Рішення № 135379137, 24.03.2026, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

Справа №348/1570/25

Провадження № 2/348/50/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2026 року м.Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді Гундяка Т.Д.,

секретар судового засідання Дмитрук С.І.,

за участю: прокурора Негрича Н.М.,

представника позивача Кота Р.С.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження справу за позовом заступника керівника Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,

в с т а н о в и в:

Заступник керівника Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Івано-Франківської КЕЧ району пред`явив позов до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що згідно з Положенням про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 03.07.2013 №448, Івано-Франківська квартирно-експлуатаційна частина району (надалі Івано-Франківська КЕЧ району) відноситься до квартирно-експлуатаційних органів Збройних Сил України. Івано-Франківська КЕЧ району є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банку, утримується окремим штатом, гербову печатку із своїм найменуванням. Начальник Івано-Франківської КЕЧ району несе повну відповідальність за її стан та діяльність перед органом управління майном Міністерством оборони України. Начальник Івано-Франківської КЕЧ району несе повну відповідальність за її стан та діяльність перед органом управління майном Міністерством оборони України.

Одним із основних завдань Івано-Франківської КЕЧ району є забезпечення військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій, дислокованих у зоні відповідальності установи, казармено-житловим фондом, комунальними спорудами, їх технічною експлуатацією, наданням військовим частинам комунальних послуг та енергоносіїв, забезпеченням їх меблями, казарменим інвентарем, технічним майном квартирно-експлуатаційної служби, пожежним обладнанням, матеріалами, комунальним обладнанням і запасними частинами для потреб експлуатації та поточного ремонту казармено-житлового фонду і комунальних споруд. У структурі Івано-Франківської КЕЧ району є юридичний відділ, який складається із юрисконсультів, які уповноваженим представляти інтереси Івано-Франківської КЕЧ району в судах загальної юрисдикції (першої, апеляційної та касаційної інстанцій та у Верховному суді).

Івано-Франківською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони 09.04.2025 на адресу Івано-Франківської КЕЧ району подано лист про надання інформації вжитих заходів щодо відновлення порушених інтересів держави.

Івано-Франківська КЕЧ району листом від 10.04.2025 повідомила, що не вживає та найближчим часом не вживатиме заходів представницького характеру з метою захисту інтересів держави, просить спеціалізовану прокуратуру заявити позов в її інтересах.

Ураховуючи викладене, 05.05.2025 спеціалізованою прокуратурою в порядку вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» на адресу Івано-Франківської КЕЧ району подано лист про намір Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони звернутись в їх інтересах до суду. Станом на час подання позовної заяви, позивачем упродовж тривалого часу вжиття заходів представницького характеру здійснено не було, позовна заява до відповідача про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою не подана.

Таким чином, пред`явлення цього позову в інтересах держави, уповноваженим органом якої здійснювати відповідні функції в спірних відносинах є Івано-Франківська КЕЧ району, обумовлено порушенням інтересів держави та здійснюється відповідно до норм Конституції України, якими на прокуратуру України покладено функцію представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Івано-Франківською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони здійснювалось процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №42025092780000130 від 28.02.2025 про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК України.

В Івано-Франківській КЕЧ району обліковується земельна ділянка площею 1 497,84 га військового містечка № НОМЕР_1 АДРЕСА_1 , яка розташована за межами населеного пункту с-ща Делятин (м. Івано-Франківськ-16). Вищевказана земельна ділянка площею 1 497,84 га державної форми власності використовується на підставі Державного акту на право постійного користування землею, виданого військовій частині НОМЕР_2 (правонаступником якої є військова частина НОМЕР_3 ) серії ІІ-ІФ №000378 від 18.05.1995.

Наказом начальника Делятинського гарнізону від 27.12.2018 №24Г «Про закріплення земельних ділянок, казармено-житлового фонду і комунальних споруд та призначення відповідальних за їх експлуатацію» земельна ділянка площею 1 497,84 га згідно Державного акту на право користування землею ІІ-ІФ №000378 від 18.05.1995, виданого Надвірнянською районною радою, закріплена за наступними землекористувачами: військовою частиною НОМЕР_3 155,0400 га, ДП «ІваноФранківський військовий ліспромкомбінат» - 1315,8000 га, Івано-Франківська КЕЧ району 7,0000 га, БУ-2 (під житловим фондом) 20,0000 га.

Згідно Переліку закритих військових містечок, які мають у своєму складі житловий фонд, затвердженого начальником Генерального штабу Головнокомандувачем Збройних Сил України 03.09.2010, територія військової частини НОМЕР_3 є закритим військовим містечком, яке має у своєму складі житловий фонд.

ОСОБА_1 , будучи жителем військового містечка № НОМЕР_1 с-ща Делятин ( АДРЕСА_2 , у порушення ст. 77, 115, 125, 126 Земельного кодексу України, достовірно знаючи про цільове призначення земель військового містечка № НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_3 у вигляді земель оборони із особливим режимом їх використання, діючи умисно та керуючись корисливими мотивами, без будь якого на те дозволу, на території свого місця проживання, а саме що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , здійснив самовільне будівництво споруди на самовільно зайнятій земельній ділянці шляхом здійснення будівництва (спорудження) капітальної споруди - гаража площею 28,85 кв.м, (шириною 4,53 м, довжиною 6,37 м), в особистих цілях (розміщення власного автотранспорту), чим здійснив обмеження до самовільно зайнятої земельної ділянки площею 0,0029 га інших осіб, у тому числі військовослужбовців військової частини НОМЕР_3 та службових осіб Будинкоуправління №2 Івано-Франківської КЕЧ району, у розпорядженні яких знаходиться вказана земельна ділянка, тобто позбавив останніх права користування нею у вказаній площі.

Вироком Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 21.05.2025 у справі №348/745/25 в ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК України, призначено покарання у виді позбавлення волі на строк один рік, на підставі ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України та звільнено ОСОБА_1 від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до відповідальності. Закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності (п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК) є нереабілітуючою підставою, а тому така особа не звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду, заподіяну її протиправними діями. У такому разі позивач вправі вирішити свої вимоги в порядку цивільного судочинства (постанова Верховного Суду від 10.07.2021 у справі № 161/694/20).

Одним із найефективніших засобів захисту прав осіб, яким завдано шкоду в результаті вчинення кримінального правопорушення, є звернення до судових інстанцій. У зв`язку з цим видається, що метою кримінального судочинства має бути відновлення майнових та інших прав потерпілого. Одночасний розгляд цивільного позову в рамках та поза рамками кримінального провадження повинен спростити й допомогти потерпілому в захисті його цивільних прав у разі відшкодування шкоди, завданої злочином. Так, спеціалізованою прокуратурою у межах кримінального провадження поданий був цивільний позов до відповідача про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, який залишений без розгляду у зв`язку із закриттям кримінального провадження на підставі ст. 49 КК України (закінчення строків притягнення до відповідальності).

Таким чином, відповідач в порушення вимог ст. 125, 126 ЗК України самовільно зайняв земельну ділянку площею 0,0029 га, яка є частиною земельної ділянки військового містечка № НОМЕР_1 площею 1 497,84 га, та належить до земель оборони і перебуває в державній власності, а тому таке порушення підлягає усуненню відповідачем особисто або за його рахунок. Вказане підтверджено листом Івано-Франківської КЕЧ району від 26.03.2025 №11/456, планом військового містечка, витягом із Державного земельного кадастру про земельну ділянку, протоколом огляду місця події від 04.03.2025, а також вироком Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 21.05.2025 у справі №348/745/25. Також відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 19.03.2025, встановлено, що право власності на гараж, який біля будинку АДРЕСА_3 за ОСОБА_1 немає жодного нерухомого майна (у тому числі гаражу), як і за будь-якою іншою особою, не зареєстровано.

Івано-Франківській спеціалізованій прокуратурі у сфері оборони про вищевказаний факт порушення ОСОБА_1 вимог земельного законодавства стало відомо 27.02.2025 (дата внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, кримінальне провадження №42025092780000130 від 28.02.2025).

Посилаючись на викладене та на відсутність у відповідача законних підстав для користування спірною земельною ділянкою, необхідність поновлення порушеного права державної власності, прокурор просив усунути перешкоди Івано-Франківській квартирно-експлуатаційній частині району у користуванні земельною ділянкою площею 0,0029 га, яка є частиною земельної ділянки військового містечка № НОМЕР_1 площею 1 497,84 га, шляхом звільнення ОСОБА_1 через демонтаж гаражу площею 28,85 кв. м. (шириною 4,53 м., довжиною 6,37 м.), біля будинку АДРЕСА_1 та приведення самовільно зайнятої земельної ділянки в попередній стан.

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 27.06.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 15.09.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених в позовній заяві. Просив задовольнити позов в повному обсязі.

Представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених в позовній заяві, просив їх задовольнити.

Відповідач в судовому засідання позови визнав в повному обсязі, про що також подав письмову заяву, у якій вказав, що наслідки визнання позову та його задоволення йому зрозумілі. Зазначив, що коли ставив гараж, то не думав, що це є порушенням. У разі ухвалення рішення суду буде вчиняти дії щодо знесення та розбирання гаражу та фундаменту.

Розглянувши матеріали цивільної справи, заслухавши прокурора, представника позивача та відповідача, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

На підставі ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У постанові від 08.11.2023 у справі №607/15052/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (п. 40 постанови).

Таким чином, за наявності органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист інтересів держави саме у спірних правовідносинах, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо цей компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо, чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на її попередні висновки про те, що бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає цьому органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Згідно з Положенням про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 03.07.2013 року № 448, Івано-Франківська КЕЧ району відноситься до квартирно-експлуатаційних органів Збройних Сил України.

Крім цього, Івано-Франківська КЕЧ району є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банку, утримується окремим штатом, має гербову печатку зі своїм найменуванням. Начальник Івано-Франківської КЕЧ району несе повну відповідальність за її стан та діяльність перед органом управління майном Міністерством оборони України.

Одним із основних завдань Івано-Франківської КЕЧ району є: забезпечення військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій, дислокованих у зоні відповідальності установи, казармено-житловим фондом, комунальними спорудами, їх технічною експлуатацією, наданням військовим частинам комунальних послуг та енергоносіїв, забезпеченням їх меблями, казарменим інвентарем, технічним майном квартирно-експлуатаційної служби, пожежним обладнанням, матеріалами, комунальним обладнанням і запасними частинами для потреб експлуатації та поточного ремонту казармено-житлового фонду і комунальних споруд.

Відповідно до листа спеціалізованої прокуратури від 09.04.2025 Івано-Франківською КЕЧ району самостійно не вживались заходи щодо захисту інтересів держави, зобов`язано надати інформацію про стан вжиття відповідних заходів та причини зволікання, а також зазначено, що не вжиття Івано-Франківською КЕЧ району заходів щодо захисту інтересів держави вказує на неналежне виконання відомством наданих повноважень та такі обставини вказують на наявність виключних підстав для заявлення позовної заяви Івано-Франківською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони.

Спеціалізованою прокуратурою 05.05.2025 в порядку вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» на адресу Івано-Франківської КЕЧ району подано лист про намір Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони звернутись в їхніх інтересах до суду. При цьому, позивачем упродовж тривалого часу вжиття заходів представницького характеру здійснено не було, позовна заява до відповідача про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою заявлена не була.

Таким чином, є підстави вважати звернення прокурора з позовом в інтересах держави, уповноваженим органом якої здійснювати відповідні функції в спірних відносинах є Івано-Франківська КЕЧ району, обґрунтованим.

Судом встановлено, що відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 20.09.2021 земельна ділянка кадастровий номер 2624055900:10:001:0006 за адресою: с-ще Делятин Надвірнянського району ІваноФранківської області, площею 1 481,5630 га використовується для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України і перебуває в державній власності,

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон від 19.03.2025 право власності на об`єкти нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , не зареєстровано.

Згідно Витягу з ЄРДР за № 42025092780000130 від 28.02.2025, копія якого долучена до позовної заяви, викладені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, а саме самовільного зайняття земельноїділянки військового містечка № НОМЕР_1 у с-щі Делятин Надвірнянського району Івано-Франківської області та будівництва на ній споруди ОСОБА_1 .

Згідно повідомлення Івано-Франківської КЕЧ району за №11/456 від 26.03.2025, надано Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та план військового містечка, а також зазначено, що ОСОБА_1 із заявою щодо надання йому дозволу на зведення капітальної будови до Івано-Франківського КЕЧ району не звертався.

Відповідно до копії протоколу огляду місця події від 04.03.2025 слідчий СВ Надвірнянського РВ поліції ГУНП в Івано-Франківській області, за участю ОСОБА_1 з використанням фотоапарата здійснив огляд місця події. Місцем проведення огляду є АДРЕСА_1 , де знаходиться будівля - гараж, розташований на земельній ділянці. Гараж квадратної форми, одноповерховий, вибудуваний з будівельного блоку, попереду наявні металеві ворота, які на момент огляду зачинені. Покрівля шифер. Розмір будівлі ширина 4,53 м, довжина 6,37 м, висота 2,09 м.

З плану військового містечка встановлено, що військове містечко за адресою: АДРЕСА_4 . Ділянка відведена рішенням Надвірнянського РРНД від 18.05.1995. Земельна ділянка відведена та використовується ДП «Прикарпатський військовий лісгосп», Івано-Франківською КЕЧ (району). Державний акт 11-1Ф №000378 1995 р., в/ч НОМЕР_2 . На плані зображено місце розкошування гаражу ОСОБА_1 .

Відповідно до вироку Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 02.02.2026 у справі №348/745/25, який набрав законної сили 05.03.2026, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК України та призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі п`ятиста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісімсот тисяч п`ятсот) гривень.

Як вбачається із змісту даного вироку ОСОБА_1 у судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК України, визнав повністю, суду пояснив, що обвинувачений пояснив, що під час проходження військової служби у військовій частині йому було надано в користування квартиру у військовому містечку за адресою: АДРЕСА_1 на підставі ордера. У зазначеній квартирі він проживає постійно до теперішнього часу. У 2009 році, після виходу на пенсію, вирішив збудувати гараж для особистих потреб. На прибудинковій території, прилеглій до його житла, знаходився старий, занедбаний гараж, який він зніс, після чого на цьому місці влаштував новий фундамент, збудував стіни зі шлакоблоків висотою вісім рядів та накрив дахом споруду, фактично збудувавши новий гараж. Будівельні роботи проводив у період з серпня по листопад 2009 року. Пояснив, що його житло і збудований ним гараж, розташовані на території закритого військового містечка. Зазначив, що право проживання на території військового містечка мають виключно особи, пов`язані з військовою частиною, сторонні громадяни тут житло не набувають. За ордером йому було надано лише право користування квартирою, жодних документів на землю він не отримував і встановленому законом порядку не набував. Старий гараж, що раніше знаходився на подвір`ї, ймовірно належав попереднім мешканцям. Він його знiс і збудував новий, більших розмірів. Для отримання дозволу на проведення будівництва до органів влади або КЕЧ (квартирно-експлуатаційного відділу) він не звертався. Визнає, що діяв без належних дозвільних документів, усвідомлює, що порушив закон. Знав про те, що земельна ділянка перебуває у власності Міністерства оборони України, однак вважав, що має право користуватися прибудинковою територією, оскільки проживає там на законних підставах як військовослужбовець. На теперішній час він продовжує користуватися збудованим гаражем, у якому зберігає власні речі та інструменти.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом ч. 2 ст. 373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 16, 386 ЦК України власник має право звернутися до суду із вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який враховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Вказані норми матеріального права визначають право власника вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Зазначена правова позиція закріплена у Постанові Верховного Суду України №6-709цс16 від 16 листопада 2016 року, також у Постанові Верховного Суду України №2931 від 15 травня 2017 року.

Положеннями ст. 383, 391 ЦК України передбачено право вимоги власника про захист порушеного права власності від будь яких осіб.

Відповідно до ст. 2 ЗК України до земельних відносин належать відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Поняття земельної ділянки як об`єкта права власності визначено у ч. 1 ст. 79 ЗК України як частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно ст. 40 ЗК України громадяни України мають право за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування отримувати безоплатно у власність або в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і для гаражного будівництва - у межах норм, визначених цим Кодексом. Понад установлену норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати земельні ділянки у власність за цивільно-правовими угодами, тобто шляхом купівлі-продажу, дарування, міни чи інших законних способів набуття права власності.

Відповідно до ст. 77 ЗК України, землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військовонавчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності.

Згідно ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Відповідно до п. а ч. 1 ст. 96 та ч. 2 ст. 95 ЗК України землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно ст. 115 ЗК України навколо військових об`єктів Збройних Сил України та інших військових формувань створюються зони особливого режиму використання земель. Їх мета - забезпечити належне функціонування військових об`єктів, збереження озброєння, техніки та іншого військового майна, охорону державного кордону, а також захист населення, господарських об`єктів і довкілля від можливих наслідків аварій, стихійних лих чи пожеж.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності, постійного користування або оренди на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації відповідного права.

Положеннями ч. 1, 2 та п. «б» ч. 3 ст. 152, ч. 1 ст. 153 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку. Власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених Земельним кодексом та іншими законами України.

Згідно ст. 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав в на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про землі оборони» визначено, що землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України.

Військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України (ч. 1 ст. 2 Закону України «Про використання земель оборони»).

Згідно ст. 1 Закону України «Про використання земель оборони» землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» військове майно це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України.

Згідно ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використання та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними. Отже, самовільному зайняттю земельних ділянок притаманні такі юридичні ознаки: з об`єктивної сторони - це будь-які дії особи, які свідчать про фактичне заволодіння чи використання земельної ділянки; відсутність при цьому відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її відчуження або надання у користування; відсутність вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки; такі дії є неправомірними, тобто їх правомірність не закріплена нормативно-правовим актом України; з суб`єктивної сторони - такі дії є винними.

Таким чином, відповідач в порушення вимог ст. 125, 126 ЗК України самовільно зайняв земельну ділянку 0,0029 га., яка є частиною земельної ділянки військового містечка № НОМЕР_1 площею 1 497,84 га., та належить до земель оборони і перебуває в державній власності, а тому таке порушення підлягає усуненню відповідачем особисто або за його рахунок.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 211 ЗК України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність за порушення земельного законодавства, в тому числі за самовільне зайняття земельних ділянок.

Відповідно до ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Згідно ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд має виходити з того, що у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Визнання позову відповідачем не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб,

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог заступника керівника Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави, уповноваженим органом якої здійснювати відповідні функції у спірних відносинах є Івано-Франківська КЕЧ району, та усунення перешкоди Івано-Франківській квартирно-експлуатаційній частині району у користуванні земельною ділянкою площею 0,0029 га, яка є частиною земельної ділянки військового містечка № НОМЕР_1 площею 1 497,84 га, шляхом її звільнення ОСОБА_1 через демонтаж гаражу площею 28,85 кв.м (шириною 4,53 м, довжиною 6,37 м), біля будинку АДРЕСА_1 та приведення самовільно зайнятої земельної ділянки в попередній стан.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді покладаються на відповідача та з нього слід стягнути на користь Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіонусплачений судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2 422,40 грн.

Керуючись ст. 4, 56, 141, 247, 258, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України,

у х в а л и в:

Позов заступника керівника Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою задовольнити.

Усунути перешкоди Івано-Франківській квартирно-експлуатаційній частині району у користуванні земельною ділянкою площею 0,0029 га, яка є частиною земельної ділянки військового містечка № НОМЕР_1 площею 1497,84 га, шляхом її звільнення ОСОБА_1 через демонтаж гаражу площею 28,85 кв.м (шириною 4,53 м, довжиною 6,37 м), біля будинку АДРЕСА_1 та приведення самовільно зайнятої земельної ділянки в попередній стан.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону витрати зі сплати судового збору в сумі 2 422,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повне найменування учасників справи:

Прокурор: заступник керівника, Івано-Франківська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Західного регіону, код ЄДРПОУ 38326057, місцезнаходження юридичної особи: вул. Вовчинецька, 2-А, м. Івано-Франківськ, 76000.

Позивач: Івано-Франківська квартирно-експлуатаційна частина району, код ЄДРПОУ 08494013, місцезнаходження юридичної особи: вул. Національної Гвардії, 14-Г, м. Івано-Франківськ, 76014.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 .

Суддя Гундяк Т.Д.

Повний текст рішення складено 02.04.2026.