Ухвала суду № 135387199, 03.04.2026, Франківський районний суд м. Львова

Номер провадження2-др/465/27/26

Справа № 465/3262/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2026 р. м.Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Баран О.І.,

за участі секретаря судового засідання Щирби Ю.Ю.,

представника позивача: Кулик Е.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові заяву представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Новосядло Вікторії Романівни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом:

позивач: Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» (код ЄДРПОУ: 05506460, електронна адреса: office_lte@lte.lviv.ua, місцезнаходження: 79040, м. Львів, вул. Д. Апостола, 1),

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт № НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ),

предмет позову: стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання,

в с т а н о в и в:

У квітні 2025 року уповноважений представник Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», Кулик Е.А., звернулась до Франківського районного суду м. Львова із позовною заявою до відповідача, у якій просила суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення за період 01.12.2021 31.01.2025 у розмірі 7 800,43 грн, із них:

7 624,96 грн заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення;

144,13 грн інфляційних втрат;

31,34 грн 3% річних.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 30.04.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін, встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті справи (а.с. 18).

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 25.11.2025 у справі 465/3262/25 (провадження 2/465/2614/25) у задоволенні позову відмовлено.

Повний текст рішення складено 26.11.2025.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 268 ЦПК України).

5 грудня 2025 року на адресу суду скеровано заяву про ухвалення додаткового рішення про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу (вх.№38687/25 від 08.12.2025).

Заявник також указує, що оскільки судове рішення було ухвалено без участі сторін, а рішення суду від 25.11.2025 надіслано судом до Єдиного державного реєстру судових рішень 26.11.2025, зареєстровано 26.11.2025 і забезпечено надання загального доступу 28.11.2025, також вважає, «що у відповідності до ст. 127 ЦПК України та за наявності поважних причин (перебування судді у колегії суддів станом на час призначення судового засідання у даній справі (25.11.2025 о 15 год. 30 хв.), відсутності надсилання в електронний кабінет представнику Відповідачки рішення у справі та прийняття такого рішення за відсутності представника Відповідачки) наявні поважні причини для поновлення такого процесуального строку, як подання заяви про компенсацію витрат на правову допомогу, враховуючи, що останній день такого строку припадає на 03.12. 2025р., з часу забезпечення надання загального доступу в системі ЄДРСР (28.11.2025), а заява про компенсацію витрат подається - 05.12.2025».

У прохальній частині представник відповідача не просить про поновлення пропущеного процесуального строку.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, у відповідності до ч. 3 ст. 211 ЦПК України 31.03.2026 подав на адресу клопотання про розгляд справи, призначеної на 03.04.2026, без його та відповідача участі.

Представник позивача у судовому засіданні просила або відмовити у задоволенні заяви, зважаючи на пропуск строку для звернення із такою, або зменшити суму судових витрат до 2 000,00 грн, якщо суд дійде висновку про його поновлення без відповідного клопотання сторони.

Суд, заслухавши думку учасника, дослідивши матеріали справи, в їх сукупності, дійшов такого висновку.

Із змісту поданої заяви вбачається наявність кількох взаємовиключних висновків:

- про пропуск строку і наявність поважних причин для поновлення такого процесуального строку;

- про момент обрахунку строку з 28.11.2025 та його сплив 03.12.2025, із поданням заяви 05.12.2025;

- відсутність заяви представника відповідача про поновлення пропущеного процесуального строку, а лише вимога про стягнення 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Повний текст рішення у справі №465/3262/25 складено 26.11.2025, про що зазначено у резолютивній частині.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 268 ЦПК України).

Незважаючи на доводи представника відповідача, саме у день складання повного тексту рішення складено рахунок №4/11-25 від 26.11.2025 на суму 5 000,00 грн, із його оплатою 27.11.2025, тобто до забезпечення надання загального доступу в ЄДРСР (28.11.2025).

Загалом, до заяви представник відповідача долучив копії документів:

- Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №527 від 28.11.2008,

- Ордера серії АН №1685757 від 08.05.2025;

- Договору про надання правової допомоги від 21.07.2025;

- платіжної інструкції від 27.11.2025 на суму 5 000,00 грн, із зазначенням призначення платежу «правові послуги від 21.07.2025 Копитова Ольга» та виписки банку за 27.11.2025;

- рахунку №4/11-25 від 26.11.2025 на суму 5 000,00 грн, із зазначенням:

«предмет оплати: оплата послуг за надання правової допомоги;

підстава оплати: Договір про надання правової допомоги від 21.07.2025»;

- Акта прийому-передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги від 21.07.2025, підписаного сторонами 27.11.2025.

Відтак, платіжна інструкція, рахунок та Акт прийому-передачі у цій справі датуються після ухвалення рішення.

Разом із тим, відповідач не обґрунтовує жодним чином причин неможливості подання ним Договору про надання правової допомоги від 21.07.2025 разом із відзивом на позовну заяву, що вказує на не дотримання встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України порядку та строку подання доказів щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 26 ухвали Верховного Суду від 10.12.2025 у справі № 761/26648/22 та постанови Верховного Суду від 13.02.2024 у справі № 757/33206/22-ц :

«Тлумачення частини першої статті 246 ЦПК України та частини восьмої статті 141 ЦПК України дає підстави для висновку, що у випадку, якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин неподання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі. А у разі закінчення процесуального строку, встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України (п`ять днів після ухвалення рішення суду), - також і поважні причини пропуску цього строку. За відсутності обґрунтування поважних причин строку подання таких доказів до закінчення судових дебатів у справі чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат. Натомість наслідком закінчення процесуального строку, встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України, є залишення заяви без розгляду».

Крім цього, при укладенні договору сторони не погодили ні його ціни, ні порядку обчислення гонорару.

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, залежно від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково (постанови Верховного Суду від 29.07.2025 у справі №911/1927/24, від 26.06.2025 у справі №917/1383/24, від 17.06.2025 у справі №920/1481/23, від 09.12.2021 у справі №922/3812/19).

Відповідно до Акта прийому-передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги від 21.07.2025, підписаного сторонами 27.11.2025, сторони погодили, що виконавцем відповідно до Договору про надання правової допомоги від 21.07.2025 були виконані та підлягають оплаті послуги з

«Надання правових консультацій замовнику ОСОБА_1 у судовій справі за позовом ЛМКП «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу. Підготовка та

подання відзиву на позовну заяву ЛМКП «Львівтеплоенерго» у справі №465/3262/25, яка слухається у Франківському районному суді міста Львова.

Участь у судових засіданнях».

При цьому, представник відповідача участі у судових засіданнях не брав.

Крім цього, відсутні й підтвердження, що клієнту разом з тим здійснювалося надання консультацій /усних та письмових/ правового характеру, а тому такі витрати не підлягають компенсації (додаткова постанова Верховного Суду від 17.01.2022 у справі № 756/8241/20).

Порядок обчислення гонорару не встановлений.

Частиною першою статті 270 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати;

4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 270 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

У частині восьмій статті 141 ЦПК України зазначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Отже, для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу сторона у справі зобов`язана надати суду докази понесення таких витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву та подала попередній розрахунок таких витрат.

Водночас суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зобов`язаний врахувати подані стороною у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, докази, надати їм належну оцінку і лише після цього прийняти відповідне судове рішення з цього питання.

Вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати не проводяться.

Указані висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду щодо порядку стягнення витрат на правову допомогу, викладеною у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15 (провадження № 14-382цс19).

Відповідно до частин четвертої, п`ятої, восьмої статті 83 ЦПК України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно з частинами першою, третьою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк.

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України).

Як випливає зі статті 126, частини восьмої статті 141 ЦПК України, у разі неподання доказів понесення судових витрат протягом визначеного частиною восьмою статті 141 ЦПК України п`ятиденного строку заява про розподіл судових витрат підлягає залишенню судом без розгляду, якщо причини пропуску цього строку не є поважними.

Відповідно до частини третьої статті 124 ЦПК України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Відповідно до ухвали Верховного Суду від 29.11.2024 у справі № 372/3773/20:

«Постанова Верховного Суду про залишення касаційних скарг без задоволення, а судових рішень без змін прийнята 29 жовтня 2024 року. Ураховуючи норми частини восьмої статті 141 та частини третьої статті 124 ЦПК України, останнім днем подання заяви про ухвалення додаткового рішення з відповідними доказами є 04 листопада 2024 року. Заява про ухвалення додаткового рішення подана до Верховного Суду 05 листопада 2024 року, тобто з пропуском установленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України строку, і питання про поновлення цього строку заявник не порушує.

Таким чином, заява про ухвалення додаткового судового рішення щодо вирішення питання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу подана з порушенням п`ятиденного строку на подання такої заяви. Водночас заявник не порушує клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку. Факт отримання заявницею постанови Верховного Суду від 29 жовтня 2024 року - 01 листопада 2024 року не впливає на перебіг процесуального строку, встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

Виходячи з наведеного, є підстави для застосував частини восьмої статті 141 ЦПК України, відповідно до якої у разі неподання доказів на підтвердження витрат, які понесла сторона у зв`язку з розглядом справи, протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення, така заява залишається без розгляду, якщо відсутнє клопотання заявника про поновлення цього строку або суд визнає причини пропуску процесуального строку неповажними».

Відповідно до ухвали Верховного Суду від 25.06.2025 у справі № 357/2597/22:

«До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).

У частині восьмій статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зробила висновок, що «вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні».

Згідно із частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Аналіз статті 126, частини восьмої статті 141 ЦПК України дозволяє дійти висновку, що у випадку неподання доказів понесення судових витрат протягом визначеного частиною восьмою статті 141 ЦПК України п`ятиденного строку заява про розподіл судових витрат підлягає залишенню судом без розгляду, якщо причини пропуску цього строку не є поважними.

Постанова Верховного Суду про залишення касаційних скарг без задоволення, а судових рішень без змін прийнята 21 травня 2025 року. Ураховуючи норми частини восьмої статті 141 та частини третьої статті 124 ЦПК України, останнім днем подання заяви про ухвалення додаткового рішення з відповідними доказами є 27 травня 2025 року. Заява про ухвалення додаткового рішення подана до Верховного Суду 11 червня 2025 року, тобто з пропуском установленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України строку, і питання про поновлення цього строку заявник не порушує.

Таким чином, заява про ухвалення додаткового судового рішення щодо вирішення питання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу подана з порушенням п`ятиденного строку на подання такої заяви. Водночас заявник не порушує клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку. Факт отримання заявницею поштовим зв`язком (лист № 0610258227860) постанови Верховного Суду від 21 травня 2025 року - 11 червня 2025 року не впливає на перебіг процесуального строку, встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

Виходячи з наведеного, є підстави для застосування частини восьмої статті 141 ЦПК України, відповідно до якої у разі неподання доказів на підтвердження витрат, які понесла сторона у зв`язку з розглядом справи, протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення, така заява залишається без розгляду, якщо відсутнє клопотання заявника про поновлення цього строку або суд визнає причини пропуску процесуального строку неповажними.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що наявні підстави для залишення заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі без розгляду, що відповідає положенням статті 141 ЦПК України».

Відповідно до ухвали Верховного Суду від 03.09.2025 у справі №940/283/24:

«Аналіз статті 126, частини восьмої статті 141 ЦПК України дозволяє дійти висновку, що у випадку неподання доказів понесення судових витрат протягом визначеного частиною восьмою статті 141 ЦПК України п`ятиденного строку заява про розподіл судових витрат підлягає залишенню судом без розгляду, якщо причини пропуску цього строку не є поважними.

Ухвала Верховного Суду про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ «Вердикт Капітал» на рішення Тетіївського районного суду Київської області від 12 вересня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 лютого 2025 року у цій справі прийнята 23 липня 2025 року.

Ураховуючи норми частини восьмої статті 141 та частини третьої статті 124 ЦПК України, останнім днем подання заяви про ухвалення додаткового рішення з відповідними доказами, зокрема актом здачі-приймання наданих послуг, є 28 липня 2025 року. Заява про ухвалення додаткового рішення подана до Верховного Суду 30 липня 2025 року, тобто з пропуском установленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України строку, і питання про поновлення цього строку заявник не порушує.

Таким чином, заява про ухвалення додаткового судового рішення щодо вирішення питання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу подана з порушенням п`ятиденного строку на подання такої заяви. Водночас заявник не порушує клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку. Факт отримання представником ОСОБА_1 - адвокатом Шевченко А. М. ухвали Верховного Суду від 23 липня 2025 року через електронний кабінет підсистеми «Електронний суд» ЄСІТС - 30 липня 2025 року не впливає на перебіг процесуального строку, встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

Виходячи з наведеного, є підстави для застосування частини восьмої статті 141 ЦПК України, відповідно до якої у разі неподання доказів на підтвердження витрат, які понесла сторона у зв`язку з розглядом справи, протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення, така заява залишається без розгляду, якщо відсутнє клопотання заявника про поновлення цього строку або суд визнає причини пропуску процесуального строку неповажними.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що наявні підстави для залишення заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Шевченко А. М. про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі без розгляду, що відповідає положенням статті 141 ЦПК України.»

Відповідно до ухвали Верховного Суду від 03.09.2025 у справі № 761/23285/20:

«У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні (пункт 53 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

За змістом частини восьмої статті 141 ЦПК України сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2021 року у справі № 465/3424/10-ц (провадження № 61-3038св21).

Відповідно до частин четвертої, п`ятої, восьмої статті 83 ЦПК України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно з частинами першою, третьою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк.

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України).

Установлено, що приватний виконавець подав докази про розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу 10 липня 2025 року, тобто з пропуском встановленого законом п`ятиденного строку на їх подання до суду, та не подавав заяву про поновлення пропущеного строку. Водночас колегія суддів звертає увагу і на те, що подані заявником докази датовані також 10 липня 2025 року, що свідчить про їх отримання останнім саме у цю дату.

Вказане свідчить про те, що заявник не дотримався встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України порядку відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Виходячи з вищенаведеного, наявні підстави для застосував приписів частини восьмої статті 141 ЦПК України, за змістом яких у разі неподання доказів на підтвердження витрат, які понесла сторона у зв`язку з розглядом справи, протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення, така заява залишається без розгляду».

Відповідно до ухвали Верховного Суду від 29.10.2025 у справі № 940/283/24:

«Аналіз статті 126, частини восьмої статті 141 ЦПК України дозволяє дійти висновку, що у випадку неподання доказів понесення судових витрат протягом визначеного частиною восьмою статті 141 ЦПК України п`ятиденного строку заява про розподіл судових витрат підлягає залишенню судом без розгляду, якщо причини пропуску цього строку не є поважними.

Ухвала Верховного Суду про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ «Вердикт Капітал» на рішення Тетіївського районного суду Київської області від 12 вересня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 лютого 2025 року у цій справі прийнята 23 липня 2025 року.

Ураховуючи норми частини восьмої статті 141 та частини третьої статті 124 ЦПК України, останнім днем подання заяви про ухвалення додаткового рішення з відповідними доказами є 28 липня 2025 року. Заява про ухвалення додаткового рішення подана до Верховного Суду 17 вересня 2025 року, тобто з пропуском установленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України строку, і питання про поновлення цього строку заявник не порушує.

Відповідно до ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.12.2025 у справі № 753/23291/21:

«Тлумачення частини першої статті 246 ЦПК України та частини восьмої статті 141 ЦПК України дає підстави для висновку, що у випадку, якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин неподання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі. А у разі закінчення процесуального строку, встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України (п`ять днів після ухвалення рішення суду), - також і поважні причини пропуску цього строку. За відсутності обґрунтування поважних причин строку подання таких доказів до закінчення судових дебатів у справі чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат (постанова Верховного Суду від 13 лютого 2024 року у справі № 757/33206/22-ц).

Враховуючи, що ОСОБА_1 не обґрунтовує жодним чином причин неможливості подання ним доказів понесення судових витрат на професійну правничу допомогу до закінчення розгляду справи у суді касаційної інстанції, до клопотання про долучення доказів від 02 грудня 2025 року додав копії документів, які датовані червнем-липнем 2025 року (пункти 2-7), колегія суддів приходить до висновку, що заявник не дотримався встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України порядку та строку подання доказів щодо витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку із чим у задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення слід відмовити.

Доводи позивача щодо поновлення процесуального строку на подання таких доказів, з підстав того, що судове рішення ухвалено без його участі, а копію постанови Верховного Суду від 19 листопада 2025 року його представник отримав 27 листопада 2025 року, не впливають на перебіг процесуального строку, встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України».

Відповідно до ухвали Верховного Суду від 23.12.2025 у справі № 760/34774/19:

«Як випливає зі статті 126, частини восьмої статті 141 ЦПК України, у разі неподання доказів понесення судових витрат протягом визначеного частиною восьмою статті 141 ЦПК України п`ятиденного строку заява про розподіл судових витрат підлягає залишенню судом без розгляду, якщо причини пропуску цього строку не є поважними.

Постанова Верховного Суду про залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін ухвалена 26 листопада 2025 року. Ураховуючи норми частини восьмої статті 141 та частини третьої статті 124 ЦПК України, останнім днем подання заяви про ухвалення додаткового рішення з відповідними доказами є 01 грудня 2025 року. Заява про ухвалення додаткового рішення подана до Верховного Суду засобами поштового зв`язку 05 грудня 2025 року, тобто з пропуском установленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України строку, і питання про поновлення цього строку заявник не порушує.

Попри те, що заява про ухвалення додаткового судового рішення щодо вирішення питання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу подана з порушенням п`ятиденного строку на подання такої заяви, заявник не порушує питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Факт отримання заявником постанови Верховного Суду від 26 листопада 2025 року - 02 грудня 2025 року не впливає на перебіг процесуального строку, встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

Виходячи з наведеного, єпідстави для застосування частини восьмої статті 141 ЦПК України, відповідно до якої у разі неподання доказів на підтвердження витрат, які понесла сторона у зв`язку з розглядом справи, протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення така заява залишається без розгляду, якщо відсутнє клопотання заявника про поновлення цього строку або суд визнає причини пропуску процесуального строку неповажними.»

Відповідно до ухвали Верховного Суду від 18.03.2026 у справі № 446/1044/24:

«Як випливає зі статті 126, частини восьмої статті 141 ЦПК України, у разі неподання доказів понесення судових витрат протягом визначеного законом п`ятиденного строку заява про розподіл судових витрат підлягає залишенню судом без розгляду, якщо причини пропуску цього строку не є поважними.

У справі, яка переглядається, у касаційній скарзі ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Мидзки Р. В. просив суд, зокрема, стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у Верховному Суді, докази понесення яких будуть подані до суду протягом п`яти днів від дня проголошення рішення у справі.

Постанова Верховного Суду ухвалена 18 лютого 2026 року.

Ураховуючи норми частини восьмої статті 141 та частини третьої статті 124 ЦПК України, останнім днем подання заяви про ухвалення додаткового рішення з відповідними доказами є 23 лютого 2026 року (робочий день - понеділок). Заява про ухвалення додаткового рішення та докази понесення витрат на професійну правничу допомогу подані до Верховного Суду стороною відповідача через систему «Електронний Суд» 27 лютого 2026 року, тобто з пропуском установленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України строку.

При цьому, попри те, що заява про ухвалення додаткового судового рішення щодо вирішення питання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу подана з порушенням п`ятиденного строку на подання такої заяви, заявник не порушує питання про поновлення пропущеного процесуального строку.

Водночас, факт отримання заявником постанови Верховного Суду саме 26 лютого 2026 року не впливає на перебіг процесуального строку, встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

Виходячи з наведеного, наявні підстави для застосування частини восьмої статті 141 ЦПК України, відповідно до якої у разі неподання доказів на підтвердження витрат, які понесла сторона у зв`язку з розглядом справи, протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення така заява залишається без розгляду, якщо відсутнє клопотання заявника про поновлення цього строку або суд визнає причини пропуску процесуального строку неповажними».

У передбачених нормами ЦПК України випадках повне судове рішення може відображати дату судового засідання, яким завершено судовий розгляд (відповідна дата вказана у вступній частині судового рішення) та дату складення повного судового рішення (відповідна дата вказана у резолютивній частині або після резолютивної частини судового рішення). У випадках, коли відбувається проголошення судового рішення, датою такого судового рішення є дата судового засідання, яким завершено судовий розгляд. І навпаки, якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21)»

Яке уже зазначено вище, повний текст рішення складено 26.11.2025.

Ураховуючи норми частини восьмої статті 141 та частини третьої статті 124 ЦПК України, останнім днем подання заяви про ухвалення додаткового рішення з відповідними доказами є 01.12.2025. Заява про ухвалення додаткового рішення подана до суду 05.12.2026, тобто з пропуском установленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України строку, і питання про поновлення цього строку заявник не порушує.

Факт отримання чи не отримання рішення суду, його оприлюднення, шляхом надання загального доступу в ЄДРСР, впливають на прийняття рішення про поновлення процесуального строку, а не на перебіг процесуального строку, встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

Згідно з частинами першою, третьою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Виходячи з наведеного, є підстави для застосував частини восьмої статті 141 ЦПК України, відповідно до якої у разі неподання доказів на підтвердження витрат, які понесла сторона у зв`язку з розглядом справи, протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення, така заява залишається без розгляду, якщо відсутнє клопотання заявника про поновлення цього строку або суд визнає причини пропуску процесуального строку неповажними.

Керуючись статтями 126, 141, 270 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Заяву представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Новосядло Вікторії Романівни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги, - залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу (ч. 3 ст.354 ЦПК України).

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: http://court.gov.ua/.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому у ст. 261 ЦПК України.

Повний текст ухвали у справі №465/3262/25 складено 03.04.2026.

Суддя: Баран О.І.