Рішення № 135372714, 03.04.2026, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Єдиний державний реєстр судових рішень

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/4748/23

Провадження №: 2/332/27/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2026 р. м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:

Головуючого судді -Погрібної О.М.,

при секретарі - Паніній Л.Д.,

за участю: позивача - ОСОБА_1

представника відповідача адвоката Мартиненка К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Заводського районного суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Національний Банк України, Південно-східне міжрегіональне управління державної служби з питань праці, про визнання порушення трудового законодавства, стягнення недорахованої заробітної плати, пені, трьох відсотків річних, інфляційних втрат та моральної шкоди,

встановив:

До Заводського районного суду м. Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Національний Банк України, Південно-східне міжрегіональне управління державної служби з питань праці, про визнання порушення трудового законодавства, стягнення недорахованої заробітної плати, пені, трьох відсотків річних, інфляційних втрат та моральної шкоди. Згодом, 16.04.2025 року була подана заява про збільшення позовних вимог (Т.4 а.с.200-204).

Таким чином, позивач просить визнати порушення Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» трудового законодавства, щодо незаконного заниження посадового окладу ОСОБА_1 .

Зобов`язати Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» встановити посадовий оклад ОСОБА_1 відповідно до норм чинного трудового законодавства.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» на користь ОСОБА_1 недораховану заробітну плату у розмірі 149962,33 грн., пеня за період з листопада 2022 р. по 16.04.2025 р. у розмірі 94110,15 грн., 3% річних - 8686,57 грн., інфляційні втрати - 28299,58 грн., а всього: 281058,63 грн. (двісті вісімдесят одна тисяча п`ятдесят вісім гривень 63 копійки).

Також просить стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 380000,00 грн. (триста вісімдесят тисяч гривень) та витрати понесені на сплату судового збору відповідно до ст.141 ЦПК України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 29.07.2020 року згідно з розпорядженням дирекції Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Кредо» (надалі - ТДВ СК «Кредо» або Відповідач) №500 - ОСОБА_1 (надалі - Позивач) була прийнята на роботу до ТДВСК «Кредо» на посаду юрисконсульта.

Згідно з розпорядженням дирекції ТДВ СК «Кредо» від 31.08.2022 р. № 822 тимчасово переведена на посаду начальника юридичного відділу. У вересні 2022 р. під час підготовки нею документів на виконання п.п. 2 п. 2 Постанови Національного банку України від 24.12.2021 р. №153 «Про затвердження Положення про ліцензування та реєстрацію надавачів фінансових послуг та умови провадження ними діяльності з надання фінансових послуг» нею було виявлено, що в ТДВ СК «Кредо» наявний конфлікт інтересів, а саме: головний бухгалтер ОСОБА_2 перешкоджає впровадженню в ТДВ СК «Кредо» необхідної інструкцій в загальний відділ, що унеможливлює налагодити відповідно до чинного законодавства роботу всіх підрозділів ТДВ СК «Кредо», оскільки начальником загального відділу є чоловік ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , яка робить все, щоб чоловік міг виконувати свої обов`язки не належним чином та у подальшому до нього не можна би було застосовувати заходи впливу. Про що вона неодноразово в усній формі повідомляла генерального директора. У вересні 2022р. позивач повідомила в усній формі генеральному директору про наявність вищезазначеного конфлікту інтересів, та роз`яснила чим саме перешкоджає іншим відділам неправильна робота загального відділу, останній повідомив, що прийняв цю інформацію до уваги та застосує заходи.

Після того, як головний бухгалтер дізналася про те, що вона на виконання чинного законодавства вимагає впровадження в ТДВ СК «Кредо» введення в дію інструкції, щодо вхідної кореспонденції в ТДВ СК «Кредо» для правильної (згідно чинного законодавства) роботи вхідної кореспонденції, головний бухгалтер зателефонувала їй і в грубій формі з використанням брудної нецензурної лайки зазначила про те, що забороняє їй втручатися в роботу загального відділу та почала погрожувати, а саме вимагати від неї звільнення, а після повідомлення, що позивач звільнятися не буде, оскільки свої обов`язки виконує в повному обсязі і не бачить підстав для звільнення остання пригрозила, що все одно «зіпсує їй життя» та у будь-який спосіб зробить так, що позивач буде вимушена звільнитись.

Дані погрози були в усній формі доведені до відома генерального директора, позивач пропонувала генеральному директору оформити ці погрози в письмовому вигляді та провести службову перевірку за даним приводом, на що генеральний директор повідомив позивачу, що цього робити не треба та те, що працює з головним бухгалтером багато років і зможе врегулювати це питання без офіційного оформлення.

В той же день, увечері генеральний директор повідомив позивачу, що вирішує це питання таким чином: «комунікація між юридичним відділом та бухгалтерією буде проводитись через генерального директора, а наведенням ладу в роботі загального відділу він займеться самостійно», тобто усуває особистий контакт начальника юридичного відділу (позивача) з головним бухгалтером та загальним відділом. Після отримання цієї інформації вона вважала, що це питання було вирішено саме таким чином, і жодних заходів якогось прямого чи опосередкованого впливу до неї не було, і не буде.

Відповідно до п.4.3. розділу 4 Внутрішньої політики ТДВ СК «Кредо» щодо запобігання, виявлення та управляння конфліктами інтересів затвердженої рішенням Загальних зборів ТДВ СК «Кредо» (протокол від 19.09.2022 р.) (надалі - Політика) працівник Товариства, який добросовісно повідомив про конфлікт інтересів, не може бути звільнений чи примушений до звільнення, притягнутий до дисциплінарної відповідальності чи підданий іншим негативним заходам впливу (переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, скорочення заробітної плати тощо) або загрозі таких заходів впливу у зв`язку з повідомленням ним про конфлікт інтересів.

Однак, при виконанні своїх посадових обов`язків 26.05.2023 р., а саме при приведені до ладу в сканованому вигляді протоколів загальних зборів учасників ТДВ СК «Кредо» нею було виявлено, що під час чергового підвищення посадових окладів її посадовий оклад був підвищений не настільки, як у інших керівників, з якими до цього їх посадові оклади протягом попередніх років були однаковими. Тобто, беручи до уваги все вищезазначене, до неї через те, що вона повідомила про наявність в ТДВ СК «Кредо» конфлікту інтересів та вимагала усунути порушення чинного законодавства ТДВ СК «Кредо» за сприянням головного бухгалтера незаконно було застосовано захід впливу у вигляді заниження її посадового окладу, що є порушенням п.4.3. розділу 4 Політики. Проаналізувавши посадові оклади з 2020р. нею виявлено, що посадовий оклад начальника юридичного відділу до жовтня 2022р. завжди був не меншим, ніж посадовий оклад начальника фінансового відділу.

29.05.2023 р. зауваження, щодо наявного конфлікту інтересів в ТДВ СК «Кредо» та заниження незаконно їй посадового окладу з жовтня 2022 р., позивач виклала у доповідній записці та направила на електрону адресу ТДВ СК «Кредо» credo@credo.zp.ua та виклала у застосунку Вчасно документообіг з наданням доступу для ознайомлення генеральному директору. 14.08.2023 р. через застосунок Вчасно вона отримала відповідь, при надані якої керівництво ТДВ СК «Кредо» умисно, грубо порушили терміни розгляду доповідної записки згідно із Законом України «Про звернення громадян», а також навмисно грубо порушили п. 4 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації Вимоги до оформлення документів ДСТУ 4163:2020 затвердженого наказом Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» (ДП «УкрНДНЦ») від 01 липня 2020 р. № 144 з 2021-09-01, а саме не зазначили дату документу.

09.06.2023р. позивач повідомила про наявний конфлікт інтересів в ТДВ СК «Кредо» Національний банк України (надалі - НБУ), як орган який регулює та проводить нагляд за діяльністю небанківських фінансових установ. 06.07.2023 р. вона отримала від НБУ відповідь за № 27-0007/48488 від 06.07.2023 р, відповідно до якої розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці,прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами. Згідно зі ст.96 КЗпП України системами оплати праці є тарифна та інші системи, що формуються на оцінках складності виконуваних робіт і кваліфікації працівників. Статтею 97 КЗпП України передбачено, що оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт. Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Роботодавець (роботодавець - фізична особа) не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством,угодами, колективними договорами. Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються роботодавцем після виконання зобов`язань щодо оплати праці. Згідно із ч. 1, 2 ст.2 Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу,виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки,гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Відповідно до ст.29 Закону України «Про оплату праці» при укладанні працівником трудового договору (контракту) роботодавець доводить до його відома умови оплати праці,розміри, порядок і строки виплати заробітної плати, підстави, згідно з якими можуть провадитися відрахування у випадках, передбачених законодавством. Про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення роботодавець повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.

Згідно зі ст.30 Закону України «Про оплату праці» при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати. Роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку. Відповідно до п. 3.3 Колективного договору між адміністрацією і профспілковим комітетом ТДВ СК «Кредо» (надалі - Колективний договір) розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконаної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства. Відповідно до п. 3.13 Колективного договору при укладанні працівником трудового договору (контракту) дирекція доводить до відома умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати, підстави, згідно з якими можуть проводитися відрахування у випадках, передбачених законодавством.

Станом на день подання позовної заяви ТДВ СК «Кредо» не довело до відома позивача умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати, підстави, згідно з якими можуть провадитися відрахування у випадках, передбачених законодавством. ТДВ СК «Кредо» при сплаті щомісяця заробітної плати не повідомляє про дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці, загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат, розміри і підстави відрахувань із заробітної плати, сума заробітної плати, що належить до виплати.

Відповідно до п.2.3 Класифікатора професій ДК 003:2010, затвердженого Наказом Держспоживстандарту України 28.07.2010 № 327 (надалі - Класифікатор професій) кваліфікаційний рівень робіт, що виконуються, визначається залежно від вимог до освіти, професійного навчання та практичного досвіду працівників, здатних виконувати відповідні завдання та обов`язки. Професії, пов`язані з виконанням робіт високої кваліфікації, вимагають від особи кваліфікації на рівні молодшого спеціаліста.

Згідно з додатком «А» Класифікатора професій посада начальника юридичного відділу має код КП - 1231 та ВИПУСК Довідника кваліфікаційних характеристик професій (надалі - ВИПУСК ДКХП) - 1.В ТДВ СК «Кредо» наявні дві посади, які мають код КП 1231 та ВИПУСК ДКХП - 1 і це посади: начальник юридичного відділу, начальник фінансового відділу, в яких по 01.10.2022р. посадові оклади були однаковими, проте вищими за інших начальників відділів, оскільки в цих посад ВИПУСК ДКХП - 1.

Відповідно до п.1 Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12.2004 N336 "Про затвердження Випуску 1 "Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності" Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників"(надалі - Довідник) довідник є систематизований за видами економічної діяльності збірник описів професій, які наведено у Класифікаторі професій (ДК 003-95 ( v0257217-95). Довідник визначає перелік основних робіт, які властиві тій або іншій посаді, та забезпечує єдність у визначенні кваліфікаційних вимог щодо певних посад. Довідник є нормативним документом, обов`язковим з питань управління персоналом на підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності та видів економічної діяльності.

Згідно з п. 3 Довідника кваліфікаційна характеристика професії працівника має такі Розділи: "Завдання та обов`язки", "Повинен знати", "Кваліфікаційні вимоги". За необхідності може бути додатковий Розділ "Спеціалізація".

3.1. У Розділі "Завдання та обов`язки" наведено типові професійні завдання, обов`язки та повноваження для певної посади, посилання на галузь необхідних знань. 3.2. У Розділі "Повинен знати" наводяться основні вимоги до спеціальних знань, необхідних для виконання відповідних типових завдань та обов`язків, а також знань законодавчих актів, положень, інструкцій та інших нормативних документів, методів і засобів, які працівник повинен вміти застосовувати під час виконання своїх професійних обов`язків.

3.3. У Розділі "Кваліфікаційні вимоги" визначено відповідно до певної посади вимоги до освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівня, вимоги до післядипломної освіти і мінімальні вимоги до стажу роботи.

Відповідно до п.5 Довідника - довідник застосовується як базовий елемент організації оплати праці разом зі схемами посадових окладів, коефіцієнтами тощо, які утворюють тарифну систему оплати праці. Тарифікаційні процедури встановлюються і регулюються законодавством України, генеральною, галузевими, регіональними угодами, колективними та трудовими договорами.

Згідно з Класифікатором професій кваліфікація - це здатність виконувати завдання та обов`язки відповідної роботи. Кваліфікація визначається рівнем освіти та спеціалізацією.

Тобто, це рівень професійної придатності, що забезпечується сукупною наявністю у працівників загальноосвітніх і спеціальних знань, умінь, здібностей, досвіду і трудових навичок, необхідних для виконання робіт певної складності за відповідною професією чи спеціальністю.

Однак, з 01.10.2022 р. її посадовий оклад як начальника юридичного відділу, в порушення вищезазначених норм, було незаконно занижено за відсутності на те законних підстав та обґрунтувань. Беручи до уваги, що по 01.10.2022р. посадовий оклад начальника юридичного відділу був рівний посадовому окладу начальника фінансового відділу тобто, дві ці посади, які відповідно до Класифікатора професій мають код 1231 та код ВИПУСК ДКХП - 1,відповідно до ВИПУСК ДКХП ці дві посади відносяться до Випуску «Керівники». Відповідно до Довідника для професійної групи "Керівники" вимоги визначено залежно від рівня та функцій управління і керівництва, які відрізняються за своєю складністю та відповідальністю: керівники первинних структурних підрозділів, керівники структурних підрозділів вищого рівня, керівники підприємств, установ, організацій.

20.06.2023 р. вона направила скаргу до Державної служби України з питань праці, 21.06.2023 р. отримала відповідь №ЦА-2714/2/2.1.3-23а. 04.07.2023 р. вона направила скаргу до Державної служби України з питань праці, 05.07.2023 р. направила доповнення до скарги та отримала відповідь ЦА-3061/1/2.1.3-23авід 06.07.2023 р.12.07.2023р. вона знову направила скаргу до Державної служби України з питань праці, та доповнення до скарги від 12.07.2023 р. та отримала відповідь №ЦА-3140/2/2.1.3-23а від12.07.2023 р.

21.07.2023 р. вона направила скаргу (в скарзі наявна описка в даті подачі скарги -зазначено 27.07.2023 р., проте зі скріну направлення вбачається, що направлено воно було с21.07.2023 р. до Державної служби України з питань праці та отримала відповідь №ЦА-3364/2/2.1.4-23а від 25.07.2023 р.

26.07.2023 р. від Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці надійшла відповідь №ПС/3/1684-3В-23, із якої вбачається, що інші питання, які піднімала позивач у зверненнях не входять до переліку, визначеного статтею 16 Закону України № 2136, на період дії воєнного стану, а відтак у Держпраці та її територіальних органів наразі відсутні повноваження для здійснення заходів державного нагляду (контролю) з питань, викладених у її зверненнях. Разом з тим, з метою вирішення питань, викладених ОСОБА_1 у зверненнях, фахівцями Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці було проведено інформаційно-роз`яснювальну роботу з керівництвом ТДВ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КРЕДО» для попередження порушення прав працівників, виходячи із питань, порушених у її зверненнях для вирішення їх по суті. Отже, беручи до уваги, що на період дії на території України воєнного стану, Державна служба з питань праці не має повноважень для встановлення та притягнення до адміністративної відповідальності установ, підприємств, організацій за порушення останніми трудового законодавства, чим і скористалось керівництво ТДВ СК «Кредо» і в порушення трудового законодавства не нараховує їй гідну заробітну плату за виконану роботу, а тому позивач вимушена звертатися за захистом своїх прав до суду.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону,обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розмір компенсації за недораховану заробітну плату на її користь за період з жовтня 2022 р. по 28.09.2023 р. складає 149962,33 грн., пеня за період з листопада 2022 р. по 16.04.2025 р. у розмірі 94110,15 грн., 3% річних - 8686,57 грн., інфляційні втрати - 28299,58 грн.

Розрахунок проведено наступним чином:

Оскільки посадовий оклад з жовтня по грудень 2022 р. начальника фінансового відділу складав 29000,00 грн., а начальника юридичного відділу 23000,00 грн., тобто різниця між окладами становить (29000,00 грн. - 23000,00 грн. = 6000,00 грн.) компенсація має бути за цей період = 6000,00 грн. *3 = 18000,00 грн.

Оскільки посадовий оклад з 01.01.2023 р. по 30.04.2023 р. (начальника фінансового відділу складав 38000,00 грн., а начальника юридичного відділу 24000,00 грн., тобто різниця між окладами становить (38000,00 грн. - 24000,00 грн. = 14000,00 грн.) компенсація має бути за цей період = 14000,00 грн. *4 = 56000 грн.

Оскільки посадовий оклад з 01.05.2023 р. по 07.05.2023 р. (начальника фінансового відділу складав 38000,00 грн., а начальника юридичного відділу 24000,00 грн., тобто різниця між окладами становить: 38000,00 грн./23 робочі дні в травні 2023 р. = 1652,17 грн.

1652,17 грн. * 5 (робочі дні в травні місяці з урахуванням посадового окладу начальника фінансового відділу 38000,00 грн.) = 8260,85 грн.

24000,00 грн./ 23 робочі дні в травні 2023 р. = 1043,48 грн.

1043,48 грн. * 5 (робочі дні в травні місяці з урахуванням посадового окладу начальника юридичного відділу 24000,00 грн.) = 5217,40 грн.

Компенсація за цей період має бути: 8260,85 грн. - 5217,40 = 3043,45 грн.

Оскільки посадовий оклад з 08.05.2023 р. по 31.05.2023 р. (начальникафінансового відділу складав 41800,00 грн., а начальника юридичного відділу 26400,00грн., тобто різниця між окладами становить:41800,00 грн./23 робочі дні в травні 2023 р. = 1817,39 грн.

1817,39 грн. * 18 (робочі дні в травні місяці з урахуванням посадового окладу начальника фінансового відділу 41800,00 грн.) = 32713,02 грн.

26400,00 грн./ 23 робочі дні в травні 2023 р. = 1147,83 грн.

1147,83 грн. * 18 (робочі дні в травні місяці з урахуванням посадового окладу начальника юридичного відділу) = 20660,94 грн.

Компенсація за цей період має бути: 32713,02 грн. - 20660,94 грн = 12052,08 грн.

Отже, загалом за травень 2023 року компенсація має бути: 3043,45 грн. +12052,08грн. = 15095,53 грн.

Оскільки посадовий оклад з 01.06.2023 по 31.08.2023 р. начальника фінансового відділу складав 41800,00 грн., а начальника юридичного відділу 26400,00 грн., тобто різниця між окладами становить (41800,00 грн. - 26400,00 грн. = 15400,00 грн.)компенсація має бути за цей період = 15400,00 грн. *3 = 46200 грн.

Оскільки посадовий оклад з 01.09.2023 р. по 28.09.2023 р. (начальника фінансового відділу складав 41800,00 грн., а начальника юридичного відділу 26400,00грн., тобто різниця між окладами становить:41800,00 грн./21 робочі дні в вересні 2023 р. = 1990,48 грн.

1990,48 грн. * 20 (робочі дні в вересні місяці з урахуванням посадового окладу начальника фінансового відділу 41800,00 грн.) = 39809,60 грн.

26400,00 грн./ 21 робочі дні в вересні 2023 р. = 1257,14 грн.

1257,14 грн. * 20 (робочі дні в вересні місяці з урахуванням посадового окладу начальника юридичного відділу) = 25142,80 грн.

Компенсація за цей період має бути: 39809,60 грн. - 25142,80 грн. = 14666,80 грн.

Розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат надано додатком до клопотання (порядковий додатка 1).

Розрахунок для сплати судового збору за вимогу про стягнення пені, 3 % річних,інфляційних втрат:131096,30 грн. (станом на 16.04.2025 р. пеня, 3 % річних, інфляція) - 34511,15 грн.(станом на 28.10.2023 р. пеня, 3 % річних, інфляція) = 96585,15 грн. *1% = 965,8515*0,8= 772,68 грн.

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 р. № 4 (із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25.05.2001р. № 5) закріплено: під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зобов`язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, деякі форми нематеріальної шкоди, включаючи моральні страждання, за самою їхньою природою незавжди можна підтвердити конкретними доказами (рішення у справі «Абдулазіз, Кабалес іБалкандалі проти Сполученого Королівства» (Abdulaziz, CabalesandBalkandaliv.the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, серія А, № 94, п.96), але це не заважає суду присуджувати грошову компенсацію, якщо у нього є розумні підстави вважати, що заявник зазнав моральної травми, яка потребує такого відшкодування.

Зважаючи на те, що в робочий час позивач займалась робочими справами, то написанням позовної заяви вона вимушена займатися в неробочий час, що призвело до напруги у відносинах між нею та її хлопцем, який докоряє їй тим, що в неї немає вільного часу, що вона постійно займається якимись юридичними справами, в них відбуваються сварки, які додають їй та хлопцю глибоких моральних страждань. Щоб їй не доводити сварки до повного розірвання стосунків між ними, вона була вимушена їздити до батьків, щоб не сваритися, і щоб в неї була можливість зосередитись та відреагувати належним чином на грубе порушення з боку керівництва ТДВ СК «Кредо» трудового законодавства, свідоме заниження їй посадового окладу та підготувати позовну заяву, тобто це призвело до додаткових зусиль для організації її життя а також у зв`язку з відсутністю часу на нормальний відпочинок не сприяє стану здоров`я. Окрім того, беручи до уваги, що наразі в інформаційному просторі, ЄДРСР та інших джерелах відсутні посилання саме на такого роду позовні заяви, їй було необхідно вивчати низку законодавчих та нормативно-правових актів за для того, щоб в неї була можливість викласти в цій позовній заяві мотиви, на які вона посилається та захистити таким чином, свою ділову репутації, честь та гідність та поновити порушенні права.

А тому позивач вважає, що з ТДВ СК «Кредо» має бути стягнуто на її користь 380000,00грн. (триста вісімдесят тисяч гривень) моральної шкоди. Цю суму моральної шкоди вона вирахувала формулою: з 01.10.2022р. по 31.07.2023 р. її посадовий оклад мав би складати 38000,00 грн, а тому цю суму вона помножує на 10 місяців прострочення в нарахуванні їй законного посадового окладу і ця сума дорівнює: 38000,00 грн*10 місяців = 380 000,00 грн моральної шкоди.

Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 29.08.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 30.10.2023 суд перейшов від розгляду справи № 332/4748/23 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) осіб в розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання у даній цивільній справі.

Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 05.02.2024 клопотання позивача ОСОБА_1 про зупинення провадження у цивільній справі було задоволено. Зупинено провадження у даній цивільній справі до розгляду та набрання законної сили судовим рішенням Запорізького апеляційного суду у цивільній справі ЄУН № 332/6221/23 за позовом ОСОБА_1 до ТДВ СК «Кредо» про поновлення на роботі, стягнення заробітку за вимушений прогул та моральної шкоди.

Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 15.04.2024 поновлено провадження у даній справі. Призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 11.06.2024 було задоволене клопотання позивачки та витребувано ряд доказів у відповідача. В підготовчому засіданні оголошено перерву.

Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 28.08.2024 клопотання позивача ОСОБА_1 про зупинення провадження у цивільній справі було задоволено. Зупинено провадження у даній цивільній справі до розгляду та набрання законної сили судовим рішенням Запорізького апеляційного суду у цивільній справі ЄУН № 332/2290/24 за позовом ОСОБА_1 до ТДВ СК «Кредо» про поновлення на роботі, стягнення заробітку за вимушений прогул та моральної шкоди. Однак вказана ухвала була скасована Запорізьким апеляційним судом.

Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 27.03.2025 було задоволене клопотання позивачки та витребувано ряд доказів у відповідача. В підготовчому засіданні оголошено перерву.

Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 17.04.2025 було прийнято до розгляду заяву про збільшення позовних вимог позивача ОСОБА_1 від 16.04.2025, що подана в рамках розгляду даної цивільної справи.

26.05.2025 через канцелярію суду генеральний директор ТДВ «СК «Кредо» подав заяву про відвід головуючому судді Погрібній О.М. у зазначеній цивільній справі.

26.05.2025 р. ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя відвід головуючому судді Погрібній О.М., заявлений представником відповідача генеральним директором ТДВ «СК «Кредо», визнано необґрунтованим. Цивільну справу передано до канцелярії Заводського районного суду м. Запоріжжя для визначення у порядку, встановленому частиною першої статті 33 ЦПК України, судді, що не входить до складу суду, що розглядає справу, для вирішення питання про відвід судді.

28.05.2025 р. ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя у задоволенні заяви представника відповідача генерального директора ТДВ «СК «Кредо» про відвід судді Погрібної О.М., у цивільній справі № 332/4748/23 (провадження 2/332/46/25) за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Національний банк України, Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, про визнання порушення трудового законодавства, стягнення недорахованої заробітної плати, пені, трьох відсотків річних, інфляційних втрат та моральної шкоди відмовлено.

Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 26.06.2025 у справі закрито підготовче провадження та справа була призначена до судового розгляду по суті.

Також позивачем було заявлене клопотання про виклик та допит свідків, однак в подальшому позивач відмовилась від вказаного клопотання і ця відмова була прийнята судом.

16.11.2023 від представника відповідача, через канцелярію суду, надійшов відзив на позовну заяву (т.3 а.с.12-23), відповідно до якого, він просить відмовити у задоволенні позовних вимог, через їх необґрунтованість з огляду на те, що звертаючись до суду із позовною заявою, позивач не дотримався та порушив вимоги ст.ст. 12,13, 43, 81, 83,177 ЦПК України, з огляду на наступне:

Вимога-1 (щодо визнання порушення Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» трудового законодавства, щодо незаконного заниження посадового окладу ОСОБА_1 ) не обґрунтована зазначенням чітких норм матеріального права, які, на думку позивача, порушив відповідач щодо незаконного заниження посадового окладу позивачу, без надання доказів, які б підтверджували обґрунтованість Вимоги-1.

Так, у Вимозі-1 позовної заяви позивач посилається нібито на порушення відповідачем трудового законодавства, щодо незаконного заниження посадового окладу Позивачу.

В дійсності нараховуючи та виплачуючи заробітну плату своїм працівникам, у тому числі позивачу, відповідач діяв і діє виключно в межах чинного законодавства, і належні та допустимі докази зворотного позивач до позовної заяви не додає.

Також, позивач не додає доказів того, що, по-перше, саме 26.05.2023р. при проведенні до ладу в сканованому вигляді протоколів загальних зборів учасників відповідача, позивачем було виявлено, що під час чергового підвищення посадових окладів, посадовий оклад позивача був підвищений менше ніж у інших керівників відповідача, по-друге, що підвищення посадового окладу позивача в розмірі, який менше ніж у інших керівників відповідача - це є порушення певної норми трудового права чи є порушенням певних приписів установчих чи внутрішніх документів відповідача.

Згідно пп.13) п.7.5 р.7 діючого Статуту відповідача передбачено те, що до виключної компетенції Загальних зборів учасників Товариства належить визначення умов оплати праці посадових осіб Товариства його філій та представництв.

Згідно з ч.1 ст.42 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» посадовими особами товариства є члени виконавчого органу, наглядової ради, а також інші особи, передбачені статутом товариства.

В свою чергу, положеннями п. 7.13. та п.7.18 р.7 діючого Статуту відповідача визначено те, що дирекція вирішує всі питання діяльності Товариства, за винятком тих, які відносяться до виключної компетенції Загальних зборів учасників. Генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені Товариства в межах, встановлених цим Статутом та чинним законодавством України.

З наведених положень статуту відповідача та Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» вбачається те, що до виключної компетенції Загальних зборів учасників відповідача належить визначення умов оплати праці посадових осіб відповідача, до яких позивач не відноситься, і відповідно, позивач безпідставно стверджує, що 26.05.2023 р. позивач з`ясувала, що підвищення посадового окладу позивача проводилось саме на підставі рішення Загальних зборів учасників Відповідача, оформленого у формі протоколу.

Наведене підтверджується Розпорядженням дирекції Відповідача № 822 від 31.08.2022 р., за яким Позивача тимчасово переведено на посаду начальника юридичного відділу, з посадовим окладом згідно штатного розкладу, а не з окладом визначеним рішенням Загальних зборів учасників відповідача.

Копія розпорядження № 822 від 31.08.2022 р. додана позивачем до позовної заяви.

Тобто, позивач в позовній заяві помилково відносить до повноважень Загальних зборів учасників Відповідача - встановлення посадових окладів працівникам, тоді як в дійсності до повноважень Загальних зборів учасників відповідача відноситься визначення умов оплати праці посадових осіб відповідача шляхом затвердження відповідного штатного розкладу.

Також, до позовної заяви позивачем в порушення ст.ст. 12, 13, 81, 83, 177 ЦПК України не додано жодного протоколу Загальних зборів учасників відповідача, яким би встановлювались посадові оклади керівників відповідача та позивача, не зважаючи на те, що як вбачається із тексту позовної заяви, такі протоколи нібито були у розпорядженні позивача, і як слідство, позивач повинна була виконати свій обов`язок, передбачений п.5 ч.3 ст.175, ч.5 ст.177 ЦПК України, та подати ці протоколи до суду разом із позовною заявою, тобто, фактично виходить, що позивач від суду ці докази (протоколи) приховав.

Позивач помилково вважає, що суд має дискреційні повноваження щодо визначення штатного розпису та встановлення окладів працівників.

Відповідно до абзацу першого частини третьої статті 64 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Відтак, саме підприємству як юридичній особі приватного права Закон надає право самостійно на власний розсуд визначати свою організаційну структуру, встановлювати чисельність працівників і штатний розпис з переліком посад та розміром окладів.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № 11(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 року у справі «Педерсен і Бодсгор проти Данії» зазначено, що суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Частиною другою статті 65 ГК України передбачено, що власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства.

При цьому саме втручання в господарську та іншу діяльність підприємства не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України.

Суд не може на себе перебирати повноваження, що відносяться до виключної компетенції підприємства.

Отже, суд є правозастосовним органом, а тому не має жодних дискреційних повноважень, щоб підміняти собою підприємство, тобто особу, якій надано таке право самостійно визначати організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис, а тому задоволення позовної вимоги щодо стягнення окладу в розмірі, що перевищує визначений підприємством, буде прямим порушенням абз.1 ч.3 ст.64 та ч.2 ст.65 Господарського кодексу України.

Позивач не надала жодного доказу того, що відповідачем порушена будь-яка гарантія щодо розміру заробітної плати, що визначена КЗпПУ, Законом України «Про оплату праці».

Позивачем не наведено жодних правових підстав, конкретних норм законодавства, в силу яких ТДВ «СК «Кредо» мало б встановлювати позивачці посадовий оклад з прив`язкою до окладу саме начальника фінансового відділу, а не, наприклад, до окладу заступника генерального директора чи заступника головного бухгалтера з таким самим кодом КП.

Навіть протягом воєнного часу Відповідач своєчасно і в повному обсязі виплачував визначений позивачу оклад, більш того попри воєнний час не знижував його розмір, а й підвищував. Оклад Позивача протягом всього часу її роботи в кілька разів перевищує розміри мінімальних гарантій, а також є значно вищим за розмір окладу юрисконсультів. Отже, відповідач виконував всі визначені трудовим законодавством обов`язки зі свого боку.

Відтак, вимоги позивачки визнати порушенням виплату окладу у розмірі, визначеному штатним розкладом, а не в бажаному для неї більшому розмірі, не підкріплені жодними нормами чинного законодавства, підзаконними чи локальними нормативними актами.

Крім того, відповідач зазначає про те, що у позовній заяві в порушення п.4) ч.3 ст.175 ЦПК України відсутні посилання на закон, яким передбачено спосіб захисту порушеного права позивача, шляхом визнання порушення відповідачем трудового законодавства, щодо незаконного заниження посадового окладу позивача, не зважаючи на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним, тобто у спосіб який відповідає законодавству.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

До відповідного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 05.06.2018 р. по справі № 338/180/17 та від 19.01.2021 р. по справі № 916/1415/19.

Таким чином, позовна заява подана із порушенням п.4) ч.3 ст.175 ЦПК України, як слідство, Вимога-1 є необґрунтованою, безпідставною та такою, що задоволенню не підлягає.

Позовна заява в частині Вимоги-2 (щодо зобов`язання Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» встановити посадовий оклад ОСОБА_1 відповідно до норм чинного трудового законодавства) також не обґрунтована, без зазначення чітких норм матеріального права, на підставі яких, на думку позивача, суд має встановити саме позивачу шляхом зобов`язання відповідача конкретний розмір посадового окладу у відповідності «до норм чинного трудового законодавства».

Так, за Вимогою-2 позивач намагається в судовому порядку зобов`язати відповідача встановити посадовий оклад відповідно до «норм чинного трудового законодавства», однак не зазначає, на підставі яких норм та на якому рівні суд має зобов`язати відповідача встановити посадовий оклад позивачу, зокрема, не конкретизує які саме норми чинного трудового законодавства для цього суду треба застосувати.

У тексті позовної заяви позивач обґрунтовуючи Вимогу-2 посилається зокрема на положення ст.94,96,97 КЗпП та ст.2 Закону України «Про оплату праці», які стосуються загального встановлення розміру та порядку оплати праці діючих працівників підприємства.

Однак, позивач у позовній заяві не зазначає, якою нормою трудового законодавства повинен керуватись суд, щоб встановити Позивачу посадовий оклад за принципом - «як у начальника фінансового відділу» відповідача.

Таким чином, Вимога-2 є необґрунтованою, не доведеною доказами та нормами права, як слідство. Позовна заява в частині Вимоги-2 не підлягає задоволенню.

Одночасно, в частині Вимоги-2 позовної заяви провадження повинно бути закритим, оскільки 28.09.2023 р. Розпорядженням Дирекції відповідача № 1126 - позивача було звільнено за пунктом 3 частини 1 статті 40 КЗпПУ, тобто, позивач з 28.09.2023р. не знаходиться у трудових відносинах з відповідачем.

Таким чином, оскільки Позивач на момент розгляду судом Вимоги-2 Позовної заяви не є працівником відповідача і позивач позбавлений можливості просити суд встановити йому посадовий оклад у відповідача, у будь-якому розмірі, оскільки на цей час позивач не виконує у відповідача жодної роботи, і відповідно, не має права на відповідну винагороду, і зворотного Позивач суду не довів, то в частині Вимоги-2 провадження повинно бути закритим, у зв`язку із відсутністю спору між позивачем та відповідачем, згідно з п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України.

Позовна заява в частині Вимоги-3 (щодо стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» на користь ОСОБА_1 недорахованої заробітної плати, пені, 3% річних та інфляційних втрат) подана із порушенням ст.97 КЗпП України та ст.ст. 550, 625 ЦК України.

В обґрунтування Вимоги-3 у позовній заяві, в частині стягнення недорахованої заробітної плати позивач посилається на положення п.3.3. Колективного договору, норми Класифікатора професій ДК 003:2010, та стверджує, що нібито у відповідача наявні дві посади, які мають код КП 1231 та Випуск ДКХП - 1, а саме: начальник юридичного відділу, начальник фінансового відділу, в яких по 01.10.2022 р. посадові оклади були однаковими проте вищими за інших начальників відділів, оскільки в цих посад Випуск ДКХП-1, однак не зазначає будь-яких розмірів згаданих посадових окладів, та не надає суду жодного належного та допустимого доказу встановлення таких окладів відповідачем.

При цьому, посилаючись у позовній заяві на положення ст.97 КЗпП України, позивач розуміє, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження й розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями в колективному договорі самостійно.

Також позивач до позовної заяви не додає Колективний договір, на умови якого позивач робить посилання у тексті позовної заяви, не зважаючи на те, що Колективний договір є в розпорядженні позивача.

Разом з тим, в порушення приписів ст.97 КЗпП України, незважаючи на те, що заробітну плату працівнику встановлює виключно роботодавець (ч.3 ст.97 КЗпП України) з урахуванням приписів ч.3 ст.97 КЗпП України, позивач у Вимозі-3 позовної заяви вимагає від суду: підмінити відповідача та встановити позивачу певний розмір заробітної плати, однак який це розмір - не зазначає; підмінити відповідача та дорахувати позивачу заробітну плату.

Одночасно, п.п.3.1, 3.3 Колективного договору передбачено те, що заробітна плата - це винагорода, обчислена як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором відповідач виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Верховний суд у Постанові від 24.06.2021 р. по справі № 759/19334/17 дійшов до висновку, що посадовий оклад - це норма оплати праці керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців за місяць. Якщо працівником виконано місячну норму, то йому мають нараховувати оклад, якщо працівником відпрацьовано не повним місяць чи не виконано норму праці, то оклад нараховується пропорційно виконаній нормі праці (часу).

За період роботи позивача на посаді Начальника юридичного відділу відповідача, позивачу заробітна плата виплачувалась за виконану роботу своєчасно та в повному обсязі, тобто в розмірі, який відповідав складності та умовам виконуваної позивачем роботи, професійно-діловим якостям позивача, результатам праці позивача та господарської діяльності відповідача.

При таких обставинах вбачається, що позивач незаконно та безпідставно намагається в судовому порядку стягнути з відповідача нібито недораховану заробітну плату, оскільки в дійсності у відповідача перед позивачем відсутня заборгованість по заробітній платі.

Що стосується стягнення пені, 3% річних та інфляційні втрати із суми нібито недорахованої заробітної плати, то з цього приводу слід зазначити наступне:

З положень ст.ст.550, 625 ЦК України вбачається, що пеня, 3% річних та індекс інфляції нараховуються боржником за вимогою кредитора на суму грошового зобов`язання, виконання якого боржник перед кредитором прострочив.

В свою чергу, у відповідача перед позивачем як на момент подачі позовної заяви, так і на сьогоднішній день, не існує будь-яких невиконаних грошових зобов`язань, а тому Відповідач не зобов`язаний нараховувати та сплачувати позивачу суми пені, 3% річних та інфляційних витрат, які позивач просить суд стягнути з відповідача за позовною заявою.

Крім того, між позивачем та відповідачем на цей час не існує будь-яких угод, на умовах яких відповідач взяв на себе зобов`язання сплатити позивачу пеню у розмірі визначеному Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань».

Таким чином, у позивача відсутні підстави вимагати від відповідача будь-які суми пені, 3% річних та інфляційні втрати на донараховану суму заробітної плати.

Крім того, передбачена ст.625 ЦК України відповідальність не застосовується до правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством. Зокрема, дія ст.625 ЦК України не поширюється на трудові правовідносини (з приводу заборгованості із заробітної плати, відшкодування шкоди працівникові внаслідок трудового каліцтва тощо) та сімейні правовідносини.

Позовна заява в частині Вимоги-4 (щодо стягнення моральної шкоди) подана із порушенням ч.1 ст.20 ЦК України, ст.81 ЦПК України, без обґрунтування розрахунку моральної шкоди у розмірі 380000,00 грн та не підлягає задоволенню.

Розмір моральної шкоди залежить від існування ряду факторів, зокрема - глибини, характеру та обсягу страждань, яких особа зазнала, характеру немайнових втрат їх тривалості, можливості відновлення, тощо.

В свою чергу, позивач у позовній заяві, в обґрунтування заявленого розміру моральної шкоди у 380000,00 грн не зазначила, яких душевних страждань, якої глибини, якого характеру та обсягу, вона зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою відповідача, членів її сім`ї чи близьких родичів, їх тривалість та можливість чи не можливість їх відновлення, чим підтверджується відповідні страждання, та з яких міркувань позивач виходила визначивши розмір своєї моральної шкоди саме у грошових коштах, розмір яких дорівнює 380000,00 грн.

Також, позивачем до позовної заяви не додано доказів, які б засвідчували факт заподіяння позивачеві моральних страждань на 380 000,00 грн. про які позивач зазначає у позовній заяві, а також наявності зв`язку між такими стражданнями позивача на 380 000,00 грн. та протиправними діями відповідача, які мають ознаки мобінгу (цькування).

Згідно зі ст.237-1 КЗпП України визначено те, що відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

З наведених положень ст. 237-1 КЗпП України вбачається те, що шкода здоров`ю особи, моральна шкода, причиною якої стало порушення законних прав працівника, відшкодовується на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, яким підтверджено відповідні порушення.

Разом з тим, позивачем до позовної заяви не додано судового рішення, яке б набрало законної сили, і яким би було визнаний факт порушення відповідачем законних прав позивача.

Крім того, позовна заява подана із порушенням приписів ч.1 ст.16 ЦПК України, ст.231 КЗпП України, при відсутності відомостей у позовній заяві про вжиття позивачем заходів досудового врегулювання спору.

Також, позовна заява подана позивачем із порушенням ч.1 ст.188 ЦПК України.

Згідно з ч.1 ст.188 ЦПК України, в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

В позовній заяві чотири вимоги:

1) Дві основні: Вимога-1 про визнання порушення трудового законодавства, щодо незаконного заниження посадового окладу Позивачу та Вимога-2 про зобов`язання відповідача встановити посадовий оклад позивача відповідно до норм чинного трудового законодавства;

2) Дві похідні: Вимога-3 про стягнення з відповідача на користь позивача недорахованої заробітної плати з пенею, 3% річних та інфляційними витратами та Вимога-4 про стягнення з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 380000,00 грн.

Однак позивач, порушивши приписи ч.1 ст.188 ЦПК України, незаконно об`єднав всі чотири позовні вимоги.

Разом з тим, позивач пов`язаність між собою всіх чотирьох вимог у позовній заяві - не зазначив.

17.11.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої вважає відзив не обґрунтованим, безпідставними та таким, що суперечить нормам чинного законодавства, просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Позивач звертала увагу на те, що саме 26.05.2023р., виконуючи усну вказівку (надану телефонним дзвінком) генерального директора відповідача при приведені до ладу в сканованому вигляді протоколів загальних зборів учасників відповідача позивачем було виявлено, що під час чергового підвищення посадових окладів посадовий оклад позивача був підвищений не настільки наскільки як у інших керівників, а саме начальника фінансового відділу, з яким до цього оклади попередніх начальників юридичного відділу протягом попередніх років були однаковими. Після виявлення даного порушення позивач в усній формі звернулась до генерального директора відповідача з метою та проханням виправити порушення. Не отримавши жодної відповіді була вимушена звертатись з доповідною запискою до генерального директора відповідача, після цього до Південно-східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, після цього до суду. Позивач звертає увагу суду на те, що відповідно до положення про юридичний відділ, затвердженого розпорядженням дирекції відповідача №726 від 14.05.2021р, на працівників юридичного відділу не покладено завдання ознайомлюватись та опрацьовувати протоколи загальних зборів та додатки до них, навіть більше всі ці документи не знаходяться та не зберігаються в кабінеті юридичного відділу відповідача і ознайомитись з ними просто так ніяким чином не можна. Тобто, отримати та ознайомитись з протоколами загальних зборів та додатками до них позивач могла тільки після вказівки генерального директора та допуску позивача до них, що і відбулося 26.05.2023р. Окрім того, представником відповідача не надаються докази того, що позивач раніше виявила про незаконне заниження позивачу посадового окладу, ніж 26.05.2023 р. Щодо посилання представника відповідача, щодо визначення оплати керівників та вирішення питання на Загальних зборах учасників відповідача, позивач зазначала, що в позові позивач проводить порівняння свого посадового окладу (начальника юридичного відділу) з посадовим окладом начальника фінансового відділу. Окрім того, не має значення хто саме (Загальні збори учасників відповідача, виконавчі органи відповідача, Генеральний директор відповідача тощо) допустив порушення діючого трудового законодавства. Вимогами позивача є встановити саме факт незаконного заниження посадового окладу відповідачем, а не встановлювати особу, яка це допустила.

Позивач зазначала, що відповідно до ч. 4 ст. 33 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» на загальних зборах учасників ведеться протокол, у якому фіксуються перебіг загальних зборів учасників та прийняті рішення. Згідно з п. 4 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації Вимоги до оформлення документів ДСТУ 4163:2020, затвердженого наказом Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» (ДП «УкрНДНЦ») від 01 липня 2020 р. № 144 з 2021-09-01 кожен документ має містити обов`язкові реквізити в тому числі відмітку про наявність додатків. Тобто, коли позивачу генеральний директор відповідача надав вказівку (26.05.2023р.) обробити протоколи загальних зборів учасників відповідача до них як невід`ємна частина протоколу були прикріплені додатки, в тому числі додаток штатний розклад (в якому міститься інформація про посадові оклади всіх працівників відповідача і який позивач намагалась самостійно неодноразово витребувати від відповідача, але так і не отримала, із якого позивачу стало відомо про порушення щодо неї діючого трудового законодавства, а саме заниження позивачу посадового окладу починаючи з жовтня 2022 р.

Згідно з твердженням представника відповідача щодо «дискреційних повноважень щодо визначення штатного розпису та встановлення посадових окладів працівників» позивач вважає ці твердження необґрунтованими та упередженими та які вводять в оману суд, оскільки основна вимога позивача визнати факт порушення трудового законодавства щодо незаконного заниження їй посадового окладу. Позивач зазначає, що відповідач фактично позбавив позивача наданих державою Україна гарантій як працездатному громадянину на законну оплату праці за виконану роботу, чим принизив її честь та гідність як юриста - людини яка може читати та тлумачити діюче законодавство та спричинив глибокі моральні страждання від розуміння того факту, що хтось може так навмисно та зухвало користуючись тим, що може приховувати від працівників умови та розмір оплати праці (не надання інформацію (табуляграми) про оплату праці) порушувати діюче законодавство занижуючи приховано посадовий оклад, зневажливо ставлячись до освіти, кваліфікації та досвіду працівника. У відзиві представник відповідача безпідставно зазначає, що в позовній заяві позивачем не зазначено спосіб захисту та немає посилання на закон, який передбачає спосіб захисту, оскільки в позовній заяві є посилання на норми Конституції України, КЗпП, Закону України «Про оплату праці», Класифікатор професій ДК 003:2010, затвердженого Наказом Держспоживстандарту України 28.07.2010 № 327, Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12.2004 N 336 "Про затвердження Випуску 1 "Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності" Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників. Позивач просить суд встановити факт незаконного заниження посадового окладу, а не донарахувати заробітну плату, адже відповідач всупереч нормам Класифікатора професій ДК 003:2010, затвердженого Наказом Держспоживстандарту України 28.07.2010 № 327 та Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12.2004 N 336 "Про затвердження Випуску 1 "Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності" Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників незаконно умисно занизив посадовий оклад позивача з жовтня 2022 р. Враховуючи те, що Південно-східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці наразі не має права на проведення перевірок та встановлення фактів порушення трудового законодавства відповідачем по відношенню до позивача - позивач скористалась своїм правом на звернення до суду, щодо встановлення такого факту. І саме суд має встановити чи було порушення з боку відповідача - незаконне заниження посадового окладу, у разі встановлення такого факту - встановити на підставі наданих та витребуваних доказів оклад, який мав би бути в позивача за період з жовтня 2022 р. та стягнути з відповідача розмір недонарахованої заробітної плати, через незаконно занижений посадовий оклад, тому що робота позивачем вже була виконана, а заробітна плата була виплачена не в повному обсязі, якщо враховувати незаконне заниження посадового окладу. Позивач зазначала, що 28.09.2023р. відповідач незаконно звільнив її з посади начальника юридичного відділу, 23.10.2023р. позивач звернулася до Заводського районного суду м. Запоріжжя із позовною заявою про поновлення її на посаді, справі було присвоєно номер №332/6221/23, суддя Марченко Н.В. Ухвалою від 26.10.2023 р. Заводським районним судом м. Запоріжжя відкрито провадження у справі №332/6221/23. У позовній заяві викладені позивачем обставини та наявні докази викладених обставин, в тому числі які стосуються моральних страждань та зв`язку між незаконним заниженням посадового окладу позивачу з жовтня 2022 року з боку відповідача та моральними стражданнями позивача і як наслідок розміру моральної шкоди. Крім того, наразі розглядається справа про незаконне заниження посадового окладу позивачу відповідачем, а не мобінг (цькування), як зазначено у відзиві відповідача. Посилання представника відповідача на ст. 237-1 КЗпП безпідставне, оскільки позивач не підіймає в позовній заяві питання щодо дискримінації по відношенню до неї з боку відповідача.

Також позивач звертає увагу, що в рішенні Конституційного суду України від 09.07.2002 р., справа N 1-2/2002 зазначено, що можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб`єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору. Обов`язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов`язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист. Посилання відповідача на ч.1 ст.231 КЗпП є безпідставним, оскільки в відповідача відсутній такий орган, як комісія по трудовим спорам. В позовній заяві позивачем зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, який складається з судового збору.

Що стосується основної та похідних вимог вважає заперечення представника відповідача не обґрунтованими такими, що суперечать нормам процесуального права та не можуть бути прийняті до уваги зважаючи на наступне. За правилами ч.1 ст.188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Згідно ч. 2 ст. 188 ЦПК України суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об`єднати в одне провадження декілька справ за позовами: 1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача; 2) одного й того самого позивача до різних відповідачів; 3) різних позивачів до одного й того самого відповідача. Відповідно до ч. 4,5 ст. 188 ЦПК України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом. Не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам. Основною вимогою (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) позивача є визнання порушення відповідачем трудового законодавства, щодо незаконного заниження посадового окладу позивачу, похідними: зобов`язати відповідача встановити посадовий оклад позивачу відповідно до норм чинного трудового законодавства; стягнути з відповідача на користь позивача недораховану заробітну плату., пеню за період з жовтня 2022 р. по 28.10.2023 р., 3% річних, інфляційні втрати, моральну шкоду; судові витрати покласти на відповідача. Отже, вимоги позивача подані відповідно до норми ст. 188 ЦПК України, а обмеження передбачені ч. 4,5 ст. 188 ЦПК України до вимог викладених в позовній заяві позивача застосовуватись не повинно. Щодо посилання представника відповідача на те, що ним було подано «заяву про залишення без руху від 18.09.2023 р. та порушення ЦПК України, допущені позивачем», то ці заперечення є недоречними враховуючи те, що заява представника відповідача про залишення без руху від 18.09.2023 р. була розглянута судом в судовому засіданні 30.10.2023 р. та суд відмовив у задоволені заяви в повному обсязі.

07.12.2023 р. від представника відповідача - адвоката Мартиненка К.І. надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких останній зазначав, що позивачем було надано відповідь на відзив з порушенням норм ЦПК України та він не має бути прийнятий судом та розглянутий.

Окрім того, 28.04.2025 року представником відповідача суду був наданий відзив на позовну заяву з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, у якій він зазначив, що підтримує раніше подані доводи в заявах по суті спору та просить їх враховувати, а також наголошував на тому, що в штатних розкладах у відповідача в наявності шість відділів, кожний з яких очолює свій начальник відділу: 1) фінансовий відділ, який очолює - начальник відділу; 2) юридичний відділ, який очолює - начальник відділу; 3) відділ продажу страхових продуктів, який очолює - начальник відділу; 4) відділ врегулювання збитків, який очолює - начальник відділу; 5) відділ обліку аналізу та статистики, який очолює - начальник відділу; 6) загальний відділ, який очолює - начальник відділу. При цьому, п`ять начальників відділів, крім начальника фінансового відділу, згідно штатних розкладів відповідача, затверджених станом на 01.01.2023 р., 08.05.2023 р. та 19.06.2023 р. - мають однакові оклади, відповідно 24000,00 грн. на 01.01.2023 р., 26400,00 грн. на 08.05.2023 р. та 26400,00 грн. на 19.06.2023 р. Таким чином, оклад начальника юридичного відділу - є таким, як і у інших чотирьох начальників відділів відповідача. Тобто, оклад у позивача був рівним (однаковим) із іншими начальниками, крім як у начальника фінансового відділу відповідача, на якого, до речі, покладені обов`язки проведення фінансового моніторингу, тобто, складність і відповідальність у нього вища, ніж у інших. В свою чергу, позивача було прийнято на посаду юрисконсульта відповідача 29.07.2020 р. - без досвіду роботи як в комерційних структурах, так і в страхових компаніях, а 31.08.2022 р., позивача тимчасово переведено на посаду начальника юридичного відділу, у зв`язку із виходом у декретну відпустку начальника юридичного відділу ОСОБА_4 , яка працювала у відповідача з 03.03.2008 р., тобто, 14 років, тоді як позивач - лише 2 роки., а в травні 2023 р., коли позивач почала вимагати від відповідача зрівняти її оклад з окладом начальника фінансового відділу, проробила у відповідача - менше 3-х років. При тому, що начальник фінансового відділу відповідача ОСОБА_5 працює на цій посаді більше 10 років, а за фінансовий моніторинг відповідає з 14.12.2017 р. відповідач не вважає, що є законні підстави взагалі порівнювати оклади різних працівників відповідача між собою, оскільки у кожного працівника індивідуально є свій досвід роботи на посаді, є своє навантаження, є своя віддача, і позивач в позовній заяві не навела свої індивідуальні властивості фахівця, які б надавали їй можливості, порівнювати з індивідуальними властивостями інших начальників відділів відповідача. Згідно з пунктом 1.2. Розділу 1 «Сфера застосування» Класифікатора професій ДК 003:20101.2, затвердженого Наказом Держспоживстандартом України 28.07.2010 р. № 327, цей класифікатор призначений для застосування центральними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, Федерацією роботодавців України, всіма суб`єктами господарювання під час запису про роботу у трудові книжки працівників. Згідно пункту 1.4. Розділу 1 «Сфера застосування» Класифікатора професій ДК 003:20101.2, класифікатор професій забезпечує інформаційну підтримку щодо вирішення таких завдань: - розрахунків чисельності працівників, обліку складу і розподілу кадрів за професійними угрупованнями різних рівнів класифікації, планування додаткової потреби в кадрах тощо; - систематизації статистичних даних з праці за професійними ознаками; - аналізу та підготовки до публікації статистичних даних, а також розроблення відповідних прогнозів стосовно зайнятості, доходів, охорони праці, освіти, перепідготовки кадрів, що вивільняються, тощо; - підготовки статистичних даних для періодичних оглядів із статистики праці, що розробляються Міжнародною організацією праці (МОП); - вирішення питань контролю та аналізу міжнародної міграції, міжнародного набору та працевлаштування громадян. Тобто, той факт, що згідно з Класифікатором професій ДК 003:2010, код начальника фінансового відділу відповідача та начальника юридичного відділу відповідача співпадають, і мають відзнаку - код КП 1231, це не свідчить про наявність підстав вважати про обов`язкову рівність окладів у начальників цих відділів, оскільки цей код використовується для запису в трудові книжки працівників відповідача, зручності ведення статистики, планування, тощо. Щодо посилання позивача у позовній заяві на пункт 5 Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 29.12.2004 р. № 336, то цей пункт Довідника, як і інші його пункти - також не свідчить про наявність підстав вважати про обов`язкову рівність окладів у начальників фінансового та юридичного відділів відповідача, і зворотного позивач в позовній заяві не довела. При таких обставинах, у позивача немає законних підстав порівнювати розміри окладів начальників різних відділів відповідача, і як слідство, вимагати перерахування позивачу розміру окладу, зрівнявши її посадовий оклад - із посадовим окладом начальника фінансового відділу відповідача. Просив відмовити у задоволені позову в повному обсязі.

29.04.2025 р. Позивачем було надано відповідь на відзив в якому було зазначено, що позивач підтримує всі свої заяви по суті спору і окрім того позивач процитувала Витяг з Додатка А Класифікатором професій ДК 003:2010, затвердженого Наказом Держспоживстандартом України 28.07.2010 р. № 327 та процитувала кваліфікаційні характеристики відповідно до Випуску 1 "Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності" Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №336 від 29.12.2004 р. посади начальників фінансового, юридичного відділів відносяться до розділу «Керівники». Позивач зазначала, що представник відповідача в своєму відзиві вірно зазначає, що «згідно з Класифікатором професій ДК 003:2010, код начальника фінансового відділу відповідача та начальника юридичного відділу відповідача співпадають, і мають відзнаку - код КП 1231», однак представник відповідача навмисно не зазначає ще одного важливого коду передбаченого Класифікатором професій, а саме ВИПУСК Довідника кваліфікаційних характеристик професій (надалі - ВИПУСК ДКХП), який в двох цих посад є однаковим - 1, та який не мають інші начальники відділів відповідача такі як: начальник відділу продажу страхових продуктів; начальник відділу врегулювання збитків; начальник відділу обліку аналізу та статистики; начальник загального відділу. Також, представник відповідача, у своєму відзиві знову помилково вважає, що посадовий оклад начальника юридичного відділу та начальників відділу продажу страхових продуктів, відділу врегулювання збитків, відділу обліку аналізу та статистики, загального відділу мають бути однаковими, адже згідно Класифікатора професій ДК 003:2010 в начальників відділу продажу страхових продуктів, відділу врегулювання збитків, відділу обліку аналізу та статистики, загального відділу - код КП 1235 та до цих посад начальників відділів не має вимог за ВИПУСКОМ 1 ДКХП. Начальники відділу продажу страхових продуктів, відділу врегулювання збитків, відділу обліку аналізу та статистики, загального відділу навіть мріяти не можуть про призначення їх на посаду начальників юридичного та фінансового відділів тому, що у них не вистачає кваліфікаційних характеристик (повної вищої освіти відповідного напряму підготовки (магістр, спеціаліст) та стажу роботи за фахом - не менше 2 рокі) і тому, саме через цю відмінність, у начальників юридичного та фінансового відділів посадовий оклад має бути однаковий та вищій, ніж в інших начальників відділів, які мають код КП 1235, та до який немає вимог за ВИПУСКОМ 1 ДКХП. Позивач зазначала, що посилання представника відповідача на те, що посадовий оклад начальника фінансового відділу був вищій, ніж позивача на посаді начальника юридичного відділу через те, що начальник фінансового відділу нібито працює на посаді більше 10 років є безпідставними оскільки враховуючи ст. 2 Закону України «Про оплату праці» та Колективний договір це є підставою для нарахування начальнику фінансового відділу додаткової заробітної плати (надбавки, премії), але в жодному разі не підвищенням посадового окладу оскільки посадовий оклад є основною заробітної платою, яка є винагородою за фактично виконану роботу працівником відповідно до встановлених норм праці та трудових обов`язків працівника та встановлюється у вигляді посадових окладів.

05.05.2025 р. від представника відповідача - адвоката Мартиненка К.І. надійшли заперечення (на відповідь на відзив), в яких зазначав, що відповідач наведені позивачем у відповіді на відзив пояснення, міркування і аргументи задоволення позовних вимог відхиляє повністю, та просить суд позивачу у задоволенні незаконних та безпідставних позовних вимог до відповідача про стягнення з відповідача на користь позивача недорахованої заробітної плати у розмірі 149962,33 грн., пені за період з листопада 2022 р. по 16.04.2025 р. у розмірі 94110,15 грн., 3% річних - 8686,57 грн., інфляційних втрат - 28299,58 грн., а всього: 281058,63 грн. (двісті вісімдесят одна тисяча п`ятдесят вісім гривень 63 копійки) - відмовити повністю.

У судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги, надала пояснення аналогічні тим, які викладені в позовній заяві та інших заявах по суті спору наданих позивачем. Також, позивач наголосила, що оскільки кваліфікаційні вимоги відповідно до ДКХП 1 до посад начальника юридичного відділу та начальника фінансового відділу однакові, але відповідно до Положення про юридичний відділ відповідача та штатних розкладів відповідача від 01.10.2022 р., 01.01.2023 р., 08.05.2023 р., 19.06.2023 р. юридичний відділ складався з начальника юридичного відділу та юрисконсультів (2 особи) в начальника юридичного відділу посадовий оклад мав би бути не меншим, а навіть більшим ніж в начальника фінансового відділу, оскільки наявність двох підлеглих в начальника юридичного відділу призводило до більшої продуктивності праці та більшого навантаження. Всі ці дії відповідача, щодо заниження посадового окладу, позивач пов`язувала з тим, що вона заявила про наявний конфлікт інтересів у відповідача.

Представник відповідача Матриненко К.І. у судовому засіданні просив відмовити у задоволені позовних вимог з огляду на їх необґрунтованість. Викладені у відзиві на позовну заяву та у запереченнях на відповідь на відзив доводи підтримав.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Національного банку України, в судові засідання не з`явився, однак надав письмові пояснення, де було зазначено, що їх було помилково залучено до у часті у справі в якості третьої особи та просили розглядати справу без участі представника Національного банку України.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Південно-східного міжрегіонального управління державної служби з питань праці в судові засідання не з`явився, надав клопотання про розгляд справи без участі представника.

Заслухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що згідно з розпорядження ТОВАРИСТВА З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ«СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КРЕДО» (ТДВ СК «КРЕДО») за №500 від 29.07.2020, ОСОБА_1 була прийнята на роботу до ТДВ СК «КРЕД» на посаду юрисконсульта з випробувальним терміном 3 (три) місяці, та окладом згідно штатного розкладу (т.1 а.с.15).

В подальшому, на підставі розпорядження дирекції ТДВ СК «КРЕДО» від 31.08.2022 за № 822, ОСОБА_1 з 01 вересня 2022 року була переведена на посаду начальника юридичного відділу, з посадовим окладом згідно з штатним розкладом, тимчасово на час відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами начальника юридичного відділу ОСОБА_4 , до дня її фактичного виходу з відпустки, із збереженням посади за попереднім місцем роботи (т.1 а.с.14).

29.05.2023 ОСОБА_6 на адресу генерального директора ТДВ СК «КРЕДО» ОСОБА_7 за допомогою системи «Вчасно» була направлена доповідна записка, за змістом якої нею, при виконанні своїх посадових обов`язків 26.05.2023р., а саме при приведені до ладу в сканованому вигляді протоколів загальних зборів учасників ТДВ СК «Кредо» було виявлено, що її посадовий оклад незаконно зменшений з жовтня 2022 р. У вересні 2022 р. під час підготовки нею документів на виконання п.п. 2 п. 2 Постанови Національного банку України від 24.12.2021 р. №153 «Про затвердження Положення про ліцензування та реєстрацію надавачів фінансових послуг та умови провадження ними діяльності з надання фінансових послуг» було виявлено, що в ТДВ СК «Кредо» наявний конфлікт інтересів, а саме: головний бухгалтер ОСОБА_2 перешкоджає впровадженню в ТДВ СК «Кредо» необхідної інструкцій в загальний відділ оскільки начальником загального відділу є її чоловік ОСОБА_3 , і вона робить все, щоб її чоловік міг виконувати свої обов`язки не належним чином та у подальшому до нього не можна би було застосовувати заходи впливу. Інструкції ТДВ СК «Кредо» складені таким чином, що люди, які наближені до головного бухгалтера, не підлягають якійсь критиці, тим більше якихось вимог до них з метою належного виконання діючого законодавства неможливі, про що вона неодноразово в усній формі повідомляла генерального директора.

У вересні 2022р. вона повідомила в усній формі Генеральному директору про наявність вищезазначеного конфлікту інтересів, та повідомила чим саме перешкоджає іншим відділам не правильна робота загального відділу, останній повідомив, що прийняв її інформацію до уваги та застосує заходи.

Після того, як Головний бухгалтер дізналася про те, що вона на виконання чинного законодавства вимагає впровадження в ТДВ СК «Кредо» введення в дію інструкції, щодо вхідної кореспонденції в ТДВ СК «Кредо» для правильної (згідно чинного законодавства) роботи вхідної кореспонденції, остання зазначила їй, що забороняє втручатися в роботи загального відділу та почала погрожувати, а саме вимагати від неї звільнення, а після її повідомлення, що звільнятися не буде, пригрозила, що будь-якими способами «зіпсує їй життя». Всі ці погрози супроводжувались брудною нецензурною лайкою.

Дана погрози були в усній формі доведені до відома генерального директора, вона пропонувала генеральному директора оформити ці погрози в письмовому вигляді та провести службову перевірку за даним приводом, на що генеральний директор сказав, що цього робити не треба та те, що він працює з головним бухгалтером багато років і зможе врегулювати це питання без офіційного оформлення, а вона йому повірила.

В той же день, увечері Генеральний директор повідомив її, що він вирішує це питання таким чином: «зв`язок між юридичним відділом та бухгалтерією буде проводитись через генерального директора, не напряму» тобто усуває особистий контакт начальника юридичного відділу (її) з головним бухгалтером. Після отримання цієї інформації вона вважала, що це питання було вирішено саме таким чином, і жодних заходів якогось прямого чи опосередкованого впливу не було.

Однак 26.05.2023р., а саме при приведені до ладу в сканованому вигляді протоколів загальних зборів учасників ТДВ СК «Кредо» нею було виявлено, що під час чергового підвищення посадових окладів її посадовий оклад був підвищений не настільки, наскільки як у інших керівників, з якими до цього їх посадові оклади були однаковими.

Тобто, беручи до уваги все вищезазначене, вважає, що до неї головним бухгалтером незаконно було застосовано захід впливу у вигляді зменшення посадового окладу за те, що вона повідомила про конфлікт інтересів в ТДВ СК «Кредо» та вимагала усунути порушення чинного законодавства.

Проаналізувавши посадові оклади з 2019р., нею було виявлено, що посадовий оклад начальника юридичного відділу до жовтня 2022р. завжди був не меншим, ніж посадовий оклад начальника фінансового відділу.

Тому, вважаючи, що їй незаконно було занижено з жовтня 2022р. посадовий оклад, вимагала від керівництва негайно усунути це порушення та повернути їй посадовий оклад, який буде не меншим ніж посадовий оклад начальника фінансового відділу. Окрім того вимагала компенсації за неотриману заробітну плату за період з жовтня 2022 р. по травень місяць 2023 р.

Також, в доповідній записці нею був наведений власний розрахунок, відповідно до якого, посилаючись на те, що посадовий оклад з жовтня по грудень 2022р. начальника фінансового відділу складав 29000,00 грн, а начальника юридичного відділу 23000,00 грн, тобто різниця між окладами становить (29000,00 грн - 23000,00 грн = 6000,00 грн.) її компенсація за цей період має складати: 6000,00 грн *3 = 18000,00 грн.

Крім того, посадовий оклад начальника фінансового відділу з січня 2023 по 08.05.2023р. складав 38000,00 грн, а начальника юридичного відділу 24000,00 грн, тобто різниця між окладами становить (38000,00 грн. - 24000,00 грн. = 14000,00 грн.). Враховуючи викладене, її компенсація має бути за цей період з 01.01.2023 р. по 30.04.2023 = 14000,00 грн. *4 = 56000,00 грн.

За період з 01.05.2023 по 07.05.2023 = 14000,00/23 (кількість робочих днів в травні 2023 р.) *5 = 3043,48 грн.

Також зазначила, що з 08.05.2023р. в ТДВ СК «Кредо» було змінено штатний розклад, та наскільки мені відомо були змінені оклади, оскільки в неї не було останньої (діючої) на дату написання цієї доповідної записки редакції штатного розпису, просила надати її та розрахувати за період з 08.05.2023 р. по 31.05.2023 р. суму невиплаченої їй заробітної плати та врахувати та виплатити її при здійсненні компенсації всієї суми неоплаченої заробітної плати за період з жовтня 2022 р. по травень 2023 р.

Крім того зауважила, що якби при призначені її на посаду начальника юридичного відділу, вона була повідомлена, що її не вважають достатньо кваліфікованою для цієї посади, та що її посадовий оклад буде зменшений після підвищення в порівняні з минулими роками, вона би відмовилась від цієї посади.

На підставі вищевикладеного, вимагала негайного усунення вищезазначених порушень з боку ТДВ СК «Кредо» та встановлення справедливості, а також повідомлення про рішення у встановлений законом порядок. (т.1 а.с.23-25).

Генеральним директором ТДВ СК «Кредо» за допомогою системи «Вчасно» начальнику юридичного відділу Попазовій Н.С. 14.08.2023 був направлений лист наступного змісту: «На Вашу доповідну записку від 29.05.2023 р. (далі - Записка), щодо перерахунку Вам, як Начальнику юридичного відділу ТДВ «СК «Кредо» (далі - Товариство) заробітної плати, доповідні записки від 26.06.2023 р., від 07.08.2023 р., 14.08.2023 р. та інші, аналогічного змісту, якими Ви наполягаєте надати Вам відповідь на Записку, повідомляємо наступне.

У Записці не наведені приписи діючого законодавства України, або не наведені приписи внутрішніх документів Товариства, які б надавали Вам право на правовому, юридичному рівні звертатись до керівництва Товариства із претензіями щодо незадоволення рівнем заробітної плати, перерахунку Вам заробітної плати на Ваш розсуд, та відповідно, у Записці не наведені приписи діючого законодавства України, або приписи внутрішніх документів Товариства, які передбачають обов`язок Товариства враховувати та виконувати Ваші бажання про підвищення Вам заробітної плати, тощо.

Також Вами не наведені нормативні строки, в які Товариство повинно надати відповідь на Записку, тому Товариство відповідає Вам на Записку у строки, які вважає за доцільні.

Товариство дізнавшись із Записки, тобто, з Ваших слів, що (орфографія зберігається) «...свій трудовий стаж я розпочала у 18 річному віці отримавши юридичну освіту з червоним дипломом працюючі в самої одіозної судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя Боровікової А.І. Подальший мій трудовий стаж описаний в трудовій книжці», вважало, що Ви обізнані про те, що будь-яка зміна заробітної плати працівника на підприємстві, перерахунок заробітної плати, здійснюються на підставі певних юридичних документів, згідно та на підставі законодавчих актів, які регулюють діяльність Товариства в сфері оплати праці тощо.

На жаль, в Записці не наведені документи, на підставі яких Товариство може чи/або зобов`язане донарахувати Вам за період з жовтня 2022 р. по травень 2023 р. 56 000,00 грн. заробітної плати, як у начальника фінансового відділу.

До речі, такого юридичного терміну як «червоний диплом» не існує, є - «з відзнакою».

Якщо Ви уважно читаєте відповіді Товариства на Ваші звернення до нього, то у відповіді на Вашу досудову вимогу від 28.07.2023 р., Товариство вже частково відповіло на вимоги, викладені в Записці, тому, прохання звернути на це увагу.

Ваша Записка обов`язково буде розглянута Товариством.

Для належного розгляду Вашої Записки по суті, Товариство просить Вас додатково до викладеного у Записці надати Товариству наступну інформацію:

-зазначити та послатись на конкретні внутрішні документи Товариства (положення, інструкції, накази, розпорядження, протоколи, тощо), згідно з якими у Вас є право вимагати, а у Товариства є право призначити Вам з жовтня 2022 р. посадовий оклад «як у начальника фінансового відділу» у розмірі, з 01.10.2022 р. - 29 000,00 грн., з 01.01.2023 р. - 38 000,00 гр., а потім перерахувати Вам заробітну плату, доплативши з жовтня 2022 р. по травень 2023 р. 56 000,00 грн;

-зазначити та послатись на конкретні статті (пункти, норми матеріального права), конкретного законодавчого акту, із вказанням його назви, згідно з яких у Вас є право вимагати, а у Товариства виникає обов`язок призначити Вам з жовтня 2022 р. посадовий оклад «як у начальника фінансового відділу» у розмірі, з 01.10.2022 р. - 29 000,00грн., з 01.01.2023 р. - 38 000,00 гр, а потім перерахувати Вам заробітну плату, доплативши з жовтня 2022 р. по травень 2023 р. 56 000,00 грн.

Після виконання Вами вищевикладеного у пункті 5, Ваша Записка буде негайно розглянута по суті.» (т.1 а.с.20-22).

Відповідно до листа Національного банку України від 06.07.2023 «Про розгляд повідомлення», направленого на адресу начальника юридичного відділу ТДВ СК «КРЕДО» Попазової Н., Національний банк України) розглянув повідомлення ОСОБА_8 про конфлікт інтересів в ТОВАРИСТВІ З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "КРЕДО", код ЄДРПОУ 13622789 (далі - ТДВ "СК "КРЕДО" або Страховик), та з огляду на прохання: встановити наявність в ТДВ "СК "КРЕДО" реального конфлікту інтересів, визнати ділову репутацію головного бухгалтера ТДВ "СК "КРЕДО" небездоганною відповідно до підпункту 5 пункту 223 глави 25 розділу IV Положення про ліцензування3, визнати незаконним заниження посадового окладу ОСОБА_8 , та заявницю було повідомлено, зокрема, що у Національного банку відсутні повноваження щодо визнання незаконним занижень посадових окладів працівників надавачів фінансових послуг. Також інформацію, викладену у повідомленні ОСОБА_8 , Національним банком взято до уваги, та заявницю повідомлено, що вищезазначена інформація буде додатково проаналізована в рамках визначених законодавством процедур щодо державного регулювання ринків фінансових послуг, віднесених до компетенції Національного банку, та врахована під час ухвалення відповідних рішень щодо ТДВ "СК "КРЕДО", у разі виникнення правових підстав для їх прийняття (т.1 а.с.16-18).

20.06.2023 ОСОБА_1 на адресу Державної служби України з питань праці було подано електронне звернення, за змістом якого заявниця станом на день подання цієї скарги працює на посаді начальника юридичного відділу ТДВ СК «Кредо». При виконанні своїх посадових обов`язків 26.05.2023р., а саме при приведені до ладу в сканованому вигляді протоколів загальних зборів учасників ТДВ СК «Кредо» нею було виявлено, що під час чергового підвищення посадових окладів її посадовий оклад був підвищений не настільки наскільки як у інших керівників, з якими до цього наші посадові оклади на протязі багатьох років були однаковими. Проаналізувавши посадові оклади з 2019р., нею було виявлено, що посадовий оклад начальника юридичного відділу до жовтня 2022 р. завжди був не меншим, ніж посадовий оклад начальника фінансового відділу. Наразі її посадовий оклад, як начальника юридичного відділу, однаковий з посадовим окладом начальника загального відділу, складність, професійно-ділові якості та результати праці якого є меншими, менш-об`ємними та менш відповідальними, ніж робота начальника юридичного відділу.

Також звернула увагу, що таке саме порушення з 2021 року є і по відношенню до посадових окладів юрисконсультів, оскільки наразі посадовий оклад юрисконсультів менший, ніж посадовий оклад секретаря-референта.

26.05.2023р. про вищезазначене порушення, щодо заниження її осадового окладу вона повідомила в усній формі генерального директора, однак відповіді не отримала.

29.05.2023 зауваження, щодо заниження її посадового окладу вона виклала у доповідній записці та направила на електрону адресу ТДВ СК «Кредо» credo@credo.zp.ua, та виклала у застосунку Вчасно документообіг з наданням доступу для ознайомлення генеральному директору. Відповіді не отримала.

14.06.2023 та 19.06.2023 вона повторно заверталась з доповідною запискою до керівництва ТДВ СК «Кредо», однак відповіді не отримала.

Зважаючи на те, що керівництво не реагувало на її доповідні записки, а також наявний конфлікт з головним бухгалтером ТДВ СК «Кредо», яка також є одним з засновників та членом дирекції ТДВ СК «Кредо», вона звернулась до Державної служби України з питань праці для вирішення вищезазначеного питання (т.1 а.с.42-45).

Департаментом з питань праці Державної служби України з питань праці звернення ОСОБА_1 від 20.06.2023 в межах повноважень та, у разі необхідності, проведення інформаційно-роз`яснювальної роботи щодо ефективних засобів дотримання законодавства та запобіганням можливим його порушенням, 21.06.2023 було направлено для розгляду до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, про що також було повідомлено ОСОБА_1 (т.1 а.с.41).

Як вбачається з повідомлення Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (далі - Міжрегіональне управління) за №ПС/3/1684-ЗВ-23 від 26.07.2023, були уважно розглянуті звернення ОСОБА_1 , які надійшли за вх. № П-1361/ПС-23 від 04.07.2023, за вх. № П-1373/ПС-23 від 05.07.2023, та які надійшли з Державної служби України з питань праці за вих. № ЦА-3061/1/2.1.3-23а від 06.07.2023, за вих. № ЦА-3140/2/2.1.3-23а від 12.07.2023 за вих. № ЦА-3202/2/2.1.3-23а від 17.07.2023, за вих. № ЦА- 3271/2/2.1.4-23а від 21.07.2023 та за вих. № ЦА-3364/2/2.1.4-23а від 25.07.2023, щодо можливих порушень вимог законодавства про працю керівництвом ТДВ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КРЕДО».

Заявницю було повідомлено, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V(далі - Закон № 877).

Частиною шостою статті 2 Закону № 877, зокрема визначено, що заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Наразі такі особливості визначені статтею 16 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ (далі - Закон № 2136) (зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-ІХ (далі - Закон № 2352)). Відповідно до частини першої цієї статті, у період дії воєнного стану Держпраці та її територіальні органи можуть здійснювати заходи державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання та фізичними особами, які використовують найману працю, в частині додержання вимог цього Закону, а також з питань виявлення неоформлених трудових відносин та законності припинення трудових договорів.

Також повідомлено, що з 19.07.2023 по 20.07.2023 на ТДВ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КРЕДО» проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) у формі перевірки з питань надання щорічної відпустки.

При перевірці підприємством було надано графік відпусток, в якому зазначено, що ОСОБА_9 було з ним ознайомлено. Також підприємством було надано пояснення, що при розробці графіка відпусток пропозицій, щодо конкретного періоду надання відпустки від ОСОБА_9 не надходило.

За результатами проведеної перевірки з урахуванням пояснень керівництва ТДВ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КРЕДО» та наданих документів, порушення зазначене у зверненні не підтверджено.

Додатково повідомлено, що інші питання, які були підняті заявницею у зверненнях не входять до переліку, визначеного статтею 16 Закону України № 2136, на період дії воєнного стану, а відтак у Держпраці та її територіальних органів наразі відсутні повноваження для здійснення заходів державного нагляду (контролю) з питань, викладених у зверненнях.

Разом з тим, з метою вирішення питань, викладених у зверненнях, фахівцями Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці було проведено інформаційно-роз`яснювальну роботу з керівництвом ТДВ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КРЕДО» для попередження порушення прав працівників, виходячи із питань порушених у зверненнях для вирішення їх по суті.

Крім того, повідомлено, що працівник має право на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади відповідно до умов статті 233 Кодексу законів про працю України. (т.1 а.с.200-203).

Як вбачається з повідомлення Національного банку Українивід 06.07.2023, «Про розгляд повідомлення» ОСОБА_9 , відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи зазначене в сукупності, та з огляду на прохання: встановити наявність в ТДВ "СК "КРЕДО" реального конфлікту інтересів, визнати ділову репутацію головного бухгалтера ТДВ «СК «КРЕДО» небездоганною відповідно до підпункту 5 пункту 223 глави 25 розділу IV Положення про ліцензування3, визнати незаконним заниження посадового окладу ОСОБА_9 , заявницю повідомлено, що станом на дату цього листа чинними нормативно-правовими актами не визначено повноважень Національного банку щодо встановлення наявності або відсутності конфліктів інтересів в надавачах фінансових послуг. Відповідно, оцінка Національним банком достовірності інформації щодо відсутності конфлікту інтересів, викладеної, зокрема, в Анкеті головного бухгалтера Страховика, залежить від визнання/невизнання надавачем фінансових послуг наявності в діях відповідної особи конфлікту інтересів відповідно до політики запобігання, виявлення та управління конфліктами інтересів, затвердженої таким надавачем фінансових послуг. Також, у Національного банку відсутні повноваження щодо визнання незаконним занижень посадових окладів працівників надавачів фінансових послуг.

Заявницю повідомлено, що Національним банком взято до уваги інформацію, викладену у її повідомленні. Вона буде додатково проаналізована в рамках визначених законодавством процедур щодо державного регулювання ринків фінансових послуг, віднесених до компетенції Національного банку, та врахована під час ухвалення відповідних рішень щодо ТДВ «СК «КРЕДО», у разі виникнення правових підстав для їх прийняття. (т.2 а.с.22-25).

Відповідно до Статуту Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо», органами управління Товариства є:

Загальні збори учасників - виший орган Товариства;

Дирекція - виконавчий орган Товариства;

Ревізійна комісія - орган, який контролює діяльність Дирекції.

Рада Товариства - орган, який здійснює функції, передбачені цим Статутом.

Посадовими особами органів управління Товариства є члени Дирекції, Голова Ревізійної комісії, Голова Ради Товариства та члени Ради Товариства.

Загальні збори учасників Товариства складаються з учасників Товариства або призначених ними представників. Представники учасників можуть бути постійними або призначеними на певний строк. Учасник вправі з будь-який час замінити свого представника на Загальних зборах учасників, сповістивши про це інших учасників. Учасник Товариства вправі передати свої повноваження на зборах іншому учаснику або представникові іншого учасника Товариства.

Учасники на Загальних зборах учасників мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному (складеному) капіталі Товариства.

Загальні збори учасників Товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності Товариства, в тому числі і з тих, що передані цим Статутом до компетенції Дирекції та/або Ради Товариства. (т.3 а.с.24-27).

Як вбачається з колективного договору між адміністрацією і профспілковим комітетом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» на 2003 рік, заробітна пата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором ТДВ "СК "Кредо" виплачує працівникові за виконану ним роботу. Заробітна плата виплачується у грошових знаках, що мають законний обіг на території України. Виплата заробітної плати у формі боргових зобов`язань і розписок або у будь-якій іншій формі забороняється, У виняткових випадках, за згодою трудового колективу, заробітна плата частково може виплачуватися натурою, в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Будь-які відрахування з заробітної плати можуть провадитися лише у випадках, передбачених чинним законодавством України.

Відомості щодо оплати праці працівника не можуть розголошуватися, крім випадків, передбачених чинним законодавством України.

У ТДВ "СК "Кредо" застосовуються такі види заробітної плати:

основна заробітна плата - винагорода за фактично виконану працівником роботу, відповідно до встановлених норм праці та трудових обов`язків працівника, яка встановлюється у вигляді посадових окладів;

додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, та трудові успіхи, а також доплати, надбавки, гарантійні, компенсаційні виплати та премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань та функцій, передбачені чинним законодавством, конкретний розмір яких встановлюється дирекцією відповідно до чинного законодавства;

інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них відносяться виплати у формі нагород за підсумками роботи за відповідний період та премії, не передбачені чинним законодавством України. Ці виплати встановлюються дирекцією у формі та розмірах, які безпосередньо залежать від розміру трудової участі кожного працівника у господарській діяльності підприємства за певний період, з урахуванням кваліфікації, посади, сумлінності та досягнень у роботі.

При наявності поважних причин, на підставі заяви працівника, за рішенням дирекції працівникові може виплачуватися матеріальна допомога в розмірі, який встановлюється дирекцією.

Заробітна плата, що сплачується працівникові за фактично виконувану ним протягом місяця роботу не може бути меншою за законодавчо встановлений мінімальний розмір.

Працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу. (т.3 а.с.28-30, 154-163).

Відповідно до положення про юридичний відділ ТОВАРИСТВА З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КРЕДО», затвердженого розпорядженням дирекції ТДВ СК «КРЕДО» від 14 травня 2021 року за № 726, вищезазначене положення розроблено відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 № 2664-ІІІ, Закону України «Про страхування». Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Статуту ТОВАРИСТВА З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КРЕДО» (далі - Товариство) та інших нормативно-правових актів, які регулюють порядок врегулювання страхових випадків, та внутрішніх документів Товариства.

1.2. Юридичний відділ (далі - Відділ) є самостійним структурним підрозділом та прямо підпорядкований Генеральному директору Товариства.

Положення є основним документом, який визначає статус юридичного відділу, функціональні обов`язки та повноваження в Товаристві.

1.4. У своїй діяльності Відділ керується Конституцією та законами України, нормативно-правовими актами центральних і місцевих органів влади, що регламентують господарську та фінансову діяльність Товариства, локальними нормативними актами Товариства, розпорядженнями Генерального директора та цим Положенням.

1.6. Положення набуває чинності з моменту його затвердження Дирекцією Товариства.

Основними завданнями Відділу є: правове забезпечення діяльності Товариства, захист його інтересів та законних прав; активне використання правових засобів для удосконалення структури господарського механізму; участь у розробці проектів документів правового характеру, господарських договорів (контрактів), внутрішніх документів Товариства, забезпечення їх належного оформлення; представництво в установленому порядку інтересів Товариства в судах, а також інших державних органах, на підприємствах, в установах, організаціях під час розгляду правових питань і спорів; надання консультацій працівникам Товариства з питань застосування законодавчих та інших нормативно-правових актів з питань, що виникають у процесі їх трудової діяльності.

Відділ відповідно до покладених завдань: забезпечує правильне застосування нормативно-правових актів та інших документів, подає Генеральному директору пропозиції щодо вирішення правових питань, пов`язаних з діяльністю Товариства; проводить разом із структурними підрозділами Товариства роботу з перегляду різних документів з метою приведення їх у відповідність із законодавством; бере участь у роботі, пов`язаній з підготовкою проектів розпоряджень, інструкцій, положень та інших актів правового характеру, проектів договорів, що готуються в Товаристві; бере участь у забезпеченні захисту майнових прав і законних інтересів Товариства в разі невиконання чи неналежного виконання договірних зобов`язань; здійснює правовий супровід виконання укладених договорів страхування (перестрахування): участь в розслідуванні страхових випадків, участь у підготовці документів до виплати страхового відшкодування, забезпечення реалізації прав регресної вимоги до осіб, винних у настанні страхових випадків; організовує претензійну та позовну роботу, представляє у встановленому законодавством порядку інтереси Товариства в судах, інших органах під час розгляду правових питань і спорів, дає правову оцінку претензіям, що пред`явлені Товариству(ом) у зв`язку з порушенням його майнових прав і законних інтересів; готує самостійно або разом з іншими структурними підрозділами Товариства відповіді на запити контролюючих органів, інших державних органів, фізичних та юридичних осіб; розробляє та реєструє в установленому порядку правила страхування; аналізує та узагальнює результати розгляду претензій, пред`явлених Товариству(ом), а також результати розгляду судами позовів (скарг), позивачем (відповідачем) яких є Товариство, а також практику укладання і виконання договорів страхування та господарських договорів; сприяє своєчасному виконанню рішень судів, приписів уповноважених державних органів, визначень, постанов та інших документів обов`язкового виконання; здійснює моніторинг змін у законодавстві України та подає відповідну інформацію керівництву Товариства та профільним структурним підрозділам; забезпечує облік судових справ, закінчених та тих, що перебувають у провадженні судів; здійснює поточне правове забезпечення господарської діяльності страхової компанії.

Юридичний відділ має право: за дорученням Генерального директора Товариства перевіряти діяльність структурних підрозділів щодо дотримання працівниками законності, вимог локальних нормативних актів Товариства, розпоряджень керівництва тощо; одержувати у встановленому порядку від посадових осіб Товариства, його структурних підрозділів документи, довідки, розрахунки, інші матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань; інформувати Генерального директора про випадки покладення на юридичний відділ завдань, які не передбачені цим Положенням та виходять за межі компетенції відділу, а також про випадки несвоєчасного отримання від працівників Товариства матеріалів на вимогу юридичного відділу або ненадання таких матеріалів, необхідних для належного виконання покладених на юридичний відділ завдань; залучати за згодою Генерального директора відповідних спеціалістів, працівників інших структурних підрозділів з метою підготовки проектів актів інших документів, а також для розроблення та здійснення заходів, які проводяться юридичним відділом відповідно до покладених на нього обов`язків; вносити пропозиції керівництву Товариства з питань покращення правової роботи, усунення порушень законодавства, які були допущені у роботі структурних підрозділів.

Відділ очолює начальник, який призначається на посаду і звільняється з посади розпорядженням Генерального директора Товариства (5.1).

На посаду начальника Відділу приймають особу з повного вищою освітою за напрямом підготовки «Правознавство» за освітньо-кваліфікаційним рівнем «Магістр», «Спеціаліст» та стажем роботи за фахом не менше 2 років (5.2).

Начальник Відділу у своїй діяльності керується функціями, правами і обов`язками, передбаченими цим Положенням (5.3).

У разі відсутності начальника Відділу (хвороба, відпустка, відрядження тощо) його обов`язки за Розпорядженням Генерального директора виконує інший працівник відділу, у порядку, передбаченому законодавством. (5.4).

Прийняття на роботу, звільнення працівників відділу, застосування до них заходів заохочення та стягнення проводиться за наказом Генерального директора Товариства за погодженням з начальником відділу. (5.5).

Начальник Відділу визначає коло обов`язків для кожного працівника Відділу, розробляє посадові інструкції згідно з цим положенням та подає їх на затвердження Генеральному директору Товариства. (5.6).

Начальник юридичного відділу забезпечує виконання завдань покладених на юридичний відділ, координує діяльність працівників. (5.7).

Юридичний відділ співпрацює з усіма структурними підрозділами Товариства, отримує від структурних підрозділів згідно своїх завдань, функцій, прав і обов`язків необхідні документи, погодження, інформацію у встановлені строки та у визначеному об`ємі з урахуванням чинного законодавства України. (т.1 а.с.203-207).

Відповідно до положення про юридичний відділ ТОВАРИСТВА З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КРЕДО», затвердженого розпорядженням дирекції ТДВ СК «КРЕДО» від 19 червня 2023 року за № 693/2, вищезазначене положення розроблено відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 № 2664-ІІІ, Закону України «Про страхування». Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Статуту ТОВАРИСТВА З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КРЕДО» (далі - Товариство) та інших нормативно-правових актів, які регулюють порядок врегулювання страхових випадків, та внутрішніх документів Товариства.

Юридичний відділ (далі - Відділ) є самостійним структурним підрозділом та прямо підпорядкований Генеральному директору Товариства.

Положення є основним документом, який визначає статус юридичного відділу, функціональні обов`язки та повноваження в Товаристві.

У своїй діяльності Відділ керується Конституцією та законами України, нормативно-правовими актами центральних і місцевих органів влади, що регламентують господарську та фінансову діяльність Товариства, локальними нормативними актами Товариства, розпорядженнями Генерального директора та цим Положенням.

Положення набуває чинності з моменту його затвердження Дирекцією Товариства.

Основними завданнями Відділу є: правове забезпечення діяльності Товариства, захист його інтересів та законних прав; активне використання правових засобів для удосконалення структури господарського механізму; участь у розробці проектів документів правового характеру, господарських договорів (контрактів), внутрішніх документів Товариства, забезпечення їх належного оформлення; представництво в установленому порядку інтересів Товариства в судах, а також інших державних органах, на підприємствах, в установах, організаціях під час розгляду правових питань і спорів; надання консультацій працівникам Товариства з питань застосування законодавчих та інших нормативно-правових актів з питань, що виникають у процесі їх трудової діяльності.

Відділ відповідно до покладених завдань: забезпечує правильне застосування нормативно-правових актів та інших документів, подає Генеральному директору пропозиції щодо вирішення правових питань, пов`язаних з діяльністю Товариства; проводить разом із структурними підрозділами Товариства роботу з перегляду різних документів з метою приведення їх у відповідність із законодавством; бере участь у роботі, пов`язаній з підготовкою проектів розпоряджень, інструкцій, положень та інших актів правового характеру, проектів договорів, що готуються в Товаристві; бере участь у забезпеченні захисту майнових прав і законних інтересів Товариства в разі невиконання чи неналежного виконання договірних зобов`язань; здійснює правовий супровід виконання укладених договорів страхування (перестрахування): участь в розслідуванні страхових випадків, участь у підготовці документів до виплати страхового відшкодування, забезпечення реалізації прав регресної вимоги до осіб, винних у настанні страхових випадків; організовує претензійну та позовну роботу, представляє у встановленому законодавством порядку інтереси Товариства в судах, інших органах під час розгляду правових питань і спорів, дає правову оцінку претензіям, що пред`явлені Товариству(ом) у зв`язку з порушенням його майнових прав і законних інтересів; готує самостійно або разом з іншими структурними підрозділами Товариства відповіді на запити контролюючих органів, інших державних органів, фізичних та юридичних осіб; розробляє та реєструє в установленому порядку правила страхування; аналізує та узагальнює результати розгляду претензій, пред`явлених Товариству(ом), а також результати розгляду судами позовів (скарг), позивачем (відповідачем) яких є Товариство, а також практику укладання і виконання договорів страхування та господарських договорів; сприяє своєчасному виконанню рішень судів, приписів уповноважених державних органів, визначень, постанов та інших документів обов`язкового виконання; здійснює моніторинг змін у законодавстві України та подає відповідну інформацію керівництву Товариства та профільним структурним підрозділам; забезпечує облік судових справ, закінчених та тих, що перебувають у провадженні судів; здійснює поточне правове забезпечення господарської діяльності страхової компанії.

Юридичний відділ має право: за дорученням Генерального директора Товариства перевіряти діяльність структурних підрозділів щодо дотримання працівниками законності, вимог локальних нормативних актів Товариства, розпоряджень керівництва тощо; одержувати у встановленому порядку від посадових осіб Товариства, його структурних підрозділів документи, довідки, розрахунки, інші матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань; інформувати Генерального директора про випадки покладення на юридичний відділ завдань, які не передбачені цим Положенням та виходять за межі компетенції відділу, а також про випадки несвоєчасного отримання від працівників Товариства матеріалів на вимогу юридичного відділу або ненадання таких матеріалів, необхідних для належного виконання покладених на юридичний відділ завдань; залучати за згодою Генерального директора відповідних спеціалістів, працівників інших структурних підрозділів з метою підготовки проектів актів інших документів, а також для розроблення та здійснення заходів, які проводяться юридичним відділом відповідно до покладених на нього обов`язків; вносити пропозиції керівництву Товариства з питань покращення правової роботи, усунення порушень законодавства, які були допущені у роботі структурних підрозділів.

Керівництво

5.1. Відділ очолює начальник, який призначається на посаду і звільняється з посади розпорядженням Генерального директора Товариства.

5.2. На посаду начальника Відділу приймають особу з повного вищою освітою за напрямом підготовки «Правознавство» за освітньо-кваліфікаційним рівнем «Магістр», «Спеціаліст» та стажем роботи за фахом не менше 2 років.

5.3.Начальник Відділу у своїй діяльності керується функціями, правами і обов`язками, передбаченими цим Положенням.

5.4.У разі відсутності начальника Відділу (хвороба, відпустка, відрядження тощо) його обов`язки за Розпорядженням Генерального директора виконує інший працівник відділу, у порядку, передбаченому законодавством.

5.5.Прийняття на роботу, звільнення працівників відділу, застосування до них заходів заохочення та стягнення проводиться за наказом Генерального директора Товариства за погодженням з начальником відділу.

5.6.Начальник Відділу визначає коло обов`язків для кожного працівника Відділу, розробляє посадові інструкції згідно з цим положенням та подає їх на затвердження Генеральному директору Товариства.

5.7.Начальник юридичного відділу забезпечує виконання завдань покладених на юридичний відділ, координує діяльність працівників.

Юридичний відділ співпрацює з усіма структурними підрозділами Товариства. Юридичний відділ отримує від структурних підрозділів згідно своїх завдань, функцій, прав і обов`язків необхідні документи, погодження, інформацію у встановлені строки та у визначеному об`ємі з урахуванням чинного законодавства України. (т.1 а.с.227-231).

Відповідно до штатного розкладу ТДВ «СК «КРЕДО» від 01.01.2020, місячний оклад генерального директора становив 35000 грн; заступника генерального директора 13500 грн; заступника генерального директора зі страхування 35000 грн, заступника генерального директора з фінансова-економічних питань, головного бухгалтера 35000 грн, внутрішнього аудитора 13500 грн, начальника фінансового відділу 13500 грн, начальника юридичного відділу 13500 грн, начальника департаменту страхування 13500 грн, начальнику відділу продаж страхових продуктів13500 грн, начальнику відділу врегулювання збитків 13500 грн, начальнику відділу аналізу та статистики 13500 грн. (т.3 а.с.144).

Відповідно до штатного розкладу ТДВ «СК «КРЕДО» від 01.01.2021, місячний оклад генерального директора становив 40000 грн; заступника генерального директора 10200 грн; заступника генерального директора зі страхування 30000 грн, заступника генерального директора з фінансова-економічних питань, головного бухгалтера 30000 грн, внутрішнього аудитора 4800 грн, начальника фінансового відділу 10200 грн, начальника юридичного відділу 10200 грн, начальника департаменту страхування 10200 грн, начальнику відділу врегулювання збитків 10200 грн, начальнику відділу аналізу та статистики 10200 грн. (т.3 а.с.153).

Відповідно до штатного розкладу ТДВ «СК «КРЕДО» від 01.01.2022, місячний оклад генерального директора становив 60000 грн; заступника генерального директора 38000 грн; заступника генерального директора зі страхування 44000 грн, заступника генерального директора з фінансова-економічних питань, головного бухгалтера 54000 грн, внутрішнього аудитора 15000 грн, начальника фінансового відділу 20000 грн, начальника юридичного відділу 20000 грн, начальника департаменту страхування 17000 грн, начальнику відділу продаж страхових продуктів17000 грн, начальнику відділу врегулювання збитків 17000 грн, начальнику відділу аналізу та статистики 17000 грн. (т.3 а.с.146).

Відповідно до штатного розкладу ТДВ «СК «КРЕДО» від 01.10.2022, місячний оклад генерального директора становив 69000 грн; заступника генерального директора 43000 грн; заступника генерального директора зі страхування 48000 грн, заступника генерального директора з фінансова-економічних питань, головного бухгалтера 63000 грн, внутрішнього аудитора 16500 грн, начальника фінансового відділу 29000 грн, начальника юридичного відділу 23000 грн, начальника департаменту страхування 19500 грн, начальнику відділу продаж страхових продуктів19500 грн, начальнику відділу врегулювання збитків 19500 грн, начальнику відділу аналізу та статистики 19500 грн. (т.3 а.с.145).

Відповідно до довідки за січень-вересень 2023р. про заробітну плату та інші доходи ОСОБА_9 , отримані в ТДВ «СК «КРЕДО», заробітна плата та допомога по лікарняним листам останньої складає: січень - 24611,00 грн; лютий - 25487,00 грн; березень - 24610,00 грн; квітень - 24830,00 грн; травень - 30358,26 грн; червень - 28898,56 грн; липень - 27513,00 грн; серпень - 30260,00 грн; вересень - 102679,87 грн, разом: 319247,69 грн. Стягнуто податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 57464,59 грн та військовий збір на загальну суму 4788,73 грн. (т.2 а.с.218).

Також в судовому засіданні досліджені положення про загальний відділ, відділ бухгалтерського обліку та фінансовий відділ ТДВ «СК «КРЕДО».

Як вбачається з положення про загальний відділ ТДВ «СК «КРЕДО» (затверджений розпорядженням дирекції ТДВ «СК «КРЕДО» від 15.05.2021 за №726), відділ прямо підпорядкований Генеральному директору Товариства.

Основними завданнями та функціями Відділу є: реєстрація та відправлення за призначенням вихідної кореспонденції; підготовка та реєстрація розпоряджень Генерального директора, доведення до відома працівникам Товариства та контроль термінів їх виконання; організація документообігу, формування особистих справ працівників Товариства, їх зберігання та підготовка для передачі до архіву; організація діловодства в Товаристві, забезпечення своєчасної обробки вхідної кореспонденції; ведення архіву; забезпечення працівників Товариства візитними картками та рекламною продукцією; ведення табелю обліку робочого часу, заповнення та зберігання трудових книжок працівників Товариства; підготовка відряджень керівництва та працівників Товариства; забезпечення працівників Товариства необхідним для роботи канцелярським приладдям; підтримка ділових зв`язків з органами державної влади, органами місцевого самоврядування та громадськими організаціями; організація навчання та підвищення кваліфікації співробітників Товариства; організація кадрової роботи, щодо прийняття, звільнення, переводу працівників на посади, преміювання, заповнення та зберігання трудових книжок працівників Товариства.

Відділ має право вносити на розгляд керівництва компетентні та обгрунтовані пропозиції щодо роботи відділу та іншим питанням, які входять до його компетенції. Відділ має право отримувати від структурних підрозділів Товариства інформаційні матеріали, необхідні для здійснення роботи, що входить до компетенції Відділу. Відділ має право залучати фахівців інших підрозділів Товариства для вирішення питань, що входять до компетенції Відділу. Здійснювати інші заходи, в межах повноважень відділу.

Загальний відділ очолює начальник відділу, який призначається розпорядженням Дирекції Товариства. (4.1.).

Начальник відділу: (4.2.): організовує діяльність відділу; здійснює планування роботи відділу; організовує та контролює роботу працівників відділу, розподіляє між ними обов`язки та повноваження; забезпечує реєстрацію та відправлення за призначенням вихідної кореспонденції; забезпечує реєстрацію розпоряджень Генерального директора, доведення до відома працівникам Товариства та контроль термінів їх виконання; організовує діловодство в Товаристві, забезпечує своєчасну обробку вхідної кореспонденції; організовує ведення архіву; забезпечує працівників Товариства візитними картками та рекламною продукцією; заповнює та зберігає трудові книжки працівників Товариства; готує розпорядження та організовує відрядження керівництва та працівників Товариства; забезпечує працівників Товариства необхідним для роботи канцелярським приладдям; підтримує ділові зв`язки з органами державної влади, органами місцевого самоврядування та громадськими організаціями; організовує навчання та підвищення кваліфікації співробітників Товариства; забезпечує нерозголошення комерційної таємниці та конфіденційної інформації Товариства; забезпечує організацію кадрової роботи, щодо прийняття, звільнення, переводу працівників на посади, преміювання, заповнення та зберігання трудових книжок працівників Товариства виконує інші завдання Дирекції.

Загальний відділ співпрацює з усіма структурними підрозділами Товариства. Загальний відділ отримує від структурних підрозділів згідно своїх завдань, функцій, прав і. обов`язків необхідні відомості, документи, погодження, інформацію у встановлені строки та у визначеному об`ємі з урахуванням чинного законодавства України. (т.3 а.с.147-150).

Відповідно до положення про відділ бухгалтерського обліку ТДВ «СК «КРЕДО» (затверджений розпорядженням дирекції ТДВ «СК «КРЕДО» від 30.07.2021 за №1235/1), Положення є основним документом, який визначає статус відділу бухгалтерського обліку, функціональні обов`язки та повноваження в Товаристві. Відділ прямо підпорядкований заступнику Генерального директора Товариства з фінансово-економічних питань.

Основними завданнями та функціями Відділу є: ведення бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності; облік та вчасне відображення надходжень грошових коштів, товарно- матеріальних цінностей та основних засобів на рахунках бухгалтерського обліку; облік витрат Товариства, пов`язаних із страховою та іншою діяльністю; облік результатів фінансово-господарської діяльності Товариства, а також фінансових, розрахункових та кредитних операцій; нарахування та виплата заробітної плати працівникам Товариства; підготовка та своєчасне подання звітів пов`язаних з нарахуванням та обліком заробітної плати; нарахування та перерахування до державного бюджету податків, коштів на фінансування капітальних вкладень, погашення заборгованості перед банками за триманими раніше позичками, перерахування коштів до фондів, страхових резервів товариства та інших резервів; облік надходжень страхових платежів, регресних виплат, здійснення страхових виплат (відшкодувань); підготовка та своєчасне подання фінансових, податкових та інших звітів.

Відділ бухгалтерського обліку очолює головний бухгалтер, який призначається розпорядженням Дирекції Товариства.

Головний бухгалтер: організовує діяльність Відділу; здійснює планування роботи Відділу; організовує та контролює роботу працівників Відділу, розподіляє між ними обов`язки та повноваження; організовує бухгалтерський облік фінансово - господарської діяльності, контроль за економним використанням матеріальних, трудових, фінансових ресурсів та збереженням власності Товариства; організовує облік надходжень та своєчасне відображення на рахунках бухгалтерського обліку грошових коштів, товарно - матеріальних цінностей та основних засобів; організовує облік витрат Товариства пов`язаних зі страховою та іншою діяльністю; погоджує документи, пов`язані з витрачанням фонду заробітної плати, встановленням посадових окладів і надбавок працівникам Товариства; контролює правильність нарахування та перерахування до державного бюджету податків, коштів на фінансування капітальних вкладень, погашення заборгованості перед банками за отриманими раніше позичками, перерахування коштів до фондів, страхових резервів Товариства та інших резервів; здійснює контроль за збереженням порядку оформлення первинних та бухгалтерських документів, розрахунків та платіжних зобов`язань, витрачанням фондазаробітної плати, проведенням інвентаризації грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та основних фондів; проводить економічний аналіз фінансово - господарської діяльності Товариства за даними бухгалтерського обліку та звітності з метою виявлення внутрішньогосподарських резервів та усунення втрат; бере участь в оформленні матеріалів, пов`язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів Товариства; забезпечує своєчасне складання бухгалтерської, фінансової, податкової та іншої звітності на підставі даних первинних документів та бухгалтерських записів, та надання її у строки визначені чинним законодавством до відповідних органів; надає Генеральному директору необхідну інформацію та звітність у обсягах та в строки встановлені нормативними документами Товариства; виконує інші завдання Дирекції; на час відсутності головного бухгалтера (хвороба, відрядження, відпустка) його обов`язки виконує заступник головного бухгалтера.

Відділ бухгалтерського обліку співпрацює з усіма структурними підрозділами Товариства.

Відділ бухгалтерського обліку отримує від структурних підрозділів згідно своїх завдань, функцій, прав і обов`язків необхідні відомості, документи, погодження, інформацію у встановлені строки та у визначеному об`ємі з урахуванням чинного законодавства України. (т.3 а.с.224-227).

Відповідно до положення про фінансовий відділ ТДВ «СК «КРЕДО» (затверджений розпорядженням дирекції ТДВ «СК «КРЕДО» від 30.07.2021 за №1235/1), Положення про фінансовий відділ є основним документом, який визначає статус відділу, функціональні обов`язки та повноваження в Товаристві. Відділ прямо підпорядкований заступнику Генерального директора Товариства з фінансово-економічних питань.

Основними завданнями та функціями Відділу є; збирання, обробка та аналіз інформації про фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу, інші фінансові операції або інформація, що може бути пов`язана з підозрою у легалізації (відмиванні) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванні тероризму в товаристві; забезпечення виконання в Товаристві законодавства України, міжнародних договорів та рекомендацій міжнародних організацій у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню доходів) одержаних злочинним шляхом; забезпечення дотримання працівниками, які беруть участь у забезпеченні здійснення фінансових операцій, Правил проведення внутрішнього фінансового моніторингу, Програми здійснення фінансового моніторингу та інших внутрішніх документів Товариство стосовно фінансового моніторингу; організація розроблення та подання на затвердження, а також запровадження виконання Правил внутрішнього фінансового моніторингу та Програм здійснення фінансового моніторингу Товариством як суб`єктом первинного фінансового моніторингу, а також Програми навчання та підвищення кваліфікації.

Фінансовий відділ очолює начальник відділу, який призначається розпорядженням Дирекції Товариства за поданням заступника генерального директора з фінансово-економічних питань.

Начальник відділу: організовує діяльність Відділу; здійснює планування роботи Відділу; проводить освітні та практичні заняття з метою забезпечення навчання, підготовки та підвищення кваліфікації працівників Товариства; складає план проведення навчання працівників Товариства щодо здійснення заходів з фінансового моніторингу; надає консультації працівникам Товариства, які беруть участь у забезпеченні здійснення фінансових операцій, щодо їх дій у разі виявлення ними фінансових операцій, які підлягають фінансовому моніторингу або виникнення мотивованих підозр, що фінансова операція здійснюється з метою легалізації (відмивання) доходів, має відношення або призначена для фінансування тероризму. Сприяє працівникам у проведенні аналізу таких фінансових операцій; здійснює перевірки діяльності будь-якого підрозділу Товариства та його працівників щодо дотримання ними правил внутрішнього фінансового моніторингу та виконання програм проведення фінансового моніторингу; приймає рішення надання керівнику Товариства подання про зупинення проведення фінансової операції, якщо її учасником або вигодоодержувачем за нею с особа, яку включено до переліку осіб, пов`язаних із здійсненням терористичної діяльності, або щодо якої застосовано міжнародні санкції; сприяє проведенню уповноваженими представниками відповідних органів державного фінансового моніторингу перевірок діяльності Товариства щодо дотримання законодавства у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму; здійснює реєстрацію фінансових операцій, що згідно Правил проведення внутрішнього фінансового моніторингу підлягає обов`язковому або внутрішньому фінансовому моніторингу, в порядку встановленому законодавством та Правилами проведення внутрішнього фінансового моніторингу; приймає рішення про повідомлення Дєржфінмбніторингу України та правоохоронних органів про фінансові операції, щодо яких є мотивовані підозри, що вони можуть здійснюватися з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або що вони пов`язані, мають відношення або призначені для фінансування тероризму та здійснення відповідних повідомлень; приймає рішення про надання інформації з питань фінансового моніторингу на запити Держфінмоніторингу України та відповідних правоохоронних органів; сприяє представникам Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та Держфінмоніторингу України з питань проведення аналізу фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу; вживає заходів щодо запобігання розголошенню (у тому числі особам, стосовно фінансових операцій яких проводиться перевірка) інформація, яка надається до Держфінмоніторингу України, та іншої інформації з питань фінансового моніторингу (в тому числі про факт подання такої інформації до Держфінмоніторингу України та правохоронних органів); подає не рідше одного разу на місяць керівнику Товариства письмовий звіт про виявлені фінансові операції, що підлягають фінансового моніторингу, та заходи, які були вжиті у зв`язку з виявленням таких фінансових операцій; забезпечує зберігання документів, які стосуються ідентифікації осіб, якими здійснено фінансову операцію, що підлягає фінансовому моніторингу, та всіх документів щодо здійснення фінансової операції.

Фінансовий відділ співпрацює з усіма структурними підрозділами Товариства. (т.3 а.с.228-232).

Також рішенням Загальних зборів учасників ТДВ «СК «КРЕДО» (протокол від 19 вересня 2022 року) затверджена політика винагороди ТДВ «СК «КРЕДО», відповідно до якої метою Політики є стимулювання керівників, ключових осіб діяти в інтересам Товариства та не приймати надмірних ризиків.

Політика затверджується Загальними зборами учасників Товариства та є обов`язковою для дотримання її вимог керівниками та працівниками Товариства.

Відповідно до розділу 3 положення, визначення та реалізація Політики здійснюється з урахуванням розміру, особливостей діяльності Товариства, характеру й обсягів послуг, діяльністю Товариства, системної важливості Товариства, дотримання/виконання стратегії Товариства, бюджету та декларації схильності до ризиків.

Загальні збори учасників Товариства визначають, затверджують, за потреби переглядають та здійснюють оцінку та контроль за реалізацією Політики.

Система винагороди Товариства побудована з метою забезпечення ефективного корпоративного управління, управління ризиками, ураховує стратегічні цілі Товариства та стратегії управління ризиками, сприяє дотриманню корпоративних цінностей і довгострокових інтересів Товариства.

Товариством застосовується практика фіксованої винагороди, яка не залежить від фінансового результату Товариства, досягнення цілей, виконання повноважень (уключаючи таку практику щодо нових працівників); практика змінної винагороди за досягнуті результати діяльності; програми стимулювання, а саме - винагорода, що включає соціальний пакет або пільги в грошовій/негрошовій формі (забезпечення житлом або компенсацію витрат на житло, компенсацію витрат на страхування, пенсійні відрахування, забезпечення службовим автомобілем або компенсацію витрат на користування автомобілем у службових цілях, надання товарів і/або послуг безкоштовно або за пільговою ціною);

Товариством не запроваджуються: практика змінної винагороди за потенційні надходження (доходи), строки та ймовірність отримання яких є невизначеними; виплати в разі звільнення до з`ясування ефективності діяльності, досягнення цілей, виконання повноважень; система негрошового стимулювання, а саме надання керівникам, ключовим особам в негрошовій форм. фіксованої та/або змінної винагороди за професійні послуги; система додаткового пенсійного забезпечення або порядок виплат винагороди в разі дострокового виходу на пенсію для керівників, ключових осіб.

Фіксована винагорода відображає рівень професійного досвіду та організаційної відповідальності з огляду на посадові обов`язки працівника.

Основними критеріями фіксованої винагороди є: забезпечення такого рівня винагороди., який був би достатнім для залучення та утримання професіоналів з необхідним рівнем знань та досвіду утримання від значних ризиків; зв`язок винагороди з довгостроковими результатами діяльності.

Розмір та умови виплати фіксоване; винагороди керівників, ключових осіб Товариства встановлюються Загальними зборами учасник в Товариства шляхом затвердження штатного розкладу, а періодичність виплати фіксованої винагороди встановлюється чинним законодавством України. Керівники, ключові особи можуть отримувати змінну винагороду, рішення про яку приймається Дирекцією Товариства у відповідності де положення про преміювання Товариства.

Розмір та умови виплати фіксованої винагороди іншим працівникам Товариств встановлюються Загальними зборами учасників Товариства шляхом затвердження штатною розкладу, а періодичність виплати фіксованої винагороди встановлюється чинним законодавство» України. Такі працівники можуть отримувати змінну винагороду, рішення про яку приймається Дирекцією Товариства у відповідності до положення про преміювання Товариства.

До переліку осіб, професійна діяльність яких має значний вплив на діяльність Товариства, обов`язково включаються: голова та Члени Дирекції Товариства; керівник підрозділу внутрішнього аудиту/внутрішній аудитор; головний ризик-менеджер (за наявності), головний ризик-менеджер {за наявності), відповідальний працівник установи. Інші працівники включаються до переліку осіб, професійна діяльність яких має значний вплив на діяльність Товариства, визначається з урахуванням наступних критеріїв: якісні критерії; потенційний вплив професійної діяльносте особи урахуванням іі повноважень обов`язків на діяльність Товариства, показники ризику та ефективність діяльності Товариства; напрямок діяльності з урахуванням основних напрямків діяльності та Стратег! розвитку Товариства; кількісні критерії.

Виплати змінної винагороди не можуть перевищувати розмір подвійного окладу згідно штатного розкладу. (т.3 а.с.248-250).

Також судом встановлено, що 28.09.2023 ОСОБА_1 була звільнена у зв`язку із систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, передбачених трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку, п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (запис № 19, Розпорядження № 1126 від 28.09.2023).

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 21 жовтня 2025 року (справа ЄУН 332/2290/24) позов ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Кредо» про поновлення на роботі, стягнення заробітку за вимушений прогул та моральної шкоди задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_1 на роботі в Товаристві з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Кредо» на посаді начальника юридичного відділу.

Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Кредо» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з моменту звільнення 29.09.2023 (наступний день після звільнення) по день винесення судового рішення 21.10.2025, в розмірі 706 404 гривні 76 копійок.

Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Кредо» на користь ОСОБА_1 20 000 гривень 00 копійок в якості відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Кредо» на користь ОСОБА_1 1653 гривні 86 копійок, понесені витрати по сплаті судового збору.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 18 вересня 2026 року Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Кредо» залишено без задоволення. Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 21 жовтня 2025 року у цій справі залишено без змін.

Аналізуючи норми права, що регулюють спірні правовідносини, і надані докази, суд доходить таких висновків.

Принцип рівної оплати за рівну працю було вперше закріплено в Загальній декларації прав людини (Генеральна Асамблея ООН ухвалила 10 грудня 1948 року), у ст.23 якої вказано, що кожна людина має право без жодної дискримінації на рівну оплату за рівну працю.

Міжнародний пакт про економічні, соціальні й культурні права (Генеральна Асамблея ООН ухвалила 16 грудня 1966 року, ратифікував Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 19.10.1973) визначив право на рівну винагороду за працю рівної цінності без будь-якої різниці, невід`ємним складником права кожного на справедливі та сприятливі умови праці.

Право на рівну оплату за працю рівної цінності закріпила Конвенція Міжнародної організації праці (далі МОП) Про рівне винагородження чоловіків і жінок за працю рівної цінності № 100 (Україна ратифікувала 10.08.1956).

Відповідно до ст. 2 Конвенції кожна держава учасниця МОП забезпечує застосування щодо всіх працівників принципу рівної винагороди для чоловіків і жінок за працю рівної цінності. До того ж цей принцип може застосовуватись або на рівні національного законодавства, або на рівні колективних договорів між працедавцями й працівниками, або ж на обох цих рівнях. Для України як для учасниці МОП і держави, яка ратифікувала Конвенцію № 100, він є обов`язковим.

Відповідно до статті 10 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Статтею 11 КЗпП України передбачено, що колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають права юридичної особи.

Згідно зі ст.3-1 Закону України Про оплату праці розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати. При обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру не враховуються доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров`я, за роботу в нічний та надурочний час, роз`їзний характер робіт, премії до святкових і ювілейних дат.

Стаття 5 цього Закону визначає, що організація оплати праці здійснюється на підставі: законодавчих та інших нормативних актів; генеральної угоди на національному рівні; галузевих (міжгалузевих), територіальних угод; колективних договорів; трудових договорів; грантів.

Працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору (частина перша статті 21 Закону України «Про оплату праці»).

Відповідно до частин першої та другої статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Згідно зі статтею 2 Закону України Про оплату праці до структури заробітної плати входить: - основна заробітна плата. Це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців; - додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій; - інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

За змістом частин першої четвертої статті 96 КЗпП України, частин першої-четвертої статті 6 Закону України «Про оплату праці» системами оплати праці є тарифна та інші системи, що формуються на оцінках складності виконуваних робіт і кваліфікації працівників. Тарифна система оплати праці включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і професійні стандарти (кваліфікаційні характеристики).Тарифна система оплати праці використовується при розподілі робіт залежно від їх складності, а працівників залежно від кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою для формування та диференціації розмірів заробітної плати. Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі тарифної ставки робітника першого розряду та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

Відповідно до статті 64 Господарського кодексу України (станом на 2022-2023р.р., Кодекс втратив чинність на підставі Закону № Закону № 4196-IX від 09.01.2025), підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників та штатний розпис.

Частина 3 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» визначає, що забороняється будь-яке зниження розмірів оплати праці залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання.

У Рішенні Конституційного Суду України від 12 квітня 2012 року № 9-рп/2012зазначено, що рівність та недопустимість дискримінації особи є не тільки конституційними принципами національної правової системи України, а й фундаментальними цінностями світового співтовариства, на чому наголошено у міжнародних правових актах з питань захисту прав і свобод людини і громадянина, зокрема у Міжнародному пакті про громадянські і політичні права 1966 року (статтях 14, 26), Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (статті 14), Протоколі № 12 до цієї Конвенції (статті 1), ратифікованих Україною, та у Загальній декларації прав людини 1948 року (статтях 1, 2, 7); гарантована Конституцією України рівність усіх людей в їх правах і свободах означає необхідність забезпечення їм рівних правових можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод (абзаци четвертий, п`ятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).

У § 49 Рішення у справі «Пічкур проти України» від 07 листопада 2013 року Європейський суд з прав людини акцентував увагу на тому, що відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об`єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимної мети або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною метою.

Конституційний Суд України у рішенні від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004 вказував, що мета встановлення певних відмінностей (вимог) у правовому статусі працівників повинна бути істотною, а самі відмінності (вимоги), що переслідують таку мету, мають відповідати конституційним положенням, бути об`єктивно виправданими, обґрунтованими та справедливими.

Право громадянина на працю та гарантії захисту від незаконного звільнення, а також створення умов та гарантування можливостей для громадян заробляти собі на життя працею, рівних можливостей у виборі професії та роду трудової діяльності, та забезпечення гарантій захисту працівника від незаконного звільнення закріплено статтею 43 Конституції України, а саме визначено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

Право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові і безпечні умови праці, на об`єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством, та інші права, встановлені законодавством (ст.2 КЗпП України).

Статтею 2-1 КЗпП України забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання.

Відповідно дост.15 Закону України «Про оплату праці» форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються з урахуванням вимог, передбачених частиною першою цієї статті.

Відповідно до вимог ст.21 Закону України Про оплату праці працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Розмір заробітної плати може бути нижчим за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати у разі невиконання норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилася браком, та з інших, передбачених чинним законодавством причин, які мали місце з вини працівника.

Забороняється будь-яке зниження розмірів оплати праці залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання.

Згідно зі ст.22 Закону України Про оплату праці суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Відповідно до з ч.ч.2, 3 ст 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст.103 КЗпП України про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.

Положеннями ст.110 КЗпП України визначено, при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати.

Відповідно до ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації, або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації, або уповноваженим ним органом чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

З аналізу положень про юридичний відділ, загальний відділ, відділ бухгалтерського обліку та фінансовий відділ ТДВ «СК «КРЕДО» очевидно, що їх завдання, функції та права не є ідентичними та різняться між собою.

Відповідно до статті 65 ГК України (станом на час виникнення спірних правовідносин). Управління підприємством.

1. Управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу.

2. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.

3. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядова рада такого підприємства (у разі її утворення) призначає (обирає) керівника підприємства, який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи наглядовій раді. Керівник підприємства, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту є посадовими особами цього підприємства. Статутом підприємства посадовими особами можуть бути визнані й інші особи. (Частина третя статті 65 в редакції Закону № 1405-VIII від 02.06.2016).

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою, третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В той же час, доводи позивачки стосовно того її оклад має відповідати окладу начальника фінансового відділу, оскільки посада начальника юридичного відділу, відповідно до Класифікатора професій ДК 003:2010, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 28 липня 2010 року № 327 відноситься до категорії посад керівників є необґрунтованими, так як сфера його застосування призначена для застосування центральними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, Федерацією роботодавців України, всіма суб`єктами господарювання під час запису про роботу у трудові книжки працівників, а не при визначенні та нарахуванні заробітної плати, як вважає позивачка.

Порівнюючи кваліфікаційні характеристики начальника юридичного відділу та начальника фінансового відділу, викладені у Випуску 1. Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності Довідника кваліфікаційних характеристик працівників, не вбачається аналогічність посадових обов`язків та рівнозначність посад начальників юридичного та фінансового відділів (п.80 та п.76). Посада начальника фінансового відділу містить значні відмінності в частині кваліфікаційних характеристик та не є рівнозначною по відношенню до посади начальника юридичного відділу.

Саме по собі перебування посади начальника юридичного відділу та посади начальника фінансового відділу за одним кодом КП 1231 не свідчить про їх рівнозначність, адже лише засвідчує факт віднесення їх до категорії начальники (інші керівники). При цьому для детального порівняння рівнозначності посад повинні враховуватися кваліфікаційні характеристики вказаних професій та посад згідно з Довідником кваліфікаційних характеристик працівників.

Доказів того, що керівники юридичного відділу, загального відділу, відділу бухгалтерського обліку та фінансового відділ ТДВ «СК «КРЕДО», та яким встановлені різні посадові оклади, мають однакові умови праці, працюють за однаковим графіком та мають однакове навантаження позивачем, всупереч вимогам ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надано.

Відповідно до досліджених судом штатних розкладів ТДВ «СК «КРЕДО» за період з 01.01.2020 по 01.10.2022, ТДВ «СК «КРЕДО» систематично проводило збільшення розміру посадового окладу співробітників, зокрема начальника юридичного відділу та жодного разу його не зменшувало.

Посилання ОСОБА_1 на необхідність застосування висновків, викладених у постанові від 04.06.2021р. у справі № 816/1889/16, де Верховний Суд погодився з доводами Держпраці, що під час установлення розміру оплати праці бухгалтера та маляра необхідно дотримуватися міжкваліфікаційних співвідношень та касаційну скаргу регіонального управління Держпраці було задоволено, є необґрунтованими, оскільки у зазначеній справі предметом спірних правовідносин було формування окладів, які проводяться на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

Верховним Судом у вищезазначеній справі був зроблений висновок, що оплата праці на рівні мінімальної заробітної плати допустима тільки для простої некваліфікованої праці. Назви таких професій передбачені розділом 9 Класифікатора професій «Найпростіші професії». Кваліфікація це наявність підготовки, професійних знань, навичок та досвіду, які дають можливість особі належним чином проводити певні дії. До професій «бухгалтер» і « маляр » виставляються певні вимоги, які передбачають певні знання в цих сферах, вміння, навики, тощо.

Тому при встановленні розмірів оплати праці бухгалтеру, маляру необхідно дотримуватись міжкваліфікаційних співвідношень, отже розмір оплати праці повинен бути вище за мінімальний.

В той же час, відповідно до ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" з 1 січня 2021 року склав 6000 гривень, з 1 грудня 2021 року склав 6500 гривень.

- відповідно до ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" з 1 січня 2022 року склав 6500 гривень, з 1 жовтня 2022 року склав 6700 гривень.

- відповідно до ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" з 1 січня 2023 року склав 6700 гривень.

Відповідно до штатних розкладів ТДВ «СК «КРЕДО» місячний оклад начальника юридичного відділу ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 року по 01.10.2022 становив 10200 грн, 20000 грн, 23000 грн.

Відповідно до довідки за січень-вересень 2023р. про заробітну плату та інші доходи ОСОБА_9 , отримані в ТДВ «СК «КРЕДО», заробітна плата та допомога по лікарняним листам останньої складає: січень - 24611,00 грн; лютий - 25487,00 грн; березень - 24610,00 грн; квітень - 24830,00 грн; травень - 30358,26 грн; червень - 28898,56 грн; липень - 27513,00 грн; серпень - 30260,00 грн; вересень - 102679,87 грн, разом: 319247,69 грн. Стягнуто податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 57464,59 грн та військовий збір на загальну суму 4788,73 грн.

Тобто фактичні обставини у наведеній, як приклад, справі відрізняються від тих, що установлені Верховним Судом у справі № 816/1889/16, відрізняються від тих, що установлені судами у розглядуваній даної справі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов вірного висновку про те, що позивач, з урахуванням зазначених положень чинного законодавства, займаючи посаду начальника юридичного відділу ТДВ «СК «КРЕДО», не довела свого права на отримання окладу, прирівняного доначальника фінансового відділу ТДВ «СК «КРЕДО».

У цьому контексті суд також зауважує, що встановлений позивачці розмір місячного окладу за посадою начальника юридичного відділу не є нижчим від встановленого державою мінімального розміру, а ОСОБА_1 вільно погоджувалась на такі умови праці при укладенні трудового договору.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Усі інші пояснення учасників справи, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених у цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Виходячи із вищевикладеного, суд, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, відповідно до статті 89 ЦПК України, дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, враховуючи, що суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову, то з відповідача не підлягає стягненню на користь позивача понесені останньою судові витрати.

Суд враховує, що вимога про відшкодування моральної шкоди є похідною від вимог про визнання порушення трудового законодавства, стягнення недорахованої заробітної плати, пені, трьох відсотків річних, інфляційних втрат та моральної шкоди, у задоволенні яких відмовлено, тому вона задоволенню також не підлягає.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постанові від 17 січня 2024 року у справі 708/447/23.

Керуючись до ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 89, 259, 263-265, 273, 352-355 ЦПК України, суд,

ухвалив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Національний Банк України,Південно-східне міжрегіональне управління державної служби з питань праці,про визнання порушення трудового законодавства, стягнення недорахованої заробітної плати, пені, трьох відсотків річних, інфляційних втрат та моральної шкоди - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. В разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається, за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://court.gov.ua/fair.

Повне судове рішення складено 03 квітня 2026 року.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , рнкопп НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» адреса: м. Запоріжжя, проспект Моторобудівників, 34, ЄРДРПОУ 13622789

Треті особи:

Національний банк України, ЄДРПОУ 00032106, адреса: м.Київ, вул.Інститутська, 9.

Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, ЄДРПОУ 44729283, адреса: м.Дніпро, вул.Армстронга Ніла,1-Д.

Суддя: О.М.Погрібна