Рішення № 135386351, 03.04.2026, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/131/26

Провадження № 2-а/333/35/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2026 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі: головуючого - судді Ковальової Ю.В., секретар судового засідання Симоненко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом (з урахуванням уточнень), в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі від 25.12.2025 ЕНА №6408586 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 126 КУпАП, а провадження у справі закрити.

Позовну заяву позивач мотивує тим, що 25.12.2025 року о 10:19 його було зупинено інспектором патрульної поліції Зайцевим Д.О. на вул. Космічній, 124 у м. Запоріжжі. У постанові зазначено, що підставою для зупинки транспортного засобу стало те, що автомобіль за базою МТСБУ нібито не мав чинного страхового поліса. Після перевірки документів інспектор встановив, що він раніше був позбавлений права керування транспортними засобами, після чого виніс постанову за ч. 4 ст. 126 КУпАП. Відповідно до ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» перелік підстав для зупинки транспортного засобу є вичерпним. Перевірка наявності страхового поліса може здійснюватися лише після законної зупинки транспортного засобу (наприклад, у разі порушення правил дорожнього руху). МТСБУ про відсутність страхового поліса. Така підстава не передбачена законом і не може бути використана для зупинки транспортного засобу. Перевірка інформації щодо наявності страхового поліса в базі МТСБУ не передбачена як підстава для зупинки транспортного засобу. Таким чином, сама зупинка була незаконною, а всі подальші дії інспектора (перевірка документів, встановлення факту позбавлення права керування, винесення постанови) є похідно незаконними. У даній справі транспортний засіб було зупинено виключно на підставі інформації з бази МТСБУ про відсутність страхового поліса. Така підстава не передбачена законом і не може бути використана для зупинки транспортного засобу. Перевірка інформації щодо наявності страхового поліса в базі МТСБУ не передбачена як підстава для зупинки транспортного засобу. Таким чином, сама зупинка була незаконною, а всі подальші дії інспектора (перевірка документів, встановлення факту позбавлення права керування, винесення постанови) є похідно незаконними. 05.01.2026 ним було сплачено суму штрафу з метою уникнення негативних наслідків у вигляді примусового стягнення. Водночас сама по собі сплата штрафу не позбавляє особу права оскаржувати постанову та не може вважатися безумовним визнанням вини. З наведених підстав, просить суд скасувати постанову інспектора патрульної поліції серії ЕНА №6408586 від 25.12.2025 року, закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, зобов`язати повернути сплачений штраф у розмірі 20 400 грн.

17.03.2026 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву. Вказує, що зупинивши автомобіль під керуванням позивача, представившись згідно ч.3 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейським була наголошена причина зупинки, а саме те що водій порушив вимоги ПДР України. Зазначає, що факт вчинення порушення підтверджується відеозаписом, копія якого надана суду. Додатково надали до суду витяг з бази МТСБУ, котрий є беззаперечним доказом відсутності поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на транспортний засіб під керуванням Позивача на момент зупинки транспортного засобу (25.12.2025) оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі. Таким чином обставини, на які вказує Позивач, не виключають подію інкримінованого йому правопорушення та склад такого правопорушення у його діях. Отже, постанова відносно позивача була винесена правомірно, з дотриманням вимог чинного законодавства, тому у задоволенні позовних вимог просить відмовити.

18.03.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначив таке. Відповідач стверджує, що транспортний засіб було зупинено у зв`язку з порушенням ПДР, однак: не надано жодного належного доказу факту такого порушення; не зазначено конкретну норму ПДР, яку було порушено до моменту зупинки; відсутні будь-які матеріали (відео, фото, пояснення), які підтверджують сам факт правопорушення до моменту втручання. Посилання на загальні повноваження поліції (ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію») не є доказом законності конкретної зупинки. Таким чином, зупинка транспортного засобу була здійснена без належних правових підстав. Відповідач посилається на постанову суду від 2016 року, однак: не надано доказів набрання нею законної сили; не надано доказів фактичного виконання рішення; не доведено, що строк позбавлення не закінчився або не був перерваний. Отже, відсутні належні докази складу правопорушення за ч. 4 ст. 126 КУпАП. Відповідач у своєму відзиві зазначає, що транспортний засіб було зупинено у зв`язку з відсутністю поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Разом з тим, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування. Таким чином, підстава зупинки (відсутність поліса) та інкриміноване правопорушення (позбавлення права керування) є різними за своєю правовою природою та не пов`язані між собою. Відповідач не довів, що на момент зупинки у поліцейського були підстави вважати, що позивач керує транспортним засобом, будучи позбавленим права керування. Фактичне встановлення цієї обставини відбулося лише після зупинки транспортного засобу шляхом перевірки інформаційних баз. Отже, перевірка документів та подальше встановлення інших обставин стали можливими виключно внаслідок зупинки, законність якої не доведена.

У судове засідання сторони не з`явилися, надали заяви з проханням розглянути позов за їх відсутності.

Дослідивши матеріали справи, в тому числі відеозапис, наданий відповідачем, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Положення ст. 5 КАС України є реалізацією ч. 1 ст. 55 Конституції України, що, визначає, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, у разі, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Статтею 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Судом встановлено, що 25.12.2025 року під час несення служби, поліцейським управління патрульної поліції в Запорізькій області ДПП було зупинено транспортний засіб, під керуванням водія ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом без чинного поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинного внутрішнього електронного договору обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса. В наступному, під час перевірки документів за допомогою інформаційного порталу Національної поліції та Єдиного державного реєстру судових рішень, було встановлено, що вищевказаний громадянин керував транспортним засобом, будучи позбавленим права керування транспортними засобами постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24 жовтня 2016 року, строком на 10 (десять) років, справа № 333/5271/16-п, чим порушив вимоги п.2.1.а ПДР України, внаслідок чого, поліцейським було винесено постанову серії ЕНА №6408586 від 25.12.2025 року.

Надалі, відповідно до платіжного доручення №40 від 05.01.2026 року ОСОБА_1 сплатив накладений постановоюЕНА №6408586 від 25.12.2025 року штраф в розмірі 20400 грн.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП України).

Відповідно до ст.251 КУпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган(посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення,винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Отже, доказом того, що позивач скоїв адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких посадова особа, особисто спостерігаючи порушення ПДР, встановлює наявність адміністративного правопорушення.

Положеннями ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 № 3353-XII визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР) зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Відповідно до пункту 2.1 ПДР, України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно частини першої статті 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до частини четвертої статті 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому, положеннями ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, зокрема, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Також, суд враховує правову позицію Верховного Суду, сформульовану у постанові 21 листопада 2018 р. у справі №465/6677/16-а (адміністративне провадження №К/9901/15441/18). Верховний Суд, пославшись на приписи Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», дійшов висновку про право посадових осіб відповідних підрозділів Національної поліції здійснювати перевірку документів водія транспортного засобу, які підтверджують наявність чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, та обов`язку водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такий поліс, як це передбачено підпунктами 2.1, 2.4 ПДР. Будь-яких додаткових умов для реалізації представником поліції зазначеного службового повноваження та водієм транспортного засобу - зазначеного обов`язку, діюче законодавство не встановлює.

Таким чином, наданими відповідачем доказами підтверджено наявність законних причин для зупинки транспортного засобу позивача й відповідно доказів на спростування вказаного ОСОБА_1 суду не надав, як й доказів оскарження таких дій працівників поліції.

При цьому відповідно до правової позиції, викладеної, зокрема, у постанові Верховного Суду від 25.09.2019 в адміністративній справі №127/19283/17, притягнення позивача до відповідальності та накладення стягнення за частиною 1 статті 126 КУпАП є обґрунтованим, навіть коли факт невиконання вимог ПДР не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Позивач у позові зазначає, що не згоден з винесеною постановою, правила дорожнього руху не порушував, доказів порушення ним правил дорожнього руху немає, сама зупинка транспортного засобу є незаконною.

На оптичному диску, оглянутому в судовому засіданні, який було долучено до відзиву відповідача, встановлено, що, дійсно, самого моменту зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 не зафіксовано, проте позивач не спростовує як сам факт керування ним транспортним засобом, так і відсутність страхового полісу на момент зупинки. Відсутність страхового полісу, і, як в подальшому встановлено, наявність судового рішення про позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами на строк 10 років, підтверджується наданою копією постанови Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24.10.2016 року.

Крім того, з цього ж дослідженого відеозапису судом вбачається, що в ході розгляду справ відносно позивача, поліцейським УПП в Запорізькій області ДПП було роз`яснено та дотримано права особи, що притягається до адміністративної відповідальності, згідно статті 63 Конституції України та статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Отже, суд знаходить відеозапис, що міститься на оптичному диску допустимим та належним доказом у справі.

Інші доводи позивача не спростовують наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 126 КУпАП.

Отже, в матеріалах даної адміністративної справи відсутні докази, які б спростували факт вчинення Позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, та підтвердили факт протиправності оскаржуваної постанови.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов`язані з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності і ін.

Проаналізувавши в сукупності здобуті по справі докази, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно винесена постанова про накладення на позивача адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху за ч.4 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 20400 гривень 00 копійок.

За таких підстав, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити, оскільки підтвердився факт вчинення ним правопорушення і правомірність накладення стягнення, в той час як процесуальних порушень при розгляді справи суд не встановив, тому позов є необґрунтованим, а постанова по справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є такою, що відповідає вимогам ст.ст. 283-284 КУпАП і дії відповідача є правомірними.

Керуючись ст.ст. 5, 8, 9, 10, 12, 13, 77, 194, 205, 211, 229, 230, 241, 242, 271 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя: Ю.В. Ковальова