Рішення № 135381613, 03.04.2026, Полонський районний суд Хмельницької області

Справа № 363/3124/25

Провадження 2/681/680/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2026 року м. Полонне

Полонський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Іллюка С.В.,

за участю секретарів судових засідань Арзанцевої І.С., Козюк Т.Р.,

позивачки ОСОБА_1 , її представника - адвокатки Блажієвської Л.В.,

представника відповідачки ОСОБА_2 - адвоката Кушнірука В.М.,

представника третьої особи - Міністерства оборони України - Балтака Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полонне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в інетресах яких діє ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сімєю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу; треті особи, що не заявляють самостійних вимог: військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України,

в с т а н о в и в:

1. Стислий виклад позиції позивача.

У червні 2025 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із цим позовом, в якому просила встановити факт спільного проживання з ОСОБА_5 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 26.05.2022 по день його зникнення - 23.07.2024.

В обґрунтування позову вказує, що вона та ОСОБА_6 з квітня 2018 року по 23.07.2024, весь час проживали у квартирі АДРЕСА_1 , яка належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_5 , його сестрі ОСОБА_7 та брату ОСОБА_8 . Факт її проживання у вказаній вище квартирі з 2018 року до цього часу підтверджується довідкою Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області № 967 від 23.12.2024, а факт проживання ОСОБА_5 - витягом з реєстру територіальної громади, що сформований станом на 22.05.2024. Зазначає, що за час спільного проживання вона та ОСОБА_5 мали спільний бюджет, вели спільне господарство, відпочивали разом, турбувались один про одного, планували мати дітей, зустрічалися з друзями та родичами, придбали майно для спільного користування, фактично мали права та обов`язки, притаманні чоловіку та жінці. Також вказує, що наявність подружніх відносин підтверджується спільними фото, світлинами ОСОБА_5 , які були здійснені в домашніх умовах, так і надіслані останнім позивачці під час проходження ним військової служби у лавах Збройних Сил України. Факт спільного бюджету підтверджується наявністю у позивачки банківської картки ОСОБА_5 , яку останній віддав для використання коштів для спільних потреб сім`ї. На вказану банківську картку ОСОБА_5 зараховувалась заробітна плата за місцем проходження військової служби - військової частини НОМЕР_2 , НОМЕР_1 . З цієї банківської картки позивачкою були здійснені витрати на харчові продукти, на проїзд, на оплату за мобільним номером, також перерахування коштів брату ОСОБА_5 ОСОБА_8 та матері позивачки ОСОБА_9 . Зазначає, що також про спільний бюджет свідчить перерахування коштів матір`ю позивачки ОСОБА_9 на користь ОСОБА_5 та навпаки.

Вказує, що через повномасштабне вторгнення на територію України позивачка та ОСОБА_5 не встигли узаконити відносини шляхом державної реєстрації шлюбу. 26.04.2024 ОСОБА_5 призвали для проходження військової служби до лав Збройних Сил України. За час проходження ОСОБА_5 військової служби вони з позивачкою залишалися однією сім`єю, підтримували один одного як фінансово, так і морально, що підтверджує листуванням, зміст та періодичність якого свідчить про близькі стосунки, взаємну підтримку, спільне бажання узаконити відносини та мати спільних дітей. Зазначає, що проходження чоловіком військової служби не може свідчити про те, що позивачка та ОСОБА_5 не перебували у фактичних сімейних відносинах, оскільки така обставина вказує лише на виконання чоловіком його військового обов`язку. 05.08.2024 на ім`я сестри ОСОБА_5 ОСОБА_7 прийшло сповіщення № 310 по те, що її брат ОСОБА_5 зник безвісти поблизу селища Новоселівське Сватівського району Луганської області, а тому спільне проживання позивачки з ОСОБА_5 припинилось 23.07.2024 через його зникнення.

Крім того, зазначає, що 09.09.2024 вона зверталась до Міністерства оборони України, до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Вишгородського районного управління поліції ГУНП України у Київській області, до координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими з проханням встановити місце знаходження ОСОБА_5 та провести службове розслідування щодо його зникнення, а також з проханням надати доступ до даних військовослужбовців, які потрапили у полон. Зокрема, у відповіді з Міністерства оборони України повідомлено, що вживаються заходи, а також надано інформацію щодо персональних даних ОСОБА_5 , яка заповнювалась ним власноручно, де у графі найближчі родичі останній вказав позивачку та її номер телефону.

Позивачка зазначає, що встановлення факту проживання з ОСОБА_5 однією сім`єю має юридичне значення та необхідне їй для набуття статусу члена сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин у розумінні Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» та, відповідно, для забезпечення реалізації її прав.

Серед всього зазначеного вище, позивачка також вказує, що у період з 28.08.2011 по 25.04.2022 ОСОБА_5 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 25.04.2022 у справі № 681/1415/21 шлюб між ними розірвано. У позовній заяві про розірвання шлюбу ОСОБА_5 вказував про те, що спільне проживання з ОСОБА_2 припинено у жовтні 2016 року та що сторони спільних дітей не мають. Відповідачка не заперечувала проти зазначених тверджень. Однак, ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 від іншого чоловіка народила доньку ОСОБА_3 . Батьком дитини у свідоцтві про народження вказаний ОСОБА_5 , який мав спростувати цей факт, але не встиг цього зробити.

Також позивачка вказує, що зверталась із заявою про встановлення факту спільного проживання в порядку окремого провадження до Вишгородського районного суду Київської області, проте ухвалою цього ж суду від 08.05.2025 у справі № 363/671/25 вказану заяву було залишено без розгляду та роз`яснено про необхідність звернення до суду в порядку загального позовного провадження, оскільки ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , заперечила проти задоволення заяви, а тому суд дійшов до висновку, що вбачається спір про право.

Отже, оскільки позивачка ОСОБА_1 фактично почала проживати з ОСОБА_5 у квітні 2018, але рішення суду про розірвання шлюбу з ОСОБА_2 набрало законної сили 26.05.2022, просить позов задовольнити та встановити факт проживання однією сім`єю з 26.05.2022 по дату зникнення ОСОБА_5 .

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 14.07.2025 справу передано за підсудністю до Полонського районного суду Хмельницької області (том 1 а.с. 40-41).

14.08.2025 справа надійшла до цього суду (том 1 а.с. 115).

Ухвалою суду від 08.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду Полонським районним судом Хмельницької області та постановлено розглядати її за правилами загального позовного провадження (том 1 а.с. 124).

Також ухвалою суду від 08.09.2025, відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 ЦПК України, до участі у справі залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, - військову частину НОМЕР_2 та Міністерство оборони України (том 1 а.с. 125).

15.09.2025 від відповідачки ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , до суду надійшов відзив на позовну заяву (том 1 а.с. 142)

Надалі ухвалою суду від 24.09.2025 до участі у справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, - військову частину НОМЕР_1 , а військову частину НОМЕР_2 виключено зі складу учасників процесу (том 1 а.с. 148).

21.10.2025 від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, - військової частини НОМЕР_1 до суду надійшли пояснення щодо позову (том 1 а.с. 178-188).

23.10.2025 від позивачки ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокатка Блажієвська Л.В., надійшла відповідь на відзив ОСОБА_2 (том 1 а.с. 190-197).

Ухвалами суду від 02.10.2025 (а.с. 171) та 25.11.2025 (том 1 а.с. 222) у справі витребувано докази.

Ухвалою суду від 12.01.2026 до участі у справі залучено як співвідповідача ОСОБА_4 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 (том 2 а.с. 32).

02.02.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті. Клопотання про виклик свідків задоволено (том 2 а.с. 40).

3. Позиції сторін та обґрунтування заперечень відповідача.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві. На запитання з приводу спільно придбаного майна дала суду показання, що на території їхньої адреси є два будинки: в одному проживає сестра ОСОБА_5 - ОСОБА_7 з сім`єю, а в іншому з 2018 року проживала вона разом із ОСОБА_5 . Вони разом робили ремонт, купували техніку, сантехніку, посудомийну машину, варильну поверхню, духову шафу, меблі, котел, обігрівачі, встановлювали батареї та інше. Також вони планували дітей, але виникли проблеми зі здоровям. Вказала, що вона жодного разу не була заміжня, а ОСОБА_5 розірвав шлюб у 2022 році.

Представник позивачки ОСОБА_1 - адвокатка Блажієвська Л.В. у судовому засіданні підтримала доводи, викладені в заяві, та вказала, що факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_5 та позивачки без реєстрації шлюбу підтверджується їх спільними сімейними фотографіями, платіжними чеками та доказами перебування позивачки на утриманні чоловіка ОСОБА_5 , який перераховував кошти, скриншотами листування у додатку «Signal», актом розслідування нещасного випадку та відомостями бази даних, де ОСОБА_1 зазначена співмешканкою, а також показами свідків, які підтверджують факти спільного проживання та ведення спільного побуту.

Відповідачка ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 та неповнолітнього ОСОБА_4 , до суду не прибула, 15.09.2025 надійшов відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що остання позов не визнає та не вбачає жодного доказу, який би свідчив про спільне проживання її колишнього чоловіка з ОСОБА_1 як чоловіка та жінки. Вказує, що ОСОБА_5 підтримував з нею відносини, не дивлячись на те, що вони були розлучені, приїжджав у гості до дітей, спілкувалися та обговорювали питання відновлення сім`ї.

На відзив ОСОБА_2 23.10.2025 від позивачки ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокатка Блажієвська Л.В., надійшла відповідь на відзив ОСОБА_2 , у якій зазначає, що твердження відповідачки про відсутність доказів щодо спільного проживання позивачки та ОСОБА_5 не відповідають дійсності та спростовуються доводами позовної заяви та долученими до неї додатками. Звертає увагу, що у п. 4 акту службового розслідування про зникнення ОСОБА_5 зазначено, що останній проживав разом з ОСОБА_1 , а такі дані вказуються особисто військовослужбовцями на випадок загибелі або їх зникнення. Твердження відповідачки ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про те, що вони з ОСОБА_5 підтримували відносини та обговорювали можливість відновлення сім`ї не відповідають дійсності та не підтверджуються жодними доказами. На противагу цьому, позивачка ОСОБА_1 долучає скриншоти, з яких вбачається, що ОСОБА_2 до чоловіка сестри ОСОБА_5 ОСОБА_10 зверталась з прохання надати будь-які контакти її колишнього чоловіка. Вказане свідчить про відсутність спілкування та вважає, що відзив подано формально, з метою створення перешкод у встановленні дійсних обставин справи

Крім того, ОСОБА_2 , доручила представляти свої інтереси представнику адвокату Кушніруку В.М., який у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував. Вказував, що ОСОБА_2 , жодним чином права позивачки не порушила, тому не вважає її та неповнолітніх ОСОБА_11 та ОСОБА_4 , належним відповідачем. Також звертає увагу суду, що у позивачки та ОСОБА_5 не було спільних дітей, вони були зареєстровані за різними адресами проживання, а також що докази про ведення спільного господарства та спільного бюджету не є переконливими.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, - Міністерства оборони України Балтак Д.О. проти позову заперечував. У судовому засіданні надав пояснення, що вважає неповнолітніх дітей зниклого безвісти ОСОБА_12 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , неналежними відповідачами та звертає увагу на відсутність доказів факту проживання ОСОБА_1 разом з ОСОБА_5 однією сім`єю. Крім того, наголошує і на тому, що позивачка має кінцеву мету отримання різних соціальних пільг, при цьому, у судовому засіданні ОСОБА_1 відповіла, що ОСОБА_13 та ОСОБА_14 не порушували її прав та вона їх жодного разу не бачила.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, - військової частини НОМЕР_1 належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, до суду не зявився. Втім, 21.10.2025 через систему Електронний суд до суду надійшли пояснення щодо позову, у яких представник просить розгляд справи здійснювати без їхньої участі та звертає увагу суду на те, що сам по собі факт перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки без доведення факту спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між ними склалися та мали місце усталені відносини. Зазначають, що заявниця ОСОБА_1 на цей час не входить до числа осіб, які згідно із Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та Постанови № 168 мають право на отримання одноразової грошової допомоги. Також вказують, що питання чи дійсно ОСОБА_1 та ОСОБА_5 були членами сім`ї, спільно проживали разом, були пов`язані спільним побутом та бюджетом, не належить до компетенції військової частини, а до повноважень суду, який має перевірити всі факти та докази та прийняти виважене рішення по справі.

Під час судового розгляду були допитані свідки, які дали наступні показання.

Свідок ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рідна сестра ОСОБА_5 , у судовому засіданні 04.03.2026 у режимі відеоконференції шляхом трансляції судового засідання з приміщення Вишгородського районного суду Київської області, будучи попередженою про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показань, підтвердила факт проживання в одному будинку однією сім`єю позивачки ОСОБА_1 та її брата ОСОБА_5 . Дала показання, що вони проживали разом як сім`я з 2018 року, робили ремонт у будинку разом, купили машину. ОСОБА_1 їздила до її брата на війну, він їй там зробив пропозицію одружитись і вона приїхала вже у статусі нареченої. Стосунки у них були як у чоловіка та дружини, вони планували свій бюджет і разом витрачали його. Дітей у них не було, але вони лікувались і хотіли спільних дітей. Також відповіла на запитання, що під час спільного проживання вони купували холодильник, сантехніку, проводили каналізацію, здійснювали укладання плитки, купували всі меблі. Вона добре це все знає, тому що в одному подвір`ї знаходиться два будинки: в одному проживає ОСОБА_7 з сім`єю, а в іншому - ОСОБА_1 , яка раніше проживала там з ОСОБА_5 . Коли брат привів ОСОБА_1 і вони стали проживати разом, відразу почали робити ремонт. Також свідок дала показання суду, що ОСОБА_1 та її брат щодня спілкувалися телефоном, позивачка їздила до нього. Коли ОСОБА_5 ще не служив у Збройних Силах України, вони разом їздили до батьків позивачки, оскільки мама ОСОБА_5 померла. Також пояснила, що їй відомо, що її брат з ОСОБА_2 давно ніяких відносин не підтримує взагалі та додала, що стосовно ОСОБА_4 вона з самого початку знала, що це не брата син, а що ОСОБА_2 після реєстрації шлюбу попросили дати для дитини його прізвище.

Допитаний в судовому засіданні 04.03.2026 свідок ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , сусід та друг ОСОБА_5 , у судовому засіданні у режимі відеоконференції шляхом трансляції судового засідання з приміщення Вишгородського районного суду Київської області, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показань, повідомив, що позивачку ОСОБА_1 , її чоловіка ОСОБА_5 знає як сім`ю, яка проживала разом з 2018 року. Дав суду показання, що він забирав посилку, яку ОСОБА_5 відправляв і просив його переконатися, що там є банківська картка, пояснивши, що свою картку передає для користування ОСОБА_16 . Свідок підкреслив, що позивачка та ОСОБА_5 мали спільний бюджет, жили як чоловік і жінка та мали намір одружитись, хотіли спільних дітей, але так не склалося, тому що війна. Також вважав за необхідне суду посвідчити, що ОСОБА_5 йому повідомляв, що рідних дітей у нього немає.

4. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Суд створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, а також надав сторонам строк для подачі відзиву, відповіді на відзив, заперечень.

Кожен з учасників справи мав право безпосередньо знайомитися з матеріалами справи, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Заслухавши пояснення позивачки, її представника - адвокатки Блажієвської Л.В., представника відповідачів - адвоката Кушнірука В.М., свідків, представника третьої особи Міністерства оборони України - Балтака Д.О., дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною 1 ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

В силу приписів ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доказами згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК зазначено, що суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Частиною 2 ст. 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, законом передбачено встановлення юридичних фактів щодо виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, до яких відносяться й факти, зокрема, факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

5. Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками та норми права, які застосував суд.

Згідно з Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 № 69/2022, на території України оголошено мобілізацію.

26.04.2024 ОСОБА_5 мобілізовано до Збройних Сил України, що підтверджується повісткою на відправку (том 1 а.с. 45), записами його військового квитка серії НОМЕР_3 (том 1 а.с. 78) та довідкою військової частини НОМЕР_2 від 25.05.2024 (том 1 а.с. 46).

З дослідженої відповіді військової частини НОМЕР_1 від 05.01.2025 за №1772/282 встановлено, що військовослужбовець ОСОБА_5 в обліковій картці персональних даних (база даних) зазначив трьох близьких осіб, першою з яких вказана ОСОБА_1 , номер телефону НОМЕР_4 (том 1 а.с. 77). Також вказано як близьку особу ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . У ході розгляду справи було встановлено, що останні є братом та сестрою ОСОБА_5 .

Судом встановлено, що ОСОБА_5 23.07.2024 зник безвісти поблизу населеного пункту Новоселівське Сватівського району Луганської області, що підтверджено сповіщенням сім`ї № 310 від 05.08.2024. Сповіщення адресоване на ім`я ОСОБА_7 та вказано її адресу: АДРЕСА_2 (том 1 а.с. 65).

Разом з тим в матеріалах справи містяться: копія повістки на відправку на ім`я ОСОБА_5 , датована 26.04.2024 (том 1 а.с. 45); копія довідки військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.04.2024 № 1270 щодо ОСОБА_5 (а.с. 47). Вказані докази надані позивачкою та зберігалися за адресою спільного проживання.

Судом встановлено, що актом службового розслідування від 26.07.2024 №1842 повідомлено командира військової частини НОМЕР_1 про те, що за фактом зникнення безвісти під час ведення бойових дій поблизу населеного пункту Новоселівське Сватівського району Луганської області солдата ОСОБА_5 , було проведено службове розслідування з метою встановлення причин та умов зникнення безвісти останнього. У графі відомості про осіб, стосовно яких призначено службове розслідування, пунктом 4.1. значиться ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , призваний під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_6 26.04.2024, сімейний стан неодружений, адреса проживання: АДРЕСА_2 . Судом достеменно встановлено, що першою особою, яка значиться з-поміж близьких осіб, вказана співмешканка ОСОБА_1 , номер телефону якої НОМЕР_6 . Крім ОСОБА_1 , вказані контактні номери брата ОСОБА_8 та сестри ОСОБА_7 (том 1 а.с. 79-80).

ОСОБА_5 перебував у шлюбі з відповідачкою у справі ОСОБА_2 .

Остання діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

25.04.2022 шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було розірвано, що підтверджується копією рішення Полонського районного суду Хмельницької області у справі №681/1415/21, яке набрало законної сили 26.05.2022. Звертаючись до суду з позовом про розірвання шлюбу, ОСОБА_5 вказував, що з 28.08.2011 перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 , дітей не мають, а також зазначає, що сторони не проживають разом з 2016 року (том 1 а.с. 84-86).

ОСОБА_5 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією актового запису про народження № 248 від 28.12.2018, відповідно до якого видане свідоцтво про народження серії НОМЕР_7 . У цьому актовому записі зазначено, що матір`ю дитини є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , а також зазначено адресу її проживання та паспорті дані. Підставою запису відомостей про батька є свідоцтво про шлюб, актовий запис № 23, складений 28.08.2011 виконавчим комітетом Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області. У графі для відміток вказано, що відомості внесено до Державного реєстру актів цивільного стану громадян 28.12.2018 за номер 00139018997, а також зазначено, що громадянство і місце проживання батька паспортом не підтверджено (том 1 а.с. 230, зворот).

Також відповідно до даних свідоцтва про народження серії НОМЕР_8 , батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , є ОСОБА_5 , а матір`ю - ОСОБА_2 , про що зроблено актовий запис № 81 (том 2 а.с. 13).

При цьому, повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження, № витягу 00034112895, встановлено, що в актовий запис № 81 від 30.03.2010 про народження ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , де матір`ю була вказана ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , а батьком вказаний ОСОБА_19 , відомості про якого були внесені відповідно до ст. 135 СК України, внесено зміни, а саме: у графі відомості про дитину прізвище ОСОБА_20 змінено на ОСОБА_21 , по батькові ОСОБА_22 змінено на ОСОБА_23 ; у графі відомості про батька, вказано ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Підставою внесення змін є заява про визнання батьківства № 30/02.1-05.01-45 від 23.07.2016 (том 2 а.с. 14-16).

Згідно з копією довідки про реєстрацію місця проживання особи, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 (том 1 а.с. 11).

Як зазначено у довідці № 967 від 23.12.2024, виданою Петрівською сільською радою Вишгородського району Київської області, згідно з актом депутата Петрівської сільської ради Грищенка Є.Є., ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт ID НОМЕР_9 , дійсно проживає (без реєстрації) з квітня 2018 року по даний час за адресою АДРЕСА_2 (том 1 а.с. 10).

Зі скриншотів листування у додатку "Signal" (а.с. 53-64), що знаходяться на телефоні ОСОБА_1 , підтверджується постійний зв`язок між нею та ОСОБА_5 , який у телефонній книзі зазначений як « ОСОБА_24 », наявність теплих, довірливих відносин, обговорення побутових і сімейних питань, обмін повідомленнями про планування одруження та спільних дітей, про виготовлення для ОСОБА_5 медальйону із зображенням ОСОБА_1 , що свідчать про щоденне взаємне піклування та виглядає як спілкування подружжя.

Зі спільних фотознімків, на яких зображені ОСОБА_5 разом із ОСОБА_1 , вбачається факт спільного сімейного відпочинку, а також у матеріалах справи наявні фотознімки, на яких він зображений у військовій формі (том 1 а.с. 27-37).

Крім того, суд вважає, що факт спільного бюджету знайшов своє підтвердження належними та допустимими доказами у справі.

Від акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 17.12.2025 до суду надійшла відповідь на ухвалу суду про витребування доказів, з якої вбачається, що на ім`я ОСОБА_5 в банку емітовано карту № НОМЕР_10 ( НОМЕР_11 ) (том № 2 а.с. 1).

Зокрема, матеріали справи містять копії транзакцій з карткового рахунку № НОМЕР_10 , на який ОСОБА_5 отримував заробітну плату з військової частини НОМЕР_2 та військової частини НОМЕР_1 (а.с. 12-20), з яких вбачається, у тому числі, переказ на карту ОСОБА_25 (матір ОСОБА_1 ) та ОСОБА_26 (брат ОСОБА_5 ) (том № 1 а.с. 39-42), квитанцій про перерахування коштів з вказаної картки на рахунок ТОВ «НоваПей» та інше (том № 1 а.с. 24).

Також знайшла своє підтвердження та обставина, що між особистими рахунками ОСОБА_5 та батьками позивачки - ОСОБА_9 та ОСОБА_27 регулярно здійснювались перекази коштів. Той факт, що ОСОБА_9 та ОСОБА_27 є батьками позивачки, остання підтверджує копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_12 (том № 1 а.с. 38).

Квитанцією № 59001168796731 від 13.06.2024 підтверджено відправлення через ТОВ «Нова пошта» посилки ОСОБА_5 з Харківської області для ОСОБА_1 у Київську область (том № 1 а.с. 23).

Водночас судом встановлено, що за фактом зникнення безвісти ОСОБА_5 , позивачка зверталась зі заявами до ІНФОРМАЦІЯ_1 , координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими та до Вишгородської окружної прокуратури Київської обласної прокуратури.

Зокрема, відповіддю ІНФОРМАЦІЯ_9 від 15.10.2024 за № 1/1/8/9470, ОСОБА_1 повідомлено про те, що для отримання акту службового розслідування останній необхідно звернутися до військової частини НОМЕР_1 (том № 1 а.с. 69). Відповідно до відповіді Вишгородської окружної прокуратури Київської обласної прокуратури від 29.10.2024 за № 54.5953 вих. 24, ОСОБА_1 повідомлено, що за результатами проведеного досудового розслідування по кримінальному провадженню №12024111150001214 від 04.10.2024, прокурором Вишгородської окружної прокуратури Київської обласної прокуратури Кутаною Т.Л. на підставі ст. 218 КПК України визначено підслідність за слідчим ГУ НП в Луганській області (том № 1 а.с. 75).

При цьому, відповіддю з координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими від 28.11.2024 за № 222/22331, ОСОБА_1 повідомлено про те, що координаційним штабом з питань поводження з військовополоненими у межах компетенції розглянуто її звернення стосовно ОСОБА_5 , однак з урахуванням вимог статей 14, 16 Закону України «Про захист персональних даних» їй, як третій особі без документального підтвердження факту родинних відносин, не можуть бути надані відомості щодо ОСОБА_5 (том № 1 а.с. 72).

Таким чином, вказане вище свідчить про вжиття позивачкою ОСОБА_1 регулярних та наполегливих заходів до встановлення місця знаходження її співмешканця ОСОБА_5 .

Отже, предметом розгляду заяви є встановлення факту проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

На виконання ухвали суду про витребування доказів, 11.11.2025 до суду надійшла відповідь з Вишгородського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області за № 2070/30.18-27 від 29.10.2025, згідно з якою за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян, відомості про державну реєстрацію шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за період з 26.05.2022 по 23.07.2025 відсутні (том №1 а.с. 214).

В судовому засіданні представник позивачки адвокатка Блажієвська Л.В. зазначила, що окрім оформлення соціальних виплат, встановлення факту спільного проживання позивачці потрібно з метою можливості звернення до відповідних державних органів та громадських організацій для отримання відомостей щодо долі зниклого безвісти ОСОБА_5 , оскільки позивачка постійно бере участь у всіх мітингах та акціях щодо пошуку зниклих безвісти та звільнення військовополонених.

Правовий статус осіб, зниклих безвісти, який забезпечує правове регулювання відносин, пов`язаних із встановленням та обліком, розшуком і соціальним захистом таких осіб та їхніх родичів визначає Закон України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин».

Відповідно до ч. 1 ст. 1 вказаного Закону близькі родичі та члени сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом і мають взаємні права та обов`язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

Частиною 1 ст. 3 Закон України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» встановлено, що цей Закон регулює суспільні відносини, пов`язані з набуттям правового статусу осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, з обліком, розшуком та соціальним захистом таких осіб і членів їхніх сімей.

У ст. 6 вищевказаного Закону зазначено права близьких родичів та членів сім`ї осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. Близькі родичі та члени сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право на отримання достовірних відомостей про місцеперебування особи, зниклої безвісти за особливих обставин, обставини її загибелі (смерті), місце поховання (якщо воно відоме). Реалізація права, передбаченого частиною першою цієї статті, відбувається шляхом подання заяви про розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин, та отримання достовірної інформації про хід та результати проведення її розшуку в порядку, визначеному цим Законом та іншими законами України. Органи державної влади, уповноважені на здійснення обліку та/або розшуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, зобов`язані надавати інформацію про хід та результати їх розшуку в порядку, встановленому цим Законом, близьким родичам та членам сім`ї таких осіб. Члени сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право на соціальний захист у порядку, визначеному законодавством України.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Згідно роз`яснень Верховного Суду України у листі «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01.01.2012, доказами, які свідчать про факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу можуть бути: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо). Також це можуть бути: свідоцтво про смерть одного із «подружжя», свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з господарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Конституційним Судом України у рішенні від 03.06.1999 за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї») визначено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т. п.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 3 СК України сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Поняття сім`ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов`язкової ознаки сім`ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбі. Сім`я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, що й є ознаками сім`ї.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов`язків подружжя.

Згідно з ч. 1 ст. 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків.

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.

Так, при встановленні факту наявності в осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.

Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти.

Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання.

Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини.

Справи про встановлення факту проживання однією сім`єю без шлюбу із загиблим військовослужбовцем підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства незалежно від мети звернення до суду (зокрема, підтвердження соціального статусу для призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім`ї військовослужбовця) і наявності в заявника певних цивільних прав та обов`язків чи виникнення публічно-правових спорів із суб`єктами владних повноважень.

На це вказала Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 18.01.2024 у справі №560/17953/21.

У постанові від 03.07.2019 у справі №554/8023/15 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має встановити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України). Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні подружжю у наведеному визначенню.

Обмеження щодо засобів доказування факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю законодавством не передбачено, а тому з цією метою можуть використовуватися всі передбачені законодавством належні, допустимі докази - показання свідків; ділове та особисте листування; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; витяги з погосподарських книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання як рухомого, так і нерухомого майна (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, довідки житлово-експлуатаційних організацій, органів місцевого самоврядування про спільне проживання та ведення господарства (Постанова КЦС ВС від 11.02.2021 року у справі №158/431/19).

Умовами встановлення факту проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є наступні: 1) відсутність між ними офіційно зареєстрованого шлюбу, як і не перебування кожного з них в іншому офіційному шлюбі; 2) ведення спільного господарства; 3) наявність спільного бюджету; 3) наявність взаємних прав та обов`язків як у подружжя; 4) наявність інших обставин, що можуть свідчити про реальність сімейних стосунків між особами.

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.

Подібна правова позиція також міститься у постанові Верховного Суду від 09.10.2024 у справі №753/11423/22.

Вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю, спільний побут, взаємні права та обов`язки (ст. 3, 74 СК України).

Для визнання осіб такими, що проживають однією сім`єю, крім факту спільного проживання, важливі також наявність спільного бюджету, спільного харчування, придбання майна для спільного користування; участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин.

При застосуванні ст. 74 СК України важливо враховувати, щоб особи не перебували у будь-якому іншому шлюбі на цей час, а також що між ними склалися усталені відносини, притаманні подружжю.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 18.02.2026 у справі №485/2263/24.

Отже, з`ясувавши обставини справи, дослідивши докази, допитавши свідків, суд дійшов висновку, що факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 разом з ОСОБА_5 підтверджується належними та допустимими доказами та показаннями свідків.

З досліджених у справі письмових доказів встановлено, що позивачка ОСОБА_1 у судовому засіданні підтвердила факт спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки, надавши спільні фотографії, платіжні інструкції про перекази коштів ОСОБА_12 на її користь, скриншоти листування у додатку Signal, акт розслідування нещасного випадку, у якому вказано, що співмешканкою ОСОБА_5 є саме ОСОБА_1 . Покази свідків підтвердили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 спільно проживали за однією адресою, вели спільне господарство, мали тривалі та стабільні сімейні стосунки, здійснювали спільний побут, разом відпочивали та святкували, мали спільні плани на майбутнє.

Водночас, суд звертає увагу, що при вирішенні справ про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу суд зважає на всі докази в сукупності та бере до уваги показання свідків. При цьому, суд зважає на те, що встановлення такого факту є індивідуальним у кожній справі, тоді як у цій справі свідками були сусід та, зокрема, рідна сестра ОСОБА_5 , яка має з ним близьку ступінь родинного споріднення та весь час проживає поруч з будинком, де проживали ОСОБА_1 разом з ОСОБА_5 до моменту його зникнення, а наразі - сама ОСОБА_1 .

Практика Верховного Суду та Верховного Суду України (лист від 01.01.2012, постанови від 03.07.2019 у справі № 554/8023/15, від 17.06.2020 у справі № 755/18012/16, від 11.02.2021 у справі № 158/431/19) свідчить, що для встановлення факту проживання однією сімєю необхідно враховувати спільний побут, ведення господарства, взаємні права та обов`язки, наявність спільного бюджету, спільне придбання майна, переписку, покази свідків, фотографії, довідки з місця проживання та інші обставини, що підтверджують реальність сімейних відносин.

Крім того, суд, з огляду на позицію сторони відповідача та представника третьої особи, вважає за необхідне звернути увагу на таке.

З матеріалів справи встановлено, що до моменту звернення до суду з цим позовом, позивачка ОСОБА_1 зверталась до Вишгородського районного суду Київської області у порядку окремого провадження зі заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Однак під час розгляду вказаної заяви від представника заінтересованої особи ОСОБА_2 - адвоката Кушнірука В.М. надійшло клопотання, у якому останній просить заяву залишити без розгляду, посилаючись на те, що встановлення цього факту матиме, крім вказаного у змісті заяви, такі наслідки: право на отримання частини заробітної плати ОСОБА_2 , право бути спадкоємцем у разі визнання його загиблим, а також право на різні пільги, які передбачені чинним законодавством щодо соціального захисту військовослужбовців Збройних Сил України, що зникли безвісти.

Зазначених прав набувають і діти ОСОБА_5 .

З огляду на вказане вище, Вишгородським районним судом Київської області було встановлено, що вбачається спір про право.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 08.05.2025 у справі №363/671/25 заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду та роз`яснено заявниці її право на звернення з вимогами до суду в порядку позовного провадження (том 1 а.с. 89-91).

Окрім того, постановою Верховного суду від 03.03.2021 у справі № 760/5425/17-ц роз`яснено, що у разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов`язане з вирішення спору про право, суд відмовляє у прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

За таких обставин, позивачка ОСОБА_1 у червні 2025 року звернулась з відповідними позовними вимогами про встановлення зазначеного юридичного факту до суду у порядку позовного провадження.

Згідно з матеріалами справи, відповідачі у справі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є неповнолітні.

Частиною 1 ст. 47 ЦПК України встановлено, що здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 47 ЦПК України, неповнолітні особи віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також особи, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді у справах, що виникають з відносин, у яких вони особисто беруть участь, якщо інше не встановлено законом. Суд може залучити до участі в таких справах законного представника неповнолітньої особи або особи, цивільна дієздатність якої обмежена.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 45 ЦПК України під час розгляду справи, крім прав та обов`язків, визначених ст. 43 цього Кодексу, малолітня або неповнолітня особа має також такі процесуальні права: 1) безпосередньо або через представника чи законного представника висловлювати свою думку та отримувати його допомогу у висловленні такої думки; 2) отримувати через представника чи законного представника інформацію про судовий розгляд; 3) здійснювати інші процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, передбачені міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд роз`яснює малолітній або неповнолітній особі її права та можливі наслідки дій її представника чи законного представника у разі, якщо за віком вона може усвідомити їх значення.

Суд сприяє створенню належних умов для здійснення малолітньою або неповнолітньою особою її прав, визначених законом та передбачених міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України права, свободи та інтереси неповнолітніх осіб віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть захищати у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, піклувальники чи інші особи, визначені законом. Суд може залучити до участі в таких справах неповнолітню особу чи особу, цивільна дієздатність якої обмежена.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1 ст. 60 ЦПК України).

Згідно з ч. 4 ст. 60 ЦПК України одна й та сама особа може бути одночасно представником декількох позивачів або декількох відповідачів або декількох третіх осіб на одній стороні, за умови відсутності конфлікту інтересів між ними.

Матір`ю неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є ОСОБА_2 , що підтверджено належними доказами, а отже вона є їх законним представником, а тому твердження представника третьої особи, що не заявляє самостійних вимог, - Міністерства оборони України Балтака Д.Д. та законного представника відповідачів ОСОБА_2 адвоката Кушнірука В.М. з приводу того, що ОСОБА_3 та ОСОБА_28 є неналежними відповідачами у справі є не обґрунтованим.

Окрім того, суд критично оцінює твердження відповідачки щодо намірів відновити сім`ю, оскільки вони не підтверджені жодними об`єктивними доказами (листуванням, показаннями свідків тощо), і повністю спростовуються показаннями рідної сестри зниклого безвісти, яка підтвердила відсутність будь-яких стосунків між колишнім подружжям.

Таким чином, підсумовуючи викладене вище, оцінюючи доказову базу в її цілісності, суд доходить висновку, що позивачка ОСОБА_1 обрала належний спосіб захисту, звертаючись до суду у порядку позовного провадження, а факт спільного проживання сторін підтверджується не окремими епізодами, а сталим і безперервним ланцюгом взаємопов`язаних обставин.

Зокрема, досліджена цифрова та комунікаційна складова у месенджері «Signal» за своїм змістом, інтенсивністю та характером обговорення побуту, стану здоров`я, спільних фінансових планів та намірів щодо виховання дітей, явно виходить за межі дружніх чи ситуативних стосунків. Суд розцінює ці дані як відображення реального внутрішнього устрою сім`ї, що базується на високому рівні взаємної довіри та єдності інтересів.

Важливим підтвердженням існування сімї є економічний аспект, а саме факт передачі ОСОБА_5 власної зарплатної банківської картки у повне розпорядження позивачки. Суд кваліфікує це як вищий прояв економічної довіри, притаманної саме подружнім відносинам. Регулярні транзакції на користь батьків позивачки та брата ОСОБА_5 додатково свідчать про повну інтеграцію сторін у родинні кола один одного та формування фактичного єдиного фінансового простору, що є характерною ознакою домогосподарства.

Особливу доказову вагу суд надає офіційному самовизначенню військовослужбовця. При заповненні облікових документів у військовій частині ОСОБА_5 власноруч визначив ОСОБА_1 як найближчу особу. Це є прямим та документально зафіксованим підтвердженням того, що сам військовослужбовець ідентифікував позивачку як члена своєї сім`ї, на яку поширюється його волевиявлення щодо повідомлення про критичні ситуації, що повністю корелюється з положеннями Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин».

Аналізуючи об`єктивність свідчень, суд визнає ключовими показання свідка ОСОБА_7 - рідної сестри зниклого. Оскільки свідок проживає на одній території та є близьким родичем зниклого безвісти, її твердження про спільне виконання ремонту, ведення побуту та наміри сторін щодо реєстрації шлюбу є найбільш достовірним джерелом інформації. На переконання суду, сукупність цих доказів усуває будь-які розумні сумніви щодо існування між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 відносин, що за своїми ознаками відповідають критеріям сім`ї, визначеним у ст. 3 СК України.

Встановлення вказаного факту має для позивачки не лише матеріальний аспект, а й глибоке юридичне значення для правового визнання її статусу (status recognition). Це є єдиним правовим шляхом для подолання перешкод у взаємодії з державними органами, отримання інформації про хід розшуку близької людини та забезпечення належного соціального захисту особи, яка тривалий час фактично виконувала права та обов`язки дружини.

З огляду на викладене вище, позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

6. Розподіл судових витрат.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, і питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Позивачка ОСОБА_1 при пред`явленні позову до суду сплатила судовий збір в сумі 1211 грн 20 коп. (а.с. 9).

Однак вимоги про стягнення судових витрат з відповідачки позивачка не заявила, тому суд не вирішує питання про їх розподіл між сторонами.

На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 10, 12, 13, 18, 76, 265, 315, 354 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу з 26.05.2022 до дня його зникнення безвісти 23.07.2024.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_13 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 ;

Відповідачі:

неповнолітня ОСОБА_3 в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_14 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 ;

неповнолітній ОСОБА_4 в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_14 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 ;

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог:

Міністерство оборони України, код ЄДРПОУ 00034022, місцезнаходження: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, поштовий індекс 03168;

військова частина НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_15 , юридична адреса: АДРЕСА_6 .

Повний текст рішення складено 03.04.2026.

Суддя Сергій ІЛЛЮК