Рішення № 135370154, 09.03.2026, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Справа № 504/1027/24

Номер провадження 2/504/572/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.03.2026с-ще Доброслав

Доброславський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Вінської Н.В.,

секретаря Коцар А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні селище Доброслав цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи Орган опіки та піклування Красносільської сільської ради Одеського району про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способу участі у вихованні дитини, -

ВСТАНОВИВ:

Свій позов позивач ОСОБА_1 обґрунтував тим, що він перебував у шлюбі із відповідачем ОСОБА_2 та у шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дитина (донька) ОСОБА_3 . У подальшому рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області, від 12.09.2023 року шлюб було розірвано.

У зв`язку з розірванням шлюбу та проходженням позивачем військової служби у Збройних силах України, між сторонами було погоджено, що сумісна дитина буде проживати з матір`ю. Протягом останнього часу позивачу стало відомо, що ОСОБА_2 , без повідомлення, змінила місце проживання спільної дитини, почала висловлювати незадоволення щодо подальшого сумісного виховання малолітньої доньки разом з позивачем. Загалом відповідач змінила своє відношення до позивача, почала ставитися не поважно та повідомила про те, що вона буде самостійно виховувати їх спільну дитину. На неодноразові прохання позивача не маніпулювати дитиною та не створювати батьку перешкод у спілкуванні з дитиною, відповідачка не реагує.

Враховуючи зазначені обставини, усвідомлюючи наслідки проживання батьків за окремими адресами, маючи намір врегулювати на майбутнє відносини між сторонами, що стосуються питання участі батька у вихованні спільної дитини, а саме малолітньої доньки ОСОБА_3 та те, що у позасудовому порядку вирішити питання щодо забезпечення участі позивача у житті та вихованні дитини не вдалося, позивач вимушений звернутись до суду з вказаною позовною заявою.

05.03.2024 року судом відкрито загальне позовне провадження у справі.

30.04.2024 року ухвалою суду зобов`язано Орган опіки та піклування Красносільської сільської ради Одеського району - надати до суду письмовий висновок, відповідно до ч. 5 ст. 19 Сімейного кодексу України, щодо розв`язання спору про визначення способів участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

02.04.2025 року відповідач ОСОБА_2 надала до суду відзив на позовну заяву яким позовні вимоги позивача не визначала у повному обсязі. У Поданому до суду відзиві відповідач вказує, що після розірвання шлюбу позивач сам пішов із дому відповідачки, створив іншу сім`ю із жінкою, з якою мав стосунки й раніше. Жодних домовленостей після розірвання шлюбу між сторонами стосовно конкретного місця проживання дитини не було. З часу розлучення вона не чинила та не чинить жодних перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні із донькою, навпаки спонукала останнього до таких побачень. Відповідачка й не заперечувала, а навпаки заохочувала щодо спілкування батька із донькою засобами телефонних розмов із відеоз`язком. Також вона не заперечує щодо побачень та спілкування батька із донькою і на сьогоднішній день. Зазначила, що позивач після розірвання шлюбу самоусунувся від виховання та утримання дитини, не надавав жодної допомоги дитині, не проявляв бажання до спілкування з дитиною, не купував жодного подарунка або іграшки для дитини, не приймав участі у вихованні дитини. З позивача у примусовому порядку стягувались аліменти, борг за якими було сплачено Позивачем лише перед зверненням до суду із позовом. Відповідачка ніколи не приховувала місце проживання дитини від Позивача. Позивачу завжди було відоме місце проживання Відповідачки та малолітньої дитини за адресою батьків останньої. На замовлення відповідачки психологом «Бюро психологічних досліджень» ФОП ОСОБА_5 , було проведено дослідження стосовно можливих існуючих ризиків у взаємодії батька з дитиною, що можуть негативно вплинути на психологічний стан ОСОБА_4 . Разом с тим, Відповідачка не чинитиме жодних перешкод для спілкування Позивача з донькою і готова зі свого боку усіма силами сприяти тому, щоб дитина через розлучення батьків, окремого проживання доньки із батьком, не була позбавлена його піклування та уваги, але виключно за умов уникнення будь-якого впливу на дитину інших дорослих осіб в сім`ї Позивача, зокрема дружини.

10.09.2024 року виконавчим комітетом Красносільської сільської ради Одеського району Одеської області прийнято рішення №127 «Про визначення способів участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною», яким діючи в інтересах малолітньої дитини, орган опіки та піклування вважав за доцільне визначити спосіб участі батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місця та час їх спілкування, а саме: брати участь у вихованні та спілкуванні з дитиною згідно з графіком: двічі на місяць, на вихідні, у заздалегідь обумовлений час, проводити зустрічі на території місця проживання батька та в місцях культурно-розважального характеру, призначених для повноцінного відпочинку дітей, без присутності матері дитини та без сторонніх осіб із обов`язковим урахуванням стану здоров`я, бажання, інтересів та потреб дитини. Рекомендовано батькам малолітньої дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та матері дитини ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , змінити своє ставлення один до одного та поведінку під час спілкування, не погіршуючи психологічного стану малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Представник позивача Троянська-Гатенюк І.В. просила задовольнити позов в його уточненній редакції.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_6 зазначив, що сторона відповідача частково визнає позовні вимоги та наполягають на визначенні графіку зустрічей батька з донькою відповідно до поданого відповідачем відзиву.

Відповідач ОСОБА_2 частково визнала позовні вимоги, зазначивши, що не чинить та не чинитиме перешкод у спілкуванні батька з донькою проте наполягала на своїй особистій присутності під час зустрічей батька з донькою.

Заслухавши учасників справи, з`ясувавши обставини справи, дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони по справі перебували в зареєстрованому шлюбі, який згідно з рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 12.09.2023 року розірвано.

Від шлюбу сторони мають малолітню дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 27.03.2020 року.

Спору між сторонами щодо визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 ,. немає, дитина проживає разом з матір`ю -відповідачем у справі ОСОБА_2 ..

Судовим наказом Комінтернівського районного суду Одеської області від 04.12.2023 року стягнуто зі ОСОБА_1 - аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менш 50/% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно починаючи з 17.10.2023 року, до досягнення дитиною повноліття.

Між батьками малолітньої дитини не досягнуто згоди щодо участі батька у вихованні та спілкуванні з донькою.

Рішенням виконавчого комітету Красносільської сільської ради Одеського району Одеської області від 10.09.2024 року затверджено висновок щодо розв`язання спору про визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною, яким орган опіки та піклування рекомендував суду, діючи в інтересах малолітньої дитини, визначити спосіб участі батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місця та час їх спілкування, а саме: брати участь у вихованні та спілкуванні з дитиною згідно з графіком: двічі на місяць, на вихідні, у заздалегідь обумовлений час, проводити зустрічі на території місця проживання батька та в місцях культурно-розважального характеру, призначених для повноцінного відпочинку дітей, без присутності матері дитини та без сторонніх осіб із обов`язковим урахуванням стану здоров`я, бажання, інтересів та потреб дитини. Рекомендував батькам малолітньої дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та матері дитини ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , змінити своє ставлення один до одного та поведінку під час спілкування, не погіршуючи психологічного стану малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Вказана норма кореспондується із положеннями частини третьої статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», в якій вказано, що батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно зі статтею 157 СК України питання про виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до частин першої і другої статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Відповідно до статті 4 Конвенції про контакт з дітьми, дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним. Такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини. Якщо підтримання неконтрольованого контакту з одним з батьків не відповідає найвищим інтересам дитини, то розглядається можливість контрольованого особистого контакту чи іншої форми контакту з одним з таких батьків.

В ст. 159 СК України визначено, що якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутисяд о суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо),місце та час їхнього спілкування. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Одним із найважливіших прав дитини є право на сімейне виховання, в тому числі право на спілкування із матір`ю/батьком, які проживають окремо від дитини.

Батько / мати, які проживають окремо від дитини, також мають право на особисте спілкування з нею; той з батьків, із ким дитина проживає, не має права перешкоджати іншому спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і відбувається саме в інтересах дитини.

Суд приймає до уваги те, що відповідача ОСОБА_2 не заперечувала проти встановлення судом способів участі позивача у вихованні доньки та визначення графіку побачень позивача з донькою, проте наполягала на особистій присутності під час таких зустрічей.

Також суд приймає до уваги наданий відповідачем Консультативний висновок №03/24-к за результатами психологічного обстеження дитини у відповідності до якого дитина відчуває близький емоційний зв`язок із матір`ю та водночас не відчуває прихильності до батька.

Європейський суд з прав людини зазначає, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага та, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення у справі «Хант проти України», заява № 31111/04, від 07 грудня 2006 року).

За змістом статей 150, 155 СК України, здійснюючи свої права та виконуючи обов`язки, батьки повинні передусім дбати про інтереси дитини, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Визначення чи зміна способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею має відповідати віковим потребам дитини й бути достатнім для забезпечення участі батька у вихованні дитини за умови сумлінного ставлення батька до виконання свого обов`язку. У разі зміни обставин, пов`язаних із віком дитини, станом її здоров`я, психоемоційним станом, жодна із сторін не позбавлена можливості звернутися до суду з позовом про визначення іншого способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею. Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29.06.2020, по справі 757/72415/17-ц.

З огляду на відсутність доказів, які б підтверджували те, що спілкування ОСОБА_4 із батьком буде мати негативний вплив на дитину, суд вважає, що права позивача підлягають судовому захисту.

Окремо суд вважає за необхідне звернути уваги на те, що матері дитини та батькові слід налагодити відносини між собою в частині досягнення належного спільного виховання дитини та знайти спільні мирні шляхи вирішення питання щодо можливості періодичного рівномірного спілкування матері, та батька з донькою.

Таким чином, встановлюючи порядок побачень батька із донькою, врахувавши інтереси неповнолітньої дитини, принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участь у її вихованні, активне бажання батька брати участь у вихованні своєї доньки та спілкуванні з нею, відсутність обставин, які могли б бути підставою для обмеження права батька на спілкування з дитиною, необхідність їхнього спілкування як з батьком, так і з матір`ю, які не змогли самостійно визначити порядок участі у вихованні дитини, зміст заявлених позовних вимог, позицію сторін висловлену під час судового розгляду, суд дійшов до висновку про можливість визначення порядку періодичних побачень батька з дитиною.

Разом із тим, приймаючи до уваги тривале проживання ОСОБА_4 разом із матір`ю з огляду на її вік, та виходячи з викладених висновку за результатами психологічного обстеження дитини обставин, суд вважає за необхідне визначити перехідний період у три місяці під час якого зустрічі дитини з позивачем повинні відбуватися виключно у присутності матері дитини, проте без її активного втручання. На переконання суду присутність матері сприятиме формуванню відчуття безпеки у дитини сприятиме перебуванню дитини у цей час у спокійному та стійкому середовищі. Під час таких зустрічей батьками слід утриматись від конфліктів, змінити своє ставлення один до одного та поведінку під час спілкування, не погіршуючи психологічного стану малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На переконання суду суд вважає, що такий встановлений спосіб участі батька у вихованні доньки та спілкуванні з нею повністю відповідатиме інтересам як дитини, так і батьків, забезпечуватиме участь батька у процесі виховання дитини.

Окрема слід зазначити, що здебільшого потреба втручання держави шляхом вирішення судами спорів між батьками щодо їх участі у вихованні дітей зумовлена поведінкою самих батьків та їх небажанням віднайти порозуміння між собою в позасудовому порядку в найкращих інтересах своїх дітей.

Крім того, з урахуванням вікових змін дитини, її розвитку та потреб, батьки не позбавлені права в майбутньому змінити як добровільно, так і в судовому порядку встановлений судовим рішенням у цій справі спосіб участі у вихованні дитини, що буде відповідати її інтересам.

Суд звертає увагу на те, що визначений судом спосіб участі батька у спілкуванні та вихованні дитини не є перешкодою для підтримки зав`язків між батьком і дитиною у інших формах за погодженням матері або ж зміни компетентним органом встановленого порядку за наявності обставин, що мають істотне значення.

Об`єктом правосуддя у справах щодо піклування про дитину є одвічні, гостро емоційні і постійно мінливі стосунки між батком та його сином, отже, остаточність судового рішення у цій категорії справ є завжди тимчасовою і часто нетривалою. Правосуддя не в змозі встановлювати сталі чутливі людські стосунки та приписувати почуття прихильності. У той же час суд у межах своїх повноважень спрямовує учасників сімейного конфлікту до його вирішення.

У зв`язку із цим, суд частково задовольняє позов.

Керуючись ст. 10, 12, 81, 258, 259, 263 265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи Органу опіки та піклування Красносільської сільської ради Одеського району, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способу участі у вихованні дитини задовольнити частково.

Визначити такі способи участі ОСОБА_1 у вихованні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 :

-у перші три місяці з дати набрання рішенням суду законної сили - у формі особистих побачень два рази на місяць, за погодженням конкретних днів між батьками, тривалістю не менше ніж 4 години, у місцях культурно-розважального характеру, призначених для повноцінного відпочинку дітей, у присутності матері;

-у подальшому - особисті побачення двічі на місяць у вихідні дні, у заздалегідь обумовлений час, в тому числі на території місця проживання батька та у місцях культурно-розважального характеру, призначених для повноцінного відпочинку дітей, без присутності матері дитини та без сторонніх осіб.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за результатами апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів із дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або справу розглянуто без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя : Вінська Н. В.