Рішення № 135370480, 01.04.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2026 року Київ справа № 320/24814/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування вимоги, визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії,

у с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного Управління ДПС у м. Києві від 11.05.2019 № Ф-269129-17-У;

- визнати протиправною відмову Головного управління ДПС у м. Києві у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 18.08.2020 щодо списання сум недоїмки, штрафної санкції і пені відповідно до приписів Закону № 592 за період з 01.01.2017 до 18.08.2020;

- зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.08.2020 щодо списання сум недоїмки, штрафної санкції і пені відповідно до приписів Закону № 592 за період з 01.01.2017 до 18.08.2020, з урахуванням висновків суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в період з 01.01.2017 по 18.08.2020 позивач знаходився на обліку в контролюючому органі на загальній системі оподаткування. Доходів від незалежної професійної діяльності не отримував в цей період, взагалі. Cтаном на 15.травня 2023 року позивачу так і не було повідомлено про результати розгляду його заяви (він вважав, що йому списали борг з ЄСВ), також, жодним чином не надсилалось а ні акт, а ні рішення про розгляд заяви про списання недоїмки з ЄСВ. Але, 15 травня 2023 року позивач завдяки заблокованим банківським рахункам довідався про арешт та, відповідно, про відкриття ДВС Виконавчого провадження № 71801522 за Вимогою Ф-269129-17-У від 11.05.2019р, на загальну суму 21 030,90 гривень (відповідно до Постанови про відкриття ВП), хоча у Вимозі помилково вказано взагалі дві інші суми 30 332,50 гривень та 19 991,84 гривень. Відповідно, тільки 15.05.2023 позивачем було ознайомлено та отримано Вимогу про сплату недоїмки з ЄСВ № Ф-269129-17-У від 11.05.2019 з системи АСВП. Позивач ніколи не отримував жодних Вимог раніше, а контролюючий орган жодним чином не надсилав таку Вимогу.

Позивач вважає, що йому було неправомірно відмовлено в списанні недоїмки з ЄСВ відповідно до пункту 9-15 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464. Що, відповідачем, прийнято неправомірне рішення про відмову у списанні суми заборгованості (недоїмки), штрафних санкцій і пені нарахованих позивачу, хоча позивач у спірний період знаходився на загальній системі оподаткування в контролюючому органі, в цей же період такий платник податків не отримував доходів, подав державному реєстратору заяву про списання суми заборгованості (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску, а також подав до податкового органу - звітність за зазначений вище період. З огляду на наведене, позивач просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою суду від 12.07.2024 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, зазначено недоліки позовної заяви та спосіб їх усунення, визначено строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.08.2024 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог заперечив та вказав, що Законом № 2464 встановлений безальтернативний обов`язок фізичної особи - підприємця регулярно сплачувати єдиний внесок з дати державної реєстрації підприємницької діяльності до дати державної реєстрації припинення підприємницької діяльності, при цьому, у разі неотримання доходів, за будь-яких умов, з 2017 року єдиний внесок має бути сплачений не менше розміру мінімального страхового внеску на місяць. Звільнені від обов`язкової сплати єдиного внеску тільки фізичні особи-підприємці, які отримують пенсію або соціальну допомогу. Враховуючи наявну недоїмку з єдиного соціального внеску у сумі 21 030,90 гривень станом на 30.04.2019, засобами інформаційно-комунікаційної системи ГУ ДПС у м. Києві в автоматичному режимі сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-269129- 17-У від 11.05.2019. Саме у зв`язку з наявністю у позивача зазначеної суми заборгованості була сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-269129- 17-У від 11.05.2019.

Розглянувши позовну заяву, відзив на позов, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд встановив таке.

Головне управління ДПС у м. Києві з посиланням на інформаційні системи ДПС України зазначає, що ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) з 27.06.2013 перебуває на податковому обліку за основним місцем обліку в ДПС у Голосіївському районі Головного управління ДПС у м. Києві як фізична особа, яка займається незалежною підприємницькою діяльністю, з 01.01.2017 по 18.08.2020 позивач знаходився на обліку в контролюючому органі на загальній системі оподаткування

Матеріалами справи підтверджується, що позивач у спірний період перебував на загальній системі оподаткування (вказана обставина не заперечується відповідачем).

Через наявність недоїмки у розмірі 2 030,90 гривень станом на 30.04.2019 Головним управлінням ДПС у м. Києві засобами інформаційно-комунікаційної системи ГУ ДПС у м. Києві в автоматичному режимі сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-269129-17-У від 11.05.2019 на суму 210 030,90 грн.

Вказана вимога включає нарахування (код класифікації доходів бюджету " 71040000" - для фізичних осіб-підприємців, в т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування, та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність).

Згідно з даними ІКС ГУ ДПС у м. Києві Кисличенком Сергієм Олександровичем визначено наступну податкову адресу, а саме: АДРЕСА_1 . У зв`язку з цим контролюючим органом здійснено надсилання вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-269129-17-У від 11.05.2019 на наявну адресу.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-275477-17-У від 16.05.2019 на суму 21 030,90 гривень повернута з поштового відділення 21.06.2019 та вважається врученою.

Через нездійснення позивачем дій щодо погашення боргу (недоїмки) у повному обсязі протягом 10 робочих днів, або адміністративного оскарження у даний строк, вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-269129-17-У від 11.05.2019 визнана узгодженою. У результаті чого, податковим органом направлено заяву до Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про відкриття виконавчого провадження згідно вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-269129-17-У від 11.05.2019 на суму 21 030,90 грн задля забезпечення виконання вимоги та стягнення заборгованості.

18.08.2020 позивач звернувся до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДПС у м. Києві з заявою про списання недоїмки з ЄСВ в період з 01.01.2017 по 18.08.2020, на яку відповіді не отримав.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до поданих податкових декларацій про майновий стан і доходи та звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за період 2017-2019, встановлено, що жодного доходу (прибутку) від зайняття підприємницької діяльності позивач не отримував. Не погоджуючись із зазначеною вимогою про сплату (недоїмки) та відмовою Головного управління ДПС у м. Києві у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 18.08.2020 щодо списання сум недоїмки, штрафної санкції і пені відповідно до приписів Закону № 592 за період з 01.01.2017 до 18.08.2020 позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Щодо вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного Управління ДПС у м. Києві від 11.05.2019 № Ф-269129-17-У, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства та нормами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом приписів пункту 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з підпунктом 19-1.1.2 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контроль своєчасності подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати податків, зборів, платежів входить до функцій контролюючих органів.

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464 з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб-підприємців, в тому числі й тих, які перебувають як на загальні системі оподаткування, так і на спрощеній.

З 01 січня 2017 року набули чинності зміни, внесені до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774-VIІІ, згідно з якими приписами п.2 ч.1 ст.7 Закону № 2464-VI встановлено, що з 2017 року у разі якщо платником єдиного внеску фізичною особою-підприємцем (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування єдиного внеску, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. Сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Так, пунктом другим частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції Закону від 06.12.2016 № 1774-VIІІ) передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Статтею 9 Закону № 2464-VI встановлено порядок обчислення і сплати єдиного внеску.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 9 Закону № 2464-VI єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Абзацом 1 частини п`ятої статті 9 Закону № 2464-VI передбачено, що сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).

Крім того, з січня 2018 року набули чинності зміни до Закону № 2464-VI, внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії" від 03.10.2018 № 2148-VIІІ, в частині термінів сплати ЄСВ, зокрема, фізичними особами-підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність.

Так, відповідно до абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI (в редакції Закону від 03.10.2018 № 2148-VIІІ) з січня 2018 року платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

З огляду на наведене, починаючи з 01.01.2018 фіскальним органом розроблено алгоритм автоматичного розрахунку нарахувань сум єдиного внеску.

Згідно з п. 10 ст. 9 Закону № 2464-VI днем сплати єдиного внеску вважається: 1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки податкового органу - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок податкового органу; 2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі; 3) у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті - день надходження коштів на відповідні рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Частиною другою статті 25 Закону № 2464-VI передбачено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Відповідно до абз. 1 ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Абзацом 3 частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI визначено, що вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Згідно з абз. 4-6 ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.

Абзацом 7 частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI визначено, що орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.

Згідно з абз. 8 ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VI порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Абзацами 9-10 частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI передбачено, що у разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку. У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

Відповідно до п. 1 розділу 1 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04 травня 2018 року № 469) (далі - Інструкція № 449) ця Інструкція визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Закон), нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів.

Згідно з п. 3 розділу 7 Інструкції № 449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення. У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):

- платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);

- платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Під частковим зменшенням суми недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованості зі сплати фінансових санкцій) для цілей цього пункту вважається зменшення загальної суми боргу (недоїмки) з єдиного внеску, яка включає нараховані та несплачені суми єдиного внеску (фінансових санкцій) за останній календарний місяць, в якому відбулось таке зменшення.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.

Сума боргу у вимозі проставляється в гривнях з двома десятковими знаками після коми.

Згідно з пунктом 7 Розділу VI Інструкції № 449 якщо протягом наступного базового звітного періоду сума боргу (недоїмки) платника зросла, після проходження відповідних процедур узгодження та оскарження вимога про сплату боргу (недоїмки) подається до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства тільки на суму зростання боргу (недоїмки).

Під сумою зростання боргу (недоїмки) для цілей цього пункту необхідно розуміти:

позитивне значення різниці між сумою боргу платника за даними ІТС станом на кінець календарного місяця та сумою боргу, зазначеною у пред`явленій до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимозі, зменшене на суму сплат(и) після такого пред`явлення, якщо сума сплат(и) не більша за суму боргу, зазначену у пред`явленій до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимозі;

позитивне значення різниці між сумою боргу платника за даними ІТС станом на кінець календарного місяця та сумою сплат(и) після пред`явлення до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимоги, зменшене на суму боргу, зазначену в такій вимозі, якщо сума сплат(и) менша за суму боргу, зазначену у пред`явленій до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимозі.

Якщо протягом наступних базових звітних періодів платник повністю погасив суму боргу (недоїмки), зазначену у вимозі про сплату боргу (недоїмки), що подана до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства, податковий орган подає до відповідного органу повідомлення про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 9 до цієї Інструкції.

Якщо протягом наступних базових звітних періодів платник повністю погасив суму боргу (недоїмки), зазначену у вимозі про сплату боргу (недоїмки), що подана до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства, податковий орган подає до відповідного органу повідомлення про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 9 до цієї Інструкції.

Як було зазначено вище, відповідно до внесених Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06.12.2016 № 1774-VIІІ змін до п.2 ч.1 ст.7 Закону № 2464-VI, які набули чинності з 01 січня 2017 року, з 2017 року навіть у разі якщо платником єдиного внеску фізичною особою-підприємцем (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування єдиного внеску, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом; сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до частини дванадцятої статті 9 Закону № 2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Вищенаведеними нормами Закону № 2464-VI встановлений безальтернативний обов`язок фізичної особи-підприємця регулярно сплачувати єдиний внесок з дати державної реєстрації підприємницької діяльності до дати державної реєстрації припинення підприємницької діяльності, при цьому, в разі неотримання доходу, за будь-яких умов, з 2017 року єдиний внесок має бути сплачений не менше розміру мінімального страхового внеску на місяць. Звільнені від обов`язкової сплати єдиного внеску тільки фізичні особи-підприємці, які отримують пенсію або соціальну допомогу.

Водночас ОСОБА_1 не надано доказів наявності права на звільнення від сплати єдиного внеску.

Верховний Суд у постанові від 04.12.2019 у справі № 440/2149/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 86203700) зазначив, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

У зазначеній справі № 440/2149/19 Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Як зазначалося вище, згідно з ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Згідно з пунктом 3 Розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

В той же час пунктом 3 розділу VI Інструкції № 449 не визначено повноваження контролюючого органу щодо зменшення суми недоїмки, яка зазначається у вимозі про її сплату, (яка не містить у третій частині літеру "У" та направляється платнику для узгодження), зокрема на суму попередньо узгоджених сум боргу (недоїмки), або сум, які увійшли до попередніх вимог про сплату боргу (недоїмки).

Таким чином, вказані положення чинного законодавства передбачають, що у вимозі про сплату боргу (недоїмки) податковий орган зазначає суму усієї заборгованості існуючої на дату виставлення такої вимоги.

Аналогічні висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 17 серпня 2021 року у справі № 540/1151/20. Так, у названій справі Верховний Суд сформулював правовий висновок, за яким формування заборгованості з єдиного внеску здійснюється на певну дату з урахуванням усієї заборгованості існуючої на цю дату, шляхом прийняття вимоги про сплату боргу (недоїмки). Верховний Суд зазначив, що недосконалістю регулювання цього питання є дійсність попередньо прийнятих вимог та можливість пред`явлення до виконання. Водночас, Верховний Суд дійшов висновку, що у випадку прийняття нової вимоги, саме вона підлягає виконанню, оскільки визначає всю суму консолідованої заборгованості.

У свою чергу за правилами пункту 7 Розділу VI Інструкції № 449, якщо протягом наступного базового звітного періоду сума боргу (недоїмки) платника зросла, то після проходження відповідної процедури узгодження та оскарження вимога про сплату боргу (недоїмки) подається до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства тільки на суму зростання боргу (недоїмки).

Якщо протягом наступних базових звітних періодів платник повністю погасив суму боргу (недоїмки), зазначену у вимозі про сплату боргу (недоїмки), що подана до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства, то орган доходів і зборів подає до відповідного органу повідомлення про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 9 до цієї Інструкції.

Таким чином, названий пункт регулює порядок подання вимоги про сплату боргу (недоїмки) до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства.

Однак питання щодо направлення вимог про сплату боргу (недоїмки) до органу Державної виконавчої служби або до органу Казначейства до виконання не є спірним у цій справі.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана вимога сформована відповідачем правомірно, із дотриманням вимог законодавства, а тому правові підстави для визнання її протиправною та скасування відсутні.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною відмову Головного управління ДПС у м. Києві у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 18.08.2020 щодо списання сум недоїмки, штрафної санкції і пені відповідно до приписів Закону № 592 за період з 01.01.2017 до 18.08.2020 та зобов`язання повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.08.2020 щодо списання сум недоїмки, штрафної санкції і пені відповідно до приписів Закону № 592 за період з 01.01.2017 до 18.08.2020, з урахуванням висновків суду, суд зазначає таке.

Як встановив суд, 18.08.2020 позивач звернувся до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДПС у м. Києві з заявою про списання недоїмки з ЄСВ в період з 01.01.2017 по 18.08.2020. Вказана заява отримана відповідачем - 18.08.2020. У заяві позивач просив керуючись змінами, внесеними Законом України від 13.05.2020 № 592 "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників" (далі - Закон № 592), а саме пункту 9-15 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", списати несплачені станом на день набрання чинності Законом № 592 суми недоїмки, а також штрафні санкції та пені, нараховані на ці суми недоїмки в період з 01.01.2017 до дня набрання чинності Законом № 592. За вказаний період підприємницька діяльність не велася та не отримано дохід (прибуток) від діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону про свідчить подана звітність за період з 2017 по 2020 роки.

Відповіді на заяву про списання недоїмки з ЄСВ в період з 01.01.2017 по 18.08.2020 не отримав.

Відповідачем не зазначено у відзиві та не надано суду рішення за результатами розгляду заяви позивача про списання недоїмки з ЄСВ в період з 01.01.2017 по 18.08.2020.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників" від 13.05.2020 № 592-ІХ розділ VІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 2464-VІ доповнено пунктом 9-15. Зазначені доповнення набрали чинності з 03 червня 2020 року.

Відповідно до пункту 9-15 розділу VІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" ЗУ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників" з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників", а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників":

а) платниками, зазначеними у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до 3 червня 2020 року. Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше;

б) платниками, зазначеними у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, - до податкового органу за основним місцем обліку заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до 3 червня 2020 року. Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше.

Після отримання у встановленому законом порядку відповідних відомостей від державного реєстратора або заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та за умови подання платником єдиного внеску зазначеної звітності (якщо відповідна звітність не була подана раніше) податковий орган протягом 15 робочих днів проводить камеральну перевірку, за результатами якої приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені або вмотивоване рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.

Податковим органом може бути прийнято рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені, за умови якщо за результатами перевірки буде встановлено, що: 1) платник податків отримав дохід (прибуток) протягом періоду з 1 січня 2017 року до 3 червня 2020 року; 2) суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були в повному обсязі самостійно сплачені платником або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом.

У разі якщо суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були частково самостійно сплачені платником та/або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом, податковий орган приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені у частині, що залишилася несплаченою.

Штрафні санкції до платника єдиного внеску, передбачені пунктом 7 частини одинадцятої статті 25 цього Закону, за наведених умов не застосовуються.

Вимога про сплату суми недоїмки, штрафних санкцій і пені вважається відкликаною у день прийняття податковим органом рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.

Нараховані та сплачені або стягнуті за зазначений період суми недоїмки, штрафних санкцій і пені відповідно до цього Закону не підлягають поверненню.

Законом України від 14 липня 2020 року № 786-IX "Про внесення змін до ПК України щодо функціонування електронного кабінету та спрощення роботи фізичних осіб - підприємців" внесені зміни до пункту 9-15, а саме: слова "день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників" у всіх відмінках замінити цифрами і словами "3 червня 2020 року".

Отже, спеціальними законодавчими нормам встановлено порядок розгляду контролюючим органом заяв, поданих в порядку п. 9-15 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VІ.

При цьому суд зазначає, що п.9-15 встановлено вичерпний перелік підстав для відмови у списанні суми недоїмки, зокрема, якщо:

- платник податків отримав дохід (прибуток) від здійснення підприємницької та/або незалежної професійної діяльності протягом періоду з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року;

- якщо суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були в повному обсязі самостійно сплачені платником (особою) або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач у спірний період перебував на загальній системі оподаткування (вказана обставина не заперечується відповідачем).

Суд звертає увагу на те, що відповідно до поданих податкових декларацій про майновий стан і доходи та звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за період 2017-2019, встановлено, що жодного доходу (прибутку) від зайняття підприємницької діяльності позивач не отримував.

Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами як отримання позивачем будь-якого доходу (прибутку) від зайняття підприємницької діяльності за спірний період, так і перебування його на спрощеній системі оподаткування.

Як повідомив позивач, подана ним звітність була прийнята відповідальною особою контролюючого органу, будь-яких зауважень про помилки у деклараціях позивачу не надавалось.

Разом з тим в матеріалах справи відсутні докази проведення відповідачем камеральної перевірки. Зазначені відомості залишені відповідачем поза увагою.

Відповідачем не надано доказів в обґрунтування наявності підстав для не розгляду заяви позивача про списання недоїмки, штрафів та пені, нарахованих позивачу по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та проведення відповідної камеральної перевірки.

При цьому суд зазначає, що під бездіяльністю розуміється пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи чи інтереси фізичних або юридичних осіб, в тому числі не прийняття рішення у випадках, коли таке рішення повинно бути прийнято відповідно до вимог закону. Сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити.

Суд встановив, що відповідач за результатами розгляду заяви позивача не прийняв рішення, передбаченого абзацом четвертим пункту 9-15розділу VІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VІ, та відповідно допустив протиправну бездіяльність.

В той же час суд звертає увагу на те, що позивач у позовних вимогах просить визнати протиправною відмову у задоволенні заяви від 18.08.2020, однак ні позивачем ні відповідачем не надано суду рішення про відмову у задоволенні заяви від 18.08.2020.

Крім того, зобов`язання відповідача здійснити списання заборгованості з єдиного соціального, буде свідчити про зобов`язання державного органу вчинити дії без дотримання встановленої законом процедури, зокрема проведення перевірки перед списанням суми недоїмки. При цьому, суд не є уповноваженим органом, який може здійснити перевірку наявності чи відсутності у позивача заборгованості зі сплати податків та зборів.

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Системний аналіз положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) кореспондує з приписами статті 6 Конституції України, якою закріплений принцип розподілу державної влади, дає можливість дійти висновку, що суд не може перебирати на себе функцій суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта.

Зі змісту рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R/80/2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями треба розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд зазначає, що з приписів норм діючого права є неприпустимим підміна судом суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за відповідними критеріями.

На цій підставі, суд перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Покладення на відповідача обов`язку здійснити списання заборгованості з єдиного соціального внеску є по суті втручанням у дискреційні повноваження контролюючого органу, оскільки саме на цей орган покладено обов`язок проведення перевірки, за результатом якої приймається рішення про списання суми недоїмки.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, враховуючи вимоги статті 9 КАС України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у м. Києві щодо не розгляду по суті заяви позивача ОСОБА_1 від 18.08.2020 щодо списання сум недоїмки, штрафної санкції і пені відповідно до приписів Закону № 592 за період з 01.01.2017 до 18.08.2020 та зобов`язання Головного управління ДПС у м. Києві розглянути по суті заяви позивача, із прийняттям відповідного рішення із урахуванням вимог пункту 9-15 Розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та висновків суду у цій справі.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

За наведеного вище, суд вважає, що заявлені позовні вимоги є частково обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частин першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в розмірі 1 288,32 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України щодо не розгляду заяви ОСОБА_2 від 18.08.2020 щодо списання сум недоїмки, штрафної санкції і пені відповідно до приписів Закону № 592 за період з 01.01.2017 до 18.08.2020.

Зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України розглянути заяву ОСОБА_2 від 18.08.2020 щодо списання сум недоїмки, штрафної санкції і пені відповідно до приписів Закону № 592 за період з 01.01.2017 до 18.08.2020, із прийняттям відповідного рішення із урахуванням вимог пункту 9-15 Розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та висновків суду у цій справі.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (місцезнаходження: м. Київ, вул. Шолуденка, буд. № 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 288,32 грн (одна тисяча двісті вісімдесят вісім гривень тридцять дві копійки).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Басай О.В.