Рішення № 135373753, 02.04.2026, Лановецький районний суд Тернопільської області

Справа № 602/1238/25

Провадження № 2/602/191/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" квітня 2026 р. м. Ланівці

Лановецький районний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Наумчука В.А., за участю секретаря судового засідання Майхрук Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (далі у тексті ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» або Товариство або позивач) в особі директора Хлопкової М.С. за допомогою підсистеми «Електронний суд» звернулося до суду з позовом доОСОБА_1 (далі позичальник або відповідач) про стягнення заборгованості за договором.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказує на те, що 02.12.2024 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та відповідачем укладений кредитний договір №162600 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, на підставі якого ОСОБА_1 надано кредит у сумі 18 824,00 гривень. У подальшому права вимоги, які виникли за даним кредитним договором, на підставі договору факторингу були передані позивачу. Відповідач не виконав належним чином своїх зобов`язань щодо повернення суми кредиту, сплати нарахованих відсотків та комісії. На момент подання позовної заяви сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 162600 від 02.12.2024 становить 13 947,01 гривень, з яких 12 343,33 гривень прострочена заборгованість за тілом кредиту, 3,68 гривень прострочена заборгованість за відсотками та 1 600,00 гривень заборгованість за комісією, яку позивач просить стягнути з відповідача.

Також просить стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати, які складаються зі сплаченого судового збору при поданні позовної заяви в розмірі 2 422,40 гривень та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 гривень.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, письмових заперечень проти позову до суду не подав.

Ухвалою суду від 30.12.2025 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначене судове засідання для розгляду справи по суті на 03.02.2026.

Ухвалою суду від 03.02.2026 витребувано письмові докази у АТ КБ «ПРИВАТБАНК», розгляд справи відкладено на 17.03.2026.

Ухвалою суду від 17.03.2026 за клопотанням представника відповідача адвоката Дешко В.О. розгляд справи відкладено на 02.04.2026.

Представник позивача в судове засідання не з`явився хоч і був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, у позовній заяві просить розгляд справи проводити за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення суду не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, хоча про день, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки в судове засідання не повідомив.

Представник відповідача адвокат Дешко В.О. у судове засідання не прибув, хоча про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином. Попередньо за допомогою підсистеми «Електронний суд» надіслав клопотання про відкладення розгляду справи, у якому повторно просить судове засідання відкласти, так як позбавлений можливості прийняти участь у судовому засіданні, у зв`язку з некоректною роботою Електронного суду.

Вирішуючи заявлене клопотання, суд зауважує, що представник відповідача у своєму клопотанні не зазначив у чому саме проявляється некоректна робота Електронного суду та не надав жодних доказів на підтвердження цього.

Натомість всі процесуальні документи (копії ухвал від 30.12.2025, від 03.02.20206, від 17.03.2026) у цій справі в електронному вигляді були доставлені до електронного кабінету представника відповідача через підсистему «Електронний суд», що підтверджується відповідними довідками про доставку електронного документу, які містяться в матеріалах справи. Клопотання про відкладення судового засідання адвокат Дешко В.О. двічі подав теж за допомогою підсистеми «Електронний суд».

Суд також зауважує, що стороні відповідача було надано достатньо часу на реалізацію свого процесуального права на подання відзиву, проте ні відповідач, ні його представник жодних письмових заперечень проти позову до суду не подали. Натомість представник відповідача подавав двічі клопотання про відкладення розгляду справи. Тобто вчиняв дії, які спрямовані не на об`єктивний та всебічний розгляд справи, а на його затягування.

Окрім того, відповідач та його представник не були позбавлені права взяти участь судовому засіданні як особисто так і в режимі відеоконференції, у т.ч. з використанням власних технічних засобів, про що роз`яснено в ухвалі про відкриття провадження в справі від 30.12.2025.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком державних судових органів та суддів організувати судовий процес таким чином, щоб не допускати надмірної затримки у розгляді та вирішенні справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав, зокрема, перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Пунктом 2 частини третьої статті 223 ЦПК України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

Відповідно до положення ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18 вказано, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Таким чином, ураховуючи те, що всім учасникам справи, у т.ч. відповідачу та його представнику, судом було надано розумні можливості для висловлення своєї правової позиції у цій справі та для реалізації їхніх процесуальних прав, а наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, то суд вважає за можливе провести розгляд справи за наявними матеріалами за відсутності сторін, які належним чином повідомлені про місце, дату і час судового розгляду.

Отже, з наведених вище міркувань у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи слід відмовити.

Згідно зі частиною другою статті 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд дослідивши та оцінивши письмові пояснення позивача у позовній заяві, інші матеріали справи, докази, які у них містяться, встановив фактичні обставини і відповідні спірні правовідносини та дійшов наступних висновків.

02 грудня 2024 року ОСОБА_1 , дистанційно з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором підписав Заяву на видачу кредиту № 100711970, у якій просив Товариству з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» (далі у тексті ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС») видати йому кредит у розмірі 18 824,00 гривень на строк 274 днів, мета - погасити інший кредит, сплата комісії, на умовах вказаних у цій Заяві та кредитному договорі, що підтверджується копією Заяви (а.с. 30).

Того ж дня, 02.12.2024, ОСОБА_1 дистанційно, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, підписав Договір про споживчий кредит № 162600 (Індивідуальну частину) з ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС, Паспорт споживчого кредиту та Графік платежів за кредитним договором, що підтверджується доданими до позовної заяви копіями зазначених документів (а.с. 31-42).

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Станом на 02.12.2024 ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» (код ЄДРПОУ 40474269) було зареєстроване як фінансова установа та мало чинну ліцензію на надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, що убачається з інформації, яка міститься на офіційному веб-сайті Національного банку України «Комплексна інформаційна система Національного банку України» за посиланням: https://kis.bank.gov.ua/.

Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 638, абз.2 ч. 2 ст. 639 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).

Таким чином, у порядку, визначеному законодавством, зокрема, ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 уклали в письмовій формі в електронному вигляді Договір про споживчий кредит № 162600 від 02.12.2024 (далі у тексті Кредитний договір).

На підставі укладеного Кредитного договору між його сторонами виникли кредитні правовідносини, які регулюються нормами Цивільного кодексу України, Закону України «Про споживче кредитування» та інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору, договір, що укладається Позичальником складається з цієї індивідуальної частини договору про споживчий кредит, графіку платежів, які містять персональні умови кредитування Позичальника та загальної для всіх клієнтів Кредитодавця публічної частини договору про споживчий кредит, що розміщена на веб-сайті Кредитодавця https://finx.com.ua. Позичальник укладає Договір, приєднується до публічної частини, приймає умови індивідуальної частини та графіку платежів, як невід`ємних частин (складових) Кредитного договору, шляхом підписання цієї індивідуальної частини/акцепту, як це передбачено розділом V цієї індивідуальної частини. З моменту підписання цієї індивідуальної частини/акцепту, Договір про споживчий кредит набуває чинності.

Згідно з п. 2.1 згаданого вище договору Кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.2.6. Договору надати Позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.2.2.1 Договору, а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту, комісію за управління та обслуговування кредитку та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п.2.6. Договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.

За умовами Кредитного договору кредит надається з метою задоволення потреб Позичальника, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконання обов`язків найманого працівника та інші не заборонені законодавством цілі. Тип кредиту є кредит (п. 2.2. Кредитного договору).

За п. 2.2.1 Кредитного договору сума (загальний розмір) кредиту становить 18 824,00 гривні, надається не пізніше наступного дня після укладення Договору в наступному порядку: у розмірі 15 740,12 гривень для погашення заборгованості Позичальника за договором про споживчий кредит № 149432 від 09.08.2024 укладеним з Кредитодавцем; у розмірі 260,28 гривень на № рахунку/картки Позичальника № НОМЕР_1 , у національній валюті; у розмірі 2 823,60 грн шляхом погашення заборгованості Позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини.

Проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 0,10% річних. Тип процентної ставки фіксована (п. 2.3 Кредитного договору).

Відповідно до п.2.4 Кредитного договору знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 грн. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 200,00 грн. Розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено.

Згідно з п. 2.5 Кредитного договору комісія за надання кредиту складає 2 823,60 гривень, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 15,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів Позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.1 цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено.

Загальний строк кредитування за цим Договором складає 274 днів з 02.12.2024 (дата надання кредиту) по 02.09.2025 (п.2.6 Кредитного договору).

Періодичність виплат кредиту, процентів та комісії за кредитом становить 1 раз на місяць. Конкретні дати вказані в графіку платежів (п. 2.6.1 Кредитного договору).

У Графіку платежів, який є додатком до Кредитного договору, передбачена щомісячна оплата за кредитним договором рівними частинами упродовж 9 місяців (ануїтетні платежі). До ануїтетного платежу включено погашення суми кредиту, процентів та комісії за обслуговування кредиту. При цьому, сума такої комісії згідно з Графіком платежів становить 1,00 грн. Разом з тим, у розділі 4 Паспорта споживчого кредиту міститься застереження, згідно з яким витрати позичальника з оплати послуг кредитодавця (комісії) за управління та обслуговування кредиту можуть змінюватися протягом строку дії договору та сплачуватися за стандартним (базовим) тарифом, який становить 200,00 грн.

У термінах та визначеннях індивідуальної частини Кредитного договору зазначено, що комісія за управління та обслуговування кредиту це комісія, яку позичальник сплачує на користь кредитодавця, що нараховується за кожний період користування кредитом між датами здійснення чергового платежу згідно графіку платежів (розрахунковий період) за зниженим тарифом. Якщо позичальник порушив (прострочив) строк сплати чергового платежу згідно Графіку платежів, комісія у наступному розрахунковому періоді нараховується за стандартним (базовим) тарифом.

Також пунктом 2.10 Кредитного договору передбачено, у разі прострочення платежу позичальником, сплату штрафу у розмірі 200,00 грн (на 6-тй день від неналежної сплати) та сплату пені в розмірі 20,00 грн за кожний календарний день прострочення (починаючи з 7-го дня прострочення) пункт 2.10 Кредитного договору.

В день укладення Кредитного договору на виконання його умов ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» здійснило переказ коштів: у сумі 260,28 гривень на банківську картку відповідача, номер якої той вказав у Кредитному договорі; у сумі 15 740,12 гривень на погашення заборгованості відповідача за договором про споживчий кредит №149432 від 09.08.2024; у розмірі 2 823,60 гривень на погашення заборгованості відповідача за комісією,що підтверджується наданою на вимогу суду випискою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за договором № б/н за період 02.12.2024-07.12.2024, довідкою ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» від 30.11.2025 №3886/30-10 та довідкою про проведення взаємозаліку від 03.11.2025 № 3944/03-12 (а.с. 18, 43, 85).

В подальшому, 16.04.2025, ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» (Клієнт) та Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (Фактор) підписали договір факторингу №16042025 (далі у тексті Договір факторингу), за п. 2.1 якого згідно умов цього договору Клієнт зобов`язується відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти у розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с. 7-74).

Відповідно до п. 8.1, 8.2 договору № 28/1118-01 строк цього договору починає свій перебіг у момент його підписання уповноваженими представниками сторін та закінчується 16.04.2026.

У пункті 4.1. згаданого вище Договору факторингу сторони обумовили, що право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог та Акту приймання-передачі Реєстру, по формі встановленій у відповідних Додатках.

03 вересня 2025 року на виконання Договору факторингу ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» підписали Реєстр прав вимоги №6, у якому зазначені: П.І.Б. відповідача, його РНОКПП, номер кредитного договору 162600, дата договору 02.12.2024, суми заборгованості за тілом кредиту, за відсотками та комісії, а також вказали суму фінансування, що підлягає сплаті за Договором факторингу у розмірі 1 388 825,71 грн, що підтверджується Витягом з Додатку № 1 до Договору факторингу (а.с. 61-62).

Тоді ж, 03.09.2025 ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» склали та підписали Акт приймання-передачі Реєстру прав вимог №6 до Договору факторингу, про те, що згідно з вимогами п.4.1 Договору факторингу, Клієнт передав, а Фактор прийняв Реєстр Боржників Клієнта від 03.09.2025, складений за формою згідно із Додатком № 1 до Договору та документи підтверджуючі право вимоги Клієнта (а.с. 60).

Як слідує зі змісту платіжної інструкції № 588 від 09.09.2025, копія якої долучена до позовної заяви, ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» сплатило визначену у Реєстрі прав вимог суму фінансування (1 388 825,71 грн) шляхом їх безготівкового переказу на банківський рахунок ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» (а.с. 59).

Пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

З наведених вище правових норм слідує, що договір факторингу є правочином, внаслідок якого відбувається заміна кредитора у зобов`язанні.

Статтею 1079 ЦК України встановлено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Встановлено, що ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 43541163) станом на 16.04.2025 було зареєстроване як фінансова установа та у нього була чинна ліцензія на діяльність фінансової компанії з факторингу що убачається з інформації, яка міститься на офіційному веб-сайті Національного банку України «Комплексна інформаційна система Національного банку України» за посиланням: https://kis.bank.gov.ua/.

Отже, на момент укладення Договору факторингу сторони володіли спеціальною правоздатністю для вчинення відповідного правочину.

Таким чином суд встановив, що 03.09.2025 право вимоги за Кредитним договором перейшло від кредитодавця, ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС», до позивача.

Згідно з положеннями статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ч.1 ст. 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

До позовної заяви позивачем додано карту обліку виконання договору 162600, виконану ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС», де наведено розрахунок заборгованості за Кредитним договором в період його дії (з 02.12.2024 по 02.09.2025 включно), згідно з яким заборгованість ОСОБА_1 за Кредитним договором складає 13947,01 гривень, з яких: 12343,33 гривень прострочена заборгованість за тілом кредиту; 3,68 гривень прострочена заборгованість за відсотками; 1600,00 гривень заборгованість за комісією (а.с. 56-58).

Зі змісту наведеного розрахунку убачається, що відповідач за вказаний період часу здійснив часткові платежі на виконання Кредитного договору, всього на суму 6885,86 грн, з яких кредитодавець зарахував: 6480,67 грн в рахунок погашення боргу за тілом кредиту; 4,19 грн погашення процентів; 200,00 грн погашення пені; 201,00 грн погашення комісії за управління та обслуговування кредиту.

Суд, перевіривши правильність нарахувань процентів у наведеному розрахунку заборгованості, дійшов висновку, що вони здійснені в розмірі, передбаченому Кредитним договором, та в межах строку кредитування, встановленого цим договором.

Щодо позовних вимог в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та комісією.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» (далі у тексті Закон) загальні витрати за споживчим кредитом це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, норми передбачають право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Водночас Закон розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.

Частиною п`ятою статті 12 Закону встановлено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Тобто, комісія за управління та обслуговування кредиту, яка визначена кредитним договором та включається до суми ануітетного платежу, може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом, щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові від 06.11.2023 по справі № 204/224/21 Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в виклала висновок щодо застосування норм права, згідно з яким якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

У цій справі встановлено, що умовами Кредитного договору передбачена необхідність внесення позичальником комісії за управління та обслуговування кредиту за зниженим тарифом (1,00 грн), а у випадку порушення (прострочення) ним строку сплати чергового платежу за стандартним (базовим) тарифом (200,00 грн).

При цьому, у Кредитному договорі не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з управлінням та обслуговуванням кредиту, що надаються позичальнику, та за які кредитодавцем встановлена щомісячна комісія. Позивач також не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні Кредитного договору.

Відтак, з огляду на викладене вище, умови Кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за управління та обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 ЦК України).

Згідно з частинами першою, п`ятою статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Суд на підставі частини п`ятої статті 216 ЦК України вважає за потрібне застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину.

Ураховуючи що, до спірних правовідносин підлягає застосуванню положення статті 216 ЦК України, сума боргу підлягає зменшенню на суму комісії за управління кредитом.

Подібні за змістом правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2024 року у справі № 750/11580/2.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на наведене вище, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за комісією в сумі 1 600,00 грн слід відмовити.

При цьому, сума боргу за тілом кредиту підлягає зменшенню на 201,00 грн, тобто на суму платежу позичальника, яка кредитодавцем безпідставно зарахована в рахунок погашення заборгованості за комісією.

Окрім того, вирішуючи питання обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, суд зауважує, що згідно з наданим позивачем розрахунком позичальнику була нарахована пеня в загальній сумі 1600,00 грн, з яких: 800,00 грн було списано; 200,00 грн було віднесено кредитодавцем за рахунок сплачених позичальником коштів; 600,00 грн залишок боргу за пенею станом на 03.09.2025.

І хоча вимоги про стягнення пені позивач не пред`явив, разом з тим сума основного боргу за тілом кредиту підлягає зменшенню на суму безпідставно сплаченої відповідачем пені з наступних міркувань.

Так, пунктом 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 №2102-ІХ в Україні введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався і який триває дотепер.

Пеня за прострочення виконання відповідачем грошових зобов`язань за Кредитним договором була нарахована за період з 02.12.2024 по 02.09.2025 включно, тобто в період дії воєнного стану.

Тому у цьому випадку підлягає застосуванню норма пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, в силу приписів якої позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (в т.ч. пені) за таке прострочення і така пеня підлягає списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Підсумовуючи викладене вище, суд дійшов висновку про те, що обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення суми боргу за тілом кредиту в розмірі 11 942,33 (12 343,33 201,00 200,00), а також суми боргу за нарахованими процентами в розмірі 3,68 грн.

Отже позов слід задовольнити частково, на суму 11 946,01 грн (11 942,33 + 3,68).

В решті позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у сумі 2 422,40 гривень згідно з платіжною інструкцією в національній валюті № 32667 від 23.12.2025.

Ураховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково у розмірі 85,7% від заявленої суми, то з відповідача слід стягнути судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2 076,00 грн (2422,40 х 85,7%).

Щодо стягнення з відповідача витрат, понесених позивачем на оплату правової допомоги слід зазначити наступне.

Позивачем надано копію договору про надання правової допомоги № 10/09/25-02, укладеного 10.09.2025 між Адвокатським бюро «СОЛОМКО ТА ПАРТНЕРИ» (далі Адвокатське бюро або АБ) та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (далі - Клієнт), згідно з умовами якого Клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором (а.с. 53-54).

Додатковою угодою № 25771372056 від 11.09.2025 до вищезгаданого договору його сторони визначили, що клієнт доручає, а АБ приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу по захисту прав та інтересів Клієнта з питань, що відносяться до юрисдикції судів всіх інстанцій судів загальної юрисдикції, господарських судів та адміністративних судів по справі про стягнення заборгованості за кредитним договором № 162600 від 02.12.2024 до ОСОБА_1 (а.с. 52 звороті).

Згідно з Актом приймання-передачі наданих послуг від 25.11.2025 (даний акт є невід`ємною частиною до Договору про надання правничої допомоги) № 10/09/25-02 від 10.09.2025, АБ надало Клієнту такі послуги: 1) складання позовної заяви тривалістю 2 год вартістю 5 000,00 грн; 2) вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з позичальника тривалістю 2 год вартістю 1000,00 грн; 3) підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором на рахунок позичальника тривалістю 1 год вартістю 500,00 грн; 4) підготовка клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором на рахунок позичальника тривалістю 1 год вартістю 500,00 грн. Всього надано послуг на суму 7000,00 грн (а.с. 52).

Отже, наданими позивачем доказами підтверджується понесення ним витрат на правову допомогу, пов`язану з цією справою, у сумі 7 000,00 грн.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною третьою статті 141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, серед іншого, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Верховний Суд неодноразово висновував те, що при визначенні суми відшкодування розміру витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру (див., до прикладу, додаткові постанови Верховного Суду від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №9009/371/18, постанову від 05.06.2019 у справі №922/928/18).

У постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 734/2313/17 Верховний Суд наголосив, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Разом з тим, як зазначив Верховний Суд, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18.

У частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.

Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року № 686/5757/23.

У цій справі суд, оцінюючи розумність розміру витрат на юридичну допомогу, заявлених до відшкодування, враховує, зокрема, складність цієї справи, а також пропорційність їх розміру до предмета спору.

Ця справа є малозначною (не складною) справою, розгляд якої проводився в спрощеному провадженні. Спір, який виник між сторонами у справі, відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за договором споживчого кредитування; матеріали справи не містять великої кількості документів, на збирання і дослідження яких адвокат витратив би значний час. У спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

За таких обставин, розподіляючи понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, суд вважає, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування таких витрат в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх заявлений розмір, на переконання суду, не відповідає критерію розумної необхідності таких витрат та є непропорційним до ціни позову, у розумному вимірі.

З огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, а також пропорційно до задоволених позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3000,00 гривень.

У задоволенні решти заявлених витрат на правничу допомогу слід відмовити як надмірних.

На підставі статей 207, 215, 216, 512-514, 525, 526, 629, 638, 639, 1054, 1055, 1077-1079 ЦК України, положень Законів України «Про електронну комерцію» та «Про споживче кредитування», керуючись статтями 12, 13, 81, 89, 141, 211, 244, 247, 258, 259, 263-265, 272, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» суму заборгованості за Кредитним договором № 162600від 02.12.2024 у розмірі 11 946,01 грн (одинадцять тисяч дев`ятсот сорок шість гривень 01 коп).

3. У решті позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» судові витрати у вигляді сплаченого судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 2 076,00 (дві тисячі сімдесят шість) гривень.

5. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000,00 (три тисячі) гривень.

6. У стягненні решти витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

УЧАСНИКИ СПРАВИ:

ПОЗИВАЧ: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 333, м. Київ, 01133, ЄДРПОУ 43541163.

ВІДПОВІДАЧ: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя: В. А. Наумчук