Рішення № 135386507, 03.04.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 334/163/26 2/335/1548/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Алєксєєнка А.Б., за участю секретаря судового засідання Доновської А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2026 року ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» звернулося до Дніпровського районного суду м.Запоріжжя з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої позовні вимоги наступним.

06.03.2025 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формі в особистому кабінеті позичальника було укладено кредитний договір №7868435 за умовами якого відповідачу було надано кредит у розмірі 5 000,00 грн. на умовах зворотності, платності, строком на 345 днів, зі сплатою комісії та процентів за користування кредитом.

28.07.2025 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено Договір факторингу № 28072025, у відповідності до умов якого ТОВ «МІЛОАН» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату, а ТОВ «ФК ЄАПБ» приймає належні йому права грошової вимоги, до боржників вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників №2 від 28.07.2025 року до Договору факторингу №28072025 від 28.07.2025 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 19 300,00 грн., з яких: 5 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 6 300,00 грн. - сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту, 8 000,00 грн. сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).

Відповідач незважаючи на повідомлення всупереч умовам кредитного договору належним чином взяті на себе зобов`язання за вищевказаним кредитним договором не виконав, після відступлення до позивача права грошової вимоги жодного платежу для погашення існуючої заборгованості не здійснив.

У зв`язку із чим позивач просить стягнути з відповідача на свою користь вказану заборгованість та понесені судові витрати.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду м.Запоріжжя від 20.01.2026 справу передано за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справу 16.02.2026 передано для розгляду судді Алєксєєнку А.Б.

Ухвалою судді від 16.02.2026 було відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання, встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.

02 березня 2026 року на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Косякової З.М. надійшов відзив на позовну заяву у якому представник відповідача зазначила, що відповідачем частково визнаються позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за основним зобов`язанням у розмірі 5 000,00 грн. та одноразової комісії за надання кредиту у розмірі 1 250,00 грн. При цьому вважає неправомірним нарахування позивачем штрафних санкцій у розмірі 8 000,00 грн. враховуючи приписи п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України за якими у період дії воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеною ст.625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

10 березня 2026 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив у якій останній позовні вимоги підтримує в повному обсязі та вказує, що між первісним кредитором та відповідачем було договір в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису. Підписанням кредитного договору сторони погодили його основні істотні умови, зокрема, щодо суми кредиту, строку його повернення, розміру процентів, умов кредитування. При цьому, позичальник погодився на укладання договору саме такого змісту. Водночас, умовами договору передбачено, що у разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту позичальник зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця штраф у розмірі 1 000 грн. за кожен випадок порушення. ОСОБА_1 в порушення умов кредитного договору в обумовлені строки до 14.02.2026 заборгованість не погасив, відтак нарахування відсотків за користування кредитними коштами відповідно до умов кредитного договору є правомірним, а відповідач жодним чином не позбавляється від обов`язку виконання кредитного договору та погашення заборгованості в повному обсязі.

Представник позивача, будучи належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи у судове засідання не з`явився, разом з тим, у відповіді на відзив зазначив, що розгляд справи просить провести за його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач та його представник про день, час та місце розгляду справи повідомлялись судом у встановленому законом порядку проте у судове засідання не прибули, представником відповідача подано заяву у якій вона просила розгляд справи провести за відсутності відповідача та його представника та врахувати заперечення щодо позову, викладені у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України неявка в судове засідання належним чином повідомленого учасника справи не перешкоджає її розгляду.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Дослідивши та вивчивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, суд доходить до наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що 06.03.2025 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №7868435.

Кредитний договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника шляхом заповнення заяви на отримання кредиту №7868435.

Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору (далі кредит), а позичальник зобов`язався повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом відповідно до Графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.

Відповідно до п. 1.2. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 5 000,00 грн.

Згідно із п.1.3 Договору сторони погодили, що кредит надається строком на 345 днів за умови виконання позичальником графіку платежів, з 06.03.2025 (дата надання кредиту). Строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється Графіком платежів.

Відповідно до п.1.4 Договору повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту, комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) та процентів за користування кредиту має здійснюватися позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до Графіку платежів, наведеному у додатку №1 до Договору. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісій та процентів за користування кредитом (за умови дотримання Графіку платежів): 14.02.2026 (дата остаточного погашення заборгованості).

Згідно з п.1.5 Договору загальні витрати позичальника за кредитним договором складають 16 650,00 грн. денна процентна ставка складає 0,97%, орієнтовна реальна річна процентна ставка дорівнює 3 257,21 відсотків річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника складає 21 650,00 грн.

Умовами Кредитного договору передбачена видача кредитних коштів Позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .

Додатком № 1 до договору про споживчий кредит №7868435 від 06.03.2025 є узгоджений між сторонами Графік платежів, відповідно до якого визначено суму кредиту у розмірі 5 000,00 грн., одноразову комісію за надання кредиту у розмірі 1 250,00 грн. та проценти за користування кредитом у загальному розмірі 15 400,00 грн.

Також, 06.03.2025 відповідач ознайомився з графіком платежів за договором та паспортом споживчого кредиту від ТОВ «Мілоан» № 7868435.

Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладення кредитного договору, підписавши його електронним цифровим підписом за допомогою одноразового ідентифікатора «364927».

Таким чином, між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №7868435 від 06.03.2025 в електронній формі, що прирівнюється до письмової форми договору з всіма правовими наслідками невиконання зобов`язань за договором.

Підписанням вказаного Договору сторони погодили всі істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати комісії та відсотків за користування кредитом, розміру і типу процентної ставки.

За змістом ст.ст. 3, 6, 627 ЦК України в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтями 638, 640 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови ,щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Частинами 1, 2 статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ст.207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно з ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною 1 статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Так, пунктами 5, 6, 12 ч.1 ст.3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Правилами ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10. 2020 у справі № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму.

При цьому, кредитний договір, укладений в інформаційно-телекомунікаційній системі шляхом обміну електронними повідомленнями, з підписанням електронним цифровим підписом, електронним підписом з одноразовим ідентифікатором або іншим аналогом власноручного підпису, відповідно до ст.207 ЦК України, ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до платіжного доручення №149187749 від 06.03.2025 ТОВ «Мілоан» на виконання умов кредитного договору перерахувало на картковий рахунок відповідача НОМЕР_1 грошові кошти у розмірі 5 000,00 грн.

Відповідач взяті на себе зобов`язання за договором не виконав, у визначений строк грошові кошти не повернув та не сплатив комісію та проценти за користування кредитом, що також визнається відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Згідно відомостей ТОВ «Мілоан» про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №7868435 заборгованість ОСОБА_1 становить 5 000,00 грн. за основним зобов`язанням, 6 300,00 грн. сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту, 8 000, 00 грн. сума заборгованості за неустойкою.

Судом встановлено, що 28.07.2025 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено Договір факторингу № 28072025, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату, ТОВ «ФК ЄАПБ» приймає належні йому права грошової вимоги, до боржників вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до п.1.2 Договору перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі відповідно до реєстру боржників, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.

На підтвердження факту переходу до позивача прав вимоги заборгованості до відповідача за договором про споживчий кредит №7868435 від 06.03.2025 надано копію додаткової угоди №1 від 29.07.2025 до Договору факторингу №28072025 від 28.07.2025, Акт прийому-передачі Реєстру Боржників №2 від 28.07.2025 року за Договором факторингу №28072025 від 28.07.2025, копію платіжної інструкції №745 від 31.07.2025 про внесення оплати за відступлення права вимоги згідно Додаткової угоди №1 від 29.07.2025 до Договору факторингу №28072025 від 28.07.2025.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників №2 від 28.07.2025 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором про споживчий кредит №7868435 від 06.03.2025 в сумі 19 300,00 грн., з яких: 5 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 6 300 грн. - сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту, 8 000,00 грн. сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).

В силу вимог ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.1077, ч.1 ст.1084 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідачем за кредитним договором отримано кошти в сумі 5 000,00 грн., які останнім не повернуті, право вимоги за вказаним договором перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ», а тому заборгованість за цим договором підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», яке набуло права стягнення.

Разом з цим, вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача заборгованості по комісії за обслуговування кредиту суд виходить з наступного.

Відповідно до п.1.5.1 Договору передбачено, що комісія за надання кредиту становить 1 250,00 грн., яка нараховується за ставкою 25,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Таким чином, при укладенні договору сторонами погоджено нарахування одноразової комісії за видачу кредиту та в цій частині відповідачем позовні вимоги не оспорюються.

Водночас, пунктом 1.5.2 укладеного між первісним кредитодавцем та відповідачем Договору споживчого кредитування передбачено, що за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування) становить 15 400,00 грн., що нараховується за ставкою 14.00 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком №1 до цього Договору.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов`язковими для укладення договору про споживчий кредит, а також за послуги кредитного посередника (за наявності). У разі якщо витрати на додаткові чи супутні послуги кредитодавця, отримання яких є обов`язковим для укладення договору про споживчий кредит, або кредитного посередника (за наявності) не були включені до загальних витрат за споживчим кредитом, платежі за ці послуги не підлягають сплаті споживачем.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати в кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Водночас Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Зважаючи на викладене, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладений після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року в справі №204/224/21 зроблено висновок про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів існування переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

За обставинами даної справи, встановлено комісію за надання кредиту, а також комісію за обслуговування кредитної заборгованості, сума якої перевищує суму наданої позики, при цьому в договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг позикодавця, які пов`язані з отриманням такої комісійної винагороди, за які встановлено нарахування та сплату комісії.

Враховуючи, що позивач як позикодавець не зазначив та не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору, тому відповідні положення щодо обов`язку позичальника сплачувати комісійну винагороду є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 30.11.2023 в справі № 216/7637/21 (провадження № 61-5692св23).

Нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу, набуття зміни, встановлення, припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 у справі №359/12165/14-ц (провадження №61-13417св21).

Відтак, суд приходить до висновку про неправомірність нарахування комісії за обслуговування кредитної заборгованості та про відмову в її стягненні.

Крім цього у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача 8 000,00 грн штрафу.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

Згідно з пунктом 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжено та, який діє до теперішнього часу.

Враховуючи викладене та те, що штраф за договором кредиту нарахований за період з 21.03.2025 до 28.07.2025, тобто під час дії воєнного стану, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

З урахуванням зазначеного, нарахована сума штрафу стягненню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 статті 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями ч.ч. 1-4 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина 1 статті 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст. 89 ЦПК України).

За викладених обставин, враховуючи те, що позивачем належними та допустимими доказами доведено укладення кредитного договору між первісним кредитодавцем ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , а також перехід права грошової вимоги за цим договором до позивача, в свою чергу відповідачем доказів сплати заборгованості за кредитним договором не надано та наявність вказаної заборгованості останнім не заперечується при цьому враховуючи відсутність правових підстав для стягнення із відповідача комісії за обслуговування кредитної заборгованості та штрафних санкцій, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково.

Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з платіжною інструкцією №150323 від 19.12.2025, позивачем при поданні даної позовної заяви сплачений судовий збір у сумі 3 028,00 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволені частково, то відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 980,46 грн. (з розрахунку: 6250,00 грн. х 100% / 19300,00 грн. = 32,38%; 32,38% х 3028 грн. / 100% = 980,46 грн.).

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 247, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» заборгованість за кредитним договором №7868435 від 06.03.2025 в розмірі 6 250 (шість тисяч двісті п`ятдесят) гривень 00 копійок, з яких: 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1 250 (одна тисяча двісті п`ятдесят) тисяч гривень 00 копійок - сума заборгованості за комісією за видачу кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» судовий збір у розмірі 980 (дев`ятсот вісімдесят) гривень 46 копійки.

У задоволені іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду .

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 03 квітня 2026 року.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (Код ЄДРПОУ 35625014, адреса місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул.Симона Петлюри, буд.30).

Відповідач ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , адреса місця проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 ).

Суддя: А.Б.Алєксєєнко