Рішення № 135377492, 01.04.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/4350/26

Провадження № 2-о/201/208/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

01 квітня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра у складі головуючого судді Наумової О.С., за участю секретаря судового засідання Лучковської Я.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Соборний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України,

ВСТАНОВИВ:

30.03.2026р. ОСОБА_1 звернулася до Соборного районного суду м. Дніпропетровська з заявою, в порядку окремого провадження, про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території, в якій заінтересованою особою зазначила Соборний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Ухвалою судді Наумової О.С. від 31.03.2026р. відкрито провадження у справі (а.с. 20).

В обґрунтування заяви заявник зазначила, що у неї ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_2 в м. Горлівка, Донецької області, Україна.

Факт народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Горлівка, Донецької області, Україна підтверджується наступними доказами: копією обмінної карти пологового будинку, копією декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу та ін.

Наразі здійснити державну реєстрацію народження дитини в органах державної реєстрації актів цивільного стану заявник не має можливості, оскільки наявні у неї документи не достатні для підтвердження факту народження доньки.

Встановлення факту народження дитини заявнику необхідно для отримання свідоцтва про її народження за для можливості реалізації прав та законних інтересів дитини.

У поданій заяві ОСОБА_1 просить суд встановити факт народження дитини ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Горлівка, Донецької області, Україна.

Заявник ОСОБА_1 у поданій до суду заяві просила справу розглянути без її участі.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи, про причини неявки суду не повідомив, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звернувся.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до таких висновків.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження

Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.

Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника.

У відповідності до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суди можуть встановлювати факти реєстрації усиновлення (удочеріння), шлюбу, розірвання шлюбу, народження і смерті, якщо в органах реєстрації актів громадянського стану не зберігся відповідний запис чи відмовлено у його відновленні або ж він може бути відновлений лише на підставі рішення суду про встановлення факту реєстрації акту громадянського стану (п. 4 ст. 273 ЦПК України).

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 о 17 год. 45 хв. в м. Горлівка, Донецької області, народилася ОСОБА_2 , що підтверджуються копію обмінної карти пологового будинку, пологового відділення лікарні відповідно до затвердженої наказом МОЗ України 13.02.2006 № 67 медичної документації форми № 113/о (а.с. 11).

Згідно довідки від 12.04.2016 р. № 1251000518 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи виданої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зазначені відомості про переміщених малолітніх, неповнолітніх осіб, які прибули разом з внутрішньо переміщеною особою: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 10).

Згідно листа Управління соціального захисту населення Синельниківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 29.08.2025р. № 2510, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа в управлінні соціального захисту населення Синельниківської райдержадміністрації (а.с. 13).

У м. Синельникове, Дніпропетровської області ОСОБА_1 , як законним представником ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , 22.11.2021р. було укладено з Комунальним некомерційним підприємством "Центр первинної медико-санітарної допомоги" Раївської сільської ради декларацію № 0001-32X0-A1A0 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу (а.с. 14). Відповідно зазначеної декларації ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Горлівка, Донецької області, Україна, документом, що посвідчує особу зазначено свідоцтво про народження, видане Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби 18.11.2014р., серія НОМЕР_1 .

Згідно з інформацією Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, малолітня особа ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована у Державному реєстрі у 2015 році за реєстраційним номером облікової картки платника податків НОМЕР_2 на підставі свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 18.11.2014р. МВДРАЦС по м. Горлівка Донецької області. Довірена особа, яка отримала картку платника податків, ОСОБА_1 . Зазначене підтверджуються копією листа ДПС України № 30652/6/99-00-12-04-02-06 від 22.10.2025р. (а.с. 14).

Згідно листа Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції № 34469/41091-26-25/15.1 від 23.10.2025р., вбачається, що перший та другий примірники актового запису про народження, а також книга обліку бланків свідоцтв про народження за листопад 2014 року по відділах державної реєстрації актів цивільного стану міста Горлівка Донецької області залишились на тимчасово окупованій території України. У зв?язку з чим здійснити перевірку наявності або відсутності паперового носія актового запису про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , а також факт видачі свідоцтва про народження не виявляється можливим (а.с. 15).

До Соборного районного суду міста Дніпра звернулася мати дівчинки з заявою про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України.

Встановлення факту народження в судовому порядку заявнику необхідно для подальшої реєстрації цього факту в органах державної реєстрації актів цивільного стану та отримання відповідного документу свідоцтва про народження, згідно з чинним законодавством України.

За положеннями резолюцій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй «Про територіальну цілісність України» від 27 березня 2014 року № 68/262, «Стан справ у сфері прав людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (Україна)» A/RES/71/205 (2016), A/RES/72/190 (2017), A/RES/73/263 (2018), A/RES/74/168 (2019), A/RES/75/192 (2020), а також «Проблеми мілітаризації Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, Україна, а також частини Чорного та Азовського морів» A/RES/73/194 (2018), A/RES/74/17 (2019), A/RES/75/29 (2020) Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є територією, тимчасово окупованою Російською Федерацією.

Відповідно до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28 лютого 2025 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786 у редакції від 03.03.2026 року Горлівський район, Донецької області є тимчасово окупованим з 07.04.2014р.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частинами 2 -4 ст. 9 цього Закону передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

Встановлення зв`язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.

Частиною 1 ст. 17 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.

Згідно зі ст. 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Згідно зі ч. 4 ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я документи, що підтверджують факт народження.

Пунктом 2 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 52/2 від 18 жовтня 2000 року, передбачено, що підставами для проведення державної реєстрації народження дитини є:

а) медичний висновок про народження, сформований в Реєстрі медичних висновків електронної системи охорони здоров`я відповідно до Порядку формування та видачі медичних висновків про народження в Реєстрі-медичних висновків електронної системи охорони здоров`я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 18 вересня 2020 року №2136, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30 вересня 2020 року за № 953/35236.

б) медичне свідоцтво про народження(форма № 103/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024;

в) медична довідка про перебування дитини під наглядом лікувального закладу(форма № 103-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024;

г) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть (форма № 106-2/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024;

ґ) медичний документ, виданий компетентним суб`єктом іншої держави, що підтверджує факт народження, належним чином легалізований, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

При відсутності підстав для державної реєстрації народження, визначених у цьому пункті, державна реєстрація народження проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту народження такою жінкою.

Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про громадянство України» особа, батьки якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України.

В матеріалах справи є копія паспорту громадянки України: ОСОБА_1 (а.с. 6).

Згідно з ч. 1 ст. 144 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до Конвенції про права дитини від 20.11.1989р., ратифікованою постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27.02.1991р., дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім`я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. Держави-учасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з їх національним законодавством та виконання їх зобов`язань за відповідними міжнародними документами у цій галузі, зокрема, у випадку, коли б інакше дитина не мала громадянства.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» якщо державна реєстрація народження дитини проводиться за місцем проживання батьків чи одного з них, то за їх бажанням місцем народження дитини в актовому записі про народження може бути визначене фактичне місце її народження або місце проживання батьків чи одного з них. Державна реєстрація народження дитини проводиться не пізніше одного місяця з дня її народження, а у разі народження дитини мертвою - не пізніше трьох днів. Підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я документи, що підтверджують факт народження. У разі народження дитини поза закладом охорони здоров`я документ, що підтверджує факт народження, видає заклад охорони здоров`я, який проводив огляд матері та дитини. У разі якщо заклад охорони здоров`я не проводив огляд матері та дитини, документ, що підтверджує факт народження, видає медична консультаційна комісія в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За відсутності закладу документа охорони здоров`я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «Намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996р., §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001р.) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016р.) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001р., §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016р., §142).

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про народження особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів народження особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.

Відповідно до ч.1 ст.135 СК України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що заявлені вимоги про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України підлягають задоволенню.

Таким чином, керуючись ст. ст. 4, 7, 10, 12, 76, 77, 258, 259, 263, 265, 317-319 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Соборний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України, - задовольнити.

Встановити факт народження дитини ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 у м. Горлівка, Донецької області, Україна у матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , громадянки України, уродженки м. Горлівка, Донецької області.

Відомості про батька внести на підставі ч. 1 ст. 135 СК України.

Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.

Рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Суддя О.С. Наумова