Рішення № 135378775, 31.03.2026, Томаківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 195/1794/25

2/195/82/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р АЇ Н И

31.03.2026 року с-ще Томаківка Дніпропетровської області

Томаківський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кондус Л.А., при секретарі Дєєвої Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду сел.Томаківка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Мирівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області в особі виконавчого комітету про визнання права власності за набувальною давністю,

В С Т А Н О В И В :

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , Мирівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області в особі виконавчого комітету про визнання права власності за набувальною давністю.

Позивачка обґрунтовує позовні вимоги тим, що у 2011 році після смерті власника ОСОБА_3 спадкоємцем житлового будинку з надвірними будівлями та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 став відповідач ОСОБА_2 .

Позивачка зазначає, що у тому ж році відповідач фактично передав їй спірне майно, отримавши від неї грошові кошти, у розмірі 18000 американських доларів, що підтверджується розпискою. З цього часу вона відкрито заволоділа будинком та почала користуватись ним як власник.

Вона з 2011 року фактично зареєстрована та постійно проживає у будинку разом зі своєю сім`єю, укладає договори та сплачує усі комунальні платежі та податки, здійснює догляд за будинком, підтримує його у належному стані.

Згідно з актом обстеження матеріально побутових умов від 23 липня 2025 року та відомостями виконавчого комітету Мирівської сільської ради про зареєстрованих осіб у житловому будинку №4890 від 22.07.2025 року зі змісту яких слідує, що вона ОСОБА_1 фактично постійно проживає у зазначеному будинку з 2011 року та протягом цього періоду добросовісно і фактично користується житловим будинком.

У Державному бюро технічної інвентаризації (БТІ) право власності на будинок і земельну ділянку досі зареєстроване за померлим власником ОСОБА_3 .

Позивачка зазначає, що відповідач ОСОБА_2 протягом усього часу після спадкування у 2011 році жодним чином не користувався майном, не проживав у ньому, не сплачував платежів і не висував жодних претензій до неї.

Відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України, особа, яка добросовісно, відкрито та безперервно володіє нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно за набувальною давністю.

Право власності за набувальною давністю виникає на підставі рішення суду.

Позивачка ОСОБА_1 подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача Мирівської сільської ради Нікопольського Дніпропетровської області в особі виконавчого комітету подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, проти позову не заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши письмові докази, приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Підстави набуття права власності визначені Главою 24 ЦК України. Відповідно до норм ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Статтею 344 ЦК України встановлено, що однією з підстав набуття права власності є набувальна давність.

З копії спадкової справи заведеної після смерті ОСОБА_3 , приватним нотаріусом Нікопольського районного нотаріального округу Корнієнком Ю.В., суд вбачає, що після смерті власника будинку ОСОБА_3 заяви про прийняття спадщини подали ОСОБА_2 (а.с.112) та ОСОБА_4 , яка своєю заявою відмовилася від спадщини на користь ОСОБА_2 (а.с.107).

Спадкоємець за заповітом на земельну ділянку ОСОБА_5 отримав Свідоцтво на право на спадщину за заповітом на земельну ділянку (а.с.114).

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть (а.с.98-100).

Свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_2 не отримував.

15.07.2010 року ОСОБА_2 фактично простим письмовим правочином продав житловий будинок АДРЕСА_1 позивачці у справі ОСОБА_1 отримавши від неї грошові кошти, у розмірі 18000 американських доларів, що підтверджується розпискою (а.с.6). З цього часу вона відкрито заволоділа будинком та почала користуватись ним як власник.

Заявниця з 2011 року фактично зареєстрована та постійно проживає у будинку разом зі своєю сім`єю, укладає договори та сплачує усі комунальні платежі та податки, здійснює догляд за будинком, підтримує його у належному стані, що підтверджується довідкою про склад сімї від 03.11.2025 №5280 та копіями квитанцій про сплату за воду, електроенергію, газ згідно абонентських книжок, договорів про надання відповідних послуг (а.с.5, 50-84).

Згідно з актом обстеження матеріально побутових умов від 23 липня 2025 року (а.с.18-21) та відомостями виконавчого комітету Мирівської сільської ради про зареєстрованих осіб у житловому будинку №4890 від 22.07.2025 року зі змісту яких слідує, що ОСОБА_1 фактично постійно проживає у зазначеному будинку з 2011 року та протягом цього періоду добросовісно і фактично користується житловим будинком.

У Державному бюро технічної інвентаризації (БТІ) право власності на будинок і надвірні споруди зареєстроване за померлим власником ОСОБА_3 , що підтверджується інформаційною довідкою КП «Нікопольське районне бюро технічної інвентаризації» ДОР від 27.08.2025 №212 (а.с.17).

Відповідач протягом усього часу після спадкування у 2010 році жодним чином не користувався майном, не проживав у ньому, не сплачував платежів і не пред`являв жодних претензій до заявниці.

Враховуючи, що відповідач перебуває за межами України, його точне місце проживання невідоме, повідомлення про судовий розгляд здійснювалось шляхом оголошення відповідно до ст. 129 Цивільного процесуального кодексу України, позивачка зазначила у якості співвідповідача по справі Мирівську сільську раду Нікопольського Дніпропетровської області в особі виконавчого комітету.

Відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України, особа, яка добросовісно, відкрито та безперервно володіє нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно за набувальною давністю.

Право власності за набувальною давністю виникає на підставі рішення суду.

У даній справі наявні всі юридично значимі підстави для набуття права власності за набувальною давністю, а саме:

1. Добросовісність володіння у 2010 році відповідач ОСОБА_2 фактично передав будинок ОСОБА_1 , отримавши грошові кошти (розписка) що підтверджує законність початку володіння.?

2. Відкритість володіння зявниця з 15.06.2011 року постійно проживає у будинку та відкрито користується ним, з 18.10.2011 по теперішній час офіційно зареєстрована у ньому, що підтверджується вищевказаними довідками органу місцевого самоврядування.

3. Безперервність володіння протягом понад 10 років вона несе усі витрати на утримання майна, сплачує податки та комунальні платежі (квитанції додаються).

4. Строк володіння з 2010 року по сьогодні минуло більше ніж 10 років, що відповідає вимогам ст. 344 ЦК України.

5. Відсутність претензій з боку власника (спадкоємця) відповідач не заявляв своїх прав та не користувався майном.

На сьогоднішній день позивачка продовжує проживати у вказаному житловому будинку. Відкрито, не приховуючи факту знаходження майна в її володінні, добросовісно та безперервно (більше десяти років) володіє та користується будинком з господарськими будівлями, підтримує їх в належному стані. Оплачує комунальні послуги, що підтверджується наявними платіжними квитанціями (а.с. 50-84).

Володіння позивачкою зазначеним нерухомим майном не суперечило та не суперечить суспільним інтересам та не порушує прав інших осіб.

Статтею 344 ч. 1 Цивільного Кодексу України передбачено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито і безперервно володіти нерухомим майном протягом 10 років, набуває право власності на це майно (набувальна давність).

Як зазначив Верховний Суд України в постанові від 11.02.2015 року по справі № 6-2цс15, аналіз змісту норм статті 120 ЗК України у їх сукупності дає підстави для висновку про однакову спрямованість її положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині четвертій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на частину будівлі чи споруди стає власником відповідної частини земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17 сформульовано висновки про те, що при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з положеннями статті 125 ЗК України у редакції, що була чинною, починаючи з 01 січня 2002 року, слід виходити з того, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об`єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об`єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно із виникненням права власності на такий об`єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Володіння позивачкою зазначеним житловим будинком з господарськими будівлями з 2011 року не здійснювалось на підставі договірних зобов`язань (договір оренди, зберігання, безоплатного користування, оперативного управління тощо), що являється обставинами, які підтверджують факт відсутності у неї підстави для виникнення права власності на будинок в момент заволодіння ним. Застосування набувальної давності передбачає відсутність титулу (підстави) для виникнення права власності в момент захоплення (заволодіння) чужою річчю.

В пункті 11 Постанови № 5 ПВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», зазначено: «Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (стаття 214 ЦПК). Виходячи зі змісту статей 335 і 344 ЦК, взяття безхазяйної нерухомої речі на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вона розміщена, і наступна відмова суду в переданні цієї нерухомої речі у комунальну власність не є необхідною умовою для набуття права власності на цей об`єкт третіми особами за набувальною давністю».

За зазначених обставин та правових підстав вона може реалізувати своє право на житло гарантоване статтею 47 Конституції України тільки на підставі частин першої та четвертої статті 344 ЦК України.

Зазначені обставини та надані належні письмові докази у всій своїй сукупності підтверджують право позивачки на визнання за нею права власності за набувальною давністю на зазначене нерухоме майно, що відповідає засадам справедливості, розумності і добросовісності, а отже і принципу верховенства права.

Згідно з висновком про вартість нерухомого майна станом на 12.10.2025 року ринкова вартість житлового будинку з господарчими будівлями за вищевказаною адресою складає 117 705, 00 грн. (а.с. 23-41).

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Зазначені обставини та надані належні письмові докази у всій своїй сукупності підтверджують право позивачки на визнання за нею права власності за набувальною давністю на зазначене нерухоме майно, що відповідає засадам справедливості, розумності і добросовісності, а отже і принципу верховенства права.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачка просить зарахувати сплачений нею судовий збір на рахунок держави, звільнивши від сплати відповідачів у справі, тому суд вважає можливим звільнити відповідачів від відшкодування таких витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 4,9, 83, 229, 235, ч.2 ст. 247, 258, 259, 265 ЦПК України, ст.ст. 16, 344, п.8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, Постановою № 5 ПВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Мирівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області в особі виконавчого комітету про визнання права власності за набувальною давністю задовольнити.

Визнати право особистої приватної власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за набувальною давністю на житловий будинок з будівлями та спорудами ( житловий будинок садибного типу) що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Сплачений у справі ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1211,20 грн. залишити в дохід держави, звільнивши від відшкодування таких витрат ОСОБА_2 , Мирівську сільську раду Нікопольського району Дніпропетровської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відомості про сторони у справі:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Мирівська сільська ради Нікопольського району Дніпропетровської області в особі виконавчого комітету (місцезнаходження: с.Топила, вул. Правобережна, 49 Нікопольського району дніпропетровської області).

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , остання відома адреса місця проживання: АДРЕСА_3

Повний текст рішення складено 31.03.2026.

Суддя: Л. А. Кондус