту, що має юридичне значення.

Керуючись ст.ст. 258,265,315,318,319 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

у задоволенні заяви ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , заінтересована особа: Енергодарська міська військова адміністрація Василівського району Запорізької області, ЄДРПОУ: 45089995, місцезнаходження: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 164 про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем - відмовити.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст судового рішення складено 03 квітня 2026 року.

Суддя Р. Б. Єзерський