Рішення № 135381382, 03.04.2026, Бучацький районний суд Тернопільської області

Справа № 595/98/26

Провадження № 2/595/193/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2026 місто Бучач

Бучацький районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Созанської Л.І.,

за участю секретаря судового засідання Швидкої Н.В.,

представника відповідача, адвоката Тарчинської Л.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», в інтересах якого діє представник Пєскова С.В., звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за договором № 523737-КС-001 про надання кредиту від 25.01.2025 у розмірі 22583,60 грн, що складається з наступного: суми прострочених платежів по тілу кредиту 8530,00 грн; суми прострочених платежів по процентах 9553,60 грн; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України - 4500 грн, та сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2662,40 грн.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 25.01.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (далі ТОВ «Бізнес позика») та ОСОБА_1 (далі - позичальник, відповідач) укладено Договір № 523737-КС-001 про надання кредиту (далі - Договір кредиту), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «Бізнес позика» 25.01.2025 направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 456426-КС-001 про надання кредиту. 25.01.2022 ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору №523737-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «Бізнес позика» направило ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-8203 на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), який боржником було введено/відправлено. Відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ «Бізнес позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 9000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит (далі - Правила, а разом - Договір). Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1 процент за кожен день користування кредитом. Пунктом 2 кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом (надалі - проценти за користування кредитом), нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів. Пунктом 3 кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов Кредитного договору. ТОВ «Бізнес позика» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 9 000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою про видачу коштів. Зважаючи, що відповідач свої зобов`язання за кредитним договором № 523737-КС-001 належним чином не виконав, а лише частково сплатив кошти у сумі 7373,90 грн,чим порушив свої зобов`язання, встановлені договором. Станом на 07.01.2026 у боржника утворилась заборгованість в розмірі 22583,60 грн, яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 8530,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 9553,60 грн; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України - 4500 грн. За наведених обставин просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою судді від 30 січня 2026 року відкрито провадження у справі за позовом ТОВ «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

18 лютого 2026 року представником відповідача, адвокатом Тарчинською Л.Я. подано до суду відзив на позовну заяву, в якому адвокат вказує, що позовні вимоги ОСОБА_1 визнає частково. Відповідач визнає факт укладення Договору про надання споживчого кредиту №523737 від 25.01.2025 та отримання грошових коштів у розмірі 9000,00 грн, як це зазначено у п. 2.1 Договору, проте не погоджується із сумою заборгованості, яку представник позивача просить стягнути в користь ТОВ «Бізнес позика». Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом. При цьому споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22 частини 1 статті 1 цього Закону). Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 №15-рп/2011 у справі щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини 8 статті 18, частини 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв`язку з положеннями частини 4 статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг), дія цього Закону поширюється і на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем за договором про надання споживчого кредиту), що виникають як під час укладення так і виконання такого договору. Згідно зі статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Зважаючи на те, що встановлений сторонами договору розмір відсотків є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг, відповідач визнає частково заборгованість за відсотками в розмірі 9000 грн. Відповідач не погоджується із сумою заборгованості за тілом кредиту, враховуючи, що ним було сплачено по кредиту 7373,90 грн. 9000 - 7373,9 =1626,1 грн. Отже, заборгованість за тілом кредиту відповідачем визнається в сумі 1626,10 грн. Щодо стягнення з відповідача на користь позивача 4500 грн штафних санкцій зазначає наступне. Відповідно до частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Разом з тим, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (не виконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодав-цем (позикодавцем). Зауважує, що до штрафу за кредитним договором, датою укладення якого є 25.01.2025, застосуванню підлягає пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до якого відповідач звільняється від обов`язку сплати на користь позивача штрафу за порушення умов цього договору. За таких обставин покладання на відповідача обов`язку зі сплати позивачу штрафу суперечить діючому тимчасовому правовому регулюванню цивільних правовідносин та засадам справедливості і розумності. Щодо стягнення з відповідача комісії за надання кредиту, зазначає наступне. Пунктом 2.5 Договору передбачена комісія за видачу кредиту в сумі 1800 грн. Вказана комісія також включена до розрахунку заборгованості за кредитом. Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи (кредитодавця), а тому виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання кредиту позичальнику відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику. З огляду на наведене, положення кредитного договору щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту суперечить положенням Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору. З огляду на викладене просить долучити даний відзив до матеріалів справи та ухвалити судове рішення з врахуванням позиції, наведеної стороною відповідача у цьому відзиві.

25 лютого 2026 року через систему «Електронний суд» представником ТОВ «Бізнес позика» Басалигою Д.М. подано додаткові пояснення у справі, у яких представник позивача вказує, що у відзиві на позовну заяву сторона відповідача не заперечує наступних юридичних фактів: укладення кредитного договору з позивачем, отримання кредитних коштів за кредитним договором, здійснення платежів за кредитним договором та наявність заборгованості за кредитним договором. Відповідно до розрахунку заборгованості за Кредитним договором, Відповідач на виконання умов договору здійснив часткову оплату на загальну суму 7 373,90 грн. Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов кредитного договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання факту укладення кредитного договору і, відповідно, визнання правомірності вимог позивача щодо стягнення заборгованості за кредитним договором. Кредитодавець жодним чином не обмежував час на ознайомлення позичальника з умовами кредитного договору та правилами;

позичальник добровільно погодився з умовами кредитного договору та погодився його виконувати (що відповідає принципу свободи договору, який встановлений у статті 627 ЦК України). Якби позичальника не влаштовували умови кредитного договору, він міг його просто не укладати; протягом строку дії кредитного договору та/або після його закінчення позичальник не звернувся із заявою про розірвання кредитного договору та/або визнання кредитного договору недійсним в цілому або його окремих частин. Зауважує, що всі істотні умови кредитного договору, зокрема тип кредиту, процентна ставка, комісія за надання кредиту, строк дії кредиту, графік платежів за кредитним договором тощо встановлені не у

правилах надання кредитів, паспорті споживчого кредиту (за споживчими кредитами) чи якихось «тарифах та умовах», а саме у кредитному договорі, який позичальник уклав з ТОВ «Бізнес Позика» шляхом обміну електронними повідомленнями, та підписав за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Якби позичальник здійснював платежі у відповідності до встановленого графіку платежів, йому дійсно потрібно було б сплатити суму орієнтовної загальної вартості кредиту, яка зазначена у кредитному договорі. Якщо позичальник не здійснив платіж (платежі) за графіком або здійснив його (їх) у меншому розмірі, ніж передбачено графіком, це закономірно призводить до нарахування процентів у більшому розмірі, тому що як вже було зазначено вище, проценти нараховуються щоденно на залишок

заборгованості за тілом кредиту. Для спростування позовних вимог позивача, сторона відповідача мала б надати суду докази здійснення всіх платежів за кредитним договором у розмірі та строк, відповідно до встановленого у п. 4.2.2. кредитного договору графіку платежів, однак сторона відповідача таких доказів суду не надала. Позивач за кредитним договором не нараховував та не заявляв до стягнення у позовних вимогах жодну неустойку відповідно до ст. 549 ЦК України (у вигляді пені чи штрафів), не нараховував проценти поза межами строку дії кредитного договору. Зауважує, що чинне національне законодавство не наділяє суд правом зменшення суми процентів за користування кредитом, які позичальник зобов`язаний сплатити відповідно до умов кредитного договору та норм Цивільного кодексу України. ТОВ «Бізнес Позика» не продовжувало строк дії кредитного договору в односторонньому порядку, не нараховувало проценти після закінчення строку дії кредитного договору, та не просило суд стягнути з відповідача жодні проценти, які начебто були нараховані після закінчення строку дії кредитного договору. Встановлений вищезазначеним пунктом кредитного договору графік платежів чітко передбачає сплату відповідачем платежів на погашення заборгованості за тілом, процентами та комісією за надання кредиту.

Також обов`язок відповідача щодо сплати зокрема комісії за надання кредиту передбачений у паспорті споживчого кредиту до кредитного договору, де також викладений графік платежів за кредитним договором, який чітко передбачає сплату відповідачем платежів на погашення заборгованості за тілом, процентами та комісією за надання кредиту. Відповідач здійснював платежі за кредитним договором, знаючи про те, що вони будуть розподілятися зокрема на погашення його заборгованості за комісією за надання кредиту, та не заперечував проти цього протягом всього строку дії кредитного договору. ТОВ «Бізнес Позика» є небанківською установою, яка правомірно встановила у своїх кредитних договорах саме комісію за надання кредиту, а не комісію за обслуговування/користування кредиту. Розрахунок заборгованості ґрунтується на умовах кредитного договору та узгоджується з матеріалами справи. Всі платежі відповідача за кредитним договором були враховані у розрахунку заборгованості за кредитним договором. Сума заборгованості відповідача за кредитним договором відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором підрахована з урахуванням всіх платежів відповідача. На підставі викладеного просить поновити строк на подання доказів у справі, врахувати під час розгляду та вирішення справи подані додаткові пояснення.

02 березня 2026 представником відповідача, адвокатом Тарчинською Л.Я. подано заперечення (на відповідь на відзив), у якому представник відповідача зазначає, що позивач помилково ототожнює часткове виконання зобов`язання з безумовним визнанням усіх заявлених до стягнення сум. Відповідач не заперечує факту укладення договору та отримання коштів, однак це не означає автоматичної згоди із законністю комісії, з розміром процентів та правомірністю порядку їх нарахування. Визнання факту укладення договору не позбавляє суд права перевіряти його умови на предмет їх відповідності імперативним нормам закону. Позиція позивача про те, що суд не має права зменшувати проценти, суперечить усталеній судовій практиці, зокрема позиції Великої Палати ВС від 18.03.2020 у справі №902/417/18, згідно якої суд вправі, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, зменшити розмір відповідальності, якщо вона є непропорційною наслідкам порушення. У спорах щодо мікрокредитування суд повинен перевіряти, чи не призводить застосування стандартної процентної ставки до надмірного та несправедливого фінансового тягаря для споживача. Процент 1% на день становить 365% річних, що значно перевищує економічно обґрунтований рівень і потребує судового контролю на відповідність ст. ст. 3, 509, 627 ЦК України, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки свобода договору не є абсолютною. Позивач стверджує, що штраф не заявляється, однак у довідці про заборгованість, яка є додатком до позовної заяви, чітко зазначено 4500 грн штрафних санкцій. Однак, намагаючись ввести суд в оману, представник позивача в позовних вимогах перейменовує штрафні санкції на суму заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України. Нарахування таких санкцій після 24.02.2022 року підлягає списанню незалежно від дати укладення договору. Надання кредиту є обов`язком кредитодавця (ст.1054 ЦК України) і не може вважатися окремою платною послугою. Формальне включення комісії до договору не усуває її можливу нікчемність. Строк на подання заперечень закінчився 27 лютого 2026 року, однак його пропущено з поважних причин. 27 лютого 2026 року у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС проводилися технічні роботи. Офіційно було повідомлено про їх проведення лише з 20:00 до 21:00 год, однак станом на 24:00 год. технічні роботи ще тривали. У зв`язку з цим сторона відповідача була фактично позбавлена можливості своєчасно подати заперечення через електронний кабінет. Пропущений строк є незначним та становить лише один день, що не свідчить про зловживання процесуальними правами або недобросовісну поведінку сторони відповідача, а також не порушує прав та інтересів інших учасників справи. З огляду на викладене, просила суд долучити дане заперечення до матеріалів справи та ухвалити судове рішення визначивши розмір заборгованості з урахуванням принципів розумності, добросовісності та пропорційності.

10 березня 2026 року ухвалою суду за клопотанням представника позивача витребувано з АТ КБ «ПриватБанк» інформацію, а саме: відповідне рішення структурного підрозділу або посадової особи банку, чи у вигляді іншого письмового доказу, який би підтверджував або спростовував факт випуски банківської картки № НОМЕР_2 (та відкриття під неї відповідного банківського рахунку) на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ); виписку про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_2 за період з 25.01.2025 (дата видачі кредиту) по 12.07.2025 (дата закінчення терміну кредитування).

12 березня 2026 року через систему «Електронний суд» представником ТОВ «Бізнес позика» Басалигою Д.М. подано додаткові пояснення у справі, які є ідентично поданими нею 25 лютого 2026 року.

30 березня 2026 року до Бучацького районного суду Тернопільської області АТ КБ «ПриватБанк», на виконання ухвали суду від 10 березня 2026 року, надано запитувану інформацію.

У судове засідання представник ТОВ «Бізнес позика» не з`явилася, однак у поданих до суду додаткових поясненнях просила розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача, адвокат Тарчинська Л.Я. в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково з підстав, викладених у відзиві.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 25.01.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 523737-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма), у якій було викладено усі умови, на яких пропонується укласти кредитний договір, а ОСОБА_1 прийняв (акцептував) пропозицію (оферту) укласти Договір № 523737-КС-001 про надання кредиту на умовах, визначених офертою, про що свідчить підписання ним Договору № 523737-КС-001 про надання кредиту електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-8203. Підписанням Договору відповідач ОСОБА_1 підтвердив, що до укладення Договору уважно ознайомився з текстом цього Договору та Правилами, а також отримав від кредитодавця інформацію, надання якої передбачено, зокрема ч. 2 та ч. 5 ст. 7 ЗУ «Про фінансові послуги та фінансові компанії», ст. ст. 9, 25 Закону України «Про споживче кредитування» на веб-сайті кредитодавця, що забезпечує вірне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання (п. 11.3.1 Договору).

Згідно з п. 2.1 Договору, кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 9000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес позика».

Строк, на який надається кредит - 24 тижні; стандартна процентна ставка за кредитом в день 1% фіксована; знижена процентна ставка за кредитом в день 1 % фіксована; фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) договору, встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку (п.2.3, п.2.4 Договору).

Комісія за надання кредиту становить 1800 грн. Комісія нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту. Розмір комісії, встановлений цим пунктом Договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір комісії не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку (п.2.5 Договору).

Згідно п.2.6, п.2.7 Договору загальний розмір наданого кредиту становить 9000,00 грн; строк дії Договору - до 12.07.2025.

Орієнтовна реальна річна процентна ставка становить 6697,36% (п. 2.10 Договору).

Денна процентна ставка - 0,86 %. Розрахунок денної процентної ставки: 0,86 % = (ЗВСК: 13051,92 грн/ЗРК:9000 грн)/t:169 днів *100% (п.2.11 Договору).

Згідно п.10.2 Договору позичальнику здійснюється нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою, починаючи з першого дня користування кредитом. Знижена процентна ставка за кредитом в день 1 %, фіксована.

За умовами п. 4.2 Договору, позичальнику здійснюється нарахування процентів за зниженою процентною ставкою, вказано у п.10.2 Договору, починаючи з першого дня користування кредитом. Позичальник зберігає можливість сплати процентів за зниженою процентною ставкою протягом усього періоду дії Договору за умови сплати позичальником своєчасно і у повному обсязі процентів, комісії та частини суми наданого кредиту, в порядку та в розмірах, зазначених у графіку платежів, що вказаний у п.4.2.2 та Додатку № 1 до Договору. У разі несплати позичальником у повному обсязі платежу, передбаченого графіком платежів протягом наступних 7 (семи) діб, починаючи з 8 (восьмого) дня прострочення внесення платежу, передбаченого графіком платежів, подальше нарахування процентів здійснюється за стандартною процентною ставкою до закінчення строку кредитування за цим Договором.

За порушення умов Договору сторони несуть відповідальність відповідно до Цивільного кодексу України, Закону України «Про споживче кредитування» та інших нормативно-правових актів законодавства України (п. 7.1 Договору).

25.01.2025 відповідачем ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором підписано паспорт споживчого кредиту за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором UA-3818, номер телефону НОМЕР_4 .

Позивачем до матеріалів цивільної справи долучено візуальні форми послідовності дій ОСОБА_1 , які він вчиняв 25.01.2025.

Згідно з копією анкети клієнта (витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи - https://my.tpozyka.com), відповідач вказав особисті дані, в тому числі номер телефону НОМЕР_4 , номер банківського рахунку/банківської картки для перерахунку коштів НОМЕР_2 та суму бажаного кредиту в розмірі 9000,00 грн.

Як слідує з інформаційної довідки (підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів), виданої ТОВ «ПрофітГід», ТОВ «Бізнес позика» перерахувало на картку отримувача НОМЕР_5 грошові кошти в сумі 9000,00 грн, призначення платежу: перерахування коштів ОСОБА_1 згідно кредитного договору №523737-КС-001 від 25.01.2025.

Факт надання коштів відповідачу підтверджується також випискою, наданою КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали суду від 10 березня 2026 року, про рух коштів по банківській карті НОМЕР_2 , яка емітована на ім`я ОСОБА_1 .

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Механізм укладення електронної угоди, яким скористався позивач у взаємовідносинах із позичальником урегульовано в тому числі Законом України «Про електронну комерцію».

Так, згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

З урахуванням вказаного вище, суд установив, що 25.01.2025 відповідач підписав Договір про надання кредиту № 523737-КС-001 шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором та отримала від ТОВ «Бізнес позика» суму кредиту у загальному розмірі 9000,00 грн на споживчі потреби, на що вказує підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів, яке описане вище.

У вказаному договорі визначені умови кредитування, де, серед іншого, обумовлений і розмір нарахованих відсотків, які нараховуються на кредит, а також визначено графік платежів, з чим ОСОБА_1 погодився, підписавши договір.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Відповідно до довідки про стан заборгованості за Договором № 523737-КС-001 про надання кредиту від 25.01.2025, станом на 09.01.2026 у ОСОБА_1 наявна заборгованість у розмірі 22583,60 грн, з них: заборгованість по тілу кредиту - 8530,00 грн; заборгованість по відсотках - 9553,60 грн, заборгованість по штрафам - 4500 грн.

При цьому, згідно наданого розрахунку заборгованості, позичальником частково здійснювалися платежі на погашення кредиту в загальній сумі 7373,90 грн, а саме: 470,00 за кредитом, 5103,90 грн по процентах, 1800,00 грн по комісії, та станом на 09.01.2026 заборгованість складає 22583,60 грн, з яких: за кредитом - 8530,00 грн, по відсотках - 9553,60 грн, по відсотках за ст. 625 ЦКУ - 4500 грн.

При цьому, з вказаного розрахунку встановлено, що в рахунок погашення комісії зараховано 1800,00 гривень, сплачених ОСОБА_1 .

Суд зазначає, що позивач у договорі не зазначив та не надав доказів наявності переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням кредиту, які надаються відповідачу за які встановлена комісія за надання кредиту та обслуговування, тому, суд вважає, що положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію (п. 2.5) є нікчемними відповідно до частини першої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» (подібні висновки викладені у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 06.11.2023 по справі №204/224/21).

Відтак, зарахування сплачених відповідачем 1800,00 грн в рахунок погашення комісії є безпідставним. Вказана сума коштів підлягає зарахуванню в рахунок погашення відсотків за кредитним договором (9553,60 1800 = 7753,60), тобто розмір заборгованості за відсотками буде становити 7753,60 грн.

Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідача відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості (висновки ВС у постанові від 30.08.2023 у справі № 753/20537/18).

Відповідачем не спростовано розмір заборгованості за наданими відсотками у розмірі 7753,60 грн.

При цьому з вказаного розрахунку заборгованості вбачається, що 4500,00 грн позивачем нараховано як проценти за ст. 625 ЦК України, які просить стягнути з відповідача.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зі змісту п. 7.5 кредитного договору вбачається, що у разі прострочення виконання позичальником грошового зобов`язання зі сплати процентів за користування кредитом та/або комісії та/або комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів (якщо умови додаткової угоди до цього договору передбачають сплату комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів) та/або суми кредиту у визначені цим договором терміни, позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 700000% річних від суми заборгованості в силу положень ст. 625 ЦК України.

У цьому пункті кредитного договору також зазначено, що сукупна сума нарахованих процентів річних на підставі цього пункту договору та інших платежів, що підлягають сплаті позичальником за порушення виконання зобов`язань на підставі договору, не може перевищувати половини суми кредиту, одержаної позичальником від кредитодавця за цим договором, з урахуванням додаткових грошових коштів, одержаних позичальником від кредитодавця на підставі укладених додаткових угод до цього договору, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

Водночас, згідно з п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У постанові Верховного Суду від 06.09.2023 у справі № 910/8349/22 суд виснував щодо застосування п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія п. 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.

Тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі № 183/7850/22.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 на території України з 2402.2022 строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Враховуючи те, що кредитні відносини між сторонами виникли і діяли під час воєнного стану, на переконання суду, у позивача були відсутні правові підстави для нарахування процентів у сумі 4500,00 грн в порядку ст. 625 ЦК України.

За наведених обставин, аргументи сторони позивача про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес позика» штрафу в розмірі 4500,00 грн суд вважає необґрунтованими та безпідставними, а тому в цій частині позову слід відмовити.

Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що відповідач взяті не себе зобов`язання не виконав, у передбачений в договорі строк грошові кошти (суму кредиту) та нараховані проценти не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість.

Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідача відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості (висновки ВС у постанові ВС від 30 серпня 2023 року у справі № 753/20537/18).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідачем позов визнано частково в сумі 1626,1 грн - заборгованості за кредитом і 9000 грн заборгованості за відсотками, та наведені у відзиві представником відповідача заперечення не спростовують визначений розмір заборгованості 8530,00 гривень за тілом кредиту та 7753,60 грн за відсотками, разом 16283,60 гривень, тому позов в цій частині підлягає до задоволення.

Також на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1919,69 грн (16283,60 * 2662,40 : 22583,60), пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-78, 81, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 274, 279, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» заборгованість за договором № 523737-КС-001 про надання кредиту від 25 січня 2025 року у сумі 16283 (шістнадцять тисяч двісті вісімдесят три) грн 60 коп, з яких: сума прострочених платежів по тілу кредиту 8530 (вісім тисяч п`ятсот тридцять) грн 00 коп, сума прострочених платежів по процентах - 7753 (сім тисяч сімсот п`ятдесят три) грн 60 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» судовий збір у розмірі 1919 (одну тисячу дев`ятсот дев`ятнадцять) грн 69 коп.

У задоволенні решти вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», місцезнаходження: бульвар Л.Українки, буд. 26, офіс 411, м. Київ; код ЄДРПОУ 41084239.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя: Л. І. Созанська