Рішення № 135370185, 02.04.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 640/2340/20

РІШЕННЯ

іменем України

02 квітня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора стягнення коштів невиплачених при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся з позовом до Офісу Генерального прокурора, в якому просить суд стягнути на його користь вихідну допомогу в сумі 34754,16 грн., надбавку за класний чин у сумі 2400,00 грн., та середній заробіток за весь час затримки при звільненні по день ухвалення судового рішення.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказує на те, що Генеральним прокурором України наказом від 29.10.2019 № 1296ц про моє звільнення вказано Департаменту планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Генеральної прокуратури України провести остаточний розрахунок та виплатити усі належні ОСОБА_1 виплати при звільненні. Згідно довідки відповідача № 18-821рп від 04.11.2019 у зв`язку із моїм звільненням нараховано до виплати 106 860, 57 грн., складовими якої є заробітна плата за жовтень 2019 року та компенсація за 66 днів невикористаної відпустки.

Водночас, відповідачем на момент звільнення - 30.10.2019 в порушення вимог ст.ст.43,113 Конституції України, п.3 ст.32, ст.44 КЗпП України, п.2 постанови КМ України від 31.05.2012 №505 та додатку 8 до вказаної постанови не здійснено повний розрахунок (виплату всіх належних мені сум) за час існування трудових відносин, що загалом становить 37 154 грн. 16 коп., а саме: вихідної допомоги у сумі 34754,16 грн., надбавку за класний чин, що не нараховувалась, починаючи з 25.09.2019 по день звільнення (30.10.2019) у розмірі 2400,00 грн. Вказане зумовило зобов`язання відповідача виплатити позивачу додатково середній заробіток за весь час затримки при звільненні по день фактичного розрахунку відповідно до ст.117 КЗпП України.

Відповідачем на адресу суду надісланий відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволені позовних вимог, оскільки згідно положень Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року №1697-VII, в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин не передбачено можливості виплати прокурору вихідної допомоги при звільненні із займаної посади відповідно до п.9 ч.1 ст.51 вказаного Закону.

Крім того, представник відповідача вказує на те, що 25 вересня 2019 року набув чинності Закон № 113-ІХ, згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» якого втратили чинність, зокрема, частина перша статті 49 Закону України «Про прокуратуру» та постанова Верховної Ради України від 06 листопада 1991 року «Про затвердження Положення про класні чини працівників органів прокуратури України», тобто, положення законодавства, на підставі яких встановлювалися класні чини працівників органів прокуратури України та передбачалася відповідна надбавка як складова частина заробітної плати».

З набранням чинності Законом № 113-ІХ, у прокурорів відсутнє право на отримання надбавки за класний чин як складової заробітної плати, а тому вважає, що у позивача із 25 вересня 2019 року відсутнє право на нарахування та виплату надбавки за класний чин.

Таким чином, враховуючи відсутність правових підстав для стягнення на користь позивача вихідної допомоги при звільнені та надбавки за класний чин, відповідач вважає, що відсутні підстави для стягнення середнього заробітку згідно положень ст.117 КЗпП України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Суд встановив, що Позивач, ОСОБА_1 , працював в органах прокуратури з 2005 року. У грудні 2018 року його призначено на посаду прокурора першого відділу організації процесуального керівництва управління організації процесуального досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, яке здійснюється слідчими регіональних прокуратур та територіальних органів досудового розслідування, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України.

Верховною Радою України 19.09.2019 року прийнято Закон України №113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон № 113-ІХ), яким передбачено створення у системі органів прокуратури Офісу Генерального прокурора. Наведений закон набув чинності 25.09.2019.

Наказом Генерального прокурора від 29.10.2019 № 1283ц позивача звільнено з вказаної посади з 30.10.2019 із посиланням на п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» (у зв`язку з ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури), п.п. 1 п. 19 р. II Закону № 113-ІХ, у зв`язку з неподанням прокурором Генеральної прокуратури України у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію. З вказаним наказом позивач ознайомлений 31 жовтня 2019 року.

Генеральним прокурором України наказом від 29.10.2019 № 1296ц про звільнення позивача вказано Департаменту планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Генеральної прокуратури України провести остаточний розрахунок та виплатити усі належні ОСОБА_1 виплати при звільненні.

У зв`язку із звільненням ОСОБА_1 , йому нараховано до виплати 106 860, 57 грн., складовими якої є заробітна плата за жовтень 2019 року та компенсація за 66 днів невикористаної відпустки.

При цьому, на думку позивача, відповідачем на момент звільнення - 30.10.2019 не здійснено повний розрахунок (виплату всіх належних йому сум) за час існування трудових відносин, що загалом становить 37 154 грн. 16 коп., а саме: вихідної допомоги у сумі 34754,16 грн., надбавки за класний чин, що не нараховувалась, починаючи з 25.09.2019 по день звільнення (30.10.2019) у розмірі 2400,00 грн., а також згідно ст.117 КЗпП України, середнього заробітку за весь час затримки виплат при звільнені по день фактичного розрахунку.

Не погоджуючись з рішенням відповідача щодо невиплати вказаних вище коштів при звільнені позивач звернувся до суду з позовною заявою для захисту своїх прав та інтересів.

Згідно зі статтею 123 Конституції України організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України регулює Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII. який містить спеціальні норми організації та порядку діяльності органів прокуратури України, особливості розгляду трудових спорів (зокрема, питання проходження служби в органах прокуратури, звільнення з неї, права і обов`язки прокурорів, їх соціальні гарантії та ін.).

Порядок розгляду трудових спорів деяких категорій працівників визначено статтею 222 Кодексу законів про працю України, в якій зазначено, що особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько- слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.

Особливості розгляду трудових спорів зокрема, питання проходження служби в органах прокуратури, звільнення з неї, права і обов`язки прокурорів, їх соціальні гарантії регулюються Законом №1697-VII. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (Закон №113-IX), яким запроваджено реформування системи органів прокуратури.

Згідно з пунктом 6 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» (надалі -Закон №1697-VII).

Законом №113- IX доповнено статтю 40 Кодексу законів про працю України та уточнено, що особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про пралю України встановлюються законом, що регулює їхній статус.

Частиною п`ятою статті 40 Кодексу законів про працю України визначено, що особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.

Зокрема це Закон України «Про прокуратуру» № 1697- VII та Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (Закон №113-IX).

Відповідно до частини третьої статті 16 Закону України №1697-VІІ прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Частиною п`ятою цієї статті визначено, що на звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження.

Системним аналізом положень Закону №1697- VII суд встановив, що цей Закон не передбачає виплати вихідної допомоги у разі звільнення з підстави, визначеної пунктом 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII.

Статтею 44 Кодексу законів про працю також не передбачено можливості виплати вихідної допомоги працівникові у разі припинення трудового договору на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII.

Норми Закону № 1697-УІІ, які визначають умови і підстави звільнення прокурора з посади, є спеціальними по відношенню до інших нормативних актів, у тому числі Кодексу законів про працю України.

Верховним Судом у постанові 05 грудня 2019 року у справі № 804/7399/16 висловлено правову позицію, що згідно з пунктом 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VІІ однією з умов звільнення прокурора з посади є ліквідація чи реорганізація органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. Поряд із цим, не виключається звільнення прокурорів за правилами Кодексу законів про працю України у випадках, коли підстави звільнення є загальними, передбаченими законодавством про працю. В такому разі роботодавцем мають бути дотримані і гарантії при звільненні, передбачені трудовим законодавством.

Відповідач звільнив позивача на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VІІ. Тобто звільнення здійснено виключно з підстави, визначеної Законом № 1697-VІІ.

Умовою виплати працівникові вихідної допомоги за статтею 44 Кодексу законів про працю України є звільнення працівника виключно з визначених цією статтею підстав.

Таким чином, оскільки позивача звільнено з підстав та в порядку, передбачених Законом № 1697-VІІ, якими не передбачено виплату вихідної допомоги при звільненні, позивач не набув права на її отримання.

Таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 31 січня 2018 року у справі № 820/1119/16.

Частиною 1 ст. 49 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ заробітна плата прокурорів складалась із посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років і мала забезпечувати достатні матеріальні умови для незалежного виконання службових обов`язків, а так само закріплення кваліфікованих кадрів. Надбавки за вислугу років встановлюються також іншим працівникам прокуратури (спеціалістам, службовцям, робітникам). Розміри посадових окладів, надбавок за класні чини та вислугу років затверджувалися Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 11 Положення про класні чини працівників органів прокуратури України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 06.11.1991 № 1795-ХІІ, було передбачено, що працівникам органів прокуратури, які мають класні чини, виплачувалися відповідні грошові надбавки до посадових окладів.

Постановою Кабінетів Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» від 31.05.2012 № 505 (далі - Постанова № 505) зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 657, визначався розмір надбавок до посадових окладів працівників органів прокуратури за класний чин.

Статтею 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-УІІ (далі - Закон № 1697-УІІ) у редакції до 25.09.2020 встановлено, що заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством.

Преміювання прокурорів здійснюється в порядку, затвердженому Генеральним прокурором, за результатами оцінювання якості їх роботи за календарний рік у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці. Розмір щорічної премії прокурора не може становити більше ЗО відсотків розміру суми його посадового окладу, отриманої ним за відповідний календарний рік.

Порядок виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам затверджується Кабінетом Міністрів України. Фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Пунктом 3 розділу XII Прикінцеві положення Закону № 1697-УІІ встановлено, що втрачають чинність положення Закону України «Про прокуратуру» в редакції 1991 року, крім положень щодо класних чинів (у тому числі і ч. 1 ст. 49) - їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності Законом № 1697-VІІ.

Поряд із тим, прокурорам, яким присвоєно класні чини до набрання чинності Законом № 1697-VІІ до структури заробітної плати нараховувалась надбавка відповідно до Постанови № 505 із врахуванням внесення до неї подальших змін.

Однак, 25.09.2019 набрав чинності Закон України № 113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон № 113-ІХ), яким запроваджено реформування системи органів прокуратур.

Законом № 113-ІХ внесені зміни у ст. 81, ч.ч. 3-5 викладено в такій редакції: « Посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. З 1 січня 2021 року посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, азі січня 2022 року - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора окружної прокуратури з коефіцієнтом: 1) прокурора обласної прокуратури - 1,2; 2) прокурора Офісу Генерального прокурора -1,3.

Відповідно до абзацу 3 п. З Прикінцевих та перехідних положень Закону № 113-IX за прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати працівників органів прокуратури» визначено схеми посадових окладів працівників органів прокуратури.

Таким чином, Закон № 113-IX передбачає оплату праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних, місцевих і військових прокуратур, до переведення на посаду в Офіс Генерального прокурора, обласні чи окружні прокуратури, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505.

Із набранням 25.09.2019 року чинності Закону № 113-ІХ, частина 1 статті 49 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789- XII та постанова Верховної Ради України від 06.11.1991 № 1795-ХІІ «Про затвердження Положення про класні чини працівників органів прокуратури України» втратили чинність (п. 2 розділу II Прикінцеві і перехідні положення).

Суд звертає увагу, що саме положення вищевказаних нормативно- правових актів встановлювали класні чини прокурорів та їх право на надбавку за класний чин.

Постанова Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» від 31.05.2012 № 505, у тому числі зі змінами, внесеними постановою від 30.08.2017 № 657, лише визначала розмір цієї надбавки.

Отже, з 25.09.2019 Законом № 113-ІХ скасовано одну із складових заробітної плати прокурорів - надбавку за класний чин.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку суду про відсутність правових підстав для обрахування посадового окладу та заробітної плати позивача у спірному періоді у іншому розмірі, ніж це передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».

Пунктом 26 розділу II Закону № 113-ІХ зобов`язано Кабінет Міністрів України у двомісячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно правові акти у відповідність із ним.

На виконання вказаної вимоги, постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.2020 № 171 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 та виключено норми, які регулюють порядок встановлення та виплати надбавки за класний чин.

Крім того, п. 26 розділу II Закону № 113-ІХ не передбачає відтермінування застосування п. 2 Прикінцевих і перехідних положень цього Закону, а тому виплата надбавки за класний чин підлягала припиненню саме з дати набрання чинності законом № 113-ІХ, тобто з 25.09.2019.

Згідно з частиною першою статті 9, статтею 72, частинами першою, другою, п`ятою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З врахуванням вищевказаного, суд вважає, що дії Офісу Генерального прокурора щодо припинення нарахувань та виплати як складової частини заробітної плати - надбавки за класний чин є правомірними та такими, що відповідають вимогам діючого законодавства України.

Таким чином, враховуючи відмову в задоволені позовних позивача до відповідача щодо стягнення вихідної допомоги при звільненні та надбавки за класний чин, відсутні підстави для стягнення середнього заробітку за весь час затримки при звільненні по день фактичного розрахунку згідно положень ст.117 КЗпП України.

Суд вважає, що відповідачем доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов необхідно залишити без задоволення.

В зв`язку з відмовою в задоволені позову відсутні підстави для розподілу судових витрат згідно ст.139 КАС України.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про стягнення вихідної допомоги в сумі 34754,16 грн., надбавки за класний чин у сумі 2400,00 грн., та середній заробіток за весь час затримки при звільненні по день ухвалення судового рішення - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Офіс Генерального прокурора (вул. Різницька, 13/15,м. Київ,01011 , код ЄДРПОУ - 00034051)

Головуючий суддя О.П. Шевчук