Ухвала суду № 135370479, 02.04.2026, Черкаський окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

02 квітня 2026 року Справа № 826/19771/16 м. ЧеркасиЧеркаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Янківської В.П.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Міністерства юстиції України, в якому просив суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарних стягнень, які оформлені протоколом засідання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 26 березня 2015 року № 28/03/15, наказом Міністерства юстиції України про накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення від 27 квітня 2015 року № 132/7, протоколом № 45/04/16 засідання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 21 квітня 2016 року, наказом Міністерства юстиції України про накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення від 24 травня 2016 року № 348/7;

- зобов`язати Міністерство юстиції України виключити з Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України всі записи про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарних стягнень на підставі протоколів рішення дисциплінарної комісії про накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення від 26 березня 2015 року № 28/03/15, від 21 квітня 2016 року № 45/04/16, наказу Міністерства юстиції України про накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення від 27 квітня 2015 року № 132/7, наказу Міністерства юстиції України про накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення від 24 травня 2016 року № 348/7.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2018 року, позовні вимоги задоволено.

Постановою Верховного Суду від 06.03.2020 касаційну скаргу Міністерства юстиції України задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2018 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києві від 19.03.2020 прийнято справу до провадження. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

В подальшому, ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду Янківської В.П. від 29.01.2025 прийнято справу до свого провадження. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

13.02.2025 представником відповідача подано до суду першої інстанції заяву, в якій він просив залишити адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України у справі № 826/19771/16 без розгляду. На обґрунтування заяви відповідач зазначив, що позивач пропустив строк звернення до суду, оскільки про проведення перевірки та її наслідки та результати засідання Дисциплінарної комісії йому було відомо з направлених на його адресу листів-повідомлень. Крім того, Департаментом з питань судової роботи та банкрутства Міністерства юстиції України було внесено запис до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України про накладення на позивача дисциплінарного стягнення, який є публічним.

27.02.2025 позивач надіслав до суду заяву, в якій просить визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом та поновити їх. В обґрунтування своєї заяви зазначав, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про направлення, отримання або вручення позивачу до 15.12.2016 копії оскаржуваних наказів Міністерством юстиції України після прийняття таких наказів, як і відсутні докази, які б свідчили про направлення, отримання або вручення позивачеві копії протоколів №28/03/15 від 26.03.2015 та № 45/04/16 від 21.04.2016. В свою чергу, матеріали справи містять докази, які свідчать про самостійні спроби позивача отримати накази № 132/7 від 27.04.2015 та № 348/7 від 24.05.2016 року, а також протоколи №28/03/15 від 26.03.2015 та № 45/04/16 від 21.04.2016. Так, за результатом розгляду заяви позивача від 08.06.2017 № 862/2, листом від 12.06.2017 №22270/ПІ-М-1692/9 Міністерство юстиції України надало позивачу запитані накази № 132/7 від 27.04.2015 та № 348/7 від 24.05.2016 року, а також протоколи №28/03/15 від 26.03.2015 та № 45/04/16 від 21.04.2016. З даним адміністративним позовом позивач звернувся до суду 15.12.2016 року.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 року адміністративний позов залишено без розгляду.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 року про залишення позовної заяви без розгляду скасовано, а справу та направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. В своїй постанові Шостий апеляційний адміністративний суд зазначив, що Черкаський окружний адміністративний суд ухвалою від 04 березня 2025 року не надав оцінку клопотанню позивача про поновлення строку звернення до суду та не ухвали з цього приводу рішення щодо поважності(відсутності поважних причин) пропуску строку звернення до суду з даним позовом, фактично розглянувши клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвалою суду від 09.06.2025 постановлено продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Вирішуючи питання розгляду справи по суті, суд висновує, що наявні підстави залишити без розгляду позовну заяву, з огляду на таке.

На час звернення позивача до адміністративного суду діяли норми Кодексу адміністративного судочинства України в редакції до 15.12.2017.

Відповідно ч. 1 та 2 статті 99 КАС України (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду), адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтею 100 КАС України (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду) визначено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду), суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними

Ч.1 ст.122 КАС України (в редакції на час розгляду заяви) визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

На підставі абз.1 ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексу адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

З матеріалів справи судом встановлено, що 01 березня 2013 року позивачу видано свідоцтво № 142 про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) без обмеження строку дії.

До відділу контролю за діяльністю арбітражних керуючих та супроводу процедур банкрутства Департаменту з питань банкрутства надійшла службова записка завідувача сектору навчання арбітражних керуючих Департаменту з питань банкрутства Городецької В. В. щодо арбітражних керуючих (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), які не пройшли підвищення кваліфікації у 2014 році.

На підставі вказаної службової записки 13 березня 2015 року заступником директора Департаменту - начальником відділу контролю за діяльністю арбітражних керуючих та супроводу процедур банкрутство внесено Дисциплінарній комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) подання № 391 про накладення дисциплінарного стягнення на арбітражних керуючих, які не пройшли підвищення кваліфікації у 2014 році. До переліку арбітражних керуючих включено, в тому числі, позивача .

На засіданні Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) 26 березня 2015 року прийнято рішення (протокол № 28/03/15) про накладення дисциплінарного стягнення на арбітражних керуючих, які не пройшли протягом 2014 року підвищення кваліфікації, застосувавши дисциплінарне стягнення у вигляді попередження та рекомендовано арбітражним керуючим, які отримали ліцензії на провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) без зазначення строку їх дії і в установленому законодавством порядку замінили їх на свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), проте не пройшли протягом 2014 року підвищення кваліфікації, пройти підвищення кваліфікації протягом ІІ кварталу 2015 року (крім арбітражних керуючих, офіси яких знаходяться на території Луганської та Донецької областей, Автономної Республіки Крим та м. Севастополя).

Заступником голови Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) 26 березня 2015 року внесено Міністерству юстиції України подання № 288 про застосування до арбітражних керуючих дисциплінарного стягнення у вигляді попередження.

Наказом Міністерства юстиції України від 27 квітня 2015 року № 132/7 накладено на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді попередження.

У зв`язку з тим, що арбітражним керуючим Мартиновським О.В. не пройдено підвищення кваліфікації, 03 березня 2015 року директором Департаменту з питань судової роботи та банкрутства внесено Дисциплінарній комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) подання № 631 про накладення дисциплінарного стягнення на арбітражних керуючих, які не пройшли підвищення кваліфікації протягом ІІ кварталу 2015 року. До переліку арбітражних керуючих включено, в тому числі, позивача.

На підставі вказаного подання на засіданні Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) 21 квітня 2016 року прийнято рішення (протокол № 45/04/16) про накладення дисциплінарного стягнення на арбітражних керуючих, зокрема на позивача.

Головою Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) 21 квітня 2016 року внесено Міністерству юстиції України подання № 481 про застосування до арбітражних керуючих дисциплінарного стягнення у вигляді попередження.

Наказом Міністерства юстиції України від 24 травня 2016 року № 348/7 накладено на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді попередження.

Судом встановлено, що Міністерство юстиції України листом «Щодо участі у засіданні Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів)», яке відбулось 26.03.2015, листом «Щодо участі у засіданні Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів)», яке відбулось 21.04.2016 та листом щодо інформування про проведення засідання Дисциплінарної комісії, яке відбулось 21.04.2016, повідомляло позивача про прийняття оскаржуваних рішень.

Крім того, Департаментом з питань судової роботи та банкрутства Міністерства юстиції України внесено запис до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України про накладення на позивача дисциплінарного стягнення, який є публічним.

Суд зазначає, що позивач не заперечує факту того, що йому було відомо про результати засідання Дисциплінарної комісії, а лише вказує, що не отримав рішення за результатами засідання Дисциплінарної комісії.

З огляду на наведені вище висновки, суд дійшов висновку, що отримання позивачем оскаржуваних рішень не може змінювати момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, з якого він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата прямо не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.

Отже, вказані позивачем підстави для поновлення строку звернення до суду визнаються неповажними, а тому заява про поновлення строку звернення до суду задоволенню не підлягає.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 123 КАС України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 240 КАС України про залишення позову без розгляду суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про залишення позову без розгляду може бути оскаржена.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що заява позивача про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом та їх поновлення задоволенню не підлягає, а клопотання про залишення позовної заяви без розгляду підлягає задоволенню, у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду, встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 122, 123, 240-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду, вказані у заяві позивача.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення залишити без розгляду.

Копію ухвали направити позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

СуддяВалентина ЯНКІВСЬКА