Рішення № 135369804, 01.04.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/2594/26

РІШЕННЯ

іменем України

01 квітня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Військова частина НОМЕР_1 звернулась до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення штрафу від 05.01.2026 ВП№79521203 на суму 5100 грн. та від 09.02.2026 ВП№79521203 на суму 10200 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що військовою частиною було вжито усі необхідні заходи, спрямовані на виконання судового рішення, проте через неотримання відповідного бюджетного призначення на виконання рішення суду боржник не мав можливості його виконати. З огляду на те, що причини невиконання рішення не можуть вважатись неповажними, спірні постанови вважає протиправними та просить їх скасувати.

Розгляд справи призначений в межах строків, визначених КАС України.

Судом витребувані матеріали виконавчого провадження.

Відповідач відзив по справі не подав.

В судове засідання представники сторін не з`явились, про розгляд справи повідомлені, про причини неявки не сповістили. Зважаючи на неявку представників в судове засідання, суд вважав можливим розглядати справу у письмовому провадженні на підставі наявних доказів без аудіозапису судового засідання.

При вирішенні справи суд виходить з такого.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 №1404-VІІІ (далі також - Закон №1404-VІІІ).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 та п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону № 1404-VІІІ визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачені цим Законом заходи щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусовою виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Стаття 63 Закону №1404-VIIІ встановлює порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення.

За рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Отже, накладення штрафу у разі невиконання без поважних причин боржником рішення/виконавчого документа є обов`язком посадової особи органу ДВС, який встановлюється з метою спонукання боржника належним чином виконати рішення/виконавчий документ.

Поважними причинами невиконання можуть бути визнані такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення боржника, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для виконання, та повинні бути підтверджені належними доказами. Постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути прийнята за умови, що рішення не виконується боржником без поважних причин, тобто якщо боржник має реальну можливість виконати таке рішення, проте свідомо не робить цього.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив таке.

Як встановлено зі змісту письмових доказів та матеріалів виконавчого провадження, на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження ВП№79521203 з примусового виконання виконавчого листа Хмельницького окружного адміністративного суду, виданого 06.10.2025 у справі №560/12403/24, про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", збільшену до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, на стаціонарному лікуванні, у відпустці для лікування після тяжкого поранення в період з 19.09.2023 по 17.01.2024.

На підставі заяви стягувача державним виконавцем постановою від 06.11.2025 відкрите виконавче провадження ВП№79521203, зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів. У той же день прийнято постанову про стягнення виконавчого збору.

У грудні 2025 на адресу боржника державним виконавцем направлені вимоги №13741/03.1-23 та №13744/03.1-23 про зобов`язання повідомити орган ДВС про виконання рішення суду з наданням підтверджуючих документів.

Постановою державного виконавця від 05.01.2026 ВП№79521203 на боржника накладений штраф 5100 грн. за невиконання рішення суду у спосіб та у порядку, визначеному виконавчим документом.

Одночасно з постановою про накладення штрафу державний виконавець направив боржнику вимогу від 05.01.2026 про зобов`язання виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

Військова частина НОМЕР_1 листом від 01 лютого 2026 повідомила про те, що з метою виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду командування військової частини постійно направляє начальнику забезпечувального фінансового органу розрахунок потреби в коштах для військовослужбовців, звільнених з військової служби (переміщених до інших військових частин), виконання рішень судів та покриття видатків за КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки" за напрямом грошового забезпечення. Також впродовж серпня 2025 - січня 2026 до вищого фінансового органу скеровувались заявки - розрахунки потреби в коштах на серпень-грудень 2025 та січень 2026, до яких включені кошти на виплату ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 394 839 грн. на виконання рішення суду. Станом на даний час кошти на КЕКВ 2800 щодо виконання судового рішення не надійшли. Відтак, військова частина НОМЕР_1 вжила усі можливі заходи для виконання рішення суду, однак внаслідок відсутності бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень судове рішення в частині виплати заборгованості залишається невиконаним.

У вказаному повідомленні боржником зазначені додатки, які надаються на підтвердження інформації, проте виконавцем складений акт про відсутність вказаних додатків.

Зважаючи на це, 09.02.2026 постановою державного виконавця ВП№79521203 на боржника накладений штраф 10200 грн. за невиконання рішення суду та прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження.

Оцінюючи спірні постанови, суд виходить з такого.

Судом встановлено, що спір стосується виконання рішення суду щодо виплати фізичній особі додаткової винагороди.

Позивач покликається на те, що не може виконати судове рішення з підстав, що є об`єктивними, не залежать від нього, а саме через відсутність грошових коштів на рахунках, передбачених для фінансування видатків на виконання судових рішень по КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки».

Відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можливо здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Судом встановлено, що військова частина НОМЕР_1 є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, тоді як розпорядником бюджетних асигнувань вищого рівня є Міністерство оборони України.

Фінансове забезпечення військової частини здійснюється відповідно до затверджених в установленому порядку кошторисів за рахунок коштів загального та спеціального фондів Державного бюджету України (пункт 3 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту). Відповідно до пункту 2.23 Правил військова частина має право здійснювати видатки виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисами і планами асигнувань загального фонду бюджету, планами спеціального фонду за наявності витягів із річного розпису асигнувань державного бюджету, помісячного розпису асигнувань загального фонду державного бюджету, помісячного розпису спеціального фонду державного бюджету, а також у передбачених випадках згідно з річним розписом витрат спеціального фонду державного бюджету з розподілом за видами надходжень, доведених органом Державної казначейської служби України, що підтверджує відповідність цих документів даним казначейського обліку.

Позивачем до суду надані помісячні основні заявки - розрахунки на фінансування для виплат військовослужбовцям на виконання рішень судів, помісячні розрахунки потреби у коштах (на серпень 2025 - січень 2026), розрахунки потреби в коштах для військовослужбовців, звільнених з військової служби (переміщених до інших військових частин), для виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки" за напрямом грошового забезпечення.

Суд звертає увагу на те, що у матеріалах виконавчого провадження відсутні вказані документи, хоча вони були зазначені як додатки до відповіді на вимогу державного виконавця.

Отже, на момент прийняття спірних постанов у виконавця не було підтверджених відомостей про стан виконання рішення суду. З огляду на це, суд не вбачає протиправності в діях виконавця.

Водночас, встановлені судом обставини свідчать про те, що позивачем вживались можливі та необхідні заходи з метою виконання рішення, однак невиконання пов`язане саме з відсутністю наявних асигнувань, а не з недобросовісними діями самого боржника. З огляду на це, невиконання рішення боржником в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатись невиконанням рішення без поважних причин.

Згідно із правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постановах від 21.11.2018 у справі №373/436/17, від 15.05.2020 у справі №812/1813/18, від 21.05.2020 у справі №310/6910/16-а, від 19.02.2020 у справі №821/1491/17, невиконання боржником судового рішення в частині виплати грошових коштів стягувачу за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатись невиконанням рішення без поважних причин. У постанові від 20.05.2021 у справі №420/5465/18 Верховний Суд вказав на те, що умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. Залежно від характеру правовідносин і змісту зобов`язання поважними причинами можуть визнаватись такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для виконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Відтак суд вважає, що наявні обставини, які свідчать про об`єктивну неможливість позивача виконати рішення суду на цей час (в частині виплати коштів) без вчинення кореспондуючих дій розпорядником вищого рівня (в частині виділення фінансування). Зазначене виключає обставину невиконання рішення без поважних причин, що свідчить про наявність підстав для скасування спірних постанов.

З огляду на зазначене вище, позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 268-272, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов - задоволити частково.

Скасувати постанови Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 05.01.2026 ВП№79521203 про накладення штрафу в сумі 5100 грн. та від 09.02.2026 ВП№79521203 про накладення штрафу в сумі 10200 грн.

У задоволенні решти вимог позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 01 квітня 2026 року

Позивач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) Відповідач:Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Галицька, 45,м. Івано-Франківськ,Івано-Франківський р-н, Івано-Франківська обл.,76019 , код ЄДРПОУ - 43316386)

Головуючий суддя І.С. Козачок